Помер.

Про померлих або правду, або нічого крім правди.

Був неонацистом, запрошував інших неонацистів з росії приходити сюди і долучатися до РДК, щоб формувати бойовий кулак для подальшого просування ідей тиранії та царату несправедливості. Через це до РДК не приєднувалися ті росіяни, які хотіли змагатися збройно за справді вільну, нефедеративну росію.

Часто бував в Києві, де займався нападами на українських дітей з веселковими прапорцями, виманював геїв військових на фальш побачення і бив юрбою (в його тг каналі викладені такі відео).
Був відправлений на фронт виконувати бойові завдання, де і загинув.

Честь йому за героїзм та оборону на фронті, він та його хлопці змагались і змагаються проти зла гіршого - російського імперіалізму корупції.
Нікітін же був імперцем некорумпованим (я так чомусь думаю) - бо прийшов сюди воювати безсріблянно (теж моя думка).

Коли ми зчепились з ним на похоронах загиблого на війні художника і піхотинця Давида Чичкана - він обізвав покійника, крикнув: «А он (Давид), че, тоже бьіл пи…расом?». Нікітін не мав поваги до загиблого.

Та я виказую повагу йому і його жертві зараз. Бо маємо стояти вище над людськими слабкостями.

#цитую пост Віктора Пилипенка

Бачу, скільки вже ллється прощальних постів про Нікітіна з виключно філігранною шаною, повагою та восхвалянням героїзму. Не розумію і не розділяю цього підходу писати лише хороше, замовчуючи при тому про скоєні злочини та антилюдські погляди, за які власне і боровся загиблий.

І нехай всі вважають всеодно правильним морально кроком віддати попри все йому честь, я, нехай навіть буду одні такі, але скажу, що можливо честь не завжди варто віддавати всім.

Я шануватиму українських героїв, чиї вчинки та ідеї прозорі та справді добрі.