Привіт туристи!
Останній похід дався мені важко. Ви це, напевно, помітили по кількості фотографій на лайв-каналі.
Довелось підніматись на Піп Іван Мармароський з температурою, куди там до фотографій 😔.
Зляг я на цілий тиждень, але вже в понеділок планую почати готуватися до нового походу на Мармароси (щось я зачастив туди, вам не здається 🤔?).
Зараз я лежу під ковдрою і сортую фото, відповідно часу для контенту з'явилось більше. Більше часу з'явилось і для роздумів над каналом та його наповненням. Хочу поділитися з Вами цими планами.
✅ У "Карпатського волоцюги" з'явився перший спонсор, тому вже через 2 тижні чекайте координати з смаколиками, які я лишатиму для Вас у Карпатах.
Хто перший добереться - тому і повезе. Думаю буде весело 🙃.
✅ Майже все літо я провів у походах, але так і не вибрався в обіцяний дружині похід для двох. Тому в першій половині вересня чекайте цікавий легкохідний похід вихідного дня. Маршрут буде дуже "непопсовий", але дуже цікавий, це я обіцяю.
✅ Назбиралося трохи відеоматеріалів, тому планую відкрити канал на YouTube. Там Ви зможете побачити самі яскраві моменти з наших походів.
✅ Збираюся осінню пройти маршрут, який я символічно назвав "Глибока гуцулія". Назву, звісно, придумав не я, але вона дуже влучно, нічого додати. Нитка маршруту поки тримається в секреті (кого я дурю, там скоріше пунктир, а не нитка 😄). Діло рухається повільно, бо на то треба час і гроші, але воно буде мега цікаво.
Цього тижня нарешті розкладу все по поличках, і буде багато довгих історій. Прям як біля багаття 🔥.
P.S.
Дякую своїй коханій Нелі, за те що підтримує і допомогає в розвитку каналу. Впевнений, що ви й не помітили того, але без цієї людини "Карпатський волоцюга" залишився би тільки з наметом і рюкзаком, часу на пости не вистачало би, а в походи я б ходив з вокзалу.
Залишайтеся з нами, попереду багато драйвових походів та цікавих карпатських сюжетів!
Останній похід дався мені важко. Ви це, напевно, помітили по кількості фотографій на лайв-каналі.
Довелось підніматись на Піп Іван Мармароський з температурою, куди там до фотографій 😔.
Зляг я на цілий тиждень, але вже в понеділок планую почати готуватися до нового походу на Мармароси (щось я зачастив туди, вам не здається 🤔?).
Зараз я лежу під ковдрою і сортую фото, відповідно часу для контенту з'явилось більше. Більше часу з'явилось і для роздумів над каналом та його наповненням. Хочу поділитися з Вами цими планами.
✅ У "Карпатського волоцюги" з'явився перший спонсор, тому вже через 2 тижні чекайте координати з смаколиками, які я лишатиму для Вас у Карпатах.
Хто перший добереться - тому і повезе. Думаю буде весело 🙃.
✅ Майже все літо я провів у походах, але так і не вибрався в обіцяний дружині похід для двох. Тому в першій половині вересня чекайте цікавий легкохідний похід вихідного дня. Маршрут буде дуже "непопсовий", але дуже цікавий, це я обіцяю.
✅ Назбиралося трохи відеоматеріалів, тому планую відкрити канал на YouTube. Там Ви зможете побачити самі яскраві моменти з наших походів.
✅ Збираюся осінню пройти маршрут, який я символічно назвав "Глибока гуцулія". Назву, звісно, придумав не я, але вона дуже влучно, нічого додати. Нитка маршруту поки тримається в секреті (кого я дурю, там скоріше пунктир, а не нитка 😄). Діло рухається повільно, бо на то треба час і гроші, але воно буде мега цікаво.
Цього тижня нарешті розкладу все по поличках, і буде багато довгих історій. Прям як біля багаття 🔥.
P.S.
Дякую своїй коханій Нелі, за те що підтримує і допомогає в розвитку каналу. Впевнений, що ви й не помітили того, але без цієї людини "Карпатський волоцюга" залишився би тільки з наметом і рюкзаком, часу на пости не вистачало би, а в походи я б ходив з вокзалу.
Залишайтеся з нами, попереду багато драйвових походів та цікавих карпатських сюжетів!
Нелегке життя на краю географії
або гуцульські Робінзони
Село, про яке я зібрався написати, Ви вже зустрічали на каналі. Це Сарата.
Замість сухого викладу даних про кількість жителів Сарати, колишню славу, та відстань до більш-менш цивілізованого селища, я вирішив поділитися з Вами інтерв'ю, яке я провів 16 липня цього року, з одним із жителів.
Звати його Ілля Маковій, і він корінний житель.
Знайомі ми ще з 2009 року, саме тоді я вперше пішов на Чорний Діл, і саме тоді Ілля відговорював мене туди йти.
З того часу багато чого змінилося, змінилася й сама Сарата, там збудували міні-ГЕС, відкрили національний парк "Черемошський". Незмінним залишається стиль життя людей, які там живуть, і неймовірна природа.
або гуцульські Робінзони
Село, про яке я зібрався написати, Ви вже зустрічали на каналі. Це Сарата.
Замість сухого викладу даних про кількість жителів Сарати, колишню славу, та відстань до більш-менш цивілізованого селища, я вирішив поділитися з Вами інтерв'ю, яке я провів 16 липня цього року, з одним із жителів.
Звати його Ілля Маковій, і він корінний житель.
Знайомі ми ще з 2009 року, саме тоді я вперше пішов на Чорний Діл, і саме тоді Ілля відговорював мене туди йти.
З того часу багато чого змінилося, змінилася й сама Сарата, там збудували міні-ГЕС, відкрили національний парк "Черемошський". Незмінним залишається стиль життя людей, які там живуть, і неймовірна природа.
Привіт друзі!
Не можу не поділитися з вами відео, яке зняв та змонтував один з наших туристів.
Дякую, Андрій! 😉
Відео про похід на РЛС "Памір", який відбувся з 2 по 5 серпня.
Приємного перегляду
Не можу не поділитися з вами відео, яке зняв та змонтував один з наших туристів.
Дякую, Андрій! 😉
Відео про похід на РЛС "Памір", який відбувся з 2 по 5 серпня.
Приємного перегляду
Похід не туди,
або як боротися з псевдо-вовками.
Сьогоднішній день видався непростим. Готуюсь до походу на День Незалежності. Їздив за смаколиками для групи, щоб було чим смакувати довгими карпатськими вечорами біля багаття.
🔥
Сама актуальна проблема сьогоднішнього дня: як рятуватися від спеки? Морозиво не допомогло, холодний душ також. А от спогади про зиму саме те, що треба 👍.
❄
Впевнений вам також стане трішки свіжіше після цієї історії.
P.S.
Не намагайтеся відтворити в реальному житті. Всі трюки і дії виконувались непрофесіоналами з життєвим кредо:
"Безумство і відвага!"
