🕯Щороку, в четверту суботу листопада, Україна схиляє голову в пам’ять про мільйони невинних життів, забраних під час Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Це наш спільний біль, наша історія, яку неможливо забути.
Напередодні цього дня, підопічні відділень Територіального центру соціального обслуговування Дніпровського району зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув у ті страшні роки.
Вони запалили свічку пам’яті — тихий вогник, який символізує життя, що було обірване, та нашу непохитну волю пам’ятати.
Сьогодні, коли Україна знову переживає тяжкі випробування, коли росія намагається знищити нашу культуру, мову й ідентичність, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи. Але нас не зламали тоді — не зламають і зараз. Бо сила українського народy в єдності, пам’яті та любові до свого.
Світло нашої пам’яті — це світло, яке ніколи не згасне.
Вічна пам’ять жертвам Голодоморів.
Це наш спільний біль, наша історія, яку неможливо забути.
Напередодні цього дня, підопічні відділень Територіального центру соціального обслуговування Дніпровського району зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять тих, хто загинув у ті страшні роки.
Вони запалили свічку пам’яті — тихий вогник, який символізує життя, що було обірване, та нашу непохитну волю пам’ятати.
Сьогодні, коли Україна знову переживає тяжкі випробування, коли росія намагається знищити нашу культуру, мову й ідентичність, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи. Але нас не зламали тоді — не зламають і зараз. Бо сила українського народy в єдності, пам’яті та любові до свого.
Світло нашої пам’яті — це світло, яке ніколи не згасне.
Вічна пам’ять жертвам Голодоморів.
😭4
Голодомор: Подолання інформаційної блокади
Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було. Навіть такого слова в офіційних документах не вживалося. Масові смертність і опухання у владних документах називали –“продовольчими труднощами”.
Сільрадам наказали при реєстрації смерті не вказувати її причину. Більше того, в 1934 році надійшло розпорядження: всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки вислати в спеціальні частини (де більшість із них було знищено).
Керівництво СРСР свідомо дезорієнтувало світову громадськість. У січні 1933 року Нарком закордонних справ СРСР М.Литвинов зробив спеціальну заяву про відсутність голоду в країні. Режим відмовився від зовнішньої допомоги. Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували за залізною завісою тоталітаризму, публікували репортажі про злочин, доносили світові про те, що там діється насправді.
Британський журналіст Малколм Маґґерідж у березні 1933-го здійснив поїздку в Україну й передав статті до “The Manchester Guardian”. Тоді ж репортажі британського журналіста Ґарета Джоунза про Голодомор в Україні виходили у Великій Британії, США, Німеччині. Публікації з’являлися також у французькій, австрійській, польській, бельгійській пресі. Так, у Бельгії упродовж 4 місяців до вересня 1933 року в 17 виданнях опублікували біля 50 статей і повідомлень про ситуацію в Україні.
Населення Західної України, яка на той час перебувала у складі Польщі, не залишилося байдужим до горя українців по той бік Збруча. Одним із найпотужніших був голос митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. 24 липня 1933 року він проголосив відозву “Україна в передсмертних судорогах”. Наступного дня 35 громадських організацій і партій у Львові об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги жертвам і поширення інформації про цей злочин.
29 вересня 1933 року завдяки зусиллям українських діячів на засідання Ради Ліги Націй її президент Йоган Людвіґ Мовінкель (прем’єр-міністр Норвегії) ініціював обговорення голоду у радянській Україні. Рада передала це питання до Міжнародного товариства Червоного Хреста. Але Москва відкинула пропоновану допомогу голодуючим людям. У жовтні 1933 року в австрійській столиці Відні за ініціативою кардинала Теодора Інніцера створено спеціальний комітет для надання допомоги жителям радянської України.
У 1934 році з’являються перші книги, в яких розкриваються теми Голодомору в Україні. Американський журналіст та історик Вільям Генрі Чемберлин, який зумів відвідати Україну у жовтні 1933-го, наступного року оприлюднив факти про Голодомор у книзі “Залізна доба Росії”. У 1934 році було видано і перший художній твір про Голодомор в Україні – роман “Марія” українського письменника Уласа Самчука.
Після Другої світової війни в Європі та Північній Америці опубліковано перші спогади, мемуари та наукові дослідження про Голодомор. Українці, які його пережили й після війни опинилися у країнах вільного світу, разом із західними, зокрема американськими вченими, громадськими та політичними діячами збирали свідчення, вшановували пам’ять жертв, проводили наукові дослідження, видавали матеріали.
1953 року американський юрист Рафаель Лемкін, який запровадив у світову правову термінологію термін “геноцид”, охарактеризував Голодомор як “класичний приклад геноциду”.
Визначальними ж у збереженні пам’яті про Голодомор стали заходи із відзначення його 50-х роковин 1983-го, передусім у США та Канаді, що набули міжнародного розголосу. Тоді ж у канадському місті Едмонтоні спорудили перший пам'ятник жертвам Голодомору.
