🇺🇦4 вересня 1991 року над Верховною Радою України було піднято синьо-жовтий прапор
Над парламентом України він з’явився через десять днів після проголошення незалежності.
24 серпня 1991 року український стяг внесли до зали засідань, але над куполом так і не підняли. На сесійному засіданні 4 вересня опозиційні депутати від фракції Народної Ради ініціювали узаконити та підняти над будівлею синьо-жовтий прапор. Парламентська комуністична більшість не бажала цього.
У цей час під стінами парламенту зібрався велелюдний мітинг, учасники якого вимагали національного стягу над куполом Верховної Ради.
Після довготривалих перемовин та ультиматумів депутати проголосували за підняття прапору. Хоч державним його так і не визнали.
Над парламентом України він з’явився через десять днів після проголошення незалежності.
24 серпня 1991 року український стяг внесли до зали засідань, але над куполом так і не підняли. На сесійному засіданні 4 вересня опозиційні депутати від фракції Народної Ради ініціювали узаконити та підняти над будівлею синьо-жовтий прапор. Парламентська комуністична більшість не бажала цього.
У цей час під стінами парламенту зібрався велелюдний мітинг, учасники якого вимагали національного стягу над куполом Верховної Ради.
Після довготривалих перемовин та ультиматумів депутати проголосували за підняття прапору. Хоч державним його так і не визнали.
Ти йому слово, а він тобі «А ти на себе подивися!» — це «якщодоїзм» чи вотебаутизм ✍️
Прийом у розмові, який не просто дратує. А зміщує фокус з головного питання та навіть порушує твої особисті межі.
Це виснажує, бо головне питання так і залишається без уваги ☝️
Гортай карусель, щоб навчитися помічати «якщодоїзм».
І розкажи, якщо з тобою траплялося таке?
Прийом у розмові, який не просто дратує. А зміщує фокус з головного питання та навіть порушує твої особисті межі.
Це виснажує, бо головне питання так і залишається без уваги ☝️
Гортай карусель, щоб навчитися помічати «якщодоїзм».
І розкажи, якщо з тобою траплялося таке?
❤1
📚Сучасні бібліотеки - є культурними центрами, які проводять різноманітні літературні й творчі зустрічі, як-от презентації книжок, зустрічі з письменниками, поетичні вечори та дискусії.
☑️Зокрема, учора в бібліотеці ім. П. Тичини відбулася зустріч із Олександром Козинцем — письменником, науковцем, педагогом і просто харизматичною "людиною-оркестром".
🔰Творчій доробок Олександра вражає — автор 16 книжок (поетичних збірок, роману та прози), успішний науковець (понад 120 публікацій у сфері педагогіки та психології), логопед, хорист.
Спілкування з гостем склалося напрочуд душевне. Говорили про нові та вже відомі книжки. Жіноча аудиторія була в захваті від найновішої збірки «Фрактали», що присвячена та створена спеціально для них.
Автор не тільки читав свої твори, але й робив по них дуже правдиві передбачення, тож кожен жадав почути щось для себе з вуст «провидця».
Родзинкою та справжнім сюрпризом стали пісні у сольному та хоровому виконанні, а під час автограф-сесії кожен отримав неочікуваний, але приємний сюрприз.
☑️Зокрема, учора в бібліотеці ім. П. Тичини відбулася зустріч із Олександром Козинцем — письменником, науковцем, педагогом і просто харизматичною "людиною-оркестром".
🔰Творчій доробок Олександра вражає — автор 16 книжок (поетичних збірок, роману та прози), успішний науковець (понад 120 публікацій у сфері педагогіки та психології), логопед, хорист.
Спілкування з гостем склалося напрочуд душевне. Говорили про нові та вже відомі книжки. Жіноча аудиторія була в захваті від найновішої збірки «Фрактали», що присвячена та створена спеціально для них.
Автор не тільки читав свої твори, але й робив по них дуже правдиві передбачення, тож кожен жадав почути щось для себе з вуст «провидця».
