Відзначу також євроневдах із Ніцци. Клуб із хорошими можливостями із топ-чемпіонату програє поки геть усе. Вчора поступилися 1:3 Фрайбургу в ЛЄ.
У команди Франка Еза 6 поразок поспіль у Європі. Тобто, усі матчі цього євросезону. Багато хто пам’ятає і безхребетну Ніццу в ЛЄ торік. Наприкінці основного етапу їх тоді обійшло Динамо Київ. Безвиграшна серія орлів у Європі становить вже 16 ігор.
Загалом це 12-й євросезон Ніцци. Сім з них сталися у новітній історії. 4 рази команда не проходила жодної стадії змагань:
2013/14 кв. ЛЄ (виліт від Аполлона Лімассол)
2016/17 гр. ЛЄ 4 місце
2020/21 гр. ЛЄ 4 місце
2024/25 етап ліги ЛЄ — 35 місце
Вірогідно, так буде і у цьому сезоні.
Були і хоч якісь успіхи:
2017/18: ЛЄ 1/16 фіналу
2022/23: ЛК 1/4 фіналу (виліт від Базеля)
Можна нарікати на календар. Ніцца програла Ромі, Фенеру, Сельті та Фрайбургу. Попереду — Порту та Брага, і лиш у січні — Гоу Ехед Іглз та Лудогорець. Але тоді орли навряд вже на щось претендуватимуть.
В Ніцці ставлять основним завданням вихід до Ліги Чемпіонів, але ж вони усім горять і рівнем нижче... Дивна річ, бо інші французи досить успішні у різних єврокубках.
У команди Франка Еза 6 поразок поспіль у Європі. Тобто, усі матчі цього євросезону. Багато хто пам’ятає і безхребетну Ніццу в ЛЄ торік. Наприкінці основного етапу їх тоді обійшло Динамо Київ. Безвиграшна серія орлів у Європі становить вже 16 ігор.
Загалом це 12-й євросезон Ніцци. Сім з них сталися у новітній історії. 4 рази команда не проходила жодної стадії змагань:
2013/14 кв. ЛЄ (виліт від Аполлона Лімассол)
2016/17 гр. ЛЄ 4 місце
2020/21 гр. ЛЄ 4 місце
2024/25 етап ліги ЛЄ — 35 місце
Вірогідно, так буде і у цьому сезоні.
Були і хоч якісь успіхи:
2017/18: ЛЄ 1/16 фіналу
2022/23: ЛК 1/4 фіналу (виліт від Базеля)
Можна нарікати на календар. Ніцца програла Ромі, Фенеру, Сельті та Фрайбургу. Попереду — Порту та Брага, і лиш у січні — Гоу Ехед Іглз та Лудогорець. Але тоді орли навряд вже на щось претендуватимуть.
В Ніцці ставлять основним завданням вихід до Ліги Чемпіонів, але ж вони усім горять і рівнем нижче... Дивна річ, бо інші французи досить успішні у різних єврокубках.
👍1
Сподіваюся, ліміт нічиїх 0:0 італійці вичерпали вчора і моєму матчу таке не загрожує. Хоча посеред тижня Болонья зіграла 0:0 в ЛЄ із Бранном, а Наполі так само в ЛЧ із Айнтрахтом. А до того ще й із Комо 😁
Тож, запрошую на важливий поєдинок Болонья - Наполі. Початок о 16:00
Наполі може втратити лідерство, якщо не переможе. Якщо ж виграє Болонья, то наблизиться до Неаполя на відстань одного очка.
Тож, запрошую на важливий поєдинок Болонья - Наполі. Початок о 16:00
Наполі може втратити лідерство, якщо не переможе. Якщо ж виграє Болонья, то наблизиться до Неаполя на відстань одного очка.
👍1
Матч почався із травми воротаря Болоньї Скорупського. Дублер Равалья теж відсутній, тож довелося випустити 17-річного Массімо Пессіну (на фото). Вихованця-дебютанта, гравця збірної Італії U19, несамовито підтримував стадіон, та головне, що гравці Наполі його сильно й не навантажили. Вони завдали одного влучного удару за матч та одного загалом за другий тайм, набравши хГ за гру 0,26.
