Сьогодні плани такі:

19-45 ЛЄ Лаціо 🇮🇹 - Лудогорець 🇧🇬

22-00 ЛЄ Манчестер Юнайтед 🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿 - Буде-Глімт 🇳🇴

Чекаю на Мегого 😊

Поки в мене Лаціо так і не домучив Лудогорець, 0-0, Динамо знов програє(((

Тут наче й переваги в класі у чехів особливої немає... Прикро.

А Лаціо весь матч типу атакував, врешті Гендузі навіть в поперечку влучив здалеку. Та й таке.

Далі - перший матч Аморіма з МЮ на Олд Траффорд. Його тепло вітають, він маше рукою, фотокореспонденти клацають...

МЮ вже забив, до речі. Привіз російський воротар Буде-Глімта 😒

Тайрелл Маласія вперше за 550 днів вийшов на офіційний поєдинок. Востаннє, до травми, грав ще у 1/2 фіналу Ліги Націй-2023. Другий гол МЮ пропустив через нього.

Пішло просте закидання йому за спину. Маласія був ближчим до м'яча, але вчисту поступився у швидкості Цинкернагелю, також програв і боротьбу корпусом, ну і - вуаля. Ок, ніхто не підстрахував, але ж не має фуллбек бути настільки повільнішим!

Поки що Юнайтед у Аморіма - такий Юнайтед...

Аморім продовжує експерименти:

- В центрі захисту останні 25 хвилин грали Мазрауї - Каземіро - Шоу. Ні для кого з них ця позиція не є рідною. Але воно десь і зрозуміло, бо одразу три центрбеки травмовані: Магуайр, Лінделеф та Йоро.

- Справа по всьому флангу грали номінальні вінгери: годину працював Антоні, а потім вийшов Амад Діалло, який так і проти Іпсвіча грав.

- В центрі нападу весь матч провів Гейлунд (і зробив 2+1, забивши стільки ж, як і за усі матчі сезону до цього). А ось Рашфорд вийшов у відтяжку, замість Маунта.

- Бруну Фернандеш грав в центрі поля, а зліва в атаці весь матч провів Гарначо.

- Також вперше за півтора року вийшов Маласія, але це був поганий досвід. Вже по перерві на лівий фланг вийшов Далот.

І у першому домашньому поєдинку на чолі МЮ Аморім здобув дебютну перемогу з дияволами.

Респект Буде Глімт! Їхній склад вдвічі дешевший на Трансфермаркт, ніж у Динамо, але вони возять Порту, Брагу і дають бій МанЮнайтед.

Фонсека каже, що вірить у Скудетто, хоча його команда за очками ближче до зони вильоту, ніж до лідера Серії А 🇮🇹

Раніше стали мемом його слова, що із Кальярі важче, ніж із Реалом. І у цьому є доля правди.

Сьогодні коментую Мілан - Емполі. 19-00 Мегого. Між командами усього 3 очки різниці.

Нарешті Мілан спокійно виграв. Вперше за 2 місяці із перевагою у 2+ голи у Серії А.

Мілан - Емполі - 3:0 (Мората, Рейндерс-2)

Героєм став Тіджані Рейндерс (на фото), який оформив досить симпатичний дубль.

Емполі має купу травмованих. А ще - купу орендованих, зокрема, Коломбо та Васкес Льяіч - з Мілану. Вони сьогодні грали. Як і орендований з Торіно екс-міланець Пеллегрі, який перервав 3-матчеву забивну серію. Крім нього, за Емполі вже місяць ніхто не відзначався.

А із порад, що подивитися увечері, звертаю увагу на фінал Копа Лібертадорес 🏆

Грають Атлетико Мінейро 🇧🇷 - Ботафого 🇧🇷. Початок о 22-00.

Те, що в Південній Америці балом правлять бразильці, - то вже давно не новина. Але грають на Монументалі 🇦🇷

Дуже дивний поки футбол 🙃

По-перше, вразила червона картка 🟥. Я включив на 10-й хвилині, і вона вже була у Ботафого. Виявилося, на другій хвилині (другій, Карл, у великому фіналі!) опорник Грегоре її якось заробив 😵

Мінейро нікуди не поспішали. За півгодини Ботафого став сміливішим і на пасивний контроль суперників почав відповідати атаками з ударами.

