Зберемо? Сума невеличка, річ потрібна, доєднуйтеся, будь ласка, друзі.

Друзі, привіт.
Без довгих прелюдій: збираю гроші, щоб купити військовим засіб від кліщів. @Jez_Emreis підказав хороший спрей, який наноситься на одяг і відлякує кліщів, а також комарів і інших паразитів — але кліщі найнебезпечніші, бо ми ж не хочемо, щоб наші захисники підхопили хворобу Лайма?
Засіб працює кілька тижнів навіть після прання чи дощу. Ще їм можна обробляти собак — усі, хто їх має, знають, яке це «щастя» збирати з шерсті кліщів.
Я знайшов сайт, де дають знижку й наче непогані терміни доставки, тому хочу зібрати чимшвидше. Я розраховую, що 18 спреїв по 700 г стануть приблизно в 20 000. Сума не дуже велика. тож киньте хоч по 20 гривень, і ми швидко її закриємо.
Репост, будь ласка.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/oEZ9XKFCv
Номер картки: 5375 4112 0642 8752
PayPal: alpenhogs@te.net.ua

Чомусь усі ті слова, на котрі я раніше просто не особливо зважала, почувши їх від людей, які мені були цікаві, тепер стали схожими на рожеві шмарклі і люто дратують. Оце "Find joy in the journey", "live right now, enjoy the moment" і подібне, для мене й тоді майже нічого не означало, було чимось на кшталт тотального захоплення йогою, авокадо й чіа, — безневинним і симпатичним бзиком, навіть не родзинкою, бо транслював це кожен перший, хто робить бодай щось креативне. Якось мені здавалось трохи дивним, навіщо так завалювати очевидними речами простір, вони ж зрештою знеціняться. І ось щось таке, певно, сталося. Принаймні для мене. Чую нав'язливе дзижчання і порожній дзвін.
P.S. Це я на "the most important video" Йонни Їнтон реагую і на фрагменти, що в нього не вмістилися і тепер доповнюють її регулярний блог. Це не про когось особисто знайомого.

Для репостів хорошої музики у мене зазвичай фб, але тут є ті, хто оцінить, я знаю.

Дякую анонімному меценатові, що дав мені грошей на запис цього треку у найкращого у світі звукорежисера Ярослава Степанкова.
Ясик записав всю музику і зробив аранжування.
Від мене, як завжди, слова, мелодія і голос.
Від Феї плівкове фото 😁
Дякую за натхнення тим, завдяки кому ця пісня сталася. Вони знають, про кого я :3
Присвячую своїм друзям, завдяки яким я все ще живу.
Я дуже вас люблю

(Доступно на усіх офіційних платформах)

https://music.youtube.com/watch?v=r8u7H5SdawY&feature=share

Не працює. Знов пішла злива листівочок. Двічі на день, зранку й увечері. Ритуал у людини такий, схоже.

Скільки крові не пролити, не насититься земля
Пелюстками на могилі проростає кров моя
Casa Ukrania
Ofira
Ці рядки, або уривки інших їхніх пісень звучать останніми тижнями в голові безперервно

Є! Дякую всім!

Дзвонить телефон. Незнайомий номер.
Я: Добрий день...?
Голос: Добрий день, а це не Микола, нє?
Я: Нуууу я точно не Микола.
Голос: А, ну так... чую

Поки не минув день Києва, розповім про свої відчуття від нього. Років з дванадцяти намагаюся збагнути, що то за місто. Безуспішно поки що. Можливо, тому що не маю цілісної картини, бо ж їжджу ним переважно під землею. Це місто-хаос, місто-втома, місто-неосяжний простір, місто-нестримний потік. Але це й місто-затишок, якщо знати правильні куточки та вловити правильний вайб, Навіть місто-щастя.
Вітаю, місто-нерозгадана загадка.

