...продовження:
Чому це важливо знати? А тому, що саме Казимір IV видав відомий привілей (т.зв. Нешавські статути), який значно розширив права руської (тобто української) шляхти. І це була аж зовсім і не тільки приємна дрібниця.
Але про це якось іншим разом.
Тимчасом бувайте здорові, бережіть себе і родину.
Данило.
Чому це важливо знати? А тому, що саме Казимір IV видав відомий привілей (т.зв. Нешавські статути), який значно розширив права руської (тобто української) шляхти. І це була аж зовсім і не тільки приємна дрібниця.
Але про це якось іншим разом.
Тимчасом бувайте здорові, бережіть себе і родину.
Данило.
Флорентійська унія і церковний розкол Європи на світ та темряву. Частина 1.
Любі хлопчики та дівчатка, малята та вже ні – вітаю всіх з особливим натхненням! Адже перед вами – 75-ий випуск оцього блокбастера, який не міг би існувати без вас, ані без Богдани Шевченко.
Як і було обіцяно, сьогоднішня тема – Флорентійський (часами його ще називають Ферраро-Флорентійським, але це таке…). Дві назви тому, що впродовж 1438-1439 рр. він проходив в місті Феррара, а в 1439-1445 рр. - у Флоренції, якщо зовсім точно – у катедральному соборі Санта-Марія дель Фйоре (тобто «Святої Марії в квітах»).
Тепер маю попередити: далі - тонка крига. Сторони по різному тлумачать і те, що там відбулося і те, чого там не сталося. Отож, почну з констатацій, які спростувати неможливо. Перша: в перекладі з латини unus – це один. Друга: від часів, коли такому собі Моше нібито на горі Синай, нібито у вигляді палаючого куща, набито об’явився Творець всіх світів, і нібито особисто та одномоментно передав йому 10 Заповідей (за іншими джерелами – писемну та усну Тору) доказів цьому так і не знайдено. А минуло лише чи то 3 000, чи то 5 000 років.
На цьому з часом виросли ще деякі монотеїстичні (monos+theos=єдинобожжя) релігії.
Найчисельніші з них – християнство та іслам, але є й інші. І впродовж всіх цих віків вони всі затято воюють між собою. Людей вбивали тільки за те, що вони по різному трактували ідею Єдиного Бога. Або взагалі цієї теорії не дотримувалися. Різали, палили, топили, катували, мордували іновірних та своїх, причому в індустріальних масштабах. Юдеї не відставали від мусульман, ті – від християн, християни – від тих та інших. Так і жили – якщо це можна назвати життям. Ага.
Але сьогодні тільки про подію, які одні християни вважають XVII Вселенським собором, інші взагалі не визнають. Отже, цей Собор, тобто з’їзд єпископів (для простоти назвемо їх католиками та православними, хоча це зовсім некоректно), скликали Римський Папа Євген IV та Константинопольський Патріарх Йосиф ІІ.
Мета зібрання: подолати 400-літній «Великий Розкол» між Римською та Грецькою церквами (якщо призабули, що це таке – вам сюди). 12 грудня 1452 р. в Константинопольському Соборі Святої Софії (тому самому, який цього року президент Туреччини Ердоган перетворив на мечеть) Митрополит Київський і всієї Русі Ісидор в присутності імператора Костянтина XI Палеолога, єпископів та мирян проголосив Унію, тобто об’єднання двох гілок християнського світу в одну.
Але не так сталося, як гадалося: 29 травня 1453 р. Константинополь впав під ударами османів. Тисячолітня історія Східної Римської імперії (Візантії) добігла кінця…. А разом з нею – й історія Флорентійської унії.
Продовження – у вівторок!
Данило.
Любі хлопчики та дівчатка, малята та вже ні – вітаю всіх з особливим натхненням! Адже перед вами – 75-ий випуск оцього блокбастера, який не міг би існувати без вас, ані без Богдани Шевченко.
Як і було обіцяно, сьогоднішня тема – Флорентійський (часами його ще називають Ферраро-Флорентійським, але це таке…). Дві назви тому, що впродовж 1438-1439 рр. він проходив в місті Феррара, а в 1439-1445 рр. - у Флоренції, якщо зовсім точно – у катедральному соборі Санта-Марія дель Фйоре (тобто «Святої Марії в квітах»).
Тепер маю попередити: далі - тонка крига. Сторони по різному тлумачать і те, що там відбулося і те, чого там не сталося. Отож, почну з констатацій, які спростувати неможливо. Перша: в перекладі з латини unus – це один. Друга: від часів, коли такому собі Моше нібито на горі Синай, нібито у вигляді палаючого куща, набито об’явився Творець всіх світів, і нібито особисто та одномоментно передав йому 10 Заповідей (за іншими джерелами – писемну та усну Тору) доказів цьому так і не знайдено. А минуло лише чи то 3 000, чи то 5 000 років.
На цьому з часом виросли ще деякі монотеїстичні (monos+theos=єдинобожжя) релігії.
Найчисельніші з них – християнство та іслам, але є й інші. І впродовж всіх цих віків вони всі затято воюють між собою. Людей вбивали тільки за те, що вони по різному трактували ідею Єдиного Бога. Або взагалі цієї теорії не дотримувалися. Різали, палили, топили, катували, мордували іновірних та своїх, причому в індустріальних масштабах. Юдеї не відставали від мусульман, ті – від християн, християни – від тих та інших. Так і жили – якщо це можна назвати життям. Ага.
Але сьогодні тільки про подію, які одні християни вважають XVII Вселенським собором, інші взагалі не визнають. Отже, цей Собор, тобто з’їзд єпископів (для простоти назвемо їх католиками та православними, хоча це зовсім некоректно), скликали Римський Папа Євген IV та Константинопольський Патріарх Йосиф ІІ.
Мета зібрання: подолати 400-літній «Великий Розкол» між Римською та Грецькою церквами (якщо призабули, що це таке – вам сюди). 12 грудня 1452 р. в Константинопольському Соборі Святої Софії (тому самому, який цього року президент Туреччини Ердоган перетворив на мечеть) Митрополит Київський і всієї Русі Ісидор в присутності імператора Костянтина XI Палеолога, єпископів та мирян проголосив Унію, тобто об’єднання двох гілок християнського світу в одну.
Але не так сталося, як гадалося: 29 травня 1453 р. Константинополь впав під ударами османів. Тисячолітня історія Східної Римської імперії (Візантії) добігла кінця…. А разом з нею – й історія Флорентійської унії.
Продовження – у вівторок!
Данило.
Флорентійська унія і церковний розкол Європи та світ та темряву. Частина ІІ.
І от тут історія з Унією розвернулася на 180º.
Річ у тім, що племінницю Костянтина ХІ, Софію, за сприяння Папи Римського видали за московського князя Василя ІІІ.
Очільник Католицької Церкви сподівався через вплив Софії навернути Москву на римський варіант християнства.
Але все відбулося з точністю до навпаки: Софія доклала всіх можливих та неможливих зусиль у протилежному напрямку! Розрахунок простіший, ніж 2+2=4: Візантія, оплот православ’я впала. Треба було думати, як жити в нових умовах. Вона, Софія, і подумала.
Саме відтоді Москва стала вважати себе правонаступницею, флагманом православного світу, «Третім Римом». Флорентійська унія, попри те, що до неї приєдналися деякі інші церкви, фактично вмерла.
Але тут є декілька «але» (з усіма можна ознайомитися у Джозефа Ґілла, книга: «Флорентійський собор»).
Це «але» таке. Орос (гр.: ὅρος) Флорентійського Собору, тобто визначення догматичного характеру, яке сформулював, затвердив, оголосив Вселенський Собор (а Флорентійський таким був) і визнаний повнотою Церкви, містив такий пункт: всі, християнські церкви, які хто не приймуть його рішень, підпадають під анатему.
Оскільки за Василя ІІІ та Софії Палеолог одна частина Руської церкви (така, яка була в Москві) рішення Собору відкинула, остільки вона автоматично підпадала під анатему. Значить, втратила навіть теоретичну можливість приєднатися до світу Західної цивілізації.
Натомість канонічна частина Руської церкви, яка діяла на території Великого князівства Литовського, тобто на значній частині території сучасної України, такою можливістю скористалася. ВКЛ, південно-західна Русь стали невід’ємною частиною світу західної економіки та культури.
І сьогодні видимий східний кордон між світом права, законності, свободи, гідності та темрявою безправ'я, беззаконності, несвободи, людської ницості проходить між Україною та окупованим Кримом, рівно ж по лінії розмежування з ублюдочним утворенням «Линири/Динири».
Отакі справи, малята.
Далі буде.
Дякую за добрі слова, коментарі, зацікавленість та за ваші донейти. Це безцінне. Підтримати проєкт можна так - 5363 5423 0778 1303 або так - Patreon.
Данило.
І от тут історія з Унією розвернулася на 180º.
Річ у тім, що племінницю Костянтина ХІ, Софію, за сприяння Папи Римського видали за московського князя Василя ІІІ.
Очільник Католицької Церкви сподівався через вплив Софії навернути Москву на римський варіант християнства.
Але все відбулося з точністю до навпаки: Софія доклала всіх можливих та неможливих зусиль у протилежному напрямку! Розрахунок простіший, ніж 2+2=4: Візантія, оплот православ’я впала. Треба було думати, як жити в нових умовах. Вона, Софія, і подумала.
Саме відтоді Москва стала вважати себе правонаступницею, флагманом православного світу, «Третім Римом». Флорентійська унія, попри те, що до неї приєдналися деякі інші церкви, фактично вмерла.
Але тут є декілька «але» (з усіма можна ознайомитися у Джозефа Ґілла, книга: «Флорентійський собор»).
Це «але» таке. Орос (гр.: ὅρος) Флорентійського Собору, тобто визначення догматичного характеру, яке сформулював, затвердив, оголосив Вселенський Собор (а Флорентійський таким був) і визнаний повнотою Церкви, містив такий пункт: всі, християнські церкви, які хто не приймуть його рішень, підпадають під анатему.
Оскільки за Василя ІІІ та Софії Палеолог одна частина Руської церкви (така, яка була в Москві) рішення Собору відкинула, остільки вона автоматично підпадала під анатему. Значить, втратила навіть теоретичну можливість приєднатися до світу Західної цивілізації.
Натомість канонічна частина Руської церкви, яка діяла на території Великого князівства Литовського, тобто на значній частині території сучасної України, такою можливістю скористалася. ВКЛ, південно-західна Русь стали невід’ємною частиною світу західної економіки та культури.
І сьогодні видимий східний кордон між світом права, законності, свободи, гідності та темрявою безправ'я, беззаконності, несвободи, людської ницості проходить між Україною та окупованим Кримом, рівно ж по лінії розмежування з ублюдочним утворенням «Линири/Динири».
Отакі справи, малята.
Далі буде.
Дякую за добрі слова, коментарі, зацікавленість та за ваші донейти. Це безцінне. Підтримати проєкт можна так - 5363 5423 0778 1303 або так - Patreon.
Данило.
Сердечно вітаю всіх і кожного персонально!
З Божою поміччю, завдяки вашій зацікавленості та підтримці, за більш ніж сім десятків попередніх серій нашого історичного блокбастера, ми тепер «живемо» в половині XV ст. Ніякої «України» на наших землях все ще не існує. І ще довго не буде.
Отож, треба запам’ятати раз і назавжди: більша частина території сучасної України – це Королівство Польське, Велике князівство Литовське та Кримське ханство. Решта – фронтір, незаселені землі. «Дике Поле». Або так звана «Тартарія». Зовсім просто: це все, що на схід та південь від Білої Церкви!
