Кінець епохи дешевих грошей: як глобальний фінансовий злам формує умови системного розпаду воєнних імперій

Частина 2

Цей текст не про “коли Росія впаде”, а доповнення до того, чому світ 2026-2030 рр. буде менш керованим, і чому ЄС та Україна мають готуватися не до миру, а до управління наслідками розпаду простору на сході.

👉 Детальніше читайте: Гроші закінчились: ЧВК, криптозачистки і повзуча громадянська фрагментація Росії

#НовинизАльбіону

Кіпр і нова логіка російського впливу

Кіпр став лабораторією нової російської гібридної стратегії, де Москва не повертає втрачене, а вчиться підвищувати ціну солідарності з Україною для всієї Європи.

👉 Детальніше читайте: Російський Кіпр 🇨🇾: як Москва втрачала острів і що вона спробує зробити далі

#СправиКіпрські #Геополітика

🇬🇧Британський стратегічний центр і закрита координаційна група, що працює на завершення війни в Україні

Повномасштабна війна Росії проти України відкрила для Європи та Америки не лише фронт військової підтримки, а й простір стратегічної конкуренції між різними школами мислення. З одного боку — формальна дипломатія, багатосторонні переговорні формати та компромісні політичні конструкції, які мають мінімізувати ризики ескалації і зберігати контроль над динамікою конфлікту. З іншого — менш публічна, але концептуально послідовна лінія, яка виходить із припущення, що війну можна завершити значно швидше шляхом системного тиску на Росію й прискорення оборонно-воєнних рішень на користь України.

У центрі цієї альтернативної логіки — Велика Британія, яка від початку війни послідовно формує власний стратегічний підхід до підтримки України. На відміну від обережної дипломатичної моделі частини союзників, Лондон розглядає війну не як довготривалу рівноважну конфронтацію, а як конфлікт, який можна структурно зламати за умови правильної конфігурації воєнного, економічного та технологічного тиску на РФ. Саме у цьому контексті формується закрита, свідомо непублічна експертно-координаційна група під британським керівництвом. Вона не є “таємним штабом” у конспірологічному сенсі, а тим паче — не альтернативою офіційним урядовим структурам. Її функція інша: створення паралельного аналітично-стратегічного контуру, який працює з інструментами прискореної перемоги й пропонує сценарії, здатні змінити параметри війни у відносно короткому часовому проміжку.

Йдеться про середовище військових аналітиків, колишніх офіцерів, фахівців зі стримування, санкційної політики, оборонної логістики і технологій подвійного призначення. Саме ця мережа вибудовує логіку, в якій головним ресурсом стає час, а затягування війни трактується як фактор зростання стратегічних ризиків — як для України, так і для європейської безпеки загалом. Ця група виходить із припущення, що можливість завершити війну за короткий термін існує. Вона не є продуктом політичної риторики — навпаки, опирається на практичні важелі: руйнування критичних логістичних ланцюгів РФ, цільове обмеження її оборонно-промислових спроможностей, підсилення українських ударних й оборонних можливостей, оптимізацію союзницької підтримки та усунення технологічних “вузьких горлечок”. У цьому підході немає місця багатопунктним мирним формулам чи декларативним переговорам — результат передбачає не символічний компроміс, а зміну балансу сили.

Саме тому робота групи відбувається непублічно. Не через приховані мотиви, а через те, що її пропозиції перебувають на межі політичної прийнятності для низки союзників. Частина Сполучених Штатів і кілька великих європейських столиць залишаються прив’язаними до моделі контрольованої обережності, в якій головним пріоритетом є мінімізація ескалаційних ризиків і збереження переговорного поля на майбутнє. З цієї перспективи радикальніші сценарії виглядають передчасними або занадто ризиковими. Для британської школи це, навпаки, обґрунтування для прискорення дій. Лондон виходить із розуміння, що затягування війни посилює хаотизацію середовищ безпеки, стимулює адаптацію російської економіки до санкцій і створює довготривалі загрози для НАТО та Європи. Відтак стратегія “поступового політичного врегулювання” розглядається як втрата ініціативи.

