І ще один понеділковий вечірній ефір з Оленою Курбановою на її каналі Курбанова LIVE. Тут повний запис нашого ефіру:
https://www.youtube.com/watch?v=fEOhiJsIH1A&ab_channel=%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0LIVE

І додатково один із фрагментів у розділі "відео":
https://www.youtube.com/watch?v=nOnjpikGXD0&ab_channel=%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0LIVE
Запрошую.

Поза звичними ефірами-онлайн Прямий ТВ готує додаткові сюжети виключно для ютюб. Ще в понеділок ми записали із Світланою Орловською цей матеріал:
https://www.youtube.com/watch?v=nkrNjnH9tTU&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%B9

Надіюся, що вас зацікавить.

Ще вчора мав запис на ютюб-каналі "Фабрика новин". Ділюся посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=8sHz8PIWW6E&ab_channel=%D0%A4%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD

Ще записали більшенький сюжет на каналі Олександра Сирцова "Свіжа історія". Ішлося про дві речі:

— стратегічне значення майбутнього наступу ЗСУ та чому так небезпечно, коли армії ставлять палиці в колеса й заважають командуванню;
— помітні ознаки того, що зелена опа зараз не про наступ дбає, а про майбутні вибори. Я якраз не вірю в їх прискорене проведення, найімовірніше, вони пройдуть із суттєвим запізненням, бо сподівання на швидке завершення воєнного стану ілюзорні, а аж на таке пряме порушення Конституції навряд, чи підуть.

Але тут вийшла хохмочка з переважно місцевими львівськими зе ботами та зе-тролями. Їм же також треба гроші відробляти. А працювти й навіть просто проглянути відео, під яким слідять, не хочуть. Під цим відео некоректна назва, бо в тексті така можливість проскакує епізодично, але як не надто загрозлива, просто її теж не слід ігнорувати. А ботва саме за назву вхопилася, ну й за звичне персональне хамство. Але мені то все десь далеко - гавкають, значить все вірно роблю. Даний запис за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=EiMFH77GQqo&ab_channel=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%A1%D0%B8%D1%80%D1%86%D0%BE%D0%B2

І записали на прохання Олександра ще один короткий сюжет, бо довго там нема про що говорити. Дехто Джигурда по п'яні десь сказав, що йому хтось колись (не сумніваюся, що теж з бодуна) пропонував стати президентом України. Ахінея цілковита, навіть не дуже хотів цей алкосиндром обговорювати, але дещо прокоментував.

А от зараз думаю - конкретно ця історія пуста. Хоч би й через конституційні обмеження. А от з тими дегенератами, які мають наше громадянство й живуть в Україні, в минулі роки чи й після війни не може такого статися? Коли їх звісно, по повній рекламувати в такий самий спосіб для "відсталих аборигенів", як сунули Зеленського. От стали б так само крутити ольгінські ботоферми й медіахвойди Коломойського не Зеленського, а Ківу, серіал би з ним якийсь хєроїчний зняли тощо... Що, не проголосували б? У нас уже була соціологія, де за Савченко близько двох третин проголосувати обіцяли "якби вибори відбулися цієї неділі". І на Поворознюка, доки його в ящику показували, молитися були готові. От тут справді проблема, а п'яні глюки якогось Джигурди - це дурня.
https://www.youtube.com/watch?v=KmRKdEwwO2E&ab_channel=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%A1%D0%B8%D1%80%D1%86%D0%BE%D0%B2
======
Поки це все, що знайшов з двох попередніх днів. Ще мав сьогодні студійний ефір на Прямому та годинний запис у Дмитра Макашова, але це вже виставлю завтра.

🥀Зоя Казанжи:

Сьогодні у нас чергова річниця. Роковини, я б сказала. 4 роки тому нинішній президент виступав на стадіоні. Пообіцявши стати вироком тодішньому президенту. А, схоже, став вироком всім нам.

Не пишіть мені, прошу, що він не втік і став на оборону. На оборону стали десятки тисяч наших людей, які йшли на смерть за свою країну, виходили голіруч проти танків. Наші люди, своїми розтерзаними тілами, зупинили підписання позорних угод, які планувались в Стамбулі.

