Пусти з вітром усе погане — дмухай 🌬

Та загадай собі хорошого настрою, щоб день був в радість 🍂🌞

Складність усієї дипломатичної ситуації в тому, що цю війну почала Росія – і тільки Росія, і увесь час повномасштабної війни саме Росія й тільки Росія не хоче війну завершувати. Від перших хвилин 24 лютого Путін веде цю війну так, що йому все одно, скільки своїх людей він втратить і скільки наших людей він убʼє.

Російські командири мають не просто бажання діяти жорстоко – вони мають чіткі накази, що можуть убивати так, як їм заманеться. Саме тому російська війна така кривава та забирає життя на фронті і в мирних українських містах. Саме тому Росія не тільки вбиває дорослих, але також викрадає дітей та намагається їх перевчити, щоб уже вони брали участь у війні, коли виростуть.

Зараз російські командири кидають у штурми проти українських позицій тих, хто ходив ще в молодшу школу у 2014 році, коли був окупований Крим і почалась гібридна агресія проти України. Це довга війна, і головне, що намагається зробити Росія, – залишити собі можливість воювати ще довше та не тільки проти України. Тому ми так цінуємо, що заради миру зараз працюють стільки сил та лідерів.

Україна вдячна Сполученим Штатам, кожному американському серцю та особисто Президенту Трампу за допомогу, яка, починаючи з «джавелінів», рятує життя українців. Ми дякуємо всім у Європі, у Групі семи і Групі двадцяти, хто допомагає нам захищати життя. Важливо зберігати підтримку.

Важливо не забувати найголовнішу мету – зупинити російську війну й не дозволити їй розпалитись колись знов. І щоб було саме це, мир має бути достойним. Тільки в одному цьому році Путін уже відправив на смерть сотні тисяч своїх людей, щоб окупувати відсоток чи декілька української території. І це робить Росія, у якої й так своєї міжнародно визнаної території найбільше, ніж у будь-кого у світі. Такий характер війни і намагання Росії подовжити війну свідчать, що це для них не про територію, не про те, як поводиться той чи інший сусід Росії, а про «право на війну» для Росії, про «право на підкорення» інших, про фундаментальну відсутність безпеки.

Саме тому ми так уважно працюємо над кожним пунктом, над кожним кроком до миру. Все має спрацювати правильно – так, щоб дійсно закінчити цю війну і щоб не допустити повторення війни. Дякую всім, хто допомагає! Дякую, Америко! Дякую, Європо! Пишаюсь нашими людьми. Слава Україні!

🦺У КП УЗН інформують, що цього тижня підприємством заплановано проведення робіт з санітарної обрізки, видалення сухостійних та аварійних дерев за адресами:
✔️24.11 - видалення сухих та аварійних дерев згідно Акту №732-А від 28.07.2025 у парку за будинком культури ДВРЗ;
✔️26.11 - санітарна обрізка дерев на Русанівській набережній;
✔️27.11 - санітарна обрізка дерев по просп. Павла Тичини та вул. Юрія Шумського;
✔️28.11 - санітарна обрізка дерев по просп. Миру, вул. Вифлеємській, вул. Тампере, вул. Будівельників та просп. Леоніда Каденюка.

💬У графіку можуть бути зміни відповідно до погодних умов, технічного стану техніки та повітряних тривог.

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва 

Старший сержант Євген Котелянець на псевдо Кот загинув 3 травня 2022 року на території металургійного заводу «Азовсталь» в Маріуполі на Донеччині. Він один з 72 добровольців, які полетіли на гелікоптерах в оточене місто. Воїну назавжди 37 років.
Євген Котелянець народився 9 травня 1984 в Києві. Після закінчення школи у 18 років
разом із братом-двійником Дмитром був призваний на строкову службу, яку разом проходили у Харкові. Тоді Євген отримав військове звання старший сержант.

«Брат – це найкращий подарунок на всі дні народження що тільки змогли зробити нам обом батьки! Дитинство, школа, армія, доросле життя це – незабутні миті які ми прожили разом, пліч-о-пліч. Найближча людина, яка зі мною була з пелюшок і до Маріуполя», – сказав Дмитро. 

Після армії Євген вступив до Національної академії управління і здобув
економічну освіту. Започаткував власну справу, згодом з братом працював митним брокером. Одружився, разом із коханою Ніною захоплювався грою у
волейбол. Євген брав участь у багатьох волейбольних турнірах та чемпіонатах,
отримав багато нагород. Подружжя виховувало двох дочок.

«Це неймовірні відчуття коли ми разом досягали успіхів у волейболі, займали перші місця на чемпіонатах Києва та призові місця на чемпіонатах України. Йшли по життю разом. Звичайно, життя не без пригод, падіння в нас теж були. Але я знав, що в мене є брат і ніколи не залишуся без підтримки. Незабутні миті святкування наших весіль та народження дітей. Все це були безтурботні роки, поки не прийшла клята війна», – сказав брат. 

24 лютого 2022 року Євген добровольцем пішов до військкомату. На початку березня
спецпідрозділ ССО «Азов-Київ», у якому служив Кот, виконував бойові завдання у передмісті Києва, потім в Бучі та Ірпені. А 30 березня Євген з іншими добровольцями-відчайдухами на гелікоптері полетів в окупований Маріуполь на допомогу побратимам.

«Тримали зв’язок кожні 2-3 дні, це були важкі тижні. Доки однієї ночі пролунав дзвінок, знайомий голос побратима повідомив: «Кот 200…» Цієї миті все зупинилось і завмерло. Відбиваючи чергову ворожу атаку на «Азовсталі», брат загинув на
позиції від пострілу російського танку», – розповів Дмитро. 

На честь полеглого героя на Трухановому острові у Києві названо волейбольний клуб «Труханів острів імені Євгена Котелянця». Ініціатором виступив друг Олександр Швець.

«Він був душею нашого волейбольного клубу, – сказав Олександр. Нам його не вистачає, там де був Жека, завжди чути сміх. Пожартувати і розповісти анекдот – це він умів. Дуже смачно готував: уха, плов, а особливо смажена риба. Ми щоразу коли
збираємося, завжди згадуємо про Євгена, про його людяність, і те, як він майстерно
грав у волейбол».

Також на Трухановому острові на Алеї пам’яті Героїв висаджено дерево на честь добровольця. Євгена посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня і
медаллю «За мужність та відвагу».

Побратими поховали Кота на території металургійного заводу.

У Євгена залишилися батьки, брат, дружина, дві доньки та друзі.

Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
 
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.