This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
На поки порожньому Парк Де Пренс готують прапори країн 🇫🇷🇺🇦
❤2👍1
Приїхали із Сергієм Лук'яненком до Варшави коментувати матч Україна 🇺🇦 - Ісландія 🇮🇸 з місця.
Для сучасних трансляцій це велика рідкість. Що казати, коли найкрутіші матчі, що я коментував зі стадіону - то мабуть Перша Ліга з Оболоні, Кропивницького, Борисполя. Працював з Олімпійського і Динамо, але то був геть інший рівень і накал.
Сьогоні трудимося на переігрових заходах на арені Легії, а завтра, крім самого поєдинку, будемо також включатися у навколоматчеву студію. Сподіваюся, це буде приємний досвід для усіх. Принаймні, українців.
Для сучасних трансляцій це велика рідкість. Що казати, коли найкрутіші матчі, що я коментував зі стадіону - то мабуть Перша Ліга з Оболоні, Кропивницького, Борисполя. Працював з Олімпійського і Динамо, але то був геть інший рівень і накал.
Сьогоні трудимося на переігрових заходах на арені Легії, а завтра, крім самого поєдинку, будемо також включатися у навколоматчеву студію. Сподіваюся, це буде приємний досвід для усіх. Принаймні, українців.
🔥9❤1👍1
Передігрове тренування збірної України. Досить багато наших журналістів, та й ісландців достатньо. Частина прес-конференції Ісландії навіть пройшла виключно їхньою мовою.
👍4
У Польщі досі випускають журнал Футбол. Один в один із тим класичним виданням Франкова, Шахова і ко. Редакційна стаття на початку, велике інтерв'ю на усередині та огляди (ну ок, таблиці) іноземних чемпіонатів далі. В кінці навіть телепрограма є ☺️
Знайшов у супермаркеті, ціна - 9 злотих, це десь 100 грн.
Знайшов у супермаркеті, ціна - 9 злотих, це десь 100 грн.
❤11👍1
"Тут живуть крижані дракони"
У 2018-му я прочитав дивовижну статтю. Це була адаптація подкасту капітана збірної Ісландії Арона Гуннарссона, де він розповідав, як Ісландія із населенням країни-карлика досягла виходу на Євро-2016 та Чемпіонат Світу-2018.
Я трохи скоротив цей лонгрід. Стаття дуже довга, але, на мою думку, вона варта того, аби її почитати. Дуже мотиваційно!
Лінк на оригінал
У 2018-му я прочитав дивовижну статтю. Це була адаптація подкасту капітана збірної Ісландії Арона Гуннарссона, де він розповідав, як Ісландія із населенням країни-карлика досягла виходу на Євро-2016 та Чемпіонат Світу-2018.
Я трохи скоротив цей лонгрід. Стаття дуже довга, але, на мою думку, вона варта того, аби її почитати. Дуже мотиваційно!
Лінк на оригінал
👍3
Сподіваюся, наші суперники цього не читають, бо я розповім, що саме зробило нашу крихітну країну такою успішною.
Я з півночі Ісландії. Якщо ви спробуєте знайти моє місто на старих картах, там буде написано: «Тут живуть крижані дракони». Моє рідне місто називається Акюрейрі, де проживає близько 18 000 людей. Там не було чим зайнятися, окрім як спортом, тому я почав грати у футбол. Звичайно, я мріяв стати професіоналом. Але було дві проблеми.
По-перше, я міг грати лише влітку. Бачите, взимку поля були вкриті… ну ж бо, скажіть це всі разом! Ви здогадалися: лід та сніг. Кілька метрів снігу. Мінус 10°. Чотири-п'ять годин сонячного світла на день. Ви бачили «Гру престолів»? Ну, тоді ви зрозуміли.
Тож взимку я грав у гандбол. Але коли сніг нарешті танув, я не грав на траві. Така розкіш була доступна лише для старших гравців. Тож мені доводилося грати на гравії. Одного разу я повернувся додому з жахливою раною на нозі, і моя мати була шокована. Звичайно, я усього-то пішов у підкат, але можна було подумати, що я бився з ведмедем!