Таким воно було в столітті XVII – дивимось карту 1.
А століттям пізніше таким – карта 2.
Нагадаю: володарями, приватними власниками литовської частини майбутньої України були нащадки Великого князя Ольгерда з роду Гедеминовичів. Титулувалися вони гранично просто: «Великий князь Литовський і Руський». Важливо також засвоїти: саме вони, Великі князі, були в тому столітті (та і в попередніх також) найвищим джерелом права. Саме тому і діяли на власний розсуд і в міжнародних справах також. В 1442 р., наприклад, відновили військовий союз ВКЛ та Молдови. В наступному на ханський престол в Бахчисараї посадили Хаджі Гірея. Ну і таке інше. А чому б і ні? Мали час та натхнення.
Тепер найважливіше. 1444 р. об’єднане угорсько-польське військо зазнало дошкульної поразки від османів. Сталося це під містом Варна (подробиці тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_під_ВарноюБитва при Варні).
Найважливіших наслідків два. Перше: радикальне посилення ісламського впливу на Балканах. Друге: в бою загинув король Польщі та регент Угорщини Владислав ІІІ Ягайло, правнук Гедеміна. Та не просто якийсь там «корольок», а «Wladislaus, Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyauie, Lithuanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc.» (лат) або Владислав, Божої Милості король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії і землі Краків, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Помор'я, володар і спадкоємець Русі».
Єдиним живим представником чоловічої статі правлячої династії на той момент був його брат Казимир. Саме його і обрали польський трон (з порядковим номером IV). Наслідок наслідка: відновлення особистої унії КП та ВКЛ в його особі.
Скажу інакше: Унія в цьому випадку = поєднанням в одній особі і Великого литовського князя і короля Польщі. Титулувався він так: «Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, wielki książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus, Chelmna, Elbląga i Pomorza», тобто.
Українською: Божою Ласкою король Польщі, землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Володар і спадкоємець Русі, Пусії, Хелмна, Ельблонга та Помор’я».
Висновок: більшість земель сучасної України впродовж століть – складова, невід’ємна частина польсько-литовського політичного, правового, економічного, культурного, духовного простору. Поляки, литовці та русини є – разом і з євреями і татарами (але не тільки ними) – корінними народами України.
І от питається: де тут «русский мир» з усіма його екскрементами досягенннями?
До нової, радісної зустрічі на цьому каналі!
Like, share, donate – very welcome: 5363 5423 0778 1303
Данило.
З Божою поміччю, завдяки вашій зацікавленості та підтримці, за більш ніж сім десятків попередніх серій нашого історичного блокбастера, ми тепер «живемо» в половині XV ст. Ніякої «України» на наших землях все ще не існує. І ще довго не буде.
Отож, треба запам’ятати раз і назавжди: більша частина території сучасної України – це Королівство Польське, Велике князівство Литовське та Кримське ханство. Решта – фронтір, незаселені землі. «Дике Поле». Або так звана «Тартарія». Зовсім просто: це все, що на схід та південь від Білої Церкви!
Таким воно було в столітті XVII – дивимось карту 1.
А століттям пізніше таким – карта 2.
Нагадаю: володарями, приватними власниками литовської частини майбутньої України були нащадки Великого князя Ольгерда з роду Гедеминовичів. Титулувалися вони гранично просто: «Великий князь Литовський і Руський». Важливо також засвоїти: саме вони, Великі князі, були в тому столітті (та і в попередніх також) найвищим джерелом права. Саме тому і діяли на власний розсуд і в міжнародних справах також. В 1442 р., наприклад, відновили військовий союз ВКЛ та Молдови. В наступному на ханський престол в Бахчисараї посадили Хаджі Гірея. Ну і таке інше. А чому б і ні? Мали час та натхнення.
Тепер найважливіше. 1444 р. об’єднане угорсько-польське військо зазнало дошкульної поразки від османів. Сталося це під містом Варна (подробиці тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/Битва_під_ВарноюБитва при Варні).
Найважливіших наслідків два. Перше: радикальне посилення ісламського впливу на Балканах. Друге: в бою загинув король Польщі та регент Угорщини Владислав ІІІ Ягайло, правнук Гедеміна. Та не просто якийсь там «корольок», а «Wladislaus, Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyauie, Lithuanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc.» (лат) або Владислав, Божої Милості король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії і землі Краків, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Помор'я, володар і спадкоємець Русі».
Єдиним живим представником чоловічої статі правлячої династії на той момент був його брат Казимир. Саме його і обрали польський трон (з порядковим номером IV). Наслідок наслідка: відновлення особистої унії КП та ВКЛ в його особі.
Скажу інакше: Унія в цьому випадку = поєднанням в одній особі і Великого литовського князя і короля Польщі. Титулувався він так: «Z Bożej łaski król Polski, ziemi krakowskiej, sandomierskiej, łęczyckiej, sieradzkiej, Kujaw, wielki książę Litwy, pan i dziedzic Rusi, Prus, Chelmna, Elbląga i Pomorza», тобто.
Українською: Божою Ласкою король Польщі, землі Краківської, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Володар і спадкоємець Русі, Пусії, Хелмна, Ельблонга та Помор’я».
Висновок: більшість земель сучасної України впродовж століть – складова, невід’ємна частина польсько-литовського політичного, правового, економічного, культурного, духовного простору. Поляки, литовці та русини є – разом і з євреями і татарами (але не тільки ними) – корінними народами України.
І от питається: де тут «русский мир» з усіма його екскрементами досягенннями?
До нової, радісної зустрічі на цьому каналі!
Like, share, donate – very welcome: 5363 5423 0778 1303
Данило.
Привіт! Сьогодні до вашої уваги серія 78. Вона про людину, її діяння та наслідки тих діянь.
Людину звали, як пам'ятаєте, Казимир IV Ягеллончик (часами його називають і Ягайлович, про нього – в минулому випуску). Після обрання його, Великого князя Литовського Королем Польщі, розпочався довгий, марудний (часами навіть занадто), але невідворотний процес утворення спільного польсько-литовського (значить і руського) простору. Такий собі ЄС на східноєвропейських теренах. Основні етапи:
1445 р.: Початки формування дворянських представницьких дорадчих інституцій у ВКЛ.
1446 р.: у Бресті починаються перемовини щодо умов польсько-литовського об’єднання.
1447 р.: Казимир погоджується прийняти польську корону. Окремим привілеєм (тобто законодавчим актом, ви пам’ятаєте – в ті часи саме Великий князь був єдиним джерелом права) уточнює та ґарантує станові права дворянства та проголошує «ленний принцип», тобто угоду між Королем та дворянами, зобов’язується забезпечувати територіальну цілісність держави та не призначати чужоземців на державні посади.
25 червня: в Кракові Казимира оголошують королем Польщі…
Тимчасом за правителя Москви Василя ІІІ в неканонічний спосіб (без згоди Константинопольського патріарха) митрополитом Київським обирається Іона (Одноушев) — радикальний супротивник Флорентійської унії (про неї – в попередніх випусках).
І тут саме те місце, в якому треба означити початки невгамовного московського крутійства, безупинних підмін понять, спроб натягнути сову на глобус і все таке подібне. Сьогодні лише декілька найбільш, на мій погляд, красномовних прикладів. Свої претензії на лідерство у православному світі Москва почала тоді, коли Іван ІІІ взяв у дружини Софію (це 1472 р.), племінницю останніх імператорів Східної Римської імперії. Після того скомуниздив в якості «свого» державного герба двоголового візантійського орла, отого двоголового півника, який кожен охочий може побачити на уніформах російських окупаційних військ на їх колаборантів на окупованих українських землях. Для утвердження уявного «імперського» статусу запросив в якості архітекторів ненависних католиків - Аристотеля Фіорованті, Пьєтро Антоніо Соларі, Марка Руффо. Їх витвір – Кремль - зберігся до наших днів (гугл в поміч).
Але повернімося, буквально на хвилину, на 25-30 років назад. Важливо тому що. 1449 р. Казимір та батько Івана ІІІ Василь ІІ погоджують між собою розподіл сфер впливу у північно-східній Русі: Новгород та Псков переходять під управління Москви, Тверь — до ВКЛ, Рязань формально залишається самостійною, але фактично переходить до зони впливу Москви. Назвали це претензійно «Вічним миром». Довго він не протримався. Мабуть, тому що вічний тільки Всевишній.
А тепер найважливіше. 1453 р. сталася найбільша геополітична катастрофа Середньовіччя. Поворотний пункт в історії держав Центральної та Східної Європи.
Під ударами османів пав видимий християнський центр світу. В ніч з 28 на 29 травня в Патріаршому Соборі Святої Софії Премудрости Божої (Ναός τῆς Ἁγίας τοῦ Θεοῦ Σοφίας) відбулося останнє богослужіння, фактично – заупокійна Служба Божа.
30 травня султан Мехмед ІІ на білому коні (сам не бачив, люди переповідають) в’їхав до Собору.
Тисячолітня Східна Римська імперія/Βασιλεία τωνωμαίων/Basileia tōn Rōmaiōn/Царство Ромеїв, Царство Римське загинуло назавжди.
На цьому тлі приєднання 1454 р. до Королівства Польського Помор’я та Пруссії на правах широкої автономії, війна з Тевтонським орденом (до 1466 р.), побиття польсько-молдовсько-руським військом чергового хана Золотої Орди та його наступне ув’язнення в Литві, відлучення Казимира IV від Церкви – незначні дрібниці.
А от що насправді для нашого з вами розуміння важливо, так це те, що 1458 р. Константинопольський Патріарх Ісидор II Ксанфопул висвятив Григорія ІІ Болгариновича (фотографії обох не збереглися, ага) на митрополита Київського.
Канонічна (на відміну від московського варіанту) Київська православна митрополія включала Брянську, Володимирську, Галицьку, Луцьку, Перемисльську, Полоцьку, Турівську, Холмську єпархій. Це так, до слова…
Людину звали, як пам'ятаєте, Казимир IV Ягеллончик (часами його називають і Ягайлович, про нього – в минулому випуску). Після обрання його, Великого князя Литовського Королем Польщі, розпочався довгий, марудний (часами навіть занадто), але невідворотний процес утворення спільного польсько-литовського (значить і руського) простору. Такий собі ЄС на східноєвропейських теренах. Основні етапи:
1445 р.: Початки формування дворянських представницьких дорадчих інституцій у ВКЛ.
1446 р.: у Бресті починаються перемовини щодо умов польсько-литовського об’єднання.
1447 р.: Казимир погоджується прийняти польську корону. Окремим привілеєм (тобто законодавчим актом, ви пам’ятаєте – в ті часи саме Великий князь був єдиним джерелом права) уточнює та ґарантує станові права дворянства та проголошує «ленний принцип», тобто угоду між Королем та дворянами, зобов’язується забезпечувати територіальну цілісність держави та не призначати чужоземців на державні посади.
25 червня: в Кракові Казимира оголошують королем Польщі…
Тимчасом за правителя Москви Василя ІІІ в неканонічний спосіб (без згоди Константинопольського патріарха) митрополитом Київським обирається Іона (Одноушев) — радикальний супротивник Флорентійської унії (про неї – в попередніх випусках).
