​​Як бути, коли в тебе нема спорядження, а в похід дуже хочеться?

Намет, рюкзак, спальник, взуття, трекінгові палиці, куртка з мембраною, газовий пальник, надувний коврик і т.д. Побут туриста вже неможливо уявити без цих елементів.

Але як бути, коли в тебе нема можливості все це дістати? Як йти в похід без "крутого", "брендового" і "топового" спорядження? Дуже просто - йди з тим, що маєш.

Ні, я не з'їхав з глузду, і не закликаю йти в похід зовсім без спорядження, з одним ножем і сірниками.

Давайте подумаємо логічно. Підошва Vibram, технологія Gore tex і тканини Ripstop з'явилися в нашому житті не так давно, але в гори люди ходили задовго до їх винаходу.
Висновок - походи можливі і без новітніх технологій.
🚸
Згадайте перших альпіністів, що піднімалися на Еверест. Сьогодні середньостатистичний "пакарітєль" Говерли запакований краще за Хіларі.

Може ви думаєте, що я сам пішов у перший похід з справжнім туристичним рюкзаком, з хорошим наметом і карематом? А от і ні!
За спиною в мене теліпався військовий "вещмешок", але туди все не помістилося, тому в руках я додатково тащив пакет Boss. Старий радянський спальник, рибальський одношаровий намет, куплений на ринку, а замість каремата шерстяне покривало.
Похід тривав 4 дні.
Так, мені було не солодко, але я вижив, і отримав купу задоволення.

Я це все до того, що не треба чекати дня Х, коли у тебе нарешті буде все необхідне спорядження, докомплектуй тим, що є під рукою.

Якщо гори кличуть, то треба йти!

Натискай на ⛺, якщо теж спочатку ходив у гори з колобком і покривалом.

Відмічай ⛰, якщо зі старту ходив з "топовим" спорядженням

Тисни🌲, якщо досі ходиш з чим попало, тільки б в гори потрапити

​​Ніколи не ходіть в гори!

Тримайтеся подалі від цих дивних людей. Туристи - це справжня тоталітарна секта. Тебе, швидше за все приймуть радісно, візьмуть з собою в який-небудь похід.

Тікай! Не йди з ними в похід. Вони скажуть, що це не складно. Вони дадуть тобі спальник, каремат, приймуть до себе в палатку. Як в будь-якій секті, перший раз - безкоштовно, а потім, потім все...

Твоє життя піде шкереберть. Про вихідні і про вільний час можеш забути, ти будеш проводити всі вихідні в лісах і горах, дертися під дощем на чергову вершину, по коліно в болоті. Всі свої гроші ти будеш витрачати на спорядження. Вони переконають тебе, що головна ціль в житті - це походи.

Потім ти будеш переконувати всіх своїх друзів, що сидіти десь на Чорногорі в шквальний вітер, і тримати змерзлими руками мокру палатку, це найбільший кайф, який тільки можна пережити в житті.

А далі... далі навіть розповідати страшно. Одного ранку ти прокинешся, і зрозумієш, що звичайних походів уже мало, ти потратиш всю зарплату на пуховий спальник і твоє життя більше ніколи не буде нормальним. Одні будуть крутити пальцем біля скроні, роздивляючись фото з останнього походу, інші жалітимуть і будуть благати кинути все, продати рюкзак та повернутись до "нормального" життя.

Але то все марно, вороття назад немає, бо ти вже в секті. До кінця свого життя ти будеш з ними, і всі ваші розмови будуть про гори і про походи.

Будьте обережні, не зв'язуйтесь з туристами, це може повністю змінити ваше життя!

⛰ - я вже давно цій секті.
⛺ - я сам затягнув у цю секту не одну людину.
🌲 - я був у цій секті, але мені вдалося вирватись.

​​Робимо рюкзак легшим
Топ 5 речей, які я відмовився брати в похід

Давно перевіряли список свого спорядження? Готові від чогось відмовитись?
Надіюсь цей допис допоможе вам зважитися на таке 😉


⛏ Сокира
Я вже й забув коли брав її з собою, а колись навіть думка така не виникала. Я був впевнений, що без сокири в поході обов'язково настане катастрофа. Тож заявляю офіційно - можна йти в гори без сокири. Ведмедя нею всеодно не зарубаєш, в важить вона пристойно.