Саме тут і проходить лінія напруження між двома моделями Заходу: модель контрольованого часу — дипломатично врівноважена, сповільнена, орієнтована на збереження структур; модель прискореної перемоги — операційна, практична, спрямована на структурний злам потенціалу агресора. Закрита британська група не заперечує необхідності дипломатичних процесів, але трактує їх як вторинний інструмент, ефективний лише після зміни воєнної конфігурації. Тому вона не покладається на складні багатопунктні формули, які можуть розтягувати у часі, створювати ілюзію процесу без досягнення ефекту та залишати Росії простір для маневру.

Продовження ⤵️

Завершення. Початок⤴️

Для України ця конфігурація означає дещо більше, ніж просто інший формат союзницької підтримки. Вона відкриває вікно рішень, в якому наша країна виступає не об’єктом зовнішнього планування, а партнером у реалізації сценарію швидкого завершення війни. Це вимагає більшої внутрішньої суб’єктності, стратегічної дисципліни, мінімізації політичного шуму навколо воєнних процесів і готовності інтегруватися у модель, де результат вимірюється не риторикою, а зміною балансу сил.

Поки офіційна дипломатія продовжує шукати формули компромісу, паралельна стратегічна лінія не зупиняється. Вона не потребує двадцяти пунктів мирних документів. Вона працює із вузлами, ресурсами та спроможностями — із тим, що може переламати війну, а не адаптувати її до тривалої форми. Чи стане саме ця школа домінуючою — залежить від темпів зміни ситуації на фронті, стійкості партнерських коаліцій та готовності Заходу перейти від обережного управління ризиками до моделі рішучого стратегічного тиску. Але вже сьогодні очевидно: архітектура прискореної перемоги існує, та її центр ваги — у британському форматі непублічної, але послідовної координації 📌

#НовинизАльбіону

Інкубатор “русскомірного” терору: як Свято-Єлисаветинський монастир став логістичним та ідеологічним вузлом війни Росії проти України

Свято-Єлисаветинський монастир у Мінську із “духовного центру” Білоруської православної церкви МП перетворився на вузлову ланку військово-ідеологічної машини Кремля — із логістикою для російських підрозділів, мілітаризованим вихованням дітей і розгалуженою мережею збору коштів по всій Європі. Під брендом благодійності, “допомоги Донбасу” й церковного туризму вибудовується інфраструктура підтримки російської агресії, яка одночасно працює як вербувальний, фінансовий та пропагандистський інструмент гібридної війни.

👉 Детальніше читайте: Свято-Єлисаветинський монастир — центр підготовки нового покоління вбивць в інтересах Росії

#Білорусь #РПЦМП #СвятоЄлисаветинськийМонастир

РПЦ у Бразилії — релігійне прикриття кремлівської операції впливу

Частина 1

Російська православна церква у Бразилії — це вже не про віру і не про пастирство. Це — плацдарм “русского міра”, де під іконами та піснеспівами Кремль вибудовує мережу впливу, легітимізує війну проти України та продає світові міф про “захисника традиційних цінностей”. Бразилія стає полігоном духовно-геополітичної експансії Москви, де релігія перетворюється на інструмент великої гри, спрямованої на маргіналізацію українського голосу у глобальному просторі.

👉 Детальніше читайте: Російська православна церква Московського патріархату у Бразилії 🇧🇷: релігійна діяльність чи інструмент геополітичного впливу?

#НовинизНовогоСвіту #Бразилія #РПЦ

РПЦ у Бразилії — релігійне прикриття кремлівської операції впливу

Частина 2

Російська православна церква у Бразилії — це вже не про віру і не про пастирство. Це — плацдарм “русского міра”, де під іконами та піснеспівами Кремль вибудовує мережу впливу, легітимізує війну проти України та продає світові міф про “захисника традиційних цінностей”. Бразилія стає полігоном духовно-геополітичної експансії Москви, де релігія перетворюється на інструмент великої гри, спрямованої на маргіналізацію українського голосу у глобальному просторі.