Я так сильно хотів стати футболістом. Я бігав спринти, ходив у спортзал… по суті, я працював як божевільний. Але я також знав, що все проти мене. Я постійно ставив собі запитання, і мені не подобалися відповіді.
«Ароне, скільки професійних футболістів приїхало з Акурейрі?
Небагато.
І наскільки хорошим можна стати, граючи лише влітку на гравійному полі?
Напевно, не дуже хорошим».
А потім стався переломний момент. Багато років тому Ісландська футбольна асоціація інвестувала в ці криті зали зі штучною травою. Раптом кожна дитина в Ісландії могла грати у футбол цілий рік. Ви усвідомлюєте, наскільки це було важливо для нас? Цілий рік!
Звичайно, я одразу переїхав до місцевого залу. Я зробив його своїм домом. Мене часто виганяли вночі. Але все одно був цей ментальний блок. Ніхто насправді не вірив, що можна щось виграти як футболіст з Ісландії. Насправді, одного разу гравець нашої національної збірної розповів мені історію про те, як він сказав своєму тренеру у клубі, що мріє грати на Євро.
«Це гарна думка», — сказав тренер. «Шкода лише, що ти з Ісландії».
Досить гнітюче, чи не так?
Я знав, що маю покинути Ісландію, щоб розвиватися як гравець. Тож, коли мені випала нагода приєднатися до АЗ Алкмаар у Надіерландів, я нею скористався. Мені було 17 років. І, Боже, це було важко. Футбол був на іншому рівні. Мені було так соромно, що я думав стрибнути на перший же рейс назад до Ісландії. Перші два місяці я провів, замкнувшись у готелі, телефонуючи мамі, плакав і казав, що я не хочу усього цього робити.
Всі сльози окупилися, бо через 18 місяців мене викликали до старшої збірної Ісландії. Вони грали товариський матч проти білорусі на Мальті, і мені довелося негайно сісти на літак, щоб встигнути. Тільки в мене не було машини. Протягом першого року в Голландії я всюди їздила на велосипеді, бо не міг собі нічого іншого дозволити. Тож знаєте, що зробила моя мама? Вона купила мені скутер. Червоний скутер. Тож, коли мене викликали до національної збірної, я застібнув рюкзак, одяг велосипедний шолом і поїхав на вокзал, де сів на експрес до аеропорту.
Тож я вирушаю та живу своєю мрією, граючи за Ісландію, і це неймовірно. Я лечу назад до Нідерландів, і я все ще літаю у хмарах. Я кайфую. Я ж тепер великий футболіст, чи не так? Я виходжу з вокзалу, щоб забрати свій скутер зі стійки, де я його припаркував... і що я бачу? На тому самому місці, де мав бути мій скутер, нічого немає, крім однієї шини з ланцюгом. Хтось вкрав мій клятий мопед, поки я грав проти білорусі. Моя мама просто сміялася з цього, але я кажу вам, я був щиро засмучений! Те пограбування справді швидко змусило мене опуститися на землю.
Кілька років по тому я був у команді, яка кваліфікувалася на Євро 2011 року до 21 року в Данії. Це було великою подією, бо Ісландія ніколи такого не робила. Коли ми починали відбір ЧС 2014 року, багато хто з хлопців зі збірної до 21 року, став частиною основної збірної.
Звичайно, навіть з усіма цими молодими талантами, ми ніколи не повинні були потрапити на Чемпіонат світу. Люди завжди казали: «Ісландія? Ну, в Ісла
Я з півночі Ісландії. Якщо ви спробуєте знайти моє місто на старих картах, там буде написано: «Тут живуть крижані дракони». Моє рідне місто називається Акюрейрі, де проживає близько 18 000 людей. Там не було чим зайнятися, окрім як спортом, тому я почав грати у футбол. Звичайно, я мріяв стати професіоналом. Але було дві проблеми.
По-перше, я міг грати лише влітку. Бачите, взимку поля були вкриті… ну ж бо, скажіть це всі разом! Ви здогадалися: лід та сніг. Кілька метрів снігу. Мінус 10°. Чотири-п'ять годин сонячного світла на день. Ви бачили «Гру престолів»? Ну, тоді ви зрозуміли.
