Завершення. Початок⤴️
Четвертий і найважливіший рівень — сприяння миру. Будь-яка війна зрештою завершується за столом переговорів. Але характер цих переговорів прямо залежить від співвідношення сил і рішучості сторін. Україна має вийти до перемовин не в стані виснаження, а з позиції, яка забезпечить збереження її державності та територіальної цілісності. Європейська оборонна присутність — не протекторат, а щит, який може бути знятий, адаптований чи трансформований залежно від перебігу мирного процесу. Такий підхід є не лише гнучким, але й дієвим інструментом деескалації: він перетворює захист на політичний важіль, здатний стримати подальше насильство.
Важливо, що ця стратегія не передбачає розгортання під егідою НАТО і не потребує схвалення Вашингтона. І саме тому вона необхідна. Надто часто європейська безпека залишалася у підвішеному стані через вагання за океаном. Якщо Європа прагне стратегічної автономії, вона повинна вміти діяти незалежно — особливо тоді, коли йдеться про її власний геополітичний простір.
Крім того, очікування на віддалене дипломатичне врегулювання — хибна стратегія. Жоден змістовний мирний процес не є можливим, поки одна зі сторін вірить, що може вичавити іншу у виснажливій війні. Європа має діяти зараз — не лише заради України, а й заради себе, аби запобігти перетворенню конфлікту на хронічну гарячу точку на сході континенту.
Пропонована стратегія також не створює надмірного ризику ескалації. Як показали попередні етапи війни, червоні лінії, які проголошувала Росія — щодо постачання танків, ракет, літаків чи інших систем — виявилися радше інструментами психологічного тиску, ніж реальними заборонами. Залучення європейських сил на запрошення України не лише законне у рамках міжнародного права, але й цілком відповідає прецедентам безпекової взаємодії останніх десятиліть. Москва не може водночас використовувати північнокорейських військових, погрожувати ядерною зброєю, і при цьому вважати себе жертвою ескалації. Саме Росія несе відповідальність за будь-яке розширення конфлікту, якщо відмовиться поважати встановлені лінії стримування.
Європа вже має усе необхідне для реалізації цієї місії: багаторівневі ППО, патрульні літаки, ISTAR-платформи, логістику. Більше того, країни на кшталт Польщі та Румунії вже мають досвід інтенсивного патрулювання східного флангу. Зміщення зони перехоплення з повітряного простору НАТО на територію України дозволяє діяти глибше й ефективніше, зменшуючи тиск на європейські системи оборони та збільшуючи шанс на знищення цілей до того, як вони наблизяться до кордонів ЄС.
Наземна присутність вздовж кордону з Білоруссю також не є новаторською чи провокативную. Історія НАТО — це історія передового стримування. Присутність невеликих багатонаціональних підрозділів із чіткими мандатами знижує ймовірність агресії, а не підвищує її. Якщо Росія обере напад на ці сили, це буде її свідомий вибір, а не наслідок провокації.
У результаті, “стратегія святилище” не лише захищає Україну. Вона також переосмислює роль Європи у світовій безпековій архітектурі. Це відповідь на три роки стратегічної інерції, сигнал про готовність діяти, коли на карту поставлено виживання демократії. Коаліція охочих — не альтернатива НАТО, а її активне доповнення, здатне оперативно реагувати у рамках законних запитів союзників. Така стратегія розподіляє тягар, зміцнює довіру й перетворює солідарність на дію.
Європа довго шукала свою роль у цій війні. “Стратегія святилище” пропонує чіткий, обґрунтований і легітимний шлях. Вона забезпечує виживання України, посилює оборону Європи, обмежує свободу дій Росії та створює простір для миру. Найголовніше — вона дозволяє Європі знову діяти як суб’єкт, а не об’єкт у глобальному безпековому порядку📌
Четвертий і найважливіший рівень — сприяння миру. Будь-яка війна зрештою завершується за столом переговорів. Але характер цих переговорів прямо залежить від співвідношення сил і рішучості сторін. Україна має вийти до перемовин не в стані виснаження, а з позиції, яка забезпечить збереження її державності та територіальної цілісності. Європейська оборонна присутність — не протекторат, а щит, який може бути знятий, адаптований чи трансформований залежно від перебігу мирного процесу. Такий підхід є не лише гнучким, але й дієвим інструментом деескалації: він перетворює захист на політичний важіль, здатний стримати подальше насильство.
Важливо, що ця стратегія не передбачає розгортання під егідою НАТО і не потребує схвалення Вашингтона. І саме тому вона необхідна. Надто часто європейська безпека залишалася у підвішеному стані через вагання за океаном. Якщо Європа прагне стратегічної автономії, вона повинна вміти діяти незалежно — особливо тоді, коли йдеться про її власний геополітичний простір.
Крім того, очікування на віддалене дипломатичне врегулювання — хибна стратегія. Жоден змістовний мирний процес не є можливим, поки одна зі сторін вірить, що може вичавити іншу у виснажливій війні. Європа має діяти зараз — не лише заради України, а й заради себе, аби запобігти перетворенню конфлікту на хронічну гарячу точку на сході континенту.
Пропонована стратегія також не створює надмірного ризику ескалації. Як показали попередні етапи війни, червоні лінії, які проголошувала Росія — щодо постачання танків, ракет, літаків чи інших систем — виявилися радше інструментами психологічного тиску, ніж реальними заборонами. Залучення європейських сил на запрошення України не лише законне у рамках міжнародного права, але й цілком відповідає прецедентам безпекової взаємодії останніх десятиліть. Москва не може водночас використовувати північнокорейських військових, погрожувати ядерною зброєю, і при цьому вважати себе жертвою ескалації. Саме Росія несе відповідальність за будь-яке розширення конфлікту, якщо відмовиться поважати встановлені лінії стримування.
Європа вже має усе необхідне для реалізації цієї місії: багаторівневі ППО, патрульні літаки, ISTAR-платформи, логістику. Більше того, країни на кшталт Польщі та Румунії вже мають досвід інтенсивного патрулювання східного флангу. Зміщення зони перехоплення з повітряного простору НАТО на територію України дозволяє діяти глибше й ефективніше, зменшуючи тиск на європейські системи оборони та збільшуючи шанс на знищення цілей до того, як вони наблизяться до кордонів ЄС.
Наземна присутність вздовж кордону з Білоруссю також не є новаторською чи провокативную. Історія НАТО — це історія передового стримування. Присутність невеликих багатонаціональних підрозділів із чіткими мандатами знижує ймовірність агресії, а не підвищує її. Якщо Росія обере напад на ці сили, це буде її свідомий вибір, а не наслідок провокації.
У результаті, “стратегія святилище” не лише захищає Україну. Вона також переосмислює роль Європи у світовій безпековій архітектурі. Це відповідь на три роки стратегічної інерції, сигнал про готовність діяти, коли на карту поставлено виживання демократії. Коаліція охочих — не альтернатива НАТО, а її активне доповнення, здатне оперативно реагувати у рамках законних запитів союзників. Така стратегія розподіляє тягар, зміцнює довіру й перетворює солідарність на дію.
Європа довго шукала свою роль у цій війні. “Стратегія святилище” пропонує чіткий, обґрунтований і легітимний шлях. Вона забезпечує виживання України, посилює оборону Європи, обмежує свободу дій Росії та створює простір для миру. Найголовніше — вона дозволяє Європі знову діяти як суб’єкт, а не об’єкт у глобальному безпековому порядку📌
⚡4🔥1
🇬🇧Британський слід: куди зникли мільйони?
У політичному та оборонно-промисловому просторі Великої Британії продовжують обговорювати українську “сенсацію” — унікальну крилату ракету FP-5 Flamingo, презентовану на міжнародній виставці в Абу-Дабі. Проте замість технічних деталей та ринкових перспектив, на туманному Альбіоні з’являється дедалі більше запитань щодо реальної мети цього проєкту та пов’язаних із ним фінансових потоків. Оскільки, за даними британських експертів у сфері безпеки, мова може йти про схему, де під виглядом розробки сучасної зброї проходили фінансові махінації.
За офіційною версією, Flamingo — це високоточна крилата ракета з турбореактивним двигуном, створена на базі радянських розробок (зокрема, Ту-141 “Стриж”) із залученням сучасних технологій та українських виробничих потужностей. Проте технічні характеристики цього проєкту досі залишаються непрозорими. Низка британських експертів звертає увагу на те, що ракета, для якої заявлено використання турбореактивного двигуна АІ-25 (виробництва “Мотор Січ”), не потребує твердого палива як основного компонента. А відтак, на їх переконання, це ставить під сумнів доцільність профінансованого Королівством Данії будівництва підприємства із виробництва твердого ракетного палива, яке, згідно із відкритими джерелами, мало би бути частиною виробничого ланцюга. Простіше кажучи, технічне обґрунтування використання виділених ресурсів виглядає щонайменше неконкретним.
Як з’ясувалося, компанія Milanion Group (ОАЕ), яка фігурувала у презентації FP-5 Flamingo, не має жодного відношення до розробки та виробництва ракет. У них відсутня навіть базова ліцензія на військову продукцію — що, до речі, є кримінальним правопорушенням в Об’єднаних Арабських Еміратах. У кращому випадку, вони займаються збиранням морських та наземних дронів на колесах сумнівної практичності.
Паралельно британські та американські спецслужби, які вже певний час відстежують рух коштів через близькосхідні банки, звернули увагу на досить нестандартний фінансовий маршрут: державні гроші Королівства Данії (€ 1,406 млрд.), офіційно виділені на будівництво заводу із виробництва твердого ракетного палива в Україні, раптово опинилися у Султанаті Оман — на рахунках компаній-прокладок у банках Oman International Bank та Bank Dhofar у столиці країни, місті Маскат. Особливе занепокоєння викликало те, що саме ці банки вже давно перебувають під пильним контролем через підозру у проведенні фінансових операцій, пов’язаних з Іраном.
Союзні спецслужби, які уважно працюють над цією справою, почали розслідування ще задовго до “вкиду” про Flamingo, і тепер, коли сліди вивели на Оман та Емірати, питання стоїть лише у тому, хто перший відповість за класичні схеми відмивання грошей, конвертації їх у криптовалюту, купівлі нерухомості в Дубаї та інших класичних елементів корупції. Раніше подібні історії вже завершувались тюремними строками для учасників.
#НовинизАльбіону
У політичному та оборонно-промисловому просторі Великої Британії продовжують обговорювати українську “сенсацію” — унікальну крилату ракету FP-5 Flamingo, презентовану на міжнародній виставці в Абу-Дабі. Проте замість технічних деталей та ринкових перспектив, на туманному Альбіоні з’являється дедалі більше запитань щодо реальної мети цього проєкту та пов’язаних із ним фінансових потоків. Оскільки, за даними британських експертів у сфері безпеки, мова може йти про схему, де під виглядом розробки сучасної зброї проходили фінансові махінації.
За офіційною версією, Flamingo — це високоточна крилата ракета з турбореактивним двигуном, створена на базі радянських розробок (зокрема, Ту-141 “Стриж”) із залученням сучасних технологій та українських виробничих потужностей. Проте технічні характеристики цього проєкту досі залишаються непрозорими. Низка британських експертів звертає увагу на те, що ракета, для якої заявлено використання турбореактивного двигуна АІ-25 (виробництва “Мотор Січ”), не потребує твердого палива як основного компонента. А відтак, на їх переконання, це ставить під сумнів доцільність профінансованого Королівством Данії будівництва підприємства із виробництва твердого ракетного палива, яке, згідно із відкритими джерелами, мало би бути частиною виробничого ланцюга. Простіше кажучи, технічне обґрунтування використання виділених ресурсів виглядає щонайменше неконкретним.
Як з’ясувалося, компанія Milanion Group (ОАЕ), яка фігурувала у презентації FP-5 Flamingo, не має жодного відношення до розробки та виробництва ракет. У них відсутня навіть базова ліцензія на військову продукцію — що, до речі, є кримінальним правопорушенням в Об’єднаних Арабських Еміратах. У кращому випадку, вони займаються збиранням морських та наземних дронів на колесах сумнівної практичності.
Паралельно британські та американські спецслужби, які вже певний час відстежують рух коштів через близькосхідні банки, звернули увагу на досить нестандартний фінансовий маршрут: державні гроші Королівства Данії (€ 1,406 млрд.), офіційно виділені на будівництво заводу із виробництва твердого ракетного палива в Україні, раптово опинилися у Султанаті Оман — на рахунках компаній-прокладок у банках Oman International Bank та Bank Dhofar у столиці країни, місті Маскат. Особливе занепокоєння викликало те, що саме ці банки вже давно перебувають під пильним контролем через підозру у проведенні фінансових операцій, пов’язаних з Іраном.
