⚡️ Ексклюзив: деталі медійної атаки на Катерину Ямщикову під час її відрядження до Парижа. Документ.

Друзі, ми свідомо нічого не коментували з приводу робочого візиту секретаря Полтавської міської ради Катерини Бабіч-Ямщикової до Парижу й роздутого скандалу навколо цього.

Саме відрядження відбулось ще на початку вересня — з деталями можна ознайомитись у матеріалі наших надійних партнерів із видання ЗМІСТ.

✍️ Першим про напівтаємний виїзд Ямщикової за кордон громадськість проінформував опозиційний депутат міської ради Сергій Каплін. Водночас інформпривід підхопили ледь не на всіх місцевих ресурсах.

Катерину звинуватили у марній траті робочого часу. Ба більше, відрядження збіглося з обстрілом Інституту зв‘язку, а в таких ситуаціях керівнику громади все ж краще бути фізично присутнім на робочому місці 😙

Десь за два-три дні «шакальний експрес» у бік Ямщикової мав би повністю вичерпати себе. Проте, медійну істерію продовжили занадто активно накачувати. Нам здалось доцільним і надалі дотримуватися інформаційної тиші.

📄 Учора нам на чат-бот анонімно надсилають об‘ємний документ із дуже специфічною інсайдерською інформацією.

Серед усього впала в око копія «медійного звіту» по кейсу «Ямщикова і Париж».

Ми свідомо беремо «звіт» в лапки, тому що не можемо гарантувати його справжність. Тож поки ділимося з вами лише кількома сторінками, на основі яких кожен сам зробить висновки, підтвердить чи спростує власні припущення.

🤯 Виходить, що суспільну думку полтавців щодо подій у місті формує ледь не одна людина — Сергій Миколайович Каплін. Чи як ще трактувати слова «підвладних», «підконтрольних» стосовно деяких тг-каналів, або ж слово «власник» у першому стовпчику таблиці? А пам‘ятаєте початок цієї ➡️публікації?

Начебто різні тг-канали, несхожий стиль або, на перший погляд, суперечливі самі собі пости… лише ілюзія вибору, яку створив нам Каплін.

Маючи такий потужний одноосібний медійний вплив можна з легкістю стати «інформкілером». Що, власне, вже і відбулось. Перевіримо?

📎 Якщо ви чули про відрядження Ямщикової до Парижа, то, найвірогідніше, вже з завчасною негативною конотацією.

А в чому проблема? Мер Харкова Терехов також був у складі делегації, але харківська аудиторія навіть не придала цій події значення. Бо немає насправді чого і бубніти. То звідки ж негативне сприйняття у вас? Бо не повернулась до Полтави у день обстрілу? Терехов — також. Між іншим, дорога займе щонайменше добу-дві. Чи пасажиром на F-16?

🔙 Повернемось.

Конкретно цей звіт — капля в морі. Загалом у документі про того ж Сергія Капліна до-ху-я всього. Настільки, що наше редакційне кодло вже охрестило злиті дані «Kaplin Papers».

🙂 Є купа інфи і про ФСБ-шника Мамая, і про правозахисника Василя Ковальчука, і «рідномістянина» Тараса Бойка, і про українського патріота та антисеміта Геннадія Сікалова… і дохуя чого про дохуя кого.

До речі, вказаний у звіті перелік тг-каналів, якими начебто володіє Каплін, насправді далеко не повний.

😑 Деміурги, які радять Сергію, допомагають та виконують його вказівки намагаються розкладати яйця в різні кошики, тому на брудних інформкампаніях чергують як і тг-каналами, так і традиційними медійними інструментами.

ПІБ цих персон і величезний список всіх афілійованих медіамайданчиків наведений у документі. Треба час.

Ледь не забули нагадати: держава вкотре не словом, а ділом піклується про право громадян на свободу думки — рано чи пізно верифікація адмінів пабліків у 📩 стане реальністю. І всі побачать як воно є насправді.

⬇️ Замість післямови.

❗️ Колеги, від‘їбіться від Катерини Бабіч-Ямщикової та її чоловіка ФОП Ямщикова.