Тож взимку я грав у гандбол. Але коли сніг нарешті танув, я не грав на траві. Така розкіш була доступна лише для старших гравців. Тож мені доводилося грати на гравії. Одного разу я повернувся додому з жахливою раною на нозі, і моя мати була шокована. Звичайно, я усього-то пішов у підкат, але можна було подумати, що я бився з ведмедем!
Я так сильно хотів стати футболістом. Я бігав спринти, ходив у спортзал… по суті, я працював як божевільний. Але я також знав, що все проти мене. Я постійно ставив собі запитання, і мені не подобалися відповіді.
«Ароне, скільки професійних футболістів приїхало з Акурейрі?
Небагато.
І наскільки хорошим можна стати, граючи лише влітку на гравійному полі?
Напевно, не дуже хорошим».
А потім стався переломний момент. Багато років тому Ісландська футбольна асоціація інвестувала в ці криті зали зі штучною травою. Раптом кожна дитина в Ісландії могла грати у футбол цілий рік. Ви усвідомлюєте, наскільки це було важливо для нас? Цілий рік!
Звичайно, я одразу переїхав до місцевого залу. Я зробив його своїм домом. Мене часто виганяли вночі. Але все одно був цей ментальний блок. Ніхто насправді не вірив, що можна щось виграти як футболіст з Ісландії. Насправді, одного разу гравець нашої національної збірної розповів мені історію про те, як він сказав своєму тренеру у клубі, що мріє грати на Євро.
«Це гарна думка», — сказав тренер. «Шкода лише, що ти з Ісландії».
Досить гнітюче, чи не так?
Я знав, що маю покинути Ісландію, щоб розвиватися як гравець. Тож, коли мені випала нагода приєднатися до АЗ Алкмаар у Надіерландів, я нею скористався. Мені було 17 років. І, Боже, це було важко. Футбол був на іншому рівні. Мені було так соромно, що я думав стрибнути на перший же рейс назад до Ісландії. Перші два місяці я провів, замкнувшись у готелі, телефонуючи мамі, плакав і казав, що я не хочу усього цього робити.
Всі сльози окупилися, бо через 18 місяців мене викликали до старшої збірної Ісландії. Вони грали товариський матч проти білорусі на Мальті, і мені довелося негайно сісти на літак, щоб встигнути. Тільки в мене не було машини. Протягом першого року в Голландії я всюди їздила на велосипеді, бо не міг собі нічого іншого дозволити. Тож знаєте, що зробила моя мама? Вона купила мені скутер. Червоний скутер. Тож, коли мене викликали до національної збірної, я застібнув рюкзак, одяг велосипедний шолом і поїхав на вокзал, де сів на експрес до аеропорту.
Тож я вирушаю та живу своєю мрією, граючи за Ісландію, і це неймовірно. Я лечу назад до Нідерландів, і я все ще літаю у хмарах. Я кайфую. Я ж тепер великий футболіст, чи не так? Я виходжу з вокзалу, щоб забрати свій скутер зі стійки, де я його припаркував... і що я бачу? На тому самому місці, де мав бути мій скутер, нічого немає, крім однієї шини з ланцюгом. Хтось вкрав мій клятий мопед, поки я грав проти білорусі. Моя мама просто сміялася з цього, але я кажу вам, я був щиро засмучений! Те пограбування справді швидко змусило мене опуститися на землю.
Кілька років по тому я був у команді, яка кваліфікувалася на Євро 2011 року до 21 року в Данії. Це було великою подією, бо Ісландія ніколи такого не робила. Коли ми починали відбір ЧС 2014 року, багато хто з хлопців зі збірної до 21 року, став частиною основної збірної.
Звичайно, навіть з усіма цими молодими талантами, ми ніколи не повинні були потрапити на Чемпіонат світу. Люди завжди казали: «Ісландія? Ну, в Ісла
👍4
ндії не так багато гравців світового класу».
Але насправді, з 330 000 людей, які там живуть... у нас взагалі небагато гравців.
