Розумні ігри
7 subscribers
12 photos
32 links
Канал про настільні ігри та конструктори
Download Telegram
to view and join the conversation
Перед серйозним навантаженням у спортзалі треба добряче розім’ятися, розігріти м’язи та підготуватися. Новачку часто й розминка зійде за тренування ;) Та ті, хто займаються регулярно знають, що це лише прелюдія.
З настолками — так само. Всі ці Азули та Санторіні — лише вступ.

У наступних кількох постах я розкажу про ігри, котрі заставлять кипіти мозок.
Почнемо з Гри престолів. Гра ґрунтується на серії книг «Пісня льоду та полум'я» Джорджа Мартіна. Читати чи дивитися серіал, щоби грати в гру не обов'язково, та я рекомендую — буде зрозуміліше та атмосферніше.

Гравці уособлюють тут один зі високих домів, що змагаються за Залізний Трон — престол сімох королівств. Як не дивно — максимальна кількість гравців — шість. Два Доми з тих, що є в книгах не беруть участь у протистоянні. А саме — Аррени (проте вони з’являться в одному із доповнень) та Таргарієни (є фанатськи доповнення з ними). У кожного гравця є своя вотчина — замок із гарнізоном, що його охороняє, та певні війська — піхотинці, лицарі та кораблі. Мета гри — мати найбільше замків та фортець після 10-го ходу або ж захопити 7 — миттєвий виграш.

Своїм військам можна віддавати 5 типів наказів — набіг (збивають деякі накази на сусідніх територіях), похід (напад), захист, підтримка та консолідація. Віддаються накази одночасно та «в закриту» — ви не знаєте —війська супротивника, що підійшли до ваших кордонів наступного ходу будуть атакувати чи захищатися. Відкриваються накази одночасно.

Крім військ на полі гравці мають ще Карти Домів — героїв із певною силою та властивостями. Часто не сила, а саме додаткові властивості вирішують чим закінчиться битва. Слід зауважити, що війська, що програли битву часто не гинуть, а відступають на сусідню територію та можуть атакувати наступного ходу. А герої з руки ідуть у відбій. Зігравши сильну карту ви не отримаєте її доки не позбудитеся решти.

Отже, маємо гру з дуже сильним тактичним складником — треба прораховувати коли та як кого атакувати. У грі майже немає рандому — жодних кубиків, та є карти, що однаково впливають на всіх. На початку кожного раунду, крім першого, відкриваються три «Карти Вестеросу», що можуть суттєво змінити ситуацію на полі — оголосити призов (всі Доми отримують можливість призвати юнітів), заборонити віддавати певні накази чи розпочати торги за певний вплив.

Торги — це важлива частина стратегічного складника гри. Є три «Треки Впливу» — Залізного Трону, Вотчин, та Королівського Двору. Трек Залізного Трону визначає порядок ходу. Крім того, перший на ньому вирішує нічиї (крім битви). Трек Вотчин визначає силу. Хто вище — той і сильніше. Тож у випадку нічиї за силою в битві — виграє той, хто вище на треку. Також перший на цьому треку отримує «меч із валірійської сталі», що раз на раунд дає одну додаткову силу. Трек Королівського Двору визначає скільки спеціальних, більш потужних наказів, ви можете віддати. Крім того, перший на цьому треку може раз на хід змінити один із відданих наказів після того як усі накази розкрито.

Протягом гри гравці отримують Жетони Сили — саме ними вони платять під час торгів на закритому аукціоні, важливою частиною якого є правило «маєш віддати все що поставив — навіть якщо програв». Крім того, Жетони Впливу потрібні в разі атаки здичавілих — ще одна подія, котра може трапитися на картах, що відкриваються на початку раунду. Здичавілі атакують із різною силою і для захисту всі гравці так само жертвують Жетони Сили. Якщо вони програють — постраждають усі й найбільше постраждає той, хто дав найменше. Якщо виграють — той, хто дав найбільше — отримає перевагу.
Крім стратегії та тактики, в грі присутній дуже сильний дипломатичний складник. Гра побудована так, що протистояння відбувається на двох, а іноді й трьох фронтах. Якщо ви не домовились із кимось із сусідів про союз — вважайте програли. Буде дуже важко охороняти свої кордони. Та союз на словах не є обов’язковим до дотримання. Починаючи гру пам’ятайте — вас зрадять. Щойно союзник побачить, що зрада принесе йому шостий чи сьомий замок, або на 9-ому чи 10-ому ході — він вас зрадить.
Через ці зради гра є конфліктною. Не всім вона підійде. Я би рекомендував після неї зіграти в щось кооперативне, там де з великою вірогідністю програють усі — який небудь Жах Аркхема чи Пандемію. Там саме можливість зради заставляє продумувати багато варіантів дій, заставляє кипіти мозок і пітніти долоні.

