Сапогі радянського солдата та феномен нашої меморіалізації
Димер. Парк, посередині парка стоїть величезний радянський солдат. Ну будемо казати чесно. Окупант. Зі стволом в руках. Пофарбований в золотий колір. Ствол він, ясно шо, ховає під плащем. Як і водиться окупанту. Він настіко зжимає свої суворі солдатські брови, шо ними можна розколоти горіх. Солдат явно шагає вперед. Бо одна стопа його попереду іншої і він вже зробив крок. І шагає він прямо, знаєте куди він шагає? А прямо на величезні портрети вбитих рф військових українців. Вбитих на цій війні. Мешканців. Яких вшанували, до яких рідні несуть квіти. Портретів цих тут безліч, в два ряди. Бо люди пішли захищати Україну. І загинули. І вони стоять в парку, гарному парку, де живі люди гуляють і п'ють каву. І на ці портрети, прямо їм в обличчя шагає радянській ЗОЛОТИЙ окупант.
Живіший за всіх живих. Бо він пам'ятник. А під ним табличка. Шо це не просто ноунейм шагає. А цілий образ. Центральний прототип золотого солдата ― Николай Бударін.
Цілий підполковнік. Він точно золоту статую заслужив. Спочатку був політруком, коли радянський союз напав на Фінляндію. І там, ясно, «проявіл сєбя». Ну і потом ще багато де проявіл сєбя. А останній раз проявіл себе в форсуванні Дніпра. Сподіваюсь, вам відома ця геніальна операція по втопленню всього особового складу. І от Бударін дошагал аж десь до Глібовки. Або не дошагал, а так саме втопився в Дніпрі. Ніхто цього вже не скаже. Про нього детально є в укр Вікі. Шикарний персонаж. І от тепер Бударін шагає на портрети алеї героїв в Димері. В золотому кольорі. Ну а разом з ним там на табличках, щоправда не золотих, але теж дуже отвєтствєнниє люді. Можете самі погуглити.
І от виходить. Гарний парк, в гарному українському селі, яке втратило на цій війні своїх мешканців. І місце для вшанування. І прямо на цих мешканців йдуть сопогі радянського солдата. Шагають прямо. З прищуром і стволом під плащем.В золотому кольорі. Звісно ви можете сказати: «Харош, ну це вже перебор, конспірологія, це як совєти свастіку в гудзиках шукали, ну солдат, ну стоїть, вже бо зна кіко років». Може, але чому ці солдати постійно зустрічаються в наших селищах, щей в золотому кольорі, принаймні сьогодні з Чорнобиля до Києва я нарахував чотирьох? Але ті хочаб не в обличчя загиблим шагали, а просто, стояли собі поруч, золоті. Може то данина фараонам, а може мода на Трампа, або кум чийсь продає золоту фарбу. Хто зна.
Понятно, зараз знову скажете: «Вам тільки ламати!». Але Бударіна зламати б не мішало. Шоб він хочаб на воїнів не шагав.
Євген Спірін
Димер. Парк, посередині парка стоїть величезний радянський солдат. Ну будемо казати чесно. Окупант. Зі стволом в руках. Пофарбований в золотий колір. Ствол він, ясно шо, ховає під плащем. Як і водиться окупанту. Він настіко зжимає свої суворі солдатські брови, шо ними можна розколоти горіх. Солдат явно шагає вперед. Бо одна стопа його попереду іншої і він вже зробив крок. І шагає він прямо, знаєте куди він шагає? А прямо на величезні портрети вбитих рф військових українців. Вбитих на цій війні. Мешканців. Яких вшанували, до яких рідні несуть квіти. Портретів цих тут безліч, в два ряди. Бо люди пішли захищати Україну. І загинули. І вони стоять в парку, гарному парку, де живі люди гуляють і п'ють каву. І на ці портрети, прямо їм в обличчя шагає радянській ЗОЛОТИЙ окупант.
Живіший за всіх живих. Бо він пам'ятник. А під ним табличка. Шо це не просто ноунейм шагає. А цілий образ. Центральний прототип золотого солдата ― Николай Бударін.
