“Свята” велика Америка Дональда Трампа та хто її буде робити

Для значної частини української аудиторії у 2024 році відбулося “відкриття Америки” про роль релігії у політичному житті США. Постсовєтський світогляд сприймає релігію як щось “приватне”, відкидає можливість її формуючого впливу на суспільно-політичне та економічне життя. Натомість у найпотужнішій країні світу є не так.

20 січня 2025 року Дональд Трамп склав присягу і став 47-м президентом Сполучених Штатів Америки. У ході його передвиборчої кампанії прослідковувалися дві тенденції: персоніфікація “зла”, що застосовувалася стосовно опонентки, та використання біблійних мотивів у внутрішній і зовнішній політиці, насамперед щодо підтримки Ізраїлю як “святої землі”, застосування біблійних принципів із закінчення війни в Україні, де війна зображувалася як кардинальна розбіжність з основними трактами Святого Писання, а заклики до миру резонували з його виборцями через призму повернення християнства в США.

Продовження ⤵️

Згідно із дослідженнями Pew Research Center за осінь 2024 року, Трампа підтримували 82% опитаних євангельських протестантів, 61% католиків та 58% неєвангельських протестантів. Багато залежало від штатів і розподілу населення: у селах частка консервативних християн набагато більша. А відтак, багато молодих консерваторів, завдяки яким 47-й президент США здобув вагому перемогу, виховувалися саме у християнських родинах.

Пропонуємо до уваги кілька текстів, де намагаємося розібратися в оточенні Трампа з конфесійної точки зору та наскільки ці особи дійсно керуються своїми віросповіданнями у публічному житті.

Частина 1 ⤵️

Католики і Трамп

Сьогоднішня публікація із посиланням на колонку американського правника та історика українського походження Андрія Сороковського проллє світло на окремих представників Католицької церкви, які вже призначені на державні посади або є реальними кандидатами на зайняття посад у вищих ешелонах влади.

За висновками А. Сороковського, поряд із віце-президентом Джей Ді Венсом, найважливішими із католицьких призначень Трампа, з української точки зору, є держсекретар Марко Рубіо, ймовірні посол в ООН Еліза Стефанік та директор ЦРУ Джон Реткліфф. А відтак, українські католицькі лідери можуть звернутися до них і така ініціатива має певні шанси на успіх, оскільки за нової адміністрації, яка, як видається, підтримує релігійний внесок у національне життя.

Незважаючи на участь кардинала Тімоті Долана, архієпископа Нью-Йорка, в інавгурації Дональда Трампа, відносини президента з КЦ – не зовсім гармонійні. Папа Франциск різко розкритикував план Трампа щодо депортації нелегальних іммігрантів, а також розходиться із ним у поглядах на питання екології та клімату. Новий архієпископ Вашингтона, кардинал Роберт МакЕлрой вважається “ліберальним” католиком, деякі погляди якого суперечать поглядам президента.

Водночас, представники КЦ посідають чільне місце у номінаціях на посади в уряді Трампа. Сенат вже затвердив сенатора Марка Рубіо із Флориди на посаду держсекретаря. Рубіо двічі залишав РКЦ протягом свого життя, але стільки ж разів повертався, і зараз є практикуючим католиком, який підтримує рух “За життя” / “Pro Life”.

Очікується, що Джон Реткліфф буде швидко затверджений на посаді директора Центрального розвідувального управління США. Його попередник Вільям Бернс керував тісною, довгостроковою та ефективною співпрацею між ЦРУ та ГУР МО України з 2015 року. Чи продовжить Реткліфф цю співпрацю – невідомо. Але у 2019 році, як конгресмен від штату Техас, він став співавтором HR 3047, закону про посилення американсько-українського співробітництва у сфері безпеки, спрямованого на підтримку України як “основного союзника поза НАТО”.

Затвердження Сенату також вимагатиме призначення Роберта Ф. Кеннеді-молодшого – сина генерального прокурора Роберта Ф. Кеннеді, вбитого у 1968 році, і племінника президента Джона Ф. Кеннеді, вбитого у 1963 році, – на посаду міністра охорони здоров’я і соціальних служб США. Практикуючий католик, Кеннеді зробив яскраву і суперечливу кар’єру та є критиком обов’язкової вакцинації.

На посаду міністра транспорту претендує колишній окружний прокурор і конгресмен Шон Даффі, який представив закон про рівне право на життя для захисту ненароджених згідно із Чотирнадцятою поправкою, але який не пройшов.

За словами Томаса Едвардса, Еліза Стефанік, яку Трамп обрав послом США в ООН, є “католичкою за походженням”, хоча її походження, схоже, частково чеське, як вона заявила, або польсько-єврейське із Західної Галичини, як свідчать генеалогічні записи. Як член Конгресу, голосувала за визнання одностатевих шлюбів на федеральному рівні. Дотримується рішучої проізраїльської позиції.

Іншими впливовими католиками у новій адміністрації є прес-секретар Білого дому Кароліна Левітт і “цар прикордонників” Том Хоман, чия імміграційна політика викликає невдоволення у багатьох американських католиків, а також самого Папи Франциска.

Продовження ⤵️

Однак, найбільш важливим у довгостроковій перспективі є той факт, що віце-президент Трампа, колишній сенатор від штату Огайо Джей Д. Венс, є відданим католиком – фактично, нещодавно наверненим у 2019 році, який зазнав сильного впливу від праць святого Августина. Це пов’язано із тим, що Венс може стати наступним президентом США у 2028 році від республіканців (і третім президентом-католиком). Венсу лише 40 років, тоді як Трампу – 78.

Походження Венса скромне. Його родина походить з Аппалачі, історично бідної сільської місцевості, а його рідний штат Огайо належить до “Іржавого поясу” – соціально-економічно депресивного регіону занедбаних вугільних шахт, фабрик і сталеливарних заводів. Він виступає на захист бідних білих робітників цього регіону, багато з яких є безробітними і не мають можливості працевлаштуватися, з високим рівнем опіоїдної залежності та самогубств. Однак, він вважає, що замість того, щоб звинувачувати у своїй бідності недбалість уряду, бідні повинні працювати, щоб покращити свою долю. Тому він критично ставиться до “пошуку цапа-відбувайла”, коли люди перекладають провину на інших, замість того, щоб визнати власні гріхи. Сам Венс є втіленням цього ідеалу: він служив у морській піхоті, закінчив юридичний факультет Єльського університету і опублікував дуже успішні мемуари “Сільська елегія”, за якими був знятий фільм. На політичну філософію Венса вплинуло католицьке соціальне вчення: він виступає проти крайнього індивідуалізму, лібералізму та глобалізму, підтримує робітників, сім’ї, громади та загальне благо. Він розходиться із католицькими єпископами США у таких питаннях, як смертна кара та імміграція, але погоджується з їхньою позицією щодо абортів та релігійної свободи. Консервативний інтелектуал, Венс вважається членом “постліберальних правих”. На відміну від Трампа, новий віце-президент є начитаним і перебуває під впливом свого колеги-католика Сохраба Ахмарі, Патріка Деніна (автора книги “Чому лібералізм зазнав невдачі”), православного християнина Рода Дрегера (колишнього католика і автора книги “Варіант Бенедикта”), а також французького філософа Рене Жирара, в теорії мімезису якого важливим елементом є пошук цапа-відбувайла.