або як боротися з псевдо-вовками.
Сьогоднішній день видався непростим. Готуюсь до походу на День Незалежності. Їздив за смаколиками для групи, щоб було чим смакувати довгими карпатськими вечорами біля багаття.
🔥
Сама актуальна проблема сьогоднішнього дня: як рятуватися від спеки? Морозиво не допомогло, холодний душ також. А от спогади про зиму саме те, що треба 👍.
❄
Впевнений вам також стане трішки свіжіше після цієї історії.
P.S.
Не намагайтеся відтворити в реальному житті. Всі трюки і дії виконувались непрофесіоналами з життєвим кредо:
"Безумство і відвага!"
Гадюки в Карпатах
кого справді варто боятися?
Вже не перший раз чую від місцевих, та й від туристів, що гадюки надзвичайно небезпечні, і без протиотрути тобі обов'язково треба заповнювати заповіт.
🐉
Свого часу, коли я ще був зеленим волоцюгою, вирішив знайти сиворотку від укусу змії, щоб взяти з собою в похід. Пам'ятаю як мене "бомбило" з того, що її ніде не було, навіть в лікарнях.
Потім коли запал трохи втих і я включив логіку. Перше питання, яким я задався. Скільки реально зафіксовано смертельних випадків від укусу гадюки?
Не так і багато, можете погуглити це питання.
Потім я подумав: а наскільки безпечна сиворотка? І чи варто її колоти самому, за межами лікарні?
Виявляється це дуже непевна справа, можна "скопититися" від сиворотки. А тепер уявіть, якщо вас вкусив простий вуж, або вам просто здалося, що укус був (таке теж буває, шок, страх і т.д.), а ви здуру всадили собі того зілля? Перспективи не веселі...
Отже як захиститися від гадюки?
✅ Шуміти при хотьбі.
Змії відчувають вібрації своїми щелепами. Якщо ви помітили змію і пробуєте її лякати палкою, махаючи нею перед очима плазуна, то не дивуйтесь, якщо він не реагує, в них поганий зір. Стукніть палкою десь поблизу (ні в якому разі не треба чіпати саму тварину!).
✅ Дивіться під ноги
Вони люблять ніжитися в сонячному промінні зранку, тому до обіду будьте особливо обережні. Гадюки не агресивні, вони вас бояться більше, адже ви в 100 разів більші. Якщо вона вас помітить, то обов'язково втече.
✅ Уникайте близького знайомства
Якщо помітили змію, не намагайтеся визначити вид. Рідкісні бумсланги чи чорні мамби в нас не водяться, краще обійдіть стороною.
Якщо вас вкусила змія?
Тут вже нічого не поробиш, моліться, переписуйте квартиру на кота і лягайте під високу смереку.
Якщо серйозно, то скоріш за все ви будете жити довго і щасливо, якщо вона не вкусила вас в шию, чи в область серця. Звичайний "Діазолін" чи "Дексаметазон" допоможе справитись з алергічною реакцією, пийте багато рідини. Висмоктувати отруту з рани чи припалювати місце укусу не треба, просто механічно (пальцями) постарайтеся видавити якомога більше крові з рани.
P.S. Ось ця "красуня" (на фото) жила біля мого намету з своєю подругою. Ніякої агресії з їх боку не було, я теж вів себе чемно, просто був обережним.
кого справді варто боятися?
Вже не перший раз чую від місцевих, та й від туристів, що гадюки надзвичайно небезпечні, і без протиотрути тобі обов'язково треба заповнювати заповіт.
🐉
Свого часу, коли я ще був зеленим волоцюгою, вирішив знайти сиворотку від укусу змії, щоб взяти з собою в похід. Пам'ятаю як мене "бомбило" з того, що її ніде не було, навіть в лікарнях.
Потім коли запал трохи втих і я включив логіку. Перше питання, яким я задався. Скільки реально зафіксовано смертельних випадків від укусу гадюки?
Не так і багато, можете погуглити це питання.
Потім я подумав: а наскільки безпечна сиворотка? І чи варто її колоти самому, за межами лікарні?
Виявляється це дуже непевна справа, можна "скопититися" від сиворотки. А тепер уявіть, якщо вас вкусив простий вуж, або вам просто здалося, що укус був (таке теж буває, шок, страх і т.д.), а ви здуру всадили собі того зілля? Перспективи не веселі...
Отже як захиститися від гадюки?
✅ Шуміти при хотьбі.
Змії відчувають вібрації своїми щелепами. Якщо ви помітили змію і пробуєте її лякати палкою, махаючи нею перед очима плазуна, то не дивуйтесь, якщо він не реагує, в них поганий зір. Стукніть палкою десь поблизу (ні в якому разі не треба чіпати саму тварину!).
✅ Дивіться під ноги
Вони люблять ніжитися в сонячному промінні зранку, тому до обіду будьте особливо обережні. Гадюки не агресивні, вони вас бояться більше, адже ви в 100 разів більші. Якщо вона вас помітить, то обов'язково втече.
✅ Уникайте близького знайомства
Якщо помітили змію, не намагайтеся визначити вид. Рідкісні бумсланги чи чорні мамби в нас не водяться, краще обійдіть стороною.
Якщо вас вкусила змія?
Тут вже нічого не поробиш, моліться, переписуйте квартиру на кота і лягайте під високу смереку.
Якщо серйозно, то скоріш за все ви будете жити довго і щасливо, якщо вона не вкусила вас в шию, чи в область серця. Звичайний "Діазолін" чи "Дексаметазон" допоможе справитись з алергічною реакцією, пийте багато рідини. Висмоктувати отруту з рани чи припалювати місце укусу не треба, просто механічно (пальцями) постарайтеся видавити якомога більше крові з рани.
P.S. Ось ця "красуня" (на фото) жила біля мого намету з своєю подругою. Ніякої агресії з їх боку не було, я теж вів себе чемно, просто був обережним.
Гамак в поході
зайвий вантаж, чи круте спорядження?
Ніколи не думав про гамак, як про спорядження туриста. Завжди розцінював його як гаджет для "мажорів", які відпочивають десь на океанських островах.
В моїй хворій уяві гамак ніяк не міг бути натягнутим між двох карпатських смерек, тільки між пальмами 😄.
Цього літа моє відношення, до гамаків поступово почало змінюватись. Все почалося з подарунку, який мені презентували друзі з Харкова (за що їм безмежно вдячний). В моєму рюкзаку з'явився цей аксесуар, і тепер без нього я в похід вже не йду.
Де його використовувати?
✅ На привалах.
За 2 хвилини ти можеш отримати повноцінне місце відпочинку, і не тулитися на карематі. Задер ноги і релаксуєш. Сили відновлюються набагато ефективніше.
Перевірено на собі.
✅ В таборі
Гамак - це острівець для відпочинку в таборі. Не завжди хочеться залізати в намет, крім того там буває жарко. В гамаку можна спокійно полежати на свіжому повітрі, почитати книгу, подивитись на хмари, одним словом - "побалдіти".
