У складі сухопутних сил ЗСУ створюється 154 ОМБр
На передодні початку контрнаступальної операції СОУ на Півдні 🦅 102-та Івано-Франківська окрема бригада ТРО розмістила стабілізаційний пункт майже на 0км, очікуючи що після "дня Х" лінія фронту стрімко посунеться і стабпункт опиниться в тилу, і потреби в терміновому переміщені стабпункту ближче до фронту по ходу просування на Південь не буде, але, з певних причин, переслідувати ворога їм не довелося, стабпукнт залишився на нулі і потерпав від мінометних обстрілів. (джерело)
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Резерв СОУ станом на сьогодні
42 ОМБр
66 ОМБр (навчання)
57 ОМПБр (навчання)
58 ОМПБр (навчання)
61 ОМБр (Стратегічний резерв ОТУ "Суми")
44 ОМБр (Стартегічний резерв ОТУ "Лиман")
Частина 5 ОШБр (навчання)
та під сотню стрілецьких батальйонів ( в т.ч. ТРО)
Формуються:
150 ОМБр
151 ОМБр
152 ОМБр (не доведено за допомогою ОСІНТ, але очевидно що формується, виходячи з нумерації)
153 ОМБр
154 ОМБр
Небоєздатні :
13 ОЄБр
88 ОМБр
42 ОМБр
66 ОМБр (навчання)
57 ОМПБр (навчання)
58 ОМПБр (навчання)
61 ОМБр (Стратегічний резерв ОТУ "Суми")
44 ОМБр (Стартегічний резерв ОТУ "Лиман")
Частина 5 ОШБр (навчання)
та під сотню стрілецьких батальйонів ( в т.ч. ТРО)
Формуються:
150 ОМБр
151 ОМБр
152 ОМБр (не доведено за допомогою ОСІНТ, але очевидно що формується, виходячи з нумерації)
153 ОМБр
154 ОМБр
Небоєздатні :
13 ОЄБр
88 ОМБр
У складі ЗСУ був створений 48 Окремий штурмовий батальйон на основі кримськотатарських добровольців, які раніше діяли в складі групи імені Романа Челебіджіханака в підпорядкуванні 251 ОБТрО поблизу Бахмута. Після створення підрозділ був перекинутий на Херсонський напрямок. (джерело)
Facebook
Log in to Facebook
Log in to Facebook to start sharing and connecting with your friends, family and people you know.
Друга Печать. OSINT та історичні розслідування
Новий нарукавний знак 33 ОМБр
Знак штурмовика 33 ОМБр з презентації нової бригадної геральдики на їхній сторінці в фейсбуці
Це свідчення про те, що в складі новоствореної бригади наявні штурмові підрозділи. Проте, залишається невідомим розміри і кількість штурмових підрозділів
Це свідчення про те, що в складі новоствореної бригади наявні штурмові підрозділи. Проте, залишається невідомим розміри і кількість штурмових підрозділів
Для історії. Початок березня 2022. Одне з небагатьох фото зі станції Зачатівка Волноваського району, стою на позиції за РПК у касці командира взводу, який загинув днем перед тим. Силам 503-го батальйону та нашої роти 140-го окремого батальйону морської піхоти вдалося тиждень у абсолютній меншості стримувати наступ 3-4 бтгрів окупантів, які пройшли кілька сіл на північ від Маріуполя і намірялися захопити Волноваху та решту Донеччини і Запорізької області. Дні, коли ми бачили зі спостережних постів на дорогах, з елеватора, з посадок у біноклі та з небагатьох наявних коптерів - колони з 20, 30, 40, 50 танків, які рухалися по польових дорогах на нас. Ми їх бачили і розуміли, що в нас на руках крім автоматів лише гранатомети, нлави, рпг та мухи, кілька брдмів та бехи, АГС і дашка наших товаришів з іншого підрозділу. Ніхто не думав тікати. Першого наступу, коли загинув у контактному бою з колоною наш командир взводу Антон Гевак, навіть вдалося затрофеїти кілька кцп бех. А були ми в абсолютній меншості порівняно з окупантами. Щодня були поранені серед наших і цивільних від танкових обстрілів та градів. Таліб втратив ногу, Міхалич і Старий досі не одужали від поранень, Морпєх, Райда, Крава зловили осколки, з якими живуть. Чимало зникло безвісти під час наступу танків (вони або загинули, або в полоні), я ніколи не забуду заплакану молоду матір з немовлям і пораненим сином років 12 в нашому єдиному ротному течику на купі наших наплічників і сухпаів, яких Кіт вивозив бігом у найближчий госпіталь і якій сказала ні в якому разі сюди не повертатися. Але ніхто не залишав позиції. Всі просто стояли і відстрілювалися, бо розуміли, що треба їх затримати, поки підтягнуть мобілізованих та резерви. Батальйон і рота іншого батальйону морпіхів проти 4-х бтгрів окупантів. Коли вела нині загиблого, а тоді ще живого Влада Мартинюка з простреленою кулею щокою на відхід до наступного села, дві речі, які він мені крізь рот з бинтами говорив - це наші загиблі побратими і «дай води», то єдине що його хвилювало, він надто не переймався за своє життя, як і більшість нас у ті дні. Упродовж наступних років повномасштабки сталося ще багато боїв, поранень та іншого. Але у Зачатівці за ті дні, а також упродовж довгого відходу полем до наступного села після цього тижня, я залишила добру половину себе. Бо це було перше зіткнення нерівними силами. Наша рота мінуснулася мабуть на половину. У 503-го навіть боюся припускати щодо втрат, у цих боях в ці дні віддав життя їхній комбат Павло Сбитов.
