Ще маю за вчора посилання на запис ефіру на UA:Перший. Тут про актуальну рутину - усього потрошки:
https://www.youtube.com/watch?v=f5Gq9eyikBo&list=PL9aDK_7u4r7dUDiCyXsmOh9s5MYN4AFYl&ab_channel=UA%3A%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9

Не дуже люблю такі жорстко по секундах розграфлені формати, де важливіший хронометраж, ніж наповнення. Але то вже не моя відповідальність. Був би підприємливішим, то мав би свій канал і робив там, що забажаєш. А так - ходи, куди запрошують і вкладайся у визначені часові рамки. А мене ж несе на щось розлогіше...

Ще добавлю два епізоди з недавньої Анексія.нет і на цьому боргів більше не маю. Тут уривок на тему так званої "судової реформи" від Зеленського:
https://www.youtube.com/watch?v=f8zSNSlzIgY&ab_channel=AnneksiyaNet

А тут, здається, ми трохи поговорили про внутрішню кухню в слуг та кейси Лероса, Разумкова:
https://www.youtube.com/watch?v=e0PJWQhHPI4&ab_channel=AnneksiyaNet

Усе. Вам гарного вечора, а я побіг на Прямий на 18.15.

Майже рік тому в жовтні 2020 слуги Зеленського зробили чудовий подарунок олігархам, фактично вивівши з-під юрисдикції України контроль та оподаткування офшорних переказів, автоматично зарахувавши їх до нерезидентських. Усе правильно зробили, адже олігархи не зобов'язані бути меценатами (принаймні для тих, хто й так не бідні), тому поповнюють общак на Банковій не з основного доходу, а лише з того, який вдалося зекономити, уникаючи податків. За 12 років у Раді та все життя в політиці спілкуватися доводилося з усякими, тому знаю, про що пишу.

Але ж бюджет без достатніх надходжень від великого бізнесу розвалюється. Лише в перші 4 місяці перший уряд Зеленського через таку любов до спонсорів влади не добрав 100 мільярдів гривень, далі достовірна статистика вже не оприлюднювалася. Отже, хтось має компенсувати цю недостачу. Там у слуг у контексті сварки з Разумковим щось розказують про їхню ідеологію. І я навіть готовий її сформулювати: "Бідні поділяться з багатими, а потім будуть стерилізовані та тихо й спокійно вимруть". Саме так цю доктрину майже відверто озвучують Гетьманцев та Третьякова. На цю сесію і навіть на цей тиждень заплановано деякі ініціативи саме в цьому напрямку. Найперше, це одіозний проєкт №5600. Але не ним єдиним. Зараз головне чітко оцінити майно звичайного населення, вирахувати їхні заощадження, якісь незначні неофіційні прибутки й обкласти податками чи здирницькою "легалізацією" (ще один законопроєкт, який має вирвати 5% (а через рік уже 18%) вартості майже всього майна, яке не підтверджене збереженими від 1991 року документами - так званий "Закон про заробітчан". Обіцяно й закон про зовнішнє оцінювання статків (читай: стеження й винюхування за кожною потраченою гривнею). По багатих це й так не вдарить, бо в них видимі видатки перекриваються легальними доходами. А за прихованими (Монте-Карло, яхти, розкіш у закордонних маєтках чи елементарна корупція) ніхто не простежить та й пробувати не стане. Бо ж "Да нє усохнєт рука дающєго".

А зараз засвітилася ще одна новація. Поки не бачив самого тексту, але вже на ТК "Путч" пишуть про ініціативу слуг стосовно нових правил отримання посилок з-за кордону. Тепер із фіксацією даних паспорта та ідентифікаційного коду. А потім до вас у гості завітає усміхнений фінінспектор з переліком податкоової недоїмки...

Щось мені це все нагадало. Ага! 1920-50-ті роки в час сталінізму. Тоді саме найбідніші верстви, якими були селяни та дрібні ремісники, обкладалися драконівськими податками на власність та надуманий "прибуток". Податок треба було платити, зокрема, за кожне плодове дерево. До речі, після того вишневі садки, про які там мило писав Шевченко, і якими буяло кожне село, були майже повністю вирубані, а села перетворювалися на пустку. Ну, й реміснича справа повністю зникла, породивши підпільну, чорну економіку та тотальний дефіцит і спекуляцію. Вірною дорогою ідете, товаріщі...