Ворони з мартинами матюкаються весь ранок, хто гучніший. Вапріс, що мартини тут забули, так далеко від води? Дрібне птаство таке: "твіть-цвірінь, альо, взагалі-то ми тут головні", та хто їх слухатиме крім мене.
А я згадую нічний виступ зеніток на біс і наш матеріал кінця 21 року про феєрверки і можливі флешбеки у ветеранів. Тепер не тільки, цивільні теж трішки знають, що воно таке.

Мама однієї з учениць попросила перенести ранкове заняття, бо цієї ночі діти вперше за фіг зна скільки часу змогли нормально поспати, їй не хотілося їх рано будити. Окей, домовилися на дванадцяту, тоді в них щось там змінилося й вона вже не захотіла переносити, підключилися в дорозі. Дитина з автокрісла по нерівній дорозі з Дніпра кудись у передмістя змогла попрацювати. Мені було важко зосередитись, бо в неї зображення блимало, а як було їй, не уявляю. Ото вже жага до знань (:

Ні Більбо, ні Фродо не були скнарами в ширшому, що не стосувався персня, контексті. Але в обох була звичка в непевні моменти порпатися в кишенях, Більбо ця звичка й врятувала щонайменше двічі, а Фродо встряг у ту ще халепу. Раптом чогось подумала, чи не алюзія на Скруджа Діккенсвіського оті постійні руки в кишенях?

Є одна річ, до якої я поки що не знаю, як ставитись, але чогось мені від неї зле. Коли розмірковують про те, що буде з реінтеграцією/мовним питанням/додайте потрібне на давно окупованих територіях після деокупації, звучить аргумент "Україна отримає назад свої території, а тамтешнє населення це здебільшого стадо, гомо совєтікус, вони не чинитимуть серйозного спротиву, вони звикли підлаштовуватись під вимоги системи, тож буде все ок". Не можу просто, мене аж верне. Ви ж, бляха, говорите про своїх співгромадян, як ви з такими жити в одній країні збираєтесь? Це звучить буквально як "та похер на тих вилупків тупих, вони слухняно зроблять все, що ми їм скажемо, стануть взірцевими патріотами, хай і перевзутими". Рілі?

У мене є традиція перший літній пост присвячувати зайчику-котику-пташечці-крихітці-донечці, хай яка вже доросла й самостійна. У фб я цього зараз робити не хочу, тому тут. Ось вам кучерява версія з її дозволу.

Ця мразота: влаштовує катастрофу, наслідки якої даватимуться взнаки не оди десяток років.
Сторінка оон у твітері: святкує день їхньої мови

‼️Ще додам збори одеських організацій

Той самий солодкий хлопчик з банки згущенки
Babich Oleksandr:
Продувжуємо збирати на решту потреб для Херсонщини. Заброди, човни, мотори, паливо…

https://send.monobank.ua/jar/44SpWQW4S2

«Корпорація монстрів» Катерина Ножевнікова
https://send.monobank.ua/jar/7Eyzu11b21

Чомусь в мене відчуття, що в нинішній біді Україна сама: ані червоних хрестів, ані інших глибоко стурбованих любителів рятувати всіх від наслідків замість того, щоби усувати причини катастроф до того, як вони стаються, нема на горизонті. Хоча, можливо, я помиляюсь, бо бачу тільки, як гуртуються свої, а від міжнародних організацій — нічого, навіть притомної реакції.

Отже, відкриваю збір на свічки від комарів. Умови такі:
Донат 11 грн (1 свічка) + коментар — записка на свічку свічку, яка поїде до військових.
Донат 44 грн — прочитаємо коментар на відео на акаунтах фонду.
Донат 440 грн — підпишемо цілу коробку зі свічками.
(просто задонатити без коментарів теж можна)
Якщо зберу достатньо на цілу партію свічок, то задокументую та опублікую весь процес виготовлення.
Чекаю на ваші 11 гривень!

https://send.monobank.ua/jar/29tC25DbMm
Номер картки: 5375 4112 0619 7050