ℹ А коли ні, тоді спробуйте погратись в об‘єктивність. Ваш Каплін третій день тусується в США, а ви або ігноруєте цей факт, або дійсно повірили, що лівак-соціаліст налагоджує співпрацю з американськими капіталістами для інвестицій в Полтаву. Їй Богу ☀️

Тож на якій підставі він туди виїхав? Чому ніколи не пише нам першим? 🥲

Враховуючи як Каплін почав активно почитувати нон-фікшн літературу, припускаємо: на відрядження у США його надихнула деяка сюжетна лінія книги Лімонова «Це я — Едічка» 🤣

👹 «Діти дивитимуться російський ТікТок та цвенькатимуть російською на шкільних перервах» — депутат Полтавської облради розкритикував сьогоднішнє національно-патріотичне виховання.

Нещодавно у Полтавській обласній раді під час засідання регламентної депутатської комісії її головуючий Микола Кульчинський ледь не заістерив.

🪕 77-річний радянський дисидент, екснардеп, а нині депутат облради від «ЄС» Микола Кульчинський обурився тим, що цього року ОВА офіційно не вшановувала День перепоховання Тараса Шевченка (22 травня).

Кульчинський обурюється: навіть кляті совки на перших порах не могли завадити зібранням біля пам‘ятників Шевченку по всій Україні. І згадує:

👮‍♂️ Тих, хто хотів покласти квіти до пам‘ятника КДБ «постійно арештовувало і вивозило на 20-30 кілометрів від Києва чи Полтави». Шанувати Шевченка могли собі дозволити тільки найсміливіші та найнескореніші жителі УРСР.

Думати про Кобзаря, читати його твори, розділяти погляди чи, не дай Боже, публічно давати позитивну оцінку — дорога в один кінець…

👴 Кульчинський розповів присутнім депутатам та чиновникам епізод зі свого життя, коли в далекі радянські часи він також поплатився за покладання квітів до пам’ятника Кобзар.

Ніхто його, звісно, нікуди не вивозив. Полтавські гебісти сфотографували самотнього дисидента біля пам’ятника і, на переконання Кульчинського, психологічно натиснули на орендодавця квартири. Кульчинському довелося з‘їхати й шукати нове житло. Знайшов 👍

«Тож це свято (День перепоховання) варто подавати як усвідомлення пророчих слів Шевченка, адже це також буде сильно впливати на свідомість того покоління, яке підростає», — зазначив філософ Кульчинський.

✍️ До речі, рекомендуємо статтю 2014 року з наукової електронної бібліотеки періодичних видань Національної академії наук України «До 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка».

У статті йдеться про святкування 150 років з дня народження Кобзаря в СРСР. Автор звернув увагу на контроль радянськими органами влади підготовки і проведення ювілейних заходів.

🔍 Історик пише:

Засоби масової інформації чи не щодня з початку 1964 року нагадували громадськості про прийдешні заходи та інформували про підготовки до шанування Кобзаря.

…Матеріалів для публікації було більше, ніж достатньо, адже ажіотаж навколо визначної дати було створено такий, що будь-яка організація, підприємство чи колектив з області, району, міста або села намагалися зробити бодай маленький, але вклад у спільну справу шевченкіани.

…Ленінградський монетний двір до урочистостей випустив ювілейну медаль…У Вірменській РСР іменем Шевченка названо кілька шкіл і вулиць Єревана та інших міст республіки….

Латвійське державне видавництво випустило спеціальне подарункове видання «Гайдамаків»…

…Як би там не було, але 150-ті роковини з дня народження Т.Г. Шевченка в УРСР і СРСР було відзначено із притаманною радянській системі помпезністю і розмахом, якому увесь західний світ міг хіба що заздрити. Аналіз архівних справ і газетних матеріалів свідчать про значну увагу компартійної верхівки до постаті Т. Шевченка і його вклад у розвиток радянської культури…

Посилання тут.

✍️ А також рекомендуємо спогади звичайної українки, учасниці тих подій. Клац тут.

Хвилиночку. Чи були репресії за погляди, провокації на День перепоховання Шевченка, тиск радянських спецслужб? Були.

Проте. Чи шанували в СРСР Шевченка? Шанували. У світі майже 1400 пам’ятників Кобзарю, переважна більшість знаходиться в Україні. Хто ці споруди виготовляв і встановлював? До речі, монумент Шевченку в Полтаві, до якого ніс квіти Кульчинський, зведений був в 1926 році.

Чи використовувала радянська влада зручні для себе ідеї Кобзаря? Так.

Це все до того, що не треба за нас натягувати сову на глобус. Ми й самі впораємося.

Продовження ⬇️