Постоїм 🦁

До й після.

ПІДПИШИСЬ | 🇺🇦

🤌 Полтавські журналісти лягли під Капліна і удають, що їм подобається.

Друзі, усіх вітаємо з 985-м днем хроніки дурдому 😄

Напередодні журналісти-фантазери з «Полтавщини» опублікували нахрюк на підлеглого Льовочкіна та колишнього друга Медведчука — Сергія Миколайовича Капліна.

На перший погляд, це мав би бути розйоб: правдива™ біографія Капліна, де нам мали б розповісти про місце народин і хрестин, початок кар‘єри, шлях до успіху і зафіксувати момент, коли політик скурвився. Але підскурвились поки що лише журналісти.

Подивившись цей тікток, стверджуємо: нас, глядачів-споживачів, намагались наїбати!

Колеги! Ви шо, повірили в себе? 🙊

Що ж ми дізнались з цього відео:

🛑 З перших секунд Капліна називають геніальним шоуменом і «єдиним справжнім полтавським політиком».

🛑 Каплін починав політичний шлях на вершину Фудзі «ноздря в ноздрю» з власником мережі «Аврора» Жиденком, коли той ще торгував на бозарі.

🛑 Інсайдік від нас: Каплін та Жиденко навіть жили разом на орендованій квартирі 😯

🛑 Каплін свого часу окупував новинні ефіри телеканалу 📺📺📺, і ледь не цілодобово віщав свою ліваковську повєсточку.

🛑 У 2018-19 роках тодішній в.о. обов‘язків полтавського міського голови Олександр Шамота та побратими втомилися від суєтного Капліна, тому відмежувались від нього. Журналісти подають це так, наче Каплін сам пішов від цієї банди, бо «відмовився від шкурняків за квотно-корупційним принципом» 🤣

🛑 Начебто за роки нардепства Каплін не збагатився. Тут, припускаємо, правда.

🛑 Стверджується, що Каплін переміг Киву в протистоянні за бренд «соціаліста».

Звісно ж переміг, друзі Очевидний факт. Сьогодні Каплін — у Полтаві та іноді в Кременчуці. А Кива — лежить на снігу в Супонєво. Задоволені? 😅

🛑 І купа ще подібних «розйобів».

Вау! Неперевершено! 😈

Колеги, досить. Прийдіть у себе! У міськвиконкомі, облісполкомі та Конторі майже добу шепочуться про те, що Каплін начебто поставив вас у колінно-ліктьову позицію і змушує працювати на себе.

Ми ж знаємо, що так і є. Моргніть двічі, якщо ви в заручниках.

❄️ Снігу немає, досить публікувати fakenews.

ПІДПИШИСЬ | 🇺🇦

😰 Ой, багато тексту буде зараз…

Говоритимемо про вплив російських імперських пам'яток на Полтаву та про те, як нам усім не бути ображеною колонією.

І про пенісну фобію Олега Пустовгара, звісно ж.

🇺🇦 Як не бути представником ображеної колонії на прикладі «імперських пам'ятників» у Полтаві.

Друзі, ми уважно спостерігаємо за черговою шизофазією навколо долі Монумента Слави, пам'ятника на місці відпочинку Петра та Пам'ятника коменданту фортеці Олексію Келіну 🐶

Не перший рік тема «імперського ярма» спалахує в полтавському інформпросторі. Позиції сторін зводяться від «щоб позбутись колоніального ярма, треба демонтувати споруди» до «нічого не чіпаємо, потім переосмислимо, не на часі».

Обидві сторони, тим не менше, щиро люблять Полтаву, її місце в локальній та глобальній історії. Однак…

✍️ Уважно спостерігаючи за адептами «здихатися», складається враження, що їхня боротьба має сенс лише в процесі. А також у подоланні чималих внутрішніх комплексів.

☝️ Водночас серед незгодних не завжди можна почути прагматичну позицію, яка врешті не зведеться до типового «отріцалова» будь-яких ініціатив.

Сьогодні у прихильників турборежимної деколонізації є потужна суспільна підтримка та реальні інструменти в руках. На відміну від тих, хто пропонує вибірковий та осмислений підхід.

🙄 Більше того, з легкої руки опонента можна загнати в глухий кут закидами на кшталт: «Скільки ще бомб на тебе має впасти, щоб ти став українцем?». І цей «козир» доступний лише для однієї сторони.