Тут відзначилася двоюрідна сестра Сєнцова Наталія Каплан купою ненависті й матерщини проти України. Це та сама, яка до того багато років працювала представницею інтересів Сенцова, отримувала за нього нагороди й допомогу. Сподіваюся, що все там було чесно. Паралельно багато писала про російських та наших кримських політв'язнів. Ніби все було адекватно й нормально. Сама десь визнавала, що має проблеми з алкоголем і належить до лесбі, тож деколи зривалася, але в межах класичного дрібного п'яного дебошу. Ще працювала на Громадському. Не чув її там ніколи, читав, що поливала брудом Пороха, але підтверджень не бачив, а в фейсбук велася добропорядно й відсторонено від нашої внутрішньої політики. Ще дуже радісно писала про переїзд в Україну та отримання громадянства.
Зараз щось пішло не так. Може бояришнік несвіжий з історічєской родіни завезли, може сам Сєнцов раптом перестав ділитися гонорарами. І, як в анекдоті "Её мощно рвало на родину". Наші співгромадяни в боргу не залишилися, накидали їй в коментарях усього, чого слід. Не промовчали й російські, пояснивши, що її там теж особливо ніхто з букетами не чекає. Виліз із окопів і сам Сєнцов, попросивши не судити строго його кузенку...
На все це логічно було б згадати про "Сімейку Адамсів", навішати на останок пару міцних епітетів та згадати про чємодан, вокзал... Але ви це й без мене все вже зробили.
А я тут про дещо інше - про шкоду мультикультуралізму в дещо несподіваному вимірі. От розумію поляків, які категорично борються проти нав'язаного їм з ЄС толерування та масового прийому ідей та людей, які не вкладаються в їхню традиційну культуру та протистоять їхнім цінностям. Але при цьому, жорстко блокуючи поселення в себе втікчів із Близького Сходу чи Афганістану, абсолютно спокійно ставляться до масового прибуття українців. І не лише для тимчасового працевлаштування. Нашим громадянам не забороняють отримувати карти побиту (хоча процедура й складна чисто бюрократично), зростати кар'єрно, заробляти європейські пенсії та з часом входити в резидентність і навіть громадянство. Нікого, крім нечисленних маргіналів, у Польщі вже не турбує українець керівник фірми, в якій працюють поляки, як і крамниці чи заклади обслуговування, на яких висять вивіски українською та написи: "Тут обслужать українською" (сам бачив на Поможу, а ломаною українською говорив власник-поляк). І при тому, як вогню остерігаються арабів чи росіян.
Бо на підсвідомому рівні сприймають нас за представників тієї самої традиційної центрально-європейської культури, а інших - як загрозу. Цього абсолютно не розуміють у Західній Європі. І, на жаль, не спромоглися оцінити в Україні. Просто заходить цей чужий вплив із дещо різних частин світу й національних середовищ. Каплан - лише чудовий приклад цього. Я навіть не хочу її судити за цей вияв брутальності й хамства проти моєї Батьківщини. Це ніби засуджувати лисицю, що вона краде курей. Та ви її можете в себе вдома виховати, приручити, навчити ходити на пісочок у лотку. Але колись без вас вона побачить відкриті двері у ваш курятник...
Так і тут. І з цією Каплан, і з її кузеном Сєнцовим. Різниця між ними лише в тому, що до нападу Рашистану вона жила в Москві й мала рашистське підданство, а він в українському Криму й був громадянином України. А душа ж розписана не за паспортом. Обоє класичні росіяни в найширшому розумінні цього слова (не плутати з російськомовними українцями, навіть з тими, що мають російські родинні корені). І вся творчість Сєнцова, і його байдужість до нашої дійсності та проблем, а зацикленість на типово російській чорнусі, і вражаюча невдячність, як і схильність до брудних авантюрних заяв - це не є якась аномалія. Точніше, можна було б сприймати за аномалію в українця. Але він просто інший, як і його кузина Каплан, і феесбешна рідна сестра, і вже екс-дружина. Вони з того російського ментального світу. З якого ми іноді насміхаємося, згадуючи про Лаптєстан, пєтухов із лайна та всяке інше. (Закінчення в наступному дописі)