👉 Детальніше читайте: Російська православна церква Московського патріархату у Бразилії 🇧🇷: релігійна діяльність чи інструмент геополітичного впливу?

#НовинизНовогоСвіту #Бразилія #РПЦ

“Тихий фронт Кремля”: як РПЦ вибудовує мережі впливу в Швеції

Частина 1

Російська православна церква перетворюється на інструмент гібридного впливу Кремля у Північній Європі, формуючи приховані мережі лояльності, інформаційного впливу та суспільної мобілізації. У фокусі — Королівство Швеція, де релігійний фактор інтегрується в ширшу екосистему російських безпекових ризиків, визначених урядом як стратегічна загроза до 2030 року. Матеріал демонструє, як церковні структури РПЦ набувають функцій “духовної розвідки”, підсилюючи потенціал гібридної присутності Росії в Європі.

👉 Детальніше читайте: “Духовна розвідка Кремля”: як Російська православна церква створює безпекові ризики в Королівстві Швеція 🇸🇪

#Скандинавія #Швеція #РПЦ

“Тихий фронт Кремля”: як РПЦ вибудовує мережі впливу в Швеції

Частина 2

Російська православна церква перетворюється на інструмент гібридного впливу Кремля у Північній Європі, формуючи приховані мережі лояльності, інформаційного впливу та суспільної мобілізації. У фокусі — Королівство Швеція, де релігійний фактор інтегрується в ширшу екосистему російських безпекових ризиків, визначених урядом як стратегічна загроза до 2030 року. Матеріал демонструє, як церковні структури РПЦ набувають функцій “духовної розвідки”, підсилюючи потенціал гібридної присутності Росії в Європі.

👉 Детальніше читайте: “Духовна розвідка Кремля”: як Російська православна церква створює безпекові ризики в Королівстві Швеція 🇸🇪

Далі буде...

#Скандинавія #Швеція #РПЦ

☦️Архієпископ Сава — тіньовий технократ РПЦ і модератор союзів Церкви, націоналістичних мереж і війни

Цей аналітично-прогнозований матеріал розкриває еволюцію архієпископа Сави (Тутунова) — вихідця із французької діаспори, який став одним із ключових архітекторів дисциплінарної вертикалі РПЦ та концептоносієм “російської теології війни”. Стаття демонструє, як його апаратна незамінність, зв’язки з ультраправими мережами, мілітаризація церковних структур та персональний патронаж Кремля формують довгостроковий безпековий ризик для України, ЄС і партнерів.

👉 Детальніше читайте: ☦️ Архієпископ Сава (Тутунов): нова інкарнація імперського православ’я і довгостроковий безпековий виклик для України

Далі буде...

#ЩоЦікавогоНаБолотах #РПЦ

🇮🇷Іран на порозі фрагментації: курдський фактор, психологічні операції та “золота евакуація”

Вечір 7 січня 2026 року позначився різким зростанням напруги у владних колах Тегерану. У соціальній мережі X з’явився допис з акаунта, який у британських аналітичних колах пов’язують із МОССАД. У повідомленні йшлося про підготовку “драматичної заяви” з боку курдських національних формувань на заході Ірану — заяви, яка може стати точкою неповернення для іранської державності в її нинішньому вигляді.

За оцінками правозахисної організації HRANA, кількість загиблих перевищила три десятки, а число затриманих — дві тисячі осіб. Протестна хвиля охопила Тебриз, Казвін, Керманшах, Шираз та десятки інших міст. Масове закриття бізнесів на знак солідарності із демонстрантами свідчить про перехід протесту з вуличної у загальноекономічну фазу, що безпосередньо б’є по спроможності режиму утримувати контроль.

У Тегерані силові структури застосовують сльозогінний газ поблизу лікарень, а на Гранд-базарі лунають відкриті антиурядові гасла. Показова страта чергового “агента МОССАДа”, здійснена з метою залякування, дала зворотній ефект — радикалізація лише посилилася.