Так, врешті, демонтувати чи переосмислювати? Як ставитись до того, що головні пам'ятки архітектури Полтави, хочемо ми цього чи ні, історично нерозривно пов'язані з Російською імперією?

А може, поглянемо на ситуацію інакше? Спробуємо не бути громадянином загнобленої колонії, а, наприклад, представником сильної нації?

Починаємо ⬇️

🧠 Частина 1. Декомунізація Полтави.

Декомунізація Полтави є продовженням десятирічної загальнодержавної декомунізації, яка трансформувалась у наступний етап — деколонізацію.

Ідейні противники обох процесів, спостерігаючи за сьогоднішньою дискусією навколо долі «орла» чи «льва», можуть зневажливо заявити противникам перенесення: «Жуйте!».

Річ у тім, що частина різношерстої спільноти противників демонтажу імперських пам’яток підтримувала чи підтримує знесення, до прикладу, пам’ятника Леніну в 2014 році або погруддя Ватутіна за дев‘ять років потому. І в цьому, на наше переконання, немає дисонансу.

🛑 Перше. Відношення Ватутіна до Полтави обмежується лише одним епізодом: навчанням на піхотних курсах. А Ленін має відношення до Полтави таке ж, як і до Львова або Миколаєва. Відразу зазначимо, що Степан Бандера також не був у Полтаві, але, на відміну від Ульянова-Леніна, пам’ятники йому в райцентрах, містах, селищах та селах не зводили.

Так само як і Чапаєв: ім'ям цього більшовика довгий час була названа одна з центральних вулиць міста та зупинка громадського транспорту. Із досягнень Чапаєва — лежав із порученцем Пєтькою у посадці десь в єбенях, точно не в Полтаві 😯

🛑 Друге. Архітектурна чи історична цінність пам’ятників того ж Леніна чи Ватутіна не несе в собі нічого більшого, ніж «нуль».

За останні 10 років ми жодного разу не зафіксували аргументів залишити ці споруди через їхнє архітектурне чи історичне значення для міста. Тому що значення немає. Лише заполітизований пропагандистський сенс.

Заради об'єктивності (точніше, наших спроб до неї) відзначимо категорію людей, яким байдуже до цінності пам’ятника Леніну чи погруддя того ж Ватутіна. Ці люди категорично засуджують «вуличні методи зносу» будь-яких пам’ятників, як це сталося з Леніним десять років тому, або ж, на їх переконання, одноосібність в ухваленні рішень, як це сталося з Ватутіним у 2023 році. Їх ми розуміємо, але не про них сьогодні мова.

🗓 Декомунізація Полтави вже десять років триває відносно спокійно і без суспільного інтересу.

🕋 Пам’ятники радянським воєначальникам та політичним діячам мігрують до музеїв чи на металоприймальні пункти.

Меморіальний комплекс солдатської слави в районі Конкорду чи «пам’ятники солдату» в умовних Рибцях принаймні поки що не чіпають, адже вони не підпадають під визначені законодавством критерії.

Вулицям повертають або забуті історичні назви, або ж перейменовують їх на честь діячів інших ідеологій чи полеглих українських захисників. Рідше дають нейтральні абстрактні назви.

💚 Є й суперечливі кейси, на кшталт педагога Макаренка чи відомого екс-мера Кукоби. Але ми свідомо не будемо на цьому зупинятися — кожен з них потребує окремої розмови. Поки що порадимо підписатися на тік-ток «Стояка Кукоби» — ця спільнота точно не змінить назву.

Декомунізація Полтави не викликає громадського спротиву з різних причин. Ми ж візьмемо за основу одну з них: радянська доба хоч і мала беззаперечні історичні наслідки для Полтави в різних сферах, однак не стала для неї містоутворювальною.

На відміну від російської імперської доби.

Продовження ⬇️

🌏 Частина 2. Деколонізація як світове явище.

На нашу думку, для більшості пересічних полтавців термін «деколонізація» набув значення лише в контексті перенесення ключових історичних міських пам'яток.

Однак «деколонізація» — це досить об'ємний процес, який не був вигаданий сьогодні чи вчора.

✍️ Коротко наведемо суть «деколонізації» та реалізовані кейси. Нижче — уривки з тематичного матеріалу видання «Заборона».

🛑 Деколонізація — це процес активного опору колоніальним державам та повернення політичної, економічної, освітньої та культурної влади країнам, які були позбавлені цього внаслідок імперіалістичної політики.