Союзні спецслужби, які уважно працюють над цією справою, почали розслідування ще задовго до “вкиду” про Flamingo, і тепер, коли сліди вивели на Оман та Емірати, питання стоїть лише у тому, хто перший відповість за класичні схеми відмивання грошей, конвертації їх у криптовалюту, купівлі нерухомості в Дубаї та інших класичних елементів корупції. Раніше подібні історії вже завершувались тюремними строками для учасників.
#НовинизАльбіону
IISS
Ukraine’s Flamingos take to the skies
Fire Point’s new FP-5 Flamingo cruise missile could have far-reaching implications for Ukraine’s deep-strike campaign against Russia, while also reflecting a broader trend within the cruise-missile field.
🔥7🙈1
🇦🇪ОАЕ переглядають відносини з російським бізнесом через нову хвилю фінансових обмежень та 🇴🇲Оман як новий притулок для російського капіталу
Банки Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) суттєво посилили контроль за рахунками російських компаній, фізичних осіб та іноземців, які мають бізнес-зв’язки із Росією. У 2025 році країна, яка тривалий час розглядається як нейтральна гавань для бізнесу з усього світу, дедалі більше інтегрується у глобальну санкційну архітектуру, орієнтуючись на тиск з боку США, Європейського Союзу та міжнародних регуляторів.
За даними російської юридичної фірми Nordic Star (юридична адреса: вул. Мала Конюшенна, 1/3 А, кв. 33, м. Санкт-Петербург, 191186, Росія; тел.: +7 (812) 335 22 20; e-mail: info@nordicstar.law), яка працює в Дубаї, близько 30–50 % компаній із російським походженням зіштовхнулися із блокуванням банківських рахунків, перевірками або повним припиненням обслуговування з початку 2024 року. Поточна хвиля фінансових обмежень, за словами консультантів, стала “цілеспрямованою зачисткою” банківських портфелів — як росіян, так й іноземців, які мають ділові або фінансові зв’язки із російськими структурами.
“Досить не відповісти на телефонний дзвінок банку чи не надати документи вчасно — і рахунок буде заморожено. Причини рідко пояснюють, а відновити доступ до коштів майже неможливо”, — зазначає старший партнер юридичної фірми Nordic Star Гусєв Андрій Геннадійович (роб.тел.: +7 (812) 325 9091, +7 (812) 325 9092; e-mail: office@old.spiba.ru).
До підстав для блокування рахунків відносяться: ігнорування запитів банку; невідповідність заявленої діяльності ліцензії компанії; підозріла або відсутня активність по рахунку; зв’язки із підсанкційними особами або компаніями.
Також бізнесмени з РФ та країн СНД, пов’язані із постачанням техніки до Росії, покинули свої офіси в Дубаї. Популярні раніше місця зустрічей і логістичні хаби тепер стоять порожні. Цікаво, що з міркувань безпеки багато колишніх бізнесменів переїхали до менш помітних еміратів, таких як Фуджейра, де контроль менш жорсткий, хоча і не відсутній.
І хоча Україна формально перебуває на боці антиросійської коаліції, українські громадяни, особливо ті, хто веде бізнес з РФ або має спільні підприємства, також потрапили під нову хвилю перевірок. Відомо про випадки, коли власники готелів і нерухомості в Еміратах поспіхом виставляють активи на продаж.
З 2022 року ОАЕ балансували між прагматичним нейтралітетом та необхідністю зберегти стратегічні відносини із Заходом. Проте дедалі частіше країна робить вибір на користь відповідності глобальним фінансовим стандартам. Це рішення, зокрема, пов’язане: з тиском Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), яка включила ОАЕ до сірого списку у 2022 році; з ризиками вторинних санкцій з боку США; із прагненням зберегти статус міжнародного фінансового центру.
Очевидно, що глобальні механізми фінансового контролю дедалі частіше застосовуються не лише до держав, а й до індивідуальних компаній, фізичних осіб та навіть громадян третіх країн, які мають зв’язки з Росією. Очікується, що: кількість заморожених рахунків буде зростати, особливо щодо компаній з нечіткою структурою власності; імміграційна політика ОАЕ ставатиме дедалі суворішою для бізнесменів, пов’язаних з підсанкційною діяльністю; юридичні та фінансові консультації стануть необхідною умовою для виживання бізнесу в Еміратах.
Банківська та імміграційна політика ОАЕ проходить період глибокої трансформації. Дубай більше не є “вільною гаванню” для сумнівного капіталу з Росії чи бізнесів зі слабо задекларованими цілями. Для українців це може стати новим вікном можливостей — за умови прозорого ведення справ, дистанціювання від російських активів та адаптації до нових глобальних правил гри.
Продовження ⤵️
Банки Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ) суттєво посилили контроль за рахунками російських компаній, фізичних осіб та іноземців, які мають бізнес-зв’язки із Росією. У 2025 році країна, яка тривалий час розглядається як нейтральна гавань для бізнесу з усього світу, дедалі більше інтегрується у глобальну санкційну архітектуру, орієнтуючись на тиск з боку США, Європейського Союзу та міжнародних регуляторів.
За даними російської юридичної фірми Nordic Star (юридична адреса: вул. Мала Конюшенна, 1/3 А, кв. 33, м. Санкт-Петербург, 191186, Росія; тел.: +7 (812) 335 22 20; e-mail: info@nordicstar.law), яка працює в Дубаї, близько 30–50 % компаній із російським походженням зіштовхнулися із блокуванням банківських рахунків, перевірками або повним припиненням обслуговування з початку 2024 року. Поточна хвиля фінансових обмежень, за словами консультантів, стала “цілеспрямованою зачисткою” банківських портфелів — як росіян, так й іноземців, які мають ділові або фінансові зв’язки із російськими структурами.
“Досить не відповісти на телефонний дзвінок банку чи не надати документи вчасно — і рахунок буде заморожено. Причини рідко пояснюють, а відновити доступ до коштів майже неможливо”, — зазначає старший партнер юридичної фірми Nordic Star Гусєв Андрій Геннадійович (роб.тел.: +7 (812) 325 9091, +7 (812) 325 9092; e-mail: office@old.spiba.ru).
До підстав для блокування рахунків відносяться: ігнорування запитів банку; невідповідність заявленої діяльності ліцензії компанії; підозріла або відсутня активність по рахунку; зв’язки із підсанкційними особами або компаніями.
Також бізнесмени з РФ та країн СНД, пов’язані із постачанням техніки до Росії, покинули свої офіси в Дубаї. Популярні раніше місця зустрічей і логістичні хаби тепер стоять порожні. Цікаво, що з міркувань безпеки багато колишніх бізнесменів переїхали до менш помітних еміратів, таких як Фуджейра, де контроль менш жорсткий, хоча і не відсутній.
І хоча Україна формально перебуває на боці антиросійської коаліції, українські громадяни, особливо ті, хто веде бізнес з РФ або має спільні підприємства, також потрапили під нову хвилю перевірок. Відомо про випадки, коли власники готелів і нерухомості в Еміратах поспіхом виставляють активи на продаж.
З 2022 року ОАЕ балансували між прагматичним нейтралітетом та необхідністю зберегти стратегічні відносини із Заходом. Проте дедалі частіше країна робить вибір на користь відповідності глобальним фінансовим стандартам. Це рішення, зокрема, пов’язане: з тиском Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), яка включила ОАЕ до сірого списку у 2022 році; з ризиками вторинних санкцій з боку США; із прагненням зберегти статус міжнародного фінансового центру.
Очевидно, що глобальні механізми фінансового контролю дедалі частіше застосовуються не лише до держав, а й до індивідуальних компаній, фізичних осіб та навіть громадян третіх країн, які мають зв’язки з Росією. Очікується, що: кількість заморожених рахунків буде зростати, особливо щодо компаній з нечіткою структурою власності; імміграційна політика ОАЕ ставатиме дедалі суворішою для бізнесменів, пов’язаних з підсанкційною діяльністю; юридичні та фінансові консультації стануть необхідною умовою для виживання бізнесу в Еміратах.
Банківська та імміграційна політика ОАЕ проходить період глибокої трансформації. Дубай більше не є “вільною гаванню” для сумнівного капіталу з Росії чи бізнесів зі слабо задекларованими цілями. Для українців це може стати новим вікном можливостей — за умови прозорого ведення справ, дистанціювання від російських активів та адаптації до нових глобальних правил гри.
Продовження ⤵️
❤3⚡2
Завершення. Початок⤴️
На тлі посилення фінансового нагляду в Об’єднаних Арабських Еміратах, російський бізнес активно шукає нові юрисдикції для ведення діяльності. Одним з головних бенефіціарів цього геоекономічного зсуву став Оманський султанат — країна, яка довгий час залишалася в тіні своїх заможніших сусідів, але сьогодні дедалі більше позиціонує себе як нейтральну, гнучку та стратегічно вигідну платформу для бізнесу, зокрема з високоризикових напрямів.
Юристи та консультанти юридичних компаній Nordic Star, NSV Consulting (юридична адреса: вул. Ленінська Слобода, 19, офіс 4059, м. Москва, 115280, Росія; тел.: +7 (495) 120 06 55) та IPN Partners (юридична адреса: Прененська набережна, 10/2, офіс 106 (12 поверх), м. Москва, Росія; тел.: +7 (499) 110 70 30, e-mail: info@ipnpartners.com) повідомляють про різке зростання інтересу російських підприємців до реєстрації компаній, відкриття рахунків та оформлення резидентських віз в Омані.
“Інтерес до Оману зміщується з кожним місяцем. Бізнес шукає передбачуваності, а не лише зручності. Емірати стають усе менш нейтральними, натомість Оман демонструє стабільність і небажання втягуватись у санкційні конфлікти. Це відбувається на фоні жорсткішої політики банків ОАЕ, які з лютого 2024 року масово заморожують рахунки та не пояснюють причин клієнтам з РФ або тим, хто з ними працює”, — коментує Андрій Гусєв, старший партнер Nordic Star.
На відміну від ОАЕ, Оман не приєднався до західних санкцій проти Росії, зберігаючи обережний дипломатичний нейтралітет. Як зазначають консультанти, це робить султанат менш інтегрованим у західну фінансову систему, що значно знижує ризик вторинних обмежень. Після розширення повноважень США на введення вторинних санкцій у 2024 році, Емірати почали вимагати доведення легальності походження коштів, посилили вимоги до резидентства менеджерів і часто блокують рахунки без попередження. Усе це стало “червоним прапором” для російського бізнесу.
Оман, навпаки, пропонує угоду про уникнення подвійного оподаткування, дружні умови для реєстрації компаній, доступну вартість проживання та можливість отримати резидентську візу через купівлю нерухомості або інвестиції в промисловість. Ця країна уже стає ключовим транзитним хабом між Росією, Китаєм, Індією та країнами Африки. Тут відкривають компанії, реєструють торгові офіси, підписують угоди — все це відбувається без надмірної бюрократії, а місцеві спеціальні економічні зони пропонують пільги для іноземців, що робить їх привабливими для інвесторів у нерухомість та промисловість.
Попри численні переваги, Оман не є ідеальним варіантом для кожного. Інфраструктура для експатів — на етапі розвитку, а законодавство щодо найму місцевих працівників (оманізація) вимагає адаптації моделей управління. Це не перешкода, але додатковий параметр для врахування при плануванні. Загалом, Султанат є стратегічно раціональним вибором для тих, хто працює в міжнародному середовищі та чутливий до санкційних ризиків.
Наразі великий російський бізнес розглядає Оман як майданчик для розвитку інфраструктурних, IT та виробничих проектів, у той час як малий та середній бізнес продовжує обирати Емірати через зрозуміліше регулювання та більший досвід реєстрації компаній.
Оман поступово перетворюється з “альтернативної юрисдикції” на реального конкурента Еміратам як для російського, так і для глобального бізнесу, що прагне нейтралітету, стабільності та зниження санкційних ризиків. Цей зсув не лише демонструє зміну економічної географії регіону, але й формує нову логіку розміщення фінансових і торговельних центрів на Близькому Сході.
Для України ж ця ситуація може нести як виклики, так і можливості — від потреби ретельніше перевіряти контрагентів у нових юрисдикціях, до потенціалу для переорієнтації частини логістичних та виробничих ланцюгів📌
#НовинизБлизькогоСходу
На тлі посилення фінансового нагляду в Об’єднаних Арабських Еміратах, російський бізнес активно шукає нові юрисдикції для ведення діяльності. Одним з головних бенефіціарів цього геоекономічного зсуву став Оманський султанат — країна, яка довгий час залишалася в тіні своїх заможніших сусідів, але сьогодні дедалі більше позиціонує себе як нейтральну, гнучку та стратегічно вигідну платформу для бізнесу, зокрема з високоризикових напрямів.