1984 року Конгрес США створив спеціальну Комісію з розслідування штучного голоду в Україні у складі двох сенаторів та чотирьох осіб від Палати представників. Виконавчим директором Комісії став американський історик Джеймс Мейс. Комісія дійшла такого висновку, що Сталін та його оточення вчинили акт геноциду проти українського народу. Цей звіт комісії схвалив Конгрес США 1988-го. Того ж року за ініціативою Світового Конгр
Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було. Навіть такого слова в офіційних документах не вживалося. Масові смертність і опухання у владних документах називали –“продовольчими труднощами”.
Сільрадам наказали при реєстрації смерті не вказувати її причину. Більше того, в 1934 році надійшло розпорядження: всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей за 1932–1933 роки вислати в спеціальні частини (де більшість із них було знищено).
Керівництво СРСР свідомо дезорієнтувало світову громадськість. У січні 1933 року Нарком закордонних справ СРСР М.Литвинов зробив спеціальну заяву про відсутність голоду в країні. Режим відмовився від зовнішньої допомоги. Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували за залізною завісою тоталітаризму, публікували репортажі про злочин, доносили світові про те, що там діється насправді.
Британський журналіст Малколм Маґґерідж у березні 1933-го здійснив поїздку в Україну й передав статті до “The Manchester Guardian”. Тоді ж репортажі британського журналіста Ґарета Джоунза про Голодомор в Україні виходили у Великій Британії, США, Німеччині. Публікації з’являлися також у французькій, австрійській, польській, бельгійській пресі. Так, у Бельгії упродовж 4 місяців до вересня 1933 року в 17 виданнях опублікували біля 50 статей і повідомлень про ситуацію в Україні.
Населення Західної України, яка на той час перебувала у складі Польщі, не залишилося байдужим до горя українців по той бік Збруча. Одним із найпотужніших був голос митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. 24 липня 1933 року він проголосив відозву “Україна в передсмертних судорогах”. Наступного дня 35 громадських організацій і партій у Львові об’єдналися в Український громадський комітет рятунку України, який став координатором допомоги жертвам і поширення інформації про цей злочин.
29 вересня 1933 року завдяки зусиллям українських діячів на засідання Ради Ліги Націй її президент Йоган Людвіґ Мовінкель (прем’єр-міністр Норвегії) ініціював обговорення голоду у радянській Україні. Рада передала це питання до Міжнародного товариства Червоного Хреста. Але Москва відкинула пропоновану допомогу голодуючим людям. У жовтні 1933 року в австрійській столиці Відні за ініціативою кардинала Теодора Інніцера створено спеціальний комітет для надання допомоги жителям радянської України.
У 1934 році з’являються перші книги, в яких розкриваються теми Голодомору в Україні. Американський журналіст та історик Вільям Генрі Чемберлин, який зумів відвідати Україну у жовтні 1933-го, наступного року оприлюднив факти про Голодомор у книзі “Залізна доба Росії”. У 1934 році було видано і перший художній твір про Голодомор в Україні – роман “Марія” українського письменника Уласа Самчука.
Після Другої світової війни в Європі та Північній Америці опубліковано перші спогади, мемуари та наукові дослідження про Голодомор. Українці, які його пережили й після війни опинилися у країнах вільного світу, разом із західними, зокрема американськими вченими, громадськими та політичними діячами збирали свідчення, вшановували пам’ять жертв, проводили наукові дослідження, видавали матеріали.
1953 року американський юрист Рафаель Лемкін, який запровадив у світову правову термінологію термін “геноцид”, охарактеризував Голодомор як “класичний приклад геноциду”.
Визначальними ж у збереженні пам’яті про Голодомор стали заходи із відзначення його 50-х роковин 1983-го, передусім у США та Канаді, що набули міжнародного розголосу. Тоді ж у канадському місті Едмонтоні спорудили перший пам'ятник жертвам Голодомору.
1984 року Конгрес США створив спеціальну Комісію з розслідування штучного голоду в Україні у складі двох сенаторів та чотирьох осіб від Палати представників. Виконавчим директором Комісії став американський історик Джеймс Мейс. Комісія дійшла такого висновку, що Сталін та його оточення вчинили акт геноциду проти українського народу. Цей звіт комісії схвалив Конгрес США 1988-го. Того ж року за ініціативою Світового Конгр
Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва
Юрій Поліщук на псевдо Ринат поліг 27 липня 2023 року у селі Роботине Запорізької області, рятуючи своїх побратимів. Захисникові було 39 років.
Юрій народився 12 вересня 1983 року в Києві, там і жив. Закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за спеціальністю інженера машинобудування. Був провідним спеціалістом та інженером у конструкторському бюро заводу «Радар».