🛑 Якщо колонізація передбачає контроль однієї групи над землями, ресурсами, мовами, культурою та стосунками іншої групи, то деколонізація повертає ці права пригніченій групі.

🛑 Поширення терміну «деколонізація» набуло після Другої світової війни, коли країни-монополії протягом кількох десятиліть відмовлялися від контролю над країнами Африки, Азії та Близького Сходу. Лише за 30 років після 1945-го чисельність країн-учасниць ООН зросла з 51 до 144.

🛑 Пам'ятники лідерам рабовласницького ладу зносять в Англії та Бельгії; у Новій Зеландії на державному рівні намагаються відмовитися від колоніального імені держави на користь назви Аотеароа, яку використовувало корінне населення маорі; у Німеччині підняли дискусію навколо музейних артефактів, вкрадених свого часу в народів Азії та Африки.

Окей, зрозуміло.

❓ Чи є негативні наслідки деколонізації? Ми швидко гуглимо і читаємо наступне:

Основні проблеми країн, які позбулися колоніальної залежності: брак національних кадрів; надзвичайно строкатий етнічний склад населення; нерозвиненість партійної структури та ворогування політичних угруповань; високий приріст населення без належного матеріального забезпечення; неписьменність; переважання примітивного сільського господарства; нестабільний політичний устрій з авторитарними рисами; голод.

🤔 Як бачимо, термін «деколонізація» здебільшого застосовується щодо нових держав в Африці, Азії.

Дійсно, 80 років тому африканцям, індійцям, деяким азійцям надали незалежність від таких потужних держав як Велика Британія та Франція.

На політичній карті світу з'являлися нові незалежні утворення. Кожне з них проходить свій шлях і демонструє різні результати.

🇺🇦 У 2022 році термін «деколонізація» почали застосовувати до України.

У наступній частині поговоримо про деколонізацію Полтави ⬇️

👨‍🔬 Частина 3. Деколонізація Полтави.

Повномасштабне вторгнення РФ спричинило посилене відторгнення всього російського — зрозуміло чому.

Шалено прискорилось перейменування вулиць у Полтаві. Знайшлося політичне рішення для демонтажу пам’ятників Зигіну, Ватутіну.

Здебільшого тривало продовження декомунізації, але з потужною суспільною підтримкою.

Були і запитання до деяких кейсів, типу процесу перейменування вулиці Маршала Бірюзова, але в історичному вимірі це дрібниці.

😏 У 2024 році процес дійшов до очікуваного етапу: що ж робити з пам’ятниками російської імперської доби. Мова йде передусім про Монумент Слави, пам’ятник на місці відпочинку Петра та пам’ятник коменданту фортеці Олексію Келіну.

Дискурс розпочинався ще в перший рік повномасштабної війни, але активне обговорення припало на сьогоднішні дні.

🛑 Публічні прихильники ідеї демонтажу та перенесення згаданих пам’яток: регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар, окремі чиновники в Києві, деякі історики, частина полтавців.

🛑 Опоненти: деякі політики, деякі журналісти, частина істориків, частина полтавців. Зазвичай, не під запис.

Тема перенесення історичних імперських пам’яток знову запалала після епічного виїзного засідання профільного парламентського комітету й робочого візиту Міністра культури та стратегічних комунікацій Миколи Точицького.

🛑 Наводимо кілька ключових заяв, на основі яких ви самі для себе сформуєте позицію. Дякуємо Олегу Пустовгару за 😎 детальне оповідання. Ці потужні промови мають увійти в історію.

🟠 Міністр Точицький біля входу до музею-заповідника «Поле Полтавської битви» дивується, що біля входу в музей знаходиться пам’ятник Петру І: «А що досі, на третьому році повномасштабної війни, тут робить пам’ятник російському імператору? Чому його досі не прибрано?» 🧠

🟠 Пустовгар зазначає: «У членів делегації викликало подив і перебування у публічному просторі (за кілька метрів від музею) так званої «ротонди пам’яті воїнів Росії, Швеції та України»… Неймовірним цинізмом виглядають нині викарбувані на ротонді слова «время лечит раны».

А де тій ротонді ще бути? І, дійсно, мало б бути «можем повторить».

