"Не терплю, коли за мене сильно переживають. Це що ж виходить, хтось за мене непокоїться, а я маю брати на себе відповідальність за їхні почуття, думати, що от не добре ж, що хвилюються, треба зробити, щоб не хвилювались.
Щось тут не те..."
© Тоні

#Гобітське
Змішую мелений коріандр з лимоном і, здається, розумію, як має пахнути свіжа кінза тим, кому вона не тхне, і чому її стільки у кавказьких стравах.

16

Чому мені завжди ніяково й соромно, коли помічаю в автора потягнуті звідкілясь фрагменти текстів, та ще й грубо встромлені у його власний? Соромно це бачити й говорити з ним про це. Спокійно, делікатно, без звинувачень і потенційно результативно.
Я ладна крізь землю провалитись у таких випадках.

Замовниця з редакторської роботи в мене — золото просто, серйозно. Завдання формулює чітко, дедлайни дає людські, відповідає швидко, платить одразу. І прийти обговорити з нею неприємні моменти проєкту теж можна, навіть просто поскаржитись одна одній. Все це без переходів у псевдодружні балачки, з якимось взаєморозумінням і повагою.☘️ Lucky me

Зібралися одні поспати цієї ночі, угу, бля.

Продавець зелені подарував мелісси, потім ще пані на виході з ринку простягнула квіти зі словами "візьміть, дарую!"
Що це за день в мене?

Є одна ведуча на Телебаченні Торонто, котра постійно ніби кричить, вона так інтонує, навіть розповідаючи про щось з історії, а не ведучи репортаж з галасливої площі, де треба перекрити зовнішній шум. Я тепер спокійніше ставитимусь до цієї її манери. Спробувала оце зробити коротенький запис на кілька реплік для фонду, вбила дві години й тонну нервових клітин, доки вийшло щось бодай трохи пристойне. Я тому ніколи й голосових не пишу, бо розповідати щось під запис для мене жах просто: перехоплює горло, бракує дихання, зводить щелепи (:

Зрідка ходжу на різні там ескапістські сторінки в інсті, на них або перманентне Різдво, або вічна осінь, або й комбо того й іншого. Іноді там трапляється отаке. Навряд чи автори щось закладали, але ж як пройти повз бавовну

Спробую, мабуть, розповісти, як почуваюся.
Ще у значно спокійніші часи перед самим виїздом на гру могла раптово захворіти Тоні. Якось ми взяли її хворою до Гоґвортсу, бо вона пообіцяла співгравцеві приїхати. Пограла, може, години з чотири сумарно, решту часу пролежала. Бувало, що ми залишали її вдома, їхали самі. І хоч я знала, що нічого страшного, її доглянуть, або сама дасть собі раду, коли вже подорослішала, мені все одно на грі було погано.
Та навіть без того мене могло перемкнути, і тільки якісь ігрові зобов’язання змушували таки зібрати себе по клаптях і поїхати.
А після 24 це відчуття «вдома хвора дитина» масштабувалося до «дім горить, все навколо руйнується, небо падає на землю». Тому я знаю, що навіть якщо виберусь на гру чи там у подорож, мені буде там украй хєрово, я не відпочину, не розслаблюся, не наберуся сил, радше, йобнуся остаточно.
Радію, що хтось може інакше, тішуся, що попри все люди ставлять ігри, їздять на них і це дає їм наснаги триматися й боротися. У мене інші способи видихати, значно менш затратні. Трішки неприємно чути на адресу таких як я «отак ви й повигораєте». Не треба так, будь ласка, ми ж можемо бути опорою одні одним.
P.S. Набирала цей пост у ворді, слово «хєрово» він мені підкреслив, а «йобнуся» — ні. Знає, мабуть, що воно таке. (((:

Я теж трішки доклалася до цієї розповіді

Я завжди відчуваю відповідальність, коли хтось ділиться зі мною своєю історією. Тим паче, якщо це особлива історія особливої людини. Я постарався розповісти її якнайкраще й сподіваюся, що мені вдалося.
Подивіться, будь ласка.
https://www.instagram.com/reel/CsG-HyIoe7-/?igshid=MzRlODBiNWFlZA==

Цікаво, шведська переможна естрада колись перестане бути АББою? (:

Гриміло в Києві, а голова квадратна й порожня весь день у мене в Одесі. Прокинулась о другій ночі під сигнал тривоги й до п'ятої читала канали друзів, що пережили цю ніч у столиці.

Нє, ну коли людина не вміє писати, я їй охоче допоможу, хоча й повумнічаю собі тут з приводу зворотів на кшталт "в результаті зробленої роботи було отримано чудову верстку книги", але беззлобно. Не так, як тоді, коли ця ж сама авторка пхала у свій текст цілі параграфи з нудних підручників, яким вона нібито протиставить свою "інноваційну" книженцію, навіть не завдавши собі клопоту послатись на них.

Тітка дістала своїми вайберстайл листівочками у фб, я написала їй, попросила радше щось про себе розповісти. Перекинулись таки парою слів. Тоні вона попередній раз бачила чотирирічною. Вгадайте, що вона про неї перше спитала. Правильно: чи вийшла вже заміж. Більше нічого не цікавить: ані чим займається, ані чи в безпеці, аби тільки заміж. А мені смішно, дивлюся на це готеня, не знаю, як тітці розповісти, що їй той заміж до лампочки (:
Зранку сьогодні знов пише: добре, мовляв, що ти попросила не присилати картинки, кажуть, що ходить якийсь вірус, ламає телефони так, що вже не відновиш. Госссподи, хоч на когось це працює.

Наш чудовий сусід з "Дикуватого" загинув.

Зберемо? Сума невеличка, річ потрібна, доєднуйтеся, будь ласка, друзі.

Друзі, привіт.
Без довгих прелюдій: збираю гроші, щоб купити військовим засіб від кліщів. @Jez_Emreis підказав хороший спрей, який наноситься на одяг і відлякує кліщів, а також комарів і інших паразитів — але кліщі найнебезпечніші, бо ми ж не хочемо, щоб наші захисники підхопили хворобу Лайма?
Засіб працює кілька тижнів навіть після прання чи дощу. Ще їм можна обробляти собак — усі, хто їх має, знають, яке це «щастя» збирати з шерсті кліщів.
Я знайшов сайт, де дають знижку й наче непогані терміни доставки, тому хочу зібрати чимшвидше. Я розраховую, що 18 спреїв по 700 г стануть приблизно в 20 000. Сума не дуже велика. тож киньте хоч по 20 гривень, і ми швидко її закриємо.
Репост, будь ласка.

Банка: https://send.monobank.ua/jar/oEZ9XKFCv
Номер картки: 5375 4112 0642 8752
PayPal: alpenhogs@te.net.ua