З початком повномасштабного вторгнення став на захист країни. Служив у лавах Збройних сил України на посаді взводного у 118-й окремій механізованій бригаді.
«Юрій захоплювався технікою. Любив свою Батьківщину, любив життя та своїх племінників, для яких був одночасно і другом, і дядьком», – розповіла сестра Анна.
Захисника нагородили медалями «За патріотизм до України», «Захиснику України. За честь! За славу! За народ!», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна на Південному кладовищі у Києві. У нього залишилися батьки, сестра та племінники.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
Юрій Поліщук на псевдо Ринат поліг 27 липня 2023 року у селі Роботине Запорізької області, рятуючи своїх побратимів. Захисникові було 39 років.
Юрій народився 12 вересня 1983 року в Києві, там і жив. Закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» за спеціальністю інженера машинобудування. Був провідним спеціалістом та інженером у конструкторському бюро заводу «Радар».
З початком повномасштабного вторгнення став на захист країни. Служив у лавах Збройних сил України на посаді взводного у 118-й окремій механізованій бригаді.
«Юрій захоплювався технікою. Любив свою Батьківщину, любив життя та своїх племінників, для яких був одночасно і другом, і дядьком», – розповіла сестра Анна.
Захисника нагородили медалями «За патріотизм до України», «Захиснику України. За честь! За славу! За народ!», а вже посмертно – орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали воїна на Південному кладовищі у Києві. У нього залишилися батьки, сестра та племінники.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
❤1😢1
🔎 Питання психічного здоров’я дітей потребує не лише уваги, а й усвідомленого ставлення до особливостей їхнього розвитку.
Дитячі переживання інколи залишаються непоміченими, адже дорослі можуть сприймати їх як дрібні чи тимчасові прояви. Водночас саме такі реакції здатні свідчити про їхні реальні потреби та загальний стан.
📍 Важливо пам’ятати, що хвилювання є природною частиною становлення особистості, тому їхнє неправильне трактування або ігнорування може посилювати внутрішню напругу і ускладнювати подальшу взаємодію.
Чутливе ставлення, відкритий діалог та готовність дорослих вислуховувати допомагають створити безпечний простір, де дитина може вільно висловлювати почуття.
Сьогодні говоримо про ключові міфи, які ускладнюють сприйняття дитячих емоцій. Розуміння цих хибних уявлень сприяє формуванню більш чутливого та ефективного підходу до підтримки благополуччя дітей ⤵️
Дитячі переживання інколи залишаються непоміченими, адже дорослі можуть сприймати їх як дрібні чи тимчасові прояви. Водночас саме такі реакції здатні свідчити про їхні реальні потреби та загальний стан.
📍 Важливо пам’ятати, що хвилювання є природною частиною становлення особистості, тому їхнє неправильне трактування або ігнорування може посилювати внутрішню напругу і ускладнювати подальшу взаємодію.
Чутливе ставлення, відкритий діалог та готовність дорослих вислуховувати допомагають створити безпечний простір, де дитина може вільно висловлювати почуття.
Сьогодні говоримо про ключові міфи, які ускладнюють сприйняття дитячих емоцій. Розуміння цих хибних уявлень сприяє формуванню більш чутливого та ефективного підходу до підтримки благополуччя дітей ⤵️
❤1
Через відключення електроенергії почастішали випадки екстрених зупинок ліфтів💡❌ 🛗
Спільно з UNICEF Ukraine та ДСНС України розповідаємо, як діяти, якщо ви чи ваша дитина опинилися у такій ситуації та як підготуватися до раптової зупинки ліфта👇
Збережіть собі та дитині на ґаджет ці ілюстрації з правилами та дотримуйтеся алгоритму дій, аби бути в безпеці👌
Спільно з UNICEF Ukraine та ДСНС України розповідаємо, як діяти, якщо ви чи ваша дитина опинилися у такій ситуації та як підготуватися до раптової зупинки ліфта👇
Збережіть собі та дитині на ґаджет ці ілюстрації з правилами та дотримуйтеся алгоритму дій, аби бути в безпеці👌
❤1👏1
🌳Продовжуємо озеленення Дніпровського району!
🦺Фахівці КП УЗН висадили ще 30 дерев сосни звичайної у парку по вул. Гетьмана Павла Полуботка.
💬Відтепер цей простір став ще гарнішим та комфортнішим для відпочинку – тут можна насолоджуватися свіжим повітрям, прогулянками та спокійними хвилинами на природі.
Завдяки кожному дереву наше місто стає затишнішим і зеленішим!
🦺Фахівці КП УЗН висадили ще 30 дерев сосни звичайної у парку по вул. Гетьмана Павла Полуботка.
💬Відтепер цей простір став ще гарнішим та комфортнішим для відпочинку – тут можна насолоджуватися свіжим повітрям, прогулянками та спокійними хвилинами на природі.
Завдяки кожному дереву наше місто стає затишнішим і зеленішим!
❤3