Ми не знаємо поки, яку долю країні і людям готувало найвище керівництво держави. Дізнаємось, вірю.

А чи показували в єдиномумарафоні перемовини Сівковича з Кулінічем? Чи там і досі співає і матюкається Поворознюк?

Розвідка (не наша, ясно ж) оприлюднила сенсаційні матеріали. На найвищі пости в державі призначались зрадники і вороги. Цей факт був вміло перекритий іншими інфоприводами. Які ми тут всі натхненно тягали в зубах.

Колективне несвідоме, воно так і діє. Але ФБ, який не так давно постив картинки про те, яке хто дерево і про три бажання, які мають справдитися наступного року, тиждень обговорював Субботу. ФБ взагалі слухняно бігає за заданими алгоритмами.

Так от, 5 квітня були оприлюднені перемовини кремлівського «куратора» з «кротом» з СБУ. Це сенсаційна інформація, з якої можна сміливо робити висновки, що якщо в СБУ на найвищі посади ТАК призначились люди, то немає гарантій, що в офіс президента, наприклад вони призначались по-іншому. Не кажучи вже про дрібніші структури.

І зараз вже досить очевидним стає все, що відбувалось до 24 лютого - і «вагнергейт» зі здачею деталей спецоперації, і османський «туризм» на літаку патрушева, і скорочення оборонних замовлень, і перехід заводів оборонного напрямку на 1 чи 2-денний робочий тиждень. Та багато що стає зрозумілим.

Але президент України мовчить вже 14 днів. Ані пари з вуст.

Чому мовчить Зеленський? Ви уявляєте подібне мовчання, наприклад, у британців? Під час війни? От і я не уявляю.

Президент має відповідати. Не хоче зараз, буде після війни. Доведеться. Країна не проковтне, як проковтнула зраду з «вагнерівцями».

Кажуть, що Арєстовічь катався по Європі. Нам сказали не всю правду. Він мусив заїхати до кураторів у москву. Докази, щоправда, опосередковані, але вони є. Там, на па-рашці є воєнний злочинець і терорист ще з 2014 року, а за сумісництвом депутат госдури Алєксандр Бородай. То це тільки Арєстовічь міг на нього так пчихнути, щоб Бородай почав говорити словами свого київського колеги. Прогноз про півтора-два місяці до їхньої, звісно ж, пабєдочькі терорист аргументує "відчайдушним становищем" ЗСУ та наступом, як "останнім шансом". А таку дурку можна гнати лише під впливом Арєстовічя.

До речі, надягніть на Арєстовіча маску, коли він заїжджає в Україну. Бо тут він встиг попчихати (чи вкусити?) нашого золотоустого Буданова й той сповістив, що вже ми звільнимо Крим ще до кінця цієї весни. Я б цьому дуже радів і навіть респект би пану Кирилу висловив, якби так сталолся, але поки, на жаль, усі прогнози Буданова - пальцем у небо. І тут також міг Арєстовічь пробігати та нашого головного розвідника покусати...

Окремо для тупих зелених тролів сповіщаю: це іронія. По складах: І-РО-НІ-Я...

На виплати військовим грошей у влади нема. Насправді, є. Про це вже багато сказано й написано, зокрема, результати своїх розрахунків оприлюднили в Євросолідарності. Але ці кошти вже розписали на дорожний дерибан для Зеленського. Він і його слуги, не залежно від війни не бажають збавляти темпи пограбування України. На фоні того багатомільярдного мародерства виходка Шмигаля видається дитячою розвагою. Але під час війни бажання наших чиновників шикувати виглядає особливо цинічно.

