Мене щойно вгриз верткий, моторний, але дрібний і бридкий на вигляд хробак з букета айстр. Цікаво, у що я мутую і яку суперздібність отримаю

Просиш людей чемно: будь ласка, набирайте нормальний апостроф і лапки.
Перекладачі такі: А нафіга, є редакторка — виправить.
Угу. Редакторці є що робити, скажімо, ваш дослівний переклад перефразовувати.

Ну так, суворі скандинавські дизайнери, як же ж без списів. Але чому тоді їх вставляти, що за делікатність раптом, можна було б уже й встромити (:

До речі, spjut шведською і справді спис, бойовий чи спортивний, а ще гарпун, дротик і, можливо, заряд для джавеліна

Ворд з якогось переляку підкреслює мені слово "дна" в родовому відмінку. Ну, перша річ — засумніватися в собі. йду на надійний, як чорт зна що, ресурс перевірити. Ось що він видає мені першим пунктом. Це багато чого пояснює (:

Ха, ось де нарешті стало в пригоді моє тривале зависання на каналах реставраторів. Я раптом знаю, що коли пишуть, що шухляда kan sinkas i hörnen, означає не "може провисати по кутах", а має з'єднання типу dovetail (шипове), осьо таке, як на картинці. Дякую панове Мейфілд і Джей (:
Усе думала, нафіга мені оте знання

Слухала зараз чергову лекцію про редагування, зокрема й про написання фемінітивів. Подумала, що до рівноправ'я у текстах мене підготував переклад ГП від Морозова, в котрого завжди були учениці й учні, директори й директорки, або "якщо він чи вона забажає взяти участь" і всяке таке. Але одразу ж згадала, що він переклав Hogwarts School of Witchcraft and Wizardry як Гоґвортську школу чарів і чаклунства, тоді як мало бути щось на кшталт Гоґвортської школи для відьом і чарівників. Пропустив цей момент якось.

Вікінги, що тут скажеш, родинами у шоломах ходять. Утім, і для українців актуально

Хтось із Телебачення Торонто:
— А ви знаєте, що з підводного човна ростов-на-дону
Я:
— випав янукович після влучання

Прооперували котика. Ще вдень. Три години, як він вдома, а від наркозу досі не відійшов. Ходить, лапи заплітаються, падає. Але де вода, пам'ятає, підійшов і навіть зміг попити

Одна з моїх наставниць по життю, мама подруги, в котрої я жила якийсь час, коли вчилася в універі, характеризувала мою манеру прибиратися, як "наша Сара любить чистота". Не знаю, про котру Сару йшлося, то був їхній внутрішній родинний мем, але суть претензій зводилася до того, що я прибираю не надто ретельно і тільки там, де видно. Ну тобто не кожне прибирання починаю зі стелі й люстри, не відсуваю важкі меблі, не лізу до дальнього кутка верху шафи, щоби витерти звідти пилюку.
Я й досі, коли щось по хаті роблю, чую її голос і цю репліку, починаю себе картати, що неідеально. Взагалі, мабуть оце моє внутрішнє "або зроби як слід, або нахера бралася", то все вплив Ірини світлої пам'яті Леонардівни. Тре сказати, що тероризувала мене вона значно менше, ніж своїх дочок, хоча вважала, що має моральне право й до мене доколупуватися, моя ж бо мама надто вже до всіх поблажлива й терпляча, тому вона дотисне для балансу. Дотисла: вічне незадоволення собою маю, а справді охайною так і не стала. Утім, як каже "найкраща в світі професійна прибиральниця" (ну так вона себе називає) Аурікатарііна з Фінляндії, у надміру чистій хаті неможливо жити.
Це була рефлексія з приводу миття холодильника, дякую, що дочитали (:

the 21st of September 1937

Зрідка ходжу почитати одну френдесу, котра з дітьми й двома кішками якось примудрилася вийти з Горенки, тепер живе десь у Франції. Далі під спойлер, бо мене розмазало від відео, яке вона опублікувала.
На запису родина їде в машині повз руїни розбомбленого руснею дитячого садочка. Мала починає плакати, бо то її садочок.
Мама: Маша, чого ти плачеш?
Дівчинка: Садооочок...
Тато: Ну всьо, Маша, не реви.
Далі вони виходять, підходять до загорожі, щось їй пояснюють.
Оці холодні батьківські репліки на горе дитини роз'їбали мене гірше, ніж видовище знищеного садка

Учениця після уроку:
— Може, зустрінемося завтра на набережній?
— Кір, я ж в іншому місті живу.
— А, ну то переїзди до Дніпра.
— Не можу, у нас тут дім, коти...
— Ну то забирайте котів і переїздіть, і Тонюшка твоя хай приїде, хоч побачить Дніпро. Ну погоджуйся, я тобі браслетик сплету.
(:

Університетська подружка, котра мало не стала ректоркою Ушинського, їздить до Харбіну читати лекції про "українській партійний ландшафт після проходу до влади Володимира Зеленського" на замовлення інституту марксизму й чогось там ще. Не знаю, як реагувати.

Сон про сни уві сні. Бачила себе військовою з доволі сильно покоцаною психікою: з панічними атаками, дикими флешбеками, важкими снами, стрімкими перепадами настрою від апатії до нестримної агресії. Уві сні усвідомлювала, що то не я, хоч якою реальною здається особистість і сила переживань. Думала, що треба розповісти, коли прокинусь, прокидалася в інший сон, розповідала, дивувалася, звідки б у мене такі спогади, адже твітерських балачок і текстів знайомих замало для аж такої достовірності. Тоді розуміла, що ці міркування теж сняться і знов провалювалася глибше в ту персонажку, молодшу за себе, з гострішими рисами характеру й обличчя, але таку схожу.

ППО гатить, але досить далеко, щоби можна було сидіти, де сидиш і шибки поруч не дзеленчали, триндіти собі з Русланою про Австралію.

Хер би з з ним з центром ухвалення рішень НАТО готелем "Одеса", стояв, вид на море затуляв, тепер там стирчить згарище, але, бля, морвокзал!!!

Найкращий спосіб тренуватися еее.. стримано реагувати на навколишній триндець — спати чотири години на добу. Але не коли щойно прокинулася, бо тод,і навпаки, все дратує, а надвечір, після робочого дня. Тоді вже ходиш трохи причмелена, сприймаєш усе ніби крізь легке сп'яніння, спокійно собі робиш, що збиралася. Зовні це, мабуть, виглядає кумедно: дієш зі швидкістю равлика