Юристи та консультанти юридичних компаній Nordic Star, NSV Consulting (юридична адреса: вул. Ленінська Слобода, 19, офіс 4059, м. Москва, 115280, Росія; тел.: +7 (495) 120 06 55) та IPN Partners (юридична адреса: Прененська набережна, 10/2, офіс 106 (12 поверх), м. Москва, Росія; тел.: +7 (499) 110 70 30, e-mail: info@ipnpartners.com) повідомляють про різке зростання інтересу російських підприємців до реєстрації компаній, відкриття рахунків та оформлення резидентських віз в Омані.
“Інтерес до Оману зміщується з кожним місяцем. Бізнес шукає передбачуваності, а не лише зручності. Емірати стають усе менш нейтральними, натомість Оман демонструє стабільність і небажання втягуватись у санкційні конфлікти. Це відбувається на фоні жорсткішої політики банків ОАЕ, які з лютого 2024 року масово заморожують рахунки та не пояснюють причин клієнтам з РФ або тим, хто з ними працює”, — коментує Андрій Гусєв, старший партнер Nordic Star.
На відміну від ОАЕ, Оман не приєднався до західних санкцій проти Росії, зберігаючи обережний дипломатичний нейтралітет. Як зазначають консультанти, це робить султанат менш інтегрованим у західну фінансову систему, що значно знижує ризик вторинних обмежень. Після розширення повноважень США на введення вторинних санкцій у 2024 році, Емірати почали вимагати доведення легальності походження коштів, посилили вимоги до резидентства менеджерів і часто блокують рахунки без попередження. Усе це стало “червоним прапором” для російського бізнесу.
Оман, навпаки, пропонує угоду про уникнення подвійного оподаткування, дружні умови для реєстрації компаній, доступну вартість проживання та можливість отримати резидентську візу через купівлю нерухомості або інвестиції в промисловість. Ця країна уже стає ключовим транзитним хабом між Росією, Китаєм, Індією та країнами Африки. Тут відкривають компанії, реєструють торгові офіси, підписують угоди — все це відбувається без надмірної бюрократії, а місцеві спеціальні економічні зони пропонують пільги для іноземців, що робить їх привабливими для інвесторів у нерухомість та промисловість.
Попри численні переваги, Оман не є ідеальним варіантом для кожного. Інфраструктура для експатів — на етапі розвитку, а законодавство щодо найму місцевих працівників (оманізація) вимагає адаптації моделей управління. Це не перешкода, але додатковий параметр для врахування при плануванні. Загалом, Султанат є стратегічно раціональним вибором для тих, хто працює в міжнародному середовищі та чутливий до санкційних ризиків.
Наразі великий російський бізнес розглядає Оман як майданчик для розвитку інфраструктурних, IT та виробничих проектів, у той час як малий та середній бізнес продовжує обирати Емірати через зрозуміліше регулювання та більший досвід реєстрації компаній.
Оман поступово перетворюється з “альтернативної юрисдикції” на реального конкурента Еміратам як для російського, так і для глобального бізнесу, що прагне нейтралітету, стабільності та зниження санкційних ризиків. Цей зсув не лише демонструє зміну економічної географії регіону, але й формує нову логіку розміщення фінансових і торговельних центрів на Близькому Сході.
Для України ж ця ситуація може нести як виклики, так і можливості — від потреби ретельніше перевіряти контрагентів у нових юрисдикціях, до потенціалу для переорієнтації частини логістичних та виробничих ланцюгів📌
#НовинизБлизькогоСходу
⚡5👍1
Біженці як щит і меч Кремля: церковна мережа, що ховає гібридні операції в Європі. 2.0
У першій декаді серпня 2025 року ТГ-каналом “Центр суспільного моніторингу” було проведено прогнозовано-аналітичну роботу на тему “Біженці як щит і меч Кремля: церковна мережа, що ховає гібридні операції в Європі” щодо перебування українських біженців у Німеччині, які опинилися всередині вузлової мережі гібридного впливу, де протоієрей Тимофій Кітніс, його дружина Ельвіра, посадовці УПЦ МП й локальні парафії виконують роль фасаду для Кремля. Вказана публікація викликала бурхливу реакцію у Ельвіри Кітніс, яка намагалася спростувати будь-які зв’язки із московськими структурами та історично пов’язаними із ними організаціями, а також вдавалася до погроз та притягнення до кримінальної відповідальності всіх, хто поширював таку брехливу, на її переконання, інформацію.
Однак, ТГ-канал “Монолог.здєсь” презентував нову публікацію “⚡️⚡️⚡️Українські біженці під російською парасолькою, або як російський бізнесмен з Москви спонсорує німецький "монастир" о. Тимофія та Ельвірі Кітнісів”, як продовження попередніх викривальних матеріалів, що попри запевнення у “незалежності” від Москви, т.зв. монастир українських біженців у громаді Клаузен (Німеччина), яким керують Ельвіра та Тимофій Кітніси, має тісний зв’язок із російським бізнесом, церквою та, ймовірно, навіть політичними колами РФ. Розслідування, яке базується на відкритих джерелах, відеозаписах та документах, виявило нового “благодійника” монастиря — російського енергетичного мільярдера Кармакова Олексія Володимировича (Karmakov Aleksey Vladimirovich). І це — лише верхівка айсберга.
У вересні 2024 року у монастирі Кітнісів у Клаузені (Німеччина) відбулося престольне свято. На відео, опублікованому на YouTube-каналі обителі (https://youtu.be/hHTc1t66NZM?si=OXhGVaYEIdjl1onC), яке згодом було видалене, але “Монолог.здєсь” зберіг його, глядачі звернули увагу на чоловіка, який сидів почесно поруч із єпископом РПЦ, митрополитом Дубнинським, управляючим Архієпископією західноєвропейських парафій російської традиції Іоанном (Métropolite Jean; при народженні Жаном П’єром Рене Марселем Реннето (Jean Pierre René Marcel Renneteau), 13.11.1942, уродженцем м. Бордо, Франція). Ним виявився московський фінансово-енергетичний магнат Кармаков Олексій Володимирович.
Кармаков — не просто бізнесмен, а системна фігура в релігійному та політичному середовищі РФ. Він неодноразово нагороджений орденами РПЦ, зокрема:
📍2020 — орден Серафима Саровського ІІІ ступеня за пожертви Валаамському монастирю;
📍2021 — медаль апостола Петра за підтримку ювілею Олександра Невського;
📍2023 — Орден Даниїла Московського ІІ ступеня, яким його особисто відзначив Московський патріарх Кирил (Гундяєв) за внесок у будівництво храму МНС РФ — під час повномасштабної війни Росії проти України.
У 2024 році компанії Кармакова заробили понад 5 мільярдів рублів, з яких 2 мільярди — у сфері енергетики. Неважко здогадатись, скільки податків пішло у бюджет РФ, що фінансує армію, ракети й окупацію українських територій. Тим не менше, саме ці кошти — як видно із матеріалів, опублікованих РПЦ та її афілійованими медіа — спрямовуються й на підтримку “монастиря” у Клаузені. Кармаков не лише фінансує його діяльність, а й дарує “святині”, як-от частину покрову Богородиці, а раніше — “сапожок” св. Спиридона Тріміфунтського.
Нагадаємо, що подружжя Ельвіра та Тимофій Кітніси — колишні мешканці Москви, які влаштувались у Німеччині, де відкрили т.зв. монастир. Вони заперечують будь-який зв’язок із російською владою та РПЦ. Але факти свідчать про інше:
- постійні згадки про обитель на російському сайті Foma.ru, останній з яких — 21 вересня 2024 року — розповідав про приїзд московських майстрів мозаїки;
- визнання Кармакова офіційним благодійником монастиря на сайті Архієпископії парафій російської традиції в Західній Європі.
Продовження ⤵️
У першій декаді серпня 2025 року ТГ-каналом “Центр суспільного моніторингу” було проведено прогнозовано-аналітичну роботу на тему “Біженці як щит і меч Кремля: церковна мережа, що ховає гібридні операції в Європі” щодо перебування українських біженців у Німеччині, які опинилися всередині вузлової мережі гібридного впливу, де протоієрей Тимофій Кітніс, його дружина Ельвіра, посадовці УПЦ МП й локальні парафії виконують роль фасаду для Кремля. Вказана публікація викликала бурхливу реакцію у Ельвіри Кітніс, яка намагалася спростувати будь-які зв’язки із московськими структурами та історично пов’язаними із ними організаціями, а також вдавалася до погроз та притягнення до кримінальної відповідальності всіх, хто поширював таку брехливу, на її переконання, інформацію.
Однак, ТГ-канал “Монолог.здєсь” презентував нову публікацію “⚡️⚡️⚡️Українські біженці під російською парасолькою, або як російський бізнесмен з Москви спонсорує німецький "монастир" о. Тимофія та Ельвірі Кітнісів”, як продовження попередніх викривальних матеріалів, що попри запевнення у “незалежності” від Москви, т.зв. монастир українських біженців у громаді Клаузен (Німеччина), яким керують Ельвіра та Тимофій Кітніси, має тісний зв’язок із російським бізнесом, церквою та, ймовірно, навіть політичними колами РФ. Розслідування, яке базується на відкритих джерелах, відеозаписах та документах, виявило нового “благодійника” монастиря — російського енергетичного мільярдера Кармакова Олексія Володимировича (Karmakov Aleksey Vladimirovich). І це — лише верхівка айсберга.
У вересні 2024 року у монастирі Кітнісів у Клаузені (Німеччина) відбулося престольне свято. На відео, опублікованому на YouTube-каналі обителі (https://youtu.be/hHTc1t66NZM?si=OXhGVaYEIdjl1onC), яке згодом було видалене, але “Монолог.здєсь” зберіг його, глядачі звернули увагу на чоловіка, який сидів почесно поруч із єпископом РПЦ, митрополитом Дубнинським, управляючим Архієпископією західноєвропейських парафій російської традиції Іоанном (Métropolite Jean; при народженні Жаном П’єром Рене Марселем Реннето (Jean Pierre René Marcel Renneteau), 13.11.1942, уродженцем м. Бордо, Франція). Ним виявився московський фінансово-енергетичний магнат Кармаков Олексій Володимирович.
Кармаков — не просто бізнесмен, а системна фігура в релігійному та політичному середовищі РФ. Він неодноразово нагороджений орденами РПЦ, зокрема:
📍2020 — орден Серафима Саровського ІІІ ступеня за пожертви Валаамському монастирю;
📍2021 — медаль апостола Петра за підтримку ювілею Олександра Невського;
📍2023 — Орден Даниїла Московського ІІ ступеня, яким його особисто відзначив Московський патріарх Кирил (Гундяєв) за внесок у будівництво храму МНС РФ — під час повномасштабної війни Росії проти України.
У 2024 році компанії Кармакова заробили понад 5 мільярдів рублів, з яких 2 мільярди — у сфері енергетики. Неважко здогадатись, скільки податків пішло у бюджет РФ, що фінансує армію, ракети й окупацію українських територій. Тим не менше, саме ці кошти — як видно із матеріалів, опублікованих РПЦ та її афілійованими медіа — спрямовуються й на підтримку “монастиря” у Клаузені. Кармаков не лише фінансує його діяльність, а й дарує “святині”, як-от частину покрову Богородиці, а раніше — “сапожок” св. Спиридона Тріміфунтського.
Нагадаємо, що подружжя Ельвіра та Тимофій Кітніси — колишні мешканці Москви, які влаштувались у Німеччині, де відкрили т.зв. монастир. Вони заперечують будь-який зв’язок із російською владою та РПЦ. Але факти свідчать про інше:
- постійні згадки про обитель на російському сайті Foma.ru, останній з яких — 21 вересня 2024 року — розповідав про приїзд московських майстрів мозаїки;
- визнання Кармакова офіційним благодійником монастиря на сайті Архієпископії парафій російської традиції в Західній Європі.
Продовження ⤵️
Telegraph
Біженці як інструмент Кремля: викриття церковного впливу в Європі
Центр суспільного моніторингу, August 11, 2025 Поки українці рятуються від війни, російська розвідка формує із них інструмент гібридного впливу — через Московський патріархат (МП) та його підконтрольних агентів у Західній Європі. Станом на початок літа 2025…
⚡3
Завершення. Початок⤴️
Представлене “Монолог.здєсь” збережене відео із престольного свята показало не лише Кармакова, а й низку давно відомих представників УПЦ МП:
📍Нінель Ворсіна, керівниця Паломницького відділу УПЦ МП, разом з чоловіком Олександром. Вони з початку вторгнення живуть у Кітнісів.
📍Анна Гонтова, політична біженка і соратниця священиків УПЦ МП Іоасафа і Сергія Чєртіліна.
📍Богдана Тарасевич, президентка організації “Євромолодь” при УПЦ МП у Західній Європі.
Ці особи — не просто гості, а учасники паломницького та медійного життя “монастиря”, часто залучені до спільних проектів і заходів.