Цілий підполковнік. Він точно золоту статую заслужив. Спочатку був політруком, коли радянський союз напав на Фінляндію. І там, ясно, «проявіл сєбя». Ну і потом ще багато де проявіл сєбя. А останній раз проявіл себе в форсуванні Дніпра. Сподіваюсь, вам відома ця геніальна операція по втопленню всього особового складу. І от Бударін дошагал аж десь до Глібовки. Або не дошагал, а так саме втопився в Дніпрі. Ніхто цього вже не скаже. Про нього детально є в укр Вікі. Шикарний персонаж. І от тепер Бударін шагає на портрети алеї героїв в Димері. В золотому кольорі. Ну а разом з ним там на табличках, щоправда не золотих, але теж дуже отвєтствєнниє люді. Можете самі погуглити.
І от виходить. Гарний парк, в гарному українському селі, яке втратило на цій війні своїх мешканців. І місце для вшанування. І прямо на цих мешканців йдуть сопогі радянського солдата. Шагають прямо. З прищуром і стволом під плащем.В золотому кольорі. Звісно ви можете сказати: «Харош, ну це вже перебор, конспірологія, це як совєти свастіку в гудзиках шукали, ну солдат, ну стоїть, вже бо зна кіко років». Може, але чому ці солдати постійно зустрічаються в наших селищах, щей в золотому кольорі, принаймні сьогодні з Чорнобиля до Києва я нарахував чотирьох? Але ті хочаб не в обличчя загиблим шагали, а просто, стояли собі поруч, золоті. Може то данина фараонам, а може мода на Трампа, або кум чийсь продає золоту фарбу. Хто зна.
Понятно, зараз знову скажете: «Вам тільки ламати!». Але Бударіна зламати б не мішало. Шоб він хочаб на воїнів не шагав.
Євген Спірін
💯110❤3🔥1
Деколонізація.Україна
Сапогі радянського солдата та феномен нашої меморіалізації Димер. Парк, посередині парка стоїть величезний радянський солдат. Ну будемо казати чесно. Окупант. Зі стволом в руках. Пофарбований в золотий колір. Ствол він, ясно шо, ховає під плащем. Як і водиться…
На жаль, чинний закон не зобов’язує демонтовувати пам’ятники радянським окупантам — «альошкам».
Громади за власним бажанням можуть провести демонтаж — так. Але закон поки що їх до цього не зобов’язує.
Це призводить до того, що більшість пам’ятників радянському окупанту сусідять із портретами загиблих героїв російсько-української війни.
Запровадження обов’язкового демонтажу «альошок» на державному рівні — завершальна фаза декомунізації та деколонізації.
Сподіваємося, що цього вдасться досягти у 2026 році.
А поки працюємо з тими громадами, де є політична воля на їх демонтаж.
Громади за власним бажанням можуть провести демонтаж — так. Але закон поки що їх до цього не зобов’язує.
Це призводить до того, що більшість пам’ятників радянському окупанту сусідять із портретами загиблих героїв російсько-української війни.
Запровадження обов’язкового демонтажу «альошок» на державному рівні — завершальна фаза декомунізації та деколонізації.
Сподіваємося, що цього вдасться досягти у 2026 році.
А поки працюємо з тими громадами, де є політична воля на їх демонтаж.
💔78💯22🔥4❤1
Деколонізація.Україна
На жаль, чинний закон не зобов’язує демонтовувати пам’ятники радянським окупантам — «альошкам». Громади за власним бажанням можуть провести демонтаж — так. Але закон поки що їх до цього не зобов’язує. Це призводить до того, що більшість пам’ятників радянському…
Саме тому ми зараз почали облік цих об'єктів абсолютно в усіх громадах та областях нашої країни, аби мати розуміння, яка на поточний момент є кількість "альошек", які є типові форми пам'ятників і будемо готувати підґрунтя до їх масового демонтажу.