Болонья - Наполі - 2:0 (Даллінга, Лукумі)
У другому таймі Болонья додала і забила двічі після флангових передач. Команда не програє вдома, не поступається загалом вже 10 ігор і витримує стабільність.
Наполі зазнає вже п'ятої поразки у сезоні і третьої - у Серії А. Команда Конте втрачає лідерство у Серії А, а Болонья підбирається до неї впритул.
Болонья - Наполі - 2:0 (Даллінга, Лукумі)
У другому таймі Болонья додала і забила двічі після флангових передач. Команда не програє вдома, не поступається загалом вже 10 ігор і витримує стабільність.
Наполі зазнає вже п'ятої поразки у сезоні і третьої - у Серії А. Команда Конте втрачає лідерство у Серії А, а Болонья підбирається до неї впритул.
👍3🔥1
Багато кого дивує Мідтюлланн 🇩🇰, що лідирує в основному етапі ЛЄ. Ця команда нерідко виходить у євровесну, грала у Лізі Чемпіонів та виховує талантів для усієї Європи. Зараз там зростає нападник, який має статистику на рівні Мбаппе, Голланда і Кейна, нехай і не грає у провідних турнірах.
Це Франкуліну Джу, уродженець і гравець збірної Гвінеї-Бісау 🇬🇼, вихованець системи Бенфіки. Він забиває у восьми матчах поспіль за клуб.
Наразі статистика сезону така:
Чемпіонат Данії: 14 ігор / 14 голів / 3 асисти
Ліга Європи: 10/4/1
Кубок Данії: 2 гри / 1 гол
Усього: 26 ігор / 19 голів / 4 асисти.
Лівоногий центральний нападник зі зростом 186. Швидкий і технічний: забиває як суто хижацькі-нападницькі голи, так і "на виконання". Добре почуває себе у глибині поля. Оцінюється найвище у команді - 13 млн 💶. Претендентом називають Евертон.
Вчора Франкуліну продовжив свою забивну серію, а другий гол Раннерсу за команду забив Деніл Кастільйо, який пару років тому не прижився у Шахтарі.
Це Франкуліну Джу, уродженець і гравець збірної Гвінеї-Бісау 🇬🇼, вихованець системи Бенфіки. Він забиває у восьми матчах поспіль за клуб.
Наразі статистика сезону така:
Чемпіонат Данії: 14 ігор / 14 голів / 3 асисти
Ліга Європи: 10/4/1
Кубок Данії: 2 гри / 1 гол
Усього: 26 ігор / 19 голів / 4 асисти.
Лівоногий центральний нападник зі зростом 186. Швидкий і технічний: забиває як суто хижацькі-нападницькі голи, так і "на виконання". Добре почуває себе у глибині поля. Оцінюється найвище у команді - 13 млн 💶. Претендентом називають Евертон.
Вчора Франкуліну продовжив свою забивну серію, а другий гол Раннерсу за команду забив Деніл Кастільйо, який пару років тому не прижився у Шахтарі.
👍3
У якій лізі грає найбільше легіонерів із України 🇺🇦?
Якщо не володіти інформацією, ніколи не вгадаєте. Це Киргизстан 🇰🇬. Вихідними там пройшов останній тур чемпіонату, і аж 24 українці закінчували цей сезон у тамтешніх клубах. Для порівняння — далі йде Литва 🇱🇹, де кампанію-2025 завершують 16 наших футболістів. А у Киргизстані 16 українців у цьому сезоні ще й забивали! З іншого боку, у Литві саме наших найбільше, а у Киргизстані ще й грав 31 узбекистанець.
Лиш за три клуби Ліги Киргизстану-2025 не грали українці, і один із них, Барс Іссик-Куль, став чемпіоном. Також працювали два наші тренери — легенди Шахтаря і Дніпра — Сергій Попов та Олександр Поклонський.
