Три гіганти. Найбільші відомі зірки Всесвіту.
Довгий час найбільшою зіркою вважалася зірка VY у сузір'ї Великого Пса. Для порівняння з нашою рідною зіркою Сонцем, вважатимемо нашу зірку футбольним м'ячем. Тоді розміри зірки VY Великого Пса будуть зрівнянні з висотою 35-поверхової будівлі (140 м).
Найпотужнішою, тобто. найважчою, зіркою вважають блакитний гіпергігант R136a1 з Великої Магелланової Хмари. Вага цієї зірки більша за вагу Сонця в 256 разів! До того ж вона і одна з найяскравіших, і яскравіша за Сонце в 10 млн разів. Але через гігантські віддаленості від Землі, гіпергігант непомітний на нашому зоряному небі.
Нині лідер списку величезності – червоний гіпергігант NML Лебедя. Радіус цієї зірки вчені оцінюють у 1650 радіусів нашого світила. Щоб краще уявити цього надгіганта, помістимо зірку у центр нашої Сонячної системи замість Сонця. Вона займе собою весь космічний простір до орбіти Юпітера.
Довгий час найбільшою зіркою вважалася зірка VY у сузір'ї Великого Пса. Для порівняння з нашою рідною зіркою Сонцем, вважатимемо нашу зірку футбольним м'ячем. Тоді розміри зірки VY Великого Пса будуть зрівнянні з висотою 35-поверхової будівлі (140 м).
Найпотужнішою, тобто. найважчою, зіркою вважають блакитний гіпергігант R136a1 з Великої Магелланової Хмари. Вага цієї зірки більша за вагу Сонця в 256 разів! До того ж вона і одна з найяскравіших, і яскравіша за Сонце в 10 млн разів. Але через гігантські віддаленості від Землі, гіпергігант непомітний на нашому зоряному небі.
Нині лідер списку величезності – червоний гіпергігант NML Лебедя. Радіус цієї зірки вчені оцінюють у 1650 радіусів нашого світила. Щоб краще уявити цього надгіганта, помістимо зірку у центр нашої Сонячної системи замість Сонця. Вона займе собою весь космічний простір до орбіти Юпітера.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Ми звикли вважати, що планети мають форму кулі. Але їх кулястість не така вже й ідеальна.
Майже всі планети плескаті (здавлені) з полюсів. Величина плескатості залежить від швидкості обертання небесного тіла навколо своєї осі.
Так, тільки Венеру та Меркурій можна вважати ідеальними кулями. Венера обертається навколо своєї осі за 243 земні доби, а Меркурій за 58 повних земних діб.
А найбільшу приплюсність має Юпітер, який встигає звертатися за менше, ніж 10 годин. Тому його екваторіальне коло ширше за полярне (133708 км) на 9276 км.
Але такі відхилення від форми кулі зовсім не помітні, чого не скажеш про карликову планету нашої Сонячної системи Хаумеа. Обертається навколо своєї осі всього за 4 години, через що відцентрові сили буквально розтягнули її в різні боки. На відео - і є Хаумеа.
Майже всі планети плескаті (здавлені) з полюсів. Величина плескатості залежить від швидкості обертання небесного тіла навколо своєї осі.
Так, тільки Венеру та Меркурій можна вважати ідеальними кулями. Венера обертається навколо своєї осі за 243 земні доби, а Меркурій за 58 повних земних діб.
А найбільшу приплюсність має Юпітер, який встигає звертатися за менше, ніж 10 годин. Тому його екваторіальне коло ширше за полярне (133708 км) на 9276 км.
Але такі відхилення від форми кулі зовсім не помітні, чого не скажеш про карликову планету нашої Сонячної системи Хаумеа. Обертається навколо своєї осі всього за 4 години, через що відцентрові сили буквально розтягнули її в різні боки. На відео - і є Хаумеа.