🔪 Ніж
Без паніки. Ніж я беру, але не той мисливський, який був зі мною з самих перших походів. За останні кілька років я переглянув свою позицію стосовно ножа в поході. Не на війну ж ідемо, головна функція похідного ножа нарізати ковбасу, перерізати шнурок, крапка!

🥩 Тушонка
Не смачно.
Не калорійно.
Не екологічно.
Коротше одні проблеми з нею. Гречку я часто заправляю тунцем (та ще смакота!), а м'ясо беру в'ялене, особливо смачні obJerky, можна і так їсти, а можна і в страви додавати. Сушене м'ясо в 100 разів краще за найкращу тушонку.

☕ Кава і чай
Беру тільки для туристів, якщо веду комерційний похід. Сам в походах чаюю тим, що дарує матінка природа. Хто на каналі давно, має пам'ятати мій рецепт мольфарського чаю. Звичайний кофеїн нервово курить збоку.

✅ Пінопоп
Він же "сидушка", "підс..ачник" і т.д. Останній я загубив, і новий купляти не став. Жалію за ним тільки тоді, коли треба роздувати багаття. З ним це зручніше було робити 😆.

Думаєте це занадто, чи може навпаки я щось пропустив?
Тоді пишіть в коментарі

​​Чарівне рятувальне покривало

Розроблено в NASA, екранує майже 100% тепла, практично невагоме

Напевно чули про такий "девайс", що так активно позиціонують як туристичне спорядження. Коли я читав описи і рекламні проспекти про нього, то закралася думка, що рятувальники скоро будуть без роботи, настільки воно "круте".

Мав я такий девайс, носив у рюкзаку, і нетерпляче чекав моменту, коли вже буду когось рятувати. Потім мені набридло чекати і я вирішив його випробувати, тобто врятувати себе 😆.

Що з цього вийшло?
Давайте по пунктах

🙈 Тепло не зберігає
Я гуманітарій, і боюсь, що фізику процесу точно описати в мене не вийде, але пам'ятаю з курсу фізики, що є така штука - термодинаміка. І там є закони, що забороняють теплу ні з того, ні з сього концентруватися в одному місці без вагомої на те причини, а рятувальне покривало взагалі не причина, і далеко не аргумент для термодинаміки. Коротше кажучи, начепіть на себе хоч 10 тих покривал, всеодно змерзнете. Суть в тому, щоб зберегти тепло тіла кілька хвилин. Наприклад, коли людину витягли з льодяної води і ведуть до теплого автомобіля. А якщо ви на Чорногорі взимку відчуєте, що замерзли, роздягнетесь і обмотаєтесь тим покривалом, то вам хана. Воно не гріє, а тільки екранує випромінювання тепла тіла.

🙊 Одноразове
Якщо ви хоча б раз дістали ту магічну "рятувальницю" з упаковки, то навіть не мрійте упакувати її назад. Тепер ви приречені пхати той клубок в рюкзак як попало. Далі воно порветься і його неможливо намотати на себе. Одноразовість дуже фігова якість туристичного спорядження, погодьтеся.

🙉 Шумить
Якщо використовувати його для сну, то є 2 варіанти розвитку подій.
1⃣ Ви заснете і цілу ніч вам буде снитися, як хтось безкінечно відкриває цукерки, або перекладає їх з місця на місце.
2⃣ Ви не заснете, бо кляте покривало шарудить так сильно, що навіть ведмеді прокидаються з сплячки. І якщо цього не зроблять ваші сусіди по намету, то ведмеді прийдуть і "настукають" вам по чайнику, щоб не заважали спати.

Резюме
Брати чи не брати в похід це чарівне покривало, вирішуйте самі. Якщо хтось потрапить в біду і кожна секунда буде важлива - воно стане в пригоді.
Якщо брати його як спорядження, з метою покращити теплоізоляцію, то скористайтеся іншими методами. Наприклад флісова підкладка в спальник.

А ви що думаєте?

🖤 - ти не правий, ця штука працює.
❤ - твоя правда, абсолютно непотрібна річ.
💙 - вперше чую про ці рятувальні покривала.

Свій варіант👇
в коментарі

​​Космічні технології
або тонкощі туристичного меню

Кілька днів назад я вже розповідав про один "девайс", що увірвався в туризм з космічної галузі. Я про рятувальне покривало, якщо хто забув.
Сьогодні мова знову піде про космічні технології.

Спитаю в лоб.
Чим схожі між собою турист і космонавт?

1️⃣ Обидва мріють втекти від людей подалі.