Ключова зміна полягає у можливому офіційному проголошенні курдами права на легітимну збройну самооборону проти режиму аятол. Якщо це станеться, іранська криза де-факто перейде у фазу етнополітичного громадянського конфлікту. Саме такого сценарію Тегеран остерігався десятиліттями: не фронтального колапсу, а поступової фрагментації периферії, яка руйнує центр. Режим, що звик придушувати неозброєні студентські протести, може виявитися неспроможним протистояти професійним курдським формуванням, особливо в умовах загальнонаціональних страйків і паралічу логістики.

Факт походження ключових сигналів із джерел, асоційованих із МОССАДом, у британських аналітичних колах трактують як високорівневу психологічну операцію. Її сенс — не лише інформування, а демонстрація: Ізраїль знає про структурні вразливості Ірану в Курдистані та готовий підтримувати тих, хто перейде до збройної фази спротиву. Це повідомлення адресоване насамперед керівництву режиму, а не широкій публіці.

Окрему увагу британські експерти приділяють інформації про вивезення до Росії золота із резервів Центрального банку Ірану із використанням транспортних літаків Іл-76 з території однієї із баз Корпусу вартових ісламської революції. Навіть якщо ці дані потребують додаткової верифікації, сам факт їх циркуляції є показовим: еліти готуються не до стабілізації, а до сценарію втечі активів. У логіці авторитарних режимів це завжди один із найнадійніших маркерів наближення системної кризи: релігійна риторика лишається для мас, а матеріальні резерви намагаються перевести у безпечні юрисдикції.

Сукупність факторів — етнічна мобілізація, економічний страйк, зовнішній психологічний тиск і ознаки втрати довіри еліт до власної держави — формує реальне вікно нестабільності для Ірану вже у 2026 році. Якщо курдські сили закріпляться територіально та отримають доступ до складів озброєнь, конфлікт може перейти із фази протестів у фазу тривалого внутрішнього протистояння із регіональними наслідками. Для зовнішніх гравців це не лише іранська криза. Це — тектонічний зсув у системі безпеки Близького Сходу, наслідки якого неминуче відчують і Росія, і Європа, і глобальні енергетичні ринки 📌

Матеріал підготовлено з урахуванням сигналів та інтерпретацій, що циркулюють у британському безпеково-аналітичному середовищі, з метою стратегічного прогнозування, а не емоційної публіцистики.

#НовинизАльбіону #Іран

☦️Війна як місія: Сава розкрив справжню доктрину РПЦ

Частина 2

Цей текст розшифровує різдвяне інтерв’ю архієпископа Сави як стратегічну декларацію РПЦ, у якій богослов’я використане для виправдання насильства, мобілізації та імперської реставрації. Вперше з такою відвертістю незалежність пострадянських держав подана як “катастрофа”, а війна — як сакральна битва проти “темряви”. Сава у цьому контексті виступає не медійною фігурою, а оператором патріархійної машини.

👉 Детальніше читайте: ☦Архієпископ Сава (Тутунов): як різдвяне інтерв’ю перетворило “місіонера” РПЦ на архітектора імперської реставрації

#ЩоЦікавогоНаБолотах #РПЦ

Британський контроль і німецький ресурс, що змінюють правила допомоги Україні

Лінія матеріалу має британське походження і відображає не публічну дипломатію, а практику контролю постачань у воєнний час, коли довіра замінюється верифікацією, а політичні заяви — трекінгом, актами та перевіркою доставки до кінцевого користувача. Саме у цій логіці союзники перейшли від “підтримки на слово” до режиму, в якому будь-які аномалії на маршруті трактуються як ризик саботажу, а не як “організаційні труднощі”. Цей зсув найбільш жорстко проявився у британському підході: контроль до фронту і мінімізація грошового компонента як середовища для зловживань.

