Наслідки 75 річного панування РФ на Сахаліні.
Співставлення цих фото можна було б підписати саме так. Та на це порівняння варто подивитися глибше.
Часто можна почути або прочитати в новомодних книжках, що атеїзм або монотеїзм стимулють до пришвидшеного розвитку суспільства, в тому числі економічного та наукового.
Буцімто без релігійної трансформації (спочатку відхід від традиційних релігій, а потім втрата монополії на істину християнства) Європа і далі б жила на рівні технологій темних віків. Технологічний прогрес прямо пов'язується з відходом від Традиції (спочатку від автентичної язичницької, а потім і від її квазіверсій - католицизму і православ'я).
Хочете повернути давню віру пращурів - тоді готуйтеся жити в печері, одягатися в шкіру і хутро (сьогодні одяг з натурального хутра та взуття з натуральної шкіри - поверхова ознака успішності) та смажити м'ясо на вогні (доречі дуже смачно). Десь таку історію нам намагаються продати ліві проповідники усіх різновидів.
Що ж маємо в реальності?
В 1945 році СРСР, де панував культ прогресивного атеїзму, окупував південну японську частину острова Сахалін. Японія була і є країною, де панує традиційна релігія - сінто (або сінтоїзм).
В 1991 році острів успадкувала Російська Федерація, де християнство східного обряду стало державною релігією, але велика частина населення та еліти продовжила бути атеїстами. Чи став "об'єднаний" Сахалін у складі атеїстичного СРСР чи монотеїстичної Росії більш розвиненим регіоном, ніж сусідні японські території?
Відповідь бачимо на фото.
При цьому японці продовжують вірити у рідних Богів, духів Природи та пращурів й шанувати їх усіх у своїх численних храмах і святилищах. Отже, в реальності сповідування монотеїзму або безбожництва ніяким чином позитивно не впливає на розвиток науки та економіки.
Ніщо не заважає заробляти на життя 3D моделюванням і ходити шанувати духи загиблих вояків у храм Ясукуні. Ці явище не є взаємовиключними, як нам подають. Прогрес - це технічне явище, а не духовне. Духовність - вічна, техніка - динамічна.
Економічно-технічний успіх залежить від середнього освітнього рівня Nароду та наявності владної команди довгої волі, яка готова дослухатися до економістів й бізнесу, проводити важкі рішення в життя та має низький рівень толерантності до корупції та анархії вільного ринку. А розуміння, що за твоїми діями спостерігають духи твоїх пращурів є тільки зайвим мотивуючим фактором у будь-якій сфері діяльності.
t.me/DUX_Europe
#Ідеологія
#Традиція
#Економіка
#Міжнародна_політика
Співставлення цих фото можна було б підписати саме так. Та на це порівняння варто подивитися глибше.
Часто можна почути або прочитати в новомодних книжках, що атеїзм або монотеїзм стимулють до пришвидшеного розвитку суспільства, в тому числі економічного та наукового.
Буцімто без релігійної трансформації (спочатку відхід від традиційних релігій, а потім втрата монополії на істину християнства) Європа і далі б жила на рівні технологій темних віків. Технологічний прогрес прямо пов'язується з відходом від Традиції (спочатку від автентичної язичницької, а потім і від її квазіверсій - католицизму і православ'я).
Хочете повернути давню віру пращурів - тоді готуйтеся жити в печері, одягатися в шкіру і хутро (сьогодні одяг з натурального хутра та взуття з натуральної шкіри - поверхова ознака успішності) та смажити м'ясо на вогні (доречі дуже смачно). Десь таку історію нам намагаються продати ліві проповідники усіх різновидів.
Що ж маємо в реальності?
В 1945 році СРСР, де панував культ прогресивного атеїзму, окупував південну японську частину острова Сахалін. Японія була і є країною, де панує традиційна релігія - сінто (або сінтоїзм).
В 1991 році острів успадкувала Російська Федерація, де християнство східного обряду стало державною релігією, але велика частина населення та еліти продовжила бути атеїстами. Чи став "об'єднаний" Сахалін у складі атеїстичного СРСР чи монотеїстичної Росії більш розвиненим регіоном, ніж сусідні японські території?
Відповідь бачимо на фото.
При цьому японці продовжують вірити у рідних Богів, духів Природи та пращурів й шанувати їх усіх у своїх численних храмах і святилищах. Отже, в реальності сповідування монотеїзму або безбожництва ніяким чином позитивно не впливає на розвиток науки та економіки.
Ніщо не заважає заробляти на життя 3D моделюванням і ходити шанувати духи загиблих вояків у храм Ясукуні. Ці явище не є взаємовиключними, як нам подають. Прогрес - це технічне явище, а не духовне. Духовність - вічна, техніка - динамічна.
Економічно-технічний успіх залежить від середнього освітнього рівня Nароду та наявності владної команди довгої волі, яка готова дослухатися до економістів й бізнесу, проводити важкі рішення в життя та має низький рівень толерантності до корупції та анархії вільного ринку. А розуміння, що за твоїми діями спостерігають духи твоїх пращурів є тільки зайвим мотивуючим фактором у будь-якій сфері діяльності.
t.me/DUX_Europe
#Ідеологія
#Традиція
#Економіка
#Міжнародна_політика
Збруцька скульптура Бога Рода
Кам'яна скульптура ІХ ст., знайдена в 1848 у р. Збруч біля с. Личківці (нині с. Гусятинського р-ну Тернопільської обл.). Висота скульптури - 2,57 м. Збережена завдяки старанням графа Мечислава Потоцького, який передав її до Краківського музею.