Там сталися події, про які мені хочеться забути і про які я не зможу написати.
Додам, що обидва наші батальйони вже на той момент були на 7-8 місяці ротації в ООС перед повномасштабкою.
Це один із багатьох епізодів оборони, щедро политих кров’ю, про який буде забуто.
Забуто усіма. Забуто цивільними, які тоді були далеко та переживали свій інший жах, начальством, яке чуло лише доповіді постфактум і перекази, бо зв’язку на було, командири приймали рішення на місці, забуто та знецінено всіма, хто там не був. Така природа воєн. Уцілілого солдата на такій війні як ця - завжди звинуватять у тому, що недостатньо воював раз не загинув.
І це треба прийняти. Що все глобально буде забуто і нехай. Головне, що ми знаємо, як це було. Коли вчора вночі по телефону з Іваном Костенко довго відтворювали пазл тих боїв з оптики двох наших батальйонів, дійшли, що виграли для держави час на тиждень.
Мене мучить совість, що я залишилася жива, а наш командир взводу та інші побратими - ні. Нагадую собі, що якщо пощастило не зловити кулю чи осколок, то треба жити аби берегти пам‘ять про них. Мститися за них.
Хоча звичайно чим ще у програші виживші перед загиблими - так це у тому, що їм доведеться побачити сором забуття і знецінення. Про таке якраз кажуть: і живі заздритимуть мертвим.
Але то таке. Головне - що ми знаємо, як це було. І вдруге таким вже ворог не здивує. А забуття, знецінення - це в природі речей. Жінок-солдатів знецінять ще й у пару раз більше як чоловіків. Нікому нічого не доводити. Якщо треба пояснювати, то пояснювати не треба.
(с)
Там сталися події, про які мені хочеться забути і про які я не зможу написати.
Додам, що обидва наші батальйони вже на той момент були на 7-8 місяці ротації в ООС перед повномасштабкою.
Це один із багатьох епізодів оборони, щедро политих кров’ю, про який буде забуто.
Забуто усіма. Забуто цивільними, які тоді були далеко та переживали свій інший жах, начальством, яке чуло лише доповіді постфактум і перекази, бо зв’язку на було, командири приймали рішення на місці, забуто та знецінено всіма, хто там не був. Така природа воєн. Уцілілого солдата на такій війні як ця - завжди звинуватять у тому, що недостатньо воював раз не загинув.
І це треба прийняти. Що все глобально буде забуто і нехай. Головне, що ми знаємо, як це було. Коли вчора вночі по телефону з Іваном Костенко довго відтворювали пазл тих боїв з оптики двох наших батальйонів, дійшли, що виграли для держави час на тиждень.
Мене мучить совість, що я залишилася жива, а наш командир взводу та інші побратими - ні. Нагадую собі, що якщо пощастило не зловити кулю чи осколок, то треба жити аби берегти пам‘ять про них. Мститися за них.
Хоча звичайно чим ще у програші виживші перед загиблими - так це у тому, що їм доведеться побачити сором забуття і знецінення. Про таке якраз кажуть: і живі заздритимуть мертвим.
