На даний момент ворог контролює всю частину міста, котра розташована до Каналу. Це приблизно 40% всього міста.

Російські війська порушили домовленості та відкрили вогонь на знищення, розстрілявши українські колони на марші. Сотні військових і добровольців загинули, десятки зникли безвісти. Тоді ці події стали величезним уроком – путіну нізащо не можна довіряти, будь-який компроміс із ним – це пастка.

Прошу вибачення за некоректне визначення приблизної ділянки території, котра перебуває під контролем окупантів. Росіяни розташовуються за межами каналу Сіверський Донець-Донбас. І та лінія бойового зіткнення, котру ви бачите на мапі DeepState, є коректною.

Тривалий час становище на Донбасі цілком доречно характеризувалося як «важке, але контрольоване». Проте тепер воно з під контролю вийшло. Наразі виглядає, що наш фронт на Донбасі рухнув. Оборона ЗСУ дезорганізована, війська втомлені, ослаблені, а чимало підрозділів – деморалізовані. Поповнення, яке отримується, здебільшого бусифіковане, і не допомагає, а навпаки – ускладнює бойову роботу частин.

Росіяни тільки тому не прориваються глибоко, бо їхні війська так само виснажені, як і наші. Проте вони зберігають значну кількісну перевагу, і мають безмежні запаси боєприпасів. Тому їхній наступ триває, зупинити його ми наразі не можемо. І не операція ЗСУ на Курщині тому причиною.

Що робити? Є декілька сценаріїв. Попередній главком ЗСУ Залужний любив читати радянські військові підручники часів Другої світової, поглиблюючи свої воєнні знання. Нинішньому нашому командуванню варто було б дослідити німецький досвід 1944 року, коли Вермахт постійно стикався з масштабними кризами на фронті, і умудрявся з них якось виходити. Зокрема, після розгрому групи армій «Центр» в Білорусі під час радянської операції «Багратіон». На жаль, проблема в тому, що вузькі воєнні рішення дають короткотривалий ефект, і тільки відтермінують загальну поразку, що і показала Друга світова.

Поширені також сподівання, що росіяни все поставили на цей наступ, і в результаті у них закінчяться резерви. Втім про це ми чуємо вже 2 роки, але ті резерви щось все не закінчуються.

З приземленого: варто було б запровадити більш ефективні заходи для покращення дисципліни у війську. Бо зараз вже становище на межі, а примусово мобілізоване поповнення його тільки поглиблює.

«І сьогодні міністри погодилися збільшити мету підготовки до 75 000, додавши ще 15 000 до кінця року», — сказав дипломат.

Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!

“Як заскочу в окопну лінію – голими руками заdушу того кулеметника!”