2️⃣ Обидва люблять дивитися на світ з висоти.

3️⃣ Обидва рахують кожен грам, що відправляється в спорядження.

Крім високотехнологічного спорядження з собою треба брати ще й їжу, яка також має вагу.
У космонавтів усе вимірюєтья грошима, кожен кілограм вантажу виведений на орбіту, коштує десятки тисяч доларів. Для туриста кожен грам взагалі безцінний, бо в стратосферу його несе не ракета, а він сам.
Погодьтесь, всі сублімовані продукти, запаковані в фольгу, реально нагадують космічну їжу. Вона легка, поживна і швидко готується, все як треба.

Але це тільки віддалена аналогія, знаєте який продукт реально беруть з собою і туристи і космонавти? Не повірите, але це сушене м'ясо.Найцікавіше, що технологія пригодування цього м'яса прийшла до нас від індіанців Північної Америки.
В'ялене м'ясо і польоти на Марс, ці індіанці були геніями.
В Україні теж є компанія, що виготовляє вялене мясо по технології індіанців - це obJerky. На кожному привалі, коли я втоптую чергову порцію в'яленої яловичини, мені приємно думати, що я чимось подібний на тих першовідкривачів-індіанців, або на космонавтів.

Ну а крім того obJerky це
✔️ Смачно
✔️ Поживно
✔️ Легко

Сам їм, і вам рекомендую 👍

​​Правильна інвестиція - це коли ти вкладаєш гроші у власні спогади.

Спогади ніхто і ніколи не забере в тебе, їм не загрожує інфляція, криза чи обвал ринку.

Я зараз не можу згадати, що робив минулої неділі.
Чому?
Бо я не був у поході!

А от один лютневий ранок 2016 року я добре пам'ятаю. Тоді ми ночували в притулку обсерваторії на ПІЧ, і починався він з того, що ми з друзями відкопували вхід до нашого житла.

Поповнюй банк власних спогадів.
Життя надто коротке, аби витрачати його на те, що ти забудеш через тиждень!

Всім гарної неділі 😉

​​Хто живе в рюкзаку?

В таємній кишені мого рюкзака є кілька речей, які я жодного разу не діставав.

Як тільки купив наплічник, то одразу їх туди влаштував, і ніколи більше не користувався ними.

То мій "талісман", простіше кажучи заначка, яка може виручити в самий непередбачуваний момент.

Що там?

Туалетна бумага
Маленький такий рулончик загорнутий у поліетилен, щоб не намочився.

Мотузка
Приблизно п'ять метрів. Сама проста, на неї ще білизну розвішують.

Коробка сірників
Насмерть замотана в скотч. Захист від вологи)

Ремкомплект для намету
Так він в мене живе в рюкзаку. Не дуже логічно, але там в нього менше шансів загубитися.

Презирватив
Він там просто є, в чохлі ремкомлекту.

Лейкопластир
Хардкорний такий, здирається разом зі шкірою. На випадок відкритого перелому
(сарказм 😁).

А в тебе є така заначка?
🤘- так
😐 - ні

Пиши в коментарі, хто живе в тебе в рюкзаку.

​​Тільки в Карпатах

Сьогодні всі волоцюги світу відзначають
"Всесвітній день гір"
Зустрічаються, розкладають в домі намет, переглядають фотографії своїх походів, п'ють з металевих чашок "єгерь" і думають про гори.

Я карпатський волоцюга, тому думаю я про рідні Карпати.
Так, це не найвищі в світі гори, та все ж вони по-своєму унікальні, адже
тільки в Карпатах можна

🏔 побачити як в гірському озері
плаває карпатський тритон
🏔 вдихнути аромат дзвоників карпатських
🏔 почути звук найдовшого в світі
музичного інструменту - трембіти
🏔 знайти рідкісний гриб гордуман
⛰ зустріти в лісі Чугайстра

Такого більше нема ніде в світі
😉
Любіть Карпати
Всіх зі святом

​​Баф
мультифункціональне спорядження туриста

Моє знайомство з бафом було доволі цікавим. Я не шукав його в магазинах, ніколи нічого не читав про цей девайс, навіть не знав про його існування. Мені його дали бонусом на змаганнях Gorgany Race в 2012 році.

Після того я ще 5 разів брав участь у цих змаганнях, і кожного разу мій гардероб поповнювався новим бафом. З друзями навіть ставки робили на те, якого кольору буде баф у цьому сезоні.

