🤔 Останнім часом задумуюсь над якими IT-продуктами я хотів би працювати

І для себе виніс ряд критеріїв, якими зараз поділюся з вами.

По-перше, я зрозумів, що мені важливо чи робить продукт людей багатшими в духовному або матеріальному сенсі, чи просто використовує клієнтів заради прибутку. Я хочу створювати цінність для людей і вирішувати їхні задачі або проблеми, тому всі розважальні продукти, соцмережі, а також ігрова індустрія для мене не є екологічними бізнесами. Вони здебільшого шкодять і експлуатують людей, бо відволікають від реального життя і затягують у віртуальний світ. Звичайно, якщо користуватись цим усвідомлено, нічого поганого не буде, але, на жаль, більшість людей, особливо діти, цього не вміють. Хоча ці продукти мають цінність, але у глобальному масштабі, на мою думку, вони приносять більше шкоди.

По-друге, якщо розглядати стартап, то до моральних критеріїв додаються й бізнес-фактори, які визначають життєздатність продукту. І це важливо, щоб моя робота не пішла “в шухляду”. Загалом є основні пункти, за якими венчурні фонди оцінюють бізнес-ідеї, і також в цей список я додав пункти на основі свого досвіду:

- Цю ідею технічно складно реалізувати;
- Ідея вирішує нудні задачі або проблеми;
- У цієї ідеї багато конкурентів або вже є кілька успішних продуктів на ринку, але відсутні великі гравці з венчурними інвестиціями;
- Існує можливість різних способів монетизації, що додає бізнесу стійкості у випадку несприятливих сценаріїв розвитку.

Що думаєте щодо цього? Якщо у вас також є критерії для початку роботи над проєктом, поділіться ними в коментарях 👇

Закінчив читати книгу "4000 тижнів. Тайм-менеджмент для смертних" Олівера Беркмена. Автор спираючись на обмеженість людського життя (близько 4000 тижнів), пропонує переглянути традиційні підходи до тайм-менеджменту.

За стилем та форматом можна порівняти з книгою "Чорний лебідь" Нассіма Талеба. Як і Талеб, Беркмен підходить до питань часу та життєвих пріоритетів не з боку конкретних методик, а через філософські роздуми та приклади з життя. Він не дає готових рішень, а швидше пропонує читачеві замислитися над тим, як ми витрачаємо свої обмежені ресурси (час, увагу, енергію) у світі, де постійно зростають вимоги до продуктивності.

Обидві книги акцентують увагу на важливості гнучкого мислення: Талеб розмірковує про непередбачуваність життя та вплив випадкових подій, які можуть докорінно змінити ваші плани, а Беркмен — як наше сприйняття часу впливає на якість цього життя. Це більше, ніж просто поради чи інструкції — це філософське занурення у важливі питання, які допомагають переглянути своє ставлення до щоденних справ і життєвих рішень.

Якщо є бажання порефлексувати і подивитися на час і свої пріоритети під іншим кутом, то рекомендую прочитати!

(Липень, 2015)


Поради, які я дав би самому собі на старті кар’єри з нуля

✦ Не акцентуйся на курсах. Вони корисні для отримання бази, але не зосереджуйся на них повністю. Значно цінніше знайти досвідченого ментора, який допоможе розібратися з реальними задачами та підготує до співбесід.

✦ Не приймай першу ж пропозицію. Особливо якщо сумніваєшся в продукті чи команді. Краще витратити цей час на прокачку навичок і дочекатися компанії, яка тебе надихатиме. Робота в сильній дизайн-команді на чолі з Head або Lead дизайнерами, прискорить твій розвиток, тому не йди працювати туди, де ти будеш одним дизайнером в команді.

✦ Прокачуй UI навички. Зараз багато продуктових дизайнерів мають слабкі навички UI. Раніше було навпаки — дизайн інтерфейсів був сильною стороною, але бракувало продуктової логіки. В ідеалі важливо вміти поєднувати і одне, і інше, тому не забувай покращувати навички UI.

✦ Займайся нетворкінгом. Більше спілкуйся з колегами, приєднуйся до дизайн-спільноти, а не сиди постійно за роботою. Відвідуй конференції, розширюй коло знайомств, створюй свій блог чи канал в соціальних мережах для обміну досвідом. Корисні контакти відкриють для тебе нові можливості і сприятимуть швидкому просуванню в кар'єрі.