У німецькому сегменті ця лінія зійшлася на конкретній номенклатурі — перевірка старих морських ракет RIM-7 Sea Sparrow, які давно не є “модними” для більшості країн НАТО, але розглядаються як швидке рішення для посилення українського ППО через адаптацію на наявних пускових та радянських платформах. Факт адаптації RIM-7 під наземні рішення для України описували профільні оборонні оглядачі як одну з “франкенсистем” на базі “Бук”, що використовується як тимчасовий інструмент закриття дефіцитів. 

На цьому фоні “випливла” інша тема, яка стала тригером уже не технічної, а політико-безпекової реакції:  пролунала відмова українських можновладців у стилі  “не потрібно” ракети AIM-9L Sidewinder. Публічно ж Німеччина заявляла про намір передати Україні значні обсяги Sidewinder із запасів Бундесверу для посилення ППО та наголошувала на практиці переобладнання таких ракет під запуск із землі. У німецькій логіці управління ризиками та відповідальності сам факт “відмови від дефіцитної номенклатури” виглядає як індикатор внутрішнього збою або умисного блокування, особливо з огляду на те, що AIM-9 є штатною та масово вживаною ракетою для F-16 у відповідних конфігураціях, а характеристики дальності для AIM-9L на рівні близько 18 км є загальновідомими для цього класу.

Паралельно в інформаційному полі існував блок про готовність німецької сторони до передачі AIM-9L, ударних дронів, розвідувальних БПЛА Songbird, зимового спорядження, а також про нарощення обсягів окремих позицій, включно із радарами TRML-4D і боєприпасами 40-мм калібру; ці пакети неодноразово фіксувалися у повідомленнях, що посилалися на офіційні німецькі переліки допомоги. У самій оперативній логіці ключове не в кількостях як таких, а в тому, що механізм постачання почали “перепрошивати” під зовнішній контроль і під схему “тільки техніка та боєприпаси”, без грошових переказів, які створюють поле для внутрішньої монетизації війни. 

Переломним моментом стало не “переузгодження документів”, а політична ескалація шляхом доведення означеної інформації до канцлера ФРН Мерца та прем’єра Великої Британії Стармера, після чого відбулася розмова на найвищому рівні з українською стороною. Саме ця розмова стала точкою зламу: з понеділка 12 січня процес відвантаження AIM-9L, готових ще із початку грудня, був переведений у прискорений режим під персональним контролем керівництва німецького оборонного відомства, у великому обсязі та безоплатно. Принципова зміна полягала в іншому: грошовий контур для української сторони був фактично закритий, із переходом до формули “тільки техніка й боєприпаси”, тобто з мінімізацією поля для будь-якої монетизації війни.

Цей епізод у британському сприйнятті є індикатором того, що Захід відокремлює Україну як державу від української управлінської вертикалі як ризикового середовища. Допомога збільшується, але довіра до внутрішніх каналів зменшується; натомість зростає зовнішній контроль, персональна відповідальність та пряме управління чутливими номенклатурами. У тій самій логіці фіксуються й супровідні пакети допомоги — дрони, радарні системи, боєприпаси й зимове забезпечення — як елементи ширшої схеми, де партнерів цікавить не політична комунікація українських політиків, а безперервність постачання й ефект на фронті.

Релігія, діаспора, вплив: шведський вимір навколоцерковної стратегії РФ

Частина 1

Йдеться не про “культурні клуби” чи невинні ініціативи інтеграції, а про малопомітну інфраструктуру впливу, яка під аполітичними вивісками відтворює в Швеції контур “русского міра” та кремлівських наративів. Наведені кейси показують, як діаспорні й навколоцерковні структури, пов’язані із середовищем РПЦ МП, працюють із довірою, ідентичністю та інформаційними звичками російськомовних громад, створюючи ілюзію інтеграції при збереженні залежності від проросійських джерел. У воєнних умовах ця “тиха” присутність перестає бути суто гуманітарною темою і має розглядатися як фактор ризику для суспільної згуртованості та національної безпеки Швеції.