Герой першого тайму - Луїс Енріке (екс-Бетіс). Спочатку він забив сам, підібравши відскок, а потім заробив пенальті, що реалізував Алекс Теллес (екс-Галата, Інтер, Порту, МЮ, Севілья).

Коли я зрозумів, що склади не рівні з самого початку, то думав, що можна вимикати. Тепер думаю, чи повернеться у гру цей сонний Мінейро з Халком і багатьма іншими крутеликами 🤔

Раніше Кубок Лібертадорес вигравали 11 різних клубів із Бразилії 🇧🇷. Ботафого став 12-м! І аж четвертим із Ріо!

Попри вилучення на другій хвилині, попри швидкий гол Атлетико Мінейро по перерві, попри моменти Едуардо Варгаса.

Атлетико Мінейро 🇧🇷 - Ботафого 🇧🇷 - 1:3 (Едуардо Варгас - Луїс Енріке, Алекс Теллес, Жуніор Сантос)

Шкода, що Галк ще молодим обрав шалені гроші, а не футбол. Його якість відчувається і у 38. Дуже цікаво, як би такий не типовий футболіст виглядав на топ-рівні, а не на болотах чи у Китаї. Врешті, і Копа Лібертадорес він не виграв, лиш Лігу Європу із Порту.

😼😺😻

Допомагаю рябій коментувати юнацький чемпіонат України.

Шахтар - Рух. Після першого тайму 2:1 (Тютюнов, Ломага - Дорош)

Включила режим лагідного котика і просто серед ефіру залізла на руки 😁

Готуючись до наступної трансляції Реал - Хетафе 🇪🇸 , не очікував вийти на слід Пічічі-2008 та чемпіона Європи Даніеля Гуїсу.

Реал 15 ігор поспіль переграє Хетафе вдома. Востаннє було інакше на початку 2008-го - тоді історичну перемогу на Бернабеу оформив Ікечукву Уче, а Гуїса свої 27 голів у тому сезоні оформив вже за Мальорку.

Та саме Хетафе тоді переживав чудові часи і часто відбирав очки у розібраного Реалу. Не те, що зараз. Забивав і Гуїса. А що мене вразило, що він досі грає!

На піку Даніель Гуїса перейшов до Фенербахче, повертався до Хетафе, грав у Малайзії та навіть Парагваї! Він досить пізно розкрився і до пізніх літ, здавалося, користався статусом. До 42-х років виступав у третьому дивізіоні Іспанії.

Зараз йому 44, і він грає у шостому дивізіоні. Лишень здогадуюся, яка ж у нього любов до футболу, бо проводить Гуїса чимало ігор.

І принагідно запрошую на трансляцію. 17-15 Мегого Реал - Хетафе

Мбаппе визнали героєм матчу, та найліпші свої шанси він все ж згаяв. Два виходи на воротаря, в одному з яких він і Сорію вже переграв.

Ключовий фактор першого голу Реалу - Ньом, який вийшов, аби допомогти оборонятися загалом і проти Рюдігера на стандартах зокрема. Спочатку заробив жовту ще до подачі, потім - пенальті вже після. А міг - ще й другу жовту. Просто не встигав за переміщеннями Рюдігера 😔

Пенальті пробив не Мбаппе, а Беллінгем. Потім Джуд ще й красиво асистував Мбаппе. Крута вийшла атака: хороший також передгольовий пас від Вальверде і більярдний удар Кіліана.

Після бурхливого мід-уіку мав спокійні вихідні: Мілан і Реал перемогли із запасом. Хіба що Шахтар U19 до кінця тримав інтригу.

Щодня бачу новини про Артема Степанова, 17-річного нападника зі зростом 190+ см, який на тому тижні дебютував за Баєр. Було вже і про поганий характер, і про бажання німців заграти його за свої збірні. Хз-хз 🤔. Але дещо можу додати з власних спостережень.

До 2022-го року я працював у медіа-службі Шахтаря і часто знімав академію. У команді U14 він виглядав на кілька років старшим. Дехто у такому віці - ще зовсім шкет, а Артем вже був десь 180 см. Навіть коли виставляв в Інстаграмі фото, як грав з дорослими, то не виглядав меншим.

В ДЮФЛ він легко розправлявся із оборонцями і багато забивав. Не знали, що з ним робити, навіть традиційно фізично сильніші динамівці.