🟠 Після цього секретарка Полтавської міської ради Катерина Ямщикова дала усне доручення працівникам музею запропонувати ідеї щодо переозначення Ротонди 🤩

🟠 Далі державні мужі поїхали дивитися на вищезгадані три пам’ятки історії 19 століття: «Орла», «Льва» та пам’ятник на місці спочинку Петра І.

🔵 Останній пам’ятник активісти ще два роки тому загорнули в чорний целофан. Як ви гадаєте, навіщо? Ні, не для збереження споруди від уламків. Ні, не для унеможливлення провокацій. Олег Пустовгар переконаний, що це — аналогія з трупами окупантів, яких так само загортають у кульки 🤡

🔵 «Полтава — це місто Мазепи, Котляревського і Петлюри, а не Петра І», — викрикував пан Міністр, формуючи геніальне умозаключення. Зі свого боку, ризикнемо відповісти йому: «Пане Міністр, та ми це й так знаємо. Дякуємо вам за службу українському народові!» 🤝

🔵 «Російсько-українська війна триває вже кількасот років, і хочеться, щоб наша справжня історія була в основі формування нації», — говорила Катерина Ямщикова. І тут ми зробимо комплімент пані Катерині — вона, як справжній політик, вміє говорити «про все і ні про що».

🔵 Олег Пустовгар гримнув по столу і зазначив: «Поле Полтавської битви» — це кластер російської монументальної пропаганди» 🧠

🔵 Народні депутати обговорювали тезу «переосмислення пам’ятки замість її знесення». Яку, до речі, пропагували того дня адекватні працівниці музею. Зі слів Пустовгара, парламентарі не підтримують такий підхід 🤣 На жаль, він не персоналізував цих нардепів.

🔵 Зі свого боку, голова парламентського комітету Микола Княжицький став трішки космонавтом і проводив паралелі між демонтажем імперських пам’яток у Полтаві та відмовою від перегляду російського серіалу «Мєнти» 🧠

Кожен може оцінити рівень дискусії представників сьогоднішньої влади. Зауважимо: ми знаємо, що не всі присутні підтримували цей піздєц. Ми знаємо. Усе ок 😉

Переходимо до заключної частини ⬇️

Частина 4. Пропозиція до позиції.

Друзі, усе вище описане — реальність, у якій ми сьогодні живемо. Як бути? 😰

Ми, на відміну від багатьох, не нав'язуємо свою думку. Також не будемо критикувати чи адвокувати позиції прихильників та противників демонтажу полтавських пам'ятників російської імперської доби. Лише пропонуємо холодним розумом зафіксувати кілька моментів.

🛑 Вгадайте назву невеликого обласного центру, де встановлено пам'ятник на честь діяча імперської доби. У цьому місті керівником ОДА був член «Рідного міста». Ні, не вгадали — це Чернівці. У 2009 році там з'явився пам'ятник імператору Австро-Угорщини Францу Йосифу. Появу пам'ятника на честь австро-угорського імператора в наші часи пояснили тим, що в часи його правління Чернівці «досягли розквіту».

Ще раз. В українському місті Чернівці встановлюють пам'ятник австро-угорському імператору ❔ Можна довго дискутувати про роль цієї особистості щодо українських земель, які були в складі іншої держави, але чи не здається вам дивним сам факт? І як це інтерпретувати в контексті сьогоднішньої деколонізації?

🛑 Ми загалом симпатизуємо позиції архітекторки Оксани Бєлявської. Тут і в публікаціях на інших виданнях ви можете ознайомитись з її поглядами щодо ансамблю Круглої площі.

🛑А знаєте про історичні пам'ятки в Дубаї? Ні, не знаєте, бо їх немає. Вам запропонують поглянути на сучасні хмарочоси, штучні острови, крамнички, колесо огляду, мечеть, будівлю бібліотеки, фортифікації. Кінець. Так склалось.

🛑 Полеглий захисник, націоналіст, «свободівець», герой України Юліан Матвійчук, який віддав своє життя за цю країну, у 2018 році пояснював наявність українського та червоно-чорного прапорів на Монументі Слави так: «Щоб російські ЗМІ не називали це «місцем російської слави». Саме по цій причині закордоном псуються і наші пам'ятники. А після війни прапори приберуть, адже це дійсно пам'ятка архітектури».

Більш того, Матвійчук ініціював процес реставрації Петровського Полтавського кадетського корпусу. І робив для цього хоч якісь кроки. На жаль, війна відтягнула реалізацію ідеї.