✅ Замість намету.
Той, хто підписаний на лайв-канал @carpatylive, бачив, що цими вихідними я ночував у гамаку. Назвати це повноцінною заміною намету я не можу, однак в гамаку з одного боку комфортніше спати. По-перше тому, що ти один, по-друге нічого не тисне в спину, по-третє він усипляє як колиска.
З мінусів ночівлі в гамаку можу назвати такі:
- холодно (лікується залізанням в спальник).
- чутливість до погоди (якщо буде дощ, то над гамаком треба натягувати тент, а це вже забере трохи більше часу, ніж встановлення намету).
- відсутність місця для речей (мій рюкзак, ночував під гамаком, але якби був сильний боковий вітер, то йому б не вдалось залишитись сухим).
Ось і все, з цим всім можна спокійно миритися, коли подумаєш, що повноцінне спальне місце зробить твій рюкзак важчим всього на 500-600 грам.
А тепер найголовніше. Гамак, який мені подарували, зроблено самостійно, на звичайній швейній машинці. За аналогією я з друзями зробив ще один екземпляр, і на підході наступний. З тканиною довелось заморочитись, але вже все гаразд.
Ще кілька тестів та вдосконалень, і я буду рекомендувати Вам свої гамаки. Чекайте нових постів на цю тему.
Файних всім походів!
зайвий вантаж, чи круте спорядження?
Ніколи не думав про гамак, як про спорядження туриста. Завжди розцінював його як гаджет для "мажорів", які відпочивають десь на океанських островах.
В моїй хворій уяві гамак ніяк не міг бути натягнутим між двох карпатських смерек, тільки між пальмами 😄.
Цього літа моє відношення, до гамаків поступово почало змінюватись. Все почалося з подарунку, який мені презентували друзі з Харкова (за що їм безмежно вдячний). В моєму рюкзаку з'явився цей аксесуар, і тепер без нього я в похід вже не йду.
Де його використовувати?
✅ На привалах.
За 2 хвилини ти можеш отримати повноцінне місце відпочинку, і не тулитися на карематі. Задер ноги і релаксуєш. Сили відновлюються набагато ефективніше.
Перевірено на собі.
✅ В таборі
Гамак - це острівець для відпочинку в таборі. Не завжди хочеться залізати в намет, крім того там буває жарко. В гамаку можна спокійно полежати на свіжому повітрі, почитати книгу, подивитись на хмари, одним словом - "побалдіти".
✅ Замість намету.
Той, хто підписаний на лайв-канал @carpatylive, бачив, що цими вихідними я ночував у гамаку. Назвати це повноцінною заміною намету я не можу, однак в гамаку з одного боку комфортніше спати. По-перше тому, що ти один, по-друге нічого не тисне в спину, по-третє він усипляє як колиска.
З мінусів ночівлі в гамаку можу назвати такі:
- холодно (лікується залізанням в спальник).
- чутливість до погоди (якщо буде дощ, то над гамаком треба натягувати тент, а це вже забере трохи більше часу, ніж встановлення намету).
- відсутність місця для речей (мій рюкзак, ночував під гамаком, але якби був сильний боковий вітер, то йому б не вдалось залишитись сухим).
Ось і все, з цим всім можна спокійно миритися, коли подумаєш, що повноцінне спальне місце зробить твій рюкзак важчим всього на 500-600 грам.
А тепер найголовніше. Гамак, який мені подарували, зроблено самостійно, на звичайній швейній машинці. За аналогією я з друзями зробив ще один екземпляр, і на підході наступний. З тканиною довелось заморочитись, але вже все гаразд.
Ще кілька тестів та вдосконалень, і я буду рекомендувати Вам свої гамаки. Чекайте нових постів на цю тему.
Файних всім походів!
Привіт друзі!
Кінець серпня то як вечір неділі. Не пам'ятаю хто це сказав, але воно схоже на правду 😉.
Цього року календар подарував нам чудові вихідні в самому кінці літа. Давайте проведемо їх з в Карпатах!
Якщо не знаєте куди себе діти з 31 серпня по 2 вересня то приєднуйтесь до мене в похід на Мармароси.
Ви можете подумати, що я тільки туди і ходжу, такий вже в мене видався серпень 🙃.
Цієї суботи буду вже 5 раз на вершині Попа Івана Мармароського.
Там реально круто, покажу вам де назбирати афин, брусниця теж вже поздріла, а трохи нижче є малина і ожина. Ну і хто скучив за снігом, може там його побачити, в кулуарі ще лишилось трошки, я перевіряв 🏔.
Пишіть мені в приватні повідомлення @tarabon_random
Розкажу що, куди, і до чого. Не прогавте останній шанс, який дає нам літо!
Кінець серпня то як вечір неділі. Не пам'ятаю хто це сказав, але воно схоже на правду 😉.
Цього року календар подарував нам чудові вихідні в самому кінці літа. Давайте проведемо їх з в Карпатах!
Якщо не знаєте куди себе діти з 31 серпня по 2 вересня то приєднуйтесь до мене в похід на Мармароси.
Ви можете подумати, що я тільки туди і ходжу, такий вже в мене видався серпень 🙃.
Цієї суботи буду вже 5 раз на вершині Попа Івана Мармароського.
Там реально круто, покажу вам де назбирати афин, брусниця теж вже поздріла, а трохи нижче є малина і ожина. Ну і хто скучив за снігом, може там його побачити, в кулуарі ще лишилось трошки, я перевіряв 🏔.
Пишіть мені в приватні повідомлення @tarabon_random
Розкажу що, куди, і до чого. Не прогавте останній шанс, який дає нам літо!
Привіт друзі!
Закликаю всіх не пропускати світанку в Карпатах. Знаю, що не завжди хочеться вилізати з теплого спальника і йти збивати ранкову росу сухими черевиками, щоб побачити той перший промінчик.
Чесно, навіть не знаю як то передати, бо я по природі не естет, і краса світанку мене не так чіпляє. Є в тому щось більше, глибше, важливіше, і воно не передається словами.
🌝
Дайте поясню.
Перед світанками ми всі німі і голі, подібні до первісних людей, які не знали про обертання землі, й кожного дня з благоговінням вдивлялися в обрій з щирою надією на те, що день таки почнеться.
Темне і сліпе почуття прокидається в тобі перед світанком. Філософи охрестили його "ірраціональним", то хай так і буде, але знайте - пережити його можливо тільки в диких умовах, коли ти сам редукуєш до первісного стану. Коли вогонь, вода і їжа означають більше, ніж похід до магазину...
🤔
Одним словом, не пропустіть найважливішого в поході - пережийте почуття беззахисності та страху, торкніться своєї примітивності, не ховайтесь поза міною цивілізованості.
