США змінюють риторику і вимагають від Росії негайного припинення вогню.

Європейці призначили Зеленського на посаду фюрера Європи

©Лаврюха

На відео, яке зробили місцеві лікарі, чоловік сказав, що став свідком щонайменше девʼяти суїцидів у підрозділі, коротко описав їхні обставини і назвав імʼя одного з померлих. Відео, що є в розпорядженні «Бабеля», зняли 23 січня 2026 року, а вже за кілька днів Олександр Семенов помер у лікарні. Офіційна причина смерті — пневмонія

За останні пів року в навчальних центрах «Скелі» вона нарахувала 26 смертельних випадків. Більшість з померлих чоловіків не пробула в полку й місяця. Офіційна причина смерті здебільшого — пневмонія

От, словом, привезли нас туди, вивели як з воронка Довідка
Крита машина, яку використовують для перевезення арештованих у супроводі конвою.
, наголо роздягнули, «обшманали», змусили зняти труси і присідати», — згадує свої перші враження про прибуття в «курятник» Олександр Жикін. Туди він потрапив 15 лютого 2026 року, але не з ТЦК. В армію він прийшов три роки тому — отримав повістку, зʼявився за викликом і пішов служити до штабу однієї з бригад. Був санітаром у медроті і діловодом. Каже, все було добре, допоки не змінився командир.

У вбиральню, в їдальню — всюди з озброєним конвоєм. «Наче військовополонені»

Після приїзду, як свідчать опитані, новобранців сортують. «Наркомани в один бік, бо вони неадекватно поводяться, комусь недобре. Якщо погано поводяться, їх жорстко бʼють. Ті, хто спокійніший, чекають свого часу», — каже ще один мобілізований, який був у полку.

«І кожен у своєму «мультику», розмовляли з кимось. Вони [наркозалежні] вибивали двері, буянили. Охоронці їх утихомирювали — бризкали в камеру сльозогінний газ, і всі ми тим дихали», — згадує військовий.

Перше, що мають усвідомити новобранці, — вільно пересуватися територією заборонено. «Навіть у туалет вони мають право піти, лише коли збереться достатня кількість охочих, мінімум пʼятеро, і лише в супроводі охоронця з автоматом», — на умовах анонімності каже один зі співрозмовників, який втік звідти після кількох тижнів перебування.

Уночі, підтверджує Олександр Жикін, у вбиральню взагалі не виходили — охоронці казали випорожнюватися в пляшку.

Чоловік, який пробув у наметовому містечку кілька тижнів, розповідає, що вибухало ледь не кожну ніч, часто підривалися тварини — зайці чи косулі — їх там чимало. Але не тільки вони. Він згадує новобранця з Харкова, на вигляд років сорока. Той виглядав дезорієнтованим і, очевидно, опирався новій дійсності — говорив мало, був відстороненим. У ніч на 26 лютого 2026 року, коли в наметі всі полягали спати, десь після опівночі на вулиці пролунав гучний вибух. Потім, згадує свідок, почулися крики і ще один вибух. Після цього зайшли охоронці, вивели всіх з намету — вишикували і перерахували. Однієї людини не вистачало. За 10—15 хвилин до строю на швидкості під’їхав квадроцикл. Ним керував начальник охорони полігона з позивним «Фін». Позаду сиділа людина, якої не вистачало — той самий харківʼянин із заклеєним оком. Крізь подерті штани виднілися посічені уламками ноги. Один з охоронців задер йому сорочку — на животі була велика гематома. Охоронці, звернувшись до строю, продемонстрували, що може бути, якщо тікати — чоловік втратив око. Наш співрозмовник досі не розуміє, як той вибрався з намету — припускає, що знайшов якусь шпарину внизу.

