На даний момент ворог контролює всю частину міста, котра розташована до Каналу. Це приблизно 40% всього міста.

Російські війська порушили домовленості та відкрили вогонь на знищення, розстрілявши українські колони на марші. Сотні військових і добровольців загинули, десятки зникли безвісти. Тоді ці події стали величезним уроком – путіну нізащо не можна довіряти, будь-який компроміс із ним – це пастка.

Прошу вибачення за некоректне визначення приблизної ділянки території, котра перебуває під контролем окупантів. Росіяни розташовуються за межами каналу Сіверський Донець-Донбас. І та лінія бойового зіткнення, котру ви бачите на мапі DeepState, є коректною.

Тривалий час становище на Донбасі цілком доречно характеризувалося як «важке, але контрольоване». Проте тепер воно з під контролю вийшло. Наразі виглядає, що наш фронт на Донбасі рухнув. Оборона ЗСУ дезорганізована, війська втомлені, ослаблені, а чимало підрозділів – деморалізовані. Поповнення, яке отримується, здебільшого бусифіковане, і не допомагає, а навпаки – ускладнює бойову роботу частин.

Росіяни тільки тому не прориваються глибоко, бо їхні війська так само виснажені, як і наші. Проте вони зберігають значну кількісну перевагу, і мають безмежні запаси боєприпасів. Тому їхній наступ триває, зупинити його ми наразі не можемо. І не операція ЗСУ на Курщині тому причиною.

Що робити? Є декілька сценаріїв. Попередній главком ЗСУ Залужний любив читати радянські військові підручники часів Другої світової, поглиблюючи свої воєнні знання. Нинішньому нашому командуванню варто було б дослідити німецький досвід 1944 року, коли Вермахт постійно стикався з масштабними кризами на фронті, і умудрявся з них якось виходити. Зокрема, після розгрому групи армій «Центр» в Білорусі під час радянської операції «Багратіон». На жаль, проблема в тому, що вузькі воєнні рішення дають короткотривалий ефект, і тільки відтермінують загальну поразку, що і показала Друга світова.

Поширені також сподівання, що росіяни все поставили на цей наступ, і в результаті у них закінчяться резерви. Втім про це ми чуємо вже 2 роки, але ті резерви щось все не закінчуються.

З приземленого: варто було б запровадити більш ефективні заходи для покращення дисципліни у війську. Бо зараз вже становище на межі, а примусово мобілізоване поповнення його тільки поглиблює.

«І сьогодні міністри погодилися збільшити мету підготовки до 75 000, додавши ще 15 000 до кінця року», — сказав дипломат.

Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

“Як заскочу в окопну лінію – голими руками заdушу того кулеметника!”

Ну і взагалі, наш ворог не має звички нехтувати своєю обороною... Доречі, це я помітив ще з 2014 року. Де зупинився російський солдат, там він одразу розпочинає окопуватись. Хоча бували звісно і винятки. Без перебільшення. Ви гадаєте їх піхота така прям навчена і дисциплінована? Ні, не настільки. Просто, їх командування воює по книжці, за всіма правилами військової науки. Тому вони не ігнорують та серйозно ставляться до інженерної компоненти... Наприклад на Запорізькому, для порівняння навесні 2022 року та весною 2023 року. За рік там вибудували 4 (чотири!) повноцінних лінії оборони. Які наші сили подолати так і не змогли.

Чому уся 30-кілометрова прифронтова смуга досі щільно не перекопана уздовж та поперек протитанковими ровами, траншеями для піхоти, капонірами для техніки?

Чому не обладнано в достатній кількості для піхоти перекриті щілини та бліндажі, не побудовано для ведення бою ДЗОТи та ДОТи?

Де збудовані перекриті позиції для відділень піхоти? Де взводно-опорні та ротно-опорні пункти? Де заміновані балки, лісопосадки, з унеможливленням просочування ворожої піхоти? Де мінні поля, тетраедри, протитанкові їжаки, підірвані залізничні полотна, зруйноване дорожнє покриття, знищені переправи через водойми перед підходом ворога?

Де завали проходів вулиць в містах, куди намагається пробитись окупант? Де підземні переходи та тонелі для наших скритих пересувань в міських кварталах? Де кулеметні гнізда з намертво пристріляними kill-зонами на перехрестях? Де прикриття РЕБом логістичних шляхів в прифронтовій зоні від fpv, чи загороджувальні конструкції на ПТУРонебезпечних ділянках?

Та елементарно навіть: де в необхідних кількостях ліс, пиломатеріали, скоби, плівка, цвяхи, гофра, колючий дріт, ягоза, МЗП?

Ворог зробив ці інженерно-фортифікаційні споруди на першому фото лише за кілька днів. Ну максимум до тижня часу. А на інфографіці динаміка вже з 14 по 28 серпня. Як вам темпи будівництва?

Ці питання можна ставити безкінечно. Але найголовніше: ці питання лише частково стосуються бригад та ТГр на місцях, бо в них немає достатньо сил та засобів для створення повного комплексу оборони та ІФС. І усі бригадні інженери це прекрасно знають.

Так, заради справедливості, треба зазначити: окремі елементи фортспоруд збудовані і в нас. Але їх катастрофічно недостатньо для системного і тривалого протистояння ворогу.