Пантруйте свої рубзаки і все буде файно! Гарних вам походів! 😉
Закликаю всіх не пропускати світанку в Карпатах. Знаю, що не завжди хочеться вилізати з теплого спальника і йти збивати ранкову росу сухими черевиками, щоб побачити той перший промінчик.
Чесно, навіть не знаю як то передати, бо я по природі не естет, і краса світанку мене не так чіпляє. Є в тому щось більше, глибше, важливіше, і воно не передається словами.
🌝
Дайте поясню.
Перед світанками ми всі німі і голі, подібні до первісних людей, які не знали про обертання землі, й кожного дня з благоговінням вдивлялися в обрій з щирою надією на те, що день таки почнеться.
Темне і сліпе почуття прокидається в тобі перед світанком. Філософи охрестили його "ірраціональним", то хай так і буде, але знайте - пережити його можливо тільки в диких умовах, коли ти сам редукуєш до первісного стану. Коли вогонь, вода і їжа означають більше, ніж похід до магазину...
🤔
Одним словом, не пропустіть найважливішого в поході - пережийте почуття беззахисності та страху, торкніться своєї примітивності, не ховайтесь поза міною цивілізованості.
Пантруйте свої рубзаки і все буде файно! Гарних вам походів! 😉
Вітаю, мандрівники!
Сьогодні в нас смачна тема.
Хто ходив зі мною в походи, знає як я ставлюся до кухні.
Одного разу навіть жарив деруни, єдине що сметани не знайшли 😄.
Погано ставлюся до ковбаси і всяких незрозумілих паштетів. Але без м'яса все ж ніяк, то що робити?
В останній похід взяв з собою в'ялене м'ясо obJerky, яке люб'язно задонатив виробник. Після арахісу і фініків, котрими я вже об'ївся цього літа, м'ясо заходило просто "на ура".
Найголовніше те, що його не треба багато, аби насититись. Пачка вагою 50 грам заміняє повноцінний перекус, і не факт, що ви її зїсте за один раз, а якщо так, то вважайте, що ви пообідали.
Про смак то взагалі окрема тема. Я сам сушу м'ясо, але такого смаку і консистенції добитись не можу, в obJerky це виходить набагато краще 😊.
Рекомендую всім obJerky як варіант похідної кухні. Це хороше джерело протеїну, вони дуже смачні, а найголовніше зовсім легенькі!
Сьогодні в нас смачна тема.
Хто ходив зі мною в походи, знає як я ставлюся до кухні.
Одного разу навіть жарив деруни, єдине що сметани не знайшли 😄.
Погано ставлюся до ковбаси і всяких незрозумілих паштетів. Але без м'яса все ж ніяк, то що робити?
В останній похід взяв з собою в'ялене м'ясо obJerky, яке люб'язно задонатив виробник. Після арахісу і фініків, котрими я вже об'ївся цього літа, м'ясо заходило просто "на ура".
Найголовніше те, що його не треба багато, аби насититись. Пачка вагою 50 грам заміняє повноцінний перекус, і не факт, що ви її зїсте за один раз, а якщо так, то вважайте, що ви пообідали.
Про смак то взагалі окрема тема. Я сам сушу м'ясо, але такого смаку і консистенції добитись не можу, в obJerky це виходить набагато краще 😊.
Рекомендую всім obJerky як варіант похідної кухні. Це хороше джерело протеїну, вони дуже смачні, а найголовніше зовсім легенькі!
Гори викликають залежність
будьте обережними
Неодноразово чув від туристів фразу, що "Гори - то наркотик", та і сам її часто вживаю. Погодьтесь, кожен хто хоча б раз потрапив в похід, не просто пробіжку на Говерлу, чи виїзд на шашлики, і байдуже що то було в горах, хоче повторити це дійство буквально вже через тиждень.
Недавно мені на думку спала дуже влучна метафора про гори і про вино. Похід як хороше і дороге вино, де дуже важливим є післясмак. Серйозна мандрівка розкриває себе повністю тільки після того, як ви вже приїхали додому, і порівнюєте комфорт і стиль життя міста з пережитим "дискомфортом".
Я собі подумав що цю метафору слід було б розгорнути. Але давайте повернемось до назви посту, вловили аналогію? Гори як алкоголь, вони дурять голову, доводять до стану, коли ноги не несуть, зранку ти прокидаєшся з опухлим обличчям, а найголовніше, що в тебе з'являється бажання повторити це, ну чим не залежність?
Але підемо далі. Так само як і різний алкоголь по-різному впливає на наш організм, так само і різні гірські хребти по-своєму доводять нас до того стану сп'яніння горами. В моїй хворій і "пропитій" горами фантазії це виглядає приблизно так:
✅ Чорногірський хребет - стара і добра горілка.
Чиста як сльоза, ефект від неї передбачуваний і завжди +/- одинаковий. Спочатку заходить трохи важко, може викликати легке недомагання, але вже після першої... вершини все стає на свої місця. На Чорногорі, як і в застіллі, не варто пропускати, тобто йти траверсом, інакше ефект буде змазаним, а ваші колеги можуть з вас кепкувати, а чого доброго і заставити випити штрафну. Наприклад йти на Гутин-Томнатик від озера Бребенескул.
✅ Мармароси - терпкий віскі.
Спочатку настає певне розчарування, бо дуже довго потрібно топати дорогою. Так само як і з віскі, ти думаєш, що купив дуже дорогий і крутий напій, але з перших секунд розумієш, що то якийсь самогон, але то не на довго. Заходить воно теж спочатку важко і віддає сивушними маслами, в Мармаросах то аналог 1000 стежок, хороших і не дуже, які ведуть до вершини. Однак коли ти вже заковтнув те зілля і перед тобою розкривається вся панорма, розумієш, що перше враження було неправильним, від чого ефект стає крутішим, навіть крутішим ніж підйом.
✅ Горгани - вино.
Горгани настільки обширні, що якось в одну категорію їх втіснити важко, але якщо говорити про всі Горгани, то вино буде найкращою характеристикою. Готуючись до походу в Горгани ти ніби вибираєш вино в магазині, і перед тобою широчезний асортимент. Градуси на пляшці вказують на те, що це буде не важко і дуже смачно, але почекай, бо від вина може бути дуже різний ефект. Від Горган, як і від вина ефект сп'яніння настає швидко, і вже через кілька кілометрів боротьби з альпійкою твої ноги відмовляються йти рівно.
✅ Гриняви - самогонка баби Гані
З першого погляду все дуже просто і зрозуміло, майже так само як і горілка, ну може трошки смак відрізняється, але те, куди може тебе завести цей підступний напій ти ніколи не знаєш. Здається, що все йде рівно і по плану, з закускою (спорядженням) все гаразд, але в один момент ти розумієш, що ноги тебе відмовляються слухати і занесли кудись в дрімучі корчі. Стоїш такий і не розумієш, як таке моголо статися, починаєш звідти вибиратися, але ефект тільки посилюється. Одним словом не треба не дооцінювати Гриняви, так само як і самогонку баби Гані.
