США змінюють риторику і вимагають від Росії негайного припинення вогню.

Європейці призначили Зеленського на посаду фюрера Європи

©Лаврюха

На відео, яке зробили місцеві лікарі, чоловік сказав, що став свідком щонайменше девʼяти суїцидів у підрозділі, коротко описав їхні обставини і назвав імʼя одного з померлих. Відео, що є в розпорядженні «Бабеля», зняли 23 січня 2026 року, а вже за кілька днів Олександр Семенов помер у лікарні. Офіційна причина смерті — пневмонія

За останні пів року в навчальних центрах «Скелі» вона нарахувала 26 смертельних випадків. Більшість з померлих чоловіків не пробула в полку й місяця. Офіційна причина смерті здебільшого — пневмонія

От, словом, привезли нас туди, вивели як з воронка Довідка
Крита машина, яку використовують для перевезення арештованих у супроводі конвою.
, наголо роздягнули, «обшманали», змусили зняти труси і присідати», — згадує свої перші враження про прибуття в «курятник» Олександр Жикін. Туди він потрапив 15 лютого 2026 року, але не з ТЦК. В армію він прийшов три роки тому — отримав повістку, зʼявився за викликом і пішов служити до штабу однієї з бригад. Був санітаром у медроті і діловодом. Каже, все було добре, допоки не змінився командир.

У вбиральню, в їдальню — всюди з озброєним конвоєм. «Наче військовополонені»

Після приїзду, як свідчать опитані, новобранців сортують. «Наркомани в один бік, бо вони неадекватно поводяться, комусь недобре. Якщо погано поводяться, їх жорстко бʼють. Ті, хто спокійніший, чекають свого часу», — каже ще один мобілізований, який був у полку.

«І кожен у своєму «мультику», розмовляли з кимось. Вони [наркозалежні] вибивали двері, буянили. Охоронці їх утихомирювали — бризкали в камеру сльозогінний газ, і всі ми тим дихали», — згадує військовий.

Перше, що мають усвідомити новобранці, — вільно пересуватися територією заборонено. «Навіть у туалет вони мають право піти, лише коли збереться достатня кількість охочих, мінімум пʼятеро, і лише в супроводі охоронця з автоматом», — на умовах анонімності каже один зі співрозмовників, який втік звідти після кількох тижнів перебування.

Уночі, підтверджує Олександр Жикін, у вбиральню взагалі не виходили — охоронці казали випорожнюватися в пляшку.

Чоловік, який пробув у наметовому містечку кілька тижнів, розповідає, що вибухало ледь не кожну ніч, часто підривалися тварини — зайці чи косулі — їх там чимало. Але не тільки вони. Він згадує новобранця з Харкова, на вигляд років сорока. Той виглядав дезорієнтованим і, очевидно, опирався новій дійсності — говорив мало, був відстороненим. У ніч на 26 лютого 2026 року, коли в наметі всі полягали спати, десь після опівночі на вулиці пролунав гучний вибух. Потім, згадує свідок, почулися крики і ще один вибух. Після цього зайшли охоронці, вивели всіх з намету — вишикували і перерахували. Однієї людини не вистачало. За 10—15 хвилин до строю на швидкості під’їхав квадроцикл. Ним керував начальник охорони полігона з позивним «Фін». Позаду сиділа людина, якої не вистачало — той самий харківʼянин із заклеєним оком. Крізь подерті штани виднілися посічені уламками ноги. Один з охоронців задер йому сорочку — на животі була велика гематома. Охоронці, звернувшись до строю, продемонстрували, що може бути, якщо тікати — чоловік втратив око. Наш співрозмовник досі не розуміє, як той вибрався з намету — припускає, що знайшов якусь шпарину внизу.

«Нас вишикували в три колони. Хто стояв у першій і бачив, що куля увійшла в землю поряд з тілом, а не в людину, перенесли все більш-менш нормально. Хто ж, як я, стояв у другій або третій шерензі, відреагували на виставу не так спокійно, принаймні в мене ноги точно підігнулися. Нам ще раз повторили, що тікати немає сенсу, і дозволили зайти до намету. Більше ми Ісака [позивний військового, який тікав] не бачили. Проте майже всі вслід за «вертухаями» повторювали, що його в жодному разі не спишуть, просто він, на відміну від нас, штурмовиків, решту служби ритиме окопи чи робитиме ще щось таке ж «недостойне», — каже чоловік.