Оскільки я юзаю не один баф, можу сказати, що це не просто прикольний атрибут туриста, а справді необхідна річ.

Для тих, хто не знає про що йде мова, можу описати його як безшовний рукав з міцної та еластичної тканини, яка прекрасно сохне. Якщо цього опису мало, то гугліть. В інтернеті багато інформації про бафи.

То для чого він туристу?
Важко описати всі його метаморфози, але я його використовую як
🔹 Шапку
🔹 Шарф
🔹 Напульсник
зручно витирати піт з лоба
🔹 Чохол для спальника
є ризик, що він розтягнеться і втратить форму, але в мене їх аж 5, тому так
🔹 Маска для обличчя
рятує від сильного вітру, пилюки
🔹 Бандаж
в силу еластичності тканини, він гарно фіксує суглоби, на коліні ок сидить


Думаю є ще десяток способів його використання, про які я і не підозрюю.
Якщо знаєш які - пиши в коментарі, цікаво 😉

P.S.
На фото наша команда "Бабині постоли". Фініш гонки, всі у фірмових бафах.

​​Привіт волоцюги!

Давно я нічого не писав на канал, і дехто вже почав питати мене чи я бува не зник десь в черговому поході.

Зі мною все гаразд, просто зараз з'явилося багато роботи, а писати просто, щоб написати я не хочу. Планувати повідомлення наперед теж не в моєму стилі. Якщо є чим поділитися - пишу, і тут же публікую.
Зараз саме той момент, коли є що сказати.
🎄
Новий рік вже на носі, і мені довелося докласти багато зусиль, аби організувати всі дрібниці. Трансфер, дрова для пічки, їжа, спорядження, дозвілля і т.д.
🌲
Сьогодні повернувся з хутора Торговна (там знаходиться будинок, де ми будемо святкувати), і коли ладнав там усе, народилося кілька цікавих ідей.

🏔 Сюди обов'язково потрібно повернутися ще раз, цієї ж зими. Чому? Тут реально атмосферно!
Всього 4 сусіди, і ті за кілька кілометрів, кругом молоді ліси, ніякого шуму, автентичний гуцульський побут.
Я навіть не хотів повертатися назад, і закралася думка "А може дочекатися туристів тут?"
Сидів, і грав би на дримбі до 30 грудня 😆

🏔 Дуже хочу організувати майстер клас з гуцульської кухні. Тут все для цього є:
- місцеві продукти
- дві плити
- автентичний посуд.

Також з'явилися плани на літо, але про них іншим разом 😉

А ви що думаєте?
Їдемо цієї зими в гуцульську хату ще раз?

⛰ - так, поїхали, хочу відчути себе гуцулом.

⛺ - ні, давай вже з наметами

🌲 - я взимку далі ніж до магазину не ходжу

​​Пригоди в горах
або теорія "антикомерційних" походів

Комерційні походи мають багато переваг для туриста. Не потрібно паритися логістикою, трансфером, харчами, спорядженням, завжди можна покластися на більш досвідченого гіда. В добре спланованих походах туристи навіть не помічають, що щось пішло не так, або могло піти не так. На вихлопі залишаються круті фотки та неймовірні враження. Для новачків, або людей які просто не мають часу на планування походу, комерційний похід - ідеальний спосіб провести вихідні, або відпустку.

Недавно я думав про те, чому я люблю походи, що мене привело до цього ремесла, і які вилазки мені найбільше запам'яталися? Я зрозумів, що в комерційних походах є один великий недолік. Виявляється, що майже все за що я люблю походи, ця атмосфера свободи, дух пригод і непередбачуваність в комерційному і добре продуманому поході майже відсутні.

Дайте поясню.
Коли я веду групу в Карпати, то я знаю куди йду, і намагаюся по-максимуму спрогнозувати як будуть розвиватися події далі. Шанс заблукати, залишитися без води і потрапити в якусь іншу халепу мінімальний. Але коли я згадую свої перші походи то в мене аж мурашки по шкірі бігають. Були такі моменти коли ми просто не уявляли де знаходимося, по тімячку періщив дощ, і не було навіть де поставити намет.
Є щось магічне в тому, коли ти йдеш новим маршрутом і не знаєш точно скільки часу займе подолання тієї чи тієї ділянки, коли тільки приблизно знаєш час виходу з гір. Ще дуже круто, коли йдеш навмання, і не знаєш де будеш сьогодні ночувати, може в лісі, а може на полонині, а може взагалі десь на камінню.
Погодьтесь, в цьому є свій шарм і це надовго залишається в нашій пам'яті. Такого в комерційному поході практично не буває, це і є головним недоліком.