🛑 Натомість у 2024 році профільний міністр, чиновники, народні депутати та Олег Пустовгар продукують маячню, розповідаючи про імперський вплив видатних архітектурних пам'яток 19 століття на містян.

Ба більше, Пустовгар підтримує позицію «науковців», які вбачають у Монументі Слави «імперський фалос». Ми писали про це тут. Ще раз: очільник регіонального УІНП відстоює ідею перенести чи позбутися з центру Полтави архітектурної пам'ятки, бо вона нагадує йому хуй.

🛑 У післявоєнну радянську епоху головний архітектор Полтави Лев Вайнгорт, який, на хвилиночку, жив у тоталітарній державі, зміг відстояти існування пам‘ятника Шевченкові, і не допустити забудову Соборної площі гаражами для автівок партійної еліти, і відреконструювати Круглу площу, і Білу Альтанку без радянського декору. Бо Вайнгорт був особистістю, а не ляканим хуями під серіали про «Мєнтов».

🛑 У кінці XIX століття після принизливої поразки від Пруссії Франція шукала в історії країни надихаючих героїв, щоб зміцнити національну гордість. Тоді на площі перед Собором Паризької Богоматері і з'явився пам'ятник Карлу Великому, як елемент монументальної пропаганди і нагадування про колишню велич франків. Однак до Парижа Карл Великий стосунку майже не мав: свого часу побував у місті всього двічі, а двір і столицю тримав в Ахені на території сучасної Німеччини.

Це не завадило французам зробити Карла своїм і відстоювати право на своїх державотворців. А своїми історичні постаті стають тоді, коли народ заявляє на них право.

💚 Полтаві не треба бути «маленьким Петербургом» чи заявляти права на центр Російської імперії.

Але пропагувати думки та ініціативи «ображених на царських панів малоросів» — це шлях в нікуди. Найслабша позиція, яку можна обрати.

Полтава — місце, де творили історію. Історію розвитку світових держав після Полтавської битви. Історію протилежних поглядів українців, які воювали між собою по різні сторони барикад.

І вибір кожного з вас: бути слабкою і пригнобленою колонією, чи заявити право на свою історію і стати її творцем.

🤭 Трамп перемагає — полтавський фейсбук ловить зраду.

Друзі, менш ніж 20 годин залишається до того, як Трамп внаслідок дзвінка Путіну на сотовий домовиться про шкурняк-договорняк «за 24 години» 📞

Українці, від великого до малого, не стримали емоцій після перемоги Дональда Трампа.

🛑 О 9:05 за київським часом телеграм-канали та інтернет-видання, посилаючись на американські ЗМІ, фіксують перемогу Дональда Трампа.

🛑 За пів години нардеп Ярослав Железняк повідомляє, що Президент Зеленський сьогодні підписав закони про продовження воєнного стану та загальної мобілізації на 90 днів. ЗМІ оперативно підхоплюють це. До слова, документи тиждень пилилися на президентському столі в очікуванні підпису. Настоювались.

📹 На Ютуб зайти неможливо — від учора експерти по колу ганяють піздунца щодо американських виборів і наслідків для України.

😎 У полтавському фейсбуці ситуація поміркованіша, але з дотриманням середньої температури в палаті №6.

Селищні голови, депутати районних рад у Полтаві, мамочки в декреті, блогери, Пустовгар, активісти — публікуються різні думки…

🚨 Хтось посипає голову попелом і стогне: «Всьо пропало».

🚨 Їм на допомогу приходять так звані «почекуни»: по-батьківськи плескають по плечу і повторюють мантру: «Не роби поспішних висновків, згадай джевеліни за його першої каденції…»

🚨 Сміхуни нервово пробують в іронію та сарказм. З ними поряд «оптимісти», які діляться інсайдами з Пентагону: буде зброя, буде!

🚨 Незламна 25-відсоткова секта «Ми його не обирали» з сьомої ранку звинувачує простих українців у надмірній увазі до виборів у США. Прості українці підтягнулися у FB десь після десятої.

🚨 У повітрі витає колективний запашок особистих спогадів про вибори в Україні…
…ой, були часи, куме… були часи… 🥺

Ми не змогли визначити перше місце для топу. Не в змозі обрати між мріями потужної активістки Юлії Петушинської та оптимізмом депутата Лохвицької міської ради Григорія Шамрицького — тому прикріпляємо скриншоти обох постів.