Не було тільки головної редакторки проросійського медіа “Діалог.ТУТ” Юлії Комінко, яка після виїзду з України, теж жила саме у Кітнісів у монастирі і рекламувала їх на своєму ресурсі. А шкода, вона могла б таке інтерв’ю з Кармаковим зробити для свого ресурсу…
Кітніси активно просувають свій проєкт у німецькому суспільстві, організовуючи дні відкритих дверей та співпрацюючи із місцевими організаціями. Прикриваючись українськими біженцями, вони брешуть, що не працюють з Москвою та росіянами. Паралельно вони — фактично — забезпечують прихисток функціонерам УПЦ МП, які досі мають фізичний та юридичний зв’язок із Московським патріархатом, незважаючи на заяви про “автономність”.
На цьому тлі постає очевидне питання: чи не є монастир Кітнісів прикриттям для поширення російського впливу в Європі під виглядом допомоги українським біженцям?📌
Представлене “Монолог.здєсь” збережене відео із престольного свята показало не лише Кармакова, а й низку давно відомих представників УПЦ МП:
📍Нінель Ворсіна, керівниця Паломницького відділу УПЦ МП, разом з чоловіком Олександром. Вони з початку вторгнення живуть у Кітнісів.
📍Анна Гонтова, політична біженка і соратниця священиків УПЦ МП Іоасафа і Сергія Чєртіліна.
📍Богдана Тарасевич, президентка організації “Євромолодь” при УПЦ МП у Західній Європі.
Ці особи — не просто гості, а учасники паломницького та медійного життя “монастиря”, часто залучені до спільних проектів і заходів.
Не було тільки головної редакторки проросійського медіа “Діалог.ТУТ” Юлії Комінко, яка після виїзду з України, теж жила саме у Кітнісів у монастирі і рекламувала їх на своєму ресурсі. А шкода, вона могла б таке інтерв’ю з Кармаковим зробити для свого ресурсу…
Кітніси активно просувають свій проєкт у німецькому суспільстві, організовуючи дні відкритих дверей та співпрацюючи із місцевими організаціями. Прикриваючись українськими біженцями, вони брешуть, що не працюють з Москвою та росіянами. Паралельно вони — фактично — забезпечують прихисток функціонерам УПЦ МП, які досі мають фізичний та юридичний зв’язок із Московським патріархатом, незважаючи на заяви про “автономність”.
На цьому тлі постає очевидне питання: чи не є монастир Кітнісів прикриттям для поширення російського впливу в Європі під виглядом допомоги українським біженцям?📌
Telegraph
Біженці як інструмент Кремля: викриття церковного впливу в Європі
Центр суспільного моніторингу, August 11, 2025 Поки українці рятуються від війни, російська розвідка формує із них інструмент гібридного впливу — через Московський патріархат (МП) та його підконтрольних агентів у Західній Європі. Станом на початок літа 2025…
👍3❤1
На службі “русского міра”: як духовенство УПЦ МП облаштовує нову базу впливу на Кіпрі 🇨🇾
Цей текст — про те, як війна стала каталізатором для релокації московської агентури в рясах і як Кіпр перетворився на нову платформу для просування російських інтересів у Європі.
Детальніше читайте: РПЦ на Кіпрі 🇨🇾: як священики УПЦ МП втекли від війни — і опинилися у новому центрі російського впливу
#СправиКіпрські
Цей текст — про те, як війна стала каталізатором для релокації московської агентури в рясах і як Кіпр перетворився на нову платформу для просування російських інтересів у Європі.
Детальніше читайте: РПЦ на Кіпрі 🇨🇾: як священики УПЦ МП втекли від війни — і опинилися у новому центрі російського впливу
#СправиКіпрські
🔥8
Московія на межі: чи готовий Захід натиснути на газ?
Поки увага світової преси зосереджена на відкритих перемовинах, не менш важливі рішення народжуються за закритими дверима — у старовинних залах Віндзорського палацу, за чашкою чаю та між рядками в особистих розмовах. Як стало відомо із низки приватних аналітичних джерел, нещодавній візит Дональда Джона Трампа (Donald John Trump; 14.06.1946, уродженця м. Нью-Йорк, США) до Великої Британії, що відбувся у форматі прийому у короля Карла III (Чарльза Філіппа Артура Джорджа (Charles Philip Arthur George); 14.11.1948, уродженця м. Лондон, Англія), відкрив нову фазу у розмові про майбутнє Росії — точніше, про її можливий розпад, внутрішню дестабілізацію та роль Заходу у цьому процесі.
Судячи з інформації, яка циркулює у закритих експертних колах, у т.ч. у рамках спілкування між британською аристократією та представниками американського політикуму, формується новий консенсус: “московське питання” вже не варто відкладати. Його слід вирішувати системно, стратегічно й у координації між союзниками. Причому не лише через підтримку України, а й шляхом поглиблення внутрішньої нестабільності у самій Росії.
За даними британських аналітичних кіл, сьогоднішні розмови вже не обертаються навколо питання “Чи зазнає поразки Росія?”, а радше зосереджені на питанні “Коли й за яких умов це відбудеться?” І тут головна зміна — тональність. Те, що ще рік тому виглядало як фантазія або крайній сценарій, сьогодні дедалі частіше звучить як логічний підсумок поточної ситуації. Неформальні бесіди, що відбувалися під час візиту Трампа до Британії, дали зрозуміти: на Заході готові обговорювати ідею цілеспрямованого “прискорення процесу дестабілізації” в Росії — з урахуванням усіх можливих наслідків, від зміни політичного ландшафту до потенційного розпаду федерації. Учасники таких обговорень — від військових експертів до наближених до Букінгемського палацу політиків — дедалі менше вірять у стабільність російської централізованої системи. І дедалі більше цікавляться, як допомогти цій системі “рухнути” контрольовано.
Попри публічний характер візиту, приватні зустрічі на його тлі вказують на те, що:
🔹еліти Британії та США дедалі більше координують свої спільні дії у питаннях геополітичного майбутнього Росії;
🔹зміна ставлення адміністрації Трампа до війни в Україні не виключає нових підходів — від припинення допомоги до радикальних форм тиску;
🔹ідея “керованого розпаду” Росії більше не вважається забороненою.
В одному із клубів, де зустрічали американських гостей у дусі “класичної Британії”, обговорили справжній стан справ у Москві і підтримали тезу про те, що “Сирія на фоні можливого сценарію в РФ здасться дитячим садком”. Це не гіпербола, а попередження: ситуація в РФ близька до втрати контролю. Для цього пропонується три базові сценарії подальшого розвитку подій у середньостроковій перспективі (1–3 роки):
1. Координація зовнішнього тиску й підтримка цивільного суспільства. Це найбільш контрольований і бажаний сценарій з погляду мінімізації гуманітарних втрат: комбіновані жорсткі санкції, інформаційний тиск, фінансова ізоляція ключових корупційних вузлів, цілеспрямовані атаки на військово‑промислові можливості режиму, паралельні інвестиції у незалежні медіа, правозахисні ініціативи й програми підтримки внутрішніх опозиційних структур і регіональних рухів всередині Росії. Така стратегія може призвести до поступового демонтажу централізованого контролю без масштабного кривавого конфлікту або гуманітарної катастрофи.
2. Швидке загострення й хаотичне розпадання. У разі недостатньої зовнішньої координації, Росія може увійти у фазу ескалації місцевих конфліктів, втручання неконтрольованих збройних груп або зовнішніх гравців, процес може перетворитися на низку локальних конфліктів (війн) — між республіками, релігійними групами та військовими структурами. Розрив централізованої влади супроводжуватиметься гуманітарною катастрофою, масовими потоками біженців, новою хвилею міграційної та безпекової кризи, а також значним ризиком втягування регіональних сил у протистояння.
Продовження ⤵️
Поки увага світової преси зосереджена на відкритих перемовинах, не менш важливі рішення народжуються за закритими дверима — у старовинних залах Віндзорського палацу, за чашкою чаю та між рядками в особистих розмовах. Як стало відомо із низки приватних аналітичних джерел, нещодавній візит Дональда Джона Трампа (Donald John Trump; 14.06.1946, уродженця м. Нью-Йорк, США) до Великої Британії, що відбувся у форматі прийому у короля Карла III (Чарльза Філіппа Артура Джорджа (Charles Philip Arthur George); 14.11.1948, уродженця м. Лондон, Англія), відкрив нову фазу у розмові про майбутнє Росії — точніше, про її можливий розпад, внутрішню дестабілізацію та роль Заходу у цьому процесі.
Судячи з інформації, яка циркулює у закритих експертних колах, у т.ч. у рамках спілкування між британською аристократією та представниками американського політикуму, формується новий консенсус: “московське питання” вже не варто відкладати. Його слід вирішувати системно, стратегічно й у координації між союзниками. Причому не лише через підтримку України, а й шляхом поглиблення внутрішньої нестабільності у самій Росії.
За даними британських аналітичних кіл, сьогоднішні розмови вже не обертаються навколо питання “Чи зазнає поразки Росія?”, а радше зосереджені на питанні “Коли й за яких умов це відбудеться?” І тут головна зміна — тональність. Те, що ще рік тому виглядало як фантазія або крайній сценарій, сьогодні дедалі частіше звучить як логічний підсумок поточної ситуації. Неформальні бесіди, що відбувалися під час візиту Трампа до Британії, дали зрозуміти: на Заході готові обговорювати ідею цілеспрямованого “прискорення процесу дестабілізації” в Росії — з урахуванням усіх можливих наслідків, від зміни політичного ландшафту до потенційного розпаду федерації. Учасники таких обговорень — від військових експертів до наближених до Букінгемського палацу політиків — дедалі менше вірять у стабільність російської централізованої системи. І дедалі більше цікавляться, як допомогти цій системі “рухнути” контрольовано.
Попри публічний характер візиту, приватні зустрічі на його тлі вказують на те, що:
🔹еліти Британії та США дедалі більше координують свої спільні дії у питаннях геополітичного майбутнього Росії;
🔹зміна ставлення адміністрації Трампа до війни в Україні не виключає нових підходів — від припинення допомоги до радикальних форм тиску;
🔹ідея “керованого розпаду” Росії більше не вважається забороненою.
В одному із клубів, де зустрічали американських гостей у дусі “класичної Британії”, обговорили справжній стан справ у Москві і підтримали тезу про те, що “Сирія на фоні можливого сценарію в РФ здасться дитячим садком”. Це не гіпербола, а попередження: ситуація в РФ близька до втрати контролю. Для цього пропонується три базові сценарії подальшого розвитку подій у середньостроковій перспективі (1–3 роки):
1. Координація зовнішнього тиску й підтримка цивільного суспільства. Це найбільш контрольований і бажаний сценарій з погляду мінімізації гуманітарних втрат: комбіновані жорсткі санкції, інформаційний тиск, фінансова ізоляція ключових корупційних вузлів, цілеспрямовані атаки на військово‑промислові можливості режиму, паралельні інвестиції у незалежні медіа, правозахисні ініціативи й програми підтримки внутрішніх опозиційних структур і регіональних рухів всередині Росії. Така стратегія може призвести до поступового демонтажу централізованого контролю без масштабного кривавого конфлікту або гуманітарної катастрофи.
2. Швидке загострення й хаотичне розпадання. У разі недостатньої зовнішньої координації, Росія може увійти у фазу ескалації місцевих конфліктів, втручання неконтрольованих збройних груп або зовнішніх гравців, процес може перетворитися на низку локальних конфліктів (війн) — між республіками, релігійними групами та військовими структурами. Розрив централізованої влади супроводжуватиметься гуманітарною катастрофою, масовими потоками біженців, новою хвилею міграційної та безпекової кризи, а також значним ризиком втягування регіональних сил у протистояння.
Продовження ⤵️
👍3⚡1🔥1
Завершення. Початок⤴️
3. Вимушена угода між елітами з умовним збереженням контролю. Тут можлива тимчасова домовленість між частиною режимних еліт і “західними гравцями” про умовну (крихку) стабілізацію ситуації в обмін на “м’яку” зміну керівництва, що дозволить зберегти вертикаль влади, але не усуне причини агресії. Такий розвиток створить постійні ризики реваншу й відновлення агресивних імперських амбіцій у майбутньому.
Які практичні наслідки цього для західної політики? По-перше, слід чітко проголосити й підтримувати “червоні лінії” — особливо щодо ядерних матеріалів та прямого військового втручання в зони контролю НАТО. По‑друге, санкційний арсенал має працювати адресно та послідовно: не лише загальні економічні обмеження, а й удари по фінансових мережах, які живлять військові можливості режиму. По‑третє, інвестиції в інформаційний простір, незалежні ЗМІ та правозахисні ініціативи повинні стати невід’ємною частиною стратегії — це дозволить посилити внутрішні антирежимні сили без збільшення ризиків прямих військових дій. По‑четверте, координація між союзниками (ЄС, Велика Британія, США та регіональні партнери) необхідна для створення єдиної, зрозумілої позиції й запобігання розбіжностям, що дають Москві простір для “подиху”.
