Штурм і взяття полонених — екшн від спецпризначенців “Стугни” на Запорізькому фронті

Весна 2026. Запорізький напрямок.

🦉 Бійці підрозділу “Стугна” у складі “Спецпідрозділу Тимура” ГУР МО України провели оборонну операцію у визначених секторах ― стабілізували ситуацію на лінії бойового зіткнення, здійснили серію штурмових дій, витіснили російських окупантів із зайнях позицій, повернули контроль над важливими населеними пунктами.

На ексклюзивному відео — спецпризначенці ГУР зачищають місцевість від нечисті та беруть у полон російських загарбників, що допоможе повернути з ворожої неволі Захисників України.

🔥 Честь і шана усім воїнам, полеглим за свободу України в бою.

Вдячність усім бойовим побратимам з інших підрозділів Сил безпеки і оборони держави, з якими воєюмо пліч-о-пліч!

🦾 Боротьба триває. Переможемо!

Слава Україні!

ГУР в інших соціальних мережах:
🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber
🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads
🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot
🔹 TikTok

«У Крим йшли за зірками». Історія операції та людей, для яких віра - не просто слова

Крим. Одна з найскладніших бойових операцій у глибокому тилу ворога.

Для бійців батальйону «Братство», який є частиною «Християнського Корпусу», випробування розпочалося ще в морі. Човнами через відкрите море, в умовах повного радіомовчання, вони долали шлях, де будь-яка технічна несправність могла зірвати всю місію.

У найкритичніший момент на одному з човнів відмовив двигун, а навігація та GPS перестали працювати. Зв'язок був обмежений, тому команди доводилося передавати жестами, а курс тримати за зорями.

«Коли ми вийшли в море, навігація відмовила, GPS не працював. Було повне радіомовчання. Ми йшли за зірками. Вийшов з ладу двигун на одному з човнів, команди доводилося координувати знаками. Були моменти, коли здавалося, що місія зірветься»,

- згадує Олексій Середюк, засновник і лідер «Християнського Корпусу» та командир батальйону «Братство».

Для пана Середюка сила бійця - не лише у підготовці та витримці. Важливим джерелом внутрішньої опори залишається віра.

«Коли страшно, коли потрібно виконати те, що здається неможливим, ми молимося і просимо Бога про допомогу. І всі знають, уже на практиці перевірили, що Бог нам це дає»,

- говорить Олексій Середюк.

«Християнський Корпус» об'єднує людей, для яких служіння Україні - це відповідальність, братерство, взаємна підтримка та віра у вищий сенс своєї боротьби.

Пан Середюк жартома порівнює свій батальйон із «Загоном самогубців» - командою різних, неординарних людей, здатних братися за найскладніші завдання, де потрібні сміливість, винахідливість і творчий підхід.

І коли техніка підводить, зв'язок мовчить, а навколо лише темне море, іноді залишається єдиний орієнтир - віра та зорі над головою.

ХРИСТИЯНСЬКИЙ КОРПУС

«Війна ще не набрала своїх обертів»: офіцер ГУР попередив про новий рівень протистояння та пояснив, чому українцям не вдасться просто перечекати війну

Олексій Середюк, командир батальйону «Братство» та засновник «Християнського Корпусу», в інтерв'ю для 24 каналу говорить про майбутнє масштабування бойових дій, удари по енергетиці та логістиці й необхідність готуватися до складної зими. Водночас він розповідає про інший бік війни — християнську віру, молитви перед боєм і ставлення до полонених, яких його бійці намагаються рятувати навіть під вогнем.

«Братство» було створене 24 лютого 2022 року, однак його учасники мають бойовий досвід ще з 2014-го року. За словами пана Середюка, основою підрозділу є християнство: день, наради, виходи бійців починаються з молитви, окрім цього проводяться літургії та молебні. До команди беруть не лише людей із бездоганною репутацією, а передусім тих, хто має мотивацію змінюватися, розвиватися й готовий до складних завдань. Важливою вимогою він називає готовність пожертвувати собою заради побратимів і Батьківщини.

Пан Середюк наголошує, що віра для нього не суперечить підготовці чи плануванню. Навпаки, під час складних операцій, за його словами, неможливо передбачити всі випадковості, тому він покладається не лише на професійну підготовку, а й на Бога. Як приклад він наводить операцію з висадкою українських бійців у Криму.

Окремо командир розповів про ставлення до російських військовополонених. Він вважає, що християнська позиція передбачає повагу до полоненого, навіть якщо той щойно воював проти тебе. Бійці «Братства» не катують полонених, намагаються евакуювати та надати їм допомогу. За словами пана Середюка, деякі російські військові після цього змінюють ставлення до українців.

Він також говорить про використання Росією релігії як інструменту пропаганди. Водночас пан Середюк застерігає від ненависті до всіх російських християн, вважаючи частину з них жертвами пропаганди.

Ще один напрям роботи — «Християнський корпус», який об’єднує військових, волонтерів і меценатів для допомоги пораненим, родинам загиблих та полоненим, а також підтримки християн у Силах Оборони.

Говорячи про війну, пан Середюк вважає, що Україну чекає тривала боротьба на виснаження. Він наголошує: технології суттєво змінюють поле бою, але перемогу зрештою забезпечує піхота — люди, які здатні зайти на територію й утримувати її.