Найкраще гра грається на шістьох гравців. За меншої кількості деякі отримують більше переваг. Є два доповнення — одне («Танець драконів») дещо міняє розстановку, та баланс, але так само грається на шістьох. А інше («Бенкет круків») спеціально розроблене для чотирьох гравців. Воно уводить у гру Дім Арренів, з’являється механіка Очок Перемоги за досягнення цілей. Гра з ним стає динамічнішою. Та й зібрати чотирьох гравців одночасно легше, ніж шістьох.

У грі є багато нюансів і тонкощів правил, тож загалом вона вважається важкою. Партія сильних гравців є дуже напруженою триває всі 10 ходів і займає 4–5 годин. Тож це вже — для справжніх поціновувачів.
​​Є доволі багато важких ігор, що займають 2-3 години. Як правило вони занижують час якого потребують на коробці та пишуть 1-2.
«Сутінки Імперії» інакші. Вони чесно кажуть — 4-8 годин. Тож що це за гра?

«Сутінки Імперії» — космічна 4X стратегія (англ. eXplore, eXpand, eXploit, eXterminate — «вивчення, розширення, експлуатація та знищення»). Як можна зрозуміти з назви — колись існувала галактична імперія та її спіткала доля всіх імперій — вона розпалася. Більше того — панівний народ імперії — Лазаксів — було майже повністю винищене. У результаті військових дій всі раси було відкинуто в розвитку на сотні років. Кожна раса контролює лише свою власну систему. Та минув час і вону починають нову боротьбу. Це не лише військова гра, тож для перемоги не потрібно знищувати всіх опонентів. Достатньо набрати певну кількість Очок Перемоги — голосуванням, захопленням артефактів, вибором правильної стратегії. Тоді Вінарани — раса, що служила Лазаксам у їхній метрополії визнає вас повноправним спадкоємцем престолу імперії.
​​Раніше я розповідав про «Гру престолів» де ви мали віддавати накази своїм військами, тут — навпаки. У «Сутінках імперії» ви активуєте певну систему куди переміщуєте кораблі. Кораблів у вас кілька різних видів — Винищувачі, Есмінці, Дредноути тощо. Є навіть «Зірки смерті» (насправді вони називаються War Sun, та всі розуміють чим надихалися автори). Всі кораблі відрізняються не лише силою і вартістю, але і властивостями. Деякі кораблі можуть нести на собі Десант та Винищувачі; деякі літають далі, деякі мають бонуси для знищення Винищувачів. Десант висаджується на захоплює планети, а Винищувачі прикривають великі та потужні кораблі, приймаючи на себе атаку. Бій відбувається через кидання десятигранних кубиків (d10). І якщо за кожен Винищувач гравець кидає лише один кубик і влучає на 9 чи більше, то за «Сонце війни» — 3 і влучає на 3 чи більше. Кріб того у випадку влучання той гравець у кого влучили вибирає який корабель втратити. Звісно це буде винищувач.

Параметри кораблів можна змінювати за допомогою досліджень нових технологій. Більше того — вони трохи різні у різних рас. До слова про раси — їх у грі 18 і всі вони мають свої особливості — дипломатичне королівство рептилій Ксксча, торгові та заможні емірати котоподібних Хаканів, університети надзвичайно розумних водоплавних Хеларів, та навіть спільна свідомість Арборек. База знань гри (aka lore) надзвичайно велика, раджу прочитати історію галактики (pdf).
У грі дуже сильна політична складова — періодично проводяться голосування в галактичній асамблеї — там важлива не військова сила, не промисловість, а вплив підконтрольних вам планет та стосунки із союзниками. Правильно проведене голосування, підкуп і договори можуть суттєво вплинути на розподіл сил у галактиці.
​​Не слід забувати й про економіку. Для отримання додаткового прибутку вам потрібно буде укладати торговельні угоди. До речі, якщо угода з вами надає комусь багато ресурсів, він не захоче на вас нападати, бо ж тоді її буде розірвано — непоганий фактор стримування.
Та є ще карти цілей — накопичити певну кількість ресурсів, кораблів, або втримати центральну планету — Мекатол Рекс. Секретні цілі, що їх має кожен гравець часто містять вказівку заподіяти шкоду іншому гравцеві, як правило — сусіду.

