🇺🇦 ВЕТЕРАНИ ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА. КРАЇНА МАЄ ЗНАТИ ПРАВДУ ПРО ЗАХОПЛЕННЯ ФПУ!

Це – загроза національній безпеці.
Це – удар у спину справжнім захисникам України.

🔻 Ветеранські організації, командири бойових підрозділів, авторитетні учасники війни з росією звернулися до Сергія Куніцина, голови Консультативної ради з питань ветеранів при Президентові України.

Вони виклали факти рейдерського захоплення Федерації профспілок України — найбільшої організації працівників у країні.

Ветерани заявляють прямо:
⚠️ Спроба захоплення відбулася під прикриттям структур, які не мають ані повноважень, ані легітимності, але прикривають неосвіченого, непрозорого, корумпованого — Сергія Бизова який за останній рік прикриваючись військовою формою та сфальшованим статусом УБД, через схеми про які повідомлено силовикам, збагатився на мільйони коли прості бійці гинуть на фронті.

🔴 У відповідь Сергій Куніцин зробив офіційне звернення до державного керівництва:

📌 Президенту України
📌 Уряду та Прем’єр-міністру
📌 Голові Верховної Ради
📌 Головам МВС, СБУ, ДБР, Генпрокуратури

У листі прямо зазначено:

▪️ Сергій Бизов не є учасником бойових дій, хоча користується статусом УБД;
▪️ Його обрання — результат фальсифікацій, маніпуляцій і змови;
▪️ Членів Ради ФПУ ввели в оману, не допустили інших кандидатів, зірвали процедури. Вже є три позови до суду щодо оскарження рішення Ради ФПУ та звернення до силовиків щодо злочину керівництва статутної комісії.
▪️ Бізов — екс-помічник депутата від ОПЗЖ, пов’язаний із середовищем Медведчука і Рабіновича;

⚠️ Бизов і його оточення — це не профспілкове оновлення. Це — реванш. Це — гібридна операція.
Це – троянський кінь, заведений під прикриттям, щоб захопити майно профспілок, підірвати довіру до ветеранського руху і створити проросійський впливовий майданчик в тилу.

Деталі у листі який прикріплено вище ☝️

Ви помітили? На відео — жодного правоохоронця, жодного криміналіста. Порожні кімнати. Без людей. Без пояснень.

Насправді ж, це була “екскурсія” офісами шахрайських кол-центрів, які роками діяли просто над кабінетом керівництва ФПУ — Бизова й Осового. Саме там, у приміщеннях, які «Укрпрофоздоровниця» здавала шахраям, організовувалися схеми виманювання грошей у громадян Туреччини, Грузії та інших країн. І — увага! — сама ФПУ була не просто в курсі, а фактично брала участь у цьому бізнесі на крові та сльозах, виступаючи співзасновником і партнером у цій брудній мережі.

‼️ І це не один офіс. Це ціла мережа шахрайських кол-центрів по Києву, під дахом профспілок.

Саме тому правоохоронці провели слідчі дії, вибили двері (бо їх ніхто не відкрив добровільно), провели допити, у тому числі Бизова та його оточення. І вже після цього керівництво ФПУ, у відчаї, вигадало аферистичну виставу — зняти «офіційне» відео, щоб «відмазатись». Подивіться на той жалюгідний текст, який у істериці написали на коліні, з орфографічними помилками, тавтологіями й абсурдними виправданнями. Це не позиція — це паніка.

⸻

АЛЕ Є ОДИН ВАЖЛИВИЙ МОМЕНТ!

Кожна структура ФПУ має наглядову раду. І в кожної ради є голова, який має нести персональну відповідальність за діяльність підприємства.

Так от: «Укрпрофоздоровниця» лише за останній місяць фігурує в низці гучних скандалів — від тіньового розливу води, незаконної діяльності санаторіїв — до кол-центру в офісі.

Про все це було відомо наглядовій раді. Але що ми отримали у відповідь? На нашу вимогу — бодай словом вшанувати пам’ять загиблих медикинь тиждень тому — представник наглядової ради (із розкішного Volvo!) відповів: “Вам что, не о чем поговорить?”. Аудіодоказ є. Дочекаємося зʼїзду і тп. Це була їхня «реакція» на біль родин, які втратили своїх у війні. Цинізм, байдужість, зневага.

І так, Осовий теж роками ігнорував ветеранів. Ми всі пам’ятаємо, чим він закінчив.