Тож нам довелося бути розумними. І ось тут і з'явився наш колишній тренер, Ларс Лагербек. Коли він прийшов у 2011 році, він почав проводити зустрічі щодо того, як ми захищаємося. Вони були довгими і, чесно кажучи, надзвичайно нудними. Просто такими, такииими нудними. Але Ларс продовжував говорити про це. Позиціонування. Кутові. Вкидання... нічого цікавого. На тренуваннях ми грали атаку проти захисту, просто щоб попрацювати над нашою оборонною формою.
Завдяки цьому колективному духу ми вийшли в плей-оф і зіграли з Хорватією. І коли ми зіграли вдома внічию 0:0... чесно кажучи, я думав, що у нас є шанс. Потім у Хорватії, коли вони повели 1:0, але отримали вилучення, нам потрібен був лише один гол. Один гол. Ми були так близькі... Але нам так і не вдалося. Хорватія перемогла 2:0.
Після цього наша роздягальня була схожа на цвинтар. Не лише тому, що ми не виграли, а тому, що ми погано грали. Але потім хтось каже: «Ну… Тоді давайте просто поїдемо на Євро!»
Ось що ми й зробили. Ми почали працювати ще старанніше. І в тій кваліфікаційній кампанії до Євро-2016 ми ставали все кращими й кращими. Наші вболівальники також були величезною частиною цього. Коли ми грали з Нідерландами вдома в жовтні, я пам’ятаю, ми повели 1:0, і стадіон на деякий час затих… а потім…
БУМ, БУМ, ХА-ХА!
Я обертаюся. Що це було? Це було схоже на удар грому.
БУМ, БУМ, ХА-ХА!
Мурашки пробігають по спині.
БУМ, БУМ, ХА-ХА!
Бачите, це був перший раз, коли наші вболівальники виконали знаменитий «Вікінг Клеп». Ми, можливо, граємо лише перед 10 000 людей, але коли вони роблять цей «плеск»… це відчувається як 100 000. Того вечора я подивився на деяких гравців збірної Нідерландів і подумав: «Ого… Вони, мабуть, це відчувають».
Звичайно, кваліфікація — це одне. Сам турнір? Багато хто думав, що нам пощастить, якщо ми не будемо соромитися. Це смішно, бо я пам'ятаю точний момент, коли зрозумів, що у нас є щось особливе. Це було після тренування якраз перед турніром, коли до мене підійшов Ейдур Гудьонсен.
Він сказав: «Знаєш, Ароне… Я б дуже не хотів грати проти нас»!
Ми почали гру проти Португалії. І всі говорили про те, що Кріштіану Роналду зробить з нами. «Скільки він заб'є? Два голи? Хет-трик?»
Тож, коли ми зіграли внічию 1:1… ну, португальці були незадоволені.
Звісно, ми святкували. Потім я побачив, що Роналду розкритикував нас за «менталітет маленької країни». І я подумав: «Зачекайте, ми ніколи раніше не були на такому етапі. Ви робили це багато разів. Ми ж Ісландія. Звичайно, ми будемо пишатися!»
Ми були розслаблені перед грою 1/8 фіналу проти Англії. Ми досягли своєї мети — все інше було бонусом. Тож тепер у нас був цей чудовий шанс перемогти наших кумирів із АПЛ. І якщо хтось ще не був готовий до цього, Ейдур виголосив промову.
Він сказав: «Усі ситі? Хочемо ще? Ми все ще голодні?»
Ви можете уявити собі гуркіт реакції.
З Англією, здається, все було навпаки. Мені їх майже стало шкода. Вони були під таким тиском, і це було точно помітно. Вони робили прості помилки, неправильно розуміли основи… Вони знали, в які проблеми потраплять, якщо програють Ісландії.
Коли гра закінчилася, я так швидко побіг до наших уболівальників, що забув потиснути руку гравцям збірної Англії. Тож, якщо ви, хлопці, це читаєте… вибачте!
А потім… ну, я знаю, що це може звучати дивно, бо я ісландець з усіма цими татуюваннями, бородою та всім таким. Але коли ми святкували, мені хотілося плакати. Чесно. Коли ми виконали «Вікінгські оплески» з нашими вболівальниками, у мене по спині пробігли мурашки.