✅ Свидовець - джин.
Спочатку сильно гірчить, особливо після першої. В масштабах Свидовця це коли проходиш через Драгобрат і не розумієш чи це гори, чи місто, але як тільки вириваєшся за межі першої чарки (вершини), то відчуваєш сильну ейфорію, хочеться літати, далі все йде легко і на одному подиху, до гіркоти звикаєш, а ефект ейфорії тільки посилюється. Приємно, що можна розбавити джин тоніком, тобто свидовецькі вершини озерами, цей коктейль принесе просто неймовірне задоволення і бажання "бахнути" наступну.
будьте обережними
Неодноразово чув від туристів фразу, що "Гори - то наркотик", та і сам її часто вживаю. Погодьтесь, кожен хто хоча б раз потрапив в похід, не просто пробіжку на Говерлу, чи виїзд на шашлики, і байдуже що то було в горах, хоче повторити це дійство буквально вже через тиждень.
Недавно мені на думку спала дуже влучна метафора про гори і про вино. Похід як хороше і дороге вино, де дуже важливим є післясмак. Серйозна мандрівка розкриває себе повністю тільки після того, як ви вже приїхали додому, і порівнюєте комфорт і стиль життя міста з пережитим "дискомфортом".
Я собі подумав що цю метафору слід було б розгорнути. Але давайте повернемось до назви посту, вловили аналогію? Гори як алкоголь, вони дурять голову, доводять до стану, коли ноги не несуть, зранку ти прокидаєшся з опухлим обличчям, а найголовніше, що в тебе з'являється бажання повторити це, ну чим не залежність?
Але підемо далі. Так само як і різний алкоголь по-різному впливає на наш організм, так само і різні гірські хребти по-своєму доводять нас до того стану сп'яніння горами. В моїй хворій і "пропитій" горами фантазії це виглядає приблизно так:
✅ Чорногірський хребет - стара і добра горілка.
Чиста як сльоза, ефект від неї передбачуваний і завжди +/- одинаковий. Спочатку заходить трохи важко, може викликати легке недомагання, але вже після першої... вершини все стає на свої місця. На Чорногорі, як і в застіллі, не варто пропускати, тобто йти траверсом, інакше ефект буде змазаним, а ваші колеги можуть з вас кепкувати, а чого доброго і заставити випити штрафну. Наприклад йти на Гутин-Томнатик від озера Бребенескул.
✅ Мармароси - терпкий віскі.
Спочатку настає певне розчарування, бо дуже довго потрібно топати дорогою. Так само як і з віскі, ти думаєш, що купив дуже дорогий і крутий напій, але з перших секунд розумієш, що то якийсь самогон, але то не на довго. Заходить воно теж спочатку важко і віддає сивушними маслами, в Мармаросах то аналог 1000 стежок, хороших і не дуже, які ведуть до вершини. Однак коли ти вже заковтнув те зілля і перед тобою розкривається вся панорма, розумієш, що перше враження було неправильним, від чого ефект стає крутішим, навіть крутішим ніж підйом.
✅ Горгани - вино.
Горгани настільки обширні, що якось в одну категорію їх втіснити важко, але якщо говорити про всі Горгани, то вино буде найкращою характеристикою. Готуючись до походу в Горгани ти ніби вибираєш вино в магазині, і перед тобою широчезний асортимент. Градуси на пляшці вказують на те, що це буде не важко і дуже смачно, але почекай, бо від вина може бути дуже різний ефект. Від Горган, як і від вина ефект сп'яніння настає швидко, і вже через кілька кілометрів боротьби з альпійкою твої ноги відмовляються йти рівно.
✅ Гриняви - самогонка баби Гані
З першого погляду все дуже просто і зрозуміло, майже так само як і горілка, ну може трошки смак відрізняється, але те, куди може тебе завести цей підступний напій ти ніколи не знаєш. Здається, що все йде рівно і по плану, з закускою (спорядженням) все гаразд, але в один момент ти розумієш, що ноги тебе відмовляються слухати і занесли кудись в дрімучі корчі. Стоїш такий і не розумієш, як таке моголо статися, починаєш звідти вибиратися, але ефект тільки посилюється. Одним словом не треба не дооцінювати Гриняви, так само як і самогонку баби Гані.
✅ Свидовець - джин.
Спочатку сильно гірчить, особливо після першої. В масштабах Свидовця це коли проходиш через Драгобрат і не розумієш чи це гори, чи місто, але як тільки вириваєшся за межі першої чарки (вершини), то відчуваєш сильну ейфорію, хочеться літати, далі все йде легко і на одному подиху, до гіркоти звикаєш, а ефект ейфорії тільки посилюється. Приємно, що можна розбавити джин тоніком, тобто свидовецькі вершини озерами, цей коктейль принесе просто неймовірне задоволення і бажання "бахнути" наступну.
✅ Буковинські гори - пиво.
І не просто світле чи темне, а цілий дегустаційний набір, серед яких вам дещо сподобається, дещо - ні, але ефект буде чудовий. Заходить не важко, можна пити хоч літрами, якщо є здоров'я. Теж буває непередбачуваним, інколи відмовляють ноги, інколи голова, інколи і те, і інше. Як на мене з пива найкраще починати свою алкогольно-гірську кар'єру, це буде правильно, бо більшість людей починало з горілки (тобто з Говерли), і на цьому все завершувалось.
В гірському алкоголізмі є свої плюси, найголовніший з яких це можливість, ба навіть необхідність, змішувати. Не бійтесь поєднувати, можна починати, скажімо з вина, потім доливати джину, і запити це все горілкою, і нічого вам не буде, крім неймовірних емоцій та багатого післясмаку. Коли ж мова йде про реальні спиртні напої то тут все інакше, чи не краще бути залежним від гір? Думаю відповідь ви і самі знаєте 😉.
P.S.
Мій топ не претендує на абсолютну істину, а є тільки результатом власних спостережень та суб'єктивного враження від алкоголю, тому залишаю тут коментарі, аби кожен зміг додати свою метафору і розказати про своє враження, це буде мега цікаво. Поїхали 👍
І не просто світле чи темне, а цілий дегустаційний набір, серед яких вам дещо сподобається, дещо - ні, але ефект буде чудовий. Заходить не важко, можна пити хоч літрами, якщо є здоров'я. Теж буває непередбачуваним, інколи відмовляють ноги, інколи голова, інколи і те, і інше. Як на мене з пива найкраще починати свою алкогольно-гірську кар'єру, це буде правильно, бо більшість людей починало з горілки (тобто з Говерли), і на цьому все завершувалось.
В гірському алкоголізмі є свої плюси, найголовніший з яких це можливість, ба навіть необхідність, змішувати. Не бійтесь поєднувати, можна починати, скажімо з вина, потім доливати джину, і запити це все горілкою, і нічого вам не буде, крім неймовірних емоцій та багатого післясмаку. Коли ж мова йде про реальні спиртні напої то тут все інакше, чи не краще бути залежним від гір? Думаю відповідь ви і самі знаєте 😉.