Далі буде про соратників Трампа з інших конфесій та яку там він має підтримку…

“Свята” велика Америка Дональда Трампа та хто її буде робити

Частина 2. Православні і Трамп

Продовжуючи цикл публікацій на вищезазначену тематику, варто пригадати, що саме за попереднього президентства Дональда Трампа (2017-2021) Вселенський патріархат (Константинопольський патріархат, Rum Ortodoks Patrikhanesi, İstanbul Ekümenik Patrikhanesi) ініціював надання Томосу про автокефалію Православній церкві України, і, як пам’ятаємо, у РФ за це обвинувачували саме “трампівський” Держдеп США.

За висновками кандидата історичних наук, доктора теології Сергія Шумила, процес інавгурації Дональда Трампа засвідчив та надав підстави для розуміння, з якими суб’єктами у світовому православ’ї будуть рахуватися у новій адміністрації президента США. Насамперед, офіційна присутність на цих заходах архієпископа Американського Елпідофора (Elpidophoros, у світському житті Іоанніс Ламбрініадіс (Ioannis Lambriniadis), 1967 р.н., уродженця м. Стамбул, Туреччина), високоповажного очільника Грецької Православної Архієпископії Америки (ГПАА), та його персональне привітання президента Д. Трампа та новопризначеного віце-президента Джея Венса.

Важливим є призначення на посаду радника президента США та директора Управління науково-технічної політики Білого дому Майкла Краціоса (Michael Kratsios), який є архонтом Вселенського патріархату. Оголошуючи про його призначення, президент Трамп заявив: “Разом ми зробимо наукові прориви, забезпечимо технологічне домінування Америки та відкриємо Золоте століття американських інновацій”. В адміністрації Трампа серед іншого він завідуватиме питаннями штучного інтелекту та криптовалют. М. Краціос вважається архітектором американської ініціативи штучного інтелекту (ШІ) та національної стратегії просування американського лідерства в області ШІ. У попередній адміністрації Трампа обіймав посаду головного технологічного радника президента США, очолював зусилля Білого дому з інтеграції безпілотних літальних апаратів у національну систему повітряного простору, з 2020 року виконував обов’язки заступника міністра оборони з досліджень та інжинірингу.

Майкл Краціос є парафіянином Грецької Православної Архієпископії Америки Вселенського патріархату і за поданням архієпископа Елпідофора був посвячений Патріархом Варфоломієм у члени Ордену святого апостола Андрія (Order of St. Andrew the Apostle) або Архонти Вселенського патріархату (Archons of the Ecumenical Patriarchate).

Орден – громадська некомерційна організація ГПАА, члени якої є впливовими представниками грецької громади США, які формують т.зв. “грецьке лобі” у США з числа мільярдерів, політиків, культурних та громадських діячів, у т.ч. членів Сенату, Конгресу та Палати представників США, прокурорів, адвокатів тощо, і які ставлять за мету підтримку Вселенського патріархату. Духовний наставник – архієпископ Американський Елпідофор, який подає Вселенському Патріарху кандидатури на посвячення в архонти.

Продовження ⤵️

Серед відомих американських діячів із числа членів Ордену Архонтів є колишній глава ЦРУ США Джордж Тенет (George John Tenet). До цієї категорії відносяться впливові республіканці часів попередньої каденції Дональда Трампа: екс-міністр охорони здоров’я та соціальних служб США Алекс Майкл Азар ІІ (Alex Michael Azar II); екс-директор Управління зв’язків із громадськістю Джордж Ентоні Сіфакіс (George Anthony Sifakis); колишній заступник помічника президента США, екс-директор відділу організаційно-підготовчих заходів Джордж Дін Джіджікос (George Dean Gigicos, Йоргос Дзідзікос); адвокат, колишній член юридичної команди президента Трампа Ендрю Джон Іконому (Andrew John Ekonomou, Андреас Іконому); екс-голова протоколу Держдепу США Майк Карлуцос (Michael Karlucos); геополітичний стратег і дипломатичний консультант Державного департаменту з питань політики США в Південно-Східній Європі та на Ближньому Сході Джон Сітілідіс (John Sitilides) та інші.
З-поміж впливових американських політиків-республіканців та членів Ордену Архонтів слід згадати Рейнгольда Річарда “Райнса” Прібуса (Reinhold Richard “Reince” Priebus) – екс-голову Республіканського національного комітету; Діна Джорджа Скелоса (Dean George Skelos) – в.о. віце-губернатора штату Нью-Йорк та екс-лідера більшості Сенату штату Нью-Йорк, з 2011 року носить офікій (титул) архонта ієромнімона Вселенського Патріархату; Гаса (Константіноса) Майкла Біліракіса (Gus (Konstantinos) Michael Bilirakis) та Майкла (Міхаліса) Біліракіса (Michael (Mihalis) Bilirakis), Сема Е. Галеотоса (Sam E. Galeotos), Джорджа Крістофера (Christopher George), Крісті Пітера Майхоса (Christy Peter Mihos, Хрістос Міхос), Ендрю Стівена Націоса (Endrew Steven Nacios), Юджина Тілемечуса Россідіса (Eugene Tylemechus Rossidis), Тома Кріса (Кристофера, Христоса) Корологоса (Тom Chris (Christopher) Korologos), Філіппоса “Філіпа” Крістофера (Philip Christopher) та багатьох інших.

Аналогічно вони мають досить впливових представників в лавах демократів, серед яких виділяється один з основних фінансових донорів Демократичної партії США Джордж Метью Маркус (George Mathew Marcus, при народженні отримав ім’я Георгіос Муцанас (George Moutsanas)). “Грецьке лобі” має серйозний вплив в обох партіях США, що відбивається і на незмінності курсу підтримки Вселенського патріархату, незалежно від того, хто є президентом США.