Насправді, на Євро ми вже відправили людей розвідувати наших суперників з кваліфікації на чемпіонат світу. Це дещо говорить про наш спосіб мислення. Ми хотіли більшого.
Просто подивіться на деяких наших гравців — можливо, ми не найтехнічніші. Можливо, ми не найгарніші на вигляд. Але чи хотіли б ви битися з нами? Я так не думаю. Ми єдині. Ми сильні. Ми нічого не боїмося.
Але насправді, з 330 000 людей, які там живуть... у нас взагалі небагато гравців.
Тож нам довелося бути розумними. І ось тут і з'явився наш колишній тренер, Ларс Лагербек. Коли він прийшов у 2011 році, він почав проводити зустрічі щодо того, як ми захищаємося. Вони були довгими і, чесно кажучи, надзвичайно нудними. Просто такими, такииими нудними. Але Ларс продовжував говорити про це. Позиціонування. Кутові. Вкидання... нічого цікавого. На тренуваннях ми грали атаку проти захисту, просто щоб попрацювати над нашою оборонною формою.
Завдяки цьому колективному духу ми вийшли в плей-оф і зіграли з Хорватією. І коли ми зіграли вдома внічию 0:0... чесно кажучи, я думав, що у нас є шанс. Потім у Хорватії, коли вони повели 1:0, але отримали вилучення, нам потрібен був лише один гол. Один гол. Ми були так близькі... Але нам так і не вдалося. Хорватія перемогла 2:0.
Після цього наша роздягальня була схожа на цвинтар. Не лише тому, що ми не виграли, а тому, що ми погано грали. Але потім хтось каже: «Ну… Тоді давайте просто поїдемо на Євро!»
Ось що ми й зробили. Ми почали працювати ще старанніше. І в тій кваліфікаційній кампанії до Євро-2016 ми ставали все кращими й кращими. Наші вболівальники також були величезною частиною цього. Коли ми грали з Нідерландами вдома в жовтні, я пам’ятаю, ми повели 1:0, і стадіон на деякий час затих… а потім…
БУМ, БУМ, ХА-ХА!
Я обертаюся. Що це було? Це було схоже на удар грому.
БУМ, БУМ, ХА-ХА!
Мурашки пробігають по спині.
БУМ, БУМ, ХА-ХА!
Бачите, це був перший раз, коли наші вболівальники виконали знаменитий «Вікінг Клеп». Ми, можливо, граємо лише перед 10 000 людей, але коли вони роблять цей «плеск»… це відчувається як 100 000. Того вечора я подивився на деяких гравців збірної Нідерландів і подумав: «Ого… Вони, мабуть, це відчувають».
Звичайно, кваліфікація — це одне. Сам турнір? Багато хто думав, що нам пощастить, якщо ми не будемо соромитися. Це смішно, бо я пам'ятаю точний момент, коли зрозумів, що у нас є щось особливе. Це було після тренування якраз перед турніром, коли до мене підійшов Ейдур Гудьонсен.
Він сказав: «Знаєш, Ароне… Я б дуже не хотів грати проти нас»!
Ми почали гру проти Португалії. І всі говорили про те, що Кріштіану Роналду зробить з нами. «Скільки він заб'є? Два голи? Хет-трик?»
Тож, коли ми зіграли внічию 1:1… ну, португальці були незадоволені.
Звісно, ми святкували. Потім я побачив, що Роналду розкритикував нас за «менталітет маленької країни». І я подумав: «Зачекайте, ми ніколи раніше не були на такому етапі. Ви робили це багато разів. Ми ж Ісландія. Звичайно, ми будемо пишатися!»
Ми були розслаблені перед грою 1/8 фіналу проти Англії. Ми досягли своєї мети — все інше було бонусом. Тож тепер у нас був цей чудовий шанс перемогти наших кумирів із АПЛ. І якщо хтось ще не був готовий до цього, Ейдур виголосив промову.
Він сказав: «Усі ситі? Хочемо ще? Ми все ще голодні?»