Але це можна виправити
Уявіть такий собі "антикомерційний" похід, коли гід бере на себе всі логістичні проблеми з трансфером і з харчуванням, але сам іде маршрутом вперше. Це не цирк для туристів, а реальна ситуація, коли треба спільно приймати рішення, терпіти всякі промахи на маршруті і т.д. Я б навіть не став називати походом таку вилазку, це справжня дослідницька експедиція.

Я готовий піти на таке, і навіть маю кілька ідей маршруту.
Поділюся найбільш привабливою на мою думку.
Маршрут: "Памір" - Перкалаба - гора Команова - Гнатася - Чивчин - полонина Роги - Шибене
Орієнтовний час проходження - 6 днів
(зробимо одну "дньовку")
Дати: 13-19 липня
(один день в запасі на випадок форсмажору)

Початок маршруту мені добре відомий, але більша його частина буде для мене новою. Дати звісно приблизні, при планування ще внесе корективи, але суть справи ви зрозуміли 😉.

То як, готові піти на таку авантюру?

⛺️ - так, має бути дуже круто
⛰ - ні, я маю точно знати коли повернуся і де буду ночувати
🌋 - я сам можу собі організувати такий похід

P.S.
Фото 2009 року, ми вирішили, що річкою вийти на полонину буде швидше ніж дорогою. Ох як ми матюкалися в цих буреломах 😆

​​Нескладний зимовий похід
💡
Є ідея для тих, хто хоче піти в справжній зимовий похід з наметами, але не готовий до високогір'я з усіма його труднощами.

Скелі "Протяте каміння"
і "Соколине око"

День 1
Старт - м. Чернівці
Звідси їдемо у м. Вижниця, приміським потягом.

З Вижниці є 2 варіанти:

1. Йдемо пішки у с. Виженка, потім на перевал Німчич і звідти дорогою до самих скель (-/+15 км).

2. Беремо таксі на перевал Німчич, звідти пішки до Протятого каміння (+/- 6 км).

Ночувати краще всього біля підніжжя скелі "Соколине око", там затишно і тепло (наскільки це можливо взимку 😉)

День 2

Зазвичай всі ходять дивитися на Смугарські водоспади. Взимку вони дуже круто виглядають. Але якщо погода хороша і сніговий покрив дозволяє, то я б радив рухатися в напрямку хребта Кінашка.
До вечора можна дійти до колиби, що неподалік скелі Кінашка. Ночуємо десь нижче скель, головне не на хребті.

День 3
Спускаємося в село Лопушна і автобусом "Дол. Шепіт - Чернівці" прямуємо до міста.

Якщо цікавлять деталі, то пиши мені в приватні повідомлення, розкрию всі секрети і розкажу деталі. Мій лінк є в описі каналу 😉

Як думаєш вартий уваги цей маршрут, враховуючи, що максимальна висота 1200 над рівнем моря?

🏕 - так, те що треба для першого зимового походу.

🌲 - ні, хочу відчути кисневе голодування, розкажи про більш складний маршрут.

🏔 - класний маршрут, але краще туди влітку йти.

P.S.
Фото з мого архіву, на вершині скелі "Соколине око".

​​Чорногірські хроніки
або записки відчайдушного туриста

Мова піде про мене і моїх друзів. У лютому 2016 року ми вирішили пройти Чорногірський хребет від ПІЧ до Петроса, але через погодні умови, змушені були покинути маршрут.

Далі я по пам'яті відтворюю перший день нашого походу.

Піднімалися ми зі сторони Дземброні, і маршрут пролягав через Вухатий Камінь.

🕘 9:00
Прямуємо з Верховини в Дземброню на старенькому "жигулі", забитому нами під зав'язку.

🕙 10:00
Вирушаємо на маршрут, починаємо підйом.

🕚 11:00
Біля колиби робимо короткий привал. Перешнуровуємо чоботи, їмо по печеньці і рушаємо далі.

🕛 12:00
Дійшли до водоспадів. Сніг доволі глибокий іти важко, вітер посилюється.

🕐 13:30
Під скелею на Вухатому Камені стали варити чай і перекусити. Після того як пляшка з водою випадає з рук і летить зі скаженою швидкістю вниз по насту, ми зі страхом переглядаємося і вирішуємо вдягати кішки. На більш-менш безпечному схилі тренуємося "тормозити" льодорубом.
Це все зайняло багато часу.