Найкращим бомбардиром міг стати волинянин Олексій Зінкевич, який молодим був у системі Шахтаря, а останні роки провів у нижчих лігах Польщі. Він забив 16 голів за Алай Ош, і наприкінці турніру його таки обійшов бразилець Річард, забивши 19.
Відзначу ще одного волинянина Віталія Приндету, який пограв в УПЛ; також Євгена Чумака, який виходив за Динамо Реброва у Лізі Європи, а зараз вже довго підкорює схід; Івана Зотька, який грав в УПЛ за Олімпік, а ще молодим був у старому Металісті та у Валенсії... Відомих імен не так багато. Є і відверті футбольні мандрівники, як харків'янин Михайло Калугін, який починав сезон за Абдиш-Ата 🇰🇬, але влітку переїхав до Індонезії 🇮🇩. Загалом у свої 30 років він змінив вже майже 20 клубів.
В інших країнах Середньої Азії такого засилля українців і близько немає (Казахстан 🇰🇿 — 8, Таджикистан 🇹🇯 — 6, Узбекистан 🇺🇿 — 5). Киргизстанська ліга одна з найслабших у регіоні. Схоже, українці таки знайшли чемпіонат, де їхній клас досі є видатним і створює різницю. Ну, і де нормально платять.
Якщо не володіти інформацією, ніколи не вгадаєте. Це Киргизстан 🇰🇬. Вихідними там пройшов останній тур чемпіонату, і аж 24 українці закінчували цей сезон у тамтешніх клубах. Для порівняння — далі йде Литва 🇱🇹, де кампанію-2025 завершують 16 наших футболістів. А у Киргизстані 16 українців у цьому сезоні ще й забивали! З іншого боку, у Литві саме наших найбільше, а у Киргизстані ще й грав 31 узбекистанець.
Лиш за три клуби Ліги Киргизстану-2025 не грали українці, і один із них, Барс Іссик-Куль, став чемпіоном. Також працювали два наші тренери — легенди Шахтаря і Дніпра — Сергій Попов та Олександр Поклонський.
Найкращим бомбардиром міг стати волинянин Олексій Зінкевич, який молодим був у системі Шахтаря, а останні роки провів у нижчих лігах Польщі. Він забив 16 голів за Алай Ош, і наприкінці турніру його таки обійшов бразилець Річард, забивши 19.
Відзначу ще одного волинянина Віталія Приндету, який пограв в УПЛ; також Євгена Чумака, який виходив за Динамо Реброва у Лізі Європи, а зараз вже довго підкорює схід; Івана Зотька, який грав в УПЛ за Олімпік, а ще молодим був у старому Металісті та у Валенсії... Відомих імен не так багато. Є і відверті футбольні мандрівники, як харків'янин Михайло Калугін, який починав сезон за Абдиш-Ата 🇰🇬, але влітку переїхав до Індонезії 🇮🇩. Загалом у свої 30 років він змінив вже майже 20 клубів.
В інших країнах Середньої Азії такого засилля українців і близько немає (Казахстан 🇰🇿 — 8, Таджикистан 🇹🇯 — 6, Узбекистан 🇺🇿 — 5). Киргизстанська ліга одна з найслабших у регіоні. Схоже, українці таки знайшли чемпіонат, де їхній клас досі є видатним і створює різницю. Ну, і де нормально платять.
👍7🔥3
Марина Машкіна готується включатися із Франції на матчі збірних і передає атфосферу фаншопу ПСЖ.
Футболки Забарного, кажуть, не надто популярні, тому й не висять серед інших. З-поміж інших зірок, як бачимо , виділяють Дембеле та Маркіньоса.
Футболки Забарного, кажуть, не надто популярні, тому й не висять серед інших. З-поміж інших зірок, як бачимо , виділяють Дембеле та Маркіньоса.
👍6🤗1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
На поки порожньому Парк Де Пренс готують прапори країн 🇫🇷🇺🇦
❤2👍1
Приїхали із Сергієм Лук'яненком до Варшави коментувати матч Україна 🇺🇦 - Ісландія 🇮🇸 з місця.