Людину, яка підірвалася, пригадує свідок, звали Олександр, прізвище — чи то Ісаков, чи то Ісаєв. У «Скелі» «Бабелю» підтвердили, що в них справді був мобілізований Олександр Ісаєв. Але озвучили іншу версію: «Під час навчання 26.02 він відхилився від визначеного маршруту і підірвався на невідомому пристрої». Там також повідомили, що 15 березня чоловік помер у лікарні від легенево-серцевої недостатності

Операції, задля яких довелося продати цінне майно, не допомогли. «Він у вікно вже намагався вийти», — каже співрозмовниця. Зараз чоловік у важкому емоційному стані. Попри це, за її словами, за деякий час підрозділ вирішив повернути чоловіка до своїх лав — у медроту. Тож зараз він переховується. «Скеля» своїх не кидає», — часто говорять ті, хто проходив там службу. Вони вкладають в цю фразу інший сенс, ніж медійники полку.

«Коротше, знайшли нас. Вибили зуби, поламали ребра, ну, жесть просто. І цей охоронець, від якого я чкурнув, каже: “Що ти, с*ко, хочеш, щоб я замість тебе на нуль поїхав?” — згадує Олександр.

У полку стверджують, що про побиття Жикіна вперше почули від «Бабеля». Те, що по втікачах стріляють бойовими, заперечують. Щодо замінованого периметра Довідка
В Офісі військового омбудсмана пояснюють: периметр може бути замінований, якщо навчальний центр розташований близько до фронту. Супровід новобранців зі зброєю в межах навчального центру не передбачений.
Андрій Сурай довго вагався і зрештою сформулював відповідь так: «Якщо десь написано «міни», не треба перевіряти це ногою».

Його проблеми очевидні для пересічної людини без медичної освіти — чоловік навіть погано вимовляє слова. Як він пройшов ВЛК — незрозуміло. Але додому, зі слів матері, його відпустив не навчальний центр, а вже бойовий командир

Один з мобілізованих до «Скелі» переповідає підслухану розмову керівництва полігона, у ній ішлося про чергове розміщення новобранців: «Везуть, готуйтеся, буде тисяча “двохсотих”». Схожі спогади й у Олександра Жикіна: «Якийсь начальник штабу чи хто там підійшов до нашого намету: “А тут хто? А, третя рота. “Одноразки”. І пішов. Уявляєте, як вони називають пацанів? “Одноразки”. Ну тобто, що один вихід — і все».

Один з чинних солдатів «Скелі» став свідком «зомбі-апокаліпсису» під час шикування, на яке привозили наркозалежних: людей били, дехто самовільно випорожнювався просто в строю. Він каже, це було страшно. А ще додає, що хоч сам не прихильник таких жорстких методів «роботи» з людьми, але бачив, як після навчання деякі наркозалежні «ставали людьми, справжніми мотивованими тиграми».

«Я не зовсім розумію, коли мені кажуть, що я повинен далі ще роки воювати, а людину, яка за мій рахунок отримує метадон, потрібно відправити додому, а мене до моїх дітей — ні», — каже начальник групи цивільно-військового співробітництва «Скелі» Андрій Сурай

На закиди про наркозалежних у лавах «Скелі» Андрій Сурай відповідає так: «Якщо ВЛК його визнала придатним — він придатний. Кому ми маємо вірити? Людині, яка чотири роки ухилялася від своїх обовʼязків чи лікарській комісії?».

Олександр Семенов, той самий чоловік, який у січні 2026 року весь побитий прийшов у лікарню Кропивницького, теж не відмовлявся служити. Зі слів його мами Світлани Христус, він двічі сам просився до війська — у 2022 і 2024 році: «Я особисто його під ТЦК чекала, речі йому збирала». Саша любив авто, мав хист до швидкого водіння — тож хотів потрапити на евакуацію поранених. У військо Семенова не брали — він був непридатним через те, що перебував на замісній підтримувальній терапії. Але у 2026 році з якоїсь причини ВЛК визнала його придатним, і 10 січня Семенова повезли в «Скелю». А вже 23 січня він прийшов весь побитий до лікарні в рідному Кропивницькому і розповів таке: «Забивають, до квадроцикла привʼязують і починають волокти по землі тебе — поки ти не зітрешся». Саша втік зі «Скелі» з групою мобілізованих, коли їх перевозили з одного навчального центру на іншу локацію.