🕓 17:00
Вийшли на Перемичку. Зустріли туристів, що спускаються з ПІЧ, питаємо їх про умови на підйомі і вирішуємо йти на вершину, і не ставати на ночівлю тут, на Перемичці.

🕓 17:30
Вітер дужчає, ще не вийшли на хребет, а з ніг вже збиває. Мороз теж стає сильнішим, щоки просто відмерзають, натягуємо балаклави і шарфи.

🕕 18:00
Стемніло. До вершини залишилось небагато, але видимість нульова. Екрани телефонів просто "глючать" від вітру і морозу. Вся надія на Garmin з мікроскопічним екранчиком. Здираю нігтем лід з нього і пробую зорієнтуватися. Вітер стає ще сильнішим. Вже починає збивати з ніг.

🕢 18:40
Орієнтування дуже складне, йдемо один за одним як сліпі кошенята. Заблукати - раз плюнути. Один з нас раптом вирішує, що ми йдемо не в тому напрямку. Сліди попередніх туристів замело повністю, хоч вони і були тут півгодини тому. Дістаємо компас, звіряємося з GPS, йдемо далі.

🕖 19:10
Вершина десь поряд, але вітер такий сильний, що дивитися перед собою немає сенсу. Я продовжую мружитись вглядаючись в мікроскопічний екранчик приладу, на нього одна надія.

🕖 19:30
Мороз кріпне вітер також. Йдемо як пілоти літака в хмарах - по приладах. Права рука, щока і нога скоро почнуть обмерзати від вітру.

🕢 19:40
Мало не стукнулись об стіну обсерваторії. Побачили її тільки коли були на відстані 5-7 метрів. Шукаємо місце для намету, але вітер такий сильний, що вирішуємо залізти в обсерваторію (тоді це ще було можливо). В прихистку ставимо намет. Хоч нас і оточують 4 стіни, але вітер і сюди добрався, намет всю ніч ковбасило.

Далі гарячий чай, мівінка і неспокійна і холодна ніч.

Один з найважчих підйомів. Погода просто знищувала рештки авантюризму. Наступного дня все стало ще гірше і ми вирішили не ризикувати і припинили похід

P.S. На фото Артем з нашої команди. Ми тільки що дійшли до обсерваторії. Це був для нього перший досвід зимового походу. Можете самі оцінити наскільки він щасливий 😆.

​​Привіт мандрівники!

Постійно забуваю сказати вам про можливість писати мені в приватні повідомлення.

Я, звісно, не всезнаючий гуру туризму, але трохи досвіду маю, і можу допомогти порадою. Розкажу все що знаю, я не скупий на інформацію.

Тому не стидайся, маєш питання пиши мені👇
Мирослав
Або гайда до мене в
Instagram
Там скоро буде багато сторіз з Нового Року.

Ну ви зрозуміли, ходіть в походи і все буде файно!
Всім смачної ковбаси!

​​Час в походах летить дуже швидко. Я й не помітив, як позаду залишилося 4 дні драйвової тусовки в гуцульській хаті. Як на мене, то це була справжня гуцульська містерія

- бануш лився рікою;
- один учасник нашої команди відчув себе справжнім гуцулом і спав цілу ніч загорнувшись в овечу шкуру;
- ще двоє спробували на собі, що таке зимовий похід, і ночували в наметі;
- на самий новий рік до нас прийшов сусід-гуцул Юра, й заспівав справжніх сороміцьких співанок;
- гуляючи полонинами ми назбирали плодів ялівцю і шипшини, з чого зварили собі гуцульський глінтвейн (до слова він не на вині, і на смак схожий на джин);
- змайстрували санчата, на яких доставили свій провіант вниз, як справжні полярники;
- приготували найсмачніший у світі узбецький плов і олів'є. У нас навіть був торт "Наполеон", який ми теж приготували на місці!
- "попускалися" наступного дня свіжою гуслінкою, яку завбачливо нам презентував той же сусід Юра;
- грали в ігри та насолоджувались краєвидами з вікна під новорічну музику.

Багато чого залишилось поза кадром, але так і повинно бути, бо те за чим ми ходимо в гори - неможливо описати словами.

А де Ви зустрічали новий рік?

🏔 - в горах в наметі, все по хардкору.
🌲 - вдома з сім'єю
⛺ - в горах, знімав готель.

