Прапор, що випадково дістався мені 10 років тому у Сумах в День Незалежності. Тоді на кубковий матч Суми - Металіст ми їздили із другом Кирилом. На поїзд не встигли через екстратайми, тож додому у Харків верталися нічним автостопом 🙃. Одним із наших водіїв (Тростянець - Охтирка) тоді став міліцьйонер у парадній формі, це ж День Незалежності! Сказав, що взяв нас, бо маємо прапор 😁

Влітку 2015 ми з другом Валентином написали на ньому Одеса, аби було легше доїхати автостопом вже туди. Хотіли покупатися у морі. І в нас не вийшло, тому ми тусили у Білій Церкві і купалися в Росі (це річка така) 🤷

Пізньої осені 2016-го ми вже з другом Романом таки довезли його до точки призначення двома поїздами із пересадкою у Козятині 😁 В Одесі тоді грали Україна - Фінляндія. Це був дуже вітряний день, і якби ми не вхопили прапор дуже міцно - його би умить понесло Ланжероном.

Усіх із Днем Прапора 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Нехай і надалі цей стяг буде об'єднувати мільйони людей, з якого б міста ми не були і де би не знаходилися!

Усіх із Днем Незалежності 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 !

І долучайтеся до центрального матчу дня Барселона - Атлетик 🇪🇸. Чи все ж не центрального?

Якщо ви думаєте, який би футбол глянути, то запрошую на два матчі:

16-00 🇫🇷 Ланс - Брест

19-30 🇮🇹 Фіорентина - Венеція

Дивно, але факт: Ланс і Брест - учасники ЛЧ двох поспіль сезонів. Ну, і зараз обидва клуби у єврокубках.

Ну, а Флоренція - Венеція - то романтично і без будь-якого футболу 😊

Дивіться, який красень знайшовся... Йоаннер Сталін Чавес. Так, бляха, Сталін.

Еквадорець. Відомо, що деякі диваки в латинській Америці називають дітей іменами російських вождів. За Коста-Рику, наприклад, грав Єльцин Техеда. Чекаю, коли з'явиться який-небудь путін із Венесуели чи Гондурасу.

Якщо ж не глузувати, то сьогодні він забив свій перший гол у французькому футболі, відкривши рахунок у матчі Ланс - Брест.

Врешті вийшло 2-0, і другий у власні ворота забив якраз екс-футболіст Ланса Ле Кардиналь. Отакий засланий казачок 🤷

Ланс - 3 перемоги поспіль. Брест - 2 поспіль поразки.

Для Ліги Чемпіонів Динамо поки бракує безжальності. У Лізі Європи буде більше шансів, і там також весело.

Прикро, звісно, бо цей Зальцбург - не праймовий. Проте це наразі більш статусний клуб.

Не втомлююся про нього говорити

Минулої осені коментував Динамо - Шахтар U19. Кияни виграли, і в їхній команді я відзначив для себе Тараса Михавка. Центральний захисник вів гру команди, беручи участь фактично у кожній атаці: з пасами на різну відстань, проходами вперед та ударами.

Нинішнє Динамо дає розкриватися молоді. Вже навесні Михавко був у першій команді, а зараз є змога скласти цілісне враження про нього, як гравця основи.

19 років
185 см
Уродженець Львівщини, вихованець Скали та ФК Львів

Роль - та сама, що і в дублі. Глибинний диригент, центральний захисник. Виконує багато довгих пасів; контроль м'яча із просуванням вперед; звісно ж, захисну роботу. Партнери шукають його, аби почати атаку.

З таких оборонців високого рівня в Україні були хіба що Ракицький та Чигринський з пару сезонів. Є усі шанси перерости ї їх, і Матвієнка, який теж непогано починає атаки, віддає та рухає м'яч уперед.

Однак попереду чимало випробувань, що можуть стосуватися оборонної роботи, емоційного стержня, здоров'я тьху-тьху.

Якщо вдасться прогресувати й надалі, ані збірна, ані Ліга Чемпіонів нікуди від нього не подінуться.

Досить незвично: роздивлятися не групи ЛЧ, а список суперників кожного клубу окремо.

У Шахтаря, як на мене, весела підбірка: із сенсацій минулого сезону (Брест, Болонья, ПСВ) та старих і не дуже добрих знайомих (Баварія, БД, Аталанта, Янг Бойз. Хіба що з Арсеналом - непогані спогади).

Докоментую паралімпійське плавання і вивчу усі розклади уважніше 😊

Уххх, статусно і непросто.

Римські гранди - круть. Ля Реал - такий же за рівнем, ще й на Аноеті!

Галатасарай (ухх, що за виїзд) та Варош - такі ж місцеві гранди, як і Динамо.

Гоффе - веселий середняк, Вікторія - прагматичний.

РФС теж міцненький, недооцінювати не варто.

Вирішив глянути азійський відбір до ЧС Японія 🇯🇵 - Китай 🇨🇳. Тут грають зірки європейських клубів на забитому 60-тисячному стадіоні.

Китайці в ногом'яч грають сіро й посередньо, як і завжди. Як і більшість азійців. Знаю лиш Ву Лея, який за Еспаньол бігав кілька сезонів.

А ось у старті Японії - усі із відомих європейських клубів. Нескладно назвати їх по емблемах. У Європі грають десятки і навіть сотні японців різного рівня. Вони стали такою ж частиною ринку, як шведи, колумбійці чи нігерійці, і японці виявилися ще більш конкурентними!