Завершення ⤵️

Натомість у проросійських пабліках мають місце сподівання, що адміністрація Трампа начебто виступатиме на захист структур Московського патріархату. На таке очікування їм дають “надії” заяви однієї зі співголів Молодіжної республіканської федерації Кетрін Вайтфорд (Catherine Whiteford, сhairwoman of the North Carolina Federation of Young Republicans, (NCFYR)), яка бере участь у пропагандистській кампанії на захист митрополії РПЦ в Україні.

Вона родинно є пов’язана з Московською патріархією. Її батько – протоієрей Іоанн Вайтфорд (John Whiteford, 1966 р.н., уродженець м. Ріверсайд, штат Каліфорнія), настоятель церкви святого Іони Маньчжурского (St. Jonah Orthodox Church) Чиказької та Середньо-Американської єпархії (Diocese of Chicago and Mid-America; адреса: 75 East 93rd Street New York, NY 10128, USA; тел.: +1 (212) 534 16 01, e-mail: webmaster@synod.com, info@synod.com; www.synod.com) Російської православної церкви закордоном Московського патріархату (РПЦЗ МП, Russian Orthodox Church Outside of Russia Moscow Patriarchate, ROCOR) у м. Спрінг, штат Техас. Автор книги “Sola Scriptura: Православний аналіз наріжного каменю реформаційного богослов’я”, опублікованого видавництвом “Conciliar Press”, головний редактор Літургійного календаря святителя Інокентія, а також блогер і подкастер радіостанції Ancient Faith Radio Podcaster. У 2007 році брав участь у Москві в офіційній делегації при підписанні акту про об’єднання РПЦЗ із Московським патріархатом, у 2019 – виступав у Москві з доповіддю на тему “Американський погляд на українську кризу”, присвячену церковній ситуації в Україні, є відвертим українофобом.

Чоловік Кетрін Вайтфорд – Бен Діксон (Ben Dixon) – максимально повернутий на Росії, проросійський автор та поширювач російської пропаганди та її наративів (про них обох детальніше).

Ще напередодні президентських виборів у США залякували, що Трапм стане на захист РПЦвУ. Зокрема, Дональд Трамп-молодший досить різко висловлювався на адресу дій української влади через санкції проти проросійських діячів УПЦ МП. Наприкінці 2022 року він критикував Байдена, що той допомагає Україні, а вона порушує права вірян. Пізніше він ще неодноразово ставав на захист УПЦ МП, коли її представників намагалися притягнути до відповідальності за їх антидержавні дії.

Загалом у США не бракувало захисників РПЦ МП як внутрішніх, так і зовнішніх. Але про це варто робити окремий текст.📌

Колишньому президенту США Джо Байдену грозить екскомуніка за приєднання до масонів.

Колишній президент США Джо Байден приєднався до масонів, незважаючи на те, що Католицька церква може карати за членство в цьому таємному товаристві екскомунікою (відлученням від церкви).

Пан Байден, який називає себе католиком, був прийнятий до Великої ложі вільних і визнаних масонів штату Південна Кароліна 19 січня, за день до того, як він передав президентство США Дональду Трампу.

Про його членство було оголошено на церемонії, під час якої Віктор С. Мейджор, великий магістр ложі Південної Кароліни, сказав: «Я… від імені членів Найдостойнішої великої ложі принца Холла вільних і визнаних масонів штату Південна Кароліна, цим передаю членство президенту Джозефу Р. Байдену-молодшому на знак визнання його видатних заслуг перед Сполученими Штатами Америки».

Приєднавшись до масонів, 82-річний містер Байден різко виступив проти вчення РКЦ про масонство, інформує Catholic Herald.

Пана Байдена часто критикували співвітчизники-католики за вибірковий підхід до католицького вчення, особливо щодо теми абортів.

Проте його членство в масонах ставить американських католицьких лідерів перед новим викликом, коли він приходитиме до Святого Причастя, оскільки масонам його уділяти заборонено.

У своїй «Декларації про масонські асоціації» 1983 року Конгрегація доктрини віри заявила, що членство у ній католикам не дозволяється за жодних обставин.

Там йдеться: «Негативне судження Церкви щодо масонських асоціацій залишається незмінним, оскільки їхні принципи завжди вважалися несумісними з доктриною Церкви, і тому членство залишається забороненим».

«Вірні, які вступають до масонських об’єднань, перебувають у стані тяжкого гріха і не можуть приймати Святе Причастя», - йдеться у документі.

Всього два роки тому Дикастерія доктрини віри (ДДВ) підтримала декрет 1983 року, заявивши, що «активне членство у масонстві для вірних заборонено через непримиренність між католицькою доктриною та масонством».

ДДВ підтримала постанову проти масонства у відповідь на запитання, поставлене єпископом Хуліто Кортесом з Думагете на Філіппінах на тлі «безперервного зростання кількості вірних, зарахованих до масонства» серед філіппінських католиків.

Єпископ Кортес звернувся до аргентинського кардинала Віктора Мануеля Фернандеса, префекта Дикастерії, за пропозиціями, як проводити душпастирську діяльність за цієї ситуації, враховуючи також «доктринальні наслідки, пов’язані з цим явищем».

Кардинал Фернандес сказав, що ті, хто офіційно і свідомо зараховані до масонських лож, прийняли масонські принципи, а тому підпадають під положення декларації 1983 року.

Частково заперечення Ватикану проти масонства є теологічними, заснованими на занепокоєнні, що масонські доктрини сприяють розвитку пантеїзму, раціоналізму та натуралістичного погляду на світ.

Ватикан також давно заперечує проти практики секретності масонства, вважаючи це потенційним прикриттям для підривної та антигромадської діяльності, включаючи напади на традиційну політичну та духовну владу.

Католикам, які приєднуються до масонських об’єднань, не лише загрожує відлучення від церкви та заборона на Причастя та інші таїнства, але, згідно з церковною доктриною, їм також заборонено виступати хресними батьками при хрещенні чи миропомазанні, а також бути членами парафіяльних чи єпархіальних структур.

У деяких країнах католикам, які стають масонами, відмовляють у праві на християнське поховання, якщо вони не виявили ознак покаяння перед смертю.

У своїй книзі від 2024 року «Записки екзорциста» (The Exorcist Files) отець Карлос Мартінс, канадський екзорцист, який транслює популярний подкаст, пояснив духовну небезпеку членства у масонстві, стверджуючи, що це фактично неоязичницька релігія.