✦ Частіше змінюй роботу. Не прив'язуйся так сильно до команди, колеги — це не друзі і не рідні, а просто люди, з якими ти працюєш. На новій роботі у тебе можуть бути інші, можливо, навіть кращі. Намагайся не засиджуватися на одному місці, досягай певних цілей і шукай нові можливості на нових проєктах. Також проходь співбесіди — це окрема навичка, яку потрібно постійно тренувати, навіть якщо ти поки не плануєш змінювати роботу.

✦ Актуальне портфоліо. Завжди, завжди оновлюй своє портфоліо новими проєктами, які ти закінчив, це повинно бути в пріоритеті. Також розвивай свій Dribbble або Behance, адже там ти зможеш максимально показати свої візуальні навички, бо на реальних проєктах це не завжди виходить через обмеження ресурсів. Намагайся отримувати на цих платформах нагороди, щоб потрапити в рекомендації — це дасть тобі охоплення і популяризує твоє портфоліо.

✦ Не переживай, якщо чогось не знаєш. Не намагайся здаватися експертом одразу — краще став запитання і вчися на практиці. Перестань постійно порівнювати себе з іншими дизайнерами. Це заощадить тобі час і зусилля порівняно зі спробами розібратися в усьому самотужки та вивільнить море енергії, яку ти витрачаєш на переживання, і ти зможеш спрямувати її на свій розвиток.

Постав "🔥" якщо ти на початку своєї кар'єри! А профі можуть доповнити в коментарях свої рекомендації для Junior 👇

Навіщо насправді потрібні фреймворки?

Переглядаючи чергове відео чи лекцію про дизайн-процес, читаючи про дизайн-мислення, Jobs to be Done чи CJM, легко почати сумніватися у власному підході та професіоналізмі — синдром самозванця, привіт! Особливо це тригерить, якщо ваші дизайн-процеси здаються далекими від цих ідеалізованих прикладів.

✦ Тоді для чого вони існують?
Я вважаю, фреймворки – це теоретичний інструмент, рекомендації для створення структуризації в роботі і також є "захистом від дурня". Дослідження, звісно, необхідні для глибшого розуміння проблеми та перевірки рішень ще до їх реалізації. Особливо актуально це для великих компаній або команд, де без чітко описаних процесів усе може легко стати хаотичним. І щоб не зламати цю систему або продукт, який приносить дохід компанії, фреймворки є запобіжником.

У таких умовах багато людей просто «роблять свою роботу» за інструкціями, з мінімальним прогресом покращень на декілька відсотків, зате нічого не зламають, і це нормально. Бо продукти бувають дуже специфічні і вузькоспеціалізовані, й тих, хто розуміє продукт і має бачення, куди потрібно далі рухатись, мало, і це зазвичай стейкхолдери, а решта роблять те, що було сказано. Але такий підхід блокує можливість створювати щось нове, що виведе продукт на новий рівень.

Багато хто це вже розуміє і додатково залучає сторонніх консалтингових спеціалістів, які можуть принести свіжі ідеї зі сторони, або розвивають свій власний R&D відділ.

✦ Чому рухатися згідно процесів погано?
Бо в реальності кожна ситуація унікальна. Ви щоразу аналізуєте, що варто зробити, а що – ні. Саме здатність приймати зважені рішення робить вас професіоналом.

Так, реальний світ часто менш визначений, ніж нам хотілося б. Проте ми прагнемо систематизувати процеси, виявити закономірності та врахувати максимум деталей. Це зовсім не означає, що всі фреймворки – марні чи «зло». Головне – розуміти, коли і як їх використовувати. Не потрібно проводити дослідження лише тому, що «так треба». Краще підходити до цього з розумінням контексту та поставлених завдань.

💭Чи варто мені наразі змінювати роботу?

Мабуть, кожен дизайнер (та й не тільки дизайнер!) час від часу задає собі це запитання. Сьогодні хочу поділитися корисним методом саморефлексії, який я запозичив у кар’єрного коуча. Він допоміг мені чесно відповісти на запитання, які я часто відкладав «на потім», і в фоновому режимі це забирало в мене чимало енергії.

Суть методу проста: знайдіть тихий куточок, момент емоційного «штилю», коли ви не надто засмучені або навпаки — на підйомі. І чесно відповідайте на ці запитання:

1 — Що ви втрачаєте, залишаючись на цій роботі? А що можете здобути, якщо зважитеся на зміни?

2 — Які почуття викликає у вас думка залишитися на цій роботі ще на рік?

3 — А що, якщо залишитися тут ще на 5 років?

*Питання можете скоригувати під себе, якщо потрібно.

Ключове — бути чесним перед собою. Пишіть усе, що приходить на думку, навіть якщо ці думки здаються суперечливими. Пам’ятайте, перші проявлені емоції — ваші найкращі підказки.