👉 Детальніше читайте: Аполітична оболонка, геополітичний зміст: навколоцерковні мережі РПЦ МП як прихований безпековий виклик для Швеції (Частина 1)


Далі буде…

#Скандинавія #Швеція #РПЦ

Тиха коаліція озброєнь: що означають закриті зустрічі оборонних компаній у США для майбутньої підтримки України

У той час як публічний політичний дискурс в Європі та за океаном дедалі більше зосереджується на виборах, бюджетних суперечках і внутрішніх кризах, паралельно тривають процеси іншого рівня — тихі, закриті, але стратегічно значущі. Цими днями у м. Сан-Дієго (США) проходить серія непублічних зустрічей представників оборонної індустрії та пов’язаних із ними урядових і фінансових кіл із кількох європейських держав, присвячених розширенню постачання озброєнь Україні. Йдеться не про чергові декларації підтримки, а про практичні механізми фінансування і пришвидшення передачі Україні окремих видів озброєнь американського виробництва, які раніше або не постачалися, або передавалися в обмежених обсягах.

У зустрічах представлені представники оборонних та фінансово-промислових кіл Великої Британії, Німеччини, Чехії, Норвегії та Данії. Ключовою темою стало колективне фінансування закупівлі в США певних систем і компонентів для потреб Сил оборони України. Локація аудієнції також показова — майданчик однієї із провідних американських оборонно-аерокосмічних компаній “General Atomics” за безпосередньої участі її президента Ліндена Стенлі Блу (Linden Stanley Blue; 1936 р.н., уродженця м. Мікер штату Колорадо, США ). Це свідчить, що мова йде не лише про політичні наміри, а про предметну взаємодію із виробниками, які мають виробничі лінії, експортні ліцензії та доступ до складних технологій.

Особливої уваги заслуговує активізація німецької сторони у питаннях фінансування закупівель американських озброєнь для України. Така модель — коли європейська держава фактично оплачує передачу Києву американських систем — раніше застосовувалася обмежено, але тепер, за наявними ознаками, може набути системного характеру. Поряд із цим окремий блок переговорів з боку Німеччини стосувався розширення постачання авіаційних ракет класу “повітря-повітря” попередніх поколінь, зокрема AIM-9 Sidewinder, першу партію яких вже доставили в Україну і найближчим часом передбачене безкоштовне постачання значної кількості таких ракет. Хоча ці ракети були створені ще у часи холодної війни, їхня інтеграція в українські платформи відкриває нові можливості як для протиповітряної оборони, так і для підвищення спроможностей тактичної авіації.

Ключовим є те, що частина таких рішень може реалізовуватися за прискореними процедурами погодження у США — за умови політичної підтримки та злагодженої роботи між Пентагоном, Держдепартаментом і партнерами по НАТО. Для цього було залучено досвідчену дипломатичну і безпекову фігуру, яка має глибоке розуміння українського напрямку, Курта Дугласа Волкера (Kurt Douglas Volker; 27.12.1964, уродженця штату Пенсільванія, США), що вказує на намагання мінімізувати бюрократичні затримки.

Важливою рисою нинішнього етапу є навмисна непублічність. Частина західних партнерів дедалі більше схиляється до моделі, за якої чутливі рішення не анонсуються заздалегідь, щоб уникнути: політичного саботажу з боку внутрішніх опонентів у різних країнах; російських інформаційних атак і спроб впливу; передчасного розкриття військово-технічних деталей. Фактично формується “тиха коаліція озброєнь” — мережа урядових, індустріальних і фінансових акторів, які діють швидше як кризовий консорціум, ніж як класичні міждержавні механізми. Для України це означає збільшення шансів на отримання нішевих, але критично важливих спроможностей, які не завжди проходять через публічні пакети допомоги.