P.S.
Мій топ не претендує на абсолютну істину, а є тільки результатом власних спостережень та суб'єктивного враження від алкоголю, тому залишаю тут коментарі, аби кожен зміг додати свою метафору і розказати про своє враження, це буде мега цікаво. Поїхали 👍
Катателазма царська,
або "гуцульський трюфель"
Не раз думав про те, що якби не поступив на філософський факультет, то став би мікологом, і вивчав би карпатські гриби.
🍄
Час назад не повернеш, і нині в системі Канта я розбираюсь краще ніж в грибах, але цікавість до цих істот в мене не зникла.
Вже давно мене бентежить один гриб, про який я неодноразово чув від гуцулів. Називається він "гурдубан", або "пістрєк". Місцевими він цінується навіть більше, ніж білий гриб. Знайти його не так просто, адже молодий гриб в основному знаходиться під землею. За це його дуже часто ототожнюють з трюфелем. Місцеві "знавці" розповідали, що читали в інтернеті, нібито він "рідний брат" трюфеля.
В далекому 2009 році, мені навіть пощастило знайти кілька екземплярів, і після того, як я "звірився" з місцевим грибником, що це саме він, я з повною впевненістю пішов його готувати.
Але дослідницький інтерес в мені не може так просто змиритися з інформацією, почерпнутою від місцевих, і я вирішив "копати" до кінця.
Як виявилось з трюфелем у гордубана нічого спільного, окрім того, що і той, і інший - гриби. Літературна назва цього гриба - катателазма царська , або печериця імператорська.
До чого я все це розказую? Пробігся на вихідних буковинськими горами, був на хребті Чокелька, і майже в тому самому місці, що й минулого разу, знову натрапив на цей дивовижний гриб. Хочу поділитися свіжими враженнями від його вживання.
На запах він взагалі не схожий на звичайний гриб, але по консистенції набагато щільніший і твердіший. На смак теж специфічний, трохи кислуватий і як на мене його треба готувати інакше, ніж звичайні гриби. Самі гуцули його додають до м'ясних страв, які він чудово доповнює. Дуже ароматний в сушеному вигляді.
Нажаль в горах не було можливості його гарно сфотографувати, нас підганяв дощ, тому в об'єктив він потрапив тільки в мене на кухонному столі.
Нажаль тільки вдома я дізнався, що цей гриб дуже рідкісний і занесений до червоної книги України. Наступного разу буду тільки фотографувати.
На завершення додам, що зараз якраз почався осінній сезон грибів, і хто не встиг поласувати ними влітку, може виправити це непорозуміння.
Особисто я цими вихідними в поході наївся грибів від пуза, чого і вам бажаю 😉. Тільки будьте особливо уважні, адже з грибами не варто ставити експерименти. Мене вчили їх збирати з дитинства, тому я впевнений в своїх навиках, але якщо у Вас є сумніви, то краще не ризикуйте. Жоден додаток на смартфон, чи визначник під рукою, не замінить десяток років досвіду. Тому якщо хочете посмакувати грибами безпечно, ходіть по них зі мною 😊.
або "гуцульський трюфель"
Не раз думав про те, що якби не поступив на філософський факультет, то став би мікологом, і вивчав би карпатські гриби.
🍄
Час назад не повернеш, і нині в системі Канта я розбираюсь краще ніж в грибах, але цікавість до цих істот в мене не зникла.
Вже давно мене бентежить один гриб, про який я неодноразово чув від гуцулів. Називається він "гурдубан", або "пістрєк". Місцевими він цінується навіть більше, ніж білий гриб. Знайти його не так просто, адже молодий гриб в основному знаходиться під землею. За це його дуже часто ототожнюють з трюфелем. Місцеві "знавці" розповідали, що читали в інтернеті, нібито він "рідний брат" трюфеля.
В далекому 2009 році, мені навіть пощастило знайти кілька екземплярів, і після того, як я "звірився" з місцевим грибником, що це саме він, я з повною впевненістю пішов його готувати.
Але дослідницький інтерес в мені не може так просто змиритися з інформацією, почерпнутою від місцевих, і я вирішив "копати" до кінця.
Як виявилось з трюфелем у гордубана нічого спільного, окрім того, що і той, і інший - гриби. Літературна назва цього гриба - катателазма царська , або печериця імператорська.
До чого я все це розказую? Пробігся на вихідних буковинськими горами, був на хребті Чокелька, і майже в тому самому місці, що й минулого разу, знову натрапив на цей дивовижний гриб. Хочу поділитися свіжими враженнями від його вживання.
На запах він взагалі не схожий на звичайний гриб, але по консистенції набагато щільніший і твердіший. На смак теж специфічний, трохи кислуватий і як на мене його треба готувати інакше, ніж звичайні гриби. Самі гуцули його додають до м'ясних страв, які він чудово доповнює. Дуже ароматний в сушеному вигляді.
Нажаль в горах не було можливості його гарно сфотографувати, нас підганяв дощ, тому в об'єктив він потрапив тільки в мене на кухонному столі.
Нажаль тільки вдома я дізнався, що цей гриб дуже рідкісний і занесений до червоної книги України. Наступного разу буду тільки фотографувати.
На завершення додам, що зараз якраз почався осінній сезон грибів, і хто не встиг поласувати ними влітку, може виправити це непорозуміння.
Особисто я цими вихідними в поході наївся грибів від пуза, чого і вам бажаю 😉. Тільки будьте особливо уважні, адже з грибами не варто ставити експерименти. Мене вчили їх збирати з дитинства, тому я впевнений в своїх навиках, але якщо у Вас є сумніви, то краще не ризикуйте. Жоден додаток на смартфон, чи визначник під рукою, не замінить десяток років досвіду. Тому якщо хочете посмакувати грибами безпечно, ходіть по них зі мною 😊.
Вогняна саламандра
Зустрів її дорогою до с. Бисків. А ви знали, що згідно з народним повір'ям треба дивитися куди повзе саламандра. Якщо до води, то осінь буде дощова, а якщо від води, то суха. На цьому фото вона повзе від річки, надіємось в походах цієї осені нам щаститиме з погодою.
Зустрів її дорогою до с. Бисків. А ви знали, що згідно з народним повір'ям треба дивитися куди повзе саламандра. Якщо до води, то осінь буде дощова, а якщо від води, то суха. На цьому фото вона повзе від річки, надіємось в походах цієї осені нам щаститиме з погодою.
Чокелька
невідома Буковина
Вже минув тиждень з того часу як я повернувся з походу на хребет Чокелька, і мене досі "не відпускає". Якщо згадати мою алкогольно-гірьку метафору (погортай вище 😏), то цей хребет був темним міцним пивом.
Порівнювати цей похід з популярними карпатськими маршрутами не варто. По-перше, набір висоти мінімальний, всього близько 700 м, а по-друге дистанція не така велика, всього 22 км.