(Закінчення з попереднього допису)
І це вже не їхня, а наша проблема, коли ми цих чужих ментально людей починаємо сприймати за своїх і щось з ними ділити, у чомусь підтримувати, якост приміряти до наших духовних стандартів і цінностей лише тому, що вони постраждали від Путіна та якийсь час пробували не особливо випадати із нашого ментального контексту. Усе одно прорве й буде, як з тією Каплан. Це просто неминуче. Бо віра в мультикультуралізм - це великий блеф. Принаймні, коли його розглядати, як поєднання кардинально відмінних культур, як ми й жителі Афганістану чи Рашколандії (першим краще було б належно помагати на їхній землі, а від других узагалі відгородитися). Він добре працює лише у порівняно близьких культурах, як між нами й поляками, німцями, частково британцями...
Не до кінця ми ще зрозуміли пророчий лозунг Хвильового: "Геть від Москви!" (дослівно він його саме так і не формулював, але всім фіналом свого життя його утверджував), який пробував українцям нагадати Порошенко. А він же не тільки про безвіз, Асоціацію чи геополітичну стратегію. Він і про людей.
P.S.: Тут насмикав трохи скрінів з цієї Каплан. Просто для ілюстрації. Шукати замітку Сєнцова не став. Не бачу сенсу, чекаю, коли він напише дослівно те саме, що і його кузина.

Недавно десь коментував конфлікт на Банковій між Єрмако-зеленським і Шефіром, після чого останній ніби то забрав свої речі й швидко змився з ОПи та десь заліг на дно. Тоді сказав шаблонну фразу: "посварилися до смерті". А воно ж матеріалізується...
Щойно повідомили, що сьогодні зранку в районі елітних котеджів на трасі обстріляли з автомата машину Шефіра, поранений водій. Візитки Порошенка на місці подіії поки не відшукали, але огляд території триває. Насправді, ситуація якась незрорзуміла. Так відверто мститися та усувати опонента в апаратних війнах? Не вичекавши належного часу? Це вже навіть не повноцінна мафія, а примітивні бандюки з криворізьких чи донецьких 90-их. Але, якщо це дійсно напад, організований Зєрмаком, то це ознака дуже серйозної загрози. До відвертих "ескадронів смерті" навіть Лука ще не докотився. На користь цієї версії й мега-швидка реакція Вєнєдіктовой, яка відразу ж відзвітувала, що все розслідують, усе на персональному контролі.
Але є й інші нюанси, серед яких при нинішньому мізері інформації якогось конкретного обрати не можу. Я не буваю в різних номенклатурних закутках навколо столиці, але вже почув у коментарі на телебаченні, що це доволі дивне місце для атаки - ділянка дороги, де скрізь камери, а навколо нема шляхів для відступу через суцільні паркани номенклатурних дач. Так чи ні - не знаю. Але версію імітації нападу теж виключати не слід. Хоча, з потерпілим водієм-охоронцем - це трохи нетипово. Цілком імовірно, що напад дійсно був, але, можливо, для залякування. Теж варіант. А вибір такого сумнівного місця лише свідчить на користь "владної" версії, бо криміналітет таких локацій остерігається. Та й не лізуть прості бандюки в перестрілку з найвищими чинушами. Про версію простого бандитського нападу й бажання пограбувати в таких обставинах та на цій локації навіть говорити смішно.
Логічно інше. Якщо Шефір заліг на дно, то його пересування обмежені в просторі, але з кимось контактувати, про щось домовлятися мусив, тому й пересувався переважно в районі, де живуть такі самі, як і він. А не діждавшись виїзду на вигідну локацію, замовники могли піти на обстріл у вкрай невідповідній, бачачи, що виманити об'єкт із зони безпеки не вдається. Тільки тут уже точно справа тих, хто контролюють правоохоронців. Без Татарова таку акцію провести й заховати кінці неможливо. Зрештою, побачимо розвиток подій. Постріли щойно пролунали. Цікаво, чи буде феєрверк у відповідь. Запасаюся попкорном.

Усе правильно. Тепер вагнерґейт остаточно знятий із внутрішньої повістки дня. І корупція, й усі провали та зашквари. А ще розіслали пазітівним версію про помсту олігархів за закон, у якому нема реальних санкцій проти них, хіба дискредитація для вибраних. І "жертва" - головний комунікатор з олігархами, партнер Коломойського та приятель Ахметова (не з ближчих). І ще й так скоро все сталося після сварки Шефіра із Зеленським.