P.S. І справді, аналізуючи інформаційний простір за останній місяць-півтора, дописи у фейсбуці, коментарі в телеграм-чатах, складається враження, що воює не Україна з РФ, а США з РФ на території нашої держави.

І начебто рішення продовжувати чи завершувати війну залежить більше від Штатів, ніж від України як безпосереднього учасника чи від планів російського окупанта.

Ви що, з дуба рухнули?? 😡

Формуємо міцний тил для захисту від токсичних трампістів — ти нам потрібен/на 🫵

Друзі, більше немає мочі терпіти переможний «банкет під час чуми» українських трампістів та послідовників ідеології токсичної маскулінності.

😖 З самого ранку в твіттерах і фейсбуках сексисти змагаються в дотепності. У полтавських офісах здійснюють активний мобінг під мовчазну згоду.

І вже складно знайти маршрутку, де не буде випадків менспредінга 🍆 Повсюди — християнський талібан… 🥰

Послідовники аб‘юзера, заступника голови Подільської районної ради Сергія Бойка і він особисто розправили плечі: нахабно ходять і дають фофани полтавським трансґендерам 👊

Якщо ви розділяєте наші цінності та погляди:

🌸 Вболівали за демократку Камалу Гарріс;

🌸 Є небінарною особою, гендерфлюїдом, вуменісткою; смоллтокером, цисґендером, вигорілою на роботі;

🌸 Понад усе боїтесь договорнячка Трампа та Путіна;

🌸 Не підтримуєте обов’язкову мобілізацію жінок та інтерсексуалів.

Тоді нам з вами по дорозі!

Пишіть в анонімний чат-бот: @CommandantPoltava_bot

Сформуємо групу з 20 осіб, сядемо гуртом у складну алюзію на архетипну форму ракети, яку мисткині встановили на місце Пушкіна в Березовому сквері та полетимо на Марс 🚀

💵 Коли зростуть зарплати полтавських вчителів і до чого тут Порошенко.

Друзі, на сьогоднішньому сесійному засіданні Полтавської міської ради депутати від «Європейської солідарності» пропонуватимуть колегам підтримати звернення до Уряду з закликом наступного року підвищити зарплати вчителям.

👹 Більшість народних обранців уїдливо зашипить, але сперечатися не ризикнуть. Бо хто ж у здоровому глузді протестуватиме з таких чутливих питань, навіть якщо це виглядає як типовий політичний популізм?

Ба більше, освітяни — надійна опора будь-якого політичного режиму, яка високо ціниться під час виборів. З ними краще бути на дружніх.

Працювати в школах могли б фізрук Валерій Пархоменко, історик Вадим Ямщиков чи Денис Поліщук, якби пішов навчатися на педагога… 👏

То що ж хочуть «порошенківці»? Популізм чи не зовсім?

Ми уважно вивчили пропозиції фракції «ЄС» до Кабінету Міністрів України. Документ складали не полтавці, а десь у центральному партофісі, бо деякі місцеві ради трішки раніше вже проголосували «за» аналогічні звернення авторства «ЄС.

А поки сесійне засідання не розпочалось, пропонуємо трішки заглибитись у тему і розібратися, що ж взагалі коїться з зарплатами вчителів.

🙄 Чому вона завжди низька? З якої тумбочки беруться кошти на оплату праці? Чи є сенс у подібних зверненнях?

Ну і зафіксуємо банальний, але робочий щолбан по зелених носах у виконанні П'ятого Президента України 🔪

Продовження ⬇️

💰 Хто фінансує зарплату вчителям шкіл?

Державний бюджет через субвенцію місцевим бюджетам. Її і раніше не завжди вистачало, а тепер і поготів. Чому так — окрема розмова.

Місцеві бюджети викручуються як можуть: десь урізають, десь перекривають, але в підсумку закривають питання по зарплатах.

💰 Скільки отримує молодий вчитель без стажу?

Мало. Вистачить на півтори заправки «до повного» Х5-го Поліщука і десь на три хотдоги з підкопченою сосискою на додачу 🌭

Вчорашньому випускнику педуніверу за повну ставку (18 годин на тиждень), з урахуванням мінімум 5% доплати за престижність, надбавки 10% згідно з постановою КМУ від 2018 року, обіцяють близько 6 600 гривень на місяць. Ще 20-25% додайте за класне керівництво та 15-20% доплати за перевірку зошитів. Не густо.

Держстат каже, що сьогодні середня зарплата по Україні — 20 тисяч з хвостиком.