Оцінюючи розвиток ГУР, пан Середюк називає його шлях переходом від аматорського рівня до високопрофесійної бойової структури, яка поєднала бойовий досвід із сучасними технологіями.

ХРИСТИЯНСЬКИЙ КОРПУС

Дива віри на війні. Частина 1

«Після зачистки десятка квадратних кілометрів сірої зони треба зробити ривок на територію, яка вже є конкретно ворожою. Наша група має зайти в околиці ділянки, де ворог раніше мав накопичення, закріпитись, підсилитись. Після цього ми б нарешті дорвались в гості до «Рубікона» (ворожий підрозділ БПЛА), що тоді тримав цей сектор і створював нам купу проблем. Типова задача розвідки»,

— згадує боєць з позивним «Конаш».

Через тиждень нерухомого спостереження групу все ж було виявлено.

«Я відчув сильний удар і осліплення. Я почав кричати побратимам, що нічого не чую і не бачу, але живий. Мене відтягнули в сусіднє укриття і почали проводити огляд. Один побратим почав за мене молитися, а другий замотувати голову, щоб закріпити щитки для ока. Але через дуже короткий термін після цього по нас знову почали відпрацьовувати скидами і підпалили позицію. Ми ховались від дронів просто під сухим кущем і молились»,

— розповідає боєць з позивним «Грек».

«Підвечір вони почали накривати нас скидами «ВОГів», газу, «терміту». Ми не могли вертатись через велике відкрите мінне поле вночі, це було самогубством. Тож ми прикрились, хто чим міг, і нерухомо лежали, перечікували вибухи в кількох метрах від нас годинами. Доволі неприємне відчуття — прикидатись чи то твариною, чи мертвим. На нас падала абсурдна кількість прицільних скидів; тільки по собі я нарахував 70 шт. з 23:50 по 1:30. А це вже була п’ята година нашого перебування на відкритій ділянці»,

— згадує «Конаш».

«Майже усі бійці групи отримали поранення. Двоє в ногу, кров зупинили не повністю. Наш брат «Грек» на той момент через уламки в очах повністю осліп»,

— доповідь на пункт управління.

«Весь цей час у молитві до мене приходила впевненість, що все в руках Господа. Я знав, що якщо ми звідси вийдемо живими, це буде чудо, і я також просив цього чуда в молитві. В один момент снарядом міномету знесло шматок термоковдри, під якою ми вдвох ховались, і нам уже не було куди дітись»,

— згадує «Грек».

ХРИСТИЯНСЬКИЙ КОРПУС

Дива віри на війні. Частина 2

Групу бійців підрозділу «Рота Ісуса Христа» ворог виявив у своєму тилу. Протягом шести годин на відкритій місцевості їх безперервно атакували дрони.

«Весь цей час у молитві я просив про диво. Коли мінометним снарядом знесло шматок нашої термоковдри, ховатися стало ніде»,

— згадує «Грек».

На позицію бійців скинули дві термобаричні гранати, але жодна не розірвалася. Це стало сигналом діяти: група ризикнула йти вночі нерозвіданим маршрутом через мінне поле.

Попереду чекали вісім кілометрів важкого шляху.

«Ми йшли виснажені й поранені. У групі був повністю засліплений боєць із розірваними перетинками, в іншого підтікав турнікет. Мені уламки пройшли вище ноги, але рану припекло, і вона не кровоточила. Ми бігли, повзли через хащі та колючий дріт, а міни проскочили навмання»,

— розповідає «Конаш».

О 10:00 група успішно евакуювалася. Всупереч усім шансам бійці вижили на самій лінії оборони ворога.

Попереду чекало тривале лікування. «Зневіри не було. Навіть у шпиталі відчувалася присутність Господа через підтримку волонтерів і людей поруч»,

— додає «Грек».

Лікарі давали невтішні прогнози: видалення правого ока й 90% ймовірності втрати лівого. Проте сталося диво — на операційному столі праве око раптом почало реагувати на світло.

Усі бійці відновилися, а «Греку» повернулося 79% зору. Зараз вони продовжують боронити Україну у складі «Християнського Корпусу».

Все на славу Божу!

ХРИСТИЯНСЬКИЙ КОРПУС

Що означає бути християнином на війні?

Як віра впливає на ставлення до побратимів і полонених?

Командир Християнського корпусу Олексій Середюк розповідає про об’єднання християн-військових, допомогу пораненим, родинам загиблих та духовне життя військовослужбовців.

У розмові — особисті історії, молитви під час бойових завдань, несподівані порятунки та шлях самого командира від атеїзму до глибокої віри.

Чому він називає багато подій у своєму військовому досвіді чудесами та яку роль у цьому відіграє Бог?

Відповідь на ці, а також інші важливі питання у інтерв'ю для каналу Новий християнський.

🇺🇦 Програма «Скутери для Героїв» триває!

«Християнський корпус» спільно з Благодійним фондом молодіжної ініціативи «Надія» передав чергову партію електроскутерів ветеранам у Запоріжжі.

За кожним із них — власна історія служби, бойових поранень і непростого повернення до мирного життя. Для нас важливо підтримувати наших захисників не лише словами, а й конкретними справами, допомагаючи їм бути мобільнішими та впевненіше повертатися до повсякденного життя.

Дякуємо партнерам і всім, хто долучається до програми «Скутери для Героїв»!

ХРИСТИЯНСЬКИЙ КОРПУС