Скандал розгорівся після візиту прем'єра до Канади. Західні політики в такі подорожі, особливо у важкий для своєї країни час, літають рейсовими літаками й з мінімальним складом делегації. Але ж не українські. Добравшись наземним транспортом до Європи, далі наші чиновники сідають на спеціально зафрахтовані VIP-борти. Шмигаль летів із Жешува на Boeing 737-800 зі звичайною компоновкою в 189 крісел. А компанія SkyUp, яка обслуговує українське панство, виграла тендер у грудні воєнного 2022 року. Сума тендеру - 37 мільйонів гривень. Ним передбачено 60 літерних середньомагістральних польотів. Канада - не підпадає під цю дальність. Чи було за вояж Шмигаля оплачено окремо - влада мовчить. Детельніше про це в статті Володимира Сонюка:
https://m.censor.net/ua/blogs/3412830/navscho_denisu_shmigalyu_vlasniyi_charter

А тепер вишенька на тортик. Нашого бюджету ледь вистачає на основні воєнні витрати, на них влада дуже жваво мародерить. А решта бюджетних видатків, включно з утриманням органів влади, фінансують партнери. Тож тендери на розкіш для урядовців розподіляють на навіть не свої, а донорські кошти наших союзників. Уже не один раз прогоріли на любові до розкоші за державний кошт, згадайте хоча б, як майже рік тому влада вигулювала понад сотню своїх мажорів до Лугано на конференцію з відбудови України. Після того тема відбудови практично прикрилася. Відгукнеться й тут.

І звично із власного досвіду. В 2004 році я організовував візит парламентської делегації Австралії на чолі із спікером паном Нілом Ендрю. Прилетіли вони з пересадками рейсовим літаком British Airways. Візит був дуже насичений і загалом вдалий. Але найбільше мені запам'яталася сценка на офіційному обіді від нашого спікера Володимира Литвина. Там Литвин дуже дивувався, що гості прибули рейсовим літаком і гордовито сповістив, що його візит у відповідь (він так і не відбувся) буде здійснено своїм окремим комфортним літаком. Спікер Ендрю тихо усміхнувся й сказав, що його країна не настільки багата, щоб утримувати власні літаки для чиновників. Щодо багатств, то порівняння гадаю зайві, краще про причинно-наслідковий зв'язок згадати.

Свіжі зведення від Генштабу. Декілька коментарів нижче.
⬇️⬇️⬇️

⬆️⬆️⬆️ Бачимо певне зростання втрат ворога. При цьому кількість атак дещо скоротилася до 55. У міських боях, які зараз ідуть у Бахмуті, всі статистичні дані більш ніж приблизні. Зростання втрат ворога в живій силі може бути пов'язане з появою дорозвідуваної інформації минулих днів, коли кількість атак сягала 70-ти. Але не виключено, що причина в зростанні масованості атак у Бахмуті. Наші військові повідомляли, що ворог, мов оскаженів - кидає в бій усе нові й нові сили. Тож кількість атак компенсується їх інтенсивністю. Тому в Бахмуті й Мар'їнці зараз дуже гаряче.

Багато пішло розмов про якийсь наступ, фальш-наступ, перманентний наступ після плутаної та звично недоречної заяви Ганни Маляр від Міноборони. Краще б уже тільки Генштаб усе повідомляв, не зважаючи на їхню неоперативність. Також і Буданов породив купу сентенцій, які або банальні, або сумнівні. Він уже побачив остаточний перехід ворожих військ до оборони. Як же надоїла ця арєстовіщина! Поки чисто оборонну позицію ворог зайняв на Запорізькому напрямку. Все інше - це наступальні дії. Інтенсивні, як у Бахмуті й Мар'їнці, або епізодичні, як на Лиманському й Шахтарському напрямках. Але це все ще наступ ворога. Сталося дещо інше - справді захлинулося те, що нам іменували страшною назвою "великий наступ путіна". З ним дійсно вже все. Ворог не зміг у його ході досягнути ЖОДНОГО прориву наших позицій, лише окремі ПРОДАВЛЮВАННЯ без виходу на оперативний простір - військові пояснять, яка кардинальна тут відмінність.