Ви можете уявити собі гуркіт реакції.
З Англією, здається, все було навпаки. Мені їх майже стало шкода. Вони були під таким тиском, і це було точно помітно. Вони робили прості помилки, неправильно розуміли основи… Вони знали, в які проблеми потраплять, якщо програють Ісландії.
Коли гра закінчилася, я так швидко побіг до наших уболівальників, що забув потиснути руку гравцям збірної Англії. Тож, якщо ви, хлопці, це читаєте… вибачте!
А потім… ну, я знаю, що це може звучати дивно, бо я ісландець з усіма цими татуюваннями, бородою та всім таким. Але коли ми святкували, мені хотілося плакати. Чесно. Коли ми виконали «Вікінгські оплески» з нашими вболівальниками, у мене по спині пробігли мурашки.
Насправді, на Євро ми вже відправили людей розвідувати наших суперників з кваліфікації на чемпіонат світу. Це дещо говорить про наш спосіб мислення. Ми хотіли більшого.
Просто подивіться на деяких наших гравців — можливо, ми не найтехнічніші. Можливо, ми не найгарніші на вигляд. Але чи хотіли б ви битися з нами? Я так не думаю. Ми єдині. Ми сильні. Ми нічого не боїмося.
👍3❤2
⬆️⬆️⬆️
Зараз ми маємо справу вже з геть іншою Ісландією. Більш технічною, системною, впевненою у завтрашньому дні. Але 36-річний Арон Гуннарссон і зараз у заявці. І хоч не грає важливої ролі в самій грі, але є тим самим дядьком, який може нагадати про гравійні поля і місця, де живуть крижані дракони.
Зараз ми маємо справу вже з геть іншою Ісландією. Більш технічною, системною, впевненою у завтрашньому дні. Але 36-річний Арон Гуннарссон і зараз у заявці. І хоч не грає важливої ролі в самій грі, але є тим самим дядьком, який може нагадати про гравійні поля і місця, де живуть крижані дракони.
👍4
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🥰7👍5❤1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Не знаю, що там чути, але кричав, як скажений)
🔥34❤5😍1
Прес-конференція Сергія Реброва почалася з футболки "Як справи, гейтери?" 😁
Епічненько..
Епічненько..
🔥20🤡9😁4🥴2👍1
На те, що Данія та Австрія програють, і Україна опиниться у другому кошику на жеребкуванні плей-офф у четвер загальний букмекерський коефіціент сягав 30-ти. Але було тоненько 😁
Виходить, що збірній України сьогодні допоміг Міхаель Грегоріч. Якби не його гол, ми би одержали гірші умови при жеребкуванні. Це, авжеж, дрібниця, але і вона може вплинути.
Виходить, що збірній України сьогодні допоміг Міхаель Грегоріч. Якби не його гол, ми би одержали гірші умови при жеребкуванні. Це, авжеж, дрібниця, але і вона може вплинути.
❤6👍1
Шотландія 🏴, Австрія 🇦🇹 і Норвегія 🇳🇴 вийшли на Чемпіонат Світу вперше з 1998-го року. Це був перший Мундіаль, що я дивився і трохи пам'ятаю.
На початку вечора євроквалу я навіть згадував, що мабуть перший матч, що глянув, був у групі А, де грали Шотландія, Норвегія, Марокко і Бразилія. Норвежці з Сульшером і Фло, до речі, ще й в 1/8 фіналу вийшли. Зараз це виглядає досить логічно, та щодо старих часів звучить дещо дикувато 😁
На початку вечора євроквалу я навіть згадував, що мабуть перший матч, що глянув, був у групі А, де грали Шотландія, Норвегія, Марокко і Бразилія. Норвежці з Сульшером і Фло, до речі, ще й в 1/8 фіналу вийшли. Зараз це виглядає досить логічно, та щодо старих часів звучить дещо дикувато 😁
👍1
Forwarded from Звєров Про Футбол
Чи заслуговує їхати на ЧС збірна, яка у вирішальний момент грає унічию вдома з єблорусами??
Скотті - Бог
🏴
Скотті - Бог
🏴
❤11🤡2💊2👍1