На сьогоднішній день НАСА підтвердило наявність майже 5000 екзопланет із 100 мільярдів, які, як вважається, існують у нашій галактиці.

Симуляція формування планет із протопланетного диска

Загальноприйняті сучасні теорії доводять, що планетні системи утворюються з газо-пилової хмари, що оточує зірку.

Під дією притягуючих сил (гравітаційних та електромагнітних) відбувається конденсація окремих ділянок хмари. Зважаючи на анізотропію газо-пилової хмари за щільністю, складом та іншими фізичними властивостями, конденсація відбувається в окремих місцях хмари, що характеризуються найбільшою щільністю. Частини пилу і газу, що притягуються один до одного, зібралися в більші тіла.

Це ілюстрація надмасивної чорної діри вагою 21 мільйон сонців, розташованої в середині надщільної галактики M60-UCD1. Карликова галактика настільки щільна, що мільйони зірок заповнюють небо, як це бачить уявний відвідувач. Оскільки ніяке світло не може вирватися із чорної дірки, воно з'являється просто силуетом на зоряному тлі. Інтенсивне гравітаційне поле чорної діри спотворює світло фонових зірок, утворюючи кільцеві зображення за темними краями горизонту подій чорної діри.

Якби ви жили всередині цієї карликової галактики, нічне небо засліпило б принаймні мільйоном зірок, видимих неозброєним оком. Наше нічне небо, видиме з Землі показує 4,000 зірок.

Телескоп Джеймса Вебба сфотографував Нептун.

Це найточніший і детальніший знімок далекої планети за три десятиліття: на ньому видно як сам крижаний гігант, так і його системи кілець та супутників.

З Новим Рокооооом Україна!

Ілюстрація з просторів Reddit, що наочно показує величину швидкості світла.

Нам представлені різні значення часу, які потрібні для того, щоб долетіти до різних об'єктів Сонячної системи, якщо наш космічний корабель рухається зі швидкістю світла. До Місяця ми летітимемо 1,2 секунди. Подорож до найближчої до нас зірки Проксима Центаври займе лише 4,22 роки.

Тільки уявіть, що летіти до Нептуна на нашому кораблі, це все одно, що летіти до Риму з Київа літаком.

Але рекорд швидкості, якого було досягнуто реальним космічним пілотованим кораблем, дорівнює 39,897 км/год. Це становить лише 0.0037% від швидкості світла.

Зображення марсіанського кратера Корольова, складене Європейським космічним агентством. Кратер заповнений крижаним озером, об'єм якого трохи менше, ніж об'єм води в Онезькому озері. Товщина льоду сягає 1,8 км.

Незважаючи на зміну пір року на Марсі, лід у кратері постійний. Повітря, що опустилося, при контакті з поверхнею льоду охолоджується і утворює теплоізоляційний шар, який захищає озеро від танення.

Туманність Sh 2-308 "Гарбуз" із сузір'я Великого Псу

Вона являє собою скинуті газові оболонки масивної яскравої зірки WR6 класу Вольфа-Райє (видна трохи правіше за центр фото). Потужні потоки випромінювання від зірки змушують туманність повільно розширюватись у просторі.

Вік туманності – близько 70 тисяч років, вона розширюється зі швидкістю 60 км/сек. Відстань до неї оцінюється у 5200 світлових років.

Карта Місяця: картина олією. Картина була представлена великому князю Фрідріху I (великий герцог Баденський) у 1888 році.

А це кільця Юпітера!

Вони були відкриті у 1979 році. Кільця Юпітера набагато темніші, ніж сатурніанські, і складаються з дрібних кам'яних частинок, тому у звичайний телескоп нам їх не побачити.

Вчені оголосили про виявлення раніше невідомої чорної дірки. Вона входить до складу подвійної системи, другим компонентом якої є сонцеподібна зірка.

Сучасні моделі передбачають, що в Чумацькому шляху має бути до 100 млн чорних дірок зоряної маси, що сформувалися в результаті колапсу надмасивних зірок. Однак насправді астрономам поки що вдалося знайти лише близько 20 подібних об'єктів.

Астрономи проаналізували дані телескопа Gaia про 168 065 зірок, орбіти яких говорять про їхню приналежність до подвійних систем. У ході дослідження вони звернули увагу на зірку DR3 4373465352415301632. Це жовтий карлик, що нагадує наше Сонце, але назва дуже складна.

Дані Gaia показали, що зірка обертається навколо невидимого тіла, яке не виробляє жодного випромінювання. Його маса вдесятеро перевищує масу нашого Сонця. Астрономам відомий лише один тип об'єктів, що підпадає під зазначені характеристики: чорна дірка.

Неймовірно!
Ураган на південному полюсі Сатурна. Знімок від апарату Кассіні.

На фото зображено точку, діаметр якої 200 світлових років, але вона виглядає зовсім незначною на тлі решти галактики. Сенс цієї фотографії полягає в тому, що про існування людства просто не можуть знати поза цією маленькою точкою.

З моменту початку ери радіомовлення, в 1895 році, сигнал встиг відійти від землі на відстань трохи більше 120 світлових років, тому загальний діаметр інформаційного міхура становить близько 240 світлових років. Для порівняння, діаметр галактики складає близько 100 тисяч світлових років! Так що можна з упевненістю сказати про те, що місце людства не те, щоб у всесвіті, але навіть у галактиці незначне.

Через що відбуваються спалахи на Сонці?

Таке явище відбувається, тому що на Сонці є своє магнітне поле. І спалахи виникають у тих сферах, де в умовах обмеженого простору стикаються магнітні поля протилежної полярності. Незважаючи на те, що ми вже розуміємо, що таке спалахи на Сонці, вчені все ще не можуть передбачити, коли вони будуть. Тому вони зазвичай застають нас зненацька.

Вчені представили тривимірну модель розподілу по висоті верхніх хмарних верств Юпітера, створену на основі знімків станції «Юнона», зроблених 5 липня.

Вони використовували знімки, отримані з відстані 13 тис км від планети за допомогою метанового фільтра. В основу моделі було покладено ідею у тому, що яскравіші верстви хмар краще висвітлюються Сонцем, так як знаходяться на високих висотах, ніж темніші хмарні шари, які краще поглинають і розсіюють світло.

Враховуючи, що «Юнона» рухається похилою траєкторією щодо планети і встигає спостерігати одні й ті ж хмари під різним кутом зору, можна оцінити перепади висот хмарних шарів.

Надалі вчені мають намір доопрацювати свій метод перетворення даних спостережень «Юнони» у фізичні моделі розподілу висоти верхньої кромки хмар у різних областях атмосфери Юпітера, що дозволить поліпшити теоретичні тривимірні моделі їх хімічного складу.

Плаваюча в космосі міжзоряна хмара пилу зазнала впливу зоряних вітрів і випромінювання і набула дуже впізнаваної форми. Ця хмара, що отримала відповідну назву туманність Кінська голова, є частиною великої складної структури туманності Оріона.

Цей цікавий об'єкт непросто побачити у маленький телескоп. Темна молекулярна хмара, що знаходиться на відстані приблизно 1500 св. років від нас, занесено до каталогу під ім'ям Барнард 33. На фотографії воно стало видимим насамперед завдяки тому, що підсвічується позаду найближчою зіркою Оріона.

Туманність Кінська голова повільно змінюватиме форму протягом найближчих мільйонів років і врешті-решт зруйнується високоенергійним зоряним випромінюванням.

Дюни на поверхні Марсу. Оксид міді утворює дивовижно красивий блакитний колір.

Підписатися👉 | Наука та Космос