Хоч, на поточний момент, ще є кілька тисяч написів про велику вітчизняну, 41 рік, радянську батьківщину тощо. І це питання маємо вирішити впродовж +- року.
Хоч, на поточний момент, ще є кілька тисяч написів про велику вітчизняну, 41 рік, радянську батьківщину тощо. І це питання маємо вирішити впродовж +- року.
❤70💯13🔥2
🔥Звернення щодо звільнення з посади Директора Департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Івана ЛІПТУГИ.
☝️Представники ветеранської спільноти, родин загиблих героїв та громадськості звертаються до Голови Одеської МВА Сергія ЛИСАКА та в.о. Одеського міського голови Ігоря КОВАЛЯ щодо звільнення з посади Івана ЛІПТУГИ.
☝️Причиною цього є чергова цинічна маніпуляція охоронним статусом ЮНЕСКО задля збереження в Одесі маркерів "русского мира", що прямо зараз відбувається в Одесі, а також саботаж виконання Закону України "Про деколонізацію" та процесу належного вшанування загиблих героїв у публічному просторі, зокрема й у назвах обʼєктів топоніміки міста.
⛔️Більш ніж понад рік, незважаючи на рішення Уряду та Обласної військової адміністрації залишаються не демонтованими основні маркери "русского мира", серед яких памʼятники Олександру Пушкіну, імператору Олександру ІІ та стіна чекістів.
⛔️Така бездіяльність, попри положення чинного законодавства, супроводжується постійними відписками очолюваного ЛІПТУГОЮ Департаменту щодо нібито:
- неможливості це зробити через знаходження памʼятників в межах обʼєкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;
- необхідності врегулювання процедурних питань, (яке вже відбувається безрезультатно роками).
⛔️Більше того, ігноруючи положення законодавства у сфері національної памʼяті родинам загиблих продовжують або відмовляти у вшануванні імен героїв у назвах одеських вулиць чи встановленні меморіальних дошок або ж створюють формальні перешкоди у цьому, що призводить до необхідності боротися за належне вшанування памʼяті загиблих навіть у такому, здавалося би, очевидному питанні.
⛔️Така позиція може бути повʼязана з минулою діяльністю Івана ЛІПТУГИ, оскільки він:
- разом з російським підсанкційним пропагандистом Артємієм ЛЄБЄДЄВИМ (який з 2014 року не визнає територіальну цілісність України, а з 2022 року перебуває під санкціями РНБО і заявляє, що «України не існує і вона – це регіон росії») розробляв:
- брендінг Одеси, у т.ч. так званий «Якір-серце», який наразі продовжує зберігати у публічному просторі;
- брендінг невизнаної "Придністровської Молдавської Республіки" - тимчасово окупованої "російськими миротворцями" території Республіки Молдова, тим самим легітимізуючи це квазідержавне утворення.
- в інтервʼю російським ЗМІ називав українських громадян "особо озабоченные украинским патриотизмом товарищи".
☝️Російські памʼятники та історичні міфи - російська інформаційна зброя, тому перебування людини з таким світоглядом, яка щосили захищає цю зброю на такій значимій для міста та регіону посаді, прямо загрожує міжнародному авторитету України та національній безпеці, складовою якої є сфера національної памʼяті.
☝️Представники ветеранської спільноти, родин загиблих героїв та громадськості звертаються до Голови Одеської МВА Сергія ЛИСАКА та в.о. Одеського міського голови Ігоря КОВАЛЯ щодо звільнення з посади Івана ЛІПТУГИ.
☝️Причиною цього є чергова цинічна маніпуляція охоронним статусом ЮНЕСКО задля збереження в Одесі маркерів "русского мира", що прямо зараз відбувається в Одесі, а також саботаж виконання Закону України "Про деколонізацію" та процесу належного вшанування загиблих героїв у публічному просторі, зокрема й у назвах обʼєктів топоніміки міста.
⛔️Більш ніж понад рік, незважаючи на рішення Уряду та Обласної військової адміністрації залишаються не демонтованими основні маркери "русского мира", серед яких памʼятники Олександру Пушкіну, імператору Олександру ІІ та стіна чекістів.
