Головнокомандувач ЗСУ
142K subscribers
122 photos
87 videos
30 links
Вітаємо на офіційному каналі Головнокомандувача Збройних Сил України
Download Telegram
#історії_героїв

Зруйнувати, випалити, знищити, а потім окупувати руїни – ворожа тактика залишається незмінною. Не став винятком і Лисичанськ, який росіяни у буквальному сенсі поливали вогнем.
 
– Бої були фактично цілодобовими. Противник постійно намагався завдати нам максимальної шкоди, задіюючи артилерію різних калібрів, – розповідає артилерист 24-ї ОМБр Віктор. – Це не бойові дії, це повне знищення росією наших територій та інфраструктури.
 
Попри те, що у ворога було набагато більше техніки та боєприпасів, він не залишався безкарним.
 
– Так, росіяни мають перевагу в артилерійських системах, але це не заважає нам їх знешкоджувати. Різниця в тому, що противник воює кількістю, а ми – точністю, – пояснює Віктор. – У Лисичанську ми успішно нищили танки ворога, БТРи, БМП, живу силу, мінометні розрахунки. Після нашої Перемоги, думаю, буде багато інформації про це. Але зараз нам потрібно працювати, а не вихвалятися.
 
Найбільшою цінністю українського війська, упевнений артилерист, залишаються вмотивовані й сміливі бійці.
 
– Наш підрозділ викладається на сто відсотків, аби наблизити Перемогу. З деякими побратимами я служу вже кілька років. Хтось мобілізувався кілька місяців тому, й ці хлопці у своїх знаннях та вміннях не поступаються бійцям, які давно у війську, адже за кілька місяців вони отримали колосальний досвід. Та війна, яка була до 24-го лютого, і та, що триває зараз, – це зовсім різні речі. Раніше артилеристи були в зоні відведення, постійно на навчаннях та полігонах. А з початком повномасштабного вторгнення артилерія щоденно бере участь у бойових діях, – підкреслює Віктор. – І кожного дня наші військовослужбовці роблять героїчні вчинки, про які можна писати книги.    
 
 Україна, переконаний захисник, дуже змінилася за останні місяці, суспільство зараз об’єднане, як ніколи.
 
– Якщо деякі громадяни були скептично налаштовані щодо армії, то зараз усі розуміють, що вона дійсно важлива, так само, як і мова та національна ідентичність, – говорить Віктор. – Хай українці будуть певні, що ми не здаємося і не складемо зброю. Адже боремося за Україну – незалежну, вільну, яка іде власним шляхом, де кожен має право вибору.
 
#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
Поспілкувався телефоном з Верховним головнокомандувачем Обʼєднаних збройних сил НАТО в Європі та командувачем ЗС США в Європі генералом Крістофером Каволі.

Взаємна довіра, постійний діалог на стратегічному рівні та ефективна співпраця на оперативній ланці сприяють тому, що співробітництво між Збройними Силами України та Командуванням Збройних Сил США в Європі є системним і результативним, а процес надання військової допомоги Україні безперервним.


There was a conversation with the Supreme Allied Commander Europe and the Commander of the United States European Command, General Christopher Cavoli.

Mutual trust, continuous dialogue at the strategic level and effective cooperation at the operational level facilitate the cooperation between the Armed Forces of Ukraine and the U.S. European Command (EUCOM) to be systematic and resultive and the process of military assistance provision to Ukraine uninterruptible.

@CinCAFU
#історії_героїв

Понад два місяці наші захисники, зокрема, королівські піхотинці 24-ї ОМБр тримали оборону Попасної. За словами артилериста Володимира, це був найскладніший напрямок, на якому йому довелося воювати за майже півроку повномасштабної війни.
 
– На штурм міста росіяни кинули величезну кількість сил – морську піхоту, підрозділи силових структур, ПВК. На Попасну йшли потужні колони техніки. Тактика ворога не змінилася з часів Другої світової війни – він у буквальному сенсі давив кількістю, просувався вперед по тілах своїх загиблих, не зупиняючись. Засилають, наприклад, 500 бійців, ми їх б’ємо, слідом за ними одразу йдуть ще 500, – згадує пекельні дні Володимир. – Ми, відповідно, стримували їхню навалу, не давали зайти до міста.
 