Для сучасних трансляцій це велика рідкість. Що казати, коли найкрутіші матчі, що я коментував зі стадіону - то мабуть Перша Ліга з Оболоні, Кропивницького, Борисполя. Працював з Олімпійського і Динамо, але то був геть інший рівень і накал.
Сьогоні трудимося на переігрових заходах на арені Легії, а завтра, крім самого поєдинку, будемо також включатися у навколоматчеву студію. Сподіваюся, це буде приємний досвід для усіх. Принаймні, українців.
Для сучасних трансляцій це велика рідкість. Що казати, коли найкрутіші матчі, що я коментував зі стадіону - то мабуть Перша Ліга з Оболоні, Кропивницького, Борисполя. Працював з Олімпійського і Динамо, але то був геть інший рівень і накал.
Сьогоні трудимося на переігрових заходах на арені Легії, а завтра, крім самого поєдинку, будемо також включатися у навколоматчеву студію. Сподіваюся, це буде приємний досвід для усіх. Принаймні, українців.
🔥9❤1👍1
Передігрове тренування збірної України. Досить багато наших журналістів, та й ісландців достатньо. Частина прес-конференції Ісландії навіть пройшла виключно їхньою мовою.
👍4
У Польщі досі випускають журнал Футбол. Один в один із тим класичним виданням Франкова, Шахова і ко. Редакційна стаття на початку, велике інтерв'ю на усередині та огляди (ну ок, таблиці) іноземних чемпіонатів далі. В кінці навіть телепрограма є ☺️
Знайшов у супермаркеті, ціна - 9 злотих, це десь 100 грн.
Знайшов у супермаркеті, ціна - 9 злотих, це десь 100 грн.
❤11👍1
"Тут живуть крижані дракони"
У 2018-му я прочитав дивовижну статтю. Це була адаптація подкасту капітана збірної Ісландії Арона Гуннарссона, де він розповідав, як Ісландія із населенням країни-карлика досягла виходу на Євро-2016 та Чемпіонат Світу-2018.
Я трохи скоротив цей лонгрід. Стаття дуже довга, але, на мою думку, вона варта того, аби її почитати. Дуже мотиваційно!
Лінк на оригінал
У 2018-му я прочитав дивовижну статтю. Це була адаптація подкасту капітана збірної Ісландії Арона Гуннарссона, де він розповідав, як Ісландія із населенням країни-карлика досягла виходу на Євро-2016 та Чемпіонат Світу-2018.
Я трохи скоротив цей лонгрід. Стаття дуже довга, але, на мою думку, вона варта того, аби її почитати. Дуже мотиваційно!
Лінк на оригінал
👍3
Сподіваюся, наші суперники цього не читають, бо я розповім, що саме зробило нашу крихітну країну такою успішною.
Я з півночі Ісландії. Якщо ви спробуєте знайти моє місто на старих картах, там буде написано: «Тут живуть крижані дракони». Моє рідне місто називається Акюрейрі, де проживає близько 18 000 людей. Там не було чим зайнятися, окрім як спортом, тому я почав грати у футбол. Звичайно, я мріяв стати професіоналом. Але було дві проблеми.
По-перше, я міг грати лише влітку. Бачите, взимку поля були вкриті… ну ж бо, скажіть це всі разом! Ви здогадалися: лід та сніг. Кілька метрів снігу. Мінус 10°. Чотири-п'ять годин сонячного світла на день. Ви бачили «Гру престолів»? Ну, тоді ви зрозуміли.
Тож взимку я грав у гандбол. Але коли сніг нарешті танув, я не грав на траві. Така розкіш була доступна лише для старших гравців. Тож мені доводилося грати на гравії. Одного разу я повернувся додому з жахливою раною на нозі, і моя мати була шокована. Звичайно, я усього-то пішов у підкат, але можна було подумати, що я бився з ведмедем!