Далі бачимо на півдні посилення оборони вражини: масові мінування, інженерні споруди, евакуація населення... Проривати таку оборону можна лише талантом і вмінням, які є в Залужного. Але ще й несподіванкою. А як її досягнути, коли Єрмак із Зеленським вимагають щоденних звітів від військових. А це, як на прямому проводі з Гєрасімовим. Про проблеми ворога з живою силою свідчить використання сторковиків. Їх ще не кидають у бій, але вже переміщують на оборонні позиції. Поки це помічено в Криму. Але можуть появитися і в порожніх лініях оборони на Херсонщині. А нам дуже бракує сучасної авіації. Співвідношення атак минулої доби 55 ворожих до 7 наших. На щастя, наші ефективніші у знищенні ворога та його складів. На жаль, ворожі убивають мирних жителів.

Усі про НЛО й супутник. А мені якось лінь. Я не спеціаліст в UFO-логії й аеронавтиці, щоб прораховувати траєкторію падіння старого американськогог супутника. Уже в NASA встигли повідомити, що над Києвом згорів не він, бо насправді геліо-супутник тільки готується зануритися в земну атмосферу й у ній згоріти. За виглядом схоже на типовий болід. Це більший за звичний метеор (повністю згоряє в атмосфері), але не метеорит (долітає до поверхні землі). Якщо говорити дуже примітивно, то особливість боліда, яка його виділяє з обох категорій - вибух каменя під час горіння в атмосфері, а уламки вже остаточно догоряють і не завдадуть шкоди на землі. Не судіть строго за такий спрощений виклад - я ж не астроном, просто 50 років тому в школі непогано вчився.

А от єдине, що мене реально цікавить: якщо ота станція таки не зовсім згорить в атмосфері, то чи не могло б те, що від неї залишиться, впасти вогненною кулькою на плешиву головешку самі знаєте кого. Бо таке шоу лише для красивого спалаху - це ж так неефективно...

До речі, ці кадри зняті лише за пару сотень метрів від мого дому. Я, як і завжди, все найцікавіше прозівав...

Раніше головною зброєю проти європейських політиків, на відміну від українських, були торти. Зараз частіше використовують яйця. Чи це зелені дуполизи переконали європейських хуліганів, що вони залізні, чи Рєзніков додав авторитету цьому, за версією Міноборони, надцінному продукту? Не знаю. Але тортом у фізіономію виглядало барвистіше й зовсім не травматично.

Тут прицільно яйцем у голову отримав Макрон. Встояв. Але в януковича вийшло цікавіше. Згадалося, як мені колись дуже давно політичні опоненти вирішили під час одних виборів у віддаленому районі влаштувати яєчне шоу. Запустили не менше трьох десятків. Ні разу незграби в мене не попали, зате випадково вліпили в потилицю власному керівнику парторганізації. Тоді вже свої розбірки пішли. А я одне яйце навіть зумів на льоту перехопити.

Ми, звісно, тут позловтішаємося. Бо щодо рашиків маємо моральне право не застосовувати співчуття й емпатію. Але в цьому повідомленні характерне все. І їхній убивця та мародер, який озвірів на війні проти України й уже не може не вбивати, рідні, які відмовилися від дітей та не хочуть хоронти убиту... Нехарактерна хіба школа, в якій ще чимось забажали допомогти, але це якийсь рідкісний випадок. Та й, коли цілою школою не можуть зібрати на скромний похорон у глухій провінції, де на це потрібні буквально копійки, теж віддає типовим для москальні типажем суспільства. Просто порівняйте з Україною. А насправді ж, русню очікують тисячі таких ситуацій. Вони й зараз уже не рідкість. А ще ж поранені вагнери вертаються з реабілітацією та жадобою до крові.

Чи подібні проблеми можливі в Україні. Частково так, але лише частково. Тут ряд чинників, які нас кардинально відрізняють. Загальна культура нації, особливо тих середовищ, звідки на фронт пішли більшість бійців, а це в значній більшості (на жаль, не абсолютно всі) культурні, дбайливі й дуже мотивовані люди, які усім відрізняються від московського бидла. Якраз ця мотивація разюче протистоїть беззмістовності участі у цій бойні для рашистів. А ще типово рашистський алкоголізм, сімейна жорстокість та багато всього іншого, найперше, суспільний культ насильства.

