Цього дня рік тому почалася евакуація Азову та бійців інших підрозділів Маріупольського гарнізону з Азовсталі. Вони виконали свій обов’язок - тримати оборону міста Маріуполь, та дати дорогоцінний час сформувати кістяк Української оборони по всій країні. Доки Азовсталь вела свою безвиглядну битву, українські сили змогли звільнити Київщину, Сумщину, Чернігівщину.

Битва за Маріуполь дала зрозуміти всьому світу – українці не здаються та б’ються за своє до кінця.

Маріупольський гарнізон не здався, він виконав наказ вищого військового і політичного керівництва – зберегти власні життя та вийти з Азовсталі. Виконав лише після того як на сталевому заводі практично не залишилося набоїв, їжі, води. Тисячі захисників Маріуполя уже рік перебувають у полоні, близько 700 з них – військові полку Азов.

Ми пам’ятаємо про кожного нашого брата, який віддав життя у боях за Маріуполь. Кожного, хто сьогодні в полоні. Вони виконали свій обов’язок перед нами сповна. Тепер наша черга. Наш обов’язок – повернути усіх героїв додому.

Сьогодні виповнюється рік, відколи останній оборонець Маріуполя вийшов з «Азовсталі» за наказом.

Після 86-ти днів оборони міста в надважких умовах, безперервних боїв і бомбардувань, смертей побратимів, поранень і втрати кінцівок, задля порятунку важкопоранених, які більше не могли тримати зброю у руках, ми вийшли у полон.

Близько 700-та азовців досі залишаються в неволі.

Все, що ми робимо нині, має на меті одне — звільнити кожного з них.

І навіть якщо весь світ залишить нас, перестане підтримувати, ми не припинимо боротись. Бо маємо за кого.

Ми не знатимемо спокою, поки бодай один боєць «Азову» лишатиметься у полоні.

Бо найголовніше для нас — було і є — не підвести свого побратима, не відступити тоді, коли він розраховує на допомогу.

Їхні сім'ї чекають своїх рідних. «Азов» чекає своїх бійців. Україна чекає своїх героїв.

Повернемо всіх. Визволимо кожного.

⚡20 травня виповнюється 40 років з дня народження Миколи Кравченка "Крука"

14 березня 2022 року, в День українського добровольця, під час оборони Києва загинув Микола Кравченко "Крук" – ідеолог Aзoвськoго Руху, кандидат історичних наук та ветеран добровольчого полку A30B.

Микола Кравченко присвятив все своє життя боротьбі за світле майбутнє нашої Hації, за утворення Великої України. Він жив, як воїн – та загинув, як воїн, захищаючи нашу столицю від окупантів!

Пам'ятаємо! Помстимося!

2020 рік. Ліси Київщини. Вогняний ритуал посвяти легіонерів Центурії за участі головного ідеолога Азовського руху Миколи Кравченка "Крука"

Осмислення свого життєвого шляху і мети - це друге народження людини, чоловіка, воїна.

З прадавніх часів, коли Честь і Слава були найвищими критеріями життя, такі обряди означали перехід людей в інший, підвищений стан: від парубка до чоловіка, від послідовника ідеї до осмислення борця за Ідеали.

Так само, ця ініціація відбувається і у Центурії, під час вогняного ритуалу ( а вогонь завжди був символом боротьби і перемоги) вручаються шеврони Легіонера.

Це символ Честі і Вірності в боротьбі за Велику Україну та європейські традиційні цінності.

Приєднатися до нас: @CenturiaBot

Взимку 2021 ми почали проводити по всій країні вишколи для ознайомлення цивільного населення з військовою справою та формуванням мережі з чоловіків, готових вступити до Українського Nаціоналістичного бойового підрозділу в разі повномасштабної війни.

Ми не сподівалися на заморських політиків і не чекали команди від дядьків з високих кабінетів.

Ми тренувалися та готувалися до великої війни. І коли вона почалася - ми були готові.

Сьогодні Centuria - це Організація Українських Nаціоналістів, що воює та продовжує готувати українців до участі у війні.

Приєднатися до нас: @CenturiaBot

Полювання Центурії на ватників.

долучайся в наші лави!
@CenturiaBot

Завдання Центурії - виховання здорової націоналістичної молоді!

Приєднуйся:@CenturiaBot

Вийти з Азовсталі в полон - це, мабуть, було найважчим рішенням в житті для командира Азову Редіса. Але він ухвалив його заради сотень поранених побратимів, які помирали в бункері.

Навряд хтось з азовців колись думав, що потрапить у полон, та з рішенням Редіса ніхто не сперечався. Бо це і є справжня родина, яка сильна у своїй єдності.

Сьогодні більше 600 бійців Азову досі в полоні. Всі ми бачили, в якому фізичному стані вони повертаються, всі пам’ятаємо Оленівку. Кожен день там може бути останнім. Редіс із своїми заступниками також фактично у полоні - в Туреччині без статусу, без зв’язку, без бодай якоїсь визначеності.

Всі азовці разом з командиром мають повернутись додому!

ДИВИТИСЬ ВІДЕО

@MaksymZhorin 👊🏻

Ігор Загребельний

Все більш відчутним явищем стає зверхнє, агресивне чи, принаймні, насторожене ставлення військових до цивільних.

Подекуди претензії стосовно цивільних невиправдані. Скажімо, певний чоловік може займатися дійсно дуже важливими речами у цивільному житті і водночас бути готовим піти на службу, коли прийде його черга.

Навряд чи претензії у його бік можна вважати слушними.

Але в цілому підстав для претензій вистачає: від ухилянтства як такого до демонстрантивної байдужості до долі держави.

Це наростання відчуження між військовими і цивільними серед іншого допомагає зрозуміти дистанцію, яка існувала між шляхтою та посполитими, зокрема селянами.

Серед українців в силу історіографічних обставин ще досі є популярним уявлення, що ставлення шляхти до селян було засадничо несправедливим.

Але чому ті, що проливали за певну землю кров, мали бачити рівних собі у тих, хто лише займався її (землі) обробітком? Причому така "спеціалізація" тривала десятиліттями і навіть століттями.

⚡️Силами нашої 3-ї штурмової бригади та інших підрозділів розвиваємо успіх на флангах, рухаємось вперед, вибиваємо ворога, закріплюємось на його позиціях і тим самим покроково рухаємось до того, щоб охопити місто. Створюємо ворогу ті умови, які він хотів створити для української армії😏

Це дуже важкі цілодобові бої. І вдається задум виключно завдяки нашим надзвичайно крутим і відважним бійцям. Які незважаючи на величезну різницю в кількості особового складу, озброєння, техніки, наявності активно працюючої авіації - знищують цих підорів та звільняють території.

Дуже багато уваги росіянам доводиться приділяти саме цим боям. Вони несуть втрати, змушені перекидати ресурси з інших напрямків та резервів. Які, відповідно, не зможуть задіяти на інших ділянках фронту. Тому успіхи під Бахмутом будуть мати вплив не тільки на цьому напрямку, а й будуть відчуватися по всьому фронту.

@MaksymZhorin 👊🏻

Шукаємо медійників, які готові долучитися до діяльності нашої організації!

Нам потрібні:

– відео-оператори
– спеціалісти з Тік-Току
– дизайнери
– копірайтери

Якщо ти впевнений в собі та хочеш стати солдатом інформаційного фронту – пиши в наш чат-бот.