Я так сильно хотів стати футболістом. Я бігав спринти, ходив у спортзал… по суті, я працював як божевільний. Але я також знав, що все проти мене. Я постійно ставив собі запитання, і мені не подобалися відповіді.
«Ароне, скільки професійних футболістів приїхало з Акурейрі?
Небагато.
І наскільки хорошим можна стати, граючи лише влітку на гравійному полі?
Напевно, не дуже хорошим».
А потім стався переломний момент. Багато років тому Ісландська футбольна асоціація інвестувала в ці криті зали зі штучною травою. Раптом кожна дитина в Ісландії могла грати у футбол цілий рік. Ви усвідомлюєте, наскільки це було важливо для нас? Цілий рік!
Звичайно, я одразу переїхав до місцевого залу. Я зробив його своїм домом. Мене часто виганяли вночі. Але все одно був цей ментальний блок. Ніхто насправді не вірив, що можна щось виграти як футболіст з Ісландії. Насправді, одного разу гравець нашої національної збірної розповів мені історію про те, як він сказав своєму тренеру у клубі, що мріє грати на Євро.
«Це гарна думка», — сказав тренер. «Шкода лише, що ти з Ісландії».
Досить гнітюче, чи не так?
Я знав, що маю покинути Ісландію, щоб розвиватися як гравець. Тож, коли мені випала нагода приєднатися до АЗ Алкмаар у Надіерландів, я нею скористався. Мені було 17 років. І, Боже, це було важко. Футбол був на іншому рівні. Мені було так соромно, що я думав стрибнути на перший же рейс назад до Ісландії. Перші два місяці я провів, замкнувшись у готелі, телефонуючи мамі, плакав і казав, що я не хочу усього цього робити.
Всі сльози окупилися, бо через 18 місяців мене викликали до старшої збірної Ісландії. Вони грали товариський матч проти білорусі на Мальті, і мені довелося негайно сісти на літак, щоб встигнути. Тільки в мене не було машини. Протягом першого року в Голландії я всюди їздила на велосипеді, бо не міг собі нічого іншого дозволити. Тож знаєте, що зробила моя мама? Вона купила мені скутер. Червоний скутер. Тож, коли мене викликали до національної збірної, я застібнув рюкзак, одяг велосипедний шолом і поїхав на вокзал, де сів на експрес до аеропорту.
Тож я вирушаю та живу своєю мрією, граючи за Ісландію, і це неймовірно. Я лечу назад до Нідерландів, і я все ще літаю у хмарах. Я кайфую. Я ж тепер великий футболіст, чи не так? Я виходжу з вокзалу, щоб забрати свій скутер зі стійки, де я його припаркував... і що я бачу? На тому самому місці, де мав бути мій скутер, нічого немає, крім однієї шини з ланцюгом. Хтось вкрав мій клятий мопед, поки я грав проти білорусі. Моя мама просто сміялася з цього, але я кажу вам, я був щиро засмучений! Те пограбування справді швидко змусило мене опуститися на землю.
Кілька років по тому я був у команді, яка кваліфікувалася на Євро 2011 року до 21 року в Данії. Це було великою подією, бо Ісландія ніколи такого не робила. Коли ми починали відбір ЧС 2014 року, багато хто з хлопців зі збірної до 21 року, став частиною основної збірної.
Звичайно, навіть з усіма цими молодими талантами, ми ніколи не повинні були потрапити на Чемпіонат світу. Люди завжди казали: «Ісландія? Ну, в Ісла
Я з півночі Ісландії. Якщо ви спробуєте знайти моє місто на старих картах, там буде написано: «Тут живуть крижані дракони». Моє рідне місто називається Акюрейрі, де проживає близько 18 000 людей. Там не було чим зайнятися, окрім як спортом, тому я почав грати у футбол. Звичайно, я мріяв стати професіоналом. Але було дві проблеми.
По-перше, я міг грати лише влітку. Бачите, взимку поля були вкриті… ну ж бо, скажіть це всі разом! Ви здогадалися: лід та сніг. Кілька метрів снігу. Мінус 10°. Чотири-п'ять годин сонячного світла на день. Ви бачили «Гру престолів»? Ну, тоді ви зрозуміли.