Такі вправи — це не про імпульсивні рішення, а про те, щоб побачити картину ширше. Можливо, ви знайдете нову мотивацію залишитися. Або, навпаки, зрозумієте, що настав час рухатися далі.

Кінець року — чудовий момент для роздумів та пошку нових референсів свого життя. Це той самий час, коли ми можемо подивитися на своє життя й кар’єру збоку, а заодно подумати: «Чи у правильному напрямку я рухаюсь? І чи варто щось змінити?»

Поділіться в коментарях своїми методами для рефлексії. ✍️

☀️ "Чудовий ранок для фінансового успіху"

Недавно прочитав цю книгу з "попсовою" назвою, але вона виявилася надихаючою та легкою для читання. Я особисто полюбляю читати такі книги, адже це для мене своєрідне джерело мотивації і можливість не сидіти в соціальних мережах перед сном. Було б добре ще застосувати ці поради у своєму житті, адже з цим у мене поки що проблеми...🙈

В книзі розповідається про ранкові ритуали та звички, які допомагають рухатися до своїх цілей, але це транслюється переважно на основі фінансових цілей.

6 ключових практик:
- Мовчання
- Аффірмації
- Візуалізація
- Фізичні вправи
- Читання
- Письмо

Звичайно, деякі інструменти можуть здаватися дуже заїждженими, але можна взяти саму механіку і сформувати свій список ранкових ритуалів.

Також, сподобалося, що всі практики наводяться на основі прикладів реальних людей, які досягли значних результатів. Це виглядає як "успішний успіх" в американському стилі, але все одно це дає підґрунтя для роздумів і аналізу.

Головна сила — це ранкові звички, дисципліна і мислення, спрямовані на дизайн свого життя. Тож я вважаю, що важливо приділяти кожного дня мінімум 1 годину тій справі, яка приведе тебе до бажаних результатів. Ранок — найкращий час, щоб зосередитися на важливому, поки інші ще сплять і ніхто тобі не заважає й не відволікає.

Загалом, для тих, хто хоче раніше прокидатися і знайти час для важливих справ, на які зазвичай не вистачає часу, або хоче покращити свою дисципліну та налагодити свій розпорядок дня - рекомендую прочитати цю книгу для отримання мотивації діяти.

👹 Робота - ненаситний звір 

Від колег часто чую, що вони не мають часу на спорт, хобі або навчання, бо робота забирає весь їхній час. Я теж не виняток і стикаюся з цією проблемою. Але намагаюся справлятися з цим "звіром".

Коли планую завдання на день, часто помиляюся з оцінкою часу. Завжди здається, що встигну більше, ніж реально можу. А ще додаються технічні складнощі, очікування зворотного зв’язку та інші затримки, які затягують робочий процес.

Я змінив підхід. Тепер замість списків я виділяю часовий блок: з 10:00 до 17:00. У цей період я зосереджений на робочих задачах, а о 17:00 — закриваю ноутбук, незалежно від того, чи все зроблено і їду на тренування. На 17:30 мене буде чекати тренер із кікбоксингу.

Таким чином я контролюю апетити цього "звіра", не дозволяючи йому з’їсти увесь мій час. Ще один важливий момент, який допомагає вчасно закривати ноутбук, — це планувати активності, які неможливо перенести чи пропустити. Це змушує дотримуватися часових рамок.

Звісно, інколи бувають завдання, які потрібно закінчити саме сьогодні, але зазвичай таких небагато. Якщо стабільно працювати в запланований час протягом спринта (2 тижні), то висока ймовірність, що ти вкладешся в дедлайни.

Проте є інша проблема, яку я називаю "тривога незакінченої задачі". Навіть після завершення робочого дня думки про роботу на фоні продовжують крутитись в голові. Це заважає повноцінно переключитися. Наразі мені допомагають лише спаринги: або думаєш про роботу і пропускаєш удари, або повністю фокусуєшся і забуваєш про все інше.

Всю роботу ніколи не переробиш, завжди є що робити і покращувати. Але жити лише для роботи — на таке я не згоден. Хочеться, щоб це було навпаки, але поки не знаю, як саме це зробити і прийти до такого способу життя. Для мене надзвичайно важлива кар'єрна реалізація, але не за рахунок принесення в жертву інших сфер життя. Поки що я намагаюся оптимізувати, тестувати і поступово рухаюсь у цьому напрямку.

Чи потрібний персональний бренд для дизайнера?

Нещодавно слухав подкаст на тему "Чи потрібен персональний бренд для дизайнера". І там мені дуже зрезонувала думка: якщо тобі пощастило потрапити в ком'юніті скілових дизайнерів, то особистий бренд тобі не є необхідним для кар'єрного зростання.