Скульптура демонструє основу релігійного світогляду наших пращурів - багатопроявність Бога Рода: 3 виміри, 5 Богів, 5 людей - всі вони об'єднані у вертикальну структуру, будучи різними проявами Вічного Порядку.
1-й вимір - Вищий світ. 2-й - світ людей. 3-й - потойбіччя.
4 Божества Вищого світу - Бог війни та державної влади Перун Сварожич (атрибути - меч і кінь), Богиня шлюбу Лада (атрибут - кільце), Бог Сонця Дажбог Сварожич (атрибут - солярний символ), Богиня Мокоша, яка постійно родить і дарує врожай (атрибут - рог достатку).
Їх голови знаходяться під єдиною князівською шапкою, яка символізує спільне панування Вищих сил і їх єдність у Роді.
Скульптура дає нам розуміння 2 Божественних пар, які розташовані спиною одне до одного:
Перун (боротьба) і Лада (гармонія);
Дажбог (Сонце) і Мокоша (Мати Сира Земля).
В світі людей ми бачимо, що Перун і Дажбог персоніфіковані чоловічими фігурами і символізують 2 чоловічі шляхи і 2 джерела влади:
1) сонячна мудрість (князь-волхв, напр. билинні Вольга Святославович і Волх Всеславич або історичні князі київські - Олег Віщий та Всеслав Брячиславич);
2) шляхетна війна (богатир, дружинник).
Князь поєднував ці джерела сакральної влади, адже будучи онуком Дажбожим (як іменуються князі в Слові о полку Ігоревім), угоди він підкріпляв ще клятвою Перуну, як робили це київські князі Олег, Ігор і Святослав у Х ст.
Богиня Лада у світі людей позначена жіночою фігурою без дитини, а Богиня Мокоша - жіночою фігурою з крихітним зображенням дитини (яке не вдалося відтворити через замалий розмір). Лада і Мокоша є покровительками 2 стадій становлення жінки: вірної й люблячої жінки, яка вийшла заміж (Лада) і дружини-матері, що дала продовження роду (Мокоша).
В нижньому вимірі, який символізує підземний світ, ми бачимо Бога потойбіччя, що стоїть на колінах і підтримує землю зі світом людей - це Чорнобог ("чорна землиця", під якою лежать померлі пращури і чорна ніч, володарем якої він є), який зберігся в Nародних казках України та Білорусі, як Кощій та цар потойбічного світу Ох, який здатний і забрати людину на той світ, і дозволити йому повернутися шляхом переродження. Саме на Заході Русі-України, де був знайдений Збруцький ідол, відома згадка про храм Чорнобога в Карпатах, а гуцули зберегли пам'ять про страшного Горгона, що живе під Карпатськими горами. Чорнобог зображений на нижній частині скульптури з 3 боків, але замість його 4-го зображення на скульптурному боці Дажбога ми бачимо в потойбіччі солярний знак - символ безсмертного Сонця, яке вночі потрапляє до підземного царства, але не лишається там і щоранку відроджується. Білий день і чорна ніч, життя і смерть - взаємодоповнюючі основи буття, сформованого різними силами Роду.
Ще одного Бога кожен із Вас може викликати самотужки, запаливши свічку у підніжжя скульптури Рода - цим Богом є Вогонь, якого наші пращури називали Сварожичем. Він є братом Дажбога, адже обидва вони - сини небесного Бога-коваля Сварога, творця перших законів і першої зброї. Вогонь Сварожич несе світло і зігріває навіть у найтемнішу ніч - він наш вірний помічник і захисник ще з незапам'ятних часів, Бог жертви і жерця, Чародій на скарби багатий.
Таким чином збруцька скульптура багатопроявного Рода є не тільки найкраще збереженим зображенням Богів Русі, але й унікальним носієм сакральних знань наших пращурів про духовні основу Всесвіту і призначення людини.
Боги і Богині, живі покоління і духи пращурів - єдиний і багатопроявний Род!
Пробудження Русі-України має бути не тільки мілітарним і політичним, а і духовним. Адже саме духовність - це фундамент державного будинку. Відродження релігійної Традиції пращурів - це реконструкція Nаціонального фундаменту Русі-України
Придбати автентично відтворений ідол Бога Рода можете, написавши в коментарях під публікацією
t.me/DUX_Europe
#Традиція
Кам'яна скульптура ІХ ст., знайдена в 1848 у р. Збруч біля с. Личківці (нині с. Гусятинського р-ну Тернопільської обл.). Висота скульптури - 2,57 м. Збережена завдяки старанням графа Мечислава Потоцького, який передав її до Краківського музею.
Скульптура демонструє основу релігійного світогляду наших пращурів - багатопроявність Бога Рода: 3 виміри, 5 Богів, 5 людей - всі вони об'єднані у вертикальну структуру, будучи різними проявами Вічного Порядку.