Можна сміятися. Хоча... У Зєрмака ж це сприймають, як свій підпал Рейхстагу. Пригадуєте, як Гітлер після власного підпалу розправлявся з опозицією? Але вийшло геть тупо й невміло. Який фюрер такий і Рейхстаґ. Досі дивуюся, як ці безрукі кіно знімали?

О! Ще одне. Пригадуєте в радянському фільмі "3 мушкетери" Мілєді казала д'Артаньяну: " Я стреляла не в вас, я стреляла в лошадь". Автоматний обстріл. Жодної кулі в площину, де ззаду сидів Шефір. Лише по ногах водія через метал, що мало зменшити загрозу. А по склі взагалі було табу для "кілера". Так уміло оминути потенційну "жертву" ще треба вміти. А місце, де стріляли? Єдина ділянка на тій дорозі, де замах робити в принципі неможливо...
Залишаються лише дві версії: лякали Шефіра? Інсценували для подальшого політичного використання? Обидві мають і сильні й слабкі сторони. Але відпрацювання вже крутять на повну. Хто перший темники скопіював? Вірно, Фесенко. А в слуг в чатах вирішили ще й Разумкова приплести. Це, щоб не тільки про Порошенка.

Доки їхав у метро, написав попередній допис про так званий "теракт" проти Шефіра. Дуже хотів доповнити його саме цим уривком з відомого фільму, але на смартфоні це для мене вже заскладно. Тому завершу зараз. А допис у мене тут вище.
https://www.youtube.com/watch?v=AwF7e3BbMsc&ab_channel=%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%B9%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B9

І не треба звинувачень у цинізмі. Водія-охоронця я не називаю "лошадью" й не злорадствую. Стріляли навіть не в нього, а лише в машину. Я не дуже вірю у складні поранення шофера. "Кілер" умисно стріляв лише по металевій частині напроти ніг водія. Далі оминув ту частину машини, де їхало тіло Шефіра й добавив трошки в задню частину. Водію теоретично (якщо двері не були додатково укріплені) могли лише прострелити ноги. І тоді він навряд чи міг би так жваво завести машину на безпечну стоянку й доволі акуратно її припаркувати. Ці придурки так невміло імітували теракт, ніби чергову серію "Сватів" знімали...

Оскільки на Банковій заявляють, що це "помста олігархів", то треба не вертольотами кружляти над лісами й імітувати операцію перехоплення через багато годин після "замаху", а підняти список усіх олігархів, з якими зустрічався Шефір. А він з багатьма мав справу. І домовленості якісь приховані, і зустрічі нічні. А там були й обіцянки, і зобов'язання. От нехай тепер розсекретять усі візити Шефіра до потенційних замовників "теракту" та суть його домовленостей і зобов'язань. Тоді все зразу стане ясно, адже перший постулат кримінології: шукай мотив. Шукай, а не вигадуй!

І Зеленський у такій ситуації може почуватися під загрозою. Врятуємо нашого зєпрідєнта! Закликаю Раду ще раз проголосувати провалений в липні слугами запит до президента з вимогою опублікувати перелік осіб, яких пропускали в ОПу. А ми вже серед них віднайдемо тих олігархів, які можуть мститися за "антиолігархічний" закон і невиконані обіцянки та збережемо першу задницю країни від ворожих посягань.

І останнє. Дайте ж Шефіру лимон. Бо він якийсь аж занадто радісний був на брифінгу в МВС. Ну геть ніякого трагізму. Може ще сценарію не прочитав і з режисером не порадився, як себе в кадрі вести?

До речі, актуальне питаннячко: а що там з "луцьким терористом"? Посадили? Відпустили? Забули! А таке гарне кіно було. От тільки без кінцівки воно якесь неповне. Як і ремікс на Київщині...

