Вікінги, що тут скажеш, родинами у шоломах ходять. Утім, і для українців актуально

Хтось із Телебачення Торонто:
— А ви знаєте, що з підводного човна ростов-на-дону
Я:
— випав янукович після влучання

Прооперували котика. Ще вдень. Три години, як він вдома, а від наркозу досі не відійшов. Ходить, лапи заплітаються, падає. Але де вода, пам'ятає, підійшов і навіть зміг попити

Одна з моїх наставниць по життю, мама подруги, в котрої я жила якийсь час, коли вчилася в універі, характеризувала мою манеру прибиратися, як "наша Сара любить чистота". Не знаю, про котру Сару йшлося, то був їхній внутрішній родинний мем, але суть претензій зводилася до того, що я прибираю не надто ретельно і тільки там, де видно. Ну тобто не кожне прибирання починаю зі стелі й люстри, не відсуваю важкі меблі, не лізу до дальнього кутка верху шафи, щоби витерти звідти пилюку.
Я й досі, коли щось по хаті роблю, чую її голос і цю репліку, починаю себе картати, що неідеально. Взагалі, мабуть оце моє внутрішнє "або зроби як слід, або нахера бралася", то все вплив Ірини світлої пам'яті Леонардівни. Тре сказати, що тероризувала мене вона значно менше, ніж своїх дочок, хоча вважала, що має моральне право й до мене доколупуватися, моя ж бо мама надто вже до всіх поблажлива й терпляча, тому вона дотисне для балансу. Дотисла: вічне незадоволення собою маю, а справді охайною так і не стала. Утім, як каже "найкраща в світі професійна прибиральниця" (ну так вона себе називає) Аурікатарііна з Фінляндії, у надміру чистій хаті неможливо жити.
Це була рефлексія з приводу миття холодильника, дякую, що дочитали (:

the 21st of September 1937

Зрідка ходжу почитати одну френдесу, котра з дітьми й двома кішками якось примудрилася вийти з Горенки, тепер живе десь у Франції. Далі під спойлер, бо мене розмазало від відео, яке вона опублікувала.
На запису родина їде в машині повз руїни розбомбленого руснею дитячого садочка. Мала починає плакати, бо то її садочок.
Мама: Маша, чого ти плачеш?
Дівчинка: Садооочок...
Тато: Ну всьо, Маша, не реви.
Далі вони виходять, підходять до загорожі, щось їй пояснюють.
Оці холодні батьківські репліки на горе дитини роз'їбали мене гірше, ніж видовище знищеного садка

Учениця після уроку:
— Може, зустрінемося завтра на набережній?
— Кір, я ж в іншому місті живу.
— А, ну то переїзди до Дніпра.
— Не можу, у нас тут дім, коти...
— Ну то забирайте котів і переїздіть, і Тонюшка твоя хай приїде, хоч побачить Дніпро. Ну погоджуйся, я тобі браслетик сплету.
(:

Університетська подружка, котра мало не стала ректоркою Ушинського, їздить до Харбіну читати лекції про "українській партійний ландшафт після проходу до влади Володимира Зеленського" на замовлення інституту марксизму й чогось там ще. Не знаю, як реагувати.

Сон про сни уві сні. Бачила себе військовою з доволі сильно покоцаною психікою: з панічними атаками, дикими флешбеками, важкими снами, стрімкими перепадами настрою від апатії до нестримної агресії. Уві сні усвідомлювала, що то не я, хоч якою реальною здається особистість і сила переживань. Думала, що треба розповісти, коли прокинусь, прокидалася в інший сон, розповідала, дивувалася, звідки б у мене такі спогади, адже твітерських балачок і текстів знайомих замало для аж такої достовірності. Тоді розуміла, що ці міркування теж сняться і знов провалювалася глибше в ту персонажку, молодшу за себе, з гострішими рисами характеру й обличчя, але таку схожу.

ППО гатить, але досить далеко, щоби можна було сидіти, де сидиш і шибки поруч не дзеленчали, триндіти собі з Русланою про Австралію.