Але, якщо в нас не запрацюють на повну силу програми реабілітації та допомоги від посттравматичного синдрому (а це доволі часте явище аж до клінічних форм), то рідкісні, але від того не менш болісні випадки неадекватної поведінки та безпричинної жорстокості можливі і в України. Поки ж неадекватність і бикування демонструє лише бидло, яке "устало от вайни" на всяких буковелях та в нічних клубах.

Кожен раз, коли я на фоні бравурних переможних реляцій укрсучвлади стараюся провести колективну терапію в стилі "убий арєстовича в собі", тобто згадую, що не все в нас так чудово, починається виття вже на зелених болотах із криками, що все це - вороже ІПСО. Ну-ну. Насправді ж, усе не так радісно. І я тут узагалі не згадую про чисто воєнну складову. Якраз у ЗСУ я вірю беззастережно. А от з політикою, демократією, реформами, боротьбрю проти корупції, а що особливо важливо, вірою та довірою наших союзників і їхньою підтримкою, все значно гірше. В середині країни взагалі жахливий відкат до часів януковича. А що ж назовні?

Із загальних проблем, кількість яких зростає, згадаю лише про дуже тривожне падіння віри в нашу перемогу. Від травня торік такі фрази: "якщо Україна програє/у випадку програшу України..." взагалі не появлялися у політичних елітах наших союзників. А лише за ці пару тижнів вони вже прозвучали кілька разів у дуже чітких формулюваннях. Що особливо сумно, від таких союзників, як Польща й Чехія. І пішли певні дії. Так нова концепція протистоянням загрозі для країн НАТО з боку рф і розміщення в Польщі потужних арсеналів для захисту виключно країн-членів НАТО менш чітко, але прив'язується до гіпотетичного програшу України.

Це ніби абсурдно, принаймні для мене. Я не бачу варіантів, коли б рашистський вермахт здолав ЗСУ. І на Заході ніби сумнівів особливих не мають. Але десь від початку року друзі України перестали приховувати роздратування від дій нашої влади й демонструють непевність, чи дійсно Зеленський прагне перемоги? А нам же чітко сказали, що тиснути на Київ ніхто не стане, лише українці мають визначатися: захищати й далі свою країну, чи йти на якісь умови миру. Українці ж наче визначилися, а от ті, хто засів на Банковій? Торік у цей час влада навіть думки не допускала про можливість перемоги над ворогом - лише мокрі мрії про який-небудь мир з путіним. І лише непоступливість пуйла тоді зірвала такий зрадницький сценарій.

За рік прямі переговори з кремляддю стали вже малореальними - і на цьому спасибі. Але полізли зовнішні "миротворці" з антиамериканського блоку. І в союзників є підозри, чи Зеленський не занадто сильно мріє про отой їхній "альтернативний G-20" за бразильським сценарієм. І рятує нас від цієї пастки знову не принциповість нашої дипломатії (її не існує: ні принциповості, ні дипломатії), а те, що досі не визначився Китай. Як стосовно України, так і щодо пропозицій Сільви. Звідти й наростання певної зневіри та стриманість у допомозі.

Тому й так уважно стежать за наступним наступом ЗСУ - якщо він відбудеться й переломить ситуацію, то це може стати гарантією незворотності змін. А ні - то й ні... Особливо, якщо у Вашингтоні чи Брюсселі помітять, що військовим хтось ставив палиці в колеса. Цьому особливо протистояти не будуть, хіба зроблять ряд грізних попереджень. Більше того, саме до такого сценарію зараз і готуються в НАТО. Він не первинний, перший усе ж - це варіант допомоги Україні, але така різноваріантність зараз сильно подрібнює збройну й фінансову допомогу. І інфантильна радість наших владних і провладних пустобрехів на цьому фоні лише вказує на те, що висновків ніхто робити не збирається.

Далі я ще добавлю пару тривожних роздумів про підсумки міністерського саміту G-7.

Частково в продовження попередньої теми.

