З хороших новин: найближчим часом зір в мене не відвалиться, тож можна поволеньки вбивати його на роботі.
А ще прогулялися під снігопадом. Гарно й щемко, ця люта зима дарує незабутні лагідні миті

Чому відпустки це завше так недовго?
Кіт старанно сабатує збори, відчув наш настрій

Парочка логічних хиб, як завжди пропущене через неуважність і надмірну самовпевненість слово в реченні, і ось маю результат, почуваюся недогерміоною.
Загалом незле, могла б і ліпше, якби не квапилася.
Svenska B1.1 är klart
Попереду прощальна фіка з викладачкою і ще тридцять дві години з цією ж прекрасною групою.
УСЦ до нас дослухався й не робить додаткового набору, гаруємо далі втрьох.

У Кенгулари померла мама, збирають на похорон.
https://send.monobank.ua/jar/k6GSsx64R

Деталі тут, але вказана у тому повідомленні картка ПУМБ не актуальна.

отак завершуємо курс

https://www.instagram.com/reel/DVNTAweCFRt/?igsh=bXFpbzZmN2U5dWQ0
Уже кілька місяців дивлюся оці ранкові історії про місто мрії і жахів.
Сьогодні от прям ранесенько переглянула, бо нарешті відпустила наймерзенніша мігрень, і я прокинулася нестерпно, непристойно бадьора.
Так паскудно давно не було. Вчора мене вистачило хіба що на те, щоб дати ліки котові й зайти на фінальне заняття з курсу. Робити звичайні на уроці речі, тобто думати, слухати, говорити й особливо сміятися було капець як боляче. Планувала взагалі прийти на фіку з купою смаколиків і кухлем хорошого чаю, але сил забракло навіть на ковток мінералки.
Петаня тепер, що оце робити зраночку, коли нема роботи?

Є такий феномен сучасних екранізацій класики, автори створюють враження полієтнічних суспільств у старій Європі чи там Британії, де представниками усіх класів могли бути люди різних рас, а ще жінки керують містечками й містами, воюють, працюють на традиційно "чоловічих" роботах. ніби це завжди було нормальним, ніхто нікого не упосліджував. Еге ж. Звісно, є і елемент художньої умовності, де важить лише акторська майстерність, незалежно від походження, але подекуди це спосіб не обговорювати проблематику.
А от нещодавно замислилася, чи не те саме я роблю в тексті. Ну от звідки б в Одесі чи Києві початку двотисячних узятися українськомовним рольовим осередкам? Думаю, як бути: залишити без пояснень, бо текст українською, тому логічно, що всі й усюди говорять нею, така собі умовність, а читач нехай сприймає на свій розсуд? Є певне обґрунтування, бо частина спільноти родом не містяни, але я й сама говорила російською в місті, і більшість переходила, не хотіла приниження. Історія зрештою не про мовний конфлікт, але виходить, ніби я його навмисне уникаю й створюю альтернативний світ без цієї проблеми. Тоді здаються дивними історичні події з 2004 і аж до сьогодення, ба ще й давніші. Заплуталася, не можу визначитися.
А втім згадала "Стоп Земля". Катерині Горностай теж закидали, що київські школярі так не розмовляють. Міркую.
Що скажете?

Терапевтка, яка майже два роки підтримувала мене, більше не може цього робити через свої обставини. Я й сама вже думала, що КПТ не зовсім те, що мені потрібно, бо це підходи на щодень, а загалом метод не надто переймається витоками проблем, радше пропонує інструменти, щоб якось триматися. З ким би порадитися, описати, що саме мені треба ґрунтовно пофіксити, з'ясувати, який метод із тим працює?