Прогноз щодо внутрішніх процесів у Москві однозначний у своїй базовій тезі: вертикаль влади залишається вразливою; локальні конфлікти і радикалізація можуть посилюватись; зовнішній тиск має потенціал прискорити процеси деградації режиму, але успіх залежатиме від стратегічної координації заходів й уважного управління ризиками ескалації. І поки багато хто ще вірить у можливість “заморозити” конфлікт, частина західних еліт починає готуватися до зовсім іншого сценарію — повного переділу простору, який сьогодні все ще називається Російською Федерацією.
Як слушно зауважив один з учасників приватного обговорення: “Мама вже миє раму. І назад вона вже не повернеться”.
#НовинизАльбіону
3. Вимушена угода між елітами з умовним збереженням контролю. Тут можлива тимчасова домовленість між частиною режимних еліт і “західними гравцями” про умовну (крихку) стабілізацію ситуації в обмін на “м’яку” зміну керівництва, що дозволить зберегти вертикаль влади, але не усуне причини агресії. Такий розвиток створить постійні ризики реваншу й відновлення агресивних імперських амбіцій у майбутньому.
Які практичні наслідки цього для західної політики? По-перше, слід чітко проголосити й підтримувати “червоні лінії” — особливо щодо ядерних матеріалів та прямого військового втручання в зони контролю НАТО. По‑друге, санкційний арсенал має працювати адресно та послідовно: не лише загальні економічні обмеження, а й удари по фінансових мережах, які живлять військові можливості режиму. По‑третє, інвестиції в інформаційний простір, незалежні ЗМІ та правозахисні ініціативи повинні стати невід’ємною частиною стратегії — це дозволить посилити внутрішні антирежимні сили без збільшення ризиків прямих військових дій. По‑четверте, координація між союзниками (ЄС, Велика Британія, США та регіональні партнери) необхідна для створення єдиної, зрозумілої позиції й запобігання розбіжностям, що дають Москві простір для “подиху”.
Прогноз щодо внутрішніх процесів у Москві однозначний у своїй базовій тезі: вертикаль влади залишається вразливою; локальні конфлікти і радикалізація можуть посилюватись; зовнішній тиск має потенціал прискорити процеси деградації режиму, але успіх залежатиме від стратегічної координації заходів й уважного управління ризиками ескалації. І поки багато хто ще вірить у можливість “заморозити” конфлікт, частина західних еліт починає готуватися до зовсім іншого сценарію — повного переділу простору, який сьогодні все ще називається Російською Федерацією.
Як слушно зауважив один з учасників приватного обговорення: “Мама вже миє раму. І назад вона вже не повернеться”.
#НовинизАльбіону
👍4⚡1🔥1
Морська перебудова: як Латинська Америка озброює свої флоти на тлі глобального суперництва
Латинська Америка вступає у нову фазу морської мілітаризації, де флот стає не лише інструментом оборони, а й важелем геополітичного впливу. Бразилія 🇧🇷, Аргентина 🇦🇷, Колумбія 🇨🇴, Чилі 🇨🇱 та Перу 🇵🇪 нарощують військово-морські спроможності, орієнтуючись як на модернізацію, так і на дипломатичну гру між Заходом і Сходом. Цей процес створює нову конфігурацію сил у регіоні, що дедалі більше привертає увагу світових гравців.
Детальніше читайте: Бразилія 🇧🇷, Аргентина 🇦🇷, Колумбія 🇨🇴, Чилі 🇨🇱 та Перу 🇵🇪 готують свої флоти для забезпечення ресурсів та розширення впливу у разі поширення суперництва на їхні морські території
#НовинизНовогоСвіту
Латинська Америка вступає у нову фазу морської мілітаризації, де флот стає не лише інструментом оборони, а й важелем геополітичного впливу. Бразилія 🇧🇷, Аргентина 🇦🇷, Колумбія 🇨🇴, Чилі 🇨🇱 та Перу 🇵🇪 нарощують військово-морські спроможності, орієнтуючись як на модернізацію, так і на дипломатичну гру між Заходом і Сходом. Цей процес створює нову конфігурацію сил у регіоні, що дедалі більше привертає увагу світових гравців.
Детальніше читайте: Бразилія 🇧🇷, Аргентина 🇦🇷, Колумбія 🇨🇴, Чилі 🇨🇱 та Перу 🇵🇪 готують свої флоти для забезпечення ресурсів та розширення впливу у разі поширення суперництва на їхні морські території
#НовинизНовогоСвіту
🔥3
Нова хвиля у Сакартвело 🇬🇪: революція, інвестиції та майбутній сценарій
За останні місяці Сакартвело (საქართველო) переживала потужне внутрішнє напруження. Після скандальних парламентських виборів 2024 року опозиція й громадянське суспільство заявили про масові фальсифікації. Так, в одній із наукових робіт зазначено, що за методами статистичного аналізу оцінили кількість “маніпульованих” голосів у межах 140-200 тисяч.
У листопаді 2024 року уряд оголосив про призупинення переговорів щодо вступу до ЄС до 2028 року, що викликало хвилю протестів, особливо серед проєвропейськи налаштованого населення. Парламент ухвалив закон щодо заборони масок та феєрверків під час протестних акцій, що виглядало як чергова спроба обмежити демонстрації. Крім того, за даними Transparency International Georgia, близько 700 державних службовців було звільнено за підтримку проєвропейських протестів.
Ситуація вже була “накрученою” і потрібна була “іскра” (tipping point) для нового спалаху.
Згідно з оголошеними офіційними результатами проведених 04.10.2025 пропорційних виборів та виборів мерів у всіх 64 муніципалітетах Сакартвело: “Грузинська мрія” набрала 70 % голосів, “Лело для Грузії” (ლელო საქართველოსთვის) — 9,9 %, “Гірчі” (გირჩი) — 7,7 %.
За цими ж даними, кандидат від правлячої проросійської партії “Грузинська мрія — Демократична Грузія” (ქართული ოცნება–დემოკრატიული საქართველო), столичний мер Кахабер (Каха) Карлович Каладзе (კახაბერ (კახა) კარლოს ძე კალაძე; 27.02.1978, уродженець м. Самтредіа, Сакартвело) здобув понад 80 % голосів у Тбілісі на фоні дуже слабких показників опозиційних кандидатів, що стало відповідним каталізатором. За опозиційного кандидата від партій “Сильна Грузія — Лело” і “Гахария за Грузию” Іраклія Купрадзе (ირაკლი კუპრაძე) проголосувало 12,3 % виборців, а за голову нового політичного центру “Гірчі” Яго Хвічію (იაგო ხვიჩია; 19.05.1982 р.н.) — 7,6 %.
На тлі низької явки (40,93 % 😵) такі цифри виглядають підозріло: або влада сильно змотивувала свій електорат, або — маніпулювала результатами.
У день протестів сталося зіткнення демонстрантів і правоохоронців поблизу президентського палацу: застосовано сльозогінний газ, водомети, затримано активістів. З цього приводу прем’єр-міністр Кобахідзе Іраклій Георгійович (ირაკლი გიორგის ძე კობახიძე; 25.09.1978, уродженець м. Тбілісі, Сакартвело) заявив, що дії опозиціонерів — спроба державного перевороту з “іноземним сприянням” і навіть звинуватив у підтримці Європейський Союз.
Ця риторика — класична оборонна стратегія режиму, який перебуває під тиском, — створює образ ворога зовні, щоб мобілізувати власне ядро підтримки.
Однак, диму без вогню не буває. У гру увійшли іноземні гравці з великими капіталами, за якими прослідковується присутність “сірих кардиналів з Альбіону”. Так, у січні 2025 року уряд Сакартвело та девелоперська компанія “Emaar Properties / Eagle Hills” (м. Абу-Дабі, ОАЕ) підписали меморандум про інвестиції на $ 5,7–6 млрд. у кілька проєктів: Krtsanisi Park у Тбілісі, проєкт у Батумі та прибережну зону в Гоніо. Також AD Ports Groap (ОАЕ) придбала 60 % акцій сухого порту Тбілісі (Tbilisi Dry Port), інтегрованого в “Середній коридор” транспорту між Азією та Європою. Місцеві урядовці називають ці інвестиції “безпрецедентними” та найбільшими із часів незалежності.
Ці потужні фінансові ін’єкції — потенційно добре, якщо країна стабільна. Але якщо вона підходить до соціального й політичного перелому — це також засіб підсилити залежність влади від зовнішніх ресурсів, і “обміняти” лояльність через фінансові потоки. У чималої частини населення це викликає підозру: чи справді гроші інвестуються для розвитку, чи як засіб впливу, “закріплення” режиму й нейтралізації протестів?
Продовження ⤵️
За останні місяці Сакартвело (საქართველო) переживала потужне внутрішнє напруження. Після скандальних парламентських виборів 2024 року опозиція й громадянське суспільство заявили про масові фальсифікації. Так, в одній із наукових робіт зазначено, що за методами статистичного аналізу оцінили кількість “маніпульованих” голосів у межах 140-200 тисяч.
У листопаді 2024 року уряд оголосив про призупинення переговорів щодо вступу до ЄС до 2028 року, що викликало хвилю протестів, особливо серед проєвропейськи налаштованого населення. Парламент ухвалив закон щодо заборони масок та феєрверків під час протестних акцій, що виглядало як чергова спроба обмежити демонстрації. Крім того, за даними Transparency International Georgia, близько 700 державних службовців було звільнено за підтримку проєвропейських протестів.
Ситуація вже була “накрученою” і потрібна була “іскра” (tipping point) для нового спалаху.
Згідно з оголошеними офіційними результатами проведених 04.10.2025 пропорційних виборів та виборів мерів у всіх 64 муніципалітетах Сакартвело: “Грузинська мрія” набрала 70 % голосів, “Лело для Грузії” (ლელო საქართველოსთვის) — 9,9 %, “Гірчі” (გირჩი) — 7,7 %.
За цими ж даними, кандидат від правлячої проросійської партії “Грузинська мрія — Демократична Грузія” (ქართული ოცნება–დემოკრატიული საქართველო), столичний мер Кахабер (Каха) Карлович Каладзе (კახაბერ (კახა) კარლოს ძე კალაძე; 27.02.1978, уродженець м. Самтредіа, Сакартвело) здобув понад 80 % голосів у Тбілісі на фоні дуже слабких показників опозиційних кандидатів, що стало відповідним каталізатором. За опозиційного кандидата від партій “Сильна Грузія — Лело” і “Гахария за Грузию” Іраклія Купрадзе (ირაკლი კუპრაძე) проголосувало 12,3 % виборців, а за голову нового політичного центру “Гірчі” Яго Хвічію (იაგო ხვიჩია; 19.05.1982 р.н.) — 7,6 %.
На тлі низької явки (40,93 % 😵) такі цифри виглядають підозріло: або влада сильно змотивувала свій електорат, або — маніпулювала результатами.
У день протестів сталося зіткнення демонстрантів і правоохоронців поблизу президентського палацу: застосовано сльозогінний газ, водомети, затримано активістів. З цього приводу прем’єр-міністр Кобахідзе Іраклій Георгійович (ირაკლი გიორგის ძე კობახიძე; 25.09.1978, уродженець м. Тбілісі, Сакартвело) заявив, що дії опозиціонерів — спроба державного перевороту з “іноземним сприянням” і навіть звинуватив у підтримці Європейський Союз.
Ця риторика — класична оборонна стратегія режиму, який перебуває під тиском, — створює образ ворога зовні, щоб мобілізувати власне ядро підтримки.
Однак, диму без вогню не буває. У гру увійшли іноземні гравці з великими капіталами, за якими прослідковується присутність “сірих кардиналів з Альбіону”. Так, у січні 2025 року уряд Сакартвело та девелоперська компанія “Emaar Properties / Eagle Hills” (м. Абу-Дабі, ОАЕ) підписали меморандум про інвестиції на $ 5,7–6 млрд. у кілька проєктів: Krtsanisi Park у Тбілісі, проєкт у Батумі та прибережну зону в Гоніо. Також AD Ports Groap (ОАЕ) придбала 60 % акцій сухого порту Тбілісі (Tbilisi Dry Port), інтегрованого в “Середній коридор” транспорту між Азією та Європою. Місцеві урядовці називають ці інвестиції “безпрецедентними” та найбільшими із часів незалежності.
Ці потужні фінансові ін’єкції — потенційно добре, якщо країна стабільна. Але якщо вона підходить до соціального й політичного перелому — це також засіб підсилити залежність влади від зовнішніх ресурсів, і “обміняти” лояльність через фінансові потоки. У чималої частини населення це викликає підозру: чи справді гроші інвестуються для розвитку, чи як засіб впливу, “закріплення” режиму й нейтралізації протестів?
