Учора дивилася відео в Теодор Оробець про перехід одного із храмів Одеси до ПЦУ. І я досі шокована.

По-перше, храм освячений на честь Алєксандра Нєвского (символ російської та радянської історіографії як полководець, який захистив словʼянські землі від західної експансії) знаходився на території Одеського військового госпіталю, і, зрозуміло, до вчорашнього дня використовувався єпархією московського патріархату. Для богослужінь у храмі практикувалася звісно ж російська мова, а під час огляду виявили ікони царської сімʼї Нікалая ІІ, зображення російського адмірала Фьодора Ушакова (фактично ікона «військової сили» російської імперії), московських князів Дмітрія Донского та Андрєя Боголюбського (фундаментальні постаті для концепції «збирання земель» під владою москви), святих РПЦ Матрони Московської та Ксєнії Петербурзької.

І мені не вкладається в голову: 13й рік російської військової агресії, 5й рік повномасштабної війни, Одеський військовий госпіталь прийняв десятки тисяч пацієнтів на лікування та реабілітацію – людей, які в прямому сенсі пролили кров за Україну у війні з росією. Щоб в цьому госпіталі в тяжку хвилину мати можливість піти до отакого храму? Що вони відчували, як заходили туди й бачили отаке?

По-друге, окремий вид задоволення це коментарі під відео від прихожан (воїстину божих людей) московського патріархату: виття стоїть таке, як у росіян після прильоту по Кримському мосту. Звісно я нічого не очікувала від цих біснуватих, але задалися запитанням: чи справді вони були прихожанами цієї церкви? Адже якщо так, то люди, які вчора плювалися на українських військових, регулярно могли відвідувати храм, який знаходиться на території військового обʼєкту.

Все це виглядає як сюрреалістичний сон, від якого ми нарешті прокинулися. Московській нечисті не місце не те що у військовому шпиталі – їй не місце в українському інформаційному та духовному полі. Дякую всім, хто зробив цей перехід можливим. Сподіваюсь, що вчорашня історія стане початком для гарного флешмобу.

Ярослава Вітко-Присяжнюк

У Кам'янець-Подільському триває демонтаж покажчиків зі старими назвами вулиць, після наших звернень.

Далі буде.

Київська обласна адміністрація створила робочу групу для напрацювання розпорядження про перейменування вулиць в рамках деколонізації.

А таких в області ще більш, ніж достатньо.

Чекаємо на позитивні результати.

До хороших новин

https://suspilne.media/amp/chernihiv/1338350-vulici-geroiv-ukraini-petluri-voiniv-upa-mazepi-kadenuka-ta-insih-u-cernigovi-ta-oblasti-perejmenuvali-85-toponimiv/

Оновили мапу об'єктів для деколонізації.
Активно працюємо над її актуалізацією.

🔴 позначки - те, що треба демонтувати в рамках законів про декомунізацію/деколонізацію/нацпам'ять.

🟡 - ті об'єкти, що формально не підпали під букву закону, проте їх треба прибрати по духу.
🟢 - вже демонтоване.

Якщо у вас є доповнення чи виправлення - пишіть в коментарях.

Дуже просимо продивитися і додати ваші коригування чи доповнення, бо масив роботи величезний і помилки та недопрацювання бувають.

Посилання:
https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=1YnX8G3D9z4QPvCkyjolQztPyRSQ

‼️ПІДТРИМАЙ ОЧИЩЕННЯ КРАЇНИ ГРИВНЕЮ

Триває велика робоча деколонізаційна поїздка містами України і нам потрібна ваша допомога.

Проводимо багато різноманітної роботи, аби весна була дуже продуктивною на результати.

Допомогти пришвидшити очищення країни можна задонейтивши за рекзвітами:

https://send.monobank.ua/jar/42TT6qqjCS
5457082255107893 (Приват) decommunization.ukraine@gmail.com (PayPal)

Вижине, Одещина

Демонтовано російськомовну дошку про "вєлікую отєчєствєнную", після нашого звернення.

Мельнице-Подільська громада, яка єдина на Тернопільщині саботує процеси перейменування вулиць та навіть має вулицю на честь Пушкіна, нарешті готує проект рішення про їх перейменування.

Будемо чекати. Бо в плані деколонізації - ця громада є ганьбою Тернопільської області.

Пам’ятник полковнику Болбочану в Кам’янці-Подільському

“Болбочан був одним із найвидатніших представників українців, – писав В’ячеслав Липинський. – Він був одним із тих чесних, свого імені достойних офіцерів, котрі, вступивши до Української армії і прилучившись до свідомого українства, творили оружну міць і підставу нашої Держави”.
28 червня, в День Конституції України, в м. Кам’янці-Подільському урочисто відкриють пам’ятник полковнику Армії УНР Петрові Болбочану.
Петро Болбочан – архітектор визвольного походу військ УНР проти російських більшовиків навесні 1918 року. Його 2-й Запорозький піший полк (до 12 березня 1918 р. – курінь) звільняв Правобережну та Лівобережну Україну. Зокрема, 2 березня 1918 р. курінь Болбочана першим увійшов до Києва, де ще у лютому коїло масові злочини розбійне російське військо Муравйова. Полководчий хист Петра Болбочана особливо виявився під час Кримської операції, коли його запорожці без втрат форсували Чонгарський міст, опанували станцію Джанкой, визволили Сімферополь і Бахчисарай. Того ж 1918 року 2-й Запорозький полк успішно боронив східні кордони Української Держави.
28 червня – день трагічної загибелі Петра Болбочана…
Ідея встановити пам’ятник у Кам’янці-Подільському належить Історичному клубу “Холодний Яр”, головою якого є дослідник історії УНР, письменник Роман Коваль.
Прекрасний бронзовий пам’ятник створив скульптор Ігор Семак, козак Історичного клубу “Холодний Яр” (архітектор Олександр Бучацький). Всі видатки взяли на себе Максим Коляденко (голова опікунської ради Благодійного фонду “Glory.UA”) та родина Олексія Мушака, народного депутата України 8-го скликання. Вони подарували пам’ятник місту. Освятить його архієпископ Кам’янець-Подільський та Новоушицький Герман.
Встановлення монумента – важливий крок у відновленні історичної справедливості. Боротьба за Україну триває, а полководець Петро Болбочан залишається символом мужності, військової честі та безкомпромісного служіння Україні.
Вічна слава полковникові Болбочану!

#НезборимаНація
#ІсторичнийКлубХолоднийЯр
#ВизвольніЗмагання

“Петро Болбочан. Спогади, свідчення, документи”: http://otamania.in.ua

Передплачуйте газету “Незборима нація” – 33545.

Roman Koval

Адміністрація Київського району міста Харкова відмовилася вживати заходів щодо демонтажу російського герба на фасаді будівлі, яка раніше була консульством країни-гною.

За стільки років можна було б вже отримати всі необхідні дозволи. Та і сумніваємося, що в паспорті пам'ятки є двоголова курка.

Завтра у селі Мошни, що на Черкащині, мають перейменувати 2 вулиці в рамках процесу деколонізації.