Усі ми знаємо, що Сонце величезне. Але щоб уявити НАСКІЛЬКИ, ви повинні знати, що наша зірка важить 1 989 000 000 000 000 000 000 000 000 тонн. Це складає 98% від маси всієї Сонячної системи 🙃
Решта маси розділена між вісьма планетами та їхніми маленькими місяцями, кометами, астероїдами, різноманітним пилом і газом.
Решта маси розділена між вісьма планетами та їхніми маленькими місяцями, кометами, астероїдами, різноманітним пилом і газом.
Астрономи дійшли висновку, що кільця Сатурна утворилися 160 млн років тому внаслідок приливної руйнації супутника, який отримав неофіційне позначення Лялечка.
Поштовхом до сходу з орбіти Лялечки та утворення кілець стала дестабілізація орбіти Титану під впливом гравітаційних взаємодій системи з Нептуном, що також відповідальна великий нахил осі обертання Сатурна в 26,7°.
За розміром Лялечка була порівнянна з Япетом – третім за величиною супутником Сатурна після Титану та Реї. У момент руйнування 99% її речовини було поглинуто газовим гігантом, а частина, що залишилася, сформувала кільця.
Поштовхом до сходу з орбіти Лялечки та утворення кілець стала дестабілізація орбіти Титану під впливом гравітаційних взаємодій системи з Нептуном, що також відповідальна великий нахил осі обертання Сатурна в 26,7°.
За розміром Лялечка була порівнянна з Япетом – третім за величиною супутником Сатурна після Титану та Реї. У момент руйнування 99% її речовини було поглинуто газовим гігантом, а частина, що залишилася, сформувала кільця.
Десь у космосі є планета, що складається з алмазів 💎
Суперземля «55 Cnc e» у сузір'ї Раку вдвічі більша за Землю і розташована так близько до свого світила, що температура на її поверхні досягає 2500°C.
Комп'ютерне моделювання, проведене в 2011 році, показало, що суперземля 55 Cnc e складається з графіту та алмазів, деякої кількості карбідів, силікатів та великого залізного ядра, причому на частку алмазів припадає до третини речовини планети.
Через гігантський перепад у температурах, її півкуля, звернена до зірки, знаходиться в розплавленому стані і є океаном з вуглецевої або кремнієвої лави, а «темна сторона» залишається твердою (з температурою поверхні 1100°C).
На Землі та інших планетах Сонячної системи нічого подібного не відбувається через те, що у всіх них, за винятком Меркурія, є атмосфера, яка допомагає переносити тепло із сонячної півкулі на нічний бік і тим самим вирівнювати температури.
Суперземля «55 Cnc e» у сузір'ї Раку вдвічі більша за Землю і розташована так близько до свого світила, що температура на її поверхні досягає 2500°C.
Комп'ютерне моделювання, проведене в 2011 році, показало, що суперземля 55 Cnc e складається з графіту та алмазів, деякої кількості карбідів, силікатів та великого залізного ядра, причому на частку алмазів припадає до третини речовини планети.
Через гігантський перепад у температурах, її півкуля, звернена до зірки, знаходиться в розплавленому стані і є океаном з вуглецевої або кремнієвої лави, а «темна сторона» залишається твердою (з температурою поверхні 1100°C).
На Землі та інших планетах Сонячної системи нічого подібного не відбувається через те, що у всіх них, за винятком Меркурія, є атмосфера, яка допомагає переносити тепло із сонячної півкулі на нічний бік і тим самим вирівнювати температури.
Астрономи визначили вік залишку наднової SNR 0519 у Великій Магеллановій хмарі.
Залишок наднової SNR 0519 знаходиться у 160 тис. св. років від Землі. Він являє собою ударну хвилю, що розширюється та складається з викинутого зіркового матеріалу, а також стисненої речовини міжзоряного середовища. Вона утворилася внаслідок загибелі білого карлика, який поглинув надто велику кількість речовини свого компаньйона та був знищений термоядерним вибухом.
