Жінкою бути нелегко, а мамою — удвічі складніше. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками й поетами. І невипадково — від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й добробут суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині під опікою щасливої матері.

Дякуємо українським жінкам за безмежну любов до України і за кропітку працю задля нашої Перемоги! Сьогодні наші дорогі українські матері-захисниці разом з чоловіками оберігають нашу Україну, їм не важливо, що у цей день замість квітів — зброя, а замість привітань — побажання «бережіть себе».

Схиляємо голови перед усіма матерями! Немає нічого сильнішого, ніж свята материнська любов.

Терпіння і ще раз терпіння — інакше нічого не вийде! Ольга Копиця ще до того, як створити дитячий будинок сімейного типу, це добре знала, бо за фахом — вихователь.

Але одна справа виховувати чужих дітей позмінно, зовсім інша — бути поруч з ними 24/7, замінивши рідних тата і маму. Порадилися з чоловіком, який завжди був дружині надійною підтримкою і господарем в домі, подумали і вирішили: дитячому будинку бути!

Ольга та Володимир Копиці із Першотравневого, відраховуючи із 2006 року, ризикнули замінити батьків більше, аніж двадцятьом дітям, які вже виросли і впевнено ступили у самостійне життя. Поруч із прийомними батьками на сьогодні семеро хлопчиків та дівчаток шкільного віку.

Днями, на тимчасове перебування, у родину Копиців підселили ще одну дитину — трирічну дівчинку. Ще одне маленьке сонечко радує усіх! Ольга Михайлівна жартує, що раніше вони були прийомними батьками, тепер стали прийомними дідусем із бабусею. Дитина вже полюбила купатися перед сном, красиво одягатися і смачно їсти, та найбільша її радість — кататися на триколісному велосипеді.

Більшість прийомних дітей Копиців здобули чи продовжують здобувати вищу освіту, інші — створили сім’ї та виховують уже власних дітей. Дехто працює за кордоном, двоє вирішили стати на захист України. Незалежність і самостійність держави прийомні син із донькою відстоюють з минулого року. На прохання батьків міська рада придбала і передала на фронт для військовослужбовців із Першотравневого теплогенератор.

Хоч і вилетіли із родинного гнізда, та батьки-вихователі ні на мить не забувають про синів та дочок. Підтримують, допомагають матеріально. Одним — пральну машину чи морозильну камеру, іншим — ремонт у будинку. Двом своїм захисникам Копиці постійно відправляють посилки із домашніми смаколиками. Якщо ж свято – всі, хто може, традиційно поспішають до гостинного столу у Першотравневе. Ольга Михайлівна та Володимир Іванович готують багато і смачно, молодші із радістю допомагають батькам чистити, нарізати, сервірувати.

Якось один із їхніх дорослих хлопців запросив Ольгу Михайлівну у Полтаву, сказав, що хотів би побачитися. Полетіла з гостинцями, мов на крилах! Зустрілися у корпусному парку міста. Дивиться жінка, а з різних стежинок парку підходять до неї її прийомні діти — з квітами, подарунками. Не могла не розплакатися від радісної несподіванки, хоча таких сюрпризів від них багато і постійно.

— Копиці — одні з тих, кого ми завжди ставимо у приклад зіньківчанам, які планують створити прийомну сім’ю чи будинок сімейного типу, — говорять працівниці відділу «Служба у справах дітей та сім’ї» Наталія Рись та Ольга Степова. — У разі чого, Ольга Михайлівна та Володимир Іванович підкажуть, допоможуть. Низький уклін цим батькам-вихователям за безцінну любов до дітей!