Але то таке. Головне - що ми знаємо, як це було. І вдруге таким вже ворог не здивує. А забуття, знецінення - це в природі речей. Жінок-солдатів знецінять ще й у пару раз більше як чоловіків. Нікому нічого не доводити. Якщо треба пояснювати, то пояснювати не треба.
(с)
🫡7
І справді, Україна вперше за довгий час перекидує на Херсонський напрямок нові резервні сили , і не аби, які, а штурмові. Два дні тому назад мені вдалося встановити перекидання новоствореного 48 Окремого штурмового батальйону на ту ділянку фронту, також вчора я встановив, що 37 ОБрМП була перекинута в Миколаївську область, це відбулось на фоні зникнення Корпусу Морської піхоти з інфополя. Після 17 вересня наступальні дії СОУ на Времівському фронті зупинились, в наслідок чого росіяни перейняли ініціативу і поновили наступальні дії зі своєї сторони на тому фронті, вирогідно, це пов'язано з відведенням більшої частини Корпусу Морської піхоти.
До 17 вересня на Времівському фронті і так перебували значні сили стрільців у вигляді 128,129,110 БрТРО, мінімум двух батальйонів охорони авіаційний бригад у підпорядкуванні Зведеної стрілецької бригади і механізованого батальйону ОПБр з прилеглими підрозділами, для ведення обороних дій їм на допомогу було перекинуто бойові підрозділи 21 і 31 Бригади охорони громадського порядку НГУ і невстановлену частину 58 ОМПБр 2)
Це може бути знаком для проведення наступальної операції на Херсонському фронті, лінія бойового зіткнення якого була відносно неактивною. Але це також може бути звичайним відновленням сил корпусу, адже велика частина підрозділів Морської піхоти дислокується саме в Миколаївський області (36 ОБрМП, 37 ОБрМП,406 ОАБр і т.д.) в любому випадку потрібно дочекатись підтвердженнь перекидання більшої кількості підрозділів КМП ЗСУ.
Можливість проведення наступальної операції на Херсонському напрямку залишає багато питань.
Навіщо були починати наступальну операцію на Времівському фронті щоб її так швидко завершити? -Можливо для сковування вогнем
Також під час формування нових підрозділів Морської піхоти та реформування вже існуючих на озброєння їм поступали здебільшого МРАПи, які не вміють самостійно плавати.
Взагалі саме переправлення через Дніпро не є чимось неможливим, адже велика кількість бронетранспортерів та бойових машин вміє власним ходом переправлятись через воду, а для переправи МРАПів доведеться застосовувати додаткові плавзасоби.
Найбільшою проблемою у випадку подібної операції буде облаштування логістики. Взагалі десантні операції цієї війни проводяться з перспективою на з'єданання та зустріч наступаючого сухопутного контингенту та сил десанту. Невже командування настільки впевнене у можливості стрімкішого просування на Роботинському напрямку ?
До 17 вересня на Времівському фронті і так перебували значні сили стрільців у вигляді 128,129,110 БрТРО, мінімум двух батальйонів охорони авіаційний бригад у підпорядкуванні Зведеної стрілецької бригади і механізованого батальйону ОПБр з прилеглими підрозділами, для ведення обороних дій їм на допомогу було перекинуто бойові підрозділи 21 і 31 Бригади охорони громадського порядку НГУ і невстановлену частину 58 ОМПБр 2)
Це може бути знаком для проведення наступальної операції на Херсонському фронті, лінія бойового зіткнення якого була відносно неактивною. Але це також може бути звичайним відновленням сил корпусу, адже велика частина підрозділів Морської піхоти дислокується саме в Миколаївський області (36 ОБрМП, 37 ОБрМП,406 ОАБр і т.д.) в любому випадку потрібно дочекатись підтвердженнь перекидання більшої кількості підрозділів КМП ЗСУ.
Можливість проведення наступальної операції на Херсонському напрямку залишає багато питань.
Навіщо були починати наступальну операцію на Времівському фронті щоб її так швидко завершити? -Можливо для сковування вогнем
Також під час формування нових підрозділів Морської піхоти та реформування вже існуючих на озброєння їм поступали здебільшого МРАПи, які не вміють самостійно плавати.
Взагалі саме переправлення через Дніпро не є чимось неможливим, адже велика кількість бронетранспортерів та бойових машин вміє власним ходом переправлятись через воду, а для переправи МРАПів доведеться застосовувати додаткові плавзасоби.