Найбільше японців у таких лігах (брав більш-менш топові):

- Бельгія 🇧🇪: 15 у першому дивізіоні + 4 у другому;
- Німеччина 🇩🇪: 9+4+5
- Англія 🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿: 5+8+2
- Нідерланди 🇳🇱: 6
- Португалія 🇵🇹: 3+6

- У Франції 🇫🇷 - 4, у Іспанії 🇪🇸 - 2+1+1, а в Італії 🇮🇹 - просто 1. В Україні 🇺🇦 - 0 🤷

Великою мірою такий європейський прорив став притаманним і для корейців 🇰🇷. Для нового покоління футболістів із цих країн - цей шлях вже проторений та перевірений.

В дитинстві я грав у захисті і найдужче боявся невисоких, хутких та дуже настирливих нападників. Один з найстрашніших прикладів із зірок - Крейг Белламі 🏴󠁧󠁢󠁷󠁬󠁳󠁿.

Він не володів тонкою технікою чи ювелірним відчуттям простору. Але завжди був острах, що він у тебе за спиною і ось-ось вигулькне із поштовхами і різкими хаотичними рухами. Ньюкасл, Ліверпуль та Вест Гем - найбільш пам'ятні його клуби. За збірну має статистику 78/19: пограв і з Гіггзом, і трохи з Бейлом.

Сьогодні Белламі дебютував в якості тренера збірної Вельсу нічиєю 0:0 проти Туреччини. Увімкнув цей матч вже у компенсований час і відкрив для себе отаке тренерське призначення.

Є певна паралель із Ребровим: Сергій Станіславович діяв у схожому стилі, коли грав сам (проте був технічнішим), був великою зіркою своєї збірної, але все ж у затінку від головної легенди епохи. І зараз обидва працюють на чолі своїх національних команд.

Хотів написати, що для кількох наших провідних гравців ці матчі збірної можуть стати ковтком свіжого повітря, проте двоє з них - поза заявкою. А шкода.

Довбик та Мудрик одержують чимало ігрового часу, але поки в новому сезоні без результативних дій. Успіхи в збірній могли би допомогти психологічно..

Лунін в новому сезоні ще не грав. Він же залишиться основним? Йому ці хвилини дуже потрібні.

Зінченко втрачає місце в основі Арсенала. Але у збірній лишається лідером і точно отримає чималий час і важливу роль на полі.

Маліновський, схоже, знову не надто основний в Дженоа. Ми вже й підзабули, що його удари і паси часто роблять різницю. Тепер це стало не так і часто, а ось чорнової роботи у Руслана в останні роки додалося.

Можна пригадати, що Сидорчук майже не грав за Вестерло, а Сваток ще не дебютував в МЛС. Але вони і в збірній не є першим вибором.

В різному тонусі футболісти Динамо (трохи змучені) і Шахтаря (трохи не розбігалися). Але вони-то і практику ігрову, і роль серйозну в командах мають.

Сам коментуватиму паралімпійську атлетику, а від футболістів чекатиму хороших новин. Хоча би таких, коли збірна мала чіткий і зрозумілий план, усі виявили максимальну віддачу і зіграли із повагою до суперника (що насправді на неї заслуговує).

Поразка від Албанії не є кричущою ганьбою. Міцний та зіграний суперник, яким ми час від часу поступаємося. Врешті, навіть з такою грою можна було здобути у цьому матчі очки. Сергій Ребров слушно підкреслює силу команди навпроти, говорить і про молодість нашої.

Суспільство дивиться наперед, розуміючи: попереду відбір на Чемпіонат Світу. Невдачі у Лізі Націй - не критичні. Як і успіхи, що теж траплялися. Але завалити відбір ЧС - означатиме чекати ще 4 роки. Його можна не пройти і за чудової гри. А з таким малюнком - поготів.

Питання тренера для мене є комплексним: негатив назбираний роками. Мені не подобалося, як був призначений Фоменко, а потім і те, як йому не дали нормально допрацювати цикл Євро-16. Тобто, не сподобалося і призначення Шевченка. Не до кінця зрозумілим було звільнення Петракова, якому так і не надали комфортних умов, довіри, визнання і не навчили роботі з пресою. Мені було прикро, що зі збірною так нормально і не попрацював Маркевич. Призначення Реброва я сприймав логічним, і водночас популістичним.

Коли рухаєшся отак рефлекторно, то часом заходиш у тупик: Ребров має непоганий контракт, він є зручною та "правильною" персоною для керівництва УАФ і сам перебуває у цьому керівництві. Врешті, під цю посаду він вивчив українську, чим дорікали попередникам. Однак його команда не грає в те, що ми усі хочемо. І поки не видно, звідки що візьметься 🤷.

Попереду гра проти Чехії, і, мабуть, найважчий місяць у кар'єрі тренера Сергія Реброва. Швидше за усе, він матиме ще шанс. Та якщо провали продовжаться, то УАФ мусить підготувати "план Б" заздалегідь. Аби у жовтні хаотично не вирішувати, хто кращий: Юрій Вернидуб чи умовний Ларс Лагербек?

Серед розмаїття сьогоднішнього футболу маю і свій матч: 20-00. Осер - Монако 🇫🇷 МЕГОГО.

У Монако, як завжди, нова генерація молоді: в основній обоймі - 5 гравців не старші 20-ти років, 15 гравців - не старше 25. Гроші традиційно вкладаються у зовсім юних талантів. Оскільки вийшли до Ліги Чемпіонів, дозволили собі баланс в -30 млн 💶. І не такі вже й болісні літні втрати.

Осер останнім часом перетворився на команду-ліфт для Ліги 1. Звісно, хтось згадає, як вони грали Лігу Чемпіонів, але після 10 поспіль сезонів у Л2, і це - непогане досягнення!

Запрошую до трансляції 😊