Якщо ви хотіли прийти, але не змогли, ділимося записом цієї лекції.

Дякую спільноті Pre post за місце, запис та монтаж і слухачів. 💙💛

Слухачі це головне, бо ж розказати всякий зможе — а висидіти й вислухати понад годину... 😏

друзі, ділимося записом лекції про те, що таке звук і як ми його сприймаємо і описуємо:
https://www.youtube.com/watch?v=SuKRua3xceQ

Добрий вечір Тобі Маґваєре!

Кришмітки: #віц #ЧайконутіДумки

Задумався про те, що словосполучення безнадійно зіпсований та надійно зіпсований це радше синоніми аніж антоніми.

Кришмітки: #віц #життя #ЧайконутіДумки

Якщо замінити [г] на глухий йому відповідник, то такі твори як Пригоди Астерікса та Обелікса стають веселішими. 🚬😏

Кришмітки: #віц #ЧайконутіДумки

Як наслідок визначає причину
чи не визначає ?😉

Ми вже спілкувалися про те, як спостерігач змінює світ довкола самим фактом свого спостереження за цим світом.

Сьогодні натрапив на відео, яке розвиває цю ідею іще далі та ґрунтує на цьому цілий світогляд.

У 1978 році Джон Віллер розвинув експеримент із двома щілинами. Він розмістив детектор виявлення частинок не до щілин, а після. В результаті цього фотон почав поводитися як частинка ще до того, як його фіксуватиме детектор. Неначе він знав, що його будуть детектувати як частинку і вже проклав собі шлях певною траєкторією.

Виходить що? Спостерігач мало того, що міняє світ навколо, так він ще й змушує цей світ визначати своє минуле залежно він наслідків у майбутньому? Спостерігач тепер впливає і на час, і на простір! 😎😱

Якщо забути хвильову теорію, то звучить дійсно фантастично, але розберімося детальніше. Одна з ідей корпускулярно-хвильового дуалізму полягає у тім, що частинка залежно від взаємодії може поводитися або як частинка, або як хвиля.

З цього погляду принцип суперпозиції не видаєтья неймовірним: так, частинка не може бути у всіх місцях одночасно, проте хвиля може; так, хвиля не може створювати променеві траєкторії руху, але частинка може. Відтак, якщо ви установите після щілини детектор частинок, то він очевидно повзаємодіє зі світлом як із частинкою, не залежно від того, де він стоятиме. Якщо ви поставите у цьому місці екран для спостереження за інтерференцією хвиль, то ви очевидно побачите інтерференцію хвиль.

Позаяк хвиля може одночасно перебувати у всіх місцях, то і фотон може. І якщо поставити детектор за певною зі щілин, то ви зафіксуєте один із можливих шляхів поширення хвилі. І так, не беручи до уваги хвильової поведінки світла, можна припустити, що фотон заднім числом вирішив поводитись як частинка, щоб ви його зафіксували саме як частинку детектором, але ви просто обрали один із безлічі можливих траєкторій руху хвилі.

Це як зі звуком у приміщенні або трубі. Якщо увімкнути джерело звуку, то в приміщенні утвориться звукове поле. Відбиті від стінок хвилі накладатимуться одна на одну й у певних точках приміщення будуть зони підвищеного тиску, а в деяких — зменшеного або навіть нульового.

Якщо ви поставите мікрофон у зону підвищеного тиску, то ви неначе зафіксуєте частинку детектором. І може здатися, що звуковий промінь обрав саме таку траєкторію руху з перевідбиттями, щоб ви його зафіксували саме в цій точці. Але ж ви насправді зафіксували тільки один із безлічі можливих напрямків руху, бо хвиля пішла у всі напрямки.

Ось іще цікавий дослід. Чоловік грає на саксі біля труби, але ми чуємо як звук від сакса, так і звук із труби. Він же мав од сакса в трубу піти, а не виходити з неї. Неначе звук уже був у трубі й вилетів з неї саме тоді, коли чоловік почав грати. Оце так! 🤯

Насправді ж у трубі утворюється суперпозиція двох хвиль, які біжать у двох протилежних напрямках: одна в трубу, а інша з труби.

Наслідок не визначає причину. Принаймні не тут і не сьогодні.

Кришмітки: #наука #життя #ЧайконутіДумки

Чоловікові треба з'їздити із Франківська в Калуш і назад. Чоловік вирішив їхати в обидва боки із середньою швидкістю 60 км/год, але приїхавши в Калуш, з'ясував, що цю половину шляху проїхав зі швидкістю 30 км/год. З якою швидкістю він має їхати назад у Франківськ, щоб таки отримати заплановані 60 км за годину?

Спробуйте розв'язати задачку самостійно, а потім дивіться під спойлер.

Якщо ви намагалися це розв'язати так само, як я, то у вас виходило остаточне рівняння 1/v=0. З чого маємо, що v -› ∞. Швидкість виходить нескінченною.

Начебто парадоксально, але інтуїтивно все гаразд. Оскільки він їхав удвічі повільніше, ніж треба, він уже витратив увесь одведений на дорогу туди й назад час за першу половину шляху. Тому догнати цей час він зможе тільки моментально телепортувавшись додому.

З цієї задачі можна зробити цікавий моральний висновок: подеколи, якщо розумієш, що відстав, то краще не намагатися наздогнати, а відпустити, бо це потребуватиме нескінченної кількости зусиль.

Кришмітки: #життя #наука #ЧайконутіДумки

Казали, подкаст на 15 хвилин...

Близько місяця тому студенти нашого факультету записали зі мною подкаст. Я вже й забув за нього, а ось він і вийшов.

Приємного перегляду!