Саміт міністрів закордонних справ G-7 пройшов 18 квітня під головуванням Японії. Звісно, там ішлося не лише про Україну. Але нашій державі присвячено багато уваги, зокрема і в підсумкових висновках. Чи в нас аналізували матеріали зустрічі? В мене таке враження, що ні. Бо оцінки фактично відсутні, переважно лише фактографічні повідомлення та пару цитат із підсумкового комінюке, яке чимось нагадує правильний некролог - там тільки про хороше. Шкода, бо аналізувати такі події для нас дуже важливо. От лише здається, що вже нема кому. Тверезі оцінки бачив тільки у досвідченого дипломата Костянтина Єлисеєва, дещо із висновків запозичив у нього, решта - мої враження.

Отже, нашу владу кулеби, стефанішини, шмигалі потішили теплою ванною щодо результатів саміту міністрів. Чи були для цього підстави? І так, і ні. Так, бо G-7 залишається нашим найважливішим союзником та незмінно демонструє солідарність. Головні посили з попередніх засідань збереглися незмінними, хоча якогось прогресу я там не помітив. Традиційно подано вимогу про безумовне виведення окупаційних військ. Це важливо на фоні дуже підлої формули китайських 12 пунктів, які так сподобалися Зеленському, хоча там не йдеться взагалі про виведення рашистських військ, тільки про припинення вогню й заборону на пересування військ та озброєнь (читай: нашого весняного наступу), а між формулювань проглядається "корейський варіант". Ще чітко зафіксовано засудження ядерного шантажу (це і в китайському плані присутнє). Достатньо сказано про наміри посилити санкції проти рф та її союзників (тут діаметрально протилежна позиція до китайської). Є й застереження третім країнам, щоб ті відмовилися від намірів підтримувати агресора. Усього перераховувати не стану, позитивний блок не зазнав значних змін, хоча помітний регрес.

Що мало б викликати тривогу? Цей перелік не вичерпний:

* Чомусь зникла стандартна для всіх попередніх засідань формула про територіальну цілісність У МІЖНАРОДНО ВИЗНАНИХ КОРДОНАХ. Оскільки це формулювання цього разу якраз вилучили, а натомість добавили оту дивну "формулу миру" від Зеленського, де нема пояснень, як того миру досягнути й відсутнє саме поняття перемоги - тільки якийсь незрозумілий мир, то запахло якоюсь неприємною змовою. Або союзники втрачають віру й упевненість, або із владою Зеленського погодили більш гнучку форму, де може бути передбачено "мир в обмін на території". Прямо про це не йдеться, але на такому рівні аж таких випадковостей не буває. Посилання на резолюцію Генасамблеї ООН (там ці міжнародно визнані кордони чітко вказані) заспокоїло б, якби принципова для України (але чи для влади?) теза не була вилучена саме цього разу. Ще рано говорити про якусь кардинальну зміну чи регрес у ставленні, але це вже серйозний удар дзвону й не помічати його небезпечно.

* Буквально від лютого помітний регрес у формулюваннях щодо відповідальності рф та форм і шляхів її досягнення. Наприклад, вилучено пункт про особисту відповідальність путіна. Загалом, цей розділ став більш розмитим та загальним. Але є ще один чіткий негативний сигнал - G-7 зараз уже чітко сформулювали небажаний для України формат «гібридного» інтернаціоналізованого трибуналу, який має діяти згідно законодавства України. З нашого ж боку поставлена достатньо чітка й правильна вимога про створення спецтрибуналу внаслідок і на основі ухвалення резолюції Генасамблеї ООН. Запропонований G-7 формат - це щось на зразок процесу за участі інших держав, але за нідерландським законодавством, щодо збиття малайзійського боїнга МН-17, але не відповідальності за агресивну війну та геноцид. Відчуйте різницю масштабів! Такий відступ для нас не зовсім зрозумілий, але це дуже чіткий і неприємний сигнал.
⬇️⬇️⬇️