Завданням артилерії була підтримка дій піхоти.
 
– Відбивали колони, перешкоджали підвозу забезпечення для підрозділів ворога та їхньому просуванню по місту, – розповідає артилерист. – Кількість знищеної російської техніки не було коли рахувати, якщо чесно. Ми вражали по 40-50 цілей на день – танки, БМП, БТР, легкові машини.
 
Королівські піхотинці робили подекуди неможливе, щоб український прапор майорів над Попасною. Втримували шалений натиск надзусиллями людей.  
 
– Усі бійці показали себе героями. Мої хлопці витягували машини з-під обстрілів, ремонтували їх фактично під вибухами. Наводилися, стріляли, по них одразу ж прилітало, але вони знову і знову йшли у бій попри переважаючі сили противника, – говорить Володимир. – Але зрештою ворог знайшов вразливе місце і прорвав оборону. І нам довелося відходити на більш вигідні рубежі. Не буду приховувати, гірко було залишати місто. Але ми розуміли, що потрібно зберегти піхоту, щоб згодом піти у контрнаступ і звільнити від російської окупації усі наші міста й села. І ми це зробимо обов’язково.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
#історії_героїв

- У мирному житті я 30 років вирощував хліб, мої руки тримали колоски пшениці, і я радів врожаю, мов дитина. Зараз ворог спалює землю і повертає нас у 32-33-й роки, - розповідає артилерист Володимир.

Світова продовольча криза є ще одним жахливим наслідком російської агресії проти України.

Володимир родом з Полтавщини. З 2014-го допомагав військовим як волонтер. 24 лютого, з початком широкомасштабного вторгнення РФ, без вагань вирушив до військкомату [територіального центру комплектування та соціальної підтримки].

- Іду захищати моїх дітей, - так пояснив своє рішення рідним. 

Випробування і жахи війни, крізь які доводиться проходити нашим захисникам, накладають свій важкий відбиток. В очах Володимира - біль і втома. Але не страх...
- Страх? Не знаю... Я не думаю про нього. Зосереджуюся на тому, як  уберегти побратимів.

У перервах між обстрілами думає про родину.
- Двічі за весь час вдалося побачитися з донькою та на кілька хвилин обійняти сина. Я не міг нічого йому сказати, не міг відірвати його від себе, йому 6 років, а донечці 26. Ось таке воно життя, -  з ніжністю говорить Володимир.

Військовослужбовець мріє про Перемогу.  
- Після Перемоги я з дітьми поїду в навколосвітню подорож, більше любитиму це життя. І, звісно, вирощуватиму хліб, щоб ніде у світі не було голоду.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
#історії_героїв

Ще взимку Михайло жив із родиною у Китаї. Дружина викладала англійську мову, він професійно займався фотосправою і переймався хіба тим, що знову продовжили локдаун. Почувши з новин про напад росії, не роздумуючи, повернувся в Україну – захищати рідну землю.
 
–  Тут мій дім, мої батьки, я не міг залишатися на чужині, – говорить боєць 24-ї ОМБр. – У війську потрапив до артилерії – цю спеціалізацію я опанував ще під час строкової служби. Разом зі мною служить багато цікавих людей, у кожного своя історія. Всі ми різні, але мета у нас одна – Перемога!
 
Після війни Михайло не збирається знову залишати Батьківщину. Навпаки – хоче, щоб додому повернулася дружина, разом із якою мріє подорожувати Україною.
 
– А поки що маємо побороти ворога. Хотів би сказати усім українцям: доки ми тут, на фронті, ви у безпеці, – наголошує артилерист. – Вірте в Збройні Сили України. Ми тримаємося, йдемо до Перемоги і дуже цінуємо вашу підтримку.
 