⸻

Ми направляємо офіційні запити до правоохоронних органів. І окремо — заяву про можливу причетність членів та керівництва наглядової ради «Укрпрофоздоровниці» до:
• прикриття тіньового виробництва бутильованої води;
• діяльності шахрайського кол-центру;
• і загалом — до системної бездіяльності або співучасті в злочинних схемах.

⸻

‼️ Промовчати — означає стати співучасником.

Ті, хто мав би захищати людей — кришують афери.
Ті, хто мав би відповідати — зухвало ігнорують запити й вимагають мовчати.

Але ми не мовчатимемо. І не дамо їм зникнути у тіні.

Дайте Юлі — волю, або 25 кроків штабу Свириденко!

Новий уряд — не просто технічна ротація. Це — штаб великої трансформації. І якщо ця команда не запропонує масштабну модернізацію — ми можемо програти вже після перемоги. Тому їй потрібна воля і розвʼязані руки для дій, і тоді побачимо хто справжня тигрЮля;)

У цій публікації ми запропонували 25 стратегічних кроків для Юлії Свириденко та її Кабміну: аудит публічних фінансів, перезапуск економіки через бюджети за результатами, індустріальні парки, енергетичний фонд, «Маршалл-план» для освіти, підтримка ветеранів і малого бізнесу, конституанта, юстиція, екологія, демографія, діаспора і головне — стратегічне лідерство замість ситуативного адміністрування

📎 Читати повну версію у блозі Інтерфакс-Україна:
https://interfax.com.ua/news/blog/1088828.html

🔻Каплін звернувся до правоохоронців через невиплату зарплат працівникам ФПУ

Уже кілька тижнів поспіль працівники Федерації профспілок України залишаються заручниками мафіозної групи, яка не тільки узурпувала владу у ФПУ, але й перетворила організацію на бізнес-інструмент для збагачення: мільйони осідають на махінаціях із майном, аферах з нерухомістю, чорній оренді та фіктивних угодах.

Вони пішли на відвертий злочин, сфальшувавши документи для «обрання» Бизова. Ці документи вже відхилені всіма державними органами — вони юридично нікчемні. Реєстраційна служба, суди, Мін’юст — ніхто не хоче мати справу з фальсифікаторами.

На сьогодні вже подано три судові позови, зареєстровано численні скарги, і діяльність цієї структури фактично заблокована. Але найгірше — людям не виплачують ані копійки. Вони працюють, несуть відповідальність, підтримують інституцію — але їх кинули напризволяще.

Виходить, що потрібно створювати профспілку всередині профспілки — справжню, чесну, яка боротиметься за права своїх працівників, а не прикриватиме злочини “керівництва”.

😱 Це вже СЕНСАЦІЯ і ДНО!

🔻 Справжня причина звільнення Олександра Шубіна. Все почалось із… посту на Facebook.

Звичайна згадка щодо новопризначеного уряду. Але виявилося, що тепер в ФПУ навіть такі речі — кримінал і без дозволу Бизова та Саєнка щось писати у себе в фейсбуці НЕ МОЖНА.

Так от, відбулася розмова у кабінеті Бизова із Шубіним.

👉 Діалог між Бізовим і Шубіним у катінеті Бизова:

— «Що це за привітання уряду без мого погодження? А може я проти привітань? Ти що, не памʼятаєш, я ж виступав проти підписання того меморандуму в Римі! І що ти взагалі там робив, я тепер тут все вирішую, я, ти почув, не ти чи Саєнко чи Драпятий, я?» — вигукує Бізов.

Шубін, роздратовано:
— «Це моя особиста сторінка. Я ж маю право висловити свою позицію хоча у мене теж є питання до влади, ти ж знаєш я з тобою був на протесті під Будинком профспілок… але…».

Але відповідь Бизова Шубіну - добила:
— «Особистих сторінок більше не існує. Відтепер — усе, що публікує кожен від первинки, областей до мого заступника — погоджує зі мною. Без винятків! Я не збирався вітати ніяких нових премʼєрів, самі приповзуть, разом».

Остання крапля. І після образ емоційний Шубін нарешті пише заяву. Він це намагався зробити разів пʼятнадцять при Осовому і Саєнко. Не вистачало мужності і не було альтернативної роботи. Тепер вже при Бизову.