Він сказав, що їх членські ритуали включають богохульства та клятви, несумісні з християнством і які спрямовані на створення завітних відносин, які роблять члена «вразливим до демонічного перенесення».

Розпочинаємо нову рубрику під назвою “НОВИНИ З АЛЬБІОНУ”.

BBC із своїми медіа-партнерами, у т.ч. The Guardian, повідомляють із посиланням на розслідування Кіпрського конфіденційного розслідування Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів (International Consortium of Investigative Journalists’ Cyprus Confidential investigation) про відмивання коштів та ухилення санкційного російського олігарха Романа Абрамовича від сплати податків на суму близько £1 млрд.

За даними журналістських розслідувань, Р. Абрамович інвестував через мережу компаній на Британських Віргінських островах, що входять до складу його компанії Keygrove Holdings Ltd, $6 млрд. (£4.7 млрд.) у західні хедж-фонди. Зазначені інвестиції принесли чистого прибутку $3.8 млрд. (£3.1млрд.), з яких, згідно із податковим законодавством Британських Віргінських островів, не стягуються податки із корпоративного прибутку, або ж була застосована схема для забезпечення сплати якомога меншого податку.

Керівництво такими інвестиціями здійснював з території Великої Британії екс-директор футбольного клубу “Челсі” і мільярдер Юджин Швідлер (Eugene Shvidler, також відомий як Швідлер Євгеній Маркович, 23.03.1964 р.н., уродженець СРСР, громадянин США та підданий Великої Британії), а тому вони повинні бути оподатковані там.

Джо Пауелл (Joe Powell, Joseph Edward Powell), член британського парламенту від лейбористів, який очолює парламентську групу щодо справедливого оподаткування, закликав керівництво Управління податків та митних зборів Його Величності (His Majesty's Revenue and Customs (HM Revenue and Customs, HMRC) до термінового проведення розслідування зазначеної справи та повернення коштів для подальшого інвестування у державні програми.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну британський уряд дозволив Роману Абрамовичу продати ФК “Челсі” Тодду Бохлі. Він зробив це за умови, що £2.5 млрд із дохідної частини буде передано благодійним організаціям, які підтримують жертв війни в Україні.

Майже три роки потому гроші все ще лежать на замороженому банківському рахунку Barclays. Абрамович хоче, щоб ці кошти були розподілені між “всіма жертвами” війни, а уряд Великої Британії наполягає на тому, що їх мають витратити виключно на гуманітарну допомогу в Україні.

Розслідування BBC припускає, що так само, як українці чекають грошей від колишнього боса “Челсі”, так і британський платник податків - повернення майже £1 млрд.

#НовинизАльбіону

На днях група американських інспекторів, які під прикриттям співробітників Міністерства юстиції США, проводить перевірки у ряді європейських країн щодо постачання зброї Україні, завітала із відповідною ціллю у Велику Британію. Не виявив ніяких порушень, переконались у стабільному функціонуванні з 2022 року “безкоштовного англійського ленд-лізу”.

Натомість в одній із країн Європейського Союзу було встановлено окремі факти, що підтверджують підозри урядовців США у функціонуванні схем відмивання коштів. Відкрито кримінальне провадження за фактом значного завищення вартості військової техніки і боєприпасів двома французькими посередниками-консультантами. “Проводку відкатів” вони здійснювали через мм. Нью-Йорк (США), Доха (Катар), Туреччину та Грузію.

Протягом останніх 10 днів за результатами візиту інспекторів-американців було затримано багатьох посередників з відповідним арештом майна та блокуванням банківських рахунків, які займалися “відкатами” на українській темі. А тих, хто спромігся втекти і на цей час переховується у м. Дубаї (ОАЕ), внесено до спеціального списку осіб, які особливо розшукуються Інтерполом. Їм заблоковано всі засоби для існування, всі банківські картки, у т.ч. китайські, заблоковано.

У рамках попередніх домовленостей з колегами із США, спецслужбами Великої Британії було заарештовано криптогаманців з біткоінами на загальну суму 5 млрд. фунтів стерлінгів, які були сформовані від отриманих “відкатів” внаслідок постачання допомоги Україні і за рішенням англійського суду будуть конфісковані в державний бюджет.

З метою продовження боротьби з відмиванням коштів та незаконним привласненням грошей американських платників податків, витрачених на допомогу Україні, очікується приїзд спільних груп, сформованих із співробітників Егмонтської групи (Egmont Group, фінансова розвідка), ФБР і ЦРУ США, МІ6, у мм. Лондон (Велика Британія), Дубаї (ОАЕ), Маямі (США), Сідней (Австралія), Ніцца (Франція).

#НовинизАльбіону

Хто і що поєднує трампістів з Московським патріархатом

У 2023-2025 роках питання взаємодії між представниками новообраного президента США Дональда Трампа і Російською православною церквою Московського патріархату (РПЦ МП) викликає жвавий інтерес у контексті геополітики, релігії та впливу, що створює підґрунтя для аналізу та певного прогнозування.

Представники і прихильники Трампа. За часів першого президентства Трампа його адміністрацію звинувачували у м’якому ставленні до Росії, але підтверджень про систематичну співпрацю з Московським патріархатом не було. Проте представники окремих політиків, бізнесменів або організацій, пов’язаних із Трампом, взаємодіяли із церковними структурами РФ у приватному порядку. Зокрема, Дональд Трамп-молодший, неодноразово робив заяви про бізнес-зв’язки з Росією. У 2008 році Дональд-молодший стверджував, що “росіяни становлять значну частину нашого бізнесу”. Хоча це стосується здебільшого нерухомості, такі висловлювання часто сприяли створенню наративів про прихильність родини до російських інтересів, у тому числі й до РПЦ МП, яка є важливим інструментом “м’якої сили” Кремля.

Ідеологія Трампа та його родини перегукується з риторикою РПЦ МП про “захист традиційних цінностей”. Якщо Трамп позиціонував себе як захисника християнської культури в США, то РПЦ МП виступає як глобальний проповідник схожої консервативної платформи. Дональд-молодший і Ерік Трамп активно підтримують ці ініціативи, що може зближувати їхні позиції.