Якщо не знаєш що натиснути, то пиши в коментарі свій варіант, цікаво як карпатські мандрівники святкують новий рік 😉

​​Увага!
Будьте розсудливі і уважєйте один на одного!

Сьогодні мій ранок почався з думки, яку можна виразити одним словом - "почалося".

Кожної зими в горах гинуть люди, і як це не прикро, досвід інших нічого нас не вчить. В новому році вже є перша жертва карпатської зими. Не буду на цьому зупинятися детально, можете погуглити, або завітати в чат @travelkarpaty, там завжди актуальна інфа про Карпати.

Я дуже хочу, аби подібні випадки були неможливі, але всіх авантюристів не переконаєш, тому буду говорити про себе, і про те, чому я досі живий, хоч і ходжу в походи цілий рік.

Я завжди дотримуюсь наступних правил:

✅ Завжди готуйся до гіршого.
Навіть якщо синоптики обіцяють ідеальну погоду, а на маршруті є колиби, я "запаковуюсь" так, ніби мене чекає буря і мороз -30. Колиба може бути зайнята/згоріти, до неї можна не дійти, а погода дуже непередбачувана.

✅ Вмій програвати.
Вчасно відступити від наміченого маршруту, змінити плани, і повернутися додому - головна властивість живого туриста. Гора нікуди не втече, наступного разу пощастить більше.

✅ Будь рішучим
Ніколи не думай довго. Рішення потрібно приймати безповоротно. Інколи безпечніше "дожати", викластись на максимум і дійти до безпечного місця, ніж сидіти в сумнівній локації і мерзнути, в очікуванні погоднього вікна.

✅ Хороша навігація - синонім безпеки.
Взимку все міняється. Ви не впізнаєте знайомий з літа маршрут, навіть якщо у вас геніальна пам'ять. Інколи без GPS ніяких шансів знайти стежку у вас не буде. Подбайте про навігацію заздалегідь.

✅ Будь на піку фізичних можливостей
Простуда, хворий зуб, травма і т.д. не додає вам балів до виживання. Якщо відчуваєш недомагання - міняй маршрут, лікуйся, або сиди вдома. Хороший мороз і сніг по пояс витягнуть з тебе всі сили, і якщо їх не вистачить - бути біді.

✅ Думай на кілька кроків вперед
А що я буду робити, якщо зараз зміниться погода, хтось травмується, або виб'ється з сил? Я завжди собі задаю це питання, і завжди маю на нього відповідь.

А яких правил безпеки дотримуєшся ти?

Пиши в коментарі, це може врятувати комусь життя.

"Карпатський волоцюга" потрапив у список найкращих тревел-каналів за версією авторитетного порталу Finance.ua

Це круто!
Без вас, мої підписники, цього б не сталося.
Дякую всім!

Буду ще більше старатися і робити для вас цікавий контент 😉.

​​Як зважитися на зимовий похід?

Ціле літо і осінь тебе носило Карпатами, а зараз спакований рюкзак сумно стоїть в кутку і чекає нового сезону?

Ти думаєш, що для зимового походу в тебе
- мало досвіду,
- немає необхідного спорядження,
- недостатня фізична підготовка,
- немає відповідної компанії?

Якщо це про тебе, то обов'язково прочитай статтю
"Як організувати перший зимовий похід".

Зима то точно НЕ причина НЕ ходити в гори!
Сезон потрібно відкривати вже в цьому місяці, для чого чекати весни 😉.

Якщо стаття виявилась корисною і сподобалася тобі то тисни - ⛰.
Мені буде приємно, а тобі + 20 до похідної карми.

​​Що почитати про Карпати?

Кожен з нас іде в Карпати по щось своє.
Хтось шукає випробувань для свого тіла, інший кайфує від естетики Карпат, від цих ліній і нереальних кольорів, для когось похід - це спосіб досягти гармонії з собою, зарядитися на довгі тижні роботи в мегаполісі. Є і такі, що тікають від чогось, або від когось.

🏕
Всіх мандрівників об'єднує спільне почуття - кожен, хто хоч раз побував у Карпатах, підсвідомо відчуває непереборну потребу повернутися сюди.
І зовсім не для того, аби ще раз пережити ті емоції. Людей до Карпат тягне як магнітом по іншій причині. Коли виходиш з гір до цивілізації, і вже збираєшся їхати додому, тебе не покидає почуття, ніби ти всі ці дні намагався розгадати якусь загадку, але так і не зміг. Пізніше це почуття посилюється, і ти повертаєшся в гори, але все повторюється. Кожен похід залишає по собі ірраціональне почуття незавершеності, потребу продовжити цю справу. І з кожним новим походом, це почуття тільки посилюється.