Продовження ⤵️
arXiv.org
Statistical and Mathematical Evidence of Rigged Parliamentary...
The official data provided by "Central Election Commission" was analyzed, revealing irregularities that raised reasonable suspicion of election manipulation by the winning ``Georgian Dream Party."...
🔥4
Завершення. Початок⤴️
Виходячи з усіх факторів, можна окреслити кілька ймовірних сценаріїв подальшого розвитку:
1) “Прорив” / революція (успішна зміна режиму). Протести виходять за межі столиці, приєднуються регіони; армія / частина силовиків переходить на бік протестуючих; міжнародна підтримка — санкції проти уряду. Низький шанс, але якщо “іскра” зустріне паливо — можливий “момент Х”.
2) “Режимна стабілізація з обмеженою реформою”. Уряд жорстко придушить протести — арешти, блокування, обмеження; водночас пропонує “косметичні зміни” (звільнення частини посад, перегляд законів). З урахуванням всіх наявних обставин цей сценарій розвитку ситуації є найпотужнішим. Тобто влада за допомогою “силових засобів і часткових поступок” зможе втриматися, але компроміс з боку опозиції та громадянського суспільства буде мінімальним.
3) “Замороження конфлікту / режим криги”. Протести вщухають через репресії, втому, розчарування; країна повертається у стан контролю; опозиція маргіналізується. Такий розвиток має високий ризик подальшого тривалого авторитаризму із формальними виборами.
4) “Параліч / хаотична консолідація”. Система ослаблена, гальмується економіка, частина еліт починає зміну; між кланами — боротьба за владу. Помірний шанс — сценарій нестабільності, але без революційного прориву.
Однак якщо протести зможуть розширитися за межі Тбілісі, залучити соціальні групи (робітників, студентів, провінцію) і коли тиск стане економічно і політично болючим — сценарій прориву вже не вимкнути.
Сьогоднішній Сакартвело — на межі системної трансформації. Протести вже демонструють, що населення не готове терпіти проросійський режим і віддалятися через нього від свого традиційного європейського вибору. Але чи буде це справжня “революція”, чи ретельно контрольований поворот — залежить від багатьох дрібних рішень: реакції силовиків, позиції іноземних інвесторів, стратегій комунікацій. Великі інвестиції з ОАЕ створюють додатковий тиск на владу — і для неї, і для суспільства. Але вони також можуть стати механізмом “утримання статусу-кво” через економічні важелі 📌
Виходячи з усіх факторів, можна окреслити кілька ймовірних сценаріїв подальшого розвитку:
1) “Прорив” / революція (успішна зміна режиму). Протести виходять за межі столиці, приєднуються регіони; армія / частина силовиків переходить на бік протестуючих; міжнародна підтримка — санкції проти уряду. Низький шанс, але якщо “іскра” зустріне паливо — можливий “момент Х”.
2) “Режимна стабілізація з обмеженою реформою”. Уряд жорстко придушить протести — арешти, блокування, обмеження; водночас пропонує “косметичні зміни” (звільнення частини посад, перегляд законів). З урахуванням всіх наявних обставин цей сценарій розвитку ситуації є найпотужнішим. Тобто влада за допомогою “силових засобів і часткових поступок” зможе втриматися, але компроміс з боку опозиції та громадянського суспільства буде мінімальним.
3) “Замороження конфлікту / режим криги”. Протести вщухають через репресії, втому, розчарування; країна повертається у стан контролю; опозиція маргіналізується. Такий розвиток має високий ризик подальшого тривалого авторитаризму із формальними виборами.
4) “Параліч / хаотична консолідація”. Система ослаблена, гальмується економіка, частина еліт починає зміну; між кланами — боротьба за владу. Помірний шанс — сценарій нестабільності, але без революційного прориву.
Однак якщо протести зможуть розширитися за межі Тбілісі, залучити соціальні групи (робітників, студентів, провінцію) і коли тиск стане економічно і політично болючим — сценарій прориву вже не вимкнути.
Сьогоднішній Сакартвело — на межі системної трансформації. Протести вже демонструють, що населення не готове терпіти проросійський режим і віддалятися через нього від свого традиційного європейського вибору. Але чи буде це справжня “революція”, чи ретельно контрольований поворот — залежить від багатьох дрібних рішень: реакції силовиків, позиції іноземних інвесторів, стратегій комунікацій. Великі інвестиції з ОАЕ створюють додатковий тиск на владу — і для неї, і для суспільства. Але вони також можуть стати механізмом “утримання статусу-кво” через економічні важелі 📌
arXiv.org
Statistical and Mathematical Evidence of Rigged Parliamentary...
The official data provided by "Central Election Commission" was analyzed, revealing irregularities that raised reasonable suspicion of election manipulation by the winning ``Georgian Dream Party."...
🔥5
Центр суспільного моніторингу
Завершення. Початок⤴️ Виходячи з усіх факторів, можна окреслити кілька ймовірних сценаріїв подальшого розвитку: 1) “Прорив” / революція (успішна зміна режиму). Протести виходять за межі столиці, приєднуються регіони; армія / частина силовиків переходить на…
Китай 🇨🇳 на роздоріжжі: чи добігає кінця епоха Сі Цзіньпіна — і що це означає для світу?
Світова політична сцена стрімко змінюється. На перетині тектонічних зсувів опинився Китай — авторитарна супердержава, чиє керівництво, здається, стоїть на порозі історичних трансформацій, про які, починаючи із травня 2025 року, китайські дисиденти в еміграції розпочали масштабну інформаційну кампанію: щоденні відеозвернення, витоки із неназваних джерел тощо. Основна теза: “старійшини партії за лаштунками” готують відсторонення Генерального секретаря Сі Цзіньпіна (习近平 / Xí Jìnpíng; 15.06.1953, уродженця м. Пекін, Китай). Згідно з неофіційними повідомленнями, у Політбюро створено спеціальний підкомітет, покликаний контролювати дії Сі. Його, нібито, вже частково усунули від впливу на армію — надзвичайно тривожний сигнал у контексті китайської політичної культури, де контроль над Народно-визвольною армією є ключем до утримання влади.
Поки світ чекає на результати чергового четвертого Пленуму Центрального комітету Комуністичної партії Китаю (КПК, очікується 20 жовтня 2025 року), все більше світових аналітиків, журналістів та спецслужб — зокрема у Великій Британії та США — визнають: ера Сі може завершитися швидше та неочікувано, ніж передбачалося.
У травні цього року почала зникати інформація про Сі Цзіньпіна з офіційної риторики. Зокрема, протягом тижня державна газета Женьмінь жибао (人民日報 / Rénmín Rìbào / Народна газета) не згадувала ім’я лідера — ані з титулом, ані без. Для китайського інформаційного простору — це безпрецедентна ситуація. Повернення до згадок про Сі згодом — уже без супровідних титулів — лише посилило підозри про кризу всередині керівної верхівки.
Паралельно почали циркулювати чутки про відкрите протистояння між Сі та його колишнім політичним наставником — Ху Цзіньтао (胡錦濤 / Hú Jǐntāo; 21.12.1942, уродженцем с. Тайсянь провінції Дзянсу, Китайська Республіка). Саме його було силоміць виведено із зали пленуму у жовтні 2022 року — символ влади Сі на той момент здавалася абсолютною. Сьогодні ж Ху повертається як фігура, навколо якої гуртується опозиція всередині партії.
Хоча Сполучені Штати традиційно виступають як головний зовнішньополітичний опонент Китаю, саме Велика Британія останнім часом демонструє зростаючу активність у роботі із китайськими дисидентськими мережами і зберігає важелі впливу на ситуацію в Китаї — ще з часів опіумних війн і колоніального управління Гонконгом. Лондон уважно відстежує ситуацію через свою розгалужену розвідувальну мережу у регіоні, зокрема в Гонконгу та Тайвані. Варто також зазначити, що саме британські незалежні медіа одними із перших почали висвітлювати сигнали про можливу дестабілізацію режиму Сі. Умовна публічна тиша британського уряду у цій темі може бути радше ознакою роботи “в довгу” — накопичення інформації для потенційного посилення переговорних позицій щодо торгових, технологічних та геополітичних питань у майбутньому.
За інформацією британських експертів, під час недавнього візиту Дональда Трампа до Лондона було остаточно узгоджено питання про майбутнє Сі. Англійці підтримували Сі протягом кількох років у протистоянні зі США, але після того як він “порушив домовленості”, розпочав третій термін і вигнав Ху Цзіньтао, було ухвалено рішення про зміну влади у Пекіні. Ймовірно, навіть у координації із Вашингтоном.
Продовження ⤵️
Світова політична сцена стрімко змінюється. На перетині тектонічних зсувів опинився Китай — авторитарна супердержава, чиє керівництво, здається, стоїть на порозі історичних трансформацій, про які, починаючи із травня 2025 року, китайські дисиденти в еміграції розпочали масштабну інформаційну кампанію: щоденні відеозвернення, витоки із неназваних джерел тощо. Основна теза: “старійшини партії за лаштунками” готують відсторонення Генерального секретаря Сі Цзіньпіна (习近平 / Xí Jìnpíng; 15.06.1953, уродженця м. Пекін, Китай). Згідно з неофіційними повідомленнями, у Політбюро створено спеціальний підкомітет, покликаний контролювати дії Сі. Його, нібито, вже частково усунули від впливу на армію — надзвичайно тривожний сигнал у контексті китайської політичної культури, де контроль над Народно-визвольною армією є ключем до утримання влади.
Поки світ чекає на результати чергового четвертого Пленуму Центрального комітету Комуністичної партії Китаю (КПК, очікується 20 жовтня 2025 року), все більше світових аналітиків, журналістів та спецслужб — зокрема у Великій Британії та США — визнають: ера Сі може завершитися швидше та неочікувано, ніж передбачалося.
У травні цього року почала зникати інформація про Сі Цзіньпіна з офіційної риторики. Зокрема, протягом тижня державна газета Женьмінь жибао (人民日報 / Rénmín Rìbào / Народна газета) не згадувала ім’я лідера — ані з титулом, ані без. Для китайського інформаційного простору — це безпрецедентна ситуація. Повернення до згадок про Сі згодом — уже без супровідних титулів — лише посилило підозри про кризу всередині керівної верхівки.
Паралельно почали циркулювати чутки про відкрите протистояння між Сі та його колишнім політичним наставником — Ху Цзіньтао (胡錦濤 / Hú Jǐntāo; 21.12.1942, уродженцем с. Тайсянь провінції Дзянсу, Китайська Республіка). Саме його було силоміць виведено із зали пленуму у жовтні 2022 року — символ влади Сі на той момент здавалася абсолютною. Сьогодні ж Ху повертається як фігура, навколо якої гуртується опозиція всередині партії.
Хоча Сполучені Штати традиційно виступають як головний зовнішньополітичний опонент Китаю, саме Велика Британія останнім часом демонструє зростаючу активність у роботі із китайськими дисидентськими мережами і зберігає важелі впливу на ситуацію в Китаї — ще з часів опіумних війн і колоніального управління Гонконгом. Лондон уважно відстежує ситуацію через свою розгалужену розвідувальну мережу у регіоні, зокрема в Гонконгу та Тайвані. Варто також зазначити, що саме британські незалежні медіа одними із перших почали висвітлювати сигнали про можливу дестабілізацію режиму Сі. Умовна публічна тиша британського уряду у цій темі може бути радше ознакою роботи “в довгу” — накопичення інформації для потенційного посилення переговорних позицій щодо торгових, технологічних та геополітичних питань у майбутньому.
За інформацією британських експертів, під час недавнього візиту Дональда Трампа до Лондона було остаточно узгоджено питання про майбутнє Сі. Англійці підтримували Сі протягом кількох років у протистоянні зі США, але після того як він “порушив домовленості”, розпочав третій термін і вигнав Ху Цзіньтао, було ухвалено рішення про зміну влади у Пекіні. Ймовірно, навіть у координації із Вашингтоном.