Стартували ми в с. Долішній Шепіт, а фінішували в с. Усть-Путила. До слова, я вже колись ходив на Чокельку, але то було давно, і я не проходив цей хребет повністю. Так, просто збирали з батьком гриби. Цього разу мене чекало невелике розчарування. Початок маршруту виявився складнішим, ніж я уявляв, полонина заросла ялинками, і вже скоро її взагалі не буде, в першу ніч ми ледве знайшли місце для ночівлі. Наступного дня кілька кілометрів доводилось пробиратися крізь хащі, це дуже нагадувало Горгани з їх нескінченними жеребами. Я вже почав переживати, що так буде до кінця, але згодом ми вийшли в ліс і набрали нормальну швидкість.
Розчарований я був і станом самого хребта. В першу чергу я туди йшов тому, що цей маршрут непопулярний, і думав там буде чисто, але вкотре переконався в тому, що стежки - це сміттєпроводи. Такої кількості сміття як на Чорногорі там, само собою, немає, але все ж воно є, і це сумно.
Після обіду, наступного дня, ми вийшли на полонини і це було прекрасно. Дякуючи тому, що перепад висот мінімальний, ми йшли як по Бродвею, не відмовляючи собі в задоволенні позбирати гриби і поласувати ожиною.
Ввечері вийшли на село Бісків, але як виявилось, деякі будинки там закинуті. Оскільки пішов дощ, ми вирішили розбити намет на ганку одного з них. Вечеря в нас була з грибів, які ми назбирали протягом дня. Наступного дня спустились до дороги і поїхали додому.
Чи радив би я йти цим маршрутом? Однозначно! Він дуже нетривіальний, за 2 дні ми зустріли тільки групу грибників, на хребті взагалі "глухо". Також він дуже простий, запросто можна пройти його за вихідні. А ще він дуже мальовничий, ліс там просто неймовірний!
невідома Буковина
Вже минув тиждень з того часу як я повернувся з походу на хребет Чокелька, і мене досі "не відпускає". Якщо згадати мою алкогольно-гірьку метафору (погортай вище 😏), то цей хребет був темним міцним пивом.
Порівнювати цей похід з популярними карпатськими маршрутами не варто. По-перше, набір висоти мінімальний, всього близько 700 м, а по-друге дистанція не така велика, всього 22 км.
Стартували ми в с. Долішній Шепіт, а фінішували в с. Усть-Путила. До слова, я вже колись ходив на Чокельку, але то було давно, і я не проходив цей хребет повністю. Так, просто збирали з батьком гриби. Цього разу мене чекало невелике розчарування. Початок маршруту виявився складнішим, ніж я уявляв, полонина заросла ялинками, і вже скоро її взагалі не буде, в першу ніч ми ледве знайшли місце для ночівлі. Наступного дня кілька кілометрів доводилось пробиратися крізь хащі, це дуже нагадувало Горгани з їх нескінченними жеребами. Я вже почав переживати, що так буде до кінця, але згодом ми вийшли в ліс і набрали нормальну швидкість.
Розчарований я був і станом самого хребта. В першу чергу я туди йшов тому, що цей маршрут непопулярний, і думав там буде чисто, але вкотре переконався в тому, що стежки - це сміттєпроводи. Такої кількості сміття як на Чорногорі там, само собою, немає, але все ж воно є, і це сумно.
Після обіду, наступного дня, ми вийшли на полонини і це було прекрасно. Дякуючи тому, що перепад висот мінімальний, ми йшли як по Бродвею, не відмовляючи собі в задоволенні позбирати гриби і поласувати ожиною.
Ввечері вийшли на село Бісків, але як виявилось, деякі будинки там закинуті. Оскільки пішов дощ, ми вирішили розбити намет на ганку одного з них. Вечеря в нас була з грибів, які ми назбирали протягом дня. Наступного дня спустились до дороги і поїхали додому.
Чи радив би я йти цим маршрутом? Однозначно! Він дуже нетривіальний, за 2 дні ми зустріли тільки групу грибників, на хребті взагалі "глухо". Також він дуже простий, запросто можна пройти його за вихідні. А ще він дуже мальовничий, ліс там просто неймовірний!
Здоров волоцюги
Стою у Франківську біля вокзалу, чекаю на свій "бла бла". Тільки но повернувся, вгадайте звідки?... Правильно!
З Мармаросів 😆
Цього літа був там вшосте, але я не про те. Завжди мозолив очі той міні льодовик, що сховався глибоко в кулуарі, і цього разу ми таки туди спустились!
Так, було страшно, так, небезпечно. Мені камінь ледь не розтрощив голову 😱, але воно було того варте.
P.S.
Там навіть чорниці ніхто не збирав, з чого роблю висновок, що туди навіть гуцули не ходять.
Стою у Франківську біля вокзалу, чекаю на свій "бла бла". Тільки но повернувся, вгадайте звідки?... Правильно!
З Мармаросів 😆
Цього літа був там вшосте, але я не про те. Завжди мозолив очі той міні льодовик, що сховався глибоко в кулуарі, і цього разу ми таки туди спустились!
Так, було страшно, так, небезпечно. Мені камінь ледь не розтрощив голову 😱, але воно було того варте.
P.S.
Там навіть чорниці ніхто не збирав, з чого роблю висновок, що туди навіть гуцули не ходять.
Всесвітній день туризму
Традиційно, 27 вересня туристи всього світу відзначають своє професійне свято, з чим я вітаю всіх нас!
🎂
Особисто я вважаю, що турист - це не професія, це особливий стан душі, тонке налаштування власного світобачення, коли ти споглядаєш світ не з позиції обивателя, в якого на першому місці завжди буде цивілізація з усіма її благами, а з точки зору дослідника, що відкриває нові, досі невідомі, грані світу.
Будьте завжди відкритими до нового досвіду, та нових подорожей!
Мандруйте, адже воно варте того, щоб витрачати на це своє життя!
Традиційно, 27 вересня туристи всього світу відзначають своє професійне свято, з чим я вітаю всіх нас!
🎂
Особисто я вважаю, що турист - це не професія, це особливий стан душі, тонке налаштування власного світобачення, коли ти споглядаєш світ не з позиції обивателя, в якого на першому місці завжди буде цивілізація з усіма її благами, а з точки зору дослідника, що відкриває нові, досі невідомі, грані світу.
Будьте завжди відкритими до нового досвіду, та нових подорожей!
Мандруйте, адже воно варте того, щоб витрачати на це своє життя!
Досі тягаєш в похід тушонку?
Тоді цей пост точно не для тебе.
Колись дуже давно, ще на початку всього свого туристичного життя, я тягав в рюкзаку дуже дивні речі.
Друзі навіть приколювались з мене, мовляв А цигани з ведмедем в рюкзаку є?
Частенько я виходив на вершину в числі останніх 😕. Воно і не дивно, коли ти тягнеш на собі кілька кілограм тушонки і сирих овочів. Так, було смачно, але якою ціною!