І тут саме те місце, в якому треба означити початки невгамовного московського крутійства, безупинних підмін понять, спроб натягнути сову на глобус і все таке подібне. Сьогодні лише декілька найбільш, на мій погляд, красномовних прикладів. Свої претензії на лідерство у православному світі Москва почала тоді, коли Іван ІІІ взяв у дружини Софію (це 1472 р.), племінницю останніх імператорів Східної Римської імперії. Після того скомуниздив в якості «свого» державного герба двоголового візантійського орла, отого двоголового півника, який кожен охочий може побачити на уніформах російських окупаційних військ на їх колаборантів на окупованих українських землях. Для утвердження уявного «імперського» статусу запросив в якості архітекторів ненависних католиків - Аристотеля Фіорованті, Пьєтро Антоніо Соларі, Марка Руффо. Їх витвір – Кремль - зберігся до наших днів (гугл в поміч).
Але повернімося, буквально на хвилину, на 25-30 років назад. Важливо тому що. 1449 р. Казимір та батько Івана ІІІ Василь ІІ погоджують між собою розподіл сфер впливу у північно-східній Русі: Новгород та Псков переходять під управління Москви, Тверь — до ВКЛ, Рязань формально залишається самостійною, але фактично переходить до зони впливу Москви. Назвали це претензійно «Вічним миром». Довго він не протримався. Мабуть, тому що вічний тільки Всевишній.
А тепер найважливіше. 1453 р. сталася найбільша геополітична катастрофа Середньовіччя. Поворотний пункт в історії держав Центральної та Східної Європи.
Під ударами османів пав видимий християнський центр світу. В ніч з 28 на 29 травня в Патріаршому Соборі Святої Софії Премудрости Божої (Ναός τῆς Ἁγίας τοῦ Θεοῦ Σοφίας) відбулося останнє богослужіння, фактично – заупокійна Служба Божа.
30 травня султан Мехмед ІІ на білому коні (сам не бачив, люди переповідають) в’їхав до Собору.
Тисячолітня Східна Римська імперія/Βασιλεία τωνωμαίων/Basileia tōn Rōmaiōn/Царство Ромеїв, Царство Римське загинуло назавжди.
На цьому тлі приєднання 1454 р. до Королівства Польського Помор’я та Пруссії на правах широкої автономії, війна з Тевтонським орденом (до 1466 р.), побиття польсько-молдовсько-руським військом чергового хана Золотої Орди та його наступне ув’язнення в Литві, відлучення Казимира IV від Церкви – незначні дрібниці.
А от що насправді для нашого з вами розуміння важливо, так це те, що 1458 р. Константинопольський Патріарх Ісидор II Ксанфопул висвятив Григорія ІІ Болгариновича (фотографії обох не збереглися, ага) на митрополита Київського.
Канонічна (на відміну від московського варіанту) Київська православна митрополія включала Брянську, Володимирську, Галицьку, Луцьку, Перемисльську, Полоцьку, Турівську, Холмську єпархій. Це так, до слова…
…Ну, і насамкінець, Але тільки сьогодні. 1462 р.
Генуезька колонія Кафа визнає верховенство КП. 1466 р. підписано т.зв. Торунський мир (подробиці тут). Суть: приєднання Пруссії та Вармії/Ермланду до Польщі.
Тевтонський Орден визнає васальний статус від Королівства, отримує право місцевого самоврядування, власний сейм, право призначення посадових осіб із осіб місцевого населення.
Головне, що треба запам’ятати, дітям розповісти, сусідам, колегам та всім вашим фоловерам в соцмережах (на владу, на відміну від вас, у мене особисто надій немає): КП/ВКЛ остаточно набуває характеру багатонаціональної, поліконфесійної держави поляків, русинів, литовців, німців, євреїв, вірмен, італійців, татар та ін. етносів.
Like, share, donate, tsiomky-bomky, obnimashki!
Данило.
Генуезька колонія Кафа визнає верховенство КП. 1466 р. підписано т.зв. Торунський мир (подробиці тут). Суть: приєднання Пруссії та Вармії/Ермланду до Польщі.
Тевтонський Орден визнає васальний статус від Королівства, отримує право місцевого самоврядування, власний сейм, право призначення посадових осіб із осіб місцевого населення.
Головне, що треба запам’ятати, дітям розповісти, сусідам, колегам та всім вашим фоловерам в соцмережах (на владу, на відміну від вас, у мене особисто надій немає): КП/ВКЛ остаточно набуває характеру багатонаціональної, поліконфесійної держави поляків, русинів, литовців, німців, євреїв, вірмен, італійців, татар та ін. етносів.
Like, share, donate, tsiomky-bomky, obnimashki!
Данило.
Моє шанування!
Попереджаю відразу, причому серйозно: ця і наступні серії присвячені одному і тому періоду – тобто другій половині XV ст. З тактичних міркувань (що це таке – сам не знаю, просто так забажав) почну з кінця, тобто з 1499 р.
Це рік відновлення Городельської унії 1413 р. (якщо призабули – тицяйте на це посилання). Найважливіше тут, як на мене, наступне:
- підтвердження практики виборності Короля з осіб правлячої династії,
- Литва підтверджує чинність «Устава» Ярослава Мудрого для Руської церкви (про нього тут),
- польський та литовський сейми ухвалюють акт про угоду сенатів обох країн (на підставі Городельскої угоди, без згадки про сюзеренітет Польщі).
Пояснюю тепер своїми словами. В науковій та популярній літературі цей період різні автори трактують однозначно: «Золотий вік» Речі Посполитої.
Знаєте чому? А все просто. Бо не може бути не золотою держава, в основі якої формула: «держава громадянської відповідальності за спільноту вільних людей». Порівняйте це з формулою Акту Незалежності України від 24.08.1991 р.: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною»… І далі за текстом. Так таки так.
Тепер longread, причому без картинок!
Маркери «золотого віку РП»: 2500 шкіл (це лише на початку століття), 30% письменних (середина століття), створення єзуїтських колегій, які радикально реформували, модернізували систему освіти, близько 20 друкарень (наприкінці століття), виникнення національної літератури.
Влада «золотого віку»: в РП розділена між Королем та двопалатним сеймом – Сенатом та Посольською Хатою. Принцип розподілу: «Король править, але не керує»/«Rex regnat, sed non gubernat». Які функції йому залишили,- запитаєте? А ось вам: вищий (верховний) суддя, верховний головнокомандувач, керівник зовнішньої політики, уособлення держави. Це все. Мав право:
- видавати універсали та листи до Сейму та повітових сеймиків,
- остаточно редагував ухвалені закони перед оприлюдненням,
- виявляти законодавчі ініціативи,
- затверджувати Сеймові ухвали,
- накладати вето,
- призначати міністрів,
- подавати кандидатури на посади воєводські, земські та повітові.
Наріжний принцип держави «золотого віку»:
- «право вище влади короля»,
- релігійна терпимість («держава та суспільство без вогнищ»),
- особиста свобода,
- масова участь громадян в суспільному та політичному житті,
- підкорення держави інтересам громадян, «нічого за нас без нас».
Відсутність уряду в державі «золотого віку» вважалася позитивним фактором. Посадові особи служили саме державі, а не були Королю. Професійна компетенція у них була дуже висока.
Національний склад: поляки, русини, німці, євреї, вірмени, татари, караїми, волохи, угорці, латиші, голландці (меноніти/олендери), шотландці, греки, перси, італійці, французи та ін.
Євреї: 10% населення, мали свої органи самоуправління, які функціонували на підставі королівських привілеїв. І – ніяких погромів!
Селяни: статистична більшість населення, статус яких визначався станом їхніх панів, але всі вони мали рівні права.
Релігійна ситуація: у містах переважали католики та протестанти, на селі — православні та уніати. Особливість - культ Діви Марії та особливе шанування Страстей Господніх.
Шляхта: правлячий клас, становила приблизно 10% населення Речі Посполитої. Світоглядні маркери: апологія свободи, участь в політичному житті, служіння Республіці, свобода шляхти вища за силу держави. Побутові практики «народу-шляхти» формувалися, підкреслюю, під впливом орієнтальних, тобто східних, а не європейських зразків. На кінець століття Річ Посполита припинила ідентифікувати себе із Європою.
P.S.Саме тому особисто я і товчу впродовж останніх трьох десятиліть: Україна не є частиною Європи, а є частиною польсько-литовської Співдружності.
Отака фігня, малята.
До наступної зустрічі. Теж буде longread without pictures. Так шо звиняйте, маємо те, що маємо.
Традиційно: лайкшердонейтдякую)): 5363 5423 0778 1303
Данило.
Попереджаю відразу, причому серйозно: ця і наступні серії присвячені одному і тому періоду – тобто другій половині XV ст. З тактичних міркувань (що це таке – сам не знаю, просто так забажав) почну з кінця, тобто з 1499 р.
Це рік відновлення Городельської унії 1413 р. (якщо призабули – тицяйте на це посилання). Найважливіше тут, як на мене, наступне:
- підтвердження практики виборності Короля з осіб правлячої династії,
- Литва підтверджує чинність «Устава» Ярослава Мудрого для Руської церкви (про нього тут),
- польський та литовський сейми ухвалюють акт про угоду сенатів обох країн (на підставі Городельскої угоди, без згадки про сюзеренітет Польщі).
Пояснюю тепер своїми словами. В науковій та популярній літературі цей період різні автори трактують однозначно: «Золотий вік» Речі Посполитої.
Знаєте чому? А все просто. Бо не може бути не золотою держава, в основі якої формула: «держава громадянської відповідальності за спільноту вільних людей». Порівняйте це з формулою Акту Незалежності України від 24.08.1991 р.: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною»… І далі за текстом. Так таки так.
Тепер longread, причому без картинок!
Маркери «золотого віку РП»: 2500 шкіл (це лише на початку століття), 30% письменних (середина століття), створення єзуїтських колегій, які радикально реформували, модернізували систему освіти, близько 20 друкарень (наприкінці століття), виникнення національної літератури.
Влада «золотого віку»: в РП розділена між Королем та двопалатним сеймом – Сенатом та Посольською Хатою. Принцип розподілу: «Король править, але не керує»/«Rex regnat, sed non gubernat». Які функції йому залишили,- запитаєте? А ось вам: вищий (верховний) суддя, верховний головнокомандувач, керівник зовнішньої політики, уособлення держави. Це все. Мав право:
- видавати універсали та листи до Сейму та повітових сеймиків,
- остаточно редагував ухвалені закони перед оприлюдненням,
- виявляти законодавчі ініціативи,
- затверджувати Сеймові ухвали,
- накладати вето,
- призначати міністрів,
- подавати кандидатури на посади воєводські, земські та повітові.
Наріжний принцип держави «золотого віку»:
- «право вище влади короля»,
- релігійна терпимість («держава та суспільство без вогнищ»),
- особиста свобода,
- масова участь громадян в суспільному та політичному житті,
- підкорення держави інтересам громадян, «нічого за нас без нас».
Відсутність уряду в державі «золотого віку» вважалася позитивним фактором. Посадові особи служили саме державі, а не були Королю. Професійна компетенція у них була дуже висока.
Національний склад: поляки, русини, німці, євреї, вірмени, татари, караїми, волохи, угорці, латиші, голландці (меноніти/олендери), шотландці, греки, перси, італійці, французи та ін.
Євреї: 10% населення, мали свої органи самоуправління, які функціонували на підставі королівських привілеїв. І – ніяких погромів!
Селяни: статистична більшість населення, статус яких визначався станом їхніх панів, але всі вони мали рівні права.
Релігійна ситуація: у містах переважали католики та протестанти, на селі — православні та уніати. Особливість - культ Діви Марії та особливе шанування Страстей Господніх.