⬆️⬆️⬆️
* Уже, на жаль, прогнозована відмова від ідеї розвитку механізмів конфіскації активів рф. Тут і раніше не було цілковитої єдності, а Джо Байден кілька разів діаметрально змінював свої підходи залежно від поведінки, виконання зобов'язань, реформування, антикорупції, очищення, відвертого бикування влади, притягнення і видачі Коломойського, втручання єрмаків у справи Генштабу тощо. Тому принцип конфіскації й передачі активів Україні був у підвішеному стані, але використання, їх, як гарантій майбутніх компенсацій та репарацій завданої шкоди ніби ж було узгоджене. До тепер... З підсумкового документу майже повністю зникли теми повоєнної відбудови України. Після авантюри слуг Зеленського в Лугано ентузіазм у цій сфері з кожним корупційним скандалом, кожною заявою в стилі міловановщини чи гетьманцівщини знижується. Зараз уже G-7, на жаль, не хоче брати на себе формальних зобов'язань. Збереглися лише чіткі згадки про відновлення критичної інфраструктури. До речі, паралельно й Німеччина відмовилася від підтримуваного Україною плану про регіональне шефство західних країн над відновленням конкретних регіонів України (для ФРН передбачалася Чернігівщина) й перейшла до загального та розмитого варіанту, отже пункти підсумків не голослівні, а реальні й уже починають працювати. Це все дуже погані, але абсолютно прогнозовані новини. Чи ж не про це я пишу й говорю ще від червня минулого року? Отже, в цьому питанні маємо так само дуже чіткий регрес у порівнянні з усіма попередніми деклараціями, рішеннями й заявами.

* Уже й дивуватися не доводиться, що робиться акцент про реформи, боротьбу з корупцією, збереження й гарантування владою прав і свобод, у тому числі політичних та на свободу слова. Це ніби й не новація, але колеги помітили більшу стурбованість внутрішньою ситуацією в державі. Раніше про це старалися говорити дещо делікатніше.

— І організаційний момент. Раніше діяла традиція запрошувати очно чи в онлайн-форматі відповідного посадовця від України: на найвищому рівні включали Зеленського з його виступом, на міністерському Кулебу. Чи Кулебу не запросили цього разу, чи йому хазяїн Єрмак заборолнив їхати й укоротив повідок, щоб і на онлайн не дотягнувся? - я не знаю й не хочу знати. Поки це також погана ознака.

Чи ці негативні деталі стали вже стійкою тенденцією, чи лише тимчасова реакція на бикування й корупцію нашої влади? Відповіді на це також нема. Але це не тільки провали нашої дипломатії - це вже певний політичний тренд, бо ж деякі формули умисно переписали чи видалили. Про тенденції можна буде говорити після наступних засідань, особливо під час саміту G-7 на найвищому рівні голів держав. Якщо туди не запросять і не включать Зеленського, а важливі для нас формулювання хоча б не відновлять, то це вже буде не дзвіночок, а справжній набат. Не питай, Вова, по кому цей подзвін, він по тобі!

Прощання з Олегом Барною відбудеться 21 квітня. З 11:00- у Михайлівському Золотоверхому, о 12:00 на Майдані Незалежності.

Вічна пам'ять!

От і ще один новий факт у контексті тих негативних тенденцій, про які я тут написав пару попередніх дописів. Вибачайте, але з цією укрсучвладою це вже навіть не тенденції, це стійкий тренд. Молимося, щоб нам не урізали допомогу й не махнули розчаровано рукою хоч до кінця рашистської агресії, бо тут ми абсолютно залежні й без озброєнь та коштів нас очікує найстрашніший геноцид від дикої рашистської орди. Усе ж, навряд, чи на покинуть до закінчення війни, питання чи це буде перемога, яка нині така реальна? А після її завершення буде дуже сутужно. Але ж і в Афганістані, Зімбабве, Венесуелі чи Сомалі люди якось живуть. Вони самі вибрали для себе таке життя. Відразу після війни в нас усе ж буде вибір та коротке вікно можливостей. А якщо ні, то тоді Сомалі...
⬇️⬇️⬇️