Коли Саша побитий прийшов у лікарню, він перерахував людей, які на його памʼяті вчинили там самогубства: «Скіпа Максим — він повісився на бронежилеті. Потім: я особисто знімав зі шнурка — пацан за бачок туалетний заліз і задушив себе. Потім: дві людини — перше стрільбище — вони по патрону і прострелили собі голови. Коротше, за чотири дні девʼять людей суїциднулися»

Двадцять сьомого лютого Саша помер у лікарні. Офіційна причина смерті — пневмонія. Розслідування поліція не проводила. «У мене є приятель військовий, який після Сашиних похорон весною на ротацію прийшов. То він казав: “Ти що, ми зі «Скелею» разом з оточення виходили, прорив робили, такі хлопці класні!”. Але ж не всі такі», — згадує мама Саші.

Жінка в поганому емоційному стані, з власних міркувань вона відмовилася розповідати про все, що їй відомо. Єдине, що сказала: «Кожне забране життя могло принести користь по-різному. Хтось туалети прибирає, хтось картоплю збирає, хтось на машині їздить, щось ремонтує, хтось якогось гада хоч одного вбʼє. Дитину дуже боляче втрачати, але одне — якщо вона хворіє, якщо на війні загинула. І зовсім інше, якщо його довели до смертельного стану — це дуже страшно».

Для побиття в «Скелі» не завжди потрібна вагома причина, каже колишній інструктор з бойовим досвідом. Він знає про випадки, коли знущалися з людей на тилових посадах — через збої в роботі Starlink чи помилки в паперовій роботі. Ламали ребра, каже, просто при всіх на нараді. Бачив військовий і як на мобілізованих нацьковували собак. Знущаються, з його слів, і інструктори, і охорона полігона.

«Вони [новобранці] — як зеки. Вони вийшли о 6-й ранку — о 6-й вечора вони зайшли в бліндаж. Все. Заходить інструктор — а ти сидиш, то отримуєш, вибачте, п*здюлей», — каже свідок.

Двоє з тих, із ким анонімно поспілкувався «Бабель», розповіли, що на час перевірок найбільш побитих чи бунтівних вивозять за межі навчального центру на декілька днів.

«Це така показуха. Скільки при нас цих журналістів приїжджало. І вони [охорона] нас змушували говорити, як у них там все добре. Показуха, брехня, жополизство і концтабори, — каже «Бабелю» людина, яка пройшла в «Скелі» і полігон, і бойові. Із цієї причини «Бабель» відмовився їхати в підготовчий центр полку на запрошення «Скелі» — перевірити будь-які зібрані і описані факти на місці, коли підрозділ має можливість обрати місце і час візиту, неможливо.

За період з кінця осені 2025-го по весну 2026-го «Бабель» зібрав інформацію про 26 смертей серед новобранців «Скелі». Це були переважно здорові молоді чоловіки, які не мали ані залежностей, ані важких захворювань. Більшість померла від пневмонії, проте чи не всі родичі, яких опитала редакція або колеги з інших медіа, скаржаться на несвоєчасне надання медичної допомоги.

До поліції свідки справді не зверталися — вони не можуть цього зробити, оскільки перебувають у СЗЧ. Як майже і всі інші, хто свідчить про злочини в «Скелі». «Цим вони і користуються», — каже один із очевидців побиттів Дмитра Коваля.

Віталій Карат, 38 років, Франківщина. Чоловіка мобілізували 25 лютого 2026 року, а 14 березня він помер у лікарні. Причина смерті — недокрівʼя органів. Історія Віталія стала резонансною після публікації «Суспільного». А ще більше розголосу набула через заяви «Скелі» про те, що Віталій травмувався, впавши із сосни: «Віталій Карат під час проходження служби намагався скоїти СЗЧ. Під час його пошуку був виявлений високо на сосні. Після спілкування вирішив спуститися, але впав з неї». Після смерті в нього, як і у Володимира Цуканова, виявили переломи ребер і травму грудної клітки.

У полку запевняють — завезли новобранця в лікарню одразу після того, як він упав. «Ми самі попросили йому зробити рентген, тому що в нього була підозра на пневмонію

«Там багато достойних офіцерів. І поки несеться хейт на «Скелю» в соцмережах — дуже часто заслужений — ці люди на девʼяти напрямках сьогодні виконують дуже складні завдання. Це правда», — каже очільниця Офісу військового омбудсмана Ольга Решетилова.
На її переконання, ідея головкома створити штурмові підрозділи — правильна, вони виконують критично важливі завдання: «Питання тільки в тому, що контролювати їх у такому масштабі, особливо якщо ми створимо окремий вид військ, ми просто не зможемо. Офісу військового омбудсмана там точно не вистачить. Ми й так там живемо, у штурмових полках».
Решетилова вважає, такі підрозділи слід створити в кожному корпусі, щоб командир корпусу контролював, що там відбувається і ніс за це відповідальність.