Шляхта: правлячий клас, становила приблизно 10% населення Речі Посполитої. Світоглядні маркери: апологія свободи, участь в політичному житті, служіння Республіці, свобода шляхти вища за силу держави. Побутові практики «народу-шляхти» формувалися, підкреслюю, під впливом орієнтальних, тобто східних, а не європейських зразків. На кінець століття Річ Посполита припинила ідентифікувати себе із Європою.
P.S.Саме тому особисто я і товчу впродовж останніх трьох десятиліть: Україна не є частиною Європи, а є частиною польсько-литовської Співдружності.
Отака фігня, малята.
До наступної зустрічі. Теж буде longread without pictures. Так шо звиняйте, маємо те, що маємо.
Традиційно: лайкшердонейтдякую)): 5363 5423 0778 1303
Данило.
Привіт всім! Як і поперджав, сьогодні, як і минулого разу – longread without pbctures. Так треба. Терпіть. Я в вас вірю.
Отож, суспільство держави «золотого віку» - це станове суспільство. Привілейовані, формально рівні між собою - шляхта та духовенство. Річ Посполита «золотого віку» - магнатська олігархія, держава «шляхетського народу». Всі інші стани «народом» не вважалися. Селяни були обмежені в особистих свободах і не мали громадянських прав. Права власності були гарантовані. Міщани не мали права купувати землю. Земля без селян втрачала цінність, було запроваджене «відпрацювання» (від 1 до 5 днів на тиждень). Таке собі кріпацтво.
Основа економіки - експорт зерна. В абсолютних цифрах це до 500 тис. т. щорічно, або 10% ВВП. Це визначило місце РП на економічній периферії Європи, ресурсний характер економіки вбивав будь-які мотиви інвестувати в нові технології та знання (точна копія такої економіки – сучасна РФ). Інші особливості: надлишкове споживання шляхти, відсутність селянських заворушень, проблема колонізації Подніпров’я в наступних століттях - визначили неминучість краху РП. Але про це не сьогодні і в іншому місці.
Декілька слів про релігійну та політичну ситуацію (хоча і тепер, а тоді тим більше, одне нерозривно пов’язано з іншим). Розрив зв’язків Православної церкви з Московською митрополією, латинські впливи, створення окремої, канонічної Київської митрополії, становий характер держави, сейм, єдине дворянське право були основними чинниками, які спонукали руське («українське») боярство та дворянство інтегруватися у державні та суспільні структури Великого князівства Литовського.
Термін «русский» тоді не існував, він з’явився хіба на початку XVIII ст. А існували «московити», з якими тогочасне населення, не говорячи вже про боярство та шляхту, ніякої етнічної, релігійної, мовної, культурної спільності не мали. «Руські» люди Польщі та Литви самоусвідомлювали себе як окремий етнос. Для московитів вони були «литвини», для литовців - «русини» (gudai). Тобто русинська національність (в значенні «етнос»; можете називати їх «українцями», але це некоректно від слова «зовсім») у ВКЛ та Польщі існувала від початку XVI ст. Особливо наголошую, це привіт особливо упоротим «націонал-патріотам»: селяни національної самосвідомості не мало! Вобше. В принципі. Фактично.
Тогочасна літературна мова, мова діловодства та навчання в литовських школах, підкреслюю: не руська мова, не староукраїнська, не білоруська, а саме т.зв. русинський інтердіалект. Всі тексти, написані мовою москви треба була перекладати, як будь-яку іноземну. Друковані кирилицею книги відомі, як мінімум, з 1491 р., рукописні — набагато раніше (але тут я не фахівець, тому затулюю пельку). Своєрідний переворот стався 1517 р.: «Псалтир» Франциска (Франтішека) Скорини повернув русинську мову від канцелярської до мови розмовної.
Насамкінець, ще пара констатацій. Основні місії, сенси існування держави: служити шляхті, годувати Європу та захищати її від турецької навали (міфи, які її оповівають, вам мають бути відомі: «житниця Європи» та «форпост християнства»). Це визначало статус її захисників – шляхти, їх права та привілеї, рівень розвитку військового мистецтва та технологій.
Насьогодні це все. Наступного разу – ще один longread. Так треба.
Будьте чемними бодай до рідних та близьких, в ідеалі – до всіх.
Ну, і дякую за like-share-donate: 5363 5423 0778 1303.
Данило.
Отож, суспільство держави «золотого віку» - це станове суспільство. Привілейовані, формально рівні між собою - шляхта та духовенство. Річ Посполита «золотого віку» - магнатська олігархія, держава «шляхетського народу». Всі інші стани «народом» не вважалися. Селяни були обмежені в особистих свободах і не мали громадянських прав. Права власності були гарантовані. Міщани не мали права купувати землю. Земля без селян втрачала цінність, було запроваджене «відпрацювання» (від 1 до 5 днів на тиждень). Таке собі кріпацтво.
Основа економіки - експорт зерна. В абсолютних цифрах це до 500 тис. т. щорічно, або 10% ВВП. Це визначило місце РП на економічній периферії Європи, ресурсний характер економіки вбивав будь-які мотиви інвестувати в нові технології та знання (точна копія такої економіки – сучасна РФ). Інші особливості: надлишкове споживання шляхти, відсутність селянських заворушень, проблема колонізації Подніпров’я в наступних століттях - визначили неминучість краху РП. Але про це не сьогодні і в іншому місці.
Декілька слів про релігійну та політичну ситуацію (хоча і тепер, а тоді тим більше, одне нерозривно пов’язано з іншим). Розрив зв’язків Православної церкви з Московською митрополією, латинські впливи, створення окремої, канонічної Київської митрополії, становий характер держави, сейм, єдине дворянське право були основними чинниками, які спонукали руське («українське») боярство та дворянство інтегруватися у державні та суспільні структури Великого князівства Литовського.
Термін «русский» тоді не існував, він з’явився хіба на початку XVIII ст. А існували «московити», з якими тогочасне населення, не говорячи вже про боярство та шляхту, ніякої етнічної, релігійної, мовної, культурної спільності не мали. «Руські» люди Польщі та Литви самоусвідомлювали себе як окремий етнос. Для московитів вони були «литвини», для литовців - «русини» (gudai). Тобто русинська національність (в значенні «етнос»; можете називати їх «українцями», але це некоректно від слова «зовсім») у ВКЛ та Польщі існувала від початку XVI ст. Особливо наголошую, це привіт особливо упоротим «націонал-патріотам»: селяни національної самосвідомості не мало! Вобше. В принципі. Фактично.
Тогочасна літературна мова, мова діловодства та навчання в литовських школах, підкреслюю: не руська мова, не староукраїнська, не білоруська, а саме т.зв. русинський інтердіалект. Всі тексти, написані мовою москви треба була перекладати, як будь-яку іноземну. Друковані кирилицею книги відомі, як мінімум, з 1491 р., рукописні — набагато раніше (але тут я не фахівець, тому затулюю пельку). Своєрідний переворот стався 1517 р.: «Псалтир» Франциска (Франтішека) Скорини повернув русинську мову від канцелярської до мови розмовної.
Насамкінець, ще пара констатацій. Основні місії, сенси існування держави: служити шляхті, годувати Європу та захищати її від турецької навали (міфи, які її оповівають, вам мають бути відомі: «житниця Європи» та «форпост християнства»). Це визначало статус її захисників – шляхти, їх права та привілеї, рівень розвитку військового мистецтва та технологій.
Насьогодні це все. Наступного разу – ще один longread. Так треба.
Будьте чемними бодай до рідних та близьких, в ідеалі – до всіх.
Ну, і дякую за like-share-donate: 5363 5423 0778 1303.
Данило.
Любі друзі, шановні підписники, сьогодні у нас історичний день: завершуємо розповідь про XV ст.!
Подій там було багато, крові пролито – ріки (без цього – ніяк), але хорошого, доброго і світлого також було немало. Аби не обтяжувати ані вас, ані себе нудними подробицями, розташую головне по декількох блоках.
Перший: Королівство Польське, Велике князівство Литовське.
Сейм ухвалює «Судебник Казимира» (25-28 статей = такий собі кримінально-процесуальний статут зразка 1468 р.). Дія «Судебника» поширюється на територію ВК, князівств Руського та Жемайтійського.
Ягеллони стають правлячими монархами в Чехії (Великі князі Литовські з 1377 р., королі Польські з 1386 р., угорські - з 1440 р., хорватські - з 1440 р.; все - з перервами).
1492 р. Помирає Казимир Великий, наступного року починаються консультації щодо міждержавної унії/сюзеренітету Польщі. 1494 р. КП та ВКЛ обмінюються грамотами про військовий союз. 1495 р. Сумна подія, яка не робить честі Литві: вигнання євреїв та конфіскація їхнього майна.
Орда, Кримське ханство
Ці два державних утворення – тотальний головняк для Польщі та Литви та й для себе також.
1469 р.: Велика Орда, спадкоємиця Орди Золотої, розорює впень Волинь, Київщину, Подолію.
1473 р. Кримське ханство стає васалом Порти і підкорює те, що залишилося після Золотої Орди. Наступного року черговий напад на південно-західні, тобто руські, землі ВКЛ. 1475 р.: Османська імперія захоплює Кафу, полонить хана Менглі-Герая.
Впродовж 20 років (з 1477 до 1497, з перервами) коаліція Османів, Великої Орди, Кримського ханства, Молдови воює проти ВКЛ та Королівства Польського. Тільки уявіть: впродовж двох десятиліть вони нон-стоп плюндрують Брацлавшину, Вінничину, Гомельщину, Канівщину, Київщину, Поділля, Рівненщину, Черкащину, Чернігівщину нищать впень Київ, Житомир та всі міста, які трапляються на їх шляху. Вбивають митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Макарія І (Чертá).
Москва
Тим часом великий князь Московський Іван ІІ розгромив новгородське військо біля р. Шелонь (1471 р.). Наслідок: фізичне знищення міста, яке було символом республіканської, демократичної традиції на «великорусских» землях, московський абсолютизм торжествує. Квітуча колись республіка стає безсловесним придатком Москви, а ВКЛ остаточно втрачає вплив у північно-східній Русі. 1480 р.: «Стояння» московського й татарського війська на р. Угрі - Москва перестала бути данником Орди. 1485 р. до Москви остаточно приєднано Тверь. За 7 років московіти пішли далі - воювати північну Литву. Все це – на тлі московсько-кримського союзу і водночас союзу кримсько-литовського. Отака була дипломатія!
Насамкінець про приємне. Плюшки.
1497 р. Києву та Луцьку вдруге надається магдебурзьке право (вперше — в 1432 р.). 1473 р. приніс дві вікопомні події – в Кракові було засновано першу друкарню. А 19 лютого того року народився геній. Звали його по різному, ви знаєте його саме під цим іменем - Миколай Коперник.
Власне, саме його ідея розпочала першу світову наукову революцію, відкрила Європі дорогу до Нового Часу. Алилуя!
Данило.
Подій там було багато, крові пролито – ріки (без цього – ніяк), але хорошого, доброго і світлого також було немало. Аби не обтяжувати ані вас, ані себе нудними подробицями, розташую головне по декількох блоках.
Перший: Королівство Польське, Велике князівство Литовське.
Сейм ухвалює «Судебник Казимира» (25-28 статей = такий собі кримінально-процесуальний статут зразка 1468 р.). Дія «Судебника» поширюється на територію ВК, князівств Руського та Жемайтійського.
Ягеллони стають правлячими монархами в Чехії (Великі князі Литовські з 1377 р., королі Польські з 1386 р., угорські - з 1440 р., хорватські - з 1440 р.; все - з перервами).