1-й вимір - Вищий світ. 2-й - світ людей. 3-й - потойбіччя.
4 Божества Вищого світу - Бог війни та державної влади Перун Сварожич (атрибути - меч і кінь), Богиня шлюбу Лада (атрибут - кільце), Бог Сонця Дажбог Сварожич (атрибут - солярний символ), Богиня Мокоша, яка постійно родить і дарує врожай (атрибут - рог достатку).
Їх голови знаходяться під єдиною князівською шапкою, яка символізує спільне панування Вищих сил і їх єдність у Роді.
Скульптура дає нам розуміння 2 Божественних пар, які розташовані спиною одне до одного:
Перун (боротьба) і Лада (гармонія);
Дажбог (Сонце) і Мокоша (Мати Сира Земля).
В світі людей ми бачимо, що Перун і Дажбог персоніфіковані чоловічими фігурами і символізують 2 чоловічі шляхи і 2 джерела влади:
1) сонячна мудрість (князь-волхв, напр. билинні Вольга Святославович і Волх Всеславич або історичні князі київські - Олег Віщий та Всеслав Брячиславич);
2) шляхетна війна (богатир, дружинник).
Князь поєднував ці джерела сакральної влади, адже будучи онуком Дажбожим (як іменуються князі в Слові о полку Ігоревім), угоди він підкріпляв ще клятвою Перуну, як робили це київські князі Олег, Ігор і Святослав у Х ст.
Богиня Лада у світі людей позначена жіночою фігурою без дитини, а Богиня Мокоша - жіночою фігурою з крихітним зображенням дитини (яке не вдалося відтворити через замалий розмір). Лада і Мокоша є покровительками 2 стадій становлення жінки: вірної й люблячої жінки, яка вийшла заміж (Лада) і дружини-матері, що дала продовження роду (Мокоша).
В нижньому вимірі, який символізує підземний світ, ми бачимо Бога потойбіччя, що стоїть на колінах і підтримує землю зі світом людей - це Чорнобог ("чорна землиця", під якою лежать померлі пращури і чорна ніч, володарем якої він є), який зберігся в Nародних казках України та Білорусі, як Кощій та цар потойбічного світу Ох, який здатний і забрати людину на той світ, і дозволити йому повернутися шляхом переродження. Саме на Заході Русі-України, де був знайдений Збруцький ідол, відома згадка про храм Чорнобога в Карпатах, а гуцули зберегли пам'ять про страшного Горгона, що живе під Карпатськими горами. Чорнобог зображений на нижній частині скульптури з 3 боків, але замість його 4-го зображення на скульптурному боці Дажбога ми бачимо в потойбіччі солярний знак - символ безсмертного Сонця, яке вночі потрапляє до підземного царства, але не лишається там і щоранку відроджується. Білий день і чорна ніч, життя і смерть - взаємодоповнюючі основи буття, сформованого різними силами Роду.
Ще одного Бога кожен із Вас може викликати самотужки, запаливши свічку у підніжжя скульптури Рода - цим Богом є Вогонь, якого наші пращури називали Сварожичем. Він є братом Дажбога, адже обидва вони - сини небесного Бога-коваля Сварога, творця перших законів і першої зброї. Вогонь Сварожич несе світло і зігріває навіть у найтемнішу ніч - він наш вірний помічник і захисник ще з незапам'ятних часів, Бог жертви і жерця, Чародій на скарби багатий.
Таким чином збруцька скульптура багатопроявного Рода є не тільки найкраще збереженим зображенням Богів Русі, але й унікальним носієм сакральних знань наших пращурів про духовні основу Всесвіту і призначення людини.
Боги і Богині, живі покоління і духи пращурів - єдиний і багатопроявний Род!
Пробудження Русі-України має бути не тільки мілітарним і політичним, а і духовним. Адже саме духовність - це фундамент державного будинку. Відродження релігійної Традиції пращурів - це реконструкція Nаціонального фундаменту Русі-України
Придбати автентично відтворений ідол Бога Рода можете, написавши в коментарях під публікацією
t.me/DUX_Europe
#Традиція
DUX
Збруцька скульптура Бога Рода Кам'яна скульптура ІХ ст., знайдена в 1848 у р. Збруч біля с. Личківці (нині с. Гусятинського р-ну Тернопільської обл.). Висота скульптури - 2,57 м. Збережена завдяки старанням графа Мечислава Потоцького, який передав її до Краківського…
Перші ідоли багатопроявного Рода зі Збруча вже у своїх власників (на даному фото для звертання обраний бік Богині Лади). Відроджуємо Традицію Русі-України!
t.me/DUX_Europe
#Традиція
t.me/DUX_Europe
#Традиція
День вихваляй ввечері,
Дружину - на багатті,
Меч - після битви,
Дівчину - після весілля,
Кригу - якщо витримає,
Пиво - якщо випито.
Промови Високого. Старша Едда
t.me/DUX_Europe
#Традиція
Дружину - на багатті,
Меч - після битви,
Дівчину - після весілля,
Кригу - якщо витримає,
Пиво - якщо випито.
Промови Високого. Старша Едда
t.me/DUX_Europe
#Традиція
Вальгалла, Рай скандинавських воїнів-язичників, який став частиною масової культури - фільми, комікси, книги, ігри, музика, арт. Парадокс у тому - стає популярною не Вальгалла Європейської Традиції, а її постмодерна версія з чорними валькіріями та негром-охоронцем. Кому це вигідно - інша історія.
