Шановні співвітчизники!

🇺🇦День Гідності та Свободи - свято, що уособлює незламний дух українського народу. Сьогоднішній день - є символом сили, єдності й нескореності українського народу.

✅21 листопада ми згадуємо події, які стали визначальними для історії нашої держави. У 2013 році українці об’єдналися, щоб захистити свободу та право на власний вибір. Революція Гідності стала свідченням мужності та єдності!

Гідність і свобода завжди були серцем української душі. Вони втілюють нашу віру у власні сили, прагнення бути господарями на своїй землі й створювати незалежне майбутнє.

Ми пам'ятаємо Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя за волю та свободу України. Їхня жертва назавжди залишиться в серцях українців, як нагадування про справжню ціну гідності та свободи. Вони стали міцним фундаментом, на якому українці нині будують нову Україну.

Сьогодні наша держава продовжує криваву боротьбу за Незалежність. Агресія росії кинула виклик нашій країні, але не зламала наш дух. Українці показали всьому світу приклад мужності, єдності та незламності. Вся нація стала на захист своєї землі, своїх родин, своєї свободи.

У цей день ми вшановуємо всіх, хто відстоює нашу країну на фронті. Наші Захисники й Захисниці - це Герої сучасності, які щодня ризикують життям заради миру та спокою в Україні. Їхня відвага - це світло, що веде нас до Перемоги!

Нехай пам'ять про Героїв Майдану та всіх, хто віддав життя за свободу, завжди буде в наших серцях.

Слава Україні!
Героям слава!

Київська міська військова адміністрація спільно з Платформою Пам’яті Меморіал вшановують пам’ять полеглих захисників родом із Києва 

Старший сержант Олександр Лісніченко на псевдо Форест поліг 15 жовтня 2024 року в бою за місто Торецьк на Донеччині. Захисник отримав смертельні кульові поранення і мінно-вибухову травму. Воїну тепер назавжди 25 років.

Олександр народився у місті Прилуки Чернігівської області. У 2020 році закінчив військовий коледж сержантського складу Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Опісля почав здобувати вищу освіту в Полтавській політехніці імені Юрія Кондратюка за програмою «Автомобільний транспорт». Тоді ж проходив військову службу в Києві: був головним сержантом, командиром відділення групи вантажних і спеціальних машин, бази технічного й транспортного забезпечення.

Чоловік обожнював грати в шахи, захоплювався походами в гори, любив подорожувати і відкривати нові місця, був вірянином протестантської церкви.

З початком повномасштабного вторгнення доклав усіх зусиль, щоб бути більш корисним для наближення Перемоги. У червні 2023 року перевівся до підрозділу спеціального призначення ГУР «Шаман». 

За життя Олександр був відзначений низкою нагород: «За оборону України», «Козацький Хрест» III та II ступенів, «Хрест хоробрих», «За сприяння воєнній розвідці України» II ступеня,  «Ветеран війни». Також захисника посмертно відзначено медаллю «За бойові заслуги».

«Олександр понад усе на світі любив нашу родину, любив життя. З 16 років ми мріяли про створення нашої сім’ї та вдосконалювали наші стосунки. Ми пройшли чимало випробувань, але вистояли і 9 червня 2023 року одружилися. Мріяли про трьох дітей, власний будинок і чудове майбутнє.

Щастя в статусі родини тривало 1,5 року, доки клята війна не забрала моє кохання. Разом із ним померла частина моєї душі, частина мого серця. Він був найкращим чоловіком, улюбленим сином, чудовим братом і надійним побратимом. Завжди й у всьому допомагав кожному, хто потребував. Робив усе на совість і прагнув досконалості. Жив із гаслом “Де б ти не був, роби все від тебе залежне”. Був безстрашним воїном своєї Батьківщини.

Із мужністю витримав надважкі моральні, психологічні й фізичні навантаження. Із честю та гідністю виходив із усіх ситуацій, тому побратими поважали його», – розповіла дружина Наталія.