Наприклад, ти джуном, потрапив до топових компаній або студій, таких як MacPaw, Genesis, ЛУН, EPAM, Fedoriv Agency, Banda Agency, Spiilka, Vintage та інших. У тебе були досвідчені наставники, і ти чудово зарекомендував себе. Тебе також відмічали як співвиконавця на топових кейсах на Behance та Awwwards. Це дало тобі можливість обростати чудовим нетворкінгом, який далі "бустив" твою кар’єру. Твої колишні колеги, з якими ти працював раніше, пропонують тобі вакансії в інших топових студіях чи компаніях.

В такому випадку тобі залишається якісно виконувати свою роботу, і можна мати портфоліо лише у форматі PDF на своєму ноутбуці, а в Instagram публікувати лише фотографії з подорожей. Тому для таких випадків "сарафанне радіо" та нетворкінг — це твої інструменти для просування в кар'єрі.

Але якщо тобі не випала така нагода, і твої перші місця роботи – це "ноунейми", або ти починав як фрілансер у якому-небудь маленькому містечку, то ситуація зовсім інша. Я гадаю, що без побудови особистого бренду тобі буде важко просуватися в кар'єрному розвитку.

У цьому випадку тобі потрібно самому, де можливо, розповідати про себе та розвивати свої профілі на Behance, Dribbble, Instagram та інших платформах. Поки ти не напрацюєш собі репутацію в дизайнерському ком'юніті, тебе не почнуть хантити в топові компанії та студії і пропонувати ЗП вище ринкової за твою експертизу та досвід.

Що ви думаєте на рахунок цього? Поділіться, будь ласка, в коментарях, цікаво почути вашу думку.👇

Вирішити свої задачі за рахунок клієнта

Періодично чую від дизайнерів, що їхні клієнти погані, бо вони не хочуть робити "WOW дизайн" з цікавим сторітелінгом, який буде супроводжуватись анімацією, 3D-елементами та іншими дизайнерськими "наворотами". Натомість клієнти хочуть простенький та стандартний, можна сказати, шаблонний сайт. А дизайнеру це не подобається, бо він хоче створювати щось краще, цікавіше, щоб можна було відправити свою роботу на Awwwards або отримати стрічку на Behance та купу лайків на Dribbble чи в Instagram.

І тут важливий момент: чия це ціль — створити дизайн за який можна отримати нагороду? Клієнта чи дизайнера? Адже в більшості випадків ціль бізнесу — витратити якомога менше ресурсів, щоб заробити якомога більше. Тут все просто.

Я думаю, ви погодитеся зі мною, що зазвичай тільки топові клієнти, тобто лідери своєї ніші, приходять до дизайнерів з метою виділитися, зробити свій візуальний бренд значно кращим, ніж у їхніх конкурентів, або хочуть залучити новий преміальний сегмент клієнтів. Лише у таких випадках цілі дизайнера та клієнта перетинаються.

Така сама ситуація і з продуктовим дизайном: стартапи або компанії, які ще не стали величезними корпораціями, також розраховують за 1-2 спринти запустити нову функцію й перевірити чи готові користувачі за неї платити. Тому витрачати час Frontend розробника на реалізацію складних UI-рішень може бути нерозумно. Звичайно, якісно пропрацьований інтерфейс продає і в подальшій перспективі впливає на бізнес-показники, але часто бізнесу потрібен швидкий результат, враховуючи нинішню економічну ситуацію в країні та світі.

Тут постає питання для дизайнера: як мені далі розвиватися і виходити на новий рівень? Це ціль дизайнера, тому він повинен вкладати сюди свої ресурси і брати за це відповідальність. Як це можна зробити? Наприклад, створювати дизайнерські концепти та наповнювати своє портфоліо роботами значно вищого рівня, ніж ті, що ти робиш наразі на роботі. Коли в тебе сформується пул концептуальних проектів того рівня, до якого ти намагаєшся досягти, існує велика ймовірність, що до тебе прийдуть такі клієнти або HR-менеджери з компаній рівня MacPaw, які готові інвестувати два роки в розробку редизайну продукту.

Проявлення емпатії до своїх клієнтів і роботодавців дасть змогу краще розуміти цілі бізнесу та допомагати в їх досягненні.

Спочатку зроби погано, щоб вийшло ідеально!

Все більше переконуюся, що для розробки дизайну сервісу або будь-якого продукту потрібно пройти цей процес кілька разів, щоб отримати достойний результат. Про ітераційний підхід до проєктування я знаю давно, і хочу поділитися притчею на цю тему. Ось вона:

Один майстер кераміки розділив своїх учнів на дві групи.