Ще напередодні президентських виборів 2024 року у США залякували, що Трамп стане на захист РПЦвУ. Зокрема, Дональд Трамп-молодший досить різко висловлювався на адресу Президента України Володимира Зеленського та українського уряду через санкції проти проросійських діячів УПЦ МП. “Зеленський забороняє Українську Православну Церкву. Його уряд також відбирає храми Української Православної Церкви та заарештовує священиків (можливо, тому для демократів він — суперзірка). Він — це цілком про свободу, хлопці. Давайте відправимо йому ще 100 мільярдів доларів без жодної звітності”, — написав Трамп-молодший наприкінці 2022 року. Пізніше він ще неодноразово захищав УПЦ МП, трактуючи дії щодо неї з боку української влади за її антидержавні дії, як порушення прав вірян.

Член Республіканської партії та представник США від штату Джорджія Марджорі Тейлор Грін (Marjorie Taylor Greene), 27.05.1974 р.н., аплодувала Росії за “захист християнства” та надала позитивну оцінку діям Кремля щодо “світської України”. “Це війна з християнами. Український уряд нападає на християн, карає священиків. Росія цього не робить, вони [росіяни] не нападають на християн. Насправді, вони, здається, захищають їх”, — заявила вона в оточенні інших конгресменів.

З огляду на минулі роки у відкритій риториці окремих республіканців простежувалися явні антиукраїнські наративи, схожість яких з кремлівською ідеологією була бездоганною. Переважно виступали проти або були байдужими до теми війни в Україні, яку РПЦ МП оголосила “священною”. У липні 2024 року кандидат у віце-президенти Джеймс Девід Венс (James David Vance), 02.08.1984 р.н., заявив, що “йому все одно, що буде з Україною”. Екс-кандидат в президенти Вівек Ганапаті Рамасвамі (Vivek Ganapathy Ramaswamy), 09.08.1985 р.н., у своїх передвиборчих агітаційних промовах назвав Президента України “нацистом” і закликав республіканців до блокування військової допомоги у війні проти Росії.

Продовження ⤵️

Навіть сьогодні більшість американських правих не вбачають розвитку і становлення України як демократичної країни, політика якої спрямована на захист прав і свобод своїх громадян як всередині, так і за кордоном, а замість цього бачать розквіт авторитарної держави у власному юридичному праві. Так, відомий політичний коментатор Такер Свенсон МакНіа Карлсон (Tucker Swanson McNear Carlson), 16.05.1969 р.н., перед залишенням FoxNews заявив, що “Зеленський не цікавиться свободою або демократією”. Старший науковий співробітник з оборонних та зовнішньополітичних досліджень Інституту Катона Тед Гален Карпентер (Ted Galen Carpenter), 1947 р.н., назвав Україну “брехливою демократією, яка не є бастіоном свободи, як про те описують більшість західних медіа”.

З певним оптимізмом сприйняли прихід до влади Д. Трампа і американські захисники УПЦ МП. Республіканці досить негативно реагували на прийняття Закону України від 20.08.2024 № 3894-ІХ “Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій” (далі – Закон), а юрист Роберт “Боб” Росс Амстердам (Robert "Bob" Ross Amsterdam), 09.01.1956 р.н. вів активну кампанію на захист УПЦ МП.

Роберт Амстердам є американо-канадським міжнародним юристом, який спеціалізується на політичних справах і правах людини, а також партнером-засновником компанії Amsterdam & Partners LLP (із дислокацією у м. Вашингтон, округ Колумбія, США, та Лондон, Велика Британія). Справою УПЦ МП його запросив зайнятися Вадим Новінський, санкційний російсько-український олігарх, тісно пов’язаний із керівництвом РПЦ МП.

Комісія США з питань міжнародної релігійної свободи (U.S. Commission on International Religious Freedom, USCIRF), незалежна агенція, відповідальна за перевірку можливих порушень свободи віросповідання за кордоном і надання політичних рекомендацій адміністрації та Конгресу США, також висловила занепокоєння щодо впливу вищезазначеного Закону на вірян України. “Остання версія Закону не в повній мірі вирішує попередні занепокоєння щодо потенціалу Закону для застосування колективних покарань до цілих релігійних громад. Він також представив нові проблемні аспекти, які можуть поставити під загрозу захист свободи релігії чи переконань і свободу вираження поглядів”, — йдеться у заяві голови USCIRF Стівена Фредеріка Шнека (Stephen Frederick Schneck), 1953 р.н., католицького активіста. Комісія заявила, що контролюватиме виконання закону після того, як він набуде чинності, і закликала українську владу “забезпечити відповідність законодавства зобов’язанням України згідно з міжнародним правом”.

Продовження ⤵️

Старший науковий співробітник Інституту свободи віросповідання (м. Вашингтон, округ Колумбія, США), позаштатний експерт Варшавського інституту кандидат наук Моніка Палотай (Mónika Palotai) охарактеризувала Закон як “розкольницький”. Відповідно до її пояснень: “Він [Закон] розділяє людей, міжнародне співтовариство. Будуть запитання про те, що станеться із тими людьми, які належать до цієї церкви. Який вибір у них є?”

За висновками наукової співробітниці Кембріджського інституту православних християнських досліджень (Англія), старшої кореспондентки аналітичного журналу Religion Dispatches (США) доктора Кетрін Келайдіс (Katherine Kelaidis), діяльність якої присвячена православній християнській ідентичності в геополітиці та ролі історичної пам’яті, “проблема полягає у тому, що законодавство України обходить межу між розглядом законних інтересів національної безпеки та придушенням релігійної меншини тільки за те, що в неї є ярлик “іноземець”. Той, хто дбає про свободу совісті та переконання, може знайти законні причини, щоб засудити кримінальні звинувачення щодо думок, висловлених у соціальних мережах або із кафедри, що було у випадку з багатьма кліриками УПЦ, ув’язненими після вторгнення [Росії в Україну]”. Водночас, за її словами, Росія та Україна розділили США навпіл і стали проксі для кожної із сторін. Американські консерватори і традиціоналісти вважають, що Росія — а в деяких випадках, зокрема, РПЦ МП, — є бастіоном того самого традиціоналізму, який вони сподіваються захистити в США. Для них має сенс, що Росія була змушена вчинити збройний напад на Україну, щоб захистити її від “гейпарадів”. Вони побоюються (хоча ірраціонально), що їх можуть змусити вступити в ту саму війну. Для цих людей українські зусилля із придушення, пов’язаної з Росією УПЦ МП, розглядаються як доказ їхньої віри не тільки в те, що Україна є антидемократичною, антихристиянською, антисімейною державою, а й, більше того, що американці, які підтримують Україну, теж є такими. Також потрібно зважати, що американці, як відомо, погано відокремлюють свої власні внутрішні протиріччя від закордонних. “Релігійна свобода” — це “собачий свисток” серед багатьох американських традиціоналістів. Тому, у їхньому розумінні українська “атака на свободу віросповідання”, безумовно, втратить усі українські нюанси, коли потрапить в їхньому “перекладі” в американський політичний ландшафт.