Учора КМІС опублікував результати соціологічного дослідження, яке проводили з 10 до 15 вересня:
https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1062&page=1
Звісно, в чомусь соціологію можна піддавати сумніву, хоча остаточно берега пустилися тільки в одній компанії. Також ці результати динамічні, можуть і будуть змінюватися. Але почуття двоякі.
Головне - це все насєлєніє, якому вічно "а какая разніца", схоже, невиправне. Високі результати в Зеленського та його слуг формуються не внаслідок результатів їхньої діяльності, а виключно в результаті вміло показаної на олігархічних телеканалах картинки й роздутої владою пропаганди. Цих хоч голодом мордуй, хоч шкіру з них дери, головне для них черговий вкид владної пропаганди. Але зараз навіть пропагандистського ресурсу на всіх не вистачає, тому накачують до безумства іміджеву картинку особисто Зеленського, якому зберігають і навіть трохи підтягують рейтинг. На слуг уже не вистачає. Тому вони значно нижче. Але також зафіксувалися на першій позиції, не зважаючи на незліченні зашквари й мега-корупцію. Проте тут іде спад.
Європейська Солідарність та Петро Порошенко чітко зафіксувалися на другому місці із значним відривом від інших суперників. Уся кампанія владної та олігархічної пропаганди спрямована проти Петра Порошенка, не рухаючи його конкурентів. Тому поки розрив із Зеленським зберігається. Але перемога можлива. Просто треба глянути на ці результати й нарешті викреслити для себе всіх тих "свідків антирейтингу" та "хай нам дасть нове ліцо". Адже бачимо, що крім Порошенка ніхто навіть близько не наближається до знакових результатів. Звісно, що результат буде недостатній, коли проти нього борються не лише противники, але й такі собі, ніби "свої". Маємо тільки одного кандидата й потрібно впрягатися виключно в його підтримку.
А от слуги внаслідок свого просідання фактично вирівнюються з результатами партії ЄС. Тепер вам зрозуміло, чому така атака пішла на партію і громадські організації навколо ЄС з боку деяких колишніх волонтерів та осіб із категорії "я ж за Пороха, але..." Усе продається. Так, як сьогодні остаточно з молотка пішов Голос, так і деякі колишні колеги вирішили "їсти не просто хліб, а хліб з маслом".
Юля явно втратила динаміку і її бажання всидіти на двох кріслах відіграє своє. Занепадає й ОПЗЖ разом з Бойком. Зате лізуть вгору спеціальні проєкти: Гройсмана, Мураєва, Смєшка, ще тримається, але вже просідає шаріївська компанія. Тут ще нема в списку партії Мураєва, а вона теж полізла уверх. Те, що йде переділ пирога між проросійськими силами, мені якось байдуже. Це навіть в чомусь добре, тільки б сумарно не добирали нових виборців, як це було недавно із Шарієм. А от розтягування голосів патріотичного середовища - це вже явне зло. Хоче наш нарід мати замість збанкротованих Самопомочі й Голосу інші аналогічні замінники. Але й усе це такий самий результат владної та олігархічної пропаганди проти Порошенка. А пропозиція під замовника завжди пришкандибає...
А загалом, коли спостерігаю за нашим "мудрим нарідом", то стає все сумніше. Вони адекватно зможуть проголосувати лише, коли відчують найстрашнішу загрозу. Ще маю надію, що холодильник і платіжки комусь привідкриють очі, але надії на мудрий вибір таких ходячих шлунків у мене небагато. Зрештою, з погляду історії якихось зайвих 300 років - не такий уже й значний термін...

Учора, перемикаючи канали, на хвильку затримався на Ге+Ге, де одна дама сумнівної добропорядності вела своє олігархічне шоу. Треш унікальний - на каналі найодіознішого вітчизняного олігарха йде програма, в якій усі разом з ведучою аж захлинаються так вихваляють "політику деолігархізації". Це канал саме того олігарха, якого вже розшукують не лише в США, але навіть у його рідному Ізраїлі. Тільки не в Україні, яку він обікрав на мільярди доларів. Сюди він зміг вільно повернутися й безкарно тут почуватися лише після обрання "великого деолігархізатора". В студії переважно слуги Зеленського. За ті пару хвилин із відносно чужих побачив лише Желєзняка з Голосу. З захопленням "мочать" олігархів на каналі олігарха.
І жодного сюру. Вони ж цього олігарха не чіпають. Розумію, що Коломойський, Ахметов та інші для них не олігархи, а рідні й щедрі папіки. Виступає якраз Малюська. Це те дивне створіння, яке торгує тюремними ваучерами, а кар'єру почав із демонстративного сидіння на міністерському столі у взутті перед телекамерами. Ще один самокатчик... От він був абсолютно чесний. Прямо висвітлював суть закону виключно в застосунку до Порошенка. Так прямо й пояснював, що нічого в нього забрати закон не дає змоги, але утруднить йому підтримку своєї партії і має створити для нього персональний дискомфорт, коли всі, хто з ним працюють, найперше, члени фракції ЄС мають по пару разів на день писати декларації про свої з ним розмови. Так і сказав, що таке в них було завдання: йому мають ускладнити життя й спонукати піти з політики.
Я послухав усю цю галіматню пару хвилин, але коли почав говорити Мілованов про соціальну справедливість і рівність у США у своїх кросівках по 800 доларів, мене трохи знудило й я переключив ТВ на якийсь детективчик.