Найбільшою проблемою у випадку подібної операції буде облаштування логістики. Взагалі десантні операції цієї війни проводяться з перспективою на з'єданання та зустріч наступаючого сухопутного контингенту та сил десанту. Невже командування настільки впевнене у можливості стрімкішого просування на Роботинському напрямку ?
👍3🙏2
Служба зв'язків з громадськістю 35 ОБрМП опублікувала цікаве інтерв'ю з морським піхотинцем, який заявив наступне:
“У нас є ще незавершені справи на Донеччині, маємо повернутись, щоб відвоювати Донецьк, Маріуполь, Бердянськ та інші захоплені росіянами міста.
З того що він хоче повернутися на Донеччину можна зробити висновок, що бригада, принаймні частково не знаходиться на лінії бойового зіткнення
“У нас є ще незавершені справи на Донеччині, маємо повернутись, щоб відвоювати Донецьк, Маріуполь, Бердянськ та інші захоплені росіянами міста.
З того що він хоче повернутися на Донеччину можна зробити висновок, що бригада, принаймні частково не знаходиться на лінії бойового зіткнення
🫡3
👀5
Аналітична записка
Ділянка фронту навколо Великої Новосілки втратила пріоритетність для українського військово-політичного керівництва
За останній місяць з того напрямку були відведені основні ударні сили у вигляді Корпусу морської піхоти, 21 ОМБр та 31 ОМБр.
Ділянка відповідальності 21 ОМБр та 31 ОМБр була передана в руки 110 ОБрТРО та до новоприбувших 226 та 227 ОБТрО 127 ОБрТрО. Смуга відповідальності Корпусу морської піхоти була передана в руки стрілецьких підрозділів, частини Президентської бригади та новоприбулої 58 ОМПБр.
31 ОМБр вирушила на посилення Авдіївського напрямку
23 ОМБр вирушила на посилення західного флангу Роботинського плацдарму
37 ОБрМП вирушила в Миколаївську область
36 ОБрМП вирушила в Херсонську область
Куди вирушили 35 ОБрМП та 38 ОБрМП невідомо.
Відомо лише, що 38 ОБрМП зазнала ракетного удару,вирогідно під час ротації, у логістичному вузлі поблизу с.Роздолівка 21 вересня,а 35 ОБрМП покинула Донецьку область.
Як я писав раніше, СОУ, або змінили плани щодо стратегії та планують десантну операцію на Дніпрі силами КМП, або проводить відновлення частин КМП, що зазнали втрат на Времівському фронті
Причина припинення наступальних дій на межі Донецької і Запорізькою областей залишається неясною.
Ділянка фронту навколо Великої Новосілки втратила пріоритетність для українського військово-політичного керівництва
За останній місяць з того напрямку були відведені основні ударні сили у вигляді Корпусу морської піхоти, 21 ОМБр та 31 ОМБр.
Ділянка відповідальності 21 ОМБр та 31 ОМБр була передана в руки 110 ОБрТРО та до новоприбувших 226 та 227 ОБТрО 127 ОБрТрО. Смуга відповідальності Корпусу морської піхоти була передана в руки стрілецьких підрозділів, частини Президентської бригади та новоприбулої 58 ОМПБр.
31 ОМБр вирушила на посилення Авдіївського напрямку
23 ОМБр вирушила на посилення західного флангу Роботинського плацдарму
37 ОБрМП вирушила в Миколаївську область
36 ОБрМП вирушила в Херсонську область
Куди вирушили 35 ОБрМП та 38 ОБрМП невідомо.
Відомо лише, що 38 ОБрМП зазнала ракетного удару,вирогідно під час ротації, у логістичному вузлі поблизу с.Роздолівка 21 вересня,а 35 ОБрМП покинула Донецьку область.
Як я писав раніше, СОУ, або змінили плани щодо стратегії та планують десантну операцію на Дніпрі силами КМП, або проводить відновлення частин КМП, що зазнали втрат на Времівському фронті
Причина припинення наступальних дій на межі Донецької і Запорізькою областей залишається неясною.
🫡4
6.03.22 Кадри знищення посиленої РТГр 150 МСД росіян на цегельному заводі по вулиці Флотський у Маріуполі силами взводу розвідки "Пірати", ТБ 36 ОБрМП, ТБ ОЗСП "Азов". (с)
👍4