Продовження ⤵️

Завершення. Початок⤴️

Ці процеси відбуваються на тлі зростаючої невизначеності щодо довгострокової політики США після наступних виборчих циклів і паралельного перевантаження Вашингтона близькосхідним та індо-тихоокеанським напрямками. Європейські партнери дедалі чіткіше усвідомлюють, що саме зараз існує відносно вузьке “вікно можливостей”, коли: у США ще зберігається інституційна готовність швидко погоджувати експорт озброєнь для України; виробничі лінії оборонних компаній уже розгорнуті та працюють у режимі підвищеного навантаження; європейські уряди готові брати на себе більшу частку фінансового тягаря. Якщо ця модель закріпиться, 2026-2027 рр. можуть стати періодом переходу від епізодичних пакетів допомоги до більш системної схеми багатостороннього фінансування американського озброєння для України.

Для нашої країни ключовими наслідками можуть стати розширення номенклатури озброєнь за рахунок рішень, які раніше вважалися “занадто складними” або політично чутливими, скорочення часових лагів між політичним рішенням і фактичним надходженням техніки, менша залежність від одного донора завдяки моделі колективного фінансування з боку європейських союзників. Водночас зростає і відповідальність української сторони: інтеграція нових систем, підготовка персоналу, логістика та обслуговування дедалі більше стають частиною спільного оборонного простору з країнами НАТО.

#НовинизАльбіону #США #Україна #ВПК

Релігія, діаспора, вплив: шведський вимір навколоцерковної стратегії РФ

Частина 2

Ця частина дослідження показує, що навколоцерковні та діаспорні структури у Швеції не існують ізольовано, а вписані у ширшу державну систему роботи РФ із т.зв. “соотечественниками за границей”. Через культурні, освітні, пам’яттєві та громадські ініціативи формується мережа лояльності, яка зберігає російський інформаційний та ідентифікаційний простір поза межами Росії. У безпековому вимірі це означає наявність у Швеції довгострокової інфраструктури м’якого впливу, здатної адаптуватися та активізуватися в періоди політичної напруги.

👉 Детальніше читайте: Аполітична оболонка, геополітичний зміст: навколоцерковні мережі РПЦ МП як прихований безпековий виклик для Швеції (Частина 2)

Далі буде…

#Скандинавія #Швеція #РПЦ

Релігія, діаспора, вплив: шведський вимір навколоцерковної стратегії РФ

Частина 3

Ця частина є логічним продовженням дослідження стосовно російських навколоцерковних та діаспорних структур у Швеції, які не існують ізольовано, а вписані у ширшу державну систему роботи РФ із т.зв. “соотечественниками за границей”.

👉 Детальніше читайте: Аполітична оболонка, геополітичний зміст: навколоцерковні мережі РПЦ МП як прихований безпековий виклик для Швеції (Частина 3)

Далі буде…

#Скандинавія #Швеція #РПЦ

Тиха мережа Москви: як політичні та “мирні” середовища в Швеції стають інфраструктурою впливу Кремля

Частина 4

Це розслідування показує, що російський вплив у Швеції рідко має форму відкрито прокремлівських партій — натомість він працює через розподілену мережу політичних маргіналій, альтернативних медіа, “антивоєнних” ініціатив і культурно-громадських структур. Окремо ці середовища виглядають внутрішньошведськими й ідеологічно різнорідними, але разом вони формують екосистему, здатну підривати стратегічні рішення у сфері безпеки, санкцій та підтримки України. У центрі уваги — не лише політики, а й соціальні “контейнери довіри”, через які зовнішні наративи непомітно вбудовуються у демократичний простір.

👉 Детальніше читайте: Тиха політична вісь Кремля у Швеції: як партійні ніші, “мирний” активізм і навколоцерковні мережі складаються в одну архітектуру впливу (Частина 4)

Далі буде…

#Скандинавія #Швеція #Росія

Тиха мережа Москви: як політичні та “мирні” середовища в Швеції стають інфраструктурою впливу Кремля

Частина 5

Фінальна частина розслідування про російський вплив у Швеції.

👉 Детальніше читайте: Тиха політична вісь Кремля у Швеції: як партійні ніші, “мирний” активізм і навколоцерковні мережі складаються в одну архітектуру впливу (Частина 5)

#Скандинавія #Швеція #Росія