Продовження ⤵️
The Epoch Times
Антикомуністичні гасла з'явились у Китаї напередодні 4-го пленуму ЦК КПК (ВІДЕО)
20 жовтня в Китаї відбудеться 4-й пленум Центрального Комітету компартії. Напередодні цього важливого засідання у містах по всій країні почали з'являтись антикомуністичні гасла, такі як: «КПК — це не Китай» і «КПК — злісний культ».…
⚡4
Центр суспільного моніторингу
Завершення. Початок⤴️ Виходячи з усіх факторів, можна окреслити кілька ймовірних сценаріїв подальшого розвитку: 1) “Прорив” / революція (успішна зміна режиму). Протести виходять за межі столиці, приєднуються регіони; армія / частина силовиків переходить на…
Продовження. Початок ⤴️
За інформацією із китайського політичного середовища у Британії, існує наявність “спільного листа” серед високопосадовців КПК, в якому прямо висловлено критичні оцінки десятиліття правління Сі Цзіньпіна. Документ підписали, зокрема, колишні керівники Ху Цзіньтао, Вень Цзябао (温家宝 / Wēn Jiābǎo; 15.09.1942, уродженець муніципалітету Тяньцзинь, Китай), Лі Жуйхуань (李瑞環 / Lǐ Ruìhuán; 17.09.1934, уродженець м. Баоді муніципалітету Тяньцзинь, Китай) та Ван Ян (汪洋 / Wāng Yáng; 05.03.1955, уродженець м. Сучжоу провінції Аньхой, Китай), а також представники військової верхівки. Також 48 із 205 делегатів пленуму КПК були нещодавно заарештовані або викликані на допити — зокрема через підозри у зв’язках із “неблагонадійними” групами впливу. Паралельно 82-га групова армія НВАК (підрозділ 31677) пересувається у напрямку Пекіна — ймовірно, для забезпечення контролю над столицею у разі політичного сценарію зміни влади.
Цікаво, що серед закидів до нинішнього лідера — згадка про “порушення традиційного китайського нейтралітету” у зовнішній політиці, насамперед у контексті вторгнення Росії в Україну. Китайська участь або підтримка в будь-якій формі — від економічної до політичної — дедалі більше розцінюється частиною еліт як стратегічна помилка, що зашкодила як міжнародному іміджу Китаю, так і його економічним інтересам. Для України це може означати потенційний перегляд політики Пекіна у середньостроковій перспективі, особливо якщо до влади прийдуть більш прагматичні або нейтрально налаштовані фігури. Велика Британія, яка є одним із найпослідовніших союзників України у війні проти російської агресії, цілком імовірно, може відіграти роль у переформатуванні західного діалогу з Китаєм — уже із новим керівництвом.
Вже зараз зазначається, що нова верхівка у Пекіні подала сигнали про зміну зовнішньополітичного курсу. Наприклад, новому уряду Казахстану нібито дано команду на обмеження транзиту китайських вантажів до РФ: фури перевіряють вручну, багатокілометрові черги — перша ластівка майбутньої економічної блокади Москви з боку Пекіна.
Відхід Китаю від підтримки РФ стане ударом, якого Кремль не переживе. Уже зараз у Москві екстрено формуються нові мобілізаційні хвилі: щонайменше 75 тисяч новобранців із регіону столичного кільця без контрактів, фінансування та реальної підготовки. На додачу — десятки тисяч іноземних “добровольців”, зокрема з Куби, які не здатні змінити ситуацію на фронті. Британські аналітики припускають, що війна РФ проти України поступово загасатиме, але натомість розпочнеться внутрішня війна в самій Росії — тривалістю на десятиліття. Мільйони потенційних біженців, у разі розпаду РФ, рушать не на схід, не в Казахстан і не в Грузію — а саме у бік України, яка вже стала найближчим притулком для втечі від російського режиму.
Усе вказує на те, що Сі Цзіньпін більше не сприймається як самостійний суб’єкт міжнародної політики. Лондон рекомендував Трампу відмовитися від поїздки до Пекіна — із мотивацією, що “Сі вже нічого не вирішує”. За цими ж даними, окремі гарантії безпеки були вже узгоджені для лояльних до Заходу китайських посадовців — а також запущено комунікацію із новим поколінням керівників у Китаї, які готові до нейтралітету у війні РФ проти України.
У разі різкого політичного перелому постає питання: куди подінеться сам Сі? Деякі припущення — з очевидною часткою іронії — згадують можливу втечу до Росії. Проте навряд чи Кремль погодиться стати притулком для невдахи-лідера, який не зміг утримати владу. Єдиною більш-менш реальною альтернативою вважається Північна Корея — але і тут Сі може зіткнутися із непередбачуваними ризиками.
Світ наближається до можливої епохальної трансформації у внутрішній політиці Китаю. Цей процес ще не завершився, і не виключено, що Сі Цзіньпін зуміє зберегти контроль. Проте на тлі зростання дестабілізаційних сигналів, Велика Британія має унікальний шанс зіграти свою роль у формуванні нового балансу сил у регіоні.
Продовження ⤵️
За інформацією із китайського політичного середовища у Британії, існує наявність “спільного листа” серед високопосадовців КПК, в якому прямо висловлено критичні оцінки десятиліття правління Сі Цзіньпіна. Документ підписали, зокрема, колишні керівники Ху Цзіньтао, Вень Цзябао (温家宝 / Wēn Jiābǎo; 15.09.1942, уродженець муніципалітету Тяньцзинь, Китай), Лі Жуйхуань (李瑞環 / Lǐ Ruìhuán; 17.09.1934, уродженець м. Баоді муніципалітету Тяньцзинь, Китай) та Ван Ян (汪洋 / Wāng Yáng; 05.03.1955, уродженець м. Сучжоу провінції Аньхой, Китай), а також представники військової верхівки. Також 48 із 205 делегатів пленуму КПК були нещодавно заарештовані або викликані на допити — зокрема через підозри у зв’язках із “неблагонадійними” групами впливу. Паралельно 82-га групова армія НВАК (підрозділ 31677) пересувається у напрямку Пекіна — ймовірно, для забезпечення контролю над столицею у разі політичного сценарію зміни влади.
Цікаво, що серед закидів до нинішнього лідера — згадка про “порушення традиційного китайського нейтралітету” у зовнішній політиці, насамперед у контексті вторгнення Росії в Україну. Китайська участь або підтримка в будь-якій формі — від економічної до політичної — дедалі більше розцінюється частиною еліт як стратегічна помилка, що зашкодила як міжнародному іміджу Китаю, так і його економічним інтересам. Для України це може означати потенційний перегляд політики Пекіна у середньостроковій перспективі, особливо якщо до влади прийдуть більш прагматичні або нейтрально налаштовані фігури. Велика Британія, яка є одним із найпослідовніших союзників України у війні проти російської агресії, цілком імовірно, може відіграти роль у переформатуванні західного діалогу з Китаєм — уже із новим керівництвом.
Вже зараз зазначається, що нова верхівка у Пекіні подала сигнали про зміну зовнішньополітичного курсу. Наприклад, новому уряду Казахстану нібито дано команду на обмеження транзиту китайських вантажів до РФ: фури перевіряють вручну, багатокілометрові черги — перша ластівка майбутньої економічної блокади Москви з боку Пекіна.
Відхід Китаю від підтримки РФ стане ударом, якого Кремль не переживе. Уже зараз у Москві екстрено формуються нові мобілізаційні хвилі: щонайменше 75 тисяч новобранців із регіону столичного кільця без контрактів, фінансування та реальної підготовки. На додачу — десятки тисяч іноземних “добровольців”, зокрема з Куби, які не здатні змінити ситуацію на фронті. Британські аналітики припускають, що війна РФ проти України поступово загасатиме, але натомість розпочнеться внутрішня війна в самій Росії — тривалістю на десятиліття. Мільйони потенційних біженців, у разі розпаду РФ, рушать не на схід, не в Казахстан і не в Грузію — а саме у бік України, яка вже стала найближчим притулком для втечі від російського режиму.
Усе вказує на те, що Сі Цзіньпін більше не сприймається як самостійний суб’єкт міжнародної політики. Лондон рекомендував Трампу відмовитися від поїздки до Пекіна — із мотивацією, що “Сі вже нічого не вирішує”. За цими ж даними, окремі гарантії безпеки були вже узгоджені для лояльних до Заходу китайських посадовців — а також запущено комунікацію із новим поколінням керівників у Китаї, які готові до нейтралітету у війні РФ проти України.
У разі різкого політичного перелому постає питання: куди подінеться сам Сі? Деякі припущення — з очевидною часткою іронії — згадують можливу втечу до Росії. Проте навряд чи Кремль погодиться стати притулком для невдахи-лідера, який не зміг утримати владу. Єдиною більш-менш реальною альтернативою вважається Північна Корея — але і тут Сі може зіткнутися із непередбачуваними ризиками.
Світ наближається до можливої епохальної трансформації у внутрішній політиці Китаю. Цей процес ще не завершився, і не виключено, що Сі Цзіньпін зуміє зберегти контроль. Проте на тлі зростання дестабілізаційних сигналів, Велика Британія має унікальний шанс зіграти свою роль у формуванні нового балансу сил у регіоні.
Продовження ⤵️
The Epoch Times
Антикомуністичні гасла з'явились у Китаї напередодні 4-го пленуму ЦК КПК (ВІДЕО)
20 жовтня в Китаї відбудеться 4-й пленум Центрального Комітету компартії. Напередодні цього важливого засідання у містах по всій країні почали з'являтись антикомуністичні гасла, такі як: «КПК — це не Китай» і «КПК — злісний культ».…
⚡3🔥2
Центр суспільного моніторингу
Завершення. Початок⤴️ Виходячи з усіх факторів, можна окреслити кілька ймовірних сценаріїв подальшого розвитку: 1) “Прорив” / революція (успішна зміна режиму). Протести виходять за межі столиці, приєднуються регіони; армія / частина силовиків переходить на…
Завершення. Початок⤴️
Для України особливо важливо стежити за розвитком подій у Пекіні для можливого отримання стратегічного партнера. Якщо нове китайське керівництво справді буде схильне до переоцінки свого підходу до міжнародних конфліктів, відмови від підтримки Москви, то нові торгові маршрути через Захід можуть стати частиною післясіянського геополітичного балансу📌
#НовинизАльбіону
Для України особливо важливо стежити за розвитком подій у Пекіні для можливого отримання стратегічного партнера. Якщо нове китайське керівництво справді буде схильне до переоцінки свого підходу до міжнародних конфліктів, відмови від підтримки Москви, то нові торгові маршрути через Захід можуть стати частиною післясіянського геополітичного балансу📌
#НовинизАльбіону
⚡2
Як війна Росії в Україні створює прогалини у внутрішній безпеці
Війна в Україні відволікла ресурси та увагу Росії від власних критичних питань внутрішньої безпеки, створивши нерівномірні прогалини в її здатності боротися з тероризмом, корупцією, регіональною нестабільністю та поверненням підготовлених нею загарбників-убивць із війни.
Детальніше читайте: Прогалини безпеки в Росії: як війна в Україні виснажує внутрішні захисні бар’єри. Частина 1
Війна в Україні відволікла ресурси та увагу Росії від власних критичних питань внутрішньої безпеки, створивши нерівномірні прогалини в її здатності боротися з тероризмом, корупцією, регіональною нестабільністю та поверненням підготовлених нею загарбників-убивць із війни.
Детальніше читайте: Прогалини безпеки в Росії: як війна в Україні виснажує внутрішні захисні бар’єри. Частина 1
Telegraph
Прогалини безпеки в Росії: як війна в Україні виснажує внутрішні захисні бар’єри
Центр суспільного моніторингу, October 11, 2025 Частина 1 Від початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році Росія суттєво переорієнтувала фінансові, політичні та людські ресурси на ведення збройної агресії. Основна увага Кремля зосереджена на…
🔥5
Як війна Росії в Україні створює прогалини у внутрішній безпеці
Війна в Україні відволікла ресурси та увагу Росії від власних критичних питань внутрішньої безпеки, створивши нерівномірні прогалини в її здатності боротися з тероризмом, корупцією, регіональною нестабільністю та поверненням підготовлених нею загарбників-убивць із війни.
Детальніше читайте: Прогалини безпеки в Росії: як війна в Україні виснажує внутрішні захисні бар’єри. Частина 2
Війна в Україні відволікла ресурси та увагу Росії від власних критичних питань внутрішньої безпеки, створивши нерівномірні прогалини в її здатності боротися з тероризмом, корупцією, регіональною нестабільністю та поверненням підготовлених нею загарбників-убивць із війни.
Детальніше читайте: Прогалини безпеки в Росії: як війна в Україні виснажує внутрішні захисні бар’єри. Частина 2
Telegraph
Прогалини безпеки в Росії: як війна в Україні виснажує внутрішні захисні бар’єри
Центр суспільного моніторингу, October 11, 2025 Частина 2 🔻Корупція як стратегічна загроза. Російсько-українська війна виявила не лише військові вразливості Росії, але й глибоко укорінену системну корупцію, що не є новим явищем, але яка дедалі частіше перетворюється…
🔥6👍1
Православ’я в Україні: між конфліктом юрисдикцій та викликом духовного оновлення
У контексті глибокої трансформації українського суспільства, спричиненої війною, релігійна сфера також переживає критичну фазу переосмислення своєї ролі. Представлена аналітична стаття досліджує структурні й ціннісні виклики, що стоять перед українським православ’ям, та пропонує можливі сценарії подолання конфлікту між двома юрисдикціями — ПЦУ та УПЦ. У фокусі — не лише політичні та канонічні аспекти, а й потреба глибинного духовного оновлення як ключового етапу для майбутнього Церкви.