1492 р. Помирає Казимир Великий, наступного року починаються консультації щодо міждержавної унії/сюзеренітету Польщі. 1494 р. КП та ВКЛ обмінюються грамотами про військовий союз. 1495 р. Сумна подія, яка не робить честі Литві: вигнання євреїв та конфіскація їхнього майна.
Орда, Кримське ханство
Ці два державних утворення – тотальний головняк для Польщі та Литви та й для себе також.
1469 р.: Велика Орда, спадкоємиця Орди Золотої, розорює впень Волинь, Київщину, Подолію.
1473 р. Кримське ханство стає васалом Порти і підкорює те, що залишилося після Золотої Орди. Наступного року черговий напад на південно-західні, тобто руські, землі ВКЛ. 1475 р.: Османська імперія захоплює Кафу, полонить хана Менглі-Герая.
Впродовж 20 років (з 1477 до 1497, з перервами) коаліція Османів, Великої Орди, Кримського ханства, Молдови воює проти ВКЛ та Королівства Польського. Тільки уявіть: впродовж двох десятиліть вони нон-стоп плюндрують Брацлавшину, Вінничину, Гомельщину, Канівщину, Київщину, Поділля, Рівненщину, Черкащину, Чернігівщину нищать впень Київ, Житомир та всі міста, які трапляються на їх шляху. Вбивають митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Макарія І (Чертá).
Москва
Тим часом великий князь Московський Іван ІІ розгромив новгородське військо біля р. Шелонь (1471 р.). Наслідок: фізичне знищення міста, яке було символом республіканської, демократичної традиції на «великорусских» землях, московський абсолютизм торжествує. Квітуча колись республіка стає безсловесним придатком Москви, а ВКЛ остаточно втрачає вплив у північно-східній Русі. 1480 р.: «Стояння» московського й татарського війська на р. Угрі - Москва перестала бути данником Орди. 1485 р. до Москви остаточно приєднано Тверь. За 7 років московіти пішли далі - воювати північну Литву. Все це – на тлі московсько-кримського союзу і водночас союзу кримсько-литовського. Отака була дипломатія!
Насамкінець про приємне. Плюшки.
1497 р. Києву та Луцьку вдруге надається магдебурзьке право (вперше — в 1432 р.). 1473 р. приніс дві вікопомні події – в Кракові було засновано першу друкарню. А 19 лютого того року народився геній. Звали його по різному, ви знаєте його саме під цим іменем - Миколай Коперник.
Власне, саме його ідея розпочала першу світову наукову революцію, відкрила Європі дорогу до Нового Часу. Алилуя!
Данило.
Мої вітання! З Божою поміччю та за вашої підтримки ми «переповзли» в XVI ст.
Якщо лінуєтеся читати далі, то скажу відразу про основні тренди першого десятиліття. Це:
▪️ московсько-литовські війни та початки формування імперського культу московитів,
▪️ спроби польсько-литовського поєднання,
▪️ колапс Великої/Золотої Орди,
▪️ руйнівні набіги кримських татар на «українські» землі,
▪️ Сигізмунд І Старий – видатний, якщо не сказати більше, представник династії Ягеллонів на литовському та польському престолах,
▪️ юдофільська політика Великих князів Литовських,
▪️ заколот Міхаїла Глинського.
Деякі подробиці. Основні воєнні та політичні події першого десятиліття XVI ст., як і впродовж всього попереднього століття, є наслідком з’ясування особистих стосунків поміж двома Домами: Рюриковичів та Гедиміновичів. Хлопці визначалися у кого і що саме довше/ширше/глибше/потужніше. Обгортка, як і зазвичай, чия віра кошерніша: грецька чи латинська?
1500 р. Іван ІІІ Васильович, великий князь Московський (ВКМ) починає військові дії проти ВКЛ під приводом типу примусового навернення православних на католицизм. 1503 р. вони укладають перемир’я на 6 років, причому ВКЛ втрачає чверть території. Пауза була короткою: 1507 р.
Москва знову починає воювати литвинів (мирову угоду уклали наступного року).
Саме в ті роки Іван ІІІ формулює концепцію «Московський князь є володарем всієї Руси», яка в принципі заперечує державницьке існування ВКЛ. Цього здалося замало, отож за його каденції на престолі вигадали і теорію походження московських князів від римського імператора Августа! Не більше і не менше.
Оружну сварку Гедиміновичів та Рюриковичів використали на свою користь кримські татари: грабують та розорюють Київщину, Подолію та Волинь, причому ВКЛ стає данником Криму! На цьому кримчаки не зупинилися. За два роки відкривають «другий фронт»: беруть в облогу Сарай, столицю Великої/Золотої Орди! А ще за рік, тобто 1504 р., кримський хан Менглі І Герай перемагає останнього хана Великої Орди та впень спалює Сарай. Власне це і стало кінцем державницького існування Великої Орди. Москва лише підібрала її рештки. І робить це до сьогодні всюди, куди може дотягнутися: Україна, Сирія, Лівія, Карабах, Придністров’я – список можете продовжити самі.
Але повернімося до Вільни – столиці ВКЛ. 1501 р. Князівство, аби вивільнити руки на сході, укладає оборонну угоду з Тевтонським орденом терміном на 10 років. Політичну позицію ВКЛ дуже посилила унія з Польщею (вона протрималася років зо 5, але потім знову відновилася); великий князь Литовський обирається королем Польщі за умови приєднання до неї ВКЛ. «Погоджувальний акт» між двома суверенними державами запроваджує інститут спільного для обох монарха, сейм, вибори короля, проголошує обидва народи та обидві держави одним цілим. Сейм РП ухвалює закон про заборону суміщення двох і більше посад в одних руках (повторено 1564 р.).
1506 р.: Великим князем Литовським та королем Польщі обирається Сигізмунд І Старий (Ягеллон). Титулувався він Dei gratia Rex Polonie, Magnus Dux Lithuanie, Russie ac omnium terrarum Prussie, Mazovieque etc. doiminus et heres, тобто Божою милістю Король Польщі, Великий князь Литовський, Русі і всіх земель Пруських, Мазовецьких та ін. спадкоємець. Саме за нього на законодавчому рівні було затверджено принцип «nihil novi» який проіснував до кінця XVIII ст.: нічого нового в законах без згоди шляхти. Сигізмунд І затверджує привілеї для Київської, Волинської та Полоцької земель, а також підтверджує права та майнові гарантії православної церкви.
Цікаво: він був першим Великим князем, який мився та міняв білизну щотижня.
Ще одне досягнення під час його «каденції» - угода Литви, Польщі та Угорщини про військовий союз проти будь-якого ворога….
Якщо лінуєтеся читати далі, то скажу відразу про основні тренди першого десятиліття. Це:
▪️ московсько-литовські війни та початки формування імперського культу московитів,
▪️ спроби польсько-литовського поєднання,
▪️ колапс Великої/Золотої Орди,
▪️ руйнівні набіги кримських татар на «українські» землі,
▪️ Сигізмунд І Старий – видатний, якщо не сказати більше, представник династії Ягеллонів на литовському та польському престолах,
▪️ юдофільська політика Великих князів Литовських,
▪️ заколот Міхаїла Глинського.
Деякі подробиці. Основні воєнні та політичні події першого десятиліття XVI ст., як і впродовж всього попереднього століття, є наслідком з’ясування особистих стосунків поміж двома Домами: Рюриковичів та Гедиміновичів. Хлопці визначалися у кого і що саме довше/ширше/глибше/потужніше. Обгортка, як і зазвичай, чия віра кошерніша: грецька чи латинська?
1500 р. Іван ІІІ Васильович, великий князь Московський (ВКМ) починає військові дії проти ВКЛ під приводом типу примусового навернення православних на католицизм. 1503 р. вони укладають перемир’я на 6 років, причому ВКЛ втрачає чверть території. Пауза була короткою: 1507 р.
Москва знову починає воювати литвинів (мирову угоду уклали наступного року).
Саме в ті роки Іван ІІІ формулює концепцію «Московський князь є володарем всієї Руси», яка в принципі заперечує державницьке існування ВКЛ. Цього здалося замало, отож за його каденції на престолі вигадали і теорію походження московських князів від римського імператора Августа! Не більше і не менше.
Оружну сварку Гедиміновичів та Рюриковичів використали на свою користь кримські татари: грабують та розорюють Київщину, Подолію та Волинь, причому ВКЛ стає данником Криму! На цьому кримчаки не зупинилися. За два роки відкривають «другий фронт»: беруть в облогу Сарай, столицю Великої/Золотої Орди! А ще за рік, тобто 1504 р., кримський хан Менглі І Герай перемагає останнього хана Великої Орди та впень спалює Сарай. Власне це і стало кінцем державницького існування Великої Орди. Москва лише підібрала її рештки. І робить це до сьогодні всюди, куди може дотягнутися: Україна, Сирія, Лівія, Карабах, Придністров’я – список можете продовжити самі.
Але повернімося до Вільни – столиці ВКЛ. 1501 р. Князівство, аби вивільнити руки на сході, укладає оборонну угоду з Тевтонським орденом терміном на 10 років. Політичну позицію ВКЛ дуже посилила унія з Польщею (вона протрималася років зо 5, але потім знову відновилася); великий князь Литовський обирається королем Польщі за умови приєднання до неї ВКЛ. «Погоджувальний акт» між двома суверенними державами запроваджує інститут спільного для обох монарха, сейм, вибори короля, проголошує обидва народи та обидві держави одним цілим. Сейм РП ухвалює закон про заборону суміщення двох і більше посад в одних руках (повторено 1564 р.).
1506 р.: Великим князем Литовським та королем Польщі обирається Сигізмунд І Старий (Ягеллон). Титулувався він Dei gratia Rex Polonie, Magnus Dux Lithuanie, Russie ac omnium terrarum Prussie, Mazovieque etc. doiminus et heres, тобто Божою милістю Король Польщі, Великий князь Литовський, Русі і всіх земель Пруських, Мазовецьких та ін. спадкоємець. Саме за нього на законодавчому рівні було затверджено принцип «nihil novi» який проіснував до кінця XVIII ст.: нічого нового в законах без згоди шляхти. Сигізмунд І затверджує привілеї для Київської, Волинської та Полоцької земель, а також підтверджує права та майнові гарантії православної церкви.
Цікаво: він був першим Великим князем, який мився та міняв білизну щотижня.
Ще одне досягнення під час його «каденції» - угода Литви, Польщі та Угорщини про військовий союз проти будь-якого ворога….
…Головна політична авантюра століття - заколот Міхаїла Глинського. Маршалек дворний Литовський, начальник Віленського монетного двору, русинський князь татарського походження, католик, який прийняв православ’я, маючи на меті захопити великокнязівський престол великого князя, перейшов на бік Москви (дещо про це тут і тут).
Ще одна добра новина - повернення євреїв до ВКЛ та така собі реституція їхнього майна. Привілей 1388 р. розповсюджено на всіх євреїв Литви. Брестська юдейська громада залишається центром для всіх юдейських громад цієї держави.
Данило.
Ще одна добра новина - повернення євреїв до ВКЛ та така собі реституція їхнього майна. Привілей 1388 р. розповсюджено на всіх євреїв Литви. Брестська юдейська громада залишається центром для всіх юдейських громад цієї держави.
Данило.