Родзинкою та справжнім сюрпризом стали пісні у сольному та хоровому виконанні, а під час автограф-сесії кожен отримав неочікуваний, але приємний сюрприз.
❤1👍1
Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва
43-річний молодший сержант Григорій Кулініч, позивний GREG, загинув 25 липня 2023 року поблизу села Васюківка на Донеччині. Виконуючи службові обов’язки, потрапив під ворожий обстріл з артилерії та «Градів» і отримав смертельні поранення.
Григорій народився і жив у Києві. Закінчив школу №41. Був приватним підприємцем – займався збором меблів. З 2014 року брав активну участь у російсько-українській війні. Спочатку був волонтером, а в 2018-му підписав контракт із ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС. У грудні 2021-го демобілізувався та повернувся до мирного життя. Захоплювався історією, писав вірші.
Проте вже 24 лютого 2022 року чоловік повернувся до війська. У перший день вторгнення він одразу пішов до військкомату, щоб знову зі зброєю обороняти рідну країну. Проходив службу у 30-ій окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Обіймав посаду розвідника-далекомірника мінометної батареї.
«Григорій був дуже мужній, сміливий і добрий. Найкращий чоловік. З 2014 року захищав нашу Україну, хоча мав білий квиток. Пішов добровольцем у перший день широкомасштабного вторгнення. Захищав Бахмут, Запоріжжя, Харків, Миколаїв та інші міста. Брав участь у різних операціях», – розповіла його дружина Наталія.
«Мій рідний дядько Кулініч Григорій Валерійович захищав нашу державу ще з кінця 2018 року, продовжив цю справу і тоді, коли почалась повномасштабна війна. Всі ми запам’ятаємо Гришу людиною з добрим і справедливим серцем. Вічна пам’ять та слава Герою!» – написала Анастасія Кулініч.
Посмертно захисника нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Поховали Григорія на Лісовому цвинтарі у столиці.
У воїна залишилися батьки, дружина, син, племінниця, інші рідні, друзі та побратими.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму (https://forms.gle/gx6rCHNBCnSbPdXM6)
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
(https://www.victims.memorial/)
43-річний молодший сержант Григорій Кулініч, позивний GREG, загинув 25 липня 2023 року поблизу села Васюківка на Донеччині. Виконуючи службові обов’язки, потрапив під ворожий обстріл з артилерії та «Градів» і отримав смертельні поранення.
Григорій народився і жив у Києві. Закінчив школу №41. Був приватним підприємцем – займався збором меблів. З 2014 року брав активну участь у російсько-українській війні. Спочатку був волонтером, а в 2018-му підписав контракт із ЗСУ. Брав участь в АТО/ООС. У грудні 2021-го демобілізувався та повернувся до мирного життя. Захоплювався історією, писав вірші.
Проте вже 24 лютого 2022 року чоловік повернувся до війська. У перший день вторгнення він одразу пішов до військкомату, щоб знову зі зброєю обороняти рідну країну. Проходив службу у 30-ій окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Обіймав посаду розвідника-далекомірника мінометної батареї.
«Григорій був дуже мужній, сміливий і добрий. Найкращий чоловік. З 2014 року захищав нашу Україну, хоча мав білий квиток. Пішов добровольцем у перший день широкомасштабного вторгнення. Захищав Бахмут, Запоріжжя, Харків, Миколаїв та інші міста. Брав участь у різних операціях», – розповіла його дружина Наталія.
«Мій рідний дядько Кулініч Григорій Валерійович захищав нашу державу ще з кінця 2018 року, продовжив цю справу і тоді, коли почалась повномасштабна війна. Всі ми запам’ятаємо Гришу людиною з добрим і справедливим серцем. Вічна пам’ять та слава Герою!» – написала Анастасія Кулініч.
Посмертно захисника нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
Поховали Григорія на Лісовому цвинтарі у столиці.
У воїна залишилися батьки, дружина, син, племінниця, інші рідні, друзі та побратими.
Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму (https://forms.gle/gx6rCHNBCnSbPdXM6)
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.
(https://www.victims.memorial/)