👹 «Діти дивитимуться російський ТікТок та цвенькатимуть російською на шкільних перервах» — депутат Полтавської облради розкритикував сьогоднішнє національно-патріотичне виховання.

Нещодавно у Полтавській обласній раді під час засідання регламентної депутатської комісії її головуючий Микола Кульчинський ледь не заістерив.

🪕 77-річний радянський дисидент, екснардеп, а нині депутат облради від «ЄС» Микола Кульчинський обурився тим, що цього року ОВА офіційно не вшановувала День перепоховання Тараса Шевченка (22 травня).

Кульчинський обурюється: навіть кляті совки на перших порах не могли завадити зібранням біля пам‘ятників Шевченку по всій Україні. І згадує:

👮‍♂️ Тих, хто хотів покласти квіти до пам‘ятника КДБ «постійно арештовувало і вивозило на 20-30 кілометрів від Києва чи Полтави». Шанувати Шевченка могли собі дозволити тільки найсміливіші та найнескореніші жителі УРСР.

Думати про Кобзаря, читати його твори, розділяти погляди чи, не дай Боже, публічно давати позитивну оцінку — дорога в один кінець…

👴 Кульчинський розповів присутнім депутатам та чиновникам епізод зі свого життя, коли в далекі радянські часи він також поплатився за покладання квітів до пам’ятника Кобзар.

Ніхто його, звісно, нікуди не вивозив. Полтавські гебісти сфотографували самотнього дисидента біля пам’ятника і, на переконання Кульчинського, психологічно натиснули на орендодавця квартири. Кульчинському довелося з‘їхати й шукати нове житло. Знайшов 👍

«Тож це свято (День перепоховання) варто подавати як усвідомлення пророчих слів Шевченка, адже це також буде сильно впливати на свідомість того покоління, яке підростає», — зазначив філософ Кульчинський.

✍️ До речі, рекомендуємо статтю 2014 року з наукової електронної бібліотеки періодичних видань Національної академії наук України «До 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка».

У статті йдеться про святкування 150 років з дня народження Кобзаря в СРСР. Автор звернув увагу на контроль радянськими органами влади підготовки і проведення ювілейних заходів.

🔍 Історик пише:

Засоби масової інформації чи не щодня з початку 1964 року нагадували громадськості про прийдешні заходи та інформували про підготовки до шанування Кобзаря.

…Матеріалів для публікації було більше, ніж достатньо, адже ажіотаж навколо визначної дати було створено такий, що будь-яка організація, підприємство чи колектив з області, району, міста або села намагалися зробити бодай маленький, але вклад у спільну справу шевченкіани.

…Ленінградський монетний двір до урочистостей випустив ювілейну медаль…У Вірменській РСР іменем Шевченка названо кілька шкіл і вулиць Єревана та інших міст республіки….

Латвійське державне видавництво випустило спеціальне подарункове видання «Гайдамаків»…

…Як би там не було, але 150-ті роковини з дня народження Т.Г. Шевченка в УРСР і СРСР було відзначено із притаманною радянській системі помпезністю і розмахом, якому увесь західний світ міг хіба що заздрити. Аналіз архівних справ і газетних матеріалів свідчать про значну увагу компартійної верхівки до постаті Т. Шевченка і його вклад у розвиток радянської культури…

Посилання тут.

✍️ А також рекомендуємо спогади звичайної українки, учасниці тих подій. Клац тут.

Хвилиночку. Чи були репресії за погляди, провокації на День перепоховання Шевченка, тиск радянських спецслужб? Були.

Проте. Чи шанували в СРСР Шевченка? Шанували. У світі майже 1400 пам’ятників Кобзарю, переважна більшість знаходиться в Україні. Хто ці споруди виготовляв і встановлював? До речі, монумент Шевченку в Полтаві, до якого ніс квіти Кульчинський, зведений був в 1926 році.

Чи використовувала радянська влада зручні для себе ідеї Кобзаря? Так.

Це все до того, що не треба за нас натягувати сову на глобус. Ми й самі впораємося.

Продовження ⬇️

🗞️ Полтавські медійники, не прийшовши до тями, продовжують зазіхати на вашу і нашу свободу.

Як і обіцяли, документуємо епізоди публічної боротьби місцевих лідерів думок та рушіїв змін проти Телеграму.