Дійсно підписання тристороннього меморандуму у Римі теж викликало скандал. На президії тільки двоє виступили проти підписання: Бизов і Саєнко. Вони наполягали: НЕ підписувати, а шантажувати уряд — мовляв, поставимо підпис лише в обмін на повернення готелю та одного з санаторіїв та гарантій кримінальної недоторканності до керівництва ФПУ. Не вийшло.

Тим часом у ФПУ — повний хаос: зарплати не платяться — працівники апарату заявляють, що можуть не виходити на роботу. Рада — незаконна, з порушеннями процедур. Три (!) судові позови та скарги, які зупинили реєстрацію Бізова. Первинки масово йдуть. Галузеві профспілки дистанціюються, ігнорують нове «керівництво». Підроблений УБД, вигадана служба в ЗСУ, робота на помічника Януковича — це тільки частина претензій до Бизова. У кулуарах соцпартнери згадують про відсутність навіть середньої освіти у новообраного «лідера» не те, що глибоких знань у сфері соцполітики. Держава віддаляється. Міністерства мовчать. Премʼєр не матиме справу із маріонеткою Порошенка і Тимошенко. Криміналітет починає тиснути на керівників галузевих організацій і терорнанізацій. У нашому розпорядженні є докази нападу на голову металургів. Допомогла лише зброя.

Ізоляція — нове ім’я ФПУ.

На додачу до цього — конфлікт між галузевими та фейковими профспілками, які розмножив Саєнко. Галузеві вимагають не лише зʼїзду, а й повної реформи структури та ліквідації територіальних обʼєднань. Теробʼєднання — в паніці. І головне, вже завтра впаде міжнародна діяльність. Партнерам вже пояснили що відхід Шубіна, а згодом Андрєєва це наслідок узурпації.

Скоро заберуть і приміщення та майно у регіонах. А це єдине що тримає в купі територіальників та галузі. Бизов не справляється. Все хитається. Гойдалки вже перетворились на шторм. Дається взнаки відсутність у Бизова досвіду, освіти, нервові хвороби та просто відсутність якостей лідера і управлінця.

Хто далі? Має піти важковаговик Андрєєв? Саме він висунув Шубіна. І якщо Андрєєв не зробить цього кроку — це означатиме, що він підтримує і узурпацію, і фальсифікації, і приниження апарату. Це вже не питання особистої солідарності. Це — питання гідності!

ФПУ розвалюється. До весни та зʼїзду може не встояти!

П.с. Діяти треба так щоб зберегти кожну територіальну організацію та людину але повернути її до робочого режиму - комунікації із місцевою владою та роботодавцями, планування, координація. Галузеві організації мають отримати справедливість у президії, раді, на зʼїздах і якісний соціальний діалог.

Знову Бизов потрапив у халепу.

Через власну неосвіченість і брак елементарного досвіду Бизов вкотре виставив себе клоуном, але цього разу — вже на обласному рівні. Спробувавши втекти від скандалів, пов’язаних із його фейковим статусом УБД, вигаданою службою в армії і невизнанням у профспілковому середовищі,

Бизов подався в «турне». Перша зупинка — звісно ж, Полтава. Там, де відбувається спроба незаконного виключення Сергія Капліна з лав ФПУ, і де Каплін уже подав позов до суду та заяву в ДБР на організаторів цієї антизаконної афери. Мета аферистів — позбавити Капліна профспілкового членства і зняти його з виборів на посаду голови ФПУ. Не вийде.

Поки Каплін збирає профспілкову армію — Бизов збирає «корупціонерів».

Поки Сергій Каплін готується до позачергового зʼїзду ФПУ та мобілізує реальних працівників — шахтарів, рятувальників, вчителів, медиків та інших людей праці, які десятиліттями тягнуть на собі країну, Бизов влаштовує смішні зібрання у Полтаві, намагаючись створити “коаліцію проти Капліна”.

Але… ця підлість провалилася. Голова ВЦА області публічно відмовився фотографуватися з ним і тоді Бизов побіг фотографуватися до ворога Капліна і рятувальників начальника ДСНС. І знову потрапив у халепу. Чому, читайте далі…

Каплін — за рятувальників. Бизов — за начальників.

Рятувальники свого часу звернулися до Капліна по допомогу: поки вони щодня ризикують життям, керівництво ДСНС готувалося купити джип за 4,5 мільйони, коли немає навіть премій. За підтримки міністерства Каплін домігся зупинки тендеру, і ці кошти були спрямовані на премії для рятувальників. Деталі у прикріпленому посиланні.