«Нас вишикували в три колони. Хто стояв у першій і бачив, що куля увійшла в землю поряд з тілом, а не в людину, перенесли все більш-менш нормально. Хто ж, як я, стояв у другій або третій шерензі, відреагували на виставу не так спокійно, принаймні в мене ноги точно підігнулися. Нам ще раз повторили, що тікати немає сенсу, і дозволили зайти до намету. Більше ми Ісака [позивний військового, який тікав] не бачили. Проте майже всі вслід за «вертухаями» повторювали, що його в жодному разі не спишуть, просто він, на відміну від нас, штурмовиків, решту служби ритиме окопи чи робитиме ще щось таке ж «недостойне», — каже чоловік.

Людину, яка підірвалася, пригадує свідок, звали Олександр, прізвище — чи то Ісаков, чи то Ісаєв. У «Скелі» «Бабелю» підтвердили, що в них справді був мобілізований Олександр Ісаєв. Але озвучили іншу версію: «Під час навчання 26.02 він відхилився від визначеного маршруту і підірвався на невідомому пристрої». Там також повідомили, що 15 березня чоловік помер у лікарні від легенево-серцевої недостатності

Операції, задля яких довелося продати цінне майно, не допомогли. «Він у вікно вже намагався вийти», — каже співрозмовниця. Зараз чоловік у важкому емоційному стані. Попри це, за її словами, за деякий час підрозділ вирішив повернути чоловіка до своїх лав — у медроту. Тож зараз він переховується. «Скеля» своїх не кидає», — часто говорять ті, хто проходив там службу. Вони вкладають в цю фразу інший сенс, ніж медійники полку.

«Коротше, знайшли нас. Вибили зуби, поламали ребра, ну, жесть просто. І цей охоронець, від якого я чкурнув, каже: “Що ти, с*ко, хочеш, щоб я замість тебе на нуль поїхав?” — згадує Олександр.

У полку стверджують, що про побиття Жикіна вперше почули від «Бабеля». Те, що по втікачах стріляють бойовими, заперечують. Щодо замінованого периметра Довідка
В Офісі військового омбудсмана пояснюють: периметр може бути замінований, якщо навчальний центр розташований близько до фронту. Супровід новобранців зі зброєю в межах навчального центру не передбачений.
Андрій Сурай довго вагався і зрештою сформулював відповідь так: «Якщо десь написано «міни», не треба перевіряти це ногою».

Його проблеми очевидні для пересічної людини без медичної освіти — чоловік навіть погано вимовляє слова. Як він пройшов ВЛК — незрозуміло. Але додому, зі слів матері, його відпустив не навчальний центр, а вже бойовий командир

Один з мобілізованих до «Скелі» переповідає підслухану розмову керівництва полігона, у ній ішлося про чергове розміщення новобранців: «Везуть, готуйтеся, буде тисяча “двохсотих”». Схожі спогади й у Олександра Жикіна: «Якийсь начальник штабу чи хто там підійшов до нашого намету: “А тут хто? А, третя рота. “Одноразки”. І пішов. Уявляєте, як вони називають пацанів? “Одноразки”. Ну тобто, що один вихід — і все».

Один з чинних солдатів «Скелі» став свідком «зомбі-апокаліпсису» під час шикування, на яке привозили наркозалежних: людей били, дехто самовільно випорожнювався просто в строю. Він каже, це було страшно. А ще додає, що хоч сам не прихильник таких жорстких методів «роботи» з людьми, але бачив, як після навчання деякі наркозалежні «ставали людьми, справжніми мотивованими тиграми».

«Я не зовсім розумію, коли мені кажуть, що я повинен далі ще роки воювати, а людину, яка за мій рахунок отримує метадон, потрібно відправити додому, а мене до моїх дітей — ні», — каже начальник групи цивільно-військового співробітництва «Скелі» Андрій Сурай

На закиди про наркозалежних у лавах «Скелі» Андрій Сурай відповідає так: «Якщо ВЛК його визнала придатним — він придатний. Кому ми маємо вірити? Людині, яка чотири роки ухилялася від своїх обовʼязків чи лікарській комісії?».