«Форест був професіоналом своєї справи. Ми завжди могли без сумнівів розраховувати на нього», – зазначили побратими Олександра.

Поховали розвідника на Алеї Героїв Лісового кладовища в Києві.

У нього залишилися батьки, дружина, брати й сестри.

Допоможіть вшанувати пам'ять захисників та захисниць родом з Києва – розкажіть про своїх рідних і близьких, заповнивши форму.
 
Підтримайте Меморіал, аби платформа могла продовжувати вшановувати пам’ять полеглих.

🕯Всеукраїнська акція “Запали свічку”

В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. Та саме Джеймсу Мейсу, досліднику Голодомору, належить ініціатива вшанування жертв голодоморів запалювання свічки на підвіконні.

“Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: в національний день пам’яті жертв 1933-го (четвертої суботи листопада) визначити час, коли кожен громадянин цієї землі, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих. Це було б гідною відповіддю на слова о. Олександра Биковця, який став священиком в Америці: «...Всі були готові на жертви, знали, що не сьогодні-завтра їх знищать, але їх турбувало передовсім: чи знатиме світ про це, чи світ щось скаже?.. І друга проблема — ще більш духовна: чи буде кому помолитися за всіх, хто загинув?» Навіть сім десятиліть опісля свічка, що мерехтить у вікні, видається мені гідною відповіддю!” – Джеймс Мейс, газета “День”, 18 лютого 2003 року.

Тепер це усталена в суспільстві практика – щороку у четверту суботу листопада на вшанування тих, хто помер з голоду, українці по всьому світу запалюють свічки. Цього року 22 листопада о 16-й годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання. Опісля біля могил, меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору 1932–1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях осель українці запалюють свічки і лампадки.

Протягом дня прийдіть до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв голодоморів у вашому місті чи селі. А із настанням темряви на вшанування пам’яті всіх убитих голодом запаліть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу пам’ять і віру в перемогу.

Сьогодні День Гідності та Свободи — і це передусім для українців ушанування того, якою є ціна незалежності для України та скільки сил в основі реального суверенітету. Сьогодні ми згадуємо всіх, хто в різні часи виборював право для України бути вільною, незалежною, сильною державою і хто став для світу символом людської гідності та справедливості.

З таким сусідом, як Росія, захист власної гідності, свободи та незалежності, — надзвичайно складне завдання, але без цього український народ не зберегти.

І тому так важливо, що українці не здаються, захищають принципові речі й завдяки своїй силі змінюють перебіг історії, щоб Україна жила й розвивалася. Дякую всім, хто бʼється заради нашої держави як заради самого себе.

Слава Україні! Слава кожному українському герою!

Напередодні Всесвітнього дня захисту дітей відзначили освітян з нагоди Дня позашкілля – професійного свята людей, які вкладають серце і душу у виховання дітей поза шкільними уроками.

З цієї нагоди на Станції юних техніків Дніпровського району привітали педагогів, котрі щодня допомагають дітям розкривати свої здібності, формують їхні цінності, надихають на творчість й віру в себе.

Саме вони відкривають перед молоддю безмежний світ можливостей – від науки й культури до спорту та технічної творчості.

«Позашкільна освіта завжди дарувала дітям щось більше, ніж просто знання. Сьогодні, у час війни, коли всі ми живемо в непростих обставинах, вона стає для дітей місцем підтримки, нових друзів, цікавих відкриттів.

Саме тут вони можуть відволіктися від тривожних новин, знайти радість у спілкуванні, відчути спокій і бодай трохи впевненості у завтрашньому дні», – наголосив заступник голови РДА Юрій Козаченко, звертаючись до присутніх.

Під час заходу фахівців позашкільної освіти Юрій Козаченко відзначив Грамотами та Подяками Дніпровської РДА - як символом вдячності за їх невтомну працю та любов до дітей.