Федерація профспілок має стояти на боці людей праці, а не роботодавців і начальників.
Бизов уже сам заплутався, ким він працює. Йому нагадали, що він повинен захищати трудящих, а не збирати наради чиновників, аби тиснути на Капліна.

ФПУ — не клуб піару, а історія мільйонів

Сьогодні, читаючи новини ФПУ, розумієш — яка дрібнота захопила цю колись потужну силу. ФПУ має писати історію України, а не займатися дрібним піаром і імітацією діяльності.

З’їзд — неминучий. Рух — незворотний.

⚠️ Скоро будуть гарні новини для членів ФПУ і погані новини для псевдокерівників.
Народна профспілка повертається. З’їзд — лише питання часу.

📎 Читайте більше:
👉 https://blog.poltava.to/kaplin/21199/

СЕРГІЙ КАПЛІН: ХІБА УКРАЇНСЬКІ МЕДИКИ НЕ РАБИ?

Сьогодні медики почують багато гарних слів від чиновників, традиційно раз на рік. І все на цьому. Українська медицина давно перебуває у стані структурної кризи. Війна лише загострила проблеми, які десятиліттями накопичувались у галузі: катастрофічно низькі зарплати, недофінансування, відтік кадрів, відсутність належного соціального захисту та моральне виснаження лікарів. Лікарняні відділення виживають завдяки ентузіазму персоналу, а не завдяки державній політиці. І постає питання: хіба українські медики не раби у власній системі?

У 2022 році встановлено формальні мінімальні зарплати: 20 000 грн для лікаря та 13 500 грн для медсестри. Але на практиці ця «мінімалка» вже стала «стелею». Лікарі в обласних та районних лікарнях часто отримують рівно 20 тисяч, незалежно від досвіду, нічних змін чи надмірного навантаження. Для порівняння, середня зарплата по країні у 2025 році становить близько 23 500 грн, отже лікар заробляє навіть менше за середній рівень по економіці, а медсестра – лише близько 60–65% від цього рівня. Такий дисбаланс свідчить про те, що держава фактично прирівняла лікаря до середнього службовця без урахування високої відповідальності та стресового навантаження.

Щоб зрозуміти масштаб проблеми, досить поглянути на Польщу – країну, яка ще 30 років тому стартувала з подібних умов. Середня зарплата у Польщі – 8 600 PLN (близько 92 000 грн). Лікар отримує 17 500 PLN (понад 187 000 грн) на місяць, що вдвічі перевищує середню зарплату по країні. Медсестри заробляють 69 000–107 000 PLN на рік, або 160% від середньої зарплати – це найвищий показник у ЄС. Таким чином, польський лікар є частиною середнього та вищого середнього класу, тоді як український ледь виживає.

Українська система охорони здоров’я – це хронічний дефіцит фінансування. 46,3% витрат на медицину покриваються пацієнтами з власної кишені, а 17,1% родин змушені платити катастрофічні суми за лікування. Це означає, що лікарі працюють у ситуації постійної нестачі ресурсів, іноді зношеного обладнання, коли держава фактично перекладає відповідальність на плечі медперсоналу та пацієнта. Українські медики сьогодні опинилися між молотом і ковадлом: низькі зарплати, величезна відповідальність і відсутність системної підтримки змушують їх або виїжджати за кордон, або працювати на межі фізичного та морального вигорання. Це – не лише криза галузі, а й криза національної безпеки: без сильних медиків країна не виживе.

Фінансування медицини в Україні тримається на рівні близько 3% ВВП, що є одним із найнижчих показників у Європі. Для порівняння, Польща витрачає на охорону здоров’я понад 6,5% ВВП, що дозволяє не лише підвищувати зарплати, а й розвивати інфраструктуру, закуповувати сучасне обладнання та покращувати умови праці.