⛰
Карпати - це нерозгадана загадка.
Я зрозумів цю істину відносно недавно, і з того часу почав шукати альтернативні способи пізнати гори. Зрозумів я й те, що похід, який би він не був тривалий, це тільки транзит крізь гори, ти ніби тут проїздом. Від цивілізації через гори і назад до цивілізації. Це схоже на висадку людей на Місяці. Прилетіли, поскакали, з прапором сфотографувалися і назад на рідну Землю.

🐑
Вивчати історію, міфологію, культуру карпатських народів теж хороший спосіб пізнати феномен гір, але все, що я досі читав, було дуже сухим і здавалось мені неправильним. Можливо тому, що я народився і виріс на Гуцульщині, можливо тому, що мій розум спокусився на філософію і став трохи неадекватним, але ні Коцюбинський, ні Хоткевич, ні Параджанов не наближали мене до розгадки. Я вже не кажу про тонни літератури і статтей в інтернеті, де про гуцулів пишуть повну маячню, спотворюючи їх культуру так, щоб можна було її використати в комерційних цілях.

📚
То що читати?
Сьогодні мені до рук потрапила книга, яку я вже давно шукав і на яку покладав великі надії.
"На високій полонині", автор Станіслав Вінценз. Мені особисто цей текст дуже близький, бо крізь нього відчуваєш, що книгу писав філософ. Це той рідкісний випадок, коли факти стають другорядними, хоча їх в тексті чимало. Текст Вінценза передає щось набагато більше, ніж просто історію і побут гуцулів, через сторінки книги можна зазирнути в саму душу Карпат. Місцями він нагадує Ніцше, місцями Гайдегера, а в цілому я б назвав цю книгу "Гуцульською Іліадою", так вже вона нагадує мені Гомера.

💡
То якби мене запитали, що почитати про Карпати? Я б не задумуючись відповів - "На високій полонині".

На жаль в електронному варіанті я не знайошов повний текст, маю тільки другу частину, яку купив на одному сайті. Можу з вами поділитися, залишаю її отут 👉 Книга 2

P.S.
Тисніть - 🐑, якщо вам сподобалась ця тема.
Якщо назбирається 200 овець, то я розкажу про фільми, які варто дивитися, і які правдиво передають культуру карпатського народу.

Автор фото: Руслан Трач

​​Чому походи це вигідна інвестиція?

Найкраща інвестиція - це інвестиція в себе.
Ця цитата настільки банальна, що ви, певно, подумали ніби Карпатський волоцюга підмерз в ополонці і почав сипати "ванільними" істинами.

Насправді я серйозно.
Давайте розбиратися з цим детально.
То чому туризм це інвестиція?

✅ Більшість туристичного спорядження може бути використано в абсолютно несподіваних життєвих ситуаціях. Наприклад, можна не платити в потязі за білизну і спати в спальнику, або коли в мене відключили газ, я готував собі вечерю на примусі. І це тільки початок.

✅ Працездатність туриста прямо пропорційна інтервалу між походами. Коли знаєш як себе "оживити", то будь-які труднощі тобі по-плечу. Витрати, пов'язані з походами, це не витрачені на вітер гроші, а правильне капіталовкладення в свою працездатність. Уявіть, що вам випало кілька вихідних днів і ви НЕ поїхали в гори, а залишились вдома.
Що далі?
1⃣ "Ютуб", диван, поглиблення депресії і наростаюча ненависть до роботи?
2⃣ А може паб, дискотека, чи похід в гіпермаркет і купівля непотрібного барахла, тільки б "заглушити" емоціями свою виснаженість?
Аксіома Ескобара тут як ніколи доречна.

✅ Туристи в більшості неконфліктні та дуже доброзичливі люди. Чому? А як можна полюбити людей в місті? Куди не плюнь, всюди ці двоногі снують туди-сюди, плутаються під ногами... Інша справа зустріти незнайому людину в горах, з нею можна і останнім шматком хліба поділитися.

Досить!
Думаю ви зрозуміли.
Гори роблять нас добрішими, багатшими і щасливішими, а похід це точно вигідна інвестиція.

Ходіть в гори і ставайте кращими!