Рената Литвинова:
Вы знаете, вот он в кино — не поэт и не романист, а прозаик. Я воспринимаю его фильмы как один большой сборник рассказов. Он не копил себя — тратил. Ведь есть же режиссеры, которые молчат-молчат, потом как снимут раз в десять лет — наотмашь, на разрыв аорты. Чтоб каждый кадр как откровение. А у Фасбиндера кино было естественно, как дыхание. У него этого нет: давайте, я вас всех сейчас потрясу, переверну мир! Его кино без претензий. И это очень благородно — снимать кино без претензий. Потому что все претензии, если уж они у тебя присутствуют, — их надо скорее стесняться, чем гордиться ими. Меня очень вдохновляет Фасбиндер ещё и тем, что он снимал много и быстро.Forwarded from Comma.com.ua
Про музичну фотографію і зйомки Ніка Кейва, My Bloody Valentine, Goldfrapp та інших
Розмова з Джо Ділвортом 📷
Британський фотограф і музикант Джо Ділворт знімав Ніка Кейва, Джо Страммера, Can, Fugazi, Jane’s Addiction, My Bloody Valentine, Manic Street Preachers, Goldfrapp, Feist, Franz Ferdinand та багатьох інших, а як барабанщик грав зі Spiritualized, Stereolab, PJ Harvey, Cat Power, Kissogram, і навіть бував в Україні, яку теж фотографував. Коли заходиш у його квартиру, відразу пізнаєш фото рідної української маршрутки.
Зараз Джо живе в Берліні. Аліна Кучма завітала до нього додому і зробила крутезне інтерв'ю, яке буде цікаве і меломанам, і музикантам, і фотографам.
«Музиканту часом важко уявити щось дуже просте. Більшість хоче додати якомога більше. По суті, треба додавати менше».
https://comma.com.ua/article/joe-dilworth/
Розмова з Джо Ділвортом 📷
Британський фотограф і музикант Джо Ділворт знімав Ніка Кейва, Джо Страммера, Can, Fugazi, Jane’s Addiction, My Bloody Valentine, Manic Street Preachers, Goldfrapp, Feist, Franz Ferdinand та багатьох інших, а як барабанщик грав зі Spiritualized, Stereolab, PJ Harvey, Cat Power, Kissogram, і навіть бував в Україні, яку теж фотографував. Коли заходиш у його квартиру, відразу пізнаєш фото рідної української маршрутки.
Зараз Джо живе в Берліні. Аліна Кучма завітала до нього додому і зробила крутезне інтерв'ю, яке буде цікаве і меломанам, і музикантам, і фотографам.
«Музиканту часом важко уявити щось дуже просте. Більшість хоче додати якомога більше. По суті, треба додавати менше».
https://comma.com.ua/article/joe-dilworth/
Comma
Про музичну фотографію і зйомки Ніка Кейва, My Bloody Valentine, Goldfrapp та інших — розмова з Джо Ділвортом
«Коли робота нагадує експлуатацію, то навіщо цим займатися?»
Forwarded from Фалькао не приехал
В "Новом Папе" Малкович играет английского кардинала Бреннокса. Приехав к нему, иерархи из Рима отмечают его успехи в деле обращения англикан в католичество и интересуются, как ему это удалось.
Герой Малковича отвечает:
"Через разговоры об отвлеченном. Люди ждут, что священники будут говорить о религии. Но я всегда считал, что вера - она, как поэзия. Поэтому, я говорил с ними о гольфе, о Гёльдерлине, о Монтане, о футбольном клубе "Арсенал" и о том, как женщины скрещивают ноги".
Не уверены, что это допущение здесь не случайно, но, пожалуй, именно "Арсенал" в последние несколько лет заслуживает быть обсуждаемым через призму земного и небесного. Иные силы ему, наверное, уже не помогут. А может, мы все это придумали.
Герой Малковича отвечает:
"Через разговоры об отвлеченном. Люди ждут, что священники будут говорить о религии. Но я всегда считал, что вера - она, как поэзия. Поэтому, я говорил с ними о гольфе, о Гёльдерлине, о Монтане, о футбольном клубе "Арсенал" и о том, как женщины скрещивают ноги".
Не уверены, что это допущение здесь не случайно, но, пожалуй, именно "Арсенал" в последние несколько лет заслуживает быть обсуждаемым через призму земного и небесного. Иные силы ему, наверное, уже не помогут. А может, мы все это придумали.
Цытата дня
Vova Vorotniov:
Vova Vorotniov:
я якось адресно досліджував жардінаж і парки відня, дюссельдорфа, парижа, лондона, нью-йорка, токіо, і прийшов до висновку, що це все або історичні форми, або комерційні «публічні» бонуси в стратегіях продажу елітного житла. насправді ж «парком» сучасності, реальним jardin a-la neoliberalisme є звичайний огороджений котлаван під забудову. тут і споглядання неспинного конвейєру пустобудування, і сама грязь, болото з времянками і дошками в калюжах є більш благородним, більш природнім енвіронментом, ніж гладка короста асфальту в місті. ці «парки» є тимчасові в конкретному місці, але постійні в міському просторі в цілому. вони не публічні, їхня територія завжди обнесена парканом. але вони є як феномен. дуже добре, що вся україна виглядає як стройка без забору. бо при цій вульгарній сингапуризації, шанхаїзації і дубаїзації світу, справжній парк-для-людей - це розритий котлаван, де стихія сама виступає в ролі садівника.