Серед потрощених меблів та уламків лежить розрізаний портрет Тараса Шевченка. Це фото — не просто фіксація вандалізму. Це моторошний і надзвичайно точний візуальний символ того, як польська влада намагалася зламати український дух.

Рішення про масштабну репресивну кампанію проти українців було ухвалене 1 вересня 1930 року на найвищому рівні — після консультацій голови польської держави Юзефа Пілсудського з міністром внутрішніх справ Славоєм Складовським. Офіційно вона отримала назву «пацифікація».

З 16 вересня до 30 листопада 1930 року каральні акції охопили близько 450 українських сіл. Польський уряд вдарив по українському суспільству з усією можливою жорстокістю:

До операції залучили 16 рот поліції, а згодом — ще 10 ескадронів кавалерії (уланів та кінних стрільців). Підрозділи по 80–150 осіб щільно оточували села, проводячи тотальні обшуки (загалом їх було понад 5 тисяч). Саме військові відзначалися особливою жорстокістю.

За заздалегідь складеними списками активістів, вчителів, священників та звичайних селян зганяли у громадські приміщення. Людям завдавали по 25-30 ударів нагаєм. Це супроводжувалося моральним ламанням: закривавлених українців змушували лаяти власну націю, співати польський гімн і виголошувати заздоровниці на честь Пілсудського.

Поліція свідомо знищувала майно селян та українських кооперативів. Робили це по-варварськи: розбивали яйця, розсипали борошно і крупи, а потім показово заливали всі ці харчі гасом, оцтом чи синькою. На громади накладали контрибуції продовольством і худобою, що на практиці перетворювалося на звичайне мародерство.

Щоб знищити пам'ять про українську ідентичність, історичну назву «Галичина» офіційно замінили на «Східну Малопольщу». Карателі громили школи та читальні «Просвіти», плюндрували цвинтарі Січових Стрільців, зривали україномовні вивіски та багнетами шматували портрети національних геніїв.

Польська влада сподівалася, що репресії та колективна відповідальність залякають українців. Але сталося навпаки. Жорстокість «пацифікації» не лише викликала міжнародний скандал (справа дійшла до Ліги Націй), а й остаточно переконала українську молодь у неможливості мирного співіснування з Варшавою. Це призвело до стрімкої радикалізації суспільства і масового притоку добровольців до лав ОУН.

@istorium_ua