Рашка і вибори. Усе так прогнозовано... Десь із місяць тому мали в ефірі онлайн-дискусію про наступне затвердження складу Госдуми (виборами це дійство назвати язик не повертається). Брав участь і один росіянин із опозиції. Не пригадую, хто з нас тоді назвав основні тенденції й орієнтовні майбутні числа (мабуть таки московський учасник, бо чув ті самі тези і в інших дискусіях), але... Але все сталося точнісінько так, як було відомо ще місяць тому.
Ми зійшлися на тому, що Пуйло зараз старається закріпити свої зовнішні здобутки (зустріч з Байденом, позиція в фомі букви "Зю" європейських лідерів, суцільні міжнародні програші головного ворога - України...), тому не буде нагліти, як Лука. Малювати захмарні відсотки для "партіі жуліков і воров" не стануть. У нас прозвучало наступне: єдінороси візьмуть десь із 45% (показово, що меншість!), а ще пройдуть КПРФ, ЛДПР і, можливо, "Справєдлівая Рассєя". Інші не подолають ббар'єр і їхній результат пропорційно поділиться між переможцями.
Тут маленький відступ про дрімучу неграмотність наших журнашлюшок. Коли їм чітко не пишуть із зеленої ОПи, що писати чи говорити, вони від себе таку ахінею починають верзти... З купи джерел уже повичитував, що ах який жах! На Росії голоси партій, які не подолали бар'єр, ділять між партіями-переможцями! І купа страшних висновків. Дурники! така сама система працює і в нас, і в більшості країн із пропорційною системою виборів, де існує прохідний поріг. Біда не в цій нормі, а в цілковитій відсутності виборів, як таких, а ще в законодавчих нормах, які дають змогу в РФії не допускати на вибори незручні партії-конкурентки. Що й зробили на цих виборах з партією Навального та ще деякими. Зате пропустили купу завідомо непрохідних проєктів.
А тепер знову вертаємося до результатів. Про прогнозовані 45% для "Єдінай Рассєі" я вже згадав. Зараз добре контрольований екзит-пол саме таку цифру надає путінським прихвостням. З іншими прохідними партійками теж усе співпадає. Там основне не те, скільки в межах до 10% набере кожна з них, а сам перелік ситуативних союзників партії Путлєра. А далі основна деталь, яку ми обговорили задовго до виборів, і яка зараз реалізується. Голоси ж непрохідних діляться пропорційно серед тих, хто подолали бар'єр. І єдінороси отримають гарантовану більшість із тих втрачених голосів. Ми тоді сходилися на числі 10 мільйонів голосів на розподіл. І цього бонусу якраз вистачить, щоб Путін гарантував собі й надалі класичну монобільшість за цілковитої відсутності реальної опозиції. Ні, домовлятися й створювати більшість із ЛДПР, а тим паче із "справєдлівцамі" зовсім не проблема. Там деякі непорозуміння виникали лише з комуністами. Але партія власті ділитися владою не хоче. Їм зручніше оплачувати послуги готівкою.
І так виходить, що ніби й не дуже нагліли на виборах, на міжнародний осуд не аж дуже наривалися, а результат все той самий. Ні, світ негативно поставився до цих виборів. На них не було справжніх спостерігачів, голосування (всупереч Женевській Конвенції) проводилося в окупованому Криму та із використанням жителів захопленого Донбасу. Найбільше колективний Захід обурило усунення їхньої улюбленої опозиції на чолі з Навальним. Буде багато невдоволень, але на тому все й скінчиться. Пуйло подав свої вибори у прийнятній паніровці й де-факто матиме їх визнання.
А тепер повернемося до важливого для України контексту. Найперша тема вже згадана - це голосування громадян України в окупованому Криму та незаконне етапування 150 тисяч (за даними РФ) українців через закритий кордон до Раші на виборчі дільниці із свіжими рашистськими паспортами. Це підстава для однозначного невизнання результатів виборів. Ми маємо закликати до цього весь світ, але почати мусимо із себе. Починається сесія ВР. І я чекаю не якихось половичастих заяв, а відповідних документів від ВРУ, КМУ та зєпрідєнта про офіційне невизнання чергового складу вищого представницького органу влади в РФ. Поки чітку заяву почув лише від лідера Євросолідарності Порошенка, а від інших щось розмите. (Завершення тексту в наступному дописі)