Зеленський не спроможний говорити експромтами. Зрештою, ви й самі бачили, як у нього виходить озвучувати незавчений текст. Від себе можу добавити персональний спогад. Ще в депутатські часи наш голова депутатської групи полюбляв влаштовувати прийняття для членів своєї фракції. Там виступав і Квартал включно із Зеленським. А потім запланували розкішний прийом на день народження фракційного керівника. Він дуже хотів, щоб банкет вів персонально Зеленський і був готовий заплатити будь-які гроші. Нічого не вийшло. З Кварталу відповіли, що умови захоплюючі, але "Владимир Александировичь может выступать только по заготовленному тексту. Никаких экспромтов..." А корпоратив та ще й до дня уродин - це ж суцільний експромт. Те саме було і з новоріним відзначенням - там теж замість Зеленського вів програму Олександр Пікалов. У нього на відміну від Зеленського проблеми із звязною мовою та швидким формулюванням тез, тостів і дотепів не виникало.
А тепер - до чого я про все це пишу? Виступ тьоті Зєлі в ООН всі слухали? Мабуть, що ні. Але фразу, з якої він почав, точно не могли не почути. Він розкручував перші майже 10 хвилин чітко вибудувану лексичну конструкцію про "треба прокинутися... пора будити... ООН заснула... Україна й так не спить... не поспиш, коли рвуться снаряди..." Для смислового запуску цієї доволі штучної й маніпулятивної конструкції, а також для привернення уваги до виступу першою йшла теза про те, як йому не вдалося поспати цієї ночі, бо десятки дзвінків через замах на його помічника. Звідти вже пішло, що він кожну ніч не спить (ох, бідолашечка!), не поспав перед кожним виступом в ООН і далі все згадане вище, включно з "помстою за реформи". І відговорив він усе це лише епізодично заглядаючи в папірці, а прихованого суфлера в ООН не надають. Говорив на диво без збоїв, хіба кривлявся аж надто непристойно. Значить, мусив це все дуже довго й серйозно зубрити й відпрацьовувати.
Сам колись готував та редагував деякі виступи. Гарантовано вам скажу, що такий текст готують, узгоджують, допрацьовують, ще раз узгоджують тижнями. У крайньому екстренному випадку - не один і не два дні. А до цього добавимо необхідність для Зеленського визубрити текст, пройти з десяток репетицій, перевірок готовності. А В Шефіра (перший пункт і головний смисловий акцент першої частини виступу) "стріляли" тільки пару годин перед тим. Ні, я знаю приклади людей, які могли виступати без підготовки й миттєво реагувати на події та вставляти необхідні тези. Таким був найперше Порошенко. Але й він, знаючи відповідальність та значимість таких виступів, завжди пропрацьовував із спічрайтерами текст. Те саме стосується дещо нижчого ешелону основних політиків, як Тимошенко, Ляшко, Гройсман... Це нормально. Але Зеленський - не вони. Йому треба було це все зубрити. Та й спічрайтери не вибудували б цей ланцюжок тез, які мали плавно переходити одна в другу за той неповний день, який у них був від "замаху" до виступу.
То якось так виходить, що тезу про "замах на друга з метою залякати президента" готували ще за тиждень до самої події, коли Зеленський щойно визначався, чи їхати йому взагалі в ООН. Отак знову сталася чергова "помилка сапера"... Згадав анекдот, не зовсім точно в тему, але десь із цієї сфери:
======================
11 вересня 2001 року. Путін дзвонить Джорджу Бушу:
- Ах мой друг Джордж, прими мои соболезнования тебе и всему американскому народу! Какая страшная трагедия, сколько жертв...
- Але ж, май френд Владімір, яка трагедія? Які жертви? Я президент США, але ні про що не знаю...
- Ой, извини, Джордж. Эта проклятая разница во времени, вечно забываю... Перезвоню попозже.
======================
Тільки тут накладка по часу не на години, а на дні пішла...