Тож взимку я грав у гандбол. Але коли сніг нарешті танув, я не грав на траві. Така розкіш була доступна лише для старших гравців. Тож мені доводилося грати на гравії. Одного разу я повернувся додому з жахливою раною на нозі, і моя мати була шокована. Звичайно, я усього-то пішов у підкат, але можна було подумати, що я бився з ведмедем!
Я так сильно хотів стати футболістом. Я бігав спринти, ходив у спортзал… по суті, я працював як божевільний. Але я також знав, що все проти мене. Я постійно ставив собі запитання, і мені не подобалися відповіді.
«Ароне, скільки професійних футболістів приїхало з Акурейрі?
Небагато.
І наскільки хорошим можна стати, граючи лише влітку на гравійному полі?
Напевно, не дуже хорошим».
А потім стався переломний момент. Багато років тому Ісландська футбольна асоціація інвестувала в ці криті зали зі штучною травою. Раптом кожна дитина в Ісландії могла грати у футбол цілий рік. Ви усвідомлюєте, наскільки це було важливо для нас? Цілий рік!
Звичайно, я одразу переїхав до місцевого залу. Я зробив його своїм домом. Мене часто виганяли вночі. Але все одно був цей ментальний блок. Ніхто насправді не вірив, що можна щось виграти як футболіст з Ісландії. Насправді, одного разу гравець нашої національної збірної розповів мені історію про те, як він сказав своєму тренеру у клубі, що мріє грати на Євро.
«Це гарна думка», — сказав тренер. «Шкода лише, що ти з Ісландії».
Досить гнітюче, чи не так?
Я знав, що маю покинути Ісландію, щоб розвиватися як гравець. Тож, коли мені випала нагода приєднатися до АЗ Алкмаар у Надіерландів, я нею скористався. Мені було 17 років. І, Боже, це було важко. Футбол був на іншому рівні. Мені було так соромно, що я думав стрибнути на перший же рейс назад до Ісландії. Перші два місяці я провів, замкнувшись у готелі, телефонуючи мамі, плакав і казав, що я не хочу усього цього робити.
Всі сльози окупилися, бо через 18 місяців мене викликали до старшої збірної Ісландії. Вони грали товариський матч проти білорусі на Мальті, і мені довелося негайно сісти на літак, щоб встигнути. Тільки в мене не було машини. Протягом першого року в Голландії я всюди їздила на велосипеді, бо не міг собі нічого іншого дозволити. Тож знаєте, що зробила моя мама? Вона купила мені скутер. Червоний скутер. Тож, коли мене викликали до національної збірної, я застібнув рюкзак, одяг велосипедний шолом і поїхав на вокзал, де сів на експрес до аеропорту.
Тож я вирушаю та живу своєю мрією, граючи за Ісландію, і це неймовірно. Я лечу назад до Нідерландів, і я все ще літаю у хмарах. Я кайфую. Я ж тепер великий футболіст, чи не так? Я виходжу з вокзалу, щоб забрати свій скутер зі стійки, де я його припаркував... і що я бачу? На тому самому місці, де мав бути мій скутер, нічого немає, крім однієї шини з ланцюгом. Хтось вкрав мій клятий мопед, поки я грав проти білорусі. Моя мама просто сміялася з цього, але я кажу вам, я був щиро засмучений! Те пограбування справді швидко змусило мене опуститися на землю.
Кілька років по тому я був у команді, яка кваліфікувалася на Євро 2011 року до 21 року в Данії. Це було великою подією, бо Ісландія ніколи такого не робила. Коли ми починали відбір ЧС 2014 року, багато хто з хлопців зі збірної до 21 року, став частиною основної збірної.
Звичайно, навіть з усіма цими молодими талантами, ми ніколи не повинні були потрапити на Чемпіонат світу. Люди завжди казали: «Ісландія? Ну, в Ісла
👍4