Хер би з з ним з центром ухвалення рішень НАТО готелем "Одеса", стояв, вид на море затуляв, тепер там стирчить згарище, але, бля, морвокзал!!!

Найкращий спосіб тренуватися еее.. стримано реагувати на навколишній триндець — спати чотири години на добу. Але не коли щойно прокинулася, бо тод,і навпаки, все дратує, а надвечір, після робочого дня. Тоді вже ходиш трохи причмелена, сприймаєш усе ніби крізь легке сп'яніння, спокійно собі робиш, що збиралася. Зовні це, мабуть, виглядає кумедно: дієш зі швидкістю равлика

Вольхочці тре допомогти

Пост про збір

Малий 300.

Жарти про «згорів на роботі», «медіум вел рекс», «відбиті і підсмажені, як відбивні», вриваються в чат.

Мала демопрогон свого найчастішого нічного кошмару — повідомити домашніх, що з малим щось сталось. Хоча насправді йому дуже пощастило. Пощастило що я не пожлобилась і ми купили йому норм шмот, який не загорівся і не вплавився в шкіру, пощастило, що очі цілі, і обійшлося без опіків дихальних шляхів, пощастило що навушники взяли на себе основний удар, і контузія легка. Він в свідомості, ну хуєвато, але тьху-тьху легко відбувся.

Так, мені прийдеться знову просити у вас грошів, бо другий раз зібрати снарягу за свої ми не потягнемо. Бо крім мого брата там були інші пацани, і декому дісталося серйозніше. Пощастило, що війнонька взяла в основному грошима.

Погоріли нічники, шоломи, навушники, радєйки.

І хоч в мене не закриті два попередні збори, я вкотре звертаюсь до вас по допомогу. Бо підопічних в мене багато, а брат, що воює один. І від снаряги, і швидкого відновлення того, що згоріло на пряму залежить їх боєздатність.

Палаючий збір

Буквально палаючий збір на відновлення боєздатності підрозділу брата. На екіпу, радєйки, нічник.

🎯Ціль: 300 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/441jfi96Zb

💳Номер картки банки
5375 4112 0971 2723

Котикові А зняли шви. На честь цього він відновив свої бандюганські звички, тричі за п'ять хвилин вдерся в зачинені двері кухні вимагати курку, при чому остання вдала спроба була, коли я вже замкнулася на гачок. Шрам уздовж писка робить його вираз ще нахабнішим, ніж раніше. Після майже двох місяців, коли кітик нагадував радше ганчірочку, після кількох тижнів примусового годування й умовлянь, щоби з'їв сам бодай шматочок, я радію, мало не до сліз. Нехай хуліганить, квіточка наша золотенька. І на ліжко повернувся. Не забивається у сховки, маю надію, йому вже сильно менше болить.

Узялася серед ночі почитати просто, щоби розслабитися й нарешті заснути. Оповідання про потойбічний Київ зачепили, люблю таке. От тільки не можу вже не доскіпуватися до текстів: ааа, чергування, ааа тут краще вжити інше слово... Згадала, що це було зі мною завжди і якось врятувало від романтичного розчарування. В останньому класі школи страшенно подобався один трохи старший чувак, коли зрозуміла, що нічого не буде, приготувалася довго й глибоко страждати, а він раптом сказав щось дуже незугарне, якусь там фразу криво сформулював. Мені стало смішно, і щось ніби як скляне впало й розбилося на друзки, страждати вже не було чим і через що. От вмить просто (:

Скажіть, шановні захисниці, а чи не звучить вам сьогодні моє "дякую" як "я тут сиджу собі в тилу, а ви за мене повоюйте"?

До проєкту, з котрим я працюю, повернули доброго перекладача, котрому не ліньки порпатися в технічних деталях, але він працює вкрай неквапом, а ще іноді вирішує, що "це нерелевантне для українського читача, або нецікаве" і просто не перекладає абзац.
І це абзац (: вибачте, за тупий каламбур

Пані Козявочка презентує перший гарбуз у сезоні й каже, що він аж напрошується на якесь соковите, пряне овочеве рагу. Може, маєте цікаві переписи, поділіться, будь ласка.