Всі ці нюанси вимагають детальних описів. Крім того врахуйте, що я розказав лише про ключові моменти. Буклет із базовими правилами містить 25 сторінок. Додаткові ще 36. На те щоби розказати їх всі потрібна десь година. Не зважаючи на те, що в перші два ходи гравці можуть зробити небагато — ці ходи тривають по годині, під час наступних — доступних дій більше і вже починаються інтриги.

Інтриги — невід’ємна та важлива частина гри — угоди, договори, союзи. Перед десятим ходом, або коли це дозволить отримати десяте Очко Перемоги, їх буде розірвано. Сусіди почнуть війни, й усі повстануть проти лідера. Той, хто отримає найбільшу перевагу в цій битві — стане новим спільним ворогом. І так далі. Через це гра може викликати образи та нарікання. Через тривалість гри (нагадую — 8, а почасти й 10 годин) зіграти потім в Пандемію чи тим більше жах Аркхема буде складно. Тож варто вирішити чи варто взагалі починати. Це як із великою вагою в важкій атлетиці — приємно розуміти, що можеш вижати 150, та воно не варте зірваної спини. Сутінки Імперії не для слабаків.
​​Мабуть неправильно проводити аналогію між іграми та певною вагою яку може підняти спортсмен. Кожна гра, це радше певний тренажер чи тип вправ і як саме нею користуватися — залежить від гравця. Якщо взяти банального карткового «Дурня», то можна просто карти кидати, а можна рахувати, що там вийшло у відбій, що в колоді лишилося, які карти в інших гравців.
В цьому плані «Terraforming Mars» — чудовий тренажер яким приємно користуватися на будь-якому рівні складності (крім напростішого — тут немає кубиків, які треба кидати).

Суть і мета гри
Земляни зрештою вирішили колонізувати Марс. За справу взялося кілька крпорацій котрі представлені гравцями. Кожна корпорація унікальна, гравці обирають іх перед грою. Для того щоби люди могли жити на поверхні Марсу треба підняти до певного рівня 3 основні параметри — середньорічну температуру до +8, кисень до 14% та кількість води на поверхні — викласти всі 9 жетонів океану. Коли всі три параметри досягли кінцевих значень — гравці підраховують переможні очки.
​​Тепер трохи про механіку.
Гра, насправді карткова. З полем, але карткова. Гравці мають карти проектів які можуть виконати їхні корпорації. Якісь проекти корисніші на початкових етапах, якісь — на кінцевих. Не можу не згадати, що автори гри надихалися трилогією К. С. Робінсона «Червоний Марс». Тож той, хто читав ці книги легко пізнає вітряки, що мають розігрівати атмосферу, солетту, мохоли тощо.
Проекти діляться на кілька груп за різними ознаками — одноразові та такі, що будуть приносити користь надалі; події та споруди; такі, що спрацьовують автоматично коли хтось будує чергове місто чи створює океан і такі, що треба виконувати самостійно кожного ходу.
В деяких проектів є вимоги до певного параметра — 5% чи більше кисню, максимум +2°С чи певна кількість виконаних наукових проектів.

Механіка гри є дуже продуманою. Вона тут не обмежує гравця, а навпаки — надає йому додаткові можливості користуватися якими чи ні — він вирішує сам. Так на планеті можна домувати метал і титан та оплачувати ними певні проекти. Можна вирощувати рослини, висаджувати сади та піднімати в такий спосіб кількість кисню. Можна добувати енергію та тепло й гріти планету.
​​Дохід гравців багато в чому залежить саме від того, скільки вони зробили для Марсу. Кожного ходу, а хід тут — це покоління, корпорація отримує певну кількість грошей від земного уряду. Мінімум — 20 «мегакредитів», + за кожен крок кожного піднятого нею параметра, + за власні проекти направлені за економічний розвиток.
Як і в будь-якій картковій грі тут може «не йти карта», тоді гравець може виконувати за гроші «стандартні проекти». Немає карти з побудовою міста — заплати 25 мегакредитів та побудуй без карти, немає карти з океаном — заплати 18 М€ і ні в чому собі не відмовляй.

