У суботу вийшов на Прямому ефір Тараса Березовця та Пітера Залмаєва, в якому пощастило взяти участь і мені:
https://www.youtube.com/watch?v=pPGdxAgGSgg&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%B9
Перша частина з Дмитром Корчинським, а з позначки 33.25 уже розмова зі мною. Ніби мали говорити про дуже далекий закордон, а воно все якось до України завертає.

Якось незатишно стало Бубочці в Україні, давно не відпочивав від "трудів праведних, напевно... А тут якраз йому Єрмак підсовує запрошення на форум у Батумі. А там море, пальми... Годинка сорому, а далі відпочивай, радій життю. І хоча в планах вояж не значився й робота тут уже якась була розписана, вскочив він автівку, рекордним кортежем у 30 машин помчав у аеропорт, а звідти президентським літаком до Грузії. Тільки відпочинок налагоджуватися став, аж там появилася Майя Санду з Молдови... І так підступно дивиться в очі й запитує: "Зеленський, а той Чаус, якого ти в нас викрав, чому він досі не в Кишиневі?" І так йому незатишно зразу стало. Бо коли сам ультимативним тоном: "Байден! Чому я досі не в НАТО!" То одне. А коли тобі, то "нас вєдь за што?" От же ж, зуміла відпочинок перепаскудити...

А та історія від Данилюка, коли він безуспішно намагався впихнути Зеленському аналітику й пропозиції до переговорів з іноземними лідерами, то це ж не смішно. І не про примітивного підкаблучника історія. Це про дику ганьбу й жахливі перспективи України... Ви ж уже про це читали - тодішній секретар РНБО Данилюк пробував перед переговорами підготувати ЗЄпрідєнта, а той із скучаючою мордою линяв. Тоді, ніби то, Данилюк дзвонив Лєнці й та випихала свого недоношеного назад, щоб він щось там прослухав і переглянув. Чи та історія з Лєнкою справжня, чи екс-секретар щось дофантазував, мені не дуже й цікаво. Жахливо, що особа, яка за Конституцією відповідає за зовнішню й безпекову політику та від переговорів якої залежить мир, добробут, вектор розвитку України, з надцятого поверху на всі ті речі плювала. Я вже не раз тут і ще в фейсбуці писав, що ви не про пріоритети його на тих переговорах думайте, а про те ганьбисько, яке постає перед лідерами країн-партнерів за цілковитої відсутності в його словах навіть натяку на якісь пріоритети. Пригадуєте, як випливла інформація, що воно з одним із лідерів ЄС при першій зустрічі непристойними анекдотами обмінювалося. Старому Жану-Клоду Юнкеру, який очікував, що новий президент буде його пресувати, як попередник, таке "неформальтне спілкування" з веселим хлопчиськом, що нічого від нього не хотів, було справжнім подарунком, тим більше, що він уже про близьку відставку й почесну пенсію думав. А українські акції в ЄС різко обвалилися...

Він, у оповіді Данилюка, не був готовий до переговорів з Макроном, узагалі не хотів нічого читати й слухати. Ну, змусила його Лєнка таки піти і зі скучаючою мордою там щось вислухати та для виду пару листочків перекласти... То це те саме, як під подушку покласти підручник і сподіватися, що на ранок воно якось до голови з дифузією проникне. А зараз і взагалі тупик: на заміну не дуже порядному й із завищеною самооцінкою Данилюка тези в голову Бубочці вкладають відверто проросійський Єрмак та неотесаний кінчений кретин Данілов. І, звісно, вкладають лише те, що цьому нєдорослю приємно чути. А потім він починає говорити з Меркель, Макроном, Байденом.

І якого ви результату від таких переговорів чекаєте? Ні, я в жодному разі не виправдовую частковий проросійський крен пані Ангели. Але вона канцлер Німеччини, яка купу років жертвувала значною частиною своїх національних інтересів (не всім, звісно) заради України. А тут їй доводиться спілкуватися з якимось "ні бе, ні ме", яке лепече щось не в тему, бавиться в наполєонівські замашки та ще й регулярно хамить. І головне, прибуває на переговори абсолютно непідготованим. Звісно, що Меркель після такого більше не хоче чимось жертвувати й старатися і, ніби в помсту, виливає на голову Зеленському повний коктейль усіх путінських хотєлок, перемішаних із твердим "ні" на всі прохання. А далі у Вашингтоні дядечко Байден, який уже має свою сформовану думку про це зелене непорозуміння, має вислухати обурений спіч фрау Меркель про ту дичину та все, що воно верзло. Наслідки? А ви їх ще не бачите?