Продовження ⤵️

Клірики і захисники РПЦ МП. Дотримуючись історичних традицій московського православ’я, РПЦ МП співпрацює з нинішньою правлячою верхівкою Кремля та виконує її наказ з активного розвитку і просування за кордоном агресивного геополітичного проєкту “русскій мір”. З цією метою РПЦ МП використовується як джерело інформаційного впливу, формує соціальну стійкість проти цивілізованих цінностей, нав’язує російську національну ідентичність у прихожан, забезпечує серед них релігійний світогляд, який виправдовує агресію Росії проти України. Слід зазначити, що зрощування державних і церковних структур в РФ уже завершено і на сьогоднішній день це утворення демонструє себе як єдину тоталітарну організацію. А відтак, присутність за кордоном парафій та культових структур РПЦ МП буде продовжуватися використовуватися Кремлем як інструмент “м’якої сили” за межами суто релігійної діяльності, насамперед, щодо легітимізації злочинних дій окупантів в Україні через призму поширення заяв церковних лідерів МП, зокрема тих, що порівнюють війну із “лікуванням” або “роботою хірурга”, для “відбілювання” агресії та насильства. Порівнюючи війну з процесом зцілення, РПЦ МП прагне сформувати громадську думку про те, що війна є “необхідним” і “добрим” актом, а співпраця з російським урядом забезпечує пропагандистське прикриття для військових злочинів і пропагує оповідь про правильність “обраного шляху”.

Одразу після оголошення офіційних результатів президентських виборів тимчасово виконуючий Патріаршими парафіями в США єпископ Сурожський Матфєй (Андрєєв Геннадій Львович, 18.05.1971 р.н., уродженець м. Тамбов (РФ)) від імені РПЦ МП привітав Дональда Трампа з повторним обранням на посаду президента США. У привітальному листі зазначено, що “ми [РПЦ МП] сподіваємося, що період Вашого президентства стане часом пошуку шляхів до порозуміння між країнами і народами, мирного вирішення міжнародних конфліктів, утвердження принципів релігійної свободи в усьому світі”. З урахуванням того, що під час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв вжити конкретних заходів із припинення війни в Україні, розпочати мирні переговори між Росією та Україною, а також можливої відміни антиросійських санкцій, то у цьому світлі привітання Московського патріархату є виправданими, насамперед, прикриваючись “серйозними порушеннями прав його прихильників в Україні та Європі”. Водночас, з урахуванням того, що політики вкрай рідко виконують свої передвиборчі обіцянки, то патріарх Московський Кіріл (Гундяєв) і компанія великих надій з приводу заяв Трампа не плекають. Проте мають якусь надію на можливу нормалізацію російсько-американських відносин.

Російська пропаганда, в якій РПЦ МП відіграє активну роль, часто підтримує образ родини Трампів, а відтак і самого президента США, як союзників традиційних цінностей. Такий імідж допомагає формувати прихильність до РПЦ серед аудиторії, пов’язаної з американськими консерваторами. Підтвердженням цього є моментальна реакція РПЦ МП на заяву Трампа про те, що тепер офіційна політика уряду США полягає у тому, що є тільки дві статі — чоловіча і жіноча. Санкційний заступник голови Синодального відділу із взаємодії Церкви з суспільством та ЗМІ РПЦ Кіпшідзе Вахтанг Володимирович (13.08.1981 р.н., уродженець м. Москва (РФ)) заявив, що “визнання у США тільки два гендери, є хорошим сигналом для прихильників традиційних цінностей. Наша країна [Росія] покликана діяти послідовно і розумно, особливо з огляду на демографічну ситуацію. Утім, анонсований вихід США із ВООЗ, яка є ефективним інструментом легалізації гендерної ідеології, — це вже навіть не декларація” та, цитуючи іншого санкційного сенатора Клішаса Андрія Олександровича (09.11.1972 р.н., уродженця м. Свердловськ (РФ)), акцентував, що “це є найсильнішим ударом по глобалістах за останні 30 років”.

Продовження ⤵️

Також ще до виборів міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив у США, що Росія “буде рада будь-яким ініціативам” для завершення війни в Україні від Дональда Трампа, якщо той стане президентом США. В Україні зараз нібито обмежуються права “російськомовних”. За його словами, Росія готова до “врегулювання проблеми на основі усунення корінних причин української кризи” — відмови України від вступу до НАТО, а також скасування законів про українську мову як державну та про заборону Московського патріархату, які, на думку голови МЗС РФ, “утискають російськомовне населення”. Із цією заявою Лавров виступив після того, як Трамп особисто зустрівся з Володимиром Зеленським та запевнив його в підтримці у випадку перемоги на американських виборах.

У розрізі зазначеного слід зауважити, що РПЦ МП має значний вплив на формування позитивного образу Росії за кордоном серед консерваторів. Через медіа та релігійні контакти вона може впливати на ті групи, до яких належить родина Трампа, що може створювати спільну культурно-ідеологічну основу для взаємної симпатії.

Так, спецпредставник глави МЗС РФ з питань співробітництва у сфері забезпечення права на свободу віросповідання, посол з особливих доручень Аскальдович Геннадій Йосипович, 12.05.1957 р.н., напередодні виборів завірив іноземну аудиторію, що “київський режим, який пригнічує канонічне православ’я в Україні, може чекати нелегкий період після приходу до влади наступного президента США Дональда Трампа, в адміністрації якого може не виявитися прихильників розгрому УПЦ”. Згідно з аргументацією російського дипломата “українська влада організувала наймасштабнішу в новітній історії країни хвилю гонінь на Українську православну церкву Московського патріархату - найбільшу громаду вірян у країні. Посилаючись на її зв’язок із Росією, місцева влада в різних регіонах України ухвалила рішення про заборону діяльності УПЦ. СБУ почала заводити кримінальні справи проти духовенства УПЦ, проводити “контррозвідувальні заходи” — обшуки у єпископів і священиків, у храмах і монастирях у пошуках доказів “антиукраїнської діяльності”. Щодо деяких представників духовенства українськими судами винесено обвинувальні вироки, багато хто перебуває під арештом. Сотні православних храмів УПЦ силою були захоплені українськими розкольниками за підтримки місцевої влади, при цьому “фізичного насильства зазнають священики і миряни, чоловіки та жінки”.