Під час гри гравці можуть оголошувати про певні досягнення — 3 міста, 16 промислових будівель тощо, та оголошувати винагороди — за набільшу кількість зайнятих територій, чи найрозвиненішу науку та таке інше. Крім того наприкінці гри вони отримають Очки Перемоги за кожен ліс який висадили та кожен ліс навколо свого міста. А ще за очки на картах, а ще...
Можливостей багато. Кожен обирає шлях який йому ближче та який підходить його корпорації. Тому «Terraforming Mars» чи, як його переклали в Лавці Ігор «Покорение Марса» вважається складною грою, грою для справжніх поціновувачів, грою для людей які можуть витратити години часу на чудову гру. До речі гра, наразі, посідає 4 місце з усіх настільних ігор світу. Це теж про щось говорить :)
​​Нас давно не було чути. І цей пост не про гру.
Та цьому є причина. Ми робили своє кафе. Зі смачною кавою та найкращими настолками. Робили-робили й зробили!
В Ірпені відкрилося анти-анти-кафе з купою настолок. Саме так — два рази «анти».
1. У нас платять за час: 30 грн. — година, 90 грн. — день.
2. У нас смачна кава: професійна кавомашина, вправний бариста. Чай та кава — безкоштовно в межах оплаченого ліміту.
3. Зранку можна забігти — взяти каву з собою (але доведеться заплатити :) )

По буднях працюємо 9:00-18:00, по вихідних — 10:00-20:00

Я таких закладів у Києві не знайшов, а мені дуже сподобалося як це працює в Кракові. Зробили з дружиною максимально близько.

До слова, якщо приносите свою гру (за умови, що її немає в нас) — граєте безкоштовно (одна людина, власник гри). Ну, і, зрозуміло, що тоді немає депозиту на чай каву.
Так, це означає, що майстер DnD за час не платить ;)
Так, це означає, що MtGшники за час не платять ;)

Адреса: Ірпінь, вул. Чехова 4 є. Будинку на гуглових картах немає, тож ось такий маршрут від входу в Центральний Парк: https://go.shr.lc/2y19FgR

Лінка на колекцію ігор: https://go.shr.lc/2NWe932
Щось наш бот перестав працювати, а поділитись оглядом хочеться. Ти більше, що Серп — епічна гра: https://go.shr.lc/2O257lc
​​Як вчити з дитиною таблицю множення?

Певно у багатьох із нас є ненайкращі спогади про то. Хотілося би, щоби діти мало щось краще за той зелений зошит де на зворотньому боці написані у стовпчик всі ці приклади... На дворі ніч, на зошит капають сльози й розпливаються темними плямами... Бр-р-р! Жахливо.

Трохи кращий спосіб це табличка від 1 чи 2 до 9 де на перетині рядків та стовпчиків знаходиться правильна відповідь. Принймні цей спосіб дає хоч якесь розуміння правила, що від перестановки множників добуток не змінюється. Та це все не те.

Звичайно ігри направлені на покращення процесу запа’ятовування, є соробан, є ще якісь новітні методики. Та на мою думку це все неправильні способи навчання. Крім того, зазвичай у школах вчать множення, потім ділення, що, на мою думку, теж абсолютно неправльно, викликає додаткові труднощі та відразу до предмету.

Найкращий, найдієвіший і найправильніший спосіб навчання — це гра. Не та гра де перемагає той, у кого краща пам’ять (математика — це не про пам’ять), а та де застосовується навичка яку ви тренуєте у дитини.

Множення (і відразу ділення) накраще тренується за допомогою гри Кам’яний Вік (може ще якась є, але мій досвід говорить, що ця — найкраща). Як за її допомогою вчити таблицю множення? А ніяк! Просто грайте. Діти, вони розумні. В ході гри їм доведеться рахувати скільки ресурсів їм потрібно отримати якщо вони поставли на нього певну кількість свої робочих. За другу-третю гру вони побачать зв’язок: «Ага, 4 робочих — кинув 4 кубики, золото за кожну шістку, всього випало 3 четвірки та 1 п’ятірка, це 17 — лише два золота та якщо я додам один інструмент, це буде 18, 6 поміщається у 18 три рази».

Напишіть перед дитиною приклад ((34+51)/6+х) та попросіть знайти таке значення х при якому вираз ділеться на 6 без залишку та оцініть гримасу на обличчі. А під час гри діти постійно вирішують такі задачі й роблять це із задоволенням! Саме тому мій вибір для навчання множення (не таблиці — жодного зубріння, лише розуміння предмету!) саме Кам’яний Вік!