У 2024–2025 роках український бюджет охорони здоров’я формально становив близько 217–239 млрд грн, але значна частина цих коштів пішла на екстрені потреби війни та компенсацію дефіциту, тоді як системні програми розвитку або не фінансувалися, або були заморожені. Це означає, що реальне підвищення зарплат чи модернізація обладнання залишаються лише на папері. Сотні лікарень, особливо у прифронтових регіонах, працюють на зношеному обладнанні або з мінімальною технічною базою. Медики нерідко змушені лікувати пацієнтів без достатньої кількості ліків, зношеними інструментами або навіть власним коштом забезпечувати розхідні матеріали. Для порівняння, польські лікарні отримують стабільні державні дотації, гранти ЄС та кошти страхових фондів, що дозволяє постійно оновлювати технічну базу та впроваджувати сучасні медичні технології. За даними МОЗ та профспілок, за останні 10 років з України виїхало понад 70 тисяч лікарів та медсестер, більшість із них – до Польщі, Німеччини та Чехії. Польща спеціально створює програми швидкої нострифікації дипломів, пропонуючи українським медикам не лише вищі зарплати (від 3–5 тисяч євро на місяць), а й житло та соціальні пакети.

В Україні ж через кадровий дефіцит кожен четвертий лікар має пенсійний вік, а молоді фахівці не бачать перспектив залишатися в системі.

Через низьке фінансування в українських лікарнях часто практикуються «неофіційні» платежі, коли пацієнти змушені доплачувати за операції чи навіть базові медичні послуги. Це створює атмосферу недовіри між лікарем і пацієнтом, перетворюючи медицину на зону постійного приниження обох сторін.

У Польщі ж страхова медицина покриває більшість послуг, зменшуючи фінансовий тиск на пацієнтів і дозволяючи лікарям зосередитися на професійній роботі, а не на пошуку додаткового заробітку. Бюджетна політика, зношена інфраструктура та масовий відтік кадрів створюють ситуацію, коли український медик не має майбутнього у своїй країні. Відсутність інвестицій у систему — це не просто економічна помилка, це вирок для всієї нації.

Охорона здоров’я має бути не витратною статтею бюджету, а стратегічним пріоритетом держави. Під час війни та відбудови здоров’я нації визначає виживання країни. Україна повинна встановити мінімальний рівень фінансування медицини на рівні не менше 5–6% ВВП, як це робить Польща, та закласти щорічне зростання бюджету на інфраструктуру і зарплати медиків.

Справедлива зарплата – основа мотивації лікаря та запорука відтоку кадрів. Необхідно підвищити мінімальну ставку лікаря до рівня не менше 2 середніх зарплат по країні (близько 45 000 грн у нинішніх умовах). Медсестра повинна отримувати не менше середньої зарплати по країні (23–25 000 грн). Запровадити систему прозорих бонусів за складність, нічні чергування та роботу у віддалених регіонах.

Ці зміни не лише зупинять еміграцію, а й привернуть молодих фахівців у професію.
Страхова медицина та зменшення «out-of-pocket» витрат. Частка прямих витрат населення на медицину в Україні становить 46,3%, що є катастрофічним показником. Польща знизила цю частку до 20% завдяки ефективній страховій системі. Україні потрібна національна програма медичного страхування, яка забезпечить базовий пакет послуг безкоштовно, а додаткові послуги – через співфінансування держави та страхових компаній.

Щорічне фінансування на оновлення обладнання повинно становити не менше 15% медичного бюджету. Необхідно залучати гранти ЄС, приватні інвестиції та партнерські проєкти. Створити Національний фонд модернізації лікарень з чіткими KPI та прозорою звітністю. Розвивати телемедицину та цифрові сервіси, які зменшують навантаження на персонал. Необхідно прийняти закон про захист прав медичних працівників, який передбачає статус «працівника критичної інфраструктури» з додатковими соціальними гарантіями. Психологічну підтримку та програми профілактики вигорання. Юридичний захист від безпідставних звинувачень та тиску з боку адміністрацій чи пацієнтів.

Українська медицина потребує революційних змін, а не косметичних реформ. Поки лікар отримує зарплату, нижчу за середню, а медсестра працює на межі бідності, ми втрачаємо не просто кадри – ми втрачаємо довіру до держави. Польща змогла вийти з цього замкненого кола за два десятиліття — Україна може зробити це швидше, якщо поставить медицину на перше місце у стратегії післявоєнного відновлення.

P.s. Однією із проблем які призвели до цього є саботаж керівництва профспілок і розрив між ними і людьми, проте 1% з кожної гривні далі йде у «касу профспілки». На місяць по Україні це біля 150 мільйонів. І що? Це питання буде вирішено невдовзі чого б нам це не коштувало, вирішено «каленим залізом».

@додати у вибране