На проведеній 24.01.2025 прес-конференції міністр МЗС РФ С. Лавров наголосив, що “певні частини американського істеблішменту, “глибинної держави” використовують київський режим, натовські механізми проти Російської православної церкви і, відповідно, проти православ’я загалом. Бачимо, що і як вони творять із канонічним православ’ям у контексті роз’єднання православних на європейському континенті, як маніпулюють тими, хто був покликаний стояти на сторожі православних канонів. Розглядаємо це як руйнівну діяльність проти світового православ’я”. У МЗС РФ нагадали, що однією зі стрижневих складових русофобії на Заході є ненависть і системний цинічний тиск на РПЦ МП. “Особливу ненависть русофоби відчувають саме до канонічного православ’я в Україні, тим самим оголюючи свою суть. Продовжуємо всілякі зусилля щодо захисту прав співвітчизників, наших співгромадян, які проживають за кордоном. У цьому беруть участь не тільки наші державні структури, російські дипломатичні представництва та консульські установи, а й величезну роль відіграють громадські працівники, зокрема, ті, що працюють під егідою наявного у нас унікального правозахисного механізму — Фонду підтримки та захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном”, — зазначив С. Лавров.

Продовження ⤵️

Натомість, для можливої ефективної участі у майбутніх російсько-українських переговорах МЗС РФ підготувала “Доповідь про протиправні дії київського режиму стосовно Української православної церкви, її священнослужителів і прихожан”, яка складається із восьми розділів (7 розділ “Про вплив США на розвиток українського церковного кризису”) і представлені зібрані із різних джерел “факти” та обставини “політичного і правового свавілля стосовно УПЦ, грубого порушення київським режимом прав православних християн, а також викладена реакція міжнародної спільноти”. З-поміж іншого акцентовано увагу на тому, що “багатосторонні універсальні міжнародні організації”, насамперед такі як ООН і його керівництво, намагаються не помічати гоніння на канонічну УПЦ та уникають недвозначного засудження порушень “київським режимом” своїх міжнародно-правових зобов’язань у сфері захисту прав людини та скоєних ним злочинів, фактично доводячи до Києва сигнали про повну безкарність.

На захист Трампа сподівається відомий митрополит УПЦ МП Агафангел (Саввін) з Одеси. Ще після перших результатів виборів він надіслав Трампу листа. Владика запевнив політика у всілякій підтримці і висловив сподівання, що “з Вашим призначенням як Президента великої нації Сполучених Штатів Америки настане мир не лише у багатостраждальній українській землі, але й по всьому світі. Ми також сподіваємося, що це покращить становище мільйонів страждаючих вірян Української Православної Церкви, яка зараз зазнає значних випробувань та терпінь, попри те, що залишається непохитною у своїй відданості її народу та державі Україна”. Далі митрополит, який завжди був оплотом Московського патріархату в Україні і “славний” своїм зневажливим ставленням до української державності і агресією щодо інших конфесій, запевнив, що УПЦ МП разом з іншими конфесіями плекає “міжрелігійний та громадянський мир на добро українського народу та української держави”. Також він висловив сподівання, що між УПЦ МП і українською державою будуть “гармонійні взаємовідносини”.

Висновки

Попри те, що немає явних доказів особистих або формальних зв’язків між синами Трампа та РПЦ МП, ідеологічна близькість і медійні впливи сприяють тому, що обидві сторони можуть сприйматися як союзники у відстоюванні спільних інтересів. А відтак прихильність частини прибічників президента США до РПЦ МП пояснюється кількома культурними, ідеологічними та геополітичними чинниками:

- ідеологічною близькістю до консерватизму. Частина прихильників Трампа та РПЦ МП поділяють ультраконсервативні погляди на традиційні сімейні цінності, релігію та суспільний устрій;

- скептицизм щодо глобалізації. Трампісти часто виступають проти міжнародних організацій та глобалістських ідей, що перегукується із риторикою РПЦ МП, яка підтримує ідею “русского міра” як альтернативи західним демократичним цінностям;

- поширення кремлівської пропаганди. Деякі крайні прихильники Трампа були помічені у симпатіях до Росії, зокрема, через схвалення політики Володимира Путіна, який позиціонує себе як “захисник традиційних цінностей”. РПЦ МП, у свою чергу, активно підтримує цю риторику;

- політична маніпуляція релігією. І в США, і в Росії релігія часто використовується як інструмент для мобілізації певних груп населення на підтримку влади або політичних ініціатив.

Хоча існують певні паралелі між риторикою прихильників Трампа і РПЦ МП, їхня співпраця чи взаємодія є радше побічною. Американська консервативна політика має свій унікальний контекст, який не завжди збігається з цілями РПЦ МП чи Кремля.📌

Міжнародний саміт релігійної свободи у США і українське питання на ньому

4 лютого у вашингтонському готелі “Hilton” (адреса: 1919 Connecticut Ave NW, Washington, DC 20009, USA; тел.: +1 (202) 483 30 00) відкриває свою роботу 5-й щорічний Міжнародний саміт релігійної свободи (The 5th Annual International Religious Freedom Summit, IRF Summit). Протягом 4-5 лютого 2025 року саміт збере міжнародних лідерів у сфері релігійної свободи, правозахисників з усього світу та різноманітну коаліцію представників громадянського суспільства, які палко підтримують релігійну свободу в усьому світі.

Організатори IRF Summit екс-посол США з питань міжнародної релігійної свободи, республіканець Самуель Дейл “Сем” Браунбек (Samuel Dale “Sam” Brownback, 12.09.1956 р.н.) та колишня голова комісії США з міжнародної релігійної свободи та президентка Фонду Лантос за права людей і справедливість, демократка Івонн Катріна Светт Лантос (Yvonne Katrina Swett Lantos, 08.10.1955 р.н.) представляють десятки унікальних релігійних традицій у своїх спільних зусиллях, спрямованих на просування релігійної свободи для всіх, скрізь і завжди.

Робота саміту буде організована на трьох пленарних площадках, а саме: 4 лютого розпочнеться із пленарних засідань № 1 “Погляд у майбутнє” (презентація пріоритетів для наступної адміністрації IRF Summit) та № 2 “З чим ми стикаємося” (масова міграція та релігійний плюралізм; зріз руху за релігійну свободу), а 5 лютого завершить роботу саміту пленарним засіданням № 3 “Як ми перемагаємо” (протидія диктаторським планам; спираючись на успіхи глобального руху International Religious Freedom).