#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
#історії_героїв

Свій позивний боєць 53-ї ОМБр «Агроном» отримав завдяки неабиякій господарській жилці.
– Ще коли служив у зоні ООС, на позиціях вирощував овочі, – розповідає Артем. – Садив, доглядав. Так і приліпилося до мене – «Агроном». Коли прийшла велика війна, про садівництво довелося забути…

У районі відповідальності підрозділу Артема потужні обстріли почалися за тиждень до повномасштабного вторгнення росії.
– Перший артилерійський обстріл був 16 лютого, і з того моменту вони вже не припинялися. Адреналіну, звісно, додали. Далі почали наступати ворожі танки. Але наші артилеристи – вмілі хлопці, вони швидко знищували колони російської техніки, і це, треба сказати, дуже підтримало бойовий дух піхоти, – говорить боєць.

З-поміж численних подій, які відбулися на його ділянці за останні місяці, Артем чи не найбільше згадує звільнення Павлівки – маленького, але стратегічно важливого села під Вугледаром.
– Це було швидко, неочікувано для ворога і дуже круто! – з захватом розповідає «Агроном». – Я щиро вражений. Хоча підрозділи, які звільняли Павлівку, не є штурмовими, вони діяли дуже професійно. Було страшно, але завдання виконали. Я згадую одного хлопця з батальйону «Айдар». Перед штурмом у Павлівці він говорив, що боїться йти у бій. Попри це, в результаті він повівся як герой, врятувавши побратимів. Коли хлопці сиділи в обороні на одному з подвір’їв, туди зайшла група російських військових. Недовго думаючи, хлопець обеззброїв першого ж, хто ступив на подвір’я. Зав’язалася сутичка і ворог змушений був тікати.

Розмірковуючи про війну, Артем запевняє: у ворога немає жодних шансів.
– Маразматичний старий дід путін, який розуміє, що доживає свої дні, назбирав військо, щоб відродити радянський союз і прибрати до рук Україну. Але це йому не вдасться, – резюмує «Агроном». – Моя найбільша мотивація – родина, маленька донька, яка чекає вдома. Знаєте, мабуть найтяжче – знати, що діти ростуть, дорослішають, доки ми тут, і ми не маємо можливості того бачити. Тому хочеться якнайшвидше звільнити наші території, здобути Перемогу і нарешті повернутися додому.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
Підтримую постійний діалог з Головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі.

Під час сьогоднішньої телефонної розмови в черговий раз звірили оцінки втрат росіян у цій війні. Ми відзначаємо, що противник несе значні втрати, передусім у живій силі - пʼята частина підрозділів ЗС РФ, залучених до бойових дій в Україні, розгромлена.

Поінформував свого американського колегу про оперативну обстановку, зокрема, підкреслив, що активні бойові дії сьогодні тривають на 1300 км фронту. Ми дуже потребуємо посилення артилерійського вогню - я знову звернувся з цим до наших партнерів.

Щиро вдячний генералу Міллі та всій Американській нації за дієву підтримку у захисті нашого героїчного народу та спільних цінностей - свободи і демократії.

@CinCAFU
#історії_героїв

«Тільки б встигнути», – молитва медиків, які забирають поранених з поля бою, і водіїв, що мають якнайшвидше їх вивезти. У Миколи, водія медичного взводу 60-ї ОПБр, є ще одна: «Тільки б не зламатися в дорозі».

– Це дійсно постійний страх, якщо чесно, – говорить він, – що зупиниться машина у найвідповідальніший момент. Поки що вдавалося не підводити екіпаж. Доїжджали, коли треба, й усіх привозили живими.
До повномасштабного вторгнення росії Микола теж працював водієм, розвозив ліки та медпрепарати по аптеках – кожен день за звичним маршрутом. Коли ж потрапив на фронт, довелося дуже швидко вивчати незнайому місцевість.

– Мабуть, це було найскладнішим випробуванням спочатку, – зазначає водій евакуаційного екіпажу. – Потрібно було вивчити місцевість і дороги, знати, як і до кого швидше доїхати. За кермом слухав команди старшого, який сидів поруч, і просто старався не розгубитися. З часом призвичаївся, тепер знаю, звідки і чого очікувати. Найнебезпечніші ситуації – коли їдеш уночі й нічого не бачиш. Натомість, ворог тебе бачить і «насипає». Йому немає різниці, що за машина їде – медична чи ні, росіяни стріляють по всьому, що рухається.