Чим насправді є Вальгалла, що ми про неї знаємо з автентичних скандинавських джерел - детальна розповідь у матеріалі одного з авторів нашого каналу
https://telegra.ph/Valgalla-02-16
t.me/DUX_Europe
#Традиція
Чим насправді є Вальгалла, що ми про неї знаємо з автентичних скандинавських джерел - детальна розповідь у матеріалі одного з авторів нашого каналу
https://telegra.ph/Valgalla-02-16
t.me/DUX_Europe
#Традиція
Telegraph
Вальгалла
Сьогодні за допомогою детального опису, та уяви, ви зможете скласти чітку картину того, як виглядає таке бажане для берсерків та унікальне для традиційного європейського світогляду місце як Вальгалла.
Перебуваючи в Краматорську, звернули увагу на мозаїку доби УРСР, що ілюструє космогонічну колядку про птахів-деміургів, які виймають з океану небуття Сонце
Традиція - це відбиток вічності, що знаходиться у нашій підсвідомості
Чи робили українські будівельники Краматорську таку мозаїку навмисно? Ми точно не знаємо. Можливо керівник проекту був з Західної України і знав цю колядку. А може це несвідоме відтворення космогонічної архаїки на будівлі модерну?
Колядка
Коли не було з нащада світа,
Тоді не було неба ні землі,
А лише було синєє море.
А серед моря зелений явір.
На явороньку три голубоньки,
Три голубоньки радоньку радять.
Радоньку радять, як Світ сновати:
Та спустімося на дно до моря,
Та дістанемо дрібного піску,
Дрібний пісочок посіємо ми,
Та нам станеться чорна землиця,
Та дістанемо золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми
Та нам станеться ясне небойко.
Ясне небонько, світле сонечко,
Світле сонечко, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздочки
t.me/DUX_Europe
#Традиція
Традиція - це відбиток вічності, що знаходиться у нашій підсвідомості
Чи робили українські будівельники Краматорську таку мозаїку навмисно? Ми точно не знаємо. Можливо керівник проекту був з Західної України і знав цю колядку. А може це несвідоме відтворення космогонічної архаїки на будівлі модерну?
Колядка
Коли не було з нащада світа,
Тоді не було неба ні землі,
А лише було синєє море.
А серед моря зелений явір.
На явороньку три голубоньки,
Три голубоньки радоньку радять.
Радоньку радять, як Світ сновати:
Та спустімося на дно до моря,
Та дістанемо дрібного піску,
Дрібний пісочок посіємо ми,
Та нам станеться чорна землиця,
Та дістанемо золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми
Та нам станеться ясне небойко.
Ясне небонько, світле сонечко,
Світле сонечко, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздочки
t.me/DUX_Europe
#Традиція
Печатка Війська Запорозького третьої чверті XVII ст.
В полі печатки на основі, яку вкриває трава, козак вліво, на лівому плечі тримає рушницю, при лівому боці шабля, при правому боці порохівниця, ліворуч спис.
Напис по колу: ПƐЧАТ КОШОВЪКАѦ СЛАВЪНОГО ВОИСКА ЗАПОРОЗКОГО
t.me/DUX_Europe
#Історія_України
#Традиція
В полі печатки на основі, яку вкриває трава, козак вліво, на лівому плечі тримає рушницю, при лівому боці шабля, при правому боці порохівниця, ліворуч спис.
Напис по колу: ПƐЧАТ КОШОВЪКАѦ СЛАВЪНОГО ВОИСКА ЗАПОРОЗКОГО
t.me/DUX_Europe
#Історія_України
#Традиція
Соціальна структура давніх слов'ян
Соціальна організація у слов'ян була типово індоєвропейською та близькою до тієї, що описав Геродот у V ст. до н. е. у фракійців та Тацит у I—II ст. н. е. у германців.
Плем'я складалося з «князів, знаті, вільнонароджених, звільнених і рабів»...
Візантійський історик VI ст. Йордан пише про те, що у IV ст. остготи стратили короля антів разом із синами та сімдесятьма наближеними.
При описах слов'ян у латинських джерелах VI та IX ст. використані терміни: "rех" - "король", "dux", "princeps" - "герцог", "правитель", "primi", "primores", "priores" - "видатні люди". У слов'янських мовах для позначення герцога чи короля використовувалося слово "кнезъ" (руське "князь", сербське "кнез") утворене від германського "kuningas", але існують і споконвічно слов'янські найменування для позначення правителя, такі, як "володар" (від " володіти») у польських і померанських слов'ян зустрічається назва «вітязі» («вітезі»), що позначає представників військової аристократії, які несли службу на конях...
Осмислення воїна, як вершника, було нововведення, пов'язаним із скіфською аристократією, від якої його перейняли представники вищих верств слов'янського суспільства. Слов'янський термін «дружина» (рада дворян), відомий досить давно, також має скіфське коріння, оскільки не вживався в бронзовому столітті. Тільки з аварського періоду спільні поховання вершників та їх коней біля слов'ян зустрічаються так само часто, як і у скіфській, сарматській та балтійській зонах.