Продовження ⤵️

Модератором панелі “Масова міграція та релігійний плюралізм” призначено Самуеля Голдмана (Samuel Goldman), виконавчого директора Інституту релігійної свободи і демократії ім. Лоеба та директора програми “Політика і цінності”, який передбачає зосередити увагу учасників на тому, як релігійний плюралізм може допомогти забезпечити стабільність і мир на тлі історичних рівнів переміщення та масової міграції через нестабільність та конфлікти. Розмова заглибиться у суперечність між прагненням руху за релігійну свободу до гармонійного співіснування різних релігійних спільнот та культурними руйнуваннями, які можуть статися при тісному контакті між цими спільнотами. Метою буде відверта дискусія про те, як ця реальність кидає виклик ідеї плюралізму і як плюралізм може допомогти вирішити проблему зіткнення цивілізацій.

Серед виступаючих передбачена участь Ангаелоса (Angaelos), коптського православного архієпископа Лондона і офіційного представника Папи Тавадроса II у Великій Британії; Лакі Карім (Lucky Karim), біженки і правозахисниці з М’янми, яка нещодавно переїхала до США; Хамза Юсуфа (Hamza Yusuf, при народженні Марка Хансона (Mark Hanson), 1959 р.н.), американського дослідника ісламу, неотрадиціоналіста і співзасновника коледжу мистецтв Zaytuna College; Еміля Акермана (Emile Ackermann), співзасновника паризької громади “Аєка” (Ayeka), першої сучасної православної громади у Франції.

Модератор панелі “Зріз руху за релігійну свободу” Лорен Сюзан Грін (Lauren Susan Green, 30.06.1958 р.н.), головна кореспондентка з питань релігії на телеканалі Fox News, спонукатиме учасників до поділу думками про те, як рух за свободу віросповідання може краще координувати свої дії в різних сферах, таких як медіа, розвиток, адвокація та уряд. Метою цієї розмови є просвітницький обмін ідеями, який стимулюватиме творче мислення всередині руху про те, як найкраще просувати свободу релігії чи переконань у світі.

Серед виступаючих на цій панелі заявлено: Надін Менза (Nadine Maenza), президентку Секретаріату IRF та екс-голову комісії США із міжнародної релігійної свободи; Міала Гріна (Myal Greene), президента і генерального директора організації World Relief з розробки інноваційної моделі церковного програмування; Амджада Махмуда Хана (Amjad Mahmood Khan), директора зі зв’язків із громадськістю мусульманської громади “Ахмадія” (США); Анну Брайнер (Anna Bryner), асоційовану адвокатессу юридичної групи “Крук” (США).

По завершенню другого пленарного засідання передбачено проведення українського брифінгу і прийому.

Продовження ⤵️

Модератор панелі “Протидія диктаторським планам” Вільям Добсон (William J. Dobson), співредактор видання “Journal of Democracy”, акцентує увагу учасників на інструментах, які авторитарні режими використовують для обмеження релігійної свободи, таким як цензура, транснаціональні репресії та використання релігії як зброї. У дискусії візьмуть участь провідні борці проти авторитаризму, які поділяться своїм досвідом і дадуть уявлення про те, як міжнародний рух за релігійну свободу повинен реагувати на сучасні виклики релігійних переслідувань, а саме: Адріан Зенц (Adrian Zenz), директор “Меморіального фонду жертв комунізму”, Фелікс Марадяга (Felix Maradiaga), адвокат “Freedom House”, Олександра Матвійчук (Oleksandra Matviichuk), лауреатка Нобелівської премії та віце-президентка Міжнародної федерації із захисту прав (Україна).

Тематику панелі “Спираючись на успіхи глобального руху International Religious Freedom” модератор Віктор Хамм (Viktor Hamm), віце-президент євангелізаційної асоціації Біллі Грема, присвятить використанню впливу національних і міжнародних інституцій та висвітленню того, як ці структури призвели до перемог у просуванні свободи релігії чи переконань у всьому світі. Мета цієї панелі — продемонструвати учасникам, як вони повинні думати про взаємодію з міжнародними механізмами, доступними для спільноти, що займається питаннями релігійної свободи. Серед виступаючих заявлена участь Ліззі Френсіс Брінк (Lizzie Francis Brink), юридичного консультанта “Глобальної релігійної свободи” та ADF International; Девіда Сміта (David Smith), спеціального посланника Великої Британії з питань свободи релігії та переконань; Сардара Рамеша Сінгха Арора (Sardar Ramesh Singh Arora, 11.10.1979), міністра у справах меншин штату Пенджабу (Пакистан); Трістана Азбея (Tristan Azbej, 04.03.1979), державного секретаря з питань допомоги переслідуваним християнам і програми “Угорщина допомагає”, віце-президент Християнсько-демократичної народної партії (Угорщина).📌

У Росії представлять свою візію державно-конфесійних стосунків в Україні і роль США у цьому

Не виключено, що спеціального цього ж дня, але з випередженням, бо враховується різниця у часі, в Москві проводять свій публічний, присвячений релігійній свободі. І виключно в Україні та виключно щодо філії Московського патріархату — УПЦ.

4 лютого 2025 року о 10:00 в прес-центрі МЗС РФ відбудеться брифінг спеціального представника міністра закордонних справ Російської Федерації з питань співробітництва у галузі дотримання права на свободу віросповідання, посла з особливих доручень Аскальдовича Геннадія Іосіфовича, 12.05.1957 р.н., який презентуватиме оновлену версію доповіді МЗС Росії “Щодо протиправних дій київського режиму стосовно УПЦ, її священнослужителів та прихожан”.

Зазначена доповідь є оновленою версією аналогічного документу від 25.07.2023, складається з восьми розділів, де представлені зібрані з різних джерел “факти й обставини, що демонструють усю повноту політичного свавілля і правового беззаконня, що коїться в Україні стосовно УПЦ, грубого системного порушення київським режимом прав православних християн, а також викладено реакцію міжнародного співтовариства”. Додано розділ 7 “Про вплив США на розвиток української церковної кризи”.

З урахуванням одночасного проведення зазначених заходів, існує висока ймовірність щодо розгляду на міжнародному рівні українського “церковного питання” та подальшого його включення до списку питань “мирних перемовин” між Росією та США, де УПЦ МП буде представлена як “російська релігійна меншина, що зазнає утисків з боку уряду України”. А відтак, це перекреслює всі попередні заяви керівників цієї інституції про незалежність від Московського патріархату та зробить її інструментом дестабілізації в руках Кремля.