Водійську вправність Миколи вже встигли відзначити у підрозділі – найчастіше на виїздах за кермом саме він.
– Не те щоб я незамінний, звичайно, але так виходить, – посміхається він. – Утім, про відпочинок зараз не думаю. Головне – вигнати ворога з нашої землі.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🇺🇦🇵🇱 Сьогодні у Польщі відзначають День Збройних Сил - свято Війська Польського.

🇺🇦Дорогі побратими!
Від імені Збройних Сил України та від себе особисто вітаю вас із Днем Війська Польського.

У Варшавській битві ваш народ відстояв свою державність та врятував Європу від більшовицької навали. Союзником Польщі у тій війні була Українська Народна Республіка.

Сьогодні, як і 102 роки тому, ми знову разом протистоїмо спільному багатовіковому ворогу.

Щиро вдячний польському народу за допомогу і підтримку у цей складний час!
Ми боремося за нашу і вашу свободу!
Разом переможемо!

@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Кожна ділянка лінії оборони, кожен підрозділ і кожний воїн стали стіною на шляху противника. Ми зробили і продовжуємо робити все можливе й неможливе для стримування ворожого наступу.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
🇺🇦🇨🇦Поспілкувався телефоном з Начальником штабу оборони Збройних Сил Канади генералом Вейном Дональдом Ейром. Ознайомив колегу із ситуацією на фронті. Вона напружена, але повністю контрольована.

Занепокоєння викликає розташування ракетних систем уздовж державного кордону з боку Республіки Білорусь, зокрема на аеродромі Зябрівка.

Зауважив, що по всій лінії фронту противник продовжує наступати. При цьому здійснює близько 700-800 обстрілів наших позицій щодня, застосовуючи від 40 до 60 тисяч боєприпасів. Основні зусилля зосереджує на витісненні наших військ із Донецької області. Найбільш напружена ситуація зараз на напрямку Авдіївка-Піски-Марʼїнка.

Підкреслив, що росіяни продовжують обстрілювати мирні міста і села України. Найбільше страждають від ворожих обстрілів Миколаїв, Харків, Марганець, Нікополь, Березнегувате.

Подякував генералу Ейру за допомогу, особливо в підготовці наших військових. В умовах важких бойових дій ми відчуваємо брак викладацького складу, адже всі, хто можуть тримати зброю і вміють воювати, знаходяться у бойових порядках.

Усвідомлення того, що є такі друзі, які підставляють плече, допомагає наближати Перемогу.

I had a conversation with General Wayne Donald Eyre, Chief of the Defence Staff of Canada. I have informed my counterpart about the situation at the front line. It is intense but fully controlled.

The location of missile systems along the state border shared with the Republic of Belarus, in particular at the Ziabrivka airfield, triggers concern.

I have marked that the enemy continues to advance along the entire front line. At the same time, the enemy carries out approximately 700-800 shelling of our positions every day, using from 40 to 60 thousand pieces of ammunition. The enemy’s main efforts are concentrated on pushing our troops back from the Donetsk oblast. The most intense situation is now on the axis of Avdiivka-Pisky-Mariinka.

I have emphasized that russians continue to shell peaceful cities and villages of Ukraine. Mykolaiv, Kharkiv, Marganets, Nikopol, Berezneguvate are the most affected settlements by hostile shelling.

I have thanked General Eyre for the assistance, especially in training our soldiers. In the terms of heavy fighting, we feel a lack of teaching staff, since all those who can hold weapons and are able to fight are in combat orders.

Knowing that there are such friends who give a hand helps bring the Victory closer.

@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Командир @59 окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка, Герой України Вадим Сухаревський.
Війна для нього, як і для більшості з нас, почалася у 2014-му і не закінчувалася ні на мить.
Разом до Перемоги!