➕ Справа в тому, що зарплата вчителя формується з посадового окладу та численних доплат і надбавок. У свою чергу посадовий оклад має дві складові: перший тарифний розряд та тарифний коефіцієнт.

Ставка першого тарифного розряду сьогодні — 3 195 гривень. Запам’ятайте цю цифру.

Тарифний коефіцієнт молодого вчителя без категорії — 1.82. Множимо-хуйожимо і маємо 5 814 грн. Далі вже за рахунок надбавок і доплат дотягуємо до тих мінімальних 6 600.

🔝 В існуючій застарілій і, очевидно, неефективній системі збільшити зарплату молодому вчителю без досвіду видається логічним за рахунок підвищення ставки першого тарифного розряду.

Вона майже завжди зростала: 1 921 грн у 2019 році; 2 893 грн у 2021 році. Далі почалося повномасштабне вторгнення, і аж до початку 2024 року ставка не рухалась.

🥴 А потім почались дивні рухи.

На дворі 1 січня 2024 року. Україна починає жити з новим держбюджетом.

Ставка першого тарифного розряду після дворічної перерви зростає з 2 893 до 3 195 грн. «Мінімалка» також підвищилась — до 7 100 грн. Відповідно, зростає зарплата вчителів.

📆 На квітень запланований другий етап підвищення ставки — до 3 600 грн, а також «мінімалки» — до 8 000. Освітяни збуджено потирають руки і витирають губи. Поки що все досить обнадійливо.

Але сталося не так, як гадалося. Бо на другому етапі держава наїбала 🤣

У квітні «мінімалка», як і було заплановано, зростає до 8 000 грн. А от із ставкою першого тарифного розряду стався нюанс — рішення не вводять в дію.

Завила Профспілка працівників освіти та науки. Завила Федерація профспілок України. На сайті Кабміну створили петицію з закликом не обдурювати всіх вчителів і виконати обіцянки — підвищити ставку до 3 600 грн.

🇺🇦 Уряд відповідає: ставка буде на рівні 3 195 грн і не нийте. Більше того, вона і так на 5,5% вища за прожитковий мінімум. А громадам, якщо вони справді так хочуть підтримати вчителів, які горбатяться за мінімалку, запропонувано шукати можливості в місцевих бюджетах. І взагалі порадили не бухтіть і не зайобувать, бо триває війна, а в бюджеті — діра. Це якщо коротко.

1️⃣ Підвищення ставки першого тарифного розряду до 3 600 грн — перша з трьох пропозицій «Європейської солідарності» до українського Уряду. Те, що цю тему активно качають саме зараз — не випадковість, адже в поданій до Кабміну Бюджетній декларації на 2025 рік зазначено: ставка працівника першого тарифного розряду прогнозуватиметься на рівні грудня 2024 року. Тобто, скоріш за все 3 195 грн. Про яке підвищення зарплат вчителям тоді може йти мова? Профільний Міністр виправдовується: та хоч не знижуємо, самі ж бачите, війна.

2️⃣ Друга пропозиція від «ЄС» полягає в фіксації надбавки за престижність праці на максимальному рівні — 30%. Вона завжди була «плаваючою», змінювались лише %. Зараз — від 5% до 30%. Про цей вид надбавки можна знімати серіали, якщо коротко: рішення про % надбавки ухвалюють громади. Кошти, якщо по-нормальному, мають бути державні.

Коли зарплатньої держсубвенції не вистачає, першою ріжуть надбавку за престижність. Вчителі стогнуть, а держава киває на місцеву владу 🤡

Сьогодні, коли частину податкових надходжень центральна влада забрала собі (бо хтось десь ремонтував стадіон замість закупівлі дронів), уже і 5% стає важко платити.

Продовження ⬇️

3️⃣ Третя пропозиція від «ЄС» до Уряду — найсоковитіша. Прихильники Гетьмана закликають з початку наступного року відновити дію урядової постанови №822, прийнятою у липні 2019 року тодішнім Кабміном Гройсмана.

😁 Чи то Володимир Борисович хотів потролити наступників, чи навпаки зробив новообраному Президенту Зеленському «подгон» під наступні вибори — то вже на ваш розсуд.

Річ у тім, що так звана «Постанова Гройсман-Гриневич» була необхідна для впровадження нового Закону про освіту. Зокрема для переходу від системи тарифної сітки до прив‘язки мінімального окладу під прожитковий мінімум.