Першій групі він сказав: "Ваша оцінка залежатиме тільки від якості одного-єдиного глечика. Вам потрібно зробити ідеальний глечик".

Другій групі він дав інше завдання: "Ваша оцінка залежатиме від кількості створених глечиків. Чим більше зробите, тим краще".

Коли настав день оцінювання, сталося щось несподіване: найкращі глечики створили ті, хто робив їх багато.

Група, що прагнула до ідеального глечика, витратила надто багато часу на обговорення та планування, але зрештою їхні роботи виявилися посередніми.

А ті, хто робив багато глечиків, навчалися на своїх помилках, експериментували й поступово вдосконалювали свою майстерність.

Коли справа доходить до реалізації якогось нового продукту або масштабної функції, багато з нас намагаються зробити все ідеально з першого разу, щоб не подумали "він поганий дизайнер". Тож важливо одразу обговорити з клієнтом або стейкхолдерами процес роботи: спочатку буде дизайн низької якості, а з кожною наступною ітерацією він покращуватиметься.

Це насамперед стосується великих проєктів, наприклад, SaaS-продуктів, інтернет-магазинів, мобільних застосунків. Але цей підхід можна застосовувати навіть до лендингів: не вилизувати кожен блок до ідеалу, а максимально швидко створити дизайн всієї сторінки, а потім за кілька ітерацій довести його до ідеалу.

Хочу уточнити, що я маю на увазі не прототипування, а саме фінальні стадії проєктування — тобто UI, якщо інтерфейс. Багато варіантів прототипів уже вважається нормою, а ось презентувати фінальний візуал дизайну може бути страшнувато, бо не всі це зрозуміють.

Чому це важливо? На початковій стадії проєктування інтерфейсу, якими б досвідченими ми не були, все одно неможливо врахувати всі нюанси. У процесі роботи завжди з’являтимуться підводні камені, про які ми не подумали на старті.

Тому завдання — максимально швидко створити дизайн всього сервісу, ідеально — ще й перелінкувати прототип, щоб якісно протестувати основні User flow. Не варто одразу доводити дизайн до ідеалу, створювати UI-компоненти чи, не дай Боже, дизайн-систему — це хибний шлях. Врешті-решт вас знудить від цього дизайну, і ви захочете якнайшвидше перейти до нового проєкту, щоб забути про нього. І що найгірше — він усе одно вимагатиме безліч правок.

Коли працюєш ітераціями, ти не зациклюєшся над формою кнопок, кольоровими відтінками, радіусами та іншими деталями. Головне — щоб були створені всі екрани та сторінки. Якщо продукт великий, можна навіть пропустити другорядні сторінки, але важливо бачити весь проєкт цілісно.
Коли зробите 2-3 таких ітерації, фінальний результат вас приємно здивує.

Цікаво, що ітераційний підхід давно використовується в мистецтві. Художники перед створенням картини спершу роблять багато ескізів (аналог наших прототипів), а потім малюють етюди — і таких етюдів може бути кілька. Лише після цього вони переходять до написання свого шедевру 🖼. Тому раджу всім спробувати такий підхід у дизайні!

👇 Що думаєте? Напишіть у коментарях!

Витрачаю 40$, щоб зекономити 15$

Цікаво, це тільки в мене така проблема чи всі так роблять? 🤔

Не купують платні доступи до стоків з іконками, готової графіки чи дослідницької інформації (наприклад, до Mobbin), а потім витрачають години, щоб зробити це самостійно. Або шукають безкоштовні варіанти сумнівними способами й намагаються з цього створити щось пристойне.

Результат виходить так собі, порівняно з тим, що можна було б просто купити те, на розробку чого дизайнери чи ілюстратори вже витратили десятки годин, а продають це за 15$.

Але ж перший варіант все ж безкоштовний... Чи ні? 😉

Бізнес-модель дизайнерів проста: вони продають свій час. Чим ти досвідченіший — тим дорожче він коштує.

І ось ситуація: купити якісну графіку за 15$-20$ і витратити 10 хвилин або ж витратити 2 години на її створення. Мій робочий час коштує приблизно 20$/год, тобто фактично я витрачаю 40$. Тепер зрозуміло, чому я ще не багатий...

Хтось скаже: "Та завантаж безкоштовно, он повно всього!". Але питання — це реально безкоштовно чи вкрадено й викладено у відкритий доступ? Бо якщо друге, то ми просто "кидаємо" своїх колег-дизайнерів, які на цьому заробляють.