Серед полабських і східних слов'ян, вільних землеробів називали смердами, від загальнослов'янського «smirdz», яке співвідноситься з литовським «смірдас» і, можливо, з іранським словом «mard» – «чоловік». Після закріпачення селян у Росії до землі слово збереглося у значенні «кріпаків», але це зовсім не було його первісним значенням.
Крім вільнонароджених людей, у стародавніх слов'ян виділялися невільні — раби (давньослав. «Рабъ») від індоєвропейського «orbu» — «працювати», співвідноситься з німецьким «Arbeit» (у слов'янських мовах — «робота»). Російська назва "холопи" неясної етимології. Вони були переважно полоненими, найчастіше захопленими під час війни.
Раб не мав права на особисту власність і створення сім'ї. В історичних джерелах вказується, що зазвичай із рабами добре поводилися. Іноді вони розглядалися як члени сім'ї, які мали обмежені права. У арабських джерелах IX і X ст., наприклад творах Ібн-Фадлана, вказується, що разом із померлим господарем кремували рабів і дружин (в сенсі жінок).
Про різницю в правах і власності вказують загальнослов'янські прикметники «багатий», «убогий» (бідний) і «небогъ» — «не має майна» (порівняємо з польським «nieboszyk» — «небіжчик»). Всі слова утворені від індоєвропейського кореня bhag - "дохід", "власність".
Майнова нерівність простежується в археологічних знахідках упродовж усіх етапів ранньої історії слов'ян. Особливо ясно про нього свідчать багаті та бідні могили. Різниця між ними стала особливо помітною після загального збагачення слов'янської культури внаслідок розселення.
Починаючи з бронзового віку у могилах багатих жінок зустрічаються браслети, скроневі кільця, підвіски чи сережки, перстні та намиста. У могилах багатих чоловіків — прикрашені золотом пояси, кинджали чи шаблі, ножі, списи чи стріли, браслети та персні.
Професор Каліфорнійського університету Марія Гімбутас. Праця "Слов'яни" (1971)
t.me/DUX_Europe
#Історія_України
#Традиція
Соціальна організація у слов'ян була типово індоєвропейською та близькою до тієї, що описав Геродот у V ст. до н. е. у фракійців та Тацит у I—II ст. н. е. у германців.
Плем'я складалося з «князів, знаті, вільнонароджених, звільнених і рабів»...
Візантійський історик VI ст. Йордан пише про те, що у IV ст. остготи стратили короля антів разом із синами та сімдесятьма наближеними.
При описах слов'ян у латинських джерелах VI та IX ст. використані терміни: "rех" - "король", "dux", "princeps" - "герцог", "правитель", "primi", "primores", "priores" - "видатні люди". У слов'янських мовах для позначення герцога чи короля використовувалося слово "кнезъ" (руське "князь", сербське "кнез") утворене від германського "kuningas", але існують і споконвічно слов'янські найменування для позначення правителя, такі, як "володар" (від " володіти») у польських і померанських слов'ян зустрічається назва «вітязі» («вітезі»), що позначає представників військової аристократії, які несли службу на конях...
Осмислення воїна, як вершника, було нововведення, пов'язаним із скіфською аристократією, від якої його перейняли представники вищих верств слов'янського суспільства. Слов'янський термін «дружина» (рада дворян), відомий досить давно, також має скіфське коріння, оскільки не вживався в бронзовому столітті. Тільки з аварського періоду спільні поховання вершників та їх коней біля слов'ян зустрічаються так само часто, як і у скіфській, сарматській та балтійській зонах.
Серед полабських і східних слов'ян, вільних землеробів називали смердами, від загальнослов'янського «smirdz», яке співвідноситься з литовським «смірдас» і, можливо, з іранським словом «mard» – «чоловік». Після закріпачення селян у Росії до землі слово збереглося у значенні «кріпаків», але це зовсім не було його первісним значенням.
Крім вільнонароджених людей, у стародавніх слов'ян виділялися невільні — раби (давньослав. «Рабъ») від індоєвропейського «orbu» — «працювати», співвідноситься з німецьким «Arbeit» (у слов'янських мовах — «робота»). Російська назва "холопи" неясної етимології. Вони були переважно полоненими, найчастіше захопленими під час війни.
Раб не мав права на особисту власність і створення сім'ї. В історичних джерелах вказується, що зазвичай із рабами добре поводилися. Іноді вони розглядалися як члени сім'ї, які мали обмежені права. У арабських джерелах IX і X ст., наприклад творах Ібн-Фадлана, вказується, що разом із померлим господарем кремували рабів і дружин (в сенсі жінок).
Про різницю в правах і власності вказують загальнослов'янські прикметники «багатий», «убогий» (бідний) і «небогъ» — «не має майна» (порівняємо з польським «nieboszyk» — «небіжчик»). Всі слова утворені від індоєвропейського кореня bhag - "дохід", "власність".
Майнова нерівність простежується в археологічних знахідках упродовж усіх етапів ранньої історії слов'ян. Особливо ясно про нього свідчать багаті та бідні могили. Різниця між ними стала особливо помітною після загального збагачення слов'янської культури внаслідок розселення.