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Ми обовʼязково переможемо. Ні в кого з бійців немає у цьому сумнівів. Там, де ми, там Правда. Там де ми, там Перемога!

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
#історії_героїв

Боєць 68-ї окремої єгерської бригади Вадим у 2014 році займався евакуацією з тимчасово окупованого Криму наших громадян. Останній виїзд, каже, був 15 березня з Севастополя.
– Вже тоді спостерігав велику кількість російських блок-постів, зокрема, і з «кадирівцями», – згадує воїн. – Боляче було бачити, як так звані «зелені чоловічки» поступово захоплюють півострів. 16 березня окупанти провели «референдум». Усі їхні сили були спрямовані та те, щоб якнайшвидше здійснити незаконну анексію Криму.

Ще тоді Вадим пообіцяв собі, що обов’язково повернеться у Крим – разом із синьо-жовтими стягами. І зараз він робить все можливе, аби наблизити цей день.

– Я задоволений роботою нашою арти та очікую на чергові поставки важкої зброї. Хлопці добряче «смажать» окупантів, тому, чим більше зброї, тим чистішою буде наша земля, – говорить Вадим. – Перемогу мрію зустріти з побратимами. За час служби ми з хлопцям настільки поріднилися, що ми один одному вже більше, ніж друзі – брати.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Морська піхота - еліта нашого війська. Молоді, сильні, мотивовані, відважні, фахові. #ВірніЗавжди

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
⚡️В районі м.Дніпро збито 4 ракети Калібр.
Нами застосовано лише 4 ракети комплексу С300💪🇺🇦

@CinCAFU
Більше новин про ЗСУ у Телеграм тут:
https://t.me/ministry_of_defense_ua - Міністерство оборони України;
https://t.me/GeneralStaffZSU - Генеральний штаб ЗСУ;
https://t.me/landforcesofukraine - Сухопутні війська ЗСУ;
https://t.me/AFUStratCom - СтратКом ЗСУ;
https://t.me/a_shtirlitz - канал полковника ЗСУ Анатолія Штефана "Штірліца";
https://t.me/operativnoZSU - неофіційний канал актуальних та оперативних новин про ЗСУ;
https://t.me/SoldiersofUkraine - канал, де ви знайдете відео наших воїнів.

Довіряйте достовірним джерелам!

@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Командувач Військово-Морських Сил ЗС України віце-адмірал Олексій Неїжпапа про
🔹початок повномасштабного вторгнення
🔸ворога
🔹взаємодію
🔸корабель L-401 "Юрій Олефіренко"
🔹крейсер "Москву"
🔸Зміїний
🔹нашу мету

"Кожен на своєму місці працює над єдиною метою - перемогти у цій війні", - Олексій Неїжпапа.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
Вітаю з Днем Державного прапора України!

@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Корабель має душу, - Командувач Військово-Морських Сил ЗС України віце-адмірал Олексій Неїжпапа.

#Україна_тримається_на_наших_плечах

@CinCAFU
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Як можна відчути незалежність?
Ті, хто за неї воюють, знають її смак. Це смак землі, що вʼїдається в шкіру. Смак крові і смерті, якою пронизане повітря. Солоний смак сліз.

Незалежність - це відповідальність, що лежить на твоїх плечах. Ти ведеш у бій і знаєш, що з нього повернуться не всі. І живі, і полеглі залишаються з тобою назавжди. На совісті. І в памʼяті.

Незалежність має голос. Це голос предків. Вони гинули в боях, в ГУЛАГах, пухли від голоду і кістьми вимощували дороги імперій. Це крик матерів, які ховають своїх дітей. Голос тих, хто в мирних містах і селах просить про допомогу під уламками своїх зруйнованих осель. Голос наших дітей, які не обирали час і місце народження, але яким довелося жити в часи великої війни.

Незалежність можлива тільки тоді, коли є люди, готові за неї боротися.
Дякую вам, захисники і захисниці України! Маю за честь служити разом з вами.
Вічна памʼять полеглим героям!
Вічна слава живим!
Слава Україні!

@CinCAFU