Я вірю в карму й думаю, що за всі піратські ресурси, якими колись користувався, ще отримаю своє😅 Раніше я про це навіть не замислювався, а брав усе, що можна. Але зараз намагаюся цього уникати. Не скажу, що зовсім не грішу, але значно менше, ніж колись.

І також поступово змінюю свою бізнес-модель, щоб не працювати в мінус. Довго вагався щодо покупки Mobbin і витрачав купу часу на дослідження, а зараз в мене займає 20-30 хвилин, щоб зрозуміти, як працює той чи інший функціонал.

Поставте ➕ в коментарях, якщо теж так робите і "жметься" купити платний доступ 😉

Прочитати всі книги по менеджменту ≠ стати продуктивним

Я з тих хто прочитав багато книг з персонального менеджменту, але продуктивним так і не став… Проте я намагався застосовувати поради, адаптуючи їх під себе і свої задачі. І здається, знайшов підхід, результати якого мене влаштовують.

Щодо роботи 6-8 годин на день, у мене з цим проблем немає і напевно ніколи не було. Але мені завжди хочеться більшого: створювати pet project, розвивати соцмережі, навчатися та займатися тим, що в перспективі може принести кращі результати в карʼєрі. Для цього потрібно працювати тривалий час без віддачі, і тут уже немає менеджерів, які контролюють процес, ти сам маєш щодня змушувати себе працювати й розвиватися.

Оскільки основна робота має найвищий пріоритет і забирає більшість ресурсів, а ще бувають періоди, коли доводиться працювати overtime, то всі мої цілі в персональних проєктах майже ніколи не досягалися. Часто саме зовнішні фактори заважали отримати бажані результати. До того ж це зазвичай новий для мене досвід, тому я не міг точно оцінити обсяг роботи та часу який я витрачу на це. Після чергових незакритих задач мотивація зникала, потім знову поверталася і все йшло по колу.

Зрештою, я вирішив не ставити собі за мету виконати певні завдання за тиждень, а просто працювати 20 годин над своїми проєктами. Звісно, є беклог задач, але головна мета це відпрацювати ці 20 годин. І коли я працюю стабільно 20 годин на тиждень і 60 на місяць, результати справді радують. Я не завжди виконую все, що задумав, але це в рази краще, ніж було раніше.

Чому так? Бо це для мене зрозуміла ціль, у неї немає невідомих зон. Все, що потрібно зробити - це запустити таймер і попрацювати перед основною роботою кілька годин. Якщо не встиг за будні тоді є вихідні, щоб допрацювати.

Головне - процес, а не результат.

А що ви думаєте про такий підхід?

Твоє творче проявлення називають "крінжем"

Недавно я був свідком ситуації, коли в компанії почали обговорювати спільного знайомого за його творчі прояви. А саме за акторську гру яка, як вони казали, на дуже низькому рівні. Їм здавалося, що це настільки слабко, що просто "крінж".

(Хоча він точно грає краще за тих, хто з нього сміявся😉)

Мені стало цікаво проаналізувати це. Здається, майже кожне творче проявлення викликає глузування з боку інших, на жаль без цього ніяк... Щодо мого знайомого, його рівень акторської гри дійсно поки що невисокий. Він лише вчиться. І це нормально.

Важливо розуміти на основі чого інші оцінюють, з ким порівнюють? Зазвичай це якісь топові рівні. У цьому випадку — голлівудські актори 🤷

Перед тим як вирішити, що хочеш щось робити або створювати, варто одразу прийняти той факт, що з тебе можуть сміятися і називати твою роботу слабкою, "дном" чи "крінжем".

Це сильно лякає, і часто зупиняє ще до старту. Я знаю це з власного досвіду. Зараз я намагаюся знімати і викладати Reels в Instagram, і ловлю себе на думці, що хтось може це побачити, переслати комусь і посміятись з того, як це зроблено. І, можливо, сміється. Бо правда в тому, що я не маю досвіду, знімаю на звичайний iPhone, монтую в простому мобільному додатку, але я знаю, що з часом буде краще. Просто треба продовжувати.

Тому всі нові починання можуть викликати сміх у когось. Просто це частина процесу. Важливо не зупинятись та не боятись, а продовжувати проявлятись і створювати щось нове.

"Бо не можна перейти річку і не намочити ноги."

Привіт друзі!
Ви ще тут? Я в шоці що досі не відписались 🙈 Зараз усім прилетить сповіщення, ви подумаєте «тююю що це за канал» і точно відпишетесь, розумію 😉

Так, я пропав. Щомісяця ставив собі ціль повернутися в блог і щоразу не доходило, а тут до кінця року лишилось 90 днів і я подумав що або зараз або вже ніколи. Хай хоч щось зроблю з тих цілей які завжди ставлю й майже ніколи не виконую, тому можна сказати що вписався в інстаграмний челендж 90/90.