Вчені поставили за мету визначити вік SNR 0519. Порівнюючи зроблені в різні роки фотографії, вони визначили, що залишок розширюється зі швидкістю від 1700 до 2500 км/с. Якщо вважати по верхній межі, то світло від спалаху наднового мало досягти Землі приблизно в 1350 році.
У той же час існує ймовірність, що викинутий під час вибуху матеріал сповільнився через взаємодію з речовиною міжзоряного середовища і надновою молодшою, ніж здається. Дані Chandra та Spizter підтверджують це припущення.
Залишок наднової SNR 0519 знаходиться у 160 тис. св. років від Землі. Він являє собою ударну хвилю, що розширюється та складається з викинутого зіркового матеріалу, а також стисненої речовини міжзоряного середовища. Вона утворилася внаслідок загибелі білого карлика, який поглинув надто велику кількість речовини свого компаньйона та був знищений термоядерним вибухом.
Вчені поставили за мету визначити вік SNR 0519. Порівнюючи зроблені в різні роки фотографії, вони визначили, що залишок розширюється зі швидкістю від 1700 до 2500 км/с. Якщо вважати по верхній межі, то світло від спалаху наднового мало досягти Землі приблизно в 1350 році.
У той же час існує ймовірність, що викинутий під час вибуху матеріал сповільнився через взаємодію з речовиною міжзоряного середовища і надновою молодшою, ніж здається. Дані Chandra та Spizter підтверджують це припущення.
👍4
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Як обертається ваша улюблена планета?
Може, вона швидко обертається навколо майже вертикальної осі, чи може спрямована горизонтально, чи вона обертається у зворотному напрямку?
На цьому відео показано отримані NASA зображення всіх восьми планет нашої Сонячної системи. Продемонстровано обертання планет, що розташовані поряд для легкого порівняння. Земна доба – один оберт Землі – триває лише кілька секунд на цьому відео. Юпітер обертається найшвидше, а Венера не тільки обертається повільніше за всіх (ви це бачите?), а й у зворотний бік.
Показані у верхньому ряду внутрішні планети, що складаються з гірських порід, напевно зазнавали сильних зіткнень у ранній період еволюції Сонячної системи, що змінили характер їх обертання. Причини, через які планети нахилені і обертаються саме так, залишаються предметом досліджень.
Може, вона швидко обертається навколо майже вертикальної осі, чи може спрямована горизонтально, чи вона обертається у зворотному напрямку?
На цьому відео показано отримані NASA зображення всіх восьми планет нашої Сонячної системи. Продемонстровано обертання планет, що розташовані поряд для легкого порівняння. Земна доба – один оберт Землі – триває лише кілька секунд на цьому відео. Юпітер обертається найшвидше, а Венера не тільки обертається повільніше за всіх (ви це бачите?), а й у зворотний бік.
Показані у верхньому ряду внутрішні планети, що складаються з гірських порід, напевно зазнавали сильних зіткнень у ранній період еволюції Сонячної системи, що змінили характер їх обертання. Причини, через які планети нахилені і обертаються саме так, залишаються предметом досліджень.
👍1🔥1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Моделі обертання небесних тіл у геліоцентричній (центр системи Сонце) та геоцентричній (центр Земля) системах.
👍1
У Всесвіті набагато більше зірок, ніж піщинок на Землі
Всесвіт не закінчується нашою галактикою Чумацький Шлях. Але скільки зірок у космосі? Насправді, вчені не знають точної відповіді на це питання – лише зразкове.
За їхніми підрахунками, це
1.000.000.000.000.000.000.000.000 або септильйони зірок.
Це неймовірно багато, особливо в порівнянні з сімома квінтильйонами та п'ятьма сотнями квадрильйонів піщинок на Землі (7,5x1018 піщинок)
Всесвіт не закінчується нашою галактикою Чумацький Шлях. Але скільки зірок у космосі? Насправді, вчені не знають точної відповіді на це питання – лише зразкове.
За їхніми підрахунками, це
1.000.000.000.000.000.000.000.000 або септильйони зірок.