Дурний тон, скажете ви, гладити колег «проти шерсті». Але дозвольте показати вам нюанс.

По-перше, ми без диплома про вищу освіту за спеціальністю «Журналістика».

Тому до медіасфери та інформдіяльності не відносимось — Бог помилував.

По-друге, переконані: медійники з нашого села мають бути визнані найкусючішими павуками з усіх павуків у банці 🕷🕷

Коли треба сформувати в суспільстві правильну картину світу або міцно зацементувати єдині критерії оцінки процесів, наші журналісти завзято пашуть як «стахановці». Навіть Скабєєва з повагою морду стягує 😨

🔨 Медійники — наче ті прокурори, які оргазмують від перевиконання плану доведених обвинувальних вироків.

Перебільшуємо вплив медіа на настрої суспільства? Та ну.

Концепція «Четверта гілка влади» наділила журналістів приємними ніштяками у вигляді додаткових повноважень, деяких прав та довіри від суспільства.

Але при цьому творці концепції чомусь (чому? 🙄) не передбачили ні особливої відповідальності, ні додаткових зобов’язань, ні чітких критеріїв оцінки результативності.

Тому й бувають випадки, коли перекручена новина несе катастрофічні наслідки для особи, а спростування неправдивої інформації вже ніхто не прочитає. Бо всім похуй 😏

Полтавські ЗМІ також формують світогляд і спонукають до народження так званої «власної позиції». Наявність якої в умовах війни і цензури викликає повагу.

💚 Так от. Повертаємось до Полтави, свободи слова, правнуків вірян у комунізм, заборони Телеграму та вільного словоблудія.

У той час як політикани жалюгідно відмовчуються та загалом ухиляються від озвучення чіткої позиції по забороні Телеграму, головреди полтавських ЗМІ не сховали голову в пісок та назаявляли 🎤

Нещодавно регіональний осередок Інституту масової інформації спитав думки керівників полтавських новинних редакцій щодо 📩 А ті взяли і навалили…

Нагадуємо, наше редакційне збіговисько неодноразово заявляло про підтримку ініціативи заборонити ТГ. Більше того, і не тільки його. Бо в цій справі головне не гратися в «полумєри».

➡️ Ось посилання на розмови з головредами.

Ех, попри те, що обіцяли дружинам сьогодні довго не затримуватись на роботі, наша редакція знову зависає над цим текстовим шедевром… Поїхали.

👍 Так, головред сайту KoloNews не приховує радість від державницьких ідей заборонити ТГ. Редакцію обурює відсутність покарання за «безвідповідальне» поширення інформації й «забороненої реклами». Колектив навіть ухвалив рішення не чекати, поки державний регулятор роздуплиться і сам собі заборонив ТГ для роботи. Щоправда, не з ідейних причин, а через брак кадрів.

Немає кому вести тг-канал «Коло», зізнається головред. А так би…

👍 Директор виконавчий видання «Полтавська хвиля» побоюється, що безграмотний глубінний народ почне черпати «сумнівну інформацію» з «шкідливих телеграм-каналів». І як повичитує… 😰

А далі як по книжці: рефлексія народних мас; ігнорування районних партійних зборів; джинси; кухонні жарти про вище військово-політичне керівництво… наслідки — катастрофічні.

😪 Досить. Їхні цитати наведено у статті та на скріншотах.

Загалом настрій такий: Телеграм забезпечує громадянам необмежений доступ до даних. А народ переважно не дуже ходок на лекції усіляких прохфесорів по медіаграмотності.

У підсумку: вільнодумство та авторське трактування інформації з телеграму послаблює шанси України завдати Кремлю стратегічної поразки! 💪

…. 🫠

Нагадаємо. Ми цілковито поділяємо позиції головредів ☝️ Ба більше, пліч-о-пліч в дірявому човні під назвою «Самоцензура» гребемо і гребемо до перемоги над супостатом…

✔️ Ви почнете нудити: «А чим телеграм заважав Україні у перший рік війни, коли ми впевнено повертали втрачене?»

✔️ Або ж запідозрите однобокість статті, бо там відсутня протилежна позиція. А дійсно ж, і натяку на баланс думок немає.

✔️ Чи заскиглите про важливість збереження прав і свобод, які виборюються ой як нелегко, а втрачаються як за нєхуй.

Продовження ⬇️