Коли ми чуємо про гіповолемічний шок, то, перше що спадає на думку- це геморагічний шок. І це провідна, адже подавляюча більшість поранених помирає від масивної кровотечі. Але, на жаль, ми також стикаємося ще з одним видом гіповолеміі, який потребує іншого підходу до терапії. Це - ОПІКОВИЙ ШОК.

Загалом, проблема терапії, лікування, термічного ураження настільки багатогранна та складна, що у медицині існує навіть окрема наука про це - комбустіологія.
На те, який прогноз у постраждалого та яка наша тактика впливає два фактори- ступінь опіку (за сучасною класифікацією їх три -
І- поверхневе пошкодження
ІІ - пошкодження не всієї товщі шкіри
ІІІ - пошкодження всієї товщі шкіри)
та площа шкіри, яка була ушкоджена.

Існують АБСОЛЮТНІ ПОКАЗИ для надання спеціалізованої допомоги, це опіки:

- верхніх дихальних шляхів (інгаляційна травма);
- неповна товщина шкіри (II ступінь), що за площею перевищують 10 % поверхні тіла;
- повна товщина шкіри (III ступінь) у всіх вікових групах;
- обличчя, рук, стоп, статевих органів, промежини, ділянок великих суглобів;
- усі опіки електричним струмом;
- хімічні опіки, подібні за площею та розташуванням до термічних, особливо лугами;

Перша допомога загальновідома- припинення дії фактору, фізичне охолодження, зняття одягу (але не чіпаємо некротичні тканини та не здираємо одяг, що приплавився до шкіри), оцінити площину та ступінь опіку (користуючись правилом девʼяток або правилом долоні), нанести на ушкоджену ділянку стерильний матеріал.


Продовження у АВТОРА