Єврооблігації Нафтогазу, як і більшості світових енергетичних та видобувних корпорацій такого типу й рівня завжди й скрізь були вигідним та перспективним капіталовкладенням. Позбуваються їх лише в останню чергу, коли стає зрозуміло, що це вже повний гаплик і нема перспектив на нормалізацію. Зазвичай власники цінних паперів таких компаній готові перетерпіти тимчасові труднощі, розуміючи, що це той сектор у якому завжди буде світло в кінці тунелю й нові злети.
Але з Нафтогазом усе критично погано. Прихід і вплив зеленої команди вдарив по всій економіці й нафтогазова галузь не стала винятком. Показово, що за короткий час мега-прибутковий за Порошенка Нафтогаз різко став збитковим. Туди повернулися корупція та волюнтаризм. Далі відбулося волюнтаристське заміщення економіста Коболєва на юриста Вітренка. І здійснили таке грубе порушення корпоративного законодавства в інтересах одіозного олігарха Коломойського. А коли ще й у відставку подали незалежні члени наглядової ради, то на цьому благі сподівання вичерпалися.

"Відповідь буде сильна..." - пригрозив Бубочка. Так і сталося. Збільшили й так колосальну кількість охорони, до мега-кортежу добавили ще кілька автомобілів із спецами з силових структур та перевели поліцію на посилене несення служби... Дуже сильно. А броньовані памперси замовити не забули?
Тепер про серйозне. Ця зелена кліка кожен день робить стільки злочинів та зашкварів, що коли нам підсовують та розпіарюють якийсь подібний низькопробний водевіль, я гублюся в думках: від чого вкотре стараються відвернути нашу увагу? Або яку мету хочуть осягнути такими провокаціями? Єдина версія, яка з кожним пуком Геращенка та появою їхніх "переконливих доказів" все менше й менше скидається на правду - це реальний замах. Про це й говорити вже годі. Я бачу щонайменше десяток доволі реальних причин, задля чого могли влаштувати весь цей цирк.
Після сьогоднішньої новини про серйозне посилення охорони першої задниці країни та відмови від "хождєній в народ" і спілкування з різними аудиторіями та непідготованими цільовими групами можу добавити ще одну. Вона нічим не краща й не переконливіша за всі інші версії. Але також має право на існування.
Отже, "теракт" міг дійсно бути. І спрямований він не проти якогось мафіозі Шефіра, а проти самого Бубочки. Точніше, проти його неврівноваженої, отруєної різними зловживаннями психіки. Він має остаточно перейти в стан овоча й відмовитися від будь-якої самостійності в ухваленні рішень. Має засвоїти чітке правило: думати й щось вирішувати - це не його. За нього є кому ухвалювати рішення. А головне, саме ці люди (точніше, одна людина) - єдиний його запобіжник від страшної загрози, коли скрізь чигають вороги. Десь Порошенко на чолі шайки олігархів із калашами та купленими у Львові угорськими патронами. Десь Разумков із закривавленою сокирою та зброєносцем Лєросом. Звідкись підтягуються озвірілі від прагнення крові ветерани з кривими ножами та в закривавлених тогах убивць Цезаря. А далі, як у Місті мертвих, похитуючись ідуть і тягнуться до його горлечка Федина й Звіробій, Поярков з Чорноволом і всілякі інші жахіття...
Коротше кажучи, Бубочка має остаточно ошаліти від страху й надалі покладатися виключно на єдиного гаранта своєї безпеки - Єрмака. Моделювати поведінку особи із нестійкою психікою через такий потужний механізм, яким є страх (навіть ЖАХ) із численними хворобливими фобіями - це дуже сильний засіб впливу. І це не вперше застосовується в українській політиці. Вже був такий Янукович, який не в рази, а на порядки досвідченіший та сильніший за цю Бубочку. Але в нього були такі самі фобії, які вміло підігрівали і в оточенні, і в олігархічних групах, і (що найстрашніше) в путінській адміністрації. Результат ми побачили. А ця тьотя Зєля до болю прогнозовано рухається вже протоптаною Януковичем стежинкою. Тільки значно швидше...