(Продовження тексту попереднього допису)
Друге. Прессекретар Зеленського Нікіфоров у ефірі телеканалу "Дом", що транслюється на окуповані території, фактично закликав українських громадян на Донбасі і в окупованому Криму проголосувати на виборах у РФ, "щоб не мати проблем". Просте питання: чому він досі не звільнений з посади та не арештований, якщо ця провокаційна заява не узгоджена із його шефом; чому сама головна задниця країни не пояснила після цього своєї позиції, якщо має іншу думку (прессекретар повинен оприлюднювати виключно позицію свого керівника, тим більше, в його конституційній сфері відповідальності).
І третє. На цьому наголошував Петро Порошенко, але вже трохи давніше, тому точну цитату не віднайду. Але в його висловлюванні йшлося про небезпечний прецедент. У РФ на виборах в окремих регіонах (включно з украденим Севастополем) тестували голосування через інтернет. Це в недемократичній державі шлях до цілковитої фальсифікації. А в Україні Зеленський відразу ж услід за цією рашистською ініціативою заявив, що прагне на всій території України реалізувати цю задумку Путіна. І це вже був би остаточний кінець будь-яких залишків демократії в нашій країні. Цілковита калька з Білорусі.

З 13.00 буду на каналі UA:Перший. Тому зараз не зможу багато написати про дійство на Погоджувальній раді та наростаючу інтригу.
Коротко про Разумкова. Він похорохорився і включив задню передачу. Не сьогодні, ще майже тиждень тому. А зараз ідуть торги. Оприлюднено його позицію, що розгляд так званого олігархічного закону можна спокійнісінько вести й без остаточного рішення Венеційської Комісії. Якби це був просто коментар, то мало б менше значення. Але повідомлення опубліковане на сайті Ради, як офіціоз. А ще з міткою "топ-новина", що утримує повідомлення на верхівці сайту. Це підтвердження, що спікер грає на два боки: перед Заходом заграє, а з Банковою тихо обговорює механізми реалізації забаганок інфантильного інфанта.
Сьогодні ж уперше за історію Ради засідання веде телевізор. Точніше, онлайн-трансляція Разумкова на спеціально повішеному екрані. Не ризикнув випустити Раду з рук. Добавив інтригу щодо розподілу повноважень між Стефанчуком і Кондратюк. На що миттєво збудився Стефанчук, розуміючи, що торги можуть оминути його стороною. А ще Разумков повідомив, що вперше всі (!) фракції не погодилися з порядком денним. І головне, що незгоду подали й слуги, що свідчить про поглиблення конфлікту.
А найголовніше - Разумков повідомив про нову програму влади: "50-70-100". Це суми в тисячах доларів, які пропонують нардепам, щоб проголосували за його відставку. Разумков прямо так не сказав. Усе натяки (хоча дуже прозорі), отже, поки ще рішення нема й він цілком може домовитися із ОПою та знову стати слухняним в обмін на збереження посади. Разумков покрутив хвостом, що це, мовляв, такі чутки ходять, а він їм ну, геть зовсім не вірить... Але в антикорупційні органи звернення подасть.
Поки все, бо мушу збиратися на ефір.