⛔️Така бездіяльність, попри положення чинного законодавства, супроводжується постійними відписками очолюваного ЛІПТУГОЮ Департаменту щодо нібито:
- неможливості це зробити через знаходження памʼятників в межах обʼєкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;
- необхідності врегулювання процедурних питань, (яке вже відбувається безрезультатно роками).
⛔️Більше того, ігноруючи положення законодавства у сфері національної памʼяті родинам загиблих продовжують або відмовляти у вшануванні імен героїв у назвах одеських вулиць чи встановленні меморіальних дошок або ж створюють формальні перешкоди у цьому, що призводить до необхідності боротися за належне вшанування памʼяті загиблих навіть у такому, здавалося би, очевидному питанні.
⛔️Така позиція може бути повʼязана з минулою діяльністю Івана ЛІПТУГИ, оскільки він:
- разом з російським підсанкційним пропагандистом Артємієм ЛЄБЄДЄВИМ (який з 2014 року не визнає територіальну цілісність України, а з 2022 року перебуває під санкціями РНБО і заявляє, що «України не існує і вона – це регіон росії») розробляв:
- брендінг Одеси, у т.ч. так званий «Якір-серце», який наразі продовжує зберігати у публічному просторі;
- брендінг невизнаної "Придністровської Молдавської Республіки" - тимчасово окупованої "російськими миротворцями" території Республіки Молдова, тим самим легітимізуючи це квазідержавне утворення.
- в інтервʼю російським ЗМІ називав українських громадян "особо озабоченные украинским патриотизмом товарищи".
☝️Російські памʼятники та історичні міфи - російська інформаційна зброя, тому перебування людини з таким світоглядом, яка щосили захищає цю зброю на такій значимій для міста та регіону посаді, прямо загрожує міжнародному авторитету України та національній безпеці, складовою якої є сфера національної памʼяті.
👍108🔥21💯11❤6
Жмеринка, Вінницька область
Після наших звернень, триває демонтаж російськомовних вивісок.
Далі буде.
Після наших звернень, триває демонтаж російськомовних вивісок.
Далі буде.
❤60👍25🔥3👏1
Forwarded from АНДРІЮК ONLINE
Yurii Smyrnov
Впевнений, багато з вас бачили у Інстаграмі/Тіктоці таку собі блогерку Ангеліну Пичик, яка ловить людей в центрі Києва і запитує "Скільки грошей вам потрібно для комфортного життя?" або "Як ви познайомилися?".
Справи в неї йдуть доволі непогано. До неї з рекламою почали заходити відомі українські бренди, а "героєм" одного з останніх відео став ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Це все доводить, що з інститутом репутації в нас все погано. Для тих, хто раптом забув, не слідкував за інформаційним полем у 2018-2022 роках - нагадаю.
Ангеліна Пичик - колишня ведуча телеканалів NewsOne та НАШ Євгена Мураєва. Хто такий підозрюваний у держзраді Мураєв і які наративи він просував (і продовжує просувати, переховуючись у Китаї) нагадувати не буду.
Колишній співведучий Ангеліни Пичик Макс Назаров (або Назар Діордиця) на початку цього року отримав підозру від СБУ за виправдовування російської збройної агресії.
Через санкції ютуб-канал НАШ заблокований, але завдяки Таня Микитенко збереглось купа пропагандистських уривків, зокрема, за участі Пичик. Як пише моніторинг Детектор.медіа, напередодні великого вторгнення росії в лютому 2022 року Пичик "закликала не жити в напрузі й відмовитися від руху в НАТО, адже цей шлях призводить до загострення". Візуально Пичик будували образ "української скабєєвої".
Але чомусь Назаров з підозрою, а Пичик - з камерою біля ЦУМу. Хоча вони вдвох були ведучими ефіру, в який вмикали терориста і ватажка "ЛНР" Родіона Мирошника.