Починаючи з бронзового віку у могилах багатих жінок зустрічаються браслети, скроневі кільця, підвіски чи сережки, перстні та намиста. У могилах багатих чоловіків — прикрашені золотом пояси, кинджали чи шаблі, ножі, списи чи стріли, браслети та персні.
Професор Каліфорнійського університету Марія Гімбутас. Праця "Слов'яни" (1971)
t.me/DUX_Europe
#Історія_України
#Традиція
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Урочиста відправка рекрутів полку Азов 17.01.2016 на фронт з київської бази "Атек".
Інструктор у вовчій шкурі відтворює образ великого київського князя Всеслава Брячиславича, оспіваного в Слові о полку Ігоревім:
Метнув князь Всеслав жереб
На дівчину йому любу.
Сів він на бистрого коня,
Помчався до Києва-города,
Діткнувся кінцем списа
До золотого столу київського.
Поринув він лютим звіром
Серед ночі темної
з города Білгорода,
Окрився млою синьою,
А вранці-рано
Відчинив сокирами браму новгородську,
Розбив славу Ярославову,
Скочив вовком до Немиги з Дудуток
Не снопи кладуть на Немизі —
Кладуть голови молодецькі,
Молотять ціпами булатними,
Стелять на току життя,
Одвівають душу від тіла.
Береги криваві немизькі
Не добром-збіжжям засіяні, —
Засіяні кістьми синів руських
Всеслав князь людей судив.
Городи мирив із князями,
А сам вовком серед ночі темної
Вибігав із города з Києва,
До півнів сягав Тмутороканя,
Вовком путь перебігаючи
Великому Хорсові
Віща душа була
В тілі його молодецькому,
А не раз, не два біди зазнавала.
Тим же то Боян віщий
І склав колись мудру приповідку:
"Ні мудрому, ні меткому,
Ні за пташку прудкішому
Суда божого не минути!"
#Традиція
Інструктор у вовчій шкурі відтворює образ великого київського князя Всеслава Брячиславича, оспіваного в Слові о полку Ігоревім:
Метнув князь Всеслав жереб
На дівчину йому любу.
Сів він на бистрого коня,
Помчався до Києва-города,
Діткнувся кінцем списа
До золотого столу київського.
Поринув він лютим звіром
Серед ночі темної
з города Білгорода,
Окрився млою синьою,
А вранці-рано
Відчинив сокирами браму новгородську,
Розбив славу Ярославову,
Скочив вовком до Немиги з Дудуток
Не снопи кладуть на Немизі —
Кладуть голови молодецькі,
Молотять ціпами булатними,
Стелять на току життя,
Одвівають душу від тіла.
Береги криваві немизькі
Не добром-збіжжям засіяні, —
Засіяні кістьми синів руських
Всеслав князь людей судив.
Городи мирив із князями,
А сам вовком серед ночі темної
Вибігав із города з Києва,
До півнів сягав Тмутороканя,
Вовком путь перебігаючи
Великому Хорсові
Віща душа була
В тілі його молодецькому,
А не раз, не два біди зазнавала.
Тим же то Боян віщий
І склав колись мудру приповідку:
"Ні мудрому, ні меткому,
Ні за пташку прудкішому
Суда божого не минути!"
#Традиція
Золотий перстень присвяченій грецькій Богині Гері, берегині шлюбу. Напис: "Хаврікнідас присвячує білорукій Богині Гері". VI ст. до н.е.
t.me/DUX_Europe
#Традиція
t.me/DUX_Europe
#Традиція
Бронзова статуя давньогрецького Бога Посейдона, знайдена в морі, в затоці Лівадостра. V ст. до н.е.
t.me/DUX_Europe
#Традиція
t.me/DUX_Europe
#Традиція
Перші дні травня для європейців завжди були сакральними
В римській традиції 1 травня було днем пробудження Доброї Богині (лат. Bona Dea) родючості, здоровʼя та жіночності, який святкувався у її храмі серед квітів та святкових веселощів. Римлянки збиралися на містерії, які починалися вдосвіта і закінчувалися в сутінках. Під час свят вони мали пити у великих кількостях «молоко» Богині, яке подавалося в «медових горщиках» - це було вино.
У Північних та Центральних країнах Європи святкували Вальпургієву ніч, яка відбувалася з 30 квітня на 1 травня. Люди запалювали величезні багаття, щоб відігнати злі сили.
У Скандинавії до паління багаття додавалося споживання главлаксу — свіжого лосося, маринованого в солі, цукрі та кропі.
У Чехії напередодні Вальпургієвої ночі насипають на поріг пісок або траву, щоб відьми не могли увійти до будинку, доки не перерахують усі піщинки або травинки.
У країнах кельтської традиції святкувався Белтейн — свято Сонця (Саббат). Його прийнято святкувати в ніч з 30 квітня на 1 травня - це день вогню, коли вшановують поєднання Богині та Бога Сонця. На Белтейн відбувалося розпалювання величезних вогнищ на честь Бога світла Беленуса, що символізувало початок літа. Белтейн вважався порою приходу тепла та сприятливої погоди для майбутнього врожаю. Тому святкування припадало на пору весни, коли на півночі Європи теплішало, починали дозрівати плоди і з'являлася можливість виводити худобу на вищі пасовища. Проводилися різноманітні обряди, що вшановували пробудження Землі і Природи, плодючість та процвітання.