Хоча кінець минулого року і весь цей рік просто жесть. Після Дизайнеріуму який був минулого року життя мене так мотануло що я в ахуї, і всі ці 9 місяців намагаюсь зібратися та шукаю варіанти як вибратися з ситуації в яку потрапив.

Мабуть найбільше пишаюсь тим що я багато займаюсь спортом. Напевно це інтуїтивно, бо коли морально дуже важко краще повертатися в тіло, і саме це мене й тримає на плаву.

З боксом на новому місці поки не складається, зате я відкрив для себе інтенсивні функціонали і біг. Велосипед я дуже люблю але поки нема можливості, тому зараз багато інтенсивних тренувань де ти в потоці й ні про що не думаєш, вся увага в тілі й думка як дожити до кінця тренування. Силові теж роблю і нормально набрав м'язової маси. Зараз 76 кг і це мабуть мій максимум, бо останні 10 років я завжди важив 69-72 кг, тому це мене радує хоча все одно дрищ.

В решті сфер я дуже відкотився назад і насамперед фінансово: витратив усі заощадження, мусив продати машину і ще й заліз у борги. Ментально за цей рік я став значно сильнішим, але досі переварюю досвід який довелося пройти. Сподіваюся скоро конвертую його в користь і вийду на новий рівень.

А тут ще наша сфера така турбулентна, все міняється щодня і часом такий хаос що не знаєш як адаптуватися і що вчити в першу чергу. Робочі задачі та обов'язки змінюються, і це відчувають усі.

Але чесно я не боюся що не зможу адаптуватися, перевчитися й залишитися в IT. Я впевнений що знайду собі місце, бо ніколи не був прям дизайнером-дизайнером якого окрім дизайну нічого не цікавить. Навпаки я часто ліз у бізнес, і мені найбільше подобалось придумувати нові продуктові функції які потрібні бізнесу чи клієнтам, а макети завжди трохи ліниво й без задоволення фіналив.

Слава Богу тепер Claude створює компоненти, наводить порядок, причісує макети та будує систему токенів, ну бля круто. Скоро в нас стратегічна зустріч і CEO попросив підготувати виступ на тему: «Куди плануєш направити час команди дизайнерів який у вас звільнився?» Я звичайно трохи затривожився, але думаю все буде добре. Бо вірю що в product designers тепер новий етап, ставати product owners, і в нас для цього є все.

Але оптимізм оптимізмом, а знайти нову роботу з більшою зп, парт-тайм чи фріланс-проєкти насправді не так просто. Цього року була парочка хороших і цікавих проєктів, деякі дуже складні, і я думав навіщо в це вв'язався, але закрив їх і клієнти задоволені, тому гордий за себе.

Тож я весь у пошуках нових можливостей, бо гроші мені дуже потрібні, тим більше що вартість мого життя значно виросла. Тому зараз готовий єбашити як ніколи, звісно з розумінням що я за це отримаю. Бо класика: «Давай овертайм, а ми тобі може переглянемо зп на salary review на 100 чи 300 баксів, і то не факт». Так собі мотивація, краще взяти фріланс-проєкт де я точно розумію що отримаю.

До речі я зробив собі швиденьке портфоліо, бо була ймовірність що мене звільнять. Але не звільнили, скорочення в команді все одно було, а мене навпаки зробили head design.

svientukhovskyi.framer.website

Отакі в мене новини за цей час. Якщо комусь було цікаво де я пропав, я тут 🙃

Може хтось хоче щось від мене почути або щоб я про щось розповів, пишіть у коментарях. Або просто поділіться як ви проживаєте ці часи трансформації професії дизайнера і всієї IT-індустрії 👇

Здається hourly rate стає невигідною і пора знову повертатись на fixed price.

Пам'ятаю як свого часу було непросто перевести клієнтів з fixed price на hourly rate, особливо українських.

Цього року я закрив кілька проектів, і з найцікавіших це AI-платформа для податкового консалтингу. Ми робили AI-сервіс для оптимізації податків на нерухомість (Cost Segregation), де AI-агент аналізує документи і самостійно заповнює більше половини форми.