Зустріч тет-а тет - Санду й зебіли... Пригадую давню історію, коли таке саме "із грязі в князі" в якійсь ситуації, де треба було "блєснуть мозгамі", запропонувало мені поговорити сам на сам, але в нього це прозвучало: "Тарас Вячєславічь, а давайтє пообщяємся с вами, как тєт с тєтом". Чомусь щоразу, коли бачу, як ця недолуга істота пробує зобразити процес мислення, згадую той випадок. Але той чоловічок виявився ще цілком нормальним - вище начальника облздороввідділу не попхався...
А ще згадав армійський дотеп про прапорщиків: чому вони скрізь ходять утрьох? Бо один уміє читати, другий писати, а третьому приємно між мудрими людьми постояти. Тут щось схоже.

Документ реальний, ним хваляться Оппі за Жоппі. І це не формальна ввічливість. Комуністична Партія Китаю в кожній країні, куди планує експансію, вибирає собі генеральних партнерів. В Україні спершу такою була Партія регіонів. КПК при Ющенкові мала формальні контакти з Адміністрацією президента та правлячою партією, але основні тіньові домовленості вели тільки з регіоналами. І це були дуже серйозні рішення на роки вперед. У тім числі й про основи внутрішньої політики.Тоді Ющенко тішив себе надією, що це він прорубає вікно до Китаю. Але його відверто підставили й чекали на прихід до влади генерального партнера. Я колись був у тій паршивій компанії й брав участь у цих розмовах, тому знаю, що пишу.

А Зеленський? Ну, він може себе потішити надіями про партнерство. Його завдання лише запустити механізм китайської експансії (навіть Янукович стримався й не зробив цього). А далі вони вже з партнерами все освоять.

У мене неочікано запрацював резервний акаунт на фейсбук. А за 3 дні на деякий час відновиться й основний. Я, звісно, туди повернуся. Але розумію, що на мене є спеціальна команда, тому скоро знову заблокують, навіть, якби я лише котиків постив. А через це відходити з телеграм, де є вже нові й цікаві друзі та читачі, не стану. Просто, до нового бану буду дублювати тексти тут і там. Єдине, телеграм задає обмеження в кількості тексту (принаймні, так у мене), а я у фейсбук пишу розлого. І жорстко урізає текстову частину під фотографіями. Тому більші тексти будуть автоматично ділитися на два. А фото переважно публікуватиму окремо від основного тексту.

О, маєш тобі, мене помітив відповідальний за sI8 Дмитро Іванов. Мушу сказати, що його коментар абсолютно коректний. Зрештою, я теж якихось остаточних суджень не виношу. Тому справа не в цій відповіді. Я написав, як мені це все виглядає, він відповів, як вважав за потрібне. Ніхто не ображений.
Але я тут про інше. Коли ти сам розробник потужного міжнародного проекту, ти станеш відгукуватися на всі критичні закиди? Мабуть, що цим маєз айматися якась рекламна особа, а не реальні власники проєкту. І відповіді ж ці не завжди такі коректні, як у переписці зі мною. Там і чисто рускоміровське "свидомиты" й інші вияви неповаги до українства. Але то нехай буде фактором визначення для тих, хто плануються приєднуватися. Я за ці пару днів остаточно вирішив, що це не моє, навіть за особливостями того лайко-майнінгу. Тому без зайвої критики відходжу вбік.
Але є апологети, які світяться під дописами із своїм одобрямсом. І от ти сам уже перевзувся, інші стрічки пов'язав, чи просто зробив правильні висновки та скорегував позицію. А шлейф ще на роки лишатиметься тим самим. Переписка Люські Арєстовічя з Громом і їхня підтримка цього проєкту та брутальна лайка проти критиків - це вже поза межами. Але ще понесло мене глянути на коменти під отим самим дописом-зверненням до мене від пана Іванова. Ти ба! Який знайомий стиль, які персонажі впізнавані. Усе стало на місце. Звісно, що і під мої тексти деколи забігають погадити якісь ватники чи зелебобіки. Й вилітають в бан чи тупо ігноруються. І під дописи якоїсь знаної вати заходять класні люди, щоб там постібатися. От люблю я читати коментарі своїх друзів на акаунті Машкі Захаровой-Бояришніковой. Але ці візити - це наскоки чужих. А є вірні й віддані свої. От за ними деколи, коли із самої сторінки не зробиш однозначного висновку, формую свою оцінку. Тут компашка, з якою все ясно.
Тому, пане Дмитре, без образ, зрештою, я й не маю наміру вас принижувати чи паплюжити ваш проєкт, але ні оглядати Ваш київський офіс, ні долучатися я не стану. Хоча буду радий, якщо моя перша оцінка виявиться помилковою. Але тоді першими вас проклинати будуть не такі противні Вам "свидомиты", а ті, хто нині дуже активно Вас підтримує. тільки ж це все навряд...
(Скрін до цього тексту нижче).

Це скрін до попереднього допису.