Ревізія рюкзака почалась після знайомства з продукцією obJerky. Я вже розповідав про те, що в'ялене м'ясо дуже добре заходить на привалі, але недавно протестив ще одну штуку - зварив obJerky з гречкою, і прийшов до висновку, що це гідна заміна традиційній тушонці 👍.
Рецепт такий:
100 грам в'яленої гов'ядини obJerky кидаєте в казан, заливаєте холодною водою і ставите на багаття. Поки вода закипить можна ставити намет, пригубити наперсток "Єгермейстера" (дуже ок в поході, особливо зараз, коли холодно).
Коли вода закипить, просто висипаєте туди необхідну кількість гречки і доводите до готовності.
Виходить смачна та поживна страва, а головне - не треба тягати за собою тушонку!
Тоді цей пост точно не для тебе.
Колись дуже давно, ще на початку всього свого туристичного життя, я тягав в рюкзаку дуже дивні речі.
Друзі навіть приколювались з мене, мовляв А цигани з ведмедем в рюкзаку є?
Частенько я виходив на вершину в числі останніх 😕. Воно і не дивно, коли ти тягнеш на собі кілька кілограм тушонки і сирих овочів. Так, було смачно, але якою ціною!
Ревізія рюкзака почалась після знайомства з продукцією obJerky. Я вже розповідав про те, що в'ялене м'ясо дуже добре заходить на привалі, але недавно протестив ще одну штуку - зварив obJerky з гречкою, і прийшов до висновку, що це гідна заміна традиційній тушонці 👍.
Рецепт такий:
100 грам в'яленої гов'ядини obJerky кидаєте в казан, заливаєте холодною водою і ставите на багаття. Поки вода закипить можна ставити намет, пригубити наперсток "Єгермейстера" (дуже ок в поході, особливо зараз, коли холодно).
Коли вода закипить, просто висипаєте туди необхідну кількість гречки і доводите до готовності.
Виходить смачна та поживна страва, а головне - не треба тягати за собою тушонку!
Осінні заморозки
як утеплити палатку?
Я завжди хвалю осінь, як найкращу пору для походу, адже тільки зараз Карпати максимально різноманітні, а повітря чисте як сльоза, видно на десятки кілометрів.
Але в міжсезоння виникає кілька проблем: по-перше у всіх почалась робота, і в гори вирватися складно, а по-друге холод, який відлякує багатьох цінителів естетики.
Давайте розкажу як я рятуюсь від холоду в осінню пору.
Тож тримайте:
🔝Топ 5⃣
способів зберегти тепло в наметі від Карпатського Волоцюги.
1⃣ Дощовик
Навіть самий дешевий целофановий дощовик, кинутий поверх спальника зекономить до 30% тепла. Єдиний мінус - звук целофану, може розбудити.
2⃣ Рідина
Слідкуйте за зневодненням, адже від цього залежить терморегуляція тіла. Випийте перед сном чашку гарячого чаю, а краще вина 🍷😉, але не переборщіть, бо доведеться вилазити з спальника вночі.
3⃣ Рюкзак
В основному цей девайс безцільно валяється в тамбурі зі своїми побратимами. Підкладіть рюкзак під тент збоку намету, якщо в наметі тісно, і дощ не обіцяють, або запхайте його всередину намету, собі під бік. Повірте це додає +20 до комфорту.
4⃣ Пуховик
Може я не такий модерний турист, і не знаю про супер технології, але краще пуховика я в житті нічого не зустрічав. Ідеальне співвідношення ваги та теплоізоляції. Якщо в ньому спати, то і мороз можна пережити. Тільки не забудьте добре трусонути пуховик, це зробить його ефективнішим. Те саме зробіть зі спальником, навіть якщо він не пуховий. Тут закон такий - чим більше повітря між вами і морозом - тим краще!
5⃣ Дно намету
Після того, як ми утеплились зверху, збоку і з середини, залишився низ. Тут є кілька варіантів:
Перший - плюйте на комфорт і ставте намет на купки трави, так, треба буде спати на горбах, зате буде тепло.
Другий - ще один целофан. Не такий ефективний як трава, але з ним краще, ніж без нього.
Третій - два каремати.
Знайдіть друга, який злякався йти в жовтні, й позичте в нього нього каремат.
P.S.
Насамкінець дам ще одну надійну пораду - туліться один до одного лізте в 2-місну палатку троє, хоч на боку, але в теплі!
А які у вас лайфкаки?
Пишіть в коментарях!
як утеплити палатку?
Я завжди хвалю осінь, як найкращу пору для походу, адже тільки зараз Карпати максимально різноманітні, а повітря чисте як сльоза, видно на десятки кілометрів.
Але в міжсезоння виникає кілька проблем: по-перше у всіх почалась робота, і в гори вирватися складно, а по-друге холод, який відлякує багатьох цінителів естетики.
Давайте розкажу як я рятуюсь від холоду в осінню пору.
Тож тримайте:
🔝Топ 5⃣
способів зберегти тепло в наметі від Карпатського Волоцюги.
1⃣ Дощовик
Навіть самий дешевий целофановий дощовик, кинутий поверх спальника зекономить до 30% тепла. Єдиний мінус - звук целофану, може розбудити.
2⃣ Рідина
Слідкуйте за зневодненням, адже від цього залежить терморегуляція тіла. Випийте перед сном чашку гарячого чаю, а краще вина 🍷😉, але не переборщіть, бо доведеться вилазити з спальника вночі.
3⃣ Рюкзак
В основному цей девайс безцільно валяється в тамбурі зі своїми побратимами. Підкладіть рюкзак під тент збоку намету, якщо в наметі тісно, і дощ не обіцяють, або запхайте його всередину намету, собі під бік. Повірте це додає +20 до комфорту.
4⃣ Пуховик
Може я не такий модерний турист, і не знаю про супер технології, але краще пуховика я в житті нічого не зустрічав. Ідеальне співвідношення ваги та теплоізоляції. Якщо в ньому спати, то і мороз можна пережити. Тільки не забудьте добре трусонути пуховик, це зробить його ефективнішим. Те саме зробіть зі спальником, навіть якщо він не пуховий. Тут закон такий - чим більше повітря між вами і морозом - тим краще!
5⃣ Дно намету
Після того, як ми утеплились зверху, збоку і з середини, залишився низ. Тут є кілька варіантів:
Перший - плюйте на комфорт і ставте намет на купки трави, так, треба буде спати на горбах, зате буде тепло.
Другий - ще один целофан. Не такий ефективний як трава, але з ним краще, ніж без нього.
Третій - два каремати.
Знайдіть друга, який злякався йти в жовтні, й позичте в нього нього каремат.
P.S.
Насамкінець дам ще одну надійну пораду - туліться один до одного лізте в 2-місну палатку троє, хоч на боку, але в теплі!
А які у вас лайфкаки?
Пишіть в коментарях!