Також у Шахтарі ми робили сюжети про біологічний вік футболістів. Наукова група визначала, у кого яка перспектива зростання: хто випереджає реальний вік, а у кого ще весь прогрес попереду. Звісно, Степанов був одним з яскравих прикладів цих досліджень, і я ставив відповідні питання, однак результати мені не повідомляли 😁

ПРОДОВЖЕННЯ - НИЖЧЕ 👇

ПОЧАТОК - ВИЩЕ 👆

Зараз стало очевидним, що розмови про акселерацію - не актуальні. Про "липовий" вік - теж хз. Він не дерев'яний, не повільний, і вже на дорослому рівні - також фізично потужний. Таким нападникам легше розкритися у ранньому віці, бо вони не поступаються у габаритах. Згадати хоча б Лукаку чи Голанда, якого Степанов наче як наслідує (дивіться зачіску).

В Шахтарі 2007-го року серед найбільш перспективних також були опорник Сорока (нині в академії Гента) та атакувальний хав Оличенко (Баварія). Їх та інших легко підзабути, оскільки більшість - роз'їхалася по Європі. А стосовно повідомлень щодо німецького майбутнього Степанова, не маю жодних сумнівів: скоро у різних збірних ми побачимо усіляких Бондаренків/Мельників/Степанових. Це стало зрозуміло навесні 2022-го, коли тисячі дітей переїхали за кордон 😿. Це покоління ще хоча б пам'ятає Україну, молодші - все більше відчуватимуть себе німцями, бельгійцями, шведами... з українським корінням.

Про Степанова писав не просто так. І навіть баварця Оличенка згадав.

Сьогодні запрошую, мабуть, на головний матч дня:

Кубок Німеччини 🇩🇪. 1/8 фіналу. Баварія - Баєр. Початок - 21:45. Мегого

У 2020-му Баварія виграла трофей, перегравши у фіналі саме Леверкузен. Після цього мюнхенцям наче пороблено у цьому турнірі: вони тричі вилітали в 1/16 фіналу і ще раз - в 1/4. Два рази - від команд з нижчих ліг.

А Баєр - чинний володар трофею 🏆. Це явно дуже рання стадія для їхньої зустрічі, утім жеребкування у німців з цієї стадії геть сліпе. Та і у минулій вони могли вже випасти.

Прикольно, що обидві команди виходять із хибним нападником.

Баварія, бо Кейн травмований, хоча є Мюллер. А Баєр - просто, бо Алонсо так вирішив. Шик на лавці, Степанов теж, але шансів його побачити стає ще менше 🤷

Ключовий момент - перше вилучення Ноєра у кар'єрі 😳. Коли я це рахував у перерві, не міг повірити очам. Перевіряв ще раз і ще раз. У 38 років!

З іншого боку - перший гол у сезоні від Телли. І один з найважливіших у кар'єрі.

Баварія - Баєр - 0:1 (Телла)

Ну, і Баварія знову без кубка. П'ятий сезон поспіль.

Але ж непогано грали у меншості! Носилися і не виглядали гіршими: ні зовні, ні статистично.

Шика шкода, у нього знов травма... тільки роззабивався. Але вийшов замість нього не Степанов, а саме герой гри Телла.

Вчора писав про юного футболіста Степанова, якого буцімто бачать у системі збірних Німеччини. І ось - ще.

Срібний призер Олімпіади-2024 зі спортивної гімнастики Ілля Ковтун наче збирається виступати за Хорватію 🇭🇷. Там, мовляв, живе і тренується. Навіть не читаючи реакції, передбачаю, що там є усе: від "зрадник - під час війни змінювати прапор" до "так і треба, нічого тут робити".

Наші чемпіони (Верняєв, Беленюк, Харлан та інші) багато років розповідають, що були і в них такі пропозиції. В інших видах це значно легше, ніж у футболі - змінити прапор. Зокрема, через Беленюка став болгарином 🇧🇬 харків'янин Новіков, який виграв Ігри у Парижі.Чекати нагоди поїхати туди від України в 30 років він не став. Багатьох отак "підписує" Азербайджан 🇦🇿 і має успіх. Українки тут теж відіграли чималу роль (Осипенко, Стадник).

Багато наших не спортсменів живе за кордоном під час війни. Коротше, немає емоцій щодо Ковтуна. Не він перший і не він останній. А ось федерацію гімнастики бажано радикально лікувати...