Другий проект це адмінка для створення сайтів елітної нерухомості, від невеликих до масштабних проектів по всьому світу. Самі сайти зі складним функціоналом, WOW навігацією та експірієнсом. Тут я працював з командою дизайнерів яка була повністю занурена в проект, а мене залучили більше як product designer, бо саме в цьому в студії менше експертизи. Проект дуже складний, там багато модулів для продажу різних пакетів комерційних пропозицій, і якби не Claude, реалізувати це в такі терміни було б дуже важко 😰

Працюючи над ними я помітив що на ту саму роботу тепер іде значно менше часу, і звідси мій висновок що hourly rate стає невигідною. Якщо раніше я витрачав на проект 30-40 годин, а тепер закриваю його за 20, то і заробляю на ньому менше. При цьому проектів на ринку зараз не так вже й багато. Так, вільного часу стає більше, але з грошима питання, хіба що в тебе купа клієнтів і тоді все нормально. Проте багато хто скаржиться що невеликих проектів, які раніше закривали маленькі команди, стало значно менше, бо клієнти все частіше роблять їх своїми силами.

Тому я задумуюсь🤔, чи не варто повернутись на fixed price. У такій моделі можна максимально автоматизувати свою роботу і не шкодувати грошей на дорогі моделі та тарифи, а результат уже визначає твоя експертиза в роботі з агентами. Ти продаєш клієнту не свій час, а продуктові та бізнесові рішення, в ідеалі вже готові. Звичайно, багато що залежить від клієнта і проекту, бо правки чи нові ітерації можуть сильно затягнути роботу. Тому тут важливо мати добре продумані умови в контракті.

Що думаєте, як у вас з цим?

Чому не всі стануть продуктовими інженерами

Нещодавно в нас була стратсесія і такі активності чесно кажучи добряче виматують. Було багато суперечливих моментів довкола яких точилися дискусії, і один із них: зараз багато говорять про те що в ІТ кожен має стати продуктовим інженером, білдером, тобто генералістом. Я про це вже давно думаю, як і всі хто намагається вгадати майбутнє індустрії. Але пару місяців тому натрапив на допис творця Claude Code Бориса Черного (до речі він родом з України, з Одеси). Він якраз розклав ролі по архетипах. Не по хард скілах а за логікою бізнес-цілей і задач, бо як я це розумію технічні вміння все одно закриватимуть агенти.

Коротко про суть. Борис дивиться на команду Claude Code і виділяє там п'ять архетипів:

1 - Prototyper - генерує нові ідеї і створює багато прототипів, більшість з яких до продакшену так і не доходить.
2 - Builder - швидко перетворює прототип чи ідею на production-ready продукт або інфраструктуру.
3 - Sweeper - чистить UI, спрощує код і систему, прибирає зайві фічі, оптимізує перформанс
4 - Grower - бере вже готовий продукт і ітераціями покращує product-market fit
5 - Maintainer - підтримує зрілу систему щоб вона залишалася безпечною, надійною, швидкою та ефективною під час масштабування.

Багато хто поєднує 2 ролі, іноді 3. Цікаво що ці ролі взагалі не прив'язані до професії: серед дизайнерів в Anthropic є прототайпери, є білдери, є свіпери, і так само серед інженерів, PM і дата-сайентистів.

А здоровій команді потрібен мікс залежно від стадії продукту. Новому продукту до PMF потрібні сильні 1+2+3, продукту що росте і вже знайшов PMF 2+3+4 і трохи 5, а продукту з сильним PMF уже 3+4+5 і трохи 2.

Мені це бачення імпонує, бо я люблю спостерігати за колегами й аналізувати саме їхні софт скіли, сильні та слабкі сторони. Це база і вона навряд чи сильно змінюється. Якщо програміст любить запускати щось з нуля і за дуже короткий час збирати рішення з гівна і палок, то навряд чи він буде (хіба що через дуже великі зусилля) вилизувати й покращувати архітектуру проєкту, наперед продумувати логіку з урахуванням можливих сценаріїв розвитку щоб структура була антикрихкою до великих змін.

Інша крайність це люди без продуктового бачення які працюють по чітко поставлених задачах, і часто це якраз ті хто сильний у перфомансі й оптимізації. А от придумувати й запускати щось нове це їхній слабкий скіл, як мінімум зробити це швидко їм не дасть перфекціонізм, бо майже в 100% таких девів він зашкалює. У тих хто запускає навпаки перфекціонізму майже немає, зате бракує посидючості там де інші сиділи б і шліфували день і ніч.

І це стосується не лише девів а й дизайнерів та всіх інших в ІТ. Тому я майже впевнений що це ядро особистості і воно не змінюється. Інструмент може вивчити кожен, а от змінити тип особистості й підхід з яким людина йде по життю дуже важко.

А вам які архетипи підійшли б? Я от думаю що 1 точно моє, а в 4 пробую себе і якраз шукаю такі задачі та проєкти.