XVI ст.: наша пісня гарна, нова… Привіт, котики! Назва сьогодні – жарт. Можливо недолугий. Адже друге та третє десятиліття того сторіччя, тільки не смійтеся, логічне продовження першого. Так в житті буває :)
Отож:
▪️ нон-стоп війна московщини проти Литви (до слова, в різних формах вона з перервами триватиме до ХХ ст.),
▪️ військовий союз ВКЛ з Кримом проти північних заїд; не дуже помогло: Литва втрачає ключовий пункт – Смоленськ,
▪️ Королівство Польське намагається побороти Тевтонський орден.
Найважливіша подія, яка визначила та продовжує визначати перебіг подій у світовому масштабі стартувала 31 жовтня 1517 р. Того дня католицький монах Мартін Лютер прибив до дверей собору в м. Віттенберг твір «Disputatio pro declaratione virtutis indulgentiarum» («Пропозиції проти індульгенцій»). Текст поставив догори дриґом Католицьку церкву, всі держави на теренах Старого Світу, визначив їх політичне, економічне, інтелектуальне, духовне життя, побутові практики на наступні століття. Один з наслідків, між іншим, народження нового цивілізаційного утворення, яке ви знаєте під назвою Сполучені Штати Америки (але про це згодом. Колись).
Ще один революційний крок Лютера – переклад місцевою говіркою (тепер ми називаємо її німецькою мовою) Біблії! Це відкрило текст Святого Письма для сотень тисяч вірних, які впродовж попередніх століть доступу до Книги не мали. По-перше, тому що це було їм заборонено. По-друге, на тій частині європейських теренів Святе Письмо було тільки латиною (так звана Вульгата, деталі тут).
Перші практичні наслідки, важливі для нашої розповіді: починається масовий перехід шляхти РП на нове християнське віровчення. Ну і, між іншим, останній Великий магістр знаменитого католицького Тевтонського ордену Альбрехт (Альберт) Гогенцоллерн переходить на протестантизм та оголошує себе світським правителем Прусського герцогства (!) та складає васальну присягу Сигізмунду І (!!). Отакоє.
На цьому тлі втрата Ягеллонами угорського та чеського престолів, перемир’я ВКЛ з московією, остаточне приєднання Мазовії до КП, черговий сезонний напад кримчаків на Литву, Белщину та Люблінщину, контрнаступ Литви на Крим – це так, незначні дрібниці, не варті вашої та моєї уваги.
А от те, що уваги варто, ба бальше – уваги прискіпливої, яка має трансформуватися у реальну міжнаціональну гордість – так от про це наступного разу.
Тримайтеся і пам’ятає: порятунок потопаючих – справа самих потопаючих!
Данило.
Отож:
▪️ нон-стоп війна московщини проти Литви (до слова, в різних формах вона з перервами триватиме до ХХ ст.),
▪️ військовий союз ВКЛ з Кримом проти північних заїд; не дуже помогло: Литва втрачає ключовий пункт – Смоленськ,
▪️ Королівство Польське намагається побороти Тевтонський орден.
Найважливіша подія, яка визначила та продовжує визначати перебіг подій у світовому масштабі стартувала 31 жовтня 1517 р. Того дня католицький монах Мартін Лютер прибив до дверей собору в м. Віттенберг твір «Disputatio pro declaratione virtutis indulgentiarum» («Пропозиції проти індульгенцій»). Текст поставив догори дриґом Католицьку церкву, всі держави на теренах Старого Світу, визначив їх політичне, економічне, інтелектуальне, духовне життя, побутові практики на наступні століття. Один з наслідків, між іншим, народження нового цивілізаційного утворення, яке ви знаєте під назвою Сполучені Штати Америки (але про це згодом. Колись).
Ще один революційний крок Лютера – переклад місцевою говіркою (тепер ми називаємо її німецькою мовою) Біблії! Це відкрило текст Святого Письма для сотень тисяч вірних, які впродовж попередніх століть доступу до Книги не мали. По-перше, тому що це було їм заборонено. По-друге, на тій частині європейських теренів Святе Письмо було тільки латиною (так звана Вульгата, деталі тут).
Перші практичні наслідки, важливі для нашої розповіді: починається масовий перехід шляхти РП на нове християнське віровчення. Ну і, між іншим, останній Великий магістр знаменитого католицького Тевтонського ордену Альбрехт (Альберт) Гогенцоллерн переходить на протестантизм та оголошує себе світським правителем Прусського герцогства (!) та складає васальну присягу Сигізмунду І (!!). Отакоє.
На цьому тлі втрата Ягеллонами угорського та чеського престолів, перемир’я ВКЛ з московією, остаточне приєднання Мазовії до КП, черговий сезонний напад кримчаків на Литву, Белщину та Люблінщину, контрнаступ Литви на Крим – це так, незначні дрібниці, не варті вашої та моєї уваги.
А от те, що уваги варто, ба бальше – уваги прискіпливої, яка має трансформуватися у реальну міжнаціональну гордість – так от про це наступного разу.
Тримайтеся і пам’ятає: порятунок потопаючих – справа самих потопаючих!
Данило.
Шановні зацікавлені й не дуже! Знайшов в архіві історичне - в прямому сенсі цього слова - видання. Датоване воно 1991 р., готувалося в 1989-1990 рр. Це практично всі (або майже всі) доступні на той момент відомості про походження і долю національної символіки від часів Рюрика (Рорика) до існувавшої на той момент УРСР.
Видання вже давно стало бібліографічню рідкістю, але, як з'ясувалося після вікопомного рішення Мінкульту, актуальності своєї не втратило. Ба більше: дозволить вам скласти власну, компетенту думку щодо історичних та художніх принад проєкту Великого Державного Гербу.
КЛЕЙНОДИ УКРАЇНИ. З історії державної і національної символіки:
👉👉👉 http://kleinodyukrainy.tilda.ws 👈👈👈
З повагою та надією на розуміння, Д.
P.S. Special thanks Bohdana Shevchenko.
Видання вже давно стало бібліографічню рідкістю, але, як з'ясувалося після вікопомного рішення Мінкульту, актуальності своєї не втратило. Ба більше: дозволить вам скласти власну, компетенту думку щодо історичних та художніх принад проєкту Великого Державного Гербу.
КЛЕЙНОДИ УКРАЇНИ. З історії державної і національної символіки:
👉👉👉 http://kleinodyukrainy.tilda.ws 👈👈👈
З повагою та надією на розуміння, Д.
P.S. Special thanks Bohdana Shevchenko.
І Литовський Статут або чим таки повинні пишатися українці всіх часів та національностей.
Так, так, саме так: саме українці всіх часів та національностей! Здивовані? Пояснюю на пальцях. Їх буде хіба 15, але і того більше, ніж досить. Для першого разу.
1. 2002 р. побачив світ унікальне видання: «Статути Великого князівства Литовського. Том 1. Статут 1529 р.». Автори – Петро Музиченко та Анатолій Паньков.
2. Це перше наукове видання українською найдавнішого правового кодексу багатонаціональної, поліконфесійної Литовсько-Руської держави.
3. На сьогодні відомі 9 різних списків Статуту, повністю збереглися 7.
4. Списки Статуту були рукописні, тримовні: давньоруською, латинською та польською.
5. Під руською мовою сучасні фахівці розуміють загальну для українців та білорусів літературну мову, яка сформувалася під час їх існування у складі ВКЛ.
6. Статут відбивав східноєвропейську тенденцію: кодифікацію права здійснили (або планували здійснити) Чехія, Угорщина та Польща.
7. На початку XVI ст. інші європейські держави поняття «право» не знали.
8. Визначальна риса: розвиток правової спадщини Київської Русі.
9. Підвалини: суверенітет держави, єдність права, пріоритет писаного права, демократичні принципи, характерні для державно-правової системи Східної Римської імперії, яка впала 1453 р.
10. Західна правова традиція тогочасним мешканцям ВКЛ була чужою, незрозумілою.
11. Писане право ВКЛ стояло вище канонічного (тобто церковного) права. В європейських державах все було с точністю до навпаки.
12. Конституційні права та обов’язки громадян, їх участь у формуванні органів влади, їх компетенції мали пріоритет у порівнянні з кодексами інших держав.
13. Ця єдина державна законодавча збірка узагальнила, доповнила, осучаснила діючі споконвіку норми звичаєвого права тогочасних литовців, українців, білорусів.
14. Архітектура Статуту: 13 розділів, 243/272 статті (в залежності від списку), які об’єднували норми цивільного, господарського, кримінального та судово-процесуального права.
15. Наріжний стрижень Статуту - охорона прав держави, магнатів, шляхти, гармонізація прав виборного Великого князя та дворянства (європейська традиція, нагадаю, знала інститут виключно спадкового володаря).
Висновок авторів видання:
«Короткий аналіз Статуту 1529 р. свідчить про високий рівень правової думки у Великому князівстві Литовському, яка шляхом правової акультурації створили один з найпрогресивніших актів Європи, видатну пам’ятку права литовського, українського та білоруського народів».
Ось тепер, любі друзі, і починайте пишатися. З повним на то правом.
Заразом можна і прочитати статтю про те, що таке акультурація. Виключно для загального розвитку :)
До наступної зустрічі!
З повагою до всіх і кожного,
Д.
Так, так, саме так: саме українці всіх часів та національностей! Здивовані? Пояснюю на пальцях. Їх буде хіба 15, але і того більше, ніж досить. Для першого разу.
1. 2002 р. побачив світ унікальне видання: «Статути Великого князівства Литовського. Том 1. Статут 1529 р.». Автори – Петро Музиченко та Анатолій Паньков.
2. Це перше наукове видання українською найдавнішого правового кодексу багатонаціональної, поліконфесійної Литовсько-Руської держави.
3. На сьогодні відомі 9 різних списків Статуту, повністю збереглися 7.
4. Списки Статуту були рукописні, тримовні: давньоруською, латинською та польською.
5. Під руською мовою сучасні фахівці розуміють загальну для українців та білорусів літературну мову, яка сформувалася під час їх існування у складі ВКЛ.
6. Статут відбивав східноєвропейську тенденцію: кодифікацію права здійснили (або планували здійснити) Чехія, Угорщина та Польща.
7. На початку XVI ст. інші європейські держави поняття «право» не знали.
8. Визначальна риса: розвиток правової спадщини Київської Русі.
9. Підвалини: суверенітет держави, єдність права, пріоритет писаного права, демократичні принципи, характерні для державно-правової системи Східної Римської імперії, яка впала 1453 р.
10. Західна правова традиція тогочасним мешканцям ВКЛ була чужою, незрозумілою.
11. Писане право ВКЛ стояло вище канонічного (тобто церковного) права. В європейських державах все було с точністю до навпаки.
12. Конституційні права та обов’язки громадян, їх участь у формуванні органів влади, їх компетенції мали пріоритет у порівнянні з кодексами інших держав.
13. Ця єдина державна законодавча збірка узагальнила, доповнила, осучаснила діючі споконвіку норми звичаєвого права тогочасних литовців, українців, білорусів.
14. Архітектура Статуту: 13 розділів, 243/272 статті (в залежності від списку), які об’єднували норми цивільного, господарського, кримінального та судово-процесуального права.
15. Наріжний стрижень Статуту - охорона прав держави, магнатів, шляхти, гармонізація прав виборного Великого князя та дворянства (європейська традиція, нагадаю, знала інститут виключно спадкового володаря).
Висновок авторів видання:
«Короткий аналіз Статуту 1529 р. свідчить про високий рівень правової думки у Великому князівстві Литовському, яка шляхом правової акультурації створили один з найпрогресивніших актів Європи, видатну пам’ятку права литовського, українського та білоруського народів».