Це неймовірно багато, особливо в порівнянні з сімома квінтильйонами та п'ятьма сотнями квадрильйонів піщинок на Землі (7,5x1018 піщинок)
👍4
Три портрети Урану, зроблені телескопом Хаббл у 1995, 2007 та 2019 році, вони наочно демонструють екстремальний нахил осі обертання сьомої планети від Сонця (білі області відповідають її полюсам).
Найімовірніше пояснення цього феномена — зіткнення з якимось великим тілом, яке сталося мільярди років тому.
Найімовірніше пояснення цього феномена — зіткнення з якимось великим тілом, яке сталося мільярди років тому.
😱3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Північне сяйво і низка із супутників Starlink.
Нещодавно станції зв'язку компанії Маска з'явилися навіть у Антарктиді.
Нещодавно станції зв'язку компанії Маска з'явилися навіть у Антарктиді.
🔥4
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Чехарда братів-супутників Епітемія та Януса
Навколо Сатурна обертаються лише 64 відомих нам супутника. Є й такі супутники, які рухаються майже загальною орбітою. Відстань між орбітами супутників Януса та Епітемія складає всього 50 км. У цьому середній радіус першого супутника дорівнює 90 км, а середній радіус другого - 57 км.
Логічно, що супутник, який рухається на ближній орбіті до Сатурна, повинен колись наздогнати другий і зіткнутися з ним. Але коли внутрішній супутник починає наздоганяти зовнішній супутник, що наздоганяє під дією гравітаційних сил, виштовхується на вищу орбіту, а другий переходить на ближчу до Сатурна, тобто вони змінюються місцями. Цей маневр здійснюється приблизно раз на чотири роки. Очевидно, обидва місяця становили у минулому єдине ціле і ранньому етапі формування системи Сатурна розділилися на два супутника.
Навколо Сатурна обертаються лише 64 відомих нам супутника. Є й такі супутники, які рухаються майже загальною орбітою. Відстань між орбітами супутників Януса та Епітемія складає всього 50 км. У цьому середній радіус першого супутника дорівнює 90 км, а середній радіус другого - 57 км.
Логічно, що супутник, який рухається на ближній орбіті до Сатурна, повинен колись наздогнати другий і зіткнутися з ним. Але коли внутрішній супутник починає наздоганяти зовнішній супутник, що наздоганяє під дією гравітаційних сил, виштовхується на вищу орбіту, а другий переходить на ближчу до Сатурна, тобто вони змінюються місцями. Цей маневр здійснюється приблизно раз на чотири роки. Очевидно, обидва місяця становили у минулому єдине ціле і ранньому етапі формування системи Сатурна розділилися на два супутника.
Супутник Юпітера Європа складається з води досить велику свою частку. За даними, отриманими апаратом Галілео, який досліджував юпітеріанську систему з 1995 по 2003 рік, на Європі під шаром льоду, яким покрита планета, є глибокий водний океан. Глибина цього океану разом із шаром поверхневого льоду в середньому може сягати від 80 до 170 кілометрів.
Якщо як середня глибина океану взяти 100 кілометрів і зібрати в кульку всю воду, що знаходиться на Європі, то радіус цієї кульки буде 877 кілометрів. Для масштабу, на картинці ця гіпотетична водна кулька Європи порівнюється за розміром із самою Європою (ліворуч), а також з усією водою, що знаходиться на Землі. Обсяг світового океану Європи перевищує обсяг всіх океанів Землі у 2-3 рази. Це одне з найпривабливіших місць для пошуку позаземного життя.
Якщо як середня глибина океану взяти 100 кілометрів і зібрати в кульку всю воду, що знаходиться на Європі, то радіус цієї кульки буде 877 кілометрів. Для масштабу, на картинці ця гіпотетична водна кулька Європи порівнюється за розміром із самою Європою (ліворуч), а також з усією водою, що знаходиться на Землі. Обсяг світового океану Європи перевищує обсяг всіх океанів Землі у 2-3 рази. Це одне з найпривабливіших місць для пошуку позаземного життя.
👍1