🤨 Передбачалося, що з січня 2023 року молодий педагог мав би заробляти не менше чотирьох прожиткових мінімумів. Навіть у воєнному кризовому 2023 році це було б мінімум 11 500 гривень.

Перше підвищення зарплат освітянам на 25% мало розпочатися вже з 1 січня 2020 року, але тодішній уряд Гончарука схопився за голову і видав постанову про призупинення дії Гройсманівської постанови.

Екс-міністерка освіти і науки Ганна Новосад виправдовувалася: «дєнєг нєт». Її наступник Сергій Шкарлет звинувачував Гройсмана у популізмі.

😁 Тим часом Уряди епохи Володимира Зеленського щоразу наприкінці року видають постанову про призупинення дії постанови №822… і так по колу… по колу…

5️⃣ Телеканали Порошенка п‘ятий рік обсмоктують це.

А у фейсбуці освітяни іноді прокидаються: бурчать і вимагають від чинної влади дати обіцяні чотири прожиткові мінімуми. Чи хоча б анонсовані 4 000 доларів 😁

А там чи справді у Гончаруків-Шмигалів коштів не знайшлось на підвищення зарплат, чи вони як уявили, що в Епоху Зеленського підвищені зарплати вчителів асоціюватимуть із Гройсманом-Порошенком-Гриневич…. То ну його нахуй 😰

🤣 Справжню причину ми не дізнаємося ніколи!

Отака от ситуація, друзі. Ніяких висновків і заключень.

Лише скажемо наступне.

Якщо раніше, на нашу думку, вчителювати йшли точно не заради грошей, а скоріше «за покликом душі»…

То тепер додалася ще одна мотивація. Це стосується молодих спеціалістів чоловічої статі.

🔪 Чекаємо на сьогоднішнє поіменне голосування депутатів Полтавської міської ради. От і ідентифікуємо всіх порохоботів!

Всіх з п’ятничкою!

❗️ UPD: Важливе уточнення.

Денис Поліщук зв‘язався з редакцією і уточнив, що його 🏎 Х-5 на газу, а підпкопчену сосику він не любить — більше по молочній 🌭

Ок.

⚡️ Полтавська міська рада не звертатиметься до Кабміну стосовно підвищення зарплати вчителям — поіменне голосування.

Депутатам не вистачило голосів, щоб навіть включити це питання в порядок денний.

🤟 Морознулись «Слуги народу»: родина Ямщикових, Сергій Іващенко, Серж Марюхненко, Євгенія Янко, Юрас Бражник. Антон Ярмолюк взагалі проспав засідання і не з‘явився.

А також морознулись депутати з інших фракцій: Нестуля, Артеменко, Годяк, Денисенко, Климко, Калуцький 💉

І, мать його за ногу, Денис Поліщук! Дарма ми про оцей хот-дог написали і оце всьо…

🔪 До речі, «ЄСівці» Дедюхін і Городчаніна чомусь відсутні на засіданні. Тому полтавська фракція «ЄС» — васяни. Шо ж ви хотіли, підтримку від «слуг», а самі де гуляєте?

Ото й таке. Порошенко програв Поліщуку 👏

📣 ТЕРМІНОВЕ звернення першої вчительки Дениса Поліщука у зв‘язку з його волевиявленням.

Агаповна Галина Василівна не стримала подив і записала екстрене відеозвернення до депутата Полтавської міської ради Дениса Поліщука.

👵 Перша вчителька Поліщука щиро не може вкумекати, чому народний обранець від мікрорайону Левада не підтримав включення до порядку денного сесії міськради звернення до Кабміну підвищити зарплати освітянам.

На наполегливе прохання Агаповни — публікуємо її відеокоментар 📼

Без слів…

Просимо термінового поширення ‼️

⚡️ Ексклюзив: Денис Поліщук дав перше інтерв‘ю.

Сьогодні депутат Полтавської міської ради, майбутній народний депутат, підприємець, благодійник та просто цікава людина Денис Володимирович Поліщук відверто поговорив із «Комендантом Полтави» про суспільне та особисте. Про минуле і майбутнє 🙊

😏 І попри те, що Денис Володимирович є одним із фінансових інвесторів нашої редакції, розмова вийшла занадто відвертою й місцями гострою.

Перше інтерв‘ю Поліщука!

Читати за ➡️ посиланням.