Ось тепер, любі друзі, і починайте пишатися. З повним на то правом.
Заразом можна і прочитати статтю про те, що таке акультурація. Виключно для загального розвитку :)
До наступної зустрічі!
З повагою до всіх і кожного,
Д.
XVI ст., роки 30-ті: «вічні» війни та «вічні мирові угоди», єзуїти та Контрреформація.
Скласти бодай побіжне уявлення про це десятиліття важливо насамперед тому, що відлуння тих подій впливають на життя кожної людини, причому в планетарному масштабі, до сьогодні.
Докази? Будь ласка: чи можете ви заперечити той факт, що діючий Папа Римський Франциск, член Ордену Ісуса, як і Католицька Церква, яку він очолює, є маловпливовою політичною силою в сучасному світі? Отож бо і воно.
Отож, перша третина століття – це перманенті війни, які нон-стоп починалися, тривали, звершувалися та перманентні мирові угоди, які так само укладалися, переукладалися. І так по замкненому колу:
▪️ Королівство Польське укладає «вічний мир» із Портою (1533 р., тривав майже 100 років)
▪️ Війна Литви та московії (1534 - 1537 рр., мирову угоду було укладено терміном на п’ять років); москва веде війну під гаслами захисту прав православних, які у Литві не порушувалися. Nihil novi: 2014 р. розпочали війну проти України під гаслом захисту прав «русскоязичних».
▪️ Мирова угода між Литвою та Кримом, делімітація кордону між ВКЛ та Ливонським орденом…
А ось тепер, увага: (!!!) 1540 р. Папа Римський затвердив статут нового католицького чернечого згромадження. Ілюстрація знайомить вас з інсиґнією Товариства Ісуса (лат.: Societas Iesu, скорочено: S.J., або S.I.). Якщо будуть розпитувати, що означає IHS?, відповідайте сміливо: є мінімум три тлумачення. Перше: це абревіатура імені «Ісус» грецькою. Друге: скорочення від лат. «Iesus Homini Salvator» («Ісус, Спаситель Людства»). Третє: «Iesum Habemus Socium» («Маємо Ісуса Компаньйоном».
Засновник S.I. - такий собі Ігнатій (Ігнасіо) де Лойола (ісп.: Ignacio (Iñigo) Lopez de Loyola/Ignazio Loiolakoa). Історія його життя гідна багатотомного роману (до слова, саме він, нібито, став прототипом відомого Дон Кіхота і вже тому відомий кожному другому землянину). Якщо коротко: оголошений святим 1622 р., бойовий офіцер, ревний католик, після важкого поранення впав у відчай (тепер це називають посттравматичним синдромом), навіть обдумував способи вкоротити собі віку. Але включився компенсаторний механізм: молитви, прощі до знаних святинь, аж до Святої Землі. Це підштовхнуло до розуміння необхідності тримати ґрунтовну освіту: докторський ступінь Сорбони увінчав багатолітні зусилля.
Рукоположений на священника в 46-річному віці, Лойола дав поштовх надзвичайно активній просвітницькій, науковій, місіонерській, душпастирській діяльності нового згромадження. SI дуже швидко розповсюдило свою діяльність та впливи на Європу, Латинську Америку, Японію, Китай. Від 60-х рр. XVI ст. SI працював на території сучасної України (про це можна прочитати, зокрема тут, тут, або тут за пошуком - Баковецька О. Товариство Ісуса в Україні в кінці XVIII-XIX ст.: організація та діяльність.
Немає потреби говорити, що майже 500-річна діяльність SI не могла не викликати діаметрально протилежних оцінок. Кожний може і повинен сформувати свою точку зору. Але перед тим бажано ознайомитися з фактами, а не їх інтерпретаціями.
Зустрінемося за тиждень: літери слів тексту про Контрреформацію сьогодні не умістилися :-)))
Данило.
Скласти бодай побіжне уявлення про це десятиліття важливо насамперед тому, що відлуння тих подій впливають на життя кожної людини, причому в планетарному масштабі, до сьогодні.
Докази? Будь ласка: чи можете ви заперечити той факт, що діючий Папа Римський Франциск, член Ордену Ісуса, як і Католицька Церква, яку він очолює, є маловпливовою політичною силою в сучасному світі? Отож бо і воно.
Отож, перша третина століття – це перманенті війни, які нон-стоп починалися, тривали, звершувалися та перманентні мирові угоди, які так само укладалися, переукладалися. І так по замкненому колу:
▪️ Королівство Польське укладає «вічний мир» із Портою (1533 р., тривав майже 100 років)
▪️ Війна Литви та московії (1534 - 1537 рр., мирову угоду було укладено терміном на п’ять років); москва веде війну під гаслами захисту прав православних, які у Литві не порушувалися. Nihil novi: 2014 р. розпочали війну проти України під гаслом захисту прав «русскоязичних».
▪️ Мирова угода між Литвою та Кримом, делімітація кордону між ВКЛ та Ливонським орденом…
А ось тепер, увага: (!!!) 1540 р. Папа Римський затвердив статут нового католицького чернечого згромадження. Ілюстрація знайомить вас з інсиґнією Товариства Ісуса (лат.: Societas Iesu, скорочено: S.J., або S.I.). Якщо будуть розпитувати, що означає IHS?, відповідайте сміливо: є мінімум три тлумачення. Перше: це абревіатура імені «Ісус» грецькою. Друге: скорочення від лат. «Iesus Homini Salvator» («Ісус, Спаситель Людства»). Третє: «Iesum Habemus Socium» («Маємо Ісуса Компаньйоном».
Засновник S.I. - такий собі Ігнатій (Ігнасіо) де Лойола (ісп.: Ignacio (Iñigo) Lopez de Loyola/Ignazio Loiolakoa). Історія його життя гідна багатотомного роману (до слова, саме він, нібито, став прототипом відомого Дон Кіхота і вже тому відомий кожному другому землянину). Якщо коротко: оголошений святим 1622 р., бойовий офіцер, ревний католик, після важкого поранення впав у відчай (тепер це називають посттравматичним синдромом), навіть обдумував способи вкоротити собі віку. Але включився компенсаторний механізм: молитви, прощі до знаних святинь, аж до Святої Землі. Це підштовхнуло до розуміння необхідності тримати ґрунтовну освіту: докторський ступінь Сорбони увінчав багатолітні зусилля.
Рукоположений на священника в 46-річному віці, Лойола дав поштовх надзвичайно активній просвітницькій, науковій, місіонерській, душпастирській діяльності нового згромадження. SI дуже швидко розповсюдило свою діяльність та впливи на Європу, Латинську Америку, Японію, Китай. Від 60-х рр. XVI ст. SI працював на території сучасної України (про це можна прочитати, зокрема тут, тут, або тут за пошуком - Баковецька О. Товариство Ісуса в Україні в кінці XVIII-XIX ст.: організація та діяльність.
Немає потреби говорити, що майже 500-річна діяльність SI не могла не викликати діаметрально протилежних оцінок. Кожний може і повинен сформувати свою точку зору. Але перед тим бажано ознайомитися з фактами, а не їх інтерпретаціями.
Зустрінемося за тиждень: літери слів тексту про Контрреформацію сьогодні не умістилися :-)))
Данило.
Любі друзі, вітаю!
Сьогодні, як і обіцяв, декілька слів про Контрреформацію. Contrareformatio – це релігійний суспільно-політичний рух, який охопив практично всі європейські країни й тривав майже 100 років. Якщо зовсім точно – від 1560 до 1648 р. Зупинив процес завершення всеєвропейської, так званої 30-літньої війни. 30-літню війну між католицькими та протестантськими державами зупинило хіба те, що не було вже кому воювати. Ага. Буває й таке (пруф, там і список літератури є якшо шо).
Так от, Contrareformatio – це рух за оновлення Католицької Церкви. Скажу прямо: станом на XVI ст. вона дійшла до крайньої межі морального розбещення та занепаду. Наслідком став протестантський рух, ініційований Мартіном Лютером. Наслідком руху за очищення Віри стало відпадіння від Католицької Церкви держав (Англія, Данія, Норвегія, Швеція), частини підданих Іспанії (Нідерланди), Польщі, Угорщини, Франції, Чехії. Все це супроводжувалося масовою різаниною релігійних дисидентів і навіки лягло тягарем на плечі та совість Католицької Церкви. Спокутувати довелося лише в наш час Св. Папі Іванові Павлу ІІ.
Фізичне знищення незадоволених у промислових масштабах проблеми оновлення не вирішувало, не вирішує і ніколи не вирішить. Від слова «зовсім». Якраз навпаки. Не розв’язала проблему і всеєвропейська війна, яка Старий Світ знищила майже впень. І назавжди розділила католиків та протестантів. Кров, бо має свою, неподолану пам’ять.
Залишався один-єдиний спосіб зберегти та втримати залишки того, що ще можна було зберегти та втримати: висушити гниль, винищити причини епізоотії та її носіїв. Ці та інші радикальні для тогочасної Католицької Церкви новації розробили та затвердили отці Тридентського Собору (1545—1563 рр.).
Коротко:
▪️ укріплено, підтверджено, якщо хочете – «забетоновано» верховенство римського Понтифіка («вірність Церкві = вірність Папі»),
▪️ тільки Католицька Церква є інструментом Спасіння,
▪️ осуд (фактично – заборона) продажу церковних посад і зосередження в одних руках декількох земельних ділянок, надання церковних посад, особам, які не мають духовного сану,
▪️ заборона продажу індульгенцій,
▪️ запровадження постійного інституту синодів при єпархіях,
▪️ підтвердження католицького Символу Віри,
▪️ схвалення перекладу Вульгати (нагадаю: це переклад Святого Письма латиною, який здійснив св. Ієронім в IV-V ст.),
▪️ остаточне встановлення канону Св. Письма,
▪️ запровадження безоплатного відпущення Св. Таїнств,
▪️ кодифікація Св. Меси (т.зв. «Тридентська меса»).
Важливо запам’ятати:
▪️ рішення Тридентського Собору осучаснили середньовічну Католицьку Церкву, яка без істотних змін дожила до середини ХХ ст. Новий модернізаційний проєкт було реалізовано на ІІ Ватиканському Соборі (1963-1965 рр.). Але це зовсім інша історія,
▪️ створили умови для активної консолідації католицької шляхти, в т.ч. на території сучасної правобережної України.
І на завершення, пам’ятаймо, це важливо.
1. Кенігсберзький партикуляр (школи) перетворюється на університет, в якому група литовців створюють національну писемність (1541 р.),
2. ВКЛ видає декрети проти протестантів (1542 р.),
3. правові акти починають перекладати польською, яка поступово стає і мовою діловодства.
На сьогодні досить.
Мийте руки, дотримуйтесь соціальної дистанції, послуговуйтесь здоровим глуздом, бережіть себе і родину. Це – наказ, а не побажання!
Данило.
Сьогодні, як і обіцяв, декілька слів про Контрреформацію. Contrareformatio – це релігійний суспільно-політичний рух, який охопив практично всі європейські країни й тривав майже 100 років. Якщо зовсім точно – від 1560 до 1648 р. Зупинив процес завершення всеєвропейської, так званої 30-літньої війни. 30-літню війну між католицькими та протестантськими державами зупинило хіба те, що не було вже кому воювати. Ага. Буває й таке (пруф, там і список літератури є якшо шо).
Так от, Contrareformatio – це рух за оновлення Католицької Церкви. Скажу прямо: станом на XVI ст. вона дійшла до крайньої межі морального розбещення та занепаду. Наслідком став протестантський рух, ініційований Мартіном Лютером. Наслідком руху за очищення Віри стало відпадіння від Католицької Церкви держав (Англія, Данія, Норвегія, Швеція), частини підданих Іспанії (Нідерланди), Польщі, Угорщини, Франції, Чехії. Все це супроводжувалося масовою різаниною релігійних дисидентів і навіки лягло тягарем на плечі та совість Католицької Церкви. Спокутувати довелося лише в наш час Св. Папі Іванові Павлу ІІ.
Фізичне знищення незадоволених у промислових масштабах проблеми оновлення не вирішувало, не вирішує і ніколи не вирішить. Від слова «зовсім». Якраз навпаки. Не розв’язала проблему і всеєвропейська війна, яка Старий Світ знищила майже впень. І назавжди розділила католиків та протестантів. Кров, бо має свою, неподолану пам’ять.
Залишався один-єдиний спосіб зберегти та втримати залишки того, що ще можна було зберегти та втримати: висушити гниль, винищити причини епізоотії та її носіїв. Ці та інші радикальні для тогочасної Католицької Церкви новації розробили та затвердили отці Тридентського Собору (1545—1563 рр.).
Коротко:
▪️ укріплено, підтверджено, якщо хочете – «забетоновано» верховенство римського Понтифіка («вірність Церкві = вірність Папі»),
▪️ тільки Католицька Церква є інструментом Спасіння,
▪️ осуд (фактично – заборона) продажу церковних посад і зосередження в одних руках декількох земельних ділянок, надання церковних посад, особам, які не мають духовного сану,
▪️ заборона продажу індульгенцій,
▪️ запровадження постійного інституту синодів при єпархіях,
▪️ підтвердження католицького Символу Віри,
▪️ схвалення перекладу Вульгати (нагадаю: це переклад Святого Письма латиною, який здійснив св. Ієронім в IV-V ст.),
▪️ остаточне встановлення канону Св. Письма,
▪️ запровадження безоплатного відпущення Св. Таїнств,
▪️ кодифікація Св. Меси (т.зв. «Тридентська меса»).
Важливо запам’ятати:
▪️ рішення Тридентського Собору осучаснили середньовічну Католицьку Церкву, яка без істотних змін дожила до середини ХХ ст. Новий модернізаційний проєкт було реалізовано на ІІ Ватиканському Соборі (1963-1965 рр.). Але це зовсім інша історія,
▪️ створили умови для активної консолідації католицької шляхти, в т.ч. на території сучасної правобережної України.
І на завершення, пам’ятаймо, це важливо.
1. Кенігсберзький партикуляр (школи) перетворюється на університет, в якому група литовців створюють національну писемність (1541 р.),
2. ВКЛ видає декрети проти протестантів (1542 р.),
3. правові акти починають перекладати польською, яка поступово стає і мовою діловодства.
На сьогодні досить.
Мийте руки, дотримуйтесь соціальної дистанції, послуговуйтесь здоровим глуздом, бережіть себе і родину. Це – наказ, а не побажання!
Данило.
Вітання та побажання світлих, теплих, спокійних, здорових Різдвяних та Новорічних Свят! А також на всі наступні десятиліття!
Відсьогодні розпочинаємо новий для нас науково-візуальний проєкт. Він про один із найбільш табуйованих, міфологічних періодів нашої з вами недавньої історії. Почалася історія, коли моїй матері було 10 років від народження. Формально завершилася, коли 10 виповнилося мені.
Завершилася формально, але не фактично. А фактично утворилися дві секти, які взаємопоборюють одна одну: секта ненависників і секта адептів.
Є і третя група – це науковці, які присвятили життя тому, щоби відділити мух від борщу. Ними оприлюднені десятки тисяч сторінок досліджень та документів. Прочитати їх – справа непідйомна. Але ми спробуємо.
Не для того, аби встановити «остаточну» істину.
Для того, щоби дати кожному з вас матеріал для виважених, спокійних, обґрунтованих роздумів.
Цей проєкт лише про один «аспект» трьох десятиліть нашої минувшини. Минувшини, яка є і сьогоденням. Минувшини, яку неможливо оминути, забути, викреслити. Її можна тільки спробувати відчути. Значить, зрозуміти. І – прийняти такою, якою вона була.
1 січня 2021 р., у день народження Степана Андрійовича, ми починаємо: Тарас Бульба-Боровець, Андрій Мельник, Степан Бандера, Роман Шухевич, Микита Хрущов, українські комуністи, Організації українських націоналістів, Українські повстанські армії, окупації: люди, місця, обставини…
Випуск 1: Що таке ОУН? Що таке УПА? Скільки їх було? Хто такий Степан Бандера? Що і звідки ми знаємо (як правило – ні) про них? Що відділяє міт від правди?
ДИВИТИСЬ 👉 https://youtu.be/laIu1kXQrv0
Данило.
Відсьогодні розпочинаємо новий для нас науково-візуальний проєкт. Він про один із найбільш табуйованих, міфологічних періодів нашої з вами недавньої історії. Почалася історія, коли моїй матері було 10 років від народження. Формально завершилася, коли 10 виповнилося мені.
Завершилася формально, але не фактично. А фактично утворилися дві секти, які взаємопоборюють одна одну: секта ненависників і секта адептів.
Є і третя група – це науковці, які присвятили життя тому, щоби відділити мух від борщу. Ними оприлюднені десятки тисяч сторінок досліджень та документів. Прочитати їх – справа непідйомна. Але ми спробуємо.
Не для того, аби встановити «остаточну» істину.
Для того, щоби дати кожному з вас матеріал для виважених, спокійних, обґрунтованих роздумів.
Цей проєкт лише про один «аспект» трьох десятиліть нашої минувшини. Минувшини, яка є і сьогоденням. Минувшини, яку неможливо оминути, забути, викреслити. Її можна тільки спробувати відчути. Значить, зрозуміти. І – прийняти такою, якою вона була.
1 січня 2021 р., у день народження Степана Андрійовича, ми починаємо: Тарас Бульба-Боровець, Андрій Мельник, Степан Бандера, Роман Шухевич, Микита Хрущов, українські комуністи, Організації українських націоналістів, Українські повстанські армії, окупації: люди, місця, обставини…
Випуск 1: Що таке ОУН? Що таке УПА? Скільки їх було? Хто такий Степан Бандера? Що і звідки ми знаємо (як правило – ні) про них? Що відділяє міт від правди?
ДИВИТИСЬ 👉 https://youtu.be/laIu1kXQrv0
Данило.
YouTube
Хто такий Степан Бандера? Що таке ОУН? УПА? Скільки їх було? Де правда? | Яневський про Бандеру #1
Вітання та побажання світлих, теплих, спокійних, здорових Різдвяних та Новорічних Свят! А також на всі наступні десятиліття! Відсьогодні розпочинаємо новий для нас науково-візуальний проєкт. Він про один із найбільш табуйованих, міфологічних періодів нашої…
Як, де і коли виникали Українські повстанські армії? Яневський про Бандеру - другий випуск.
Сьогодні ви відчуєте і зрозумієте що пережило передвоєнне покоління за 30 років. Для нас це – 30 років незалежності. Для них ці 30 років – від початку І Світової до остаточної окупації західних областей сучасної України – радянські душегуби. Нагадаю і про перші «досягнення» цих катів.
Дізнаєтесь, хто такі «українсько-німецькі націоналісти», «гітлерівці-оунівці», «учасники оунівського підпілля та їх посібники», «Bulba-Partizanen», «Bandera-Banden», «Die Ukrainischen Partizanen», «UPA-Banden» і до чого тут «Букова земля» Марії Матіос.
Другий випуск проєкту вже доступний на YouTube. Не стримуйте себе в коментарях, але є прохання – в межах академічної дискусії.
ДИВИТИСЬ 👉 https://youtu.be/zyrnwbBbLRI
Данило.
Сьогодні ви відчуєте і зрозумієте що пережило передвоєнне покоління за 30 років. Для нас це – 30 років незалежності. Для них ці 30 років – від початку І Світової до остаточної окупації західних областей сучасної України – радянські душегуби. Нагадаю і про перші «досягнення» цих катів.
Дізнаєтесь, хто такі «українсько-німецькі націоналісти», «гітлерівці-оунівці», «учасники оунівського підпілля та їх посібники», «Bulba-Partizanen», «Bandera-Banden», «Die Ukrainischen Partizanen», «UPA-Banden» і до чого тут «Букова земля» Марії Матіос.
Другий випуск проєкту вже доступний на YouTube. Не стримуйте себе в коментарях, але є прохання – в межах академічної дискусії.
ДИВИТИСЬ 👉 https://youtu.be/zyrnwbBbLRI
Данило.
YouTube
Як, де і коли виникали Українські повстанські армії? | Яневський про Бандеру. Серія #2
Сьогодні ви відчуєте і зрозумієте що пережило передвоєнне покоління за 30 років. Для нас це – 30 років незалежності. Для них ці 30 років – від початку І Світової до остаточної окупації західних областей сучасної України – радянські душегуби. Нагадаю і про…
Forwarded from SKRYPIN.UA
Яневський про Бандеру - 3 випуск🔥 Що таке "український націоналізм" і якими бувають "українські націоналізми"?
У цьому випуску Данило Яневський розповідає про завершення І Світової війни, крах Австро-Угорської, Німецької, Російської, Турецької імперії, Версальський мир, долю переможених народів, світову епідемію «іспанки», «чорний четвер», народження нового європейського політичного тренду – радикальних націоналістичних організацій.
ДИВИТИСЬ 👉 https://youtu.be/rjv-xfw7Gkg
У цьому випуску Данило Яневський розповідає про завершення І Світової війни, крах Австро-Угорської, Німецької, Російської, Турецької імперії, Версальський мир, долю переможених народів, світову епідемію «іспанки», «чорний четвер», народження нового європейського політичного тренду – радикальних націоналістичних організацій.
ДИВИТИСЬ 👉 https://youtu.be/rjv-xfw7Gkg
YouTube
Що таке український націоналізм і якими бувають українські націоналізми? | Яневський про Бандеру #3
У цьому випуску Данило Яневський розповідає про завершення І Світової війни, крах Австро-Угорської, Німецької, Російської, Турецької імперії, Версальський мир, долю переможених народів, світову епідемію «іспанки», «чорний четвер», народження нового європейського…
Яневський про Бандеру. Є продовження! 🔥
У цьому випуску ми розглянемо:
🔹 Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кількості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»?
🔹 Якою бачили її Провід ОУН та прихильники Степана Бандери?
🔹 Чи можна було створити її в умовах нацистської та радянської окупацій?
🔹 Конституція сучасної України та ідеї ОУН.
ДИВИТИСЬ ВЖЕ 👉 https://youtu.be/EBRD4Wgajk0
У цьому випуску ми розглянемо:
🔹 Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кількості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»?
🔹 Якою бачили її Провід ОУН та прихильники Степана Бандери?
🔹 Чи можна було створити її в умовах нацистської та радянської окупацій?
🔹 Конституція сучасної України та ідеї ОУН.
ДИВИТИСЬ ВЖЕ 👉 https://youtu.be/EBRD4Wgajk0
YouTube
Що таке Українська Несамостійна і Несоборна Держава та Соборна Самостійна Україна? | про Бандеру #4
- Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кількості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»?
- Якою бачили її Провід ОУН та прихильники Степана Бандери?
- Чи можна було…
- Якою бачили її Провід ОУН та прихильники Степана Бандери?
- Чи можна було…