Детальніше читайте: Українське православ’я у стані перехідної кризи: виклики, ресурси та горизонти діалогу (частиина 1)
У контексті глибокої трансформації українського суспільства, спричиненої війною, релігійна сфера також переживає критичну фазу переосмислення своєї ролі. Представлена аналітична стаття досліджує структурні й ціннісні виклики, що стоять перед українським православ’ям, та пропонує можливі сценарії подолання конфлікту між двома юрисдикціями — ПЦУ та УПЦ. У фокусі — не лише політичні та канонічні аспекти, а й потреба глибинного духовного оновлення як ключового етапу для майбутнього Церкви.
Детальніше читайте: Українське православ’я у стані перехідної кризи: виклики, ресурси та горизонти діалогу (частиина 1)
🔥3👍1
Православ’я в Україні: між конфліктом юрисдикцій та викликом духовного оновлення
Друга частина аналітичної статті, яка досліджує структурні й ціннісні виклики, що стоять перед українським православ’ям, та пропонує можливі сценарії подолання конфлікту між двома юрисдикціями — ПЦУ та УПЦ.
Детальніше читайте: Українське православ’я у стані перехідної кризи: виклики, ресурси та горизонти діалогу (частина 2)
Друга частина аналітичної статті, яка досліджує структурні й ціннісні виклики, що стоять перед українським православ’ям, та пропонує можливі сценарії подолання конфлікту між двома юрисдикціями — ПЦУ та УПЦ.
Детальніше читайте: Українське православ’я у стані перехідної кризи: виклики, ресурси та горизонти діалогу (частина 2)
🔥3
🇬🇧Британська криза десятиліття: від монархії до московського сліду — Велика Британія на краю політичного прориву
Упродовж останніх трьох днів Велика Британія увійшла у найбільший політичний шторм останніх десятиліть. Монархія зберігає мовчання, уряд — на межі краху, а в тіні — таємні зустрічі, фінансові зв’язки із Москвою та політичне перезавантаження британського курсу. Чи стане 2025-й роком геополітичної реактивації Об’єднаного Королівства?
“Король — це просто чоловік у гарному вбранні, що грається у перевдягання”. Ця фраза, сказана не в пабі, а за зачиненими дверима в середовищі членів лейбористської партії, потрапила у ЗМІ завдяки витоку із самого Даунінґ-стріт. Прем’єр-міністр сер Кір Родні Стармер (sir Keir Rodney Starmer; 02.09.1962, уродженець м. Лондон, Англія), у стані люті після витоку про приватну зустріч між королем Карлом III (Чарльзом Філіпом Артуром Джорджем (Charles Philip Arthur George); 14.11.1948, уродженцем Вестмінстера, Великий Лондон, Англія) та Найджелом Полом Фараджем (Nigel Paul Farage; 03.03.1964, уродженцем с. Фарнборо, Орпінгтон, Великий Лондон, Англія), образив монарха та саму інституцію корони. Ці слова з вуст чинного прем’єр-міністра Великої Британії спричинили безпрецедентний сплеск суспільного й політичного гніву. Монархісти — у шоці, парламент — у хаосі, опозиція — у стані нервового колапсу.
Витік стався зсередини уряду. Обурені лейбористські депутати розсекретили дводенну зустріч Фараджа та Чарльза, яка відбулася у Віндзорі та викликала вибухову реакцію прем’єра. На закритому засіданні кабінету міністрів Стармер вдарив кулаком по столу і крикнув: “Монархія служить парламенту, а не навпаки!”
Упродовж 48 годин після інциденту відбулося наступне:
🔻 Рейтинг Лейбористів впав із 42 % до 28 %.
🔻 73% британців вважають, що Стармер перейшов межу.
🔺 Членство Reform UK зросло на 400 %.
❌ Міністри кабміну подають у відставку.
🔪 Депутати готують переворот всередині партії.
Особливо драматично виглядає причина вибуху: за даними джерел, сам король ініціював зустріч із Фараджем, виконуючи конституційний обов’язок — консультуватися із лідерами нових політичних сил. Тобто — Стармер зреагував на те, що не є порушенням, але сприйняв це як змову проти себе.
Експерти вже назвали інцидент “політичним самогубством у реальному часі”, адже навіть монархісти з опозиції не підтримали атаку прем’єра на інститут монархії.
Фарадж, лідер правопопулістської політичної партії Reform UK, передав Чарльзу занепокоєння щодо іноземного втручання у британську політику, посилаючись на “московський слід” у фінансуванні деяких партій, у т.ч. лейбористів. Король не висловив публічної позиції, але, за інформацією журналістів, вислухав усе без коментарів. Іронія у тому, що король мовчить — і саме це зміцнює його авторитет, у той час, як прем’єр буквально розпадається у прямому ефірі.
Reform UK — партія, яку раніше сприймали як популістський проєкт Фараджа, перетворюється на магніт для розчарованих виборців. За лічені дні: членство зросло вп'ятеро; соціологія показує, що до 30 % британців підтримують “жорсткий новий курс”; британська розвідка занепокоєна: фінансування цієї партії може йти через ОАЕ та компанії, пов’язані із російським бізнесом. Якщо підтвердиться, що політична структура, яка говорить про “звільнення Британії від зовнішнього контролю”, сама отримує гроші із-за кордону — це стане парадоксом національного масштабу.
Упродовж останніх тижнів Велика Британія зазнала серії саботажів: загорілись логістичні хаби; пошкоджено трансформаторні підстанції; тимчасові збої на лініях живлення. Служби безпеки розглядають кібер- та гібридну активність із-за кордону як потенційний фактор. Все більше політиків пов’язують ці події з неофіційною активністю груп, афілійованих з РФ. Поки британці впускають московські гроші, отримують не бізнес, а хаос. Ситуація вимагає жорсткого аудиту зовнішнього фінансування, депортації, націоналізації сумнівних активів.
Продовження ⤵️
Упродовж останніх трьох днів Велика Британія увійшла у найбільший політичний шторм останніх десятиліть. Монархія зберігає мовчання, уряд — на межі краху, а в тіні — таємні зустрічі, фінансові зв’язки із Москвою та політичне перезавантаження британського курсу. Чи стане 2025-й роком геополітичної реактивації Об’єднаного Королівства?
“Король — це просто чоловік у гарному вбранні, що грається у перевдягання”. Ця фраза, сказана не в пабі, а за зачиненими дверима в середовищі членів лейбористської партії, потрапила у ЗМІ завдяки витоку із самого Даунінґ-стріт. Прем’єр-міністр сер Кір Родні Стармер (sir Keir Rodney Starmer; 02.09.1962, уродженець м. Лондон, Англія), у стані люті після витоку про приватну зустріч між королем Карлом III (Чарльзом Філіпом Артуром Джорджем (Charles Philip Arthur George); 14.11.1948, уродженцем Вестмінстера, Великий Лондон, Англія) та Найджелом Полом Фараджем (Nigel Paul Farage; 03.03.1964, уродженцем с. Фарнборо, Орпінгтон, Великий Лондон, Англія), образив монарха та саму інституцію корони. Ці слова з вуст чинного прем’єр-міністра Великої Британії спричинили безпрецедентний сплеск суспільного й політичного гніву. Монархісти — у шоці, парламент — у хаосі, опозиція — у стані нервового колапсу.
Витік стався зсередини уряду. Обурені лейбористські депутати розсекретили дводенну зустріч Фараджа та Чарльза, яка відбулася у Віндзорі та викликала вибухову реакцію прем’єра. На закритому засіданні кабінету міністрів Стармер вдарив кулаком по столу і крикнув: “Монархія служить парламенту, а не навпаки!”
Упродовж 48 годин після інциденту відбулося наступне:
🔻 Рейтинг Лейбористів впав із 42 % до 28 %.
🔻 73% британців вважають, що Стармер перейшов межу.
🔺 Членство Reform UK зросло на 400 %.
❌ Міністри кабміну подають у відставку.
🔪 Депутати готують переворот всередині партії.
Особливо драматично виглядає причина вибуху: за даними джерел, сам король ініціював зустріч із Фараджем, виконуючи конституційний обов’язок — консультуватися із лідерами нових політичних сил. Тобто — Стармер зреагував на те, що не є порушенням, але сприйняв це як змову проти себе.
Експерти вже назвали інцидент “політичним самогубством у реальному часі”, адже навіть монархісти з опозиції не підтримали атаку прем’єра на інститут монархії.
Фарадж, лідер правопопулістської політичної партії Reform UK, передав Чарльзу занепокоєння щодо іноземного втручання у британську політику, посилаючись на “московський слід” у фінансуванні деяких партій, у т.ч. лейбористів. Король не висловив публічної позиції, але, за інформацією журналістів, вислухав усе без коментарів. Іронія у тому, що король мовчить — і саме це зміцнює його авторитет, у той час, як прем’єр буквально розпадається у прямому ефірі.
Reform UK — партія, яку раніше сприймали як популістський проєкт Фараджа, перетворюється на магніт для розчарованих виборців. За лічені дні: членство зросло вп'ятеро; соціологія показує, що до 30 % британців підтримують “жорсткий новий курс”; британська розвідка занепокоєна: фінансування цієї партії може йти через ОАЕ та компанії, пов’язані із російським бізнесом. Якщо підтвердиться, що політична структура, яка говорить про “звільнення Британії від зовнішнього контролю”, сама отримує гроші із-за кордону — це стане парадоксом національного масштабу.
Упродовж останніх тижнів Велика Британія зазнала серії саботажів: загорілись логістичні хаби; пошкоджено трансформаторні підстанції; тимчасові збої на лініях живлення. Служби безпеки розглядають кібер- та гібридну активність із-за кордону як потенційний фактор. Все більше політиків пов’язують ці події з неофіційною активністю груп, афілійованих з РФ. Поки британці впускають московські гроші, отримують не бізнес, а хаос. Ситуація вимагає жорсткого аудиту зовнішнього фінансування, депортації, націоналізації сумнівних активів.
Продовження ⤵️
YouTube
1 MIN AGO: Starmer Calls King 'FANCY CLOTHES' — Windsor Leak DESTROYS His Career LIVE!
🇬🇧🔥 1 MIN AGO: Starmer Calls King 'FANCY CLOTHES' — Windsor Leak DESTROYS His Career LIVE!
In a catastrophic meltdown, Prime Minister Keir Starmer has been caught calling King Charles and the monarchy "old men in fancy clothes playing dress-up" after a secret…
In a catastrophic meltdown, Prime Minister Keir Starmer has been caught calling King Charles and the monarchy "old men in fancy clothes playing dress-up" after a secret…
⚡3🤔2👍1
Завершення. Початок⤴️
🔹 Наступні 48 годин стануть кінцем кар’єри Стармера, або розпочнуть нову політичну еру під егідою нових сил. У цей час монархія зберігає гідність, не вступаючи у брудну гру. Але навіть мовчання корони вже визначає політичний курс країни.
Британія — основний союзник України, центр глобальних фінансів і демократії — сьогодні переживає найглибшу політичну та інституційну кризу з часів Діани та Брекзиту. Якщо вона не знайде нову рівновагу між парламентом, короною та суспільством — вакуум влади швидко заповнять зовнішні гравці.
“Велика Росія — великі проблеми. Маленька Росія — маленькі проблеми. Немає Росії — немає проблем” — фраза, яка ще вчора звучала як гіпербола, сьогодні лунає все частіше у коридорах влади Лондона📌
#НовинизАльбіону
🔹 Наступні 48 годин стануть кінцем кар’єри Стармера, або розпочнуть нову політичну еру під егідою нових сил. У цей час монархія зберігає гідність, не вступаючи у брудну гру. Але навіть мовчання корони вже визначає політичний курс країни.
Британія — основний союзник України, центр глобальних фінансів і демократії — сьогодні переживає найглибшу політичну та інституційну кризу з часів Діани та Брекзиту. Якщо вона не знайде нову рівновагу між парламентом, короною та суспільством — вакуум влади швидко заповнять зовнішні гравці.
“Велика Росія — великі проблеми. Маленька Росія — маленькі проблеми. Немає Росії — немає проблем” — фраза, яка ще вчора звучала як гіпербола, сьогодні лунає все частіше у коридорах влади Лондона📌
#НовинизАльбіону
YouTube
1 MIN AGO: Starmer Calls King 'FANCY CLOTHES' — Windsor Leak DESTROYS His Career LIVE!
🇬🇧🔥 1 MIN AGO: Starmer Calls King 'FANCY CLOTHES' — Windsor Leak DESTROYS His Career LIVE!
In a catastrophic meltdown, Prime Minister Keir Starmer has been caught calling King Charles and the monarchy "old men in fancy clothes playing dress-up" after a secret…
In a catastrophic meltdown, Prime Minister Keir Starmer has been caught calling King Charles and the monarchy "old men in fancy clothes playing dress-up" after a secret…
❤3👍1