🕯 Солдат Віталій Овчаренко на псевдо Віталя поліг 4 березня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. На околицях міста ворожий танк влучив у бронеавтомобіль «Спартан», у якому був Віталій з побратимами

Воїну назавжди 25 років.

Віталій народився 4 липня 1996 року в селі Надіївка Дніпропетровської області. Навчався в місцевій школі. Займався танцями. Вправно виконував тіктонік.

«У дитинстві син часто ходив до прабабусі і просив у неї квіти. Коли повертався додому, ховав їх за спину і казав мені «Заплющ очі», а потім дарував. Любив село і говорив, що житиме тільки тут. Дуже любив собак: у нас була європейська вівчарка, з якою Віталік завжди бігав. Він був охайним: ніколи не вдягав брудне взуття чи одяг. Говорив, що краса у простоті», – розповіла мати Людмила.

Після школи вступив до Національного технічного університету «Дніпровська політехніка». Але диплом юриста не отримав, бо провчився лише два роки. У 2015-му на війні загинув його вітчим, який виховував Віталія з трьох років. Після цієї втрати він швидко подорослішав і почав особливо піклуватися про матір і сестер.

«Син хотів служити в полку «Азов» і заради мрії покинув навчання. Влітку 2022 року планував поновитися, але вже на заочному відділенні… Пройшов курс молодого бійця і був зарахований до лав підрозділу. Син обіймав посаду санітара», – сказала мати.

«Віталя прийшов у нашу сім’ю незадовго до повномасштабної війни. Він був у складі останнього поповнення після БКБП (базовий курс бойової підготовки). Разом із ним до нас потрапило багато чудових хлопців, але Віталя чомусь запам’ятався мені найбільше, – сказав побратим на псевдо Пако. – Тихий, спокійний. Іноді з нього доводилося щось довго випитувати – він волів більше робити, ніж говорити. Але був спосіб його розговорити – жарти. Варто було лише розсмішити, і все – перед тобою не задумливий, а веселий хлопець. У роботі він був тим, на кого можна покластися: тут його характер говорив сам за себе. Почув команду – виконав. Якщо щось не розумів, питав і знову брався до справи. Віталя був на своєму місці, навіть якщо йому це не завжди подобалося. Дуже бракує зараз його щирої, по-дитячому світлої усмішки».

Посмертно бійця нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Тіла оборонця станом на травень 2026 року не повернули рідним.

У Віталія залишилися мама і сестри.

Focus.ua спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять загиблих військових та цивільних

👍 Сайт | Facebook | Надіслати новину Фокусу.