Памʼятаю, що тоді пропагандисти Мураєва відбивалися тезою, що "ведучі не несуть відповідальності за слова гостей". Це маячня. Ведучі (зокрема і Пичик) тільки те і робили, що маніпулювали, а також закривали рота гостям, які звинувачували їх в просування кремлівських наративів.
Можливо, цей пост залетить, отримає багато репостів і більше людей, гуляючи біля ЦУМу, будуть відмовляти Пичик. А українські бізнеси будуть зважати на репутаційні ризики.
Я не маю сильних надій, що щось зміниться. Цей пост - скоріш попередження.
Потрібно памʼятати інформаційних агентів, які просували російські наративи і допомагали росії в інформаційній війні проти України. Вчора вони були у ваших телевізорах. Сьогодні - у ваших тік-токах з "розважальним контентом". Хтозна-де вони будуть післязавтра і з яким контентом для аудиторії. Інформаційна війна триває кожен день і ніколи не зупиниться.
ЗАПРОПОНУВАТИ НОВИНУ
ПІДПИСАТИСЯ: @AndriyuKK
Впевнений, багато з вас бачили у Інстаграмі/Тіктоці таку собі блогерку Ангеліну Пичик, яка ловить людей в центрі Києва і запитує "Скільки грошей вам потрібно для комфортного життя?" або "Як ви познайомилися?".
Справи в неї йдуть доволі непогано. До неї з рекламою почали заходити відомі українські бренди, а "героєм" одного з останніх відео став ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
Це все доводить, що з інститутом репутації в нас все погано. Для тих, хто раптом забув, не слідкував за інформаційним полем у 2018-2022 роках - нагадаю.
Ангеліна Пичик - колишня ведуча телеканалів NewsOne та НАШ Євгена Мураєва. Хто такий підозрюваний у держзраді Мураєв і які наративи він просував (і продовжує просувати, переховуючись у Китаї) нагадувати не буду.
Колишній співведучий Ангеліни Пичик Макс Назаров (або Назар Діордиця) на початку цього року отримав підозру від СБУ за виправдовування російської збройної агресії.
Через санкції ютуб-канал НАШ заблокований, але завдяки Таня Микитенко збереглось купа пропагандистських уривків, зокрема, за участі Пичик. Як пише моніторинг Детектор.медіа, напередодні великого вторгнення росії в лютому 2022 року Пичик "закликала не жити в напрузі й відмовитися від руху в НАТО, адже цей шлях призводить до загострення". Візуально Пичик будували образ "української скабєєвої".
Але чомусь Назаров з підозрою, а Пичик - з камерою біля ЦУМу. Хоча вони вдвох були ведучими ефіру, в який вмикали терориста і ватажка "ЛНР" Родіона Мирошника.
Памʼятаю, що тоді пропагандисти Мураєва відбивалися тезою, що "ведучі не несуть відповідальності за слова гостей". Це маячня. Ведучі (зокрема і Пичик) тільки те і робили, що маніпулювали, а також закривали рота гостям, які звинувачували їх в просування кремлівських наративів.
Можливо, цей пост залетить, отримає багато репостів і більше людей, гуляючи біля ЦУМу, будуть відмовляти Пичик. А українські бізнеси будуть зважати на репутаційні ризики.
Я не маю сильних надій, що щось зміниться. Цей пост - скоріш попередження.
Потрібно памʼятати інформаційних агентів, які просували російські наративи і допомагали росії в інформаційній війні проти України. Вчора вони були у ваших телевізорах. Сьогодні - у ваших тік-токах з "розважальним контентом". Хтозна-де вони будуть післязавтра і з яким контентом для аудиторії. Інформаційна війна триває кожен день і ніколи не зупиниться.
ЗАПРОПОНУВАТИ НОВИНУ
ПІДПИСАТИСЯ: @AndriyuKK
💔56👍22💯17❤2🥰1
У Старовірівській громаді, що на Харківщині, триває громадське обговорення щодо нової назви для останньої вулиці, яку буде перейменовано.
❤44👍18🔥1