Гратися в дурочку корисно лише на коротких дистанціях. Коли слуги Зеленського створювали власну альтернативну комісію, завдяки якій планували відвернути увагу від вагнерґейту своїм хрестоматійним переліком "зрад", то для такої ролі Безугла підходила, як найкраще. Коли під тиском зовнішніх обставин таки вирішили руками цієї комісії закопати вагнерівський скандал, то також розраховували на "інтелектуальний поріг" Безуглої. Бо ж їй, хоч клин на голові теши - до неї навіть не доходить, що її вже давно тролять, спростовують, звинувачують.
Але тоді, коли планували язиком Безуглої заговорити вагнерґейт та порятувати підмочений імідж Бубочки та його поводиря Єрмака, розраховували на одноразове застосування. Вони ж не приховували, що збиралися весь епохальний скандал пройти в одне засідання та підбити підсумки однією пародією на брифінг прямо на сходах. А не пройшло. Опозиція організувала явку на комісію ряду колишніх та діючих працівників спецслужб, які повністю змазали картину. Вже й Мар'яні довелося визнавати, що реальні учасники подій дали свідчення діаметрально протилежні тим темникам, які вона озвучувала. Обсяг матеріалів стрімко зростав, тож усе згорнути в два ходи Безуглій не вдалося. А тут ще й Василь Бурба прибув, якого в ОПі явно не очікували в цей час побачити в Україні...
А стосовно Безуглої, то з класичним виразом обличчя "я у мами дурочка" вона дійсно вміло забалакала перший брифінг. На другому вона вже постійно повторювалася й давала тривалі зависання системи. Вже мовчу про найгірше з усіх можливих рішень комісії слуг розбігтися наче таргани при появі Бурби. Третій брифінг дивився лише епізодично, але, на мій погляд, зараз вона вже почала реально погіршувати ситуацію для Зеленського та його ОПи. Спершу це ще було переведення теми із злиття спецоперації на якесь безглузде розумування: чи була там операція взагалі та як її називати. А зараз гра почала ставати вже дорослою, з реальними доказами та учасниками всіх подій. Там де можна було філігранно обійти гострі питання, Мар'яна й далі пробувала включати "нєсознанку". А вона ж добре спрацьовує лише раз. Тому для Зєрмака було б мудріше зараз цю пані кудись тихенько прибрати. Але, схоже, ми матимемо ще, принаймні, один брифінг по вагнерґейту в цьому безподобному виконанні.
А з Бурбою в них і вдруге геть невдобно получилося. Втекти від головного свідка не вдалося. Залякати його між першим і другим приходом у Раду теж. І тепер у виконанні екс-керівника ГУР це вже справа про перебріхування фактів Безуглою та знову про державну зраду найвищого керівництва. І нічого з цим зробити Мар'яна не зможе, ресурсу в сірій речовині не вистачає. А поспіхом закрити засідання, коли свідок якраз підійшов до того злощасного засідання у Зеленського, на якому й виникла ідея зливу операції, це вже повний треш. І ще щось майже, як явка з повинною.
Вона ж іще здуру завела свідка до себе в кабінет, надіючись його там переконати не говорити зайвого. Яка свята простота... А потім, коли про це стало відомо, реакція її на питання уже була останнім цвяшком у репутаційну труну. Отак і провалилася ставка ОПи на дурість і наглість в одній особі. Виявляється, що навіть для злих справ треба мати хоч трошки розуму.

А там у Пермі ще візитки Яроша у місцевого стрілка не відшукали? Мусять же якось Україну приплести. Чи цього разу обмежаться "тлєтворним вліянієм прогнівшєго Запада" й черговою рекомендацією відключитися від світової павутини інтернету та перейти на замкнутий ру-нет - "Чєбурашка", здається.

"Коли країна в небезпеці, вони кличуть Бога та солдата.
Коли небезпека минула, про Бога забувають, а солдата засуджують".
(Августо Піночет)
Респект, пане генерале! І які актуальні слова для нинішньої збезчещеної України...
Коли чую оте нескінченне ниття, який їм не такий був Порошенко, іноді задумуюся, що мені особисто в ньому бракувало? Лише одного - жорсткості та навіть необхідної жорстокості генерала й президента Піночета. Але розумію, що зараз, у тих драматичних обставинах це було неможливо.
На жаль, на прикладі нинішніх Чилі та України бачимо, що людська вдячність і досягнення та завоювання країни не є незвортнім явищем. І лише історія все розставить на свої місця.