Кришмітки: #наука #життя #ЧайконутіДумки

Ти моя Мерлін.
Я твій Менсон.

Кришмітки: #віц

Це був запит. Результат у коментарях.

Навіть не знаю, яку кришмітку тут додати. Просто захотілось поділитись.

Щось я давно зник з радарів. Та не переживайте — я живий.

Лекцію от готую для pre_post'у. Заради неї навіть їхати нікуди не треба — просто зайти в суботу 25 квітня о 19:00 в Zoom.

Чекатиму всіх! Має бути цікаво! 😉

Друзі, запрошуємо на лекцію з музичної акустики 25 квітня о 19 годині 🙂

Здавалося б, просто механічні коливання повітря, але чомусь одні звукові хвилі викликають мурашки 🐜, а інші — звичайний шум 🙉.

На лекції з музичної акустики Сашко розповість, де проходить ця межа і чому кроки кішки роялем навряд чи складуться в гармонійний акорд 🐾💔. Поговоримо про таке:

- як люди додумалися поділити звуковий спектр на ноти, і чому цих нот саме 7,
- як форма інструмента впливає на резонанс і чому маленька труба здатна заглушити величезну арфу.
- обертони - приховані частоти, через які одна й та сама нота на скрипці й гітарі звучить зовсім по-різному.
- приміщення як фінальний музичний інструмент, здатний як врятувати звучання, так і повністю його зруйнувати.

А ще Сашко проведе з нами акустичні експерименти і відповість на наші питання. Приєднуйтесь, будемо раді 🙂
Участь безкоштовна.

Посилання на подію: https://us02web.zoom.us/j/6172853828?pwd=o4tWx8tm1cKhFJTTpJMeSIbV0xzwE5.1

Чому Тіна Кароль, а не Король? Що, не на часі? Та й чому взагалі Король, якщо Королева?

#віц #ЧайконутіДумки

Якщо сформулювать три закони Ньютона по-академічному, то їх зрозуміють лише науковці.
тому наведу їхній опис так, як я його для себе тлумачу. Головне — зловити суть, а навішувати деталей завжди встигнемо. Звісно, академіки зможуть побачити в цьому цікаві паралелі та алюзії.

1. Якщо на тіло не діють сили (або їх вплив скомпенсовано) — тіло перебуває у стані спокою або рухається зі сталою швидкістю (вічно).
2. Всі сили, що діють на тіло, надають йому прискорення.
3. Сила дії дорівнює силі протидії.

Існує навіть народне формулювання цих законів, що дозволяє ще краще їх запам'ятати.

1. Не пхнеш — не политить.
2. Як пхнеш, так і полетить.
3. Як пхнеш — так і отримаєш.

Ці закони люблять і цитатники: на кожну дію є протидія — надихає опиратися, мститися за брата... Словом, це вже такий собі менйнстрім.

Менш-відомі, а насправді майже невідомі є три жартівливі закони в акустиці. Позаяк три закони Ньютона ми в КПІ знали напам'ять мов Отче наш, то Віталій Семенович Дідковський одного разу повідав про алюзії з акустикою. На каналі вже писав про них — та хто це тоді зрозумів би без пояснення...

1. Стук доходить раніше за звук.
2. Якщо стук не доходить, то його повторюють.
3. Краще стукати, аніж перестукуватись.

Пропоную в коментарях поміркувати над їхнім тлумаченням.😉

Схоже, нумеровані закони люблять у фізиці, позаяк, наприклад, є три закони термодинаміки. Їх навіть фактично чотири (є ще нульовий закон, але можу тільки здогадуватись, чому його зробили саме нульовим). Самі закони сформлюю так, як зрозумів їх (у разі помилок чи неточностей — можете виправити мене в коментарях).

0. Якщо дві системи перебувають у тепловій рівновазі з третьою, то вони перебувають у стані теплової рівноваги між собою.

Під станом рівноваги тут розуміють однакові температури всіх трьох систем. Нагадує аксіому Евкліда: якщо дві прямі паралельні третій прямій, то вони паралельні одна одній.

Досить очевидний закон, проте з очевидних речей можна зробити неочевидні й цікаві висновки. Та вернімось до трійки законів.

1. Енергія не виникає нізвідки й не пропадає безслідно, а лише переходить з одного стану в інший.
2. В закритій системі ентропія не зменшується.
Іншими словами: не можна створити вічний двигун, бо частина енергії під час перетворень завжди буде витрачатися як тепло.
3. Якщо із системи забирати енергію, то її ентропія прямуватиме до нуля, але нулем не стане.
Іншими словами: не можна зменшити температуру до абсолютного нуля; завжди існуватиме залишкова теплота.

Нагадаю, якщо забули, або розкажу, якщо не знали: ентропія — це міра невпорядкованости, хаотичности. Що більше ентропії, то більше безладу.

Наприклад, цукор у банці, сублімована кава в стіку й вода в чайнику — мінімальна ентропія, бо всі складники розділені й посортовані, але якщо засипати цукор з кавою в чашку, залити водою та перемішати — ви значно збільшите ентропію. До того ж вона буде незворотною, бо щоб отримати назад чистий цукор, каву та воду слід витратити значно більше енергії, аніж на заварювання самої кави.

Через цей другий закон в закритій системі, якою ми вважаємо чашку, ентропія тільки збільшується. А щоб зменшити її, потрібно внести зовні додаткову енергію. Саме незворотність ентропії задає нам стрілу часу, бо весь всесвіт не можна розвернути назад, адже не буде звідки брати додаткову енергію для зупинки ентропії.

Клята термодинаміка забороняє подорожі в минуле. 🥲

Кришмітки: #наука #ЧайконутіДумки