На жаль, чинний закон не зобов’язує демонтовувати пам’ятники радянським окупантам — «альошкам».

Громади за власним бажанням можуть провести демонтаж — так. Але закон поки що їх до цього не зобов’язує.

Це призводить до того, що більшість пам’ятників радянському окупанту сусідять із портретами загиблих героїв російсько-української війни.

Запровадження обов’язкового демонтажу «альошок» на державному рівні — завершальна фаза декомунізації та деколонізації.

Сподіваємося, що цього вдасться досягти у 2026 році.

А поки працюємо з тими громадами, де є політична воля на їх демонтаж.

Саме тому ми зараз почали облік цих об'єктів абсолютно в усіх громадах та областях нашої країни, аби мати розуміння, яка на поточний момент є кількість "альошек", які є типові форми пам'ятників і будемо готувати підґрунтя до їх масового демонтажу.

Хоч, на поточний момент, ще є кілька тисяч написів про велику вітчизняну, 41 рік, радянську батьківщину тощо. І це питання маємо вирішити впродовж +- року.

🔥Звернення щодо звільнення з посади Директора Департаменту міжнародного співробітництва, культури та маркетингу Івана ЛІПТУГИ.

☝️Представники ветеранської спільноти, родин загиблих героїв та громадськості звертаються до Голови Одеської МВА Сергія ЛИСАКА та в.о. Одеського міського голови Ігоря КОВАЛЯ щодо звільнення з посади Івана ЛІПТУГИ.

☝️Причиною цього є чергова цинічна маніпуляція охоронним статусом ЮНЕСКО задля збереження в Одесі маркерів "русского мира", що прямо зараз відбувається в Одесі, а також саботаж виконання Закону України "Про деколонізацію" та процесу належного вшанування загиблих героїв у публічному просторі, зокрема й у назвах обʼєктів топоніміки міста.

⛔️Більш ніж понад рік, незважаючи на рішення Уряду та Обласної військової адміністрації залишаються не демонтованими основні маркери "русского мира", серед яких памʼятники Олександру Пушкіну, імператору Олександру ІІ та стіна чекістів.

⛔️Така бездіяльність, попри положення чинного законодавства, супроводжується постійними відписками очолюваного ЛІПТУГОЮ Департаменту щодо нібито:
- неможливості це зробити через знаходження памʼятників в межах обʼєкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;
- необхідності врегулювання процедурних питань, (яке вже відбувається безрезультатно роками).

⛔️Більше того, ігноруючи положення законодавства у сфері національної памʼяті родинам загиблих продовжують або відмовляти у вшануванні імен героїв у назвах одеських вулиць чи встановленні меморіальних дошок або ж створюють формальні перешкоди у цьому, що призводить до необхідності боротися за належне вшанування памʼяті загиблих навіть у такому, здавалося би, очевидному питанні.

⛔️Така позиція може бути повʼязана з минулою діяльністю Івана ЛІПТУГИ, оскільки він:
- разом з російським підсанкційним пропагандистом Артємієм ЛЄБЄДЄВИМ (який з 2014 року не визнає територіальну цілісність України, а з 2022 року перебуває під санкціями РНБО і заявляє, що «України не існує і вона – це регіон росії») розробляв:
- брендінг Одеси, у т.ч. так званий «Якір-серце», який наразі продовжує зберігати у публічному просторі;
- брендінг невизнаної "Придністровської Молдавської Республіки" - тимчасово окупованої "російськими миротворцями" території Республіки Молдова, тим самим легітимізуючи це квазідержавне утворення.
- в інтервʼю російським ЗМІ називав українських громадян "особо озабоченные украинским патриотизмом товарищи".

☝️Російські памʼятники та історичні міфи - російська інформаційна зброя, тому перебування людини з таким світоглядом, яка щосили захищає цю зброю на такій значимій для міста та регіону посаді, прямо загрожує міжнародному авторитету України та національній безпеці, складовою якої є сфера національної памʼяті.

У Бобровицькій громаді, що на Чернігівщині, з'явилися 2 вулиці Героїв України.

До перейменування на території області лишилося 58 вулиць.

У місті Лохвиця, що на Полтавщині, розблоковано питання перейменування останніх необхідних вулиць та демонтажу пам'ятника Дунаєвському.

Чекаємо на ухвалення рішення.