На фото - велике вогнище Вальпургієвої ночі у сучасному Стокгольмі
#Традиція
t.me/DUX_Europe
В римській традиції 1 травня було днем пробудження Доброї Богині (лат. Bona Dea) родючості, здоровʼя та жіночності, який святкувався у її храмі серед квітів та святкових веселощів. Римлянки збиралися на містерії, які починалися вдосвіта і закінчувалися в сутінках. Під час свят вони мали пити у великих кількостях «молоко» Богині, яке подавалося в «медових горщиках» - це було вино.
У Північних та Центральних країнах Європи святкували Вальпургієву ніч, яка відбувалася з 30 квітня на 1 травня. Люди запалювали величезні багаття, щоб відігнати злі сили.
У Скандинавії до паління багаття додавалося споживання главлаксу — свіжого лосося, маринованого в солі, цукрі та кропі.
У Чехії напередодні Вальпургієвої ночі насипають на поріг пісок або траву, щоб відьми не могли увійти до будинку, доки не перерахують усі піщинки або травинки.
У країнах кельтської традиції святкувався Белтейн — свято Сонця (Саббат). Його прийнято святкувати в ніч з 30 квітня на 1 травня - це день вогню, коли вшановують поєднання Богині та Бога Сонця. На Белтейн відбувалося розпалювання величезних вогнищ на честь Бога світла Беленуса, що символізувало початок літа. Белтейн вважався порою приходу тепла та сприятливої погоди для майбутнього врожаю. Тому святкування припадало на пору весни, коли на півночі Європи теплішало, починали дозрівати плоди і з'являлася можливість виводити худобу на вищі пасовища. Проводилися різноманітні обряди, що вшановували пробудження Землі і Природи, плодючість та процвітання.
На фото - велике вогнище Вальпургієвої ночі у сучасному Стокгольмі
#Традиція
t.me/DUX_Europe
РЕВОЛЮЦІЙНИЙ КОНСЕРВАТОР vs РЕВОЛЮЦІОНЕР: відмінності мислення
Революційно-консервативному або консервативно-революційному мисленню не треба доказів того, що для вищих цінностей, для основоположних принципів всілякого здорового та нормального строю (якими є принципи істинної Держави, imperium і auctoritas, ієрархії, справедливості; функціональних класів і категорій цінностей; політичного рівня, як порядку, що є вищим за суспільно - економічний рівень тощо) не існує змін, не існує становлення. В області цих принципів і цінностей історії не існує, і розглядати вказані цінності та принципи з історичної точки зору безглуздо,бо вони по своїй сутності мають нормативний характер.
Це означає, що на суспільно - політичному рівні вони володіють такою ж якістю, яка притаманна цінностям і принципам абсолютної моралі на рівні індивідуального життя.
Це імперативні принципи, які вимагають прямого внутрішнього визнання (останнє лишається істотною ознакою, яка відрізняє одну категорію людей від іншої) і не втрачають своєї цінності, якщо дехто, внаслідок слабкості та під впливом непідвладних йому сил, не зміг реалізувати або зумів це зробити лише частково та не у всіх сферах свого існування; бо поки він внутрішньо не відрікся від них, навіть у відчаї та приниженні, це визнання не стає меншим.
Тою ж природою володіють відстоювані нами ідеї, які Віко назвав би "природними законами вічної республіки, які змінюються залежно від часу та країни". Навіть коли ці принципи втілюються в історичній дійсності, остання жодним чином не зумовлює їх, адже вони відсилають нас завжди до вищого, метаісторичного рівня, рідного для них, на якому, повторимо це знову, змін не відбувається. Так варто розуміти ті ідеї, які ми називаємо традиційними.
Прямо протилежною є основна передумова, на якій будується мислення революціонера. Для останнього істина - історизм і емпіризм; в самому царстві духу править становлення; все зумовлено та викувано часом і епохою. Всі принципи, системи та норми залежать від того часу, коли вони здобули своє історичне обличчя під впливом оточуючих і чисто людських причин: фізичних, соціальних, економічних, ірраціональних тощо. В найбільш крайній та "передовій" формі цього викривленого мислення фактором, причиною, що реально визначає будь-яку структуру і все, що має видимість автономної цінності, є обставини, що супутні різним виробничим силам і розвитку засобів виробництва, з витікаючими звідси соціально - економічними наслідками.
Барон Юліус Евола, філософ-традиціоналіст. "Люди та руїни", 1953 рік
#Ідеологія
#Традиція
t.me/DUX_Europe
Революційно-консервативному або консервативно-революційному мисленню не треба доказів того, що для вищих цінностей, для основоположних принципів всілякого здорового та нормального строю (якими є принципи істинної Держави, imperium і auctoritas, ієрархії, справедливості; функціональних класів і категорій цінностей; політичного рівня, як порядку, що є вищим за суспільно - економічний рівень тощо) не існує змін, не існує становлення. В області цих принципів і цінностей історії не існує, і розглядати вказані цінності та принципи з історичної точки зору безглуздо,бо вони по своїй сутності мають нормативний характер.
Це означає, що на суспільно - політичному рівні вони володіють такою ж якістю, яка притаманна цінностям і принципам абсолютної моралі на рівні індивідуального життя.
Це імперативні принципи, які вимагають прямого внутрішнього визнання (останнє лишається істотною ознакою, яка відрізняє одну категорію людей від іншої) і не втрачають своєї цінності, якщо дехто, внаслідок слабкості та під впливом непідвладних йому сил, не зміг реалізувати або зумів це зробити лише частково та не у всіх сферах свого існування; бо поки він внутрішньо не відрікся від них, навіть у відчаї та приниженні, це визнання не стає меншим.
Тою ж природою володіють відстоювані нами ідеї, які Віко назвав би "природними законами вічної республіки, які змінюються залежно від часу та країни". Навіть коли ці принципи втілюються в історичній дійсності, остання жодним чином не зумовлює їх, адже вони відсилають нас завжди до вищого, метаісторичного рівня, рідного для них, на якому, повторимо це знову, змін не відбувається. Так варто розуміти ті ідеї, які ми називаємо традиційними.
Прямо протилежною є основна передумова, на якій будується мислення революціонера. Для останнього істина - історизм і емпіризм; в самому царстві духу править становлення; все зумовлено та викувано часом і епохою. Всі принципи, системи та норми залежать від того часу, коли вони здобули своє історичне обличчя під впливом оточуючих і чисто людських причин: фізичних, соціальних, економічних, ірраціональних тощо. В найбільш крайній та "передовій" формі цього викривленого мислення фактором, причиною, що реально визначає будь-яку структуру і все, що має видимість автономної цінності, є обставини, що супутні різним виробничим силам і розвитку засобів виробництва, з витікаючими звідси соціально - економічними наслідками.
Барон Юліус Евола, філософ-традиціоналіст. "Люди та руїни", 1953 рік
#Ідеологія
#Традиція
t.me/DUX_Europe
Схід Сонця
Страшне вино ночей доспілих
по вінця в черепі хлюпоче.
Буджуся сонний, неспокійний,
і Місяць чавить мої очі.
Та раптом чую: вище, тонше,
стрункіше дзвонить ясна синь.
Драконе місяцю, загинь!
Ось білий Бог ізходить – Сонце.
11 березня 1936 р. Богдан-Ігор Антонич
#Традиція
t.me/DUX_Europe
Страшне вино ночей доспілих
по вінця в черепі хлюпоче.
Буджуся сонний, неспокійний,
і Місяць чавить мої очі.
Та раптом чую: вище, тонше,
стрункіше дзвонить ясна синь.
Драконе місяцю, загинь!
Ось білий Бог ізходить – Сонце.
11 березня 1936 р. Богдан-Ігор Антонич
#Традиція
t.me/DUX_Europe
Для стародавніх греків, Гомера, Геракліта та Аристотеля, існує космічний порядок, народжений із самої Природи. Космос знаходить своє джерело у собі самому, у принципу порядку та краси, які підтримують його. Це бачення світового порядку буде пізніше оскаржене біблійною інтерпретацією. Згідно з нею, не існує правила, що передувало б Творцю і його творінню. Останнє походить лише від Яхве, і ні від кого іншого. Господь може творити, змінювати або знищувати створене, як йому заманеться.
Домінік Веннер, французький військовий, історик і філософ-традиціоналіст. Самурай Заходу
#Традиція
t.me/DUX_Europe
Домінік Веннер, французький військовий, історик і філософ-традиціоналіст. Самурай Заходу
#Традиція
t.me/DUX_Europe
Минув день літнього сонцестояння.
Це був найдовший день року, далі світлові дні починають поступово зменшуватися. Світло-Дажбог буде потроху поступатися Темряві-Чорнобогу, щоб потім взяти реванш.
Сонце має божественну владу над усім живим, а літнє сонцестояння знаменує найвищий розквіт усіх сил природи. Без сонячної енергії на Землі все живе померло б.
До дня літнього сонцестояння приурочене свято сонячного Божества Купала, одного з проявів трисвітлого Сонця-Дажбога. Купало поєднується з Богинею смерті Марою-Мареною, яку символізує водна стихія (тому дружинники Аскольда, а потім і Святослава пускали жертви у воду), тому вогняне колесо, що символізує Сонце, занурюється у воду. Обов'язковий атрибут свята - ряджене деревце, символ Світового Дерева, що утримує та поєднує все живе.
#Традиція
t.me/DUX_Europe
Це був найдовший день року, далі світлові дні починають поступово зменшуватися. Світло-Дажбог буде потроху поступатися Темряві-Чорнобогу, щоб потім взяти реванш.
Сонце має божественну владу над усім живим, а літнє сонцестояння знаменує найвищий розквіт усіх сил природи. Без сонячної енергії на Землі все живе померло б.
До дня літнього сонцестояння приурочене свято сонячного Божества Купала, одного з проявів трисвітлого Сонця-Дажбога. Купало поєднується з Богинею смерті Марою-Мареною, яку символізує водна стихія (тому дружинники Аскольда, а потім і Святослава пускали жертви у воду), тому вогняне колесо, що символізує Сонце, занурюється у воду. Обов'язковий атрибут свята - ряджене деревце, символ Світового